Розгляд справ про усиновлення

 

Статтею 207 СК передбачено, що прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина (усиновлення) можливе лише на підставі рішення суду (крім випадку усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України, відповідно до ст. 282 СК). Умови та процесуальний порядок усиновлення визначаються статтями 207-242,282-287 СК і статтями 251-255 ЦПК.

Справи про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, розглядаються судом за місцем проживання перших. Для порушення провадження у справі подається письмова заява, в якій зазначаються: найменування суду, до якого подається заява, ім'я, місце проживання заявника, а також прізвище, ім'я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, її місце проживання, відомості про стан здоров'я дитини. Заява про усиновлення дитини може також містити клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, про запис заявника матір'ю або батьком дитини.

Відповідно до постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 20 березня 2007 р. № 3 (далі - постанова ВСУ від 20.03.2007 р. № 3), враховуючи специфіку справ про усиновлення суди при прийнятті заяв повинні перевіряти відповідність форми та змісту такого документа як вимогам, визначеним у ст. 252 ЦПК, так і вимогам, що випливають із гл. 18 СК "Усиновлення". Ці заяви мають містити відомості про усиновителів, про дитину, яку бажають усиновити, про її батьків, братів і сестер; повинні бути викладені мотиви, з яких особа хоче усиновити дитину; сформульовано прохання про внесення відповідних змін до актового запису про народження останньої. У разі недотримання зазначених вимог настають наслідки, передбачені ст. 121 ЦПК.

До заяви про усиновлення дитини, за наявності, мають бути додані такі документи: 1) копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на усиновлення другого з подружжя, засвідчена нотаріально, - при усиновленні дитини одним із подружжя; 2) медичний висновок про стан здоров'я заявника; 3) довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи; 4) документ, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням; 5) інші документи, визначені законом (ч. 2 ст. 252 ЦПК).

Якщо заявником є особа(и) без громадянства, яка постійно проживає за межами України, або іноземець(ці), то крім зазначених вище документів до заяви додаються дозвіл уповноваженого органу виконавчої влади, висновок компетентного органу відповідної держави про умови життя заявника і можливість бути усиновлювачем; дозвіл компетентного органу відповідної держави на в'їзд усиновленої дитини та її постійне проживання на території цієї держави; зобов'язання усиновлювача, оформлене в нотаріальному порядку, про надання представникам дипломатичної установи України за кордоном інформації про усиновлену дитину та можливості спілкування з дитиною.

До заяви громадян України про усиновлення дитини, яка є громадянином іншої держави, крім документів, зазначених у ч. 2 ст. 252 ЦПК, додаються письмова згода законного представника дитини та письмова згода компетентного органу держави, громадянином якої є дитина.

Документи усиновлювачів, які є громадянами інших держав, мають бути в установленому законодавством порядку легалізовані, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, перекладеними українською мовою і засвідченими нотаріально.

Заява про усиновлення повнолітньої особи має відповідати загальним вимогам щодо змісту заяви, викладеним у ч. 1 ст. 252 ЦПК, а також містити дані, що підтверджують відсутність матері, батька або позбавлення піклування. До заяви додаються копія свідоцтва про шлюб, письмова згода на це другого з подружжя, засвідчена нотаріально, - при усиновленні особи одним із подружжя, та згода самої особи на усиновлення (ч. 6 ст. 252 ЦПК).

При підготовці справи до судового розгляду суддя вирішує питання про участь у ній як заінтересованої особи відповідного органу опіки та піклування, а у справах, провадження у яких відкрито за заявами іноземних громадян, - уповноваженого органу виконавчої влади. Орган опіки та піклування повинен подати до суду висновок про доцільність усиновлення та його відповідність інтересам дитини, а уповноважений орган виконавчої влади надати дозвіл на усиновлення дитини. До висновку органу опіки та піклування додаються: акт обстеження умов життя заявника, складений за місцем його проживання; свідоцтво про народження дитини; медичний висновок про стан здоров'я дитини, її фізичний і розумовий розвиток; у випадках, встановлених законом, - згода батьків, опікуна, піклувальника дитини, закладу охорони здоров'я або навчального закладу, а також самої дитини на усиновлення.

Відповідно до ст. 45 ЦПК суд може залучити до участі у справі прокурора для надання висновку (п. 4 постанови ВСУ № 3 від 20.03.2007 р.). У разі необхідності суд може вимагати подання й інших документів (ст.253 ЦПК).

Суд розглядає справу про усиновлення за обов'язкової участі заявника, органу опіки та піклування або уповноваженого органу виконавчої влади, а також дитини, якщо вона за віком і станом здоров'я усвідомлює факт усиновлення, з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати. Для вирішення питання про участь у справі малолітньої дитини має значення наданий органом опіки та піклування медичний висновок про стан здоров'я дитини, її фізичний і розумовий розвиток. Справу про усиновлення повнолітньої особи суд розглядає за обов'язкової участі заявника (заявників), усиновлюваної особи, з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати.

Вирішуючи заяву по суті, суд зобов'язаний перевірити наявність передбачених законом підстав для усиновлення, зокрема: чи дали батьки дитини згоду на це (якщо вона необхідна); чи може заявник бути усиновлювачем; чи є дитина відповідно до законодавства суб'єктом усиновлення і чи виконано вимоги ст. 218 СК щодо наявності згоди дитини на усиновлення; чи відповідають висновок органу опіки та піклування і дозвіл на усиновлення уповноваженого органу виконавчої влади встановленим вимогам.

Усиновлення без згоди повнолітніх батьків на підставі ч. 2 ст. 219 СК можливе у випадку, коли суд установив, що вони, не проживаючи з дитиною понад шість місяців, без поважних причин не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують і не утримують її. Факт ухилення батька (матері) від виховання та утримання дітей може бути підтверджений письмовими доказами (актами, листами тощо), а також показаннями свідків. Проте у випадках, коли батьки не беруть участі у вихованні своєї дитини з поважних причин (через хворобу, перебування у тривалому відрядженні тощо), її усиновлення без їхньої згоди є неприпустимим (п. 7 постанови ВСУ від 20.03.2007 р. № 3). Не потрібна згода батьків за відсутності будь-яких відомостей про них або, якщо вони позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється, або при усиновленні дітей, покинутих у пологових будинках тощо (ч. 1 ст. 219 СК).

Для усиновлення дитини, батьками якої є неповнолітні особи, крім згоди на усиновлення їх самих, потрібна також згода їхніх батьків (ч. 4 ст.217СК).

Відповідно до ст. 208 СК рішення про усиновлення повнолітньої особи суд може постановити у виняткових випадках за умови, що ця особа не має матері, батька або була позбавлена батьківського піклування, беручи при цьому до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, що мають істотне значення. Суди повинні встановлювати при розгляді справ цієї категорії додаткові обставини, зокрема необхідність усиновлення і неможливість оформлення іншого правового зв'язку між особою, яку бажають усиновити, та особою, яка хоче це зробити (складення заповіту тощо). При цьому звернення до суду із заявою про усиновлення не повинно бути зумовлене бажанням досягти іншого правового наслідку, ніж юридичне оформлення родинного зв'язку. В СК не встановлено максимального віку повнолітньої особи, яка може бути усиновлена, однак визначено мінімальну різницю у віці між нею та усиновлювачем - не менше вісімнадцяти років (п. З постанови ВСУ від 20.03.2007 р. № 3).

Для забезпечення таємниці усиновлення суд розглядає справу в закритому судовому засіданні. У зв'язку з цим суд повинен роз'ясняти заінтересованим особам у справі положення законодавства щодо збереження таємниці усиновлення та попередити їх про відповідальність за розкриття цієї таємниці.

Суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, повинен враховувати обставини, що мають істотне значення для вирішення справи. Це зокрема: стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; та інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 224 СК.

За результатами розгляду заяви про усиновлення суд ухвалює рішення, в якому обґрунтовує задоволення чи відхилення заяви про усиновлення.

При дотриманні всіх умов, встановлених ЦПК та СК, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини.

При цьому в резолютивній частині рішення судом зазначаються відомості про заявника (заявників), а саме: повністю зазначаються його прізвище, ім'я, по батькові, день, місяць і рік народження, а також його громадянство. За наявності клопотання заявників суд вирішує питання про зміну прізвища, імені та по батькові, дати й місця народження усиновленої дитини, про зміну імені, прізвища, по батькові усиновленої повнолітньої особи, про запис усиновлювачів батьками (ч. З ст. 254 ЦПК). Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про усиновлення, відносяться на рахунок заявника.

Якщо після ухвалення рішення, але до набрання ним законної сили, батьки дитини відкликали свою згоду на її усиновлення, суд згідно з ч. 5 ст. 255 ЦПК скасовує своє рішення і поновлює розгляд справи. Після поновлення розгляду суд повинен з'ясувати причини відкликання батьками дитини згоди, наявність підстав для усиновлення дитини без їх згоди та з урахуванням всіх обставин ухвалити нове рішення по суті справи1. Заявник (заявники) можуть відкликати свою заяву про усиновлення до набрання чинності відповідного рішення суду. В такому випадку, суд скасовує своє рішення і залишає заяву без розгляду (ч. 1 ст. 223 СК, ч. 6 ст. 255 ЦПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 СК, ч. 7 ст. 255 ЦПК усиновлення вважається здійсненим з дня набрання рішенням суду законної сили. Після набрання рішенням законної сили його копія направляється органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення необхідних змін до актового запису про народження усиновленої дитини або повнолітньої особи, а якщо дитина усиновлена іноземним громадянином, - також уповноваженому органу виконавчої влади. Усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 240 СК).

Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы