Загальні правила виконавчого провадження

Виконавче провадження - це сукупність дій спеціально уповноважених державних органів, спрямованих на примусове виконання судових рішень, а також юрисдикційних актів інших державних органів у цивільних справах.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 р. № 606-ХІУ (далі - Закон № 606-ХІУ).

Слід зазначити, що примусовому виконанню підлягають не всі судові рішення у цивільних справах. У примусовому порядку виконуються, як правило, рішення суду в цивільних справах, якими задоволені позовні вимоги про присудження майна, грошових коштів, відібрання дитини, виселення тощо. Рішення про визнання (визнання договору недійсним), рішення, спрямовані на зміну чи припинення правовідносин між сторонами (розірвання шлюбу), рішення про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів (встановлення фактів, що мають юридичне значення) не потребують примусового виконання внаслідок їх загальної обов'язковості. Вони констатують наявність чи відсутність правовідносин і реалізуються залежно від волевиявлення заінтересованих осіб державними чи іншими органами та посадовими особами. Зокрема, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою є підставою для реєстрації цього факту органами державної реєстрації актів цивільного стану з видачею відповідного свідоцтва.

Підлягають примусовому виконанню і ухвали суду у випадках, передбачених законом, які за змістом характеризуються реалізованістю і потребують примусового виконання (наприклад ухвала суду про забезпечення позову).

Примусове виконання судових рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

У випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, банками та іншими фінансовими установами. Наприклад, якщо в наказному проваджені заявник звільнений від сплати судових витрат відповідно до вимог закону або за ухвалою суду, то такі витрати стягуються з боржника в дохід держави; у цьому випадку окремий примірник судового наказу після набрання ним чинності надсилається судом до виконання до місцевих органів державної податкової служби. Рішення зазначених органів у випадках, встановлених законом, можуть виконуватися й іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Органами Державного казначейства України виконуються рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (ст. З Закону № 606-ХІУ).

Учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності суб'єкти господарювання. Функцію з примусового виконання рішень безпосередньо здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономії і іі Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Сторонами у виконавчому провадженні стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

За виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від п імені виступає орган, за позовом якого суд ухвалив відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступають органи державної податкової служби.

Сторони можуть реалізовувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників.

Прокурор бере участь у виконавчому провадженні у випадку здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді та відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа за його заявою.

Для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають при здійсненні виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін своєю постановою призначає експерта або спеціаліста, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання. У разі необхідності, сторони (їх представники) або державний виконавець можуть запросити перекладача.

Також для проведення виконавчих дій державний виконавець за необх
ідності залучає понятих, працівників органів внутрішніх справ, представників органів опіки і піклування тощо (п. 2 ст. 7 Закону № 606-ХІУ).

Зокрема, державний виконавець має право залучати до проведення виконавчих дій працівників органів внутрішніх справ при виконанні рішень судів щодо: примусового входження до приміщень, житла чи іншого володіння боржника у разі відмови державному виконавцю у добровільному допуску до них; арешту й опису майна боржників, його вилучення тощо. У разі проведення виконавчих дій, пов'язаних із примусовим входженням до нежитлових приміщень і сховищ, в яких зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернено йому в натурі тощо, державним виконавцем залучаються поняті. Під час виконання рішення про відібрання дитини державний виконавець провадить виконавчі дії з обов'язковою участю представників органів опіки та піклування.

Відкриття виконавчого провадження. Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду; в інших, передбачених законом, випадках.

Виконавчі листи та інші судові документи (судові накази, ухвали) пред'являються до виконання протягом року. Цей строк обчислюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадку, коли судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення. Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Інші виконавчі документи (наприклад посвідчення комісій по трудових спорах) можуть бути пред'явлені до виконання в строки, визначені ст. 22 Закону № 606-ХІУ.

Зазначені строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред'явлення виконавчого документа до виконання; часткового виконання рішення боржником; надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється і час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання державний виконавець повинен відмовити у відкритті виконавчого провадження (ст. 26 Закону № 606-ХІУ).

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього належним чином оформленого виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, копія якої не пізніше наступного робочого дня надсилаються стягувачу та боржнику. Якщо ж рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання виконавчих документів.

З метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення державний виконавець, одночасно з винесенням постанови, за заявою стягувача, вправі накласти арешт на майно та кошти боржника.

У постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець, для самостійного виконання рішення боржником, встановлює строк, який не може перевищувати семи днів, а для виконання рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, і попереджає боржника, що в разі ненадання ним документального підтвердження виконання рішення розпочнеться примусове виконання останнього із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів, або забезпечення позовних вимог, або, якщо рішення підлягає негайному виконанню, строк для добровільного виконання не встановлюється (ст. 25 Закону № 606-ХІУ).

Якщо боржник не надав у зазначені строки документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення цих строків розпочинає примусове виконання рішення.

Заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення у боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. До останнього не включається час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника тощо.

У разі якщо рішення підлягає негайному виконанню (стягнення аліментів, заробітної плати в межах платежів, вирахуваних за один місяць, поновлення на роботі тощо), державний виконавець невідкладно після відкриття виконавчого провадження розпочинає його примусове виконання.

Виконавче провадження підлягає закінченню у випадках, встановлених ст. 49 Закону № 606-ХІУ. Зокрема, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником; смерть або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідація юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; скасування рішення суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; фактичне повне виконання рішення згідно з виконавчим документом тощо.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам.