Повноваження суду при вирішенні процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень

У процесі виконання судових рішень у цивільних справах суд вирішує численні процесуальні питання, зокрема щодо: виправлення помилки у виконавчому листі та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню; видачі дубліката виконавчого листа або судового наказу; поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання; мирової угоди у процесі виконання або відмови стягувача від примусового виконання; відстрочки і розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання; тимчасового влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу; оголошення розшуку боржника або дитини; примусового проникнення до житла чи іншого володіння особи; звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках; вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України; заміна сторони виконавчого провадження; визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; повороту виконання.

Виправлення помилки у виконавчому листі та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (ст. 369 ЦПК). Якщо виконавчий лист за змістом і формою не відповідає вимогам до виконавчого документа, суд, який видав виконавчий лист, може, за заявою стягувача або боржника, виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі цього листа, чи визнати його таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Таку заяву суд розглядає у десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка сторін виконавчого провадження не перешкоджає розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за виконавчим листом, а також витребувати виконавчий лист. Розглянувши заяву, суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю або частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно, на вимогу боржника, стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Видача дубліката виконавчого листа або судового наказу (ст. 370 ЦПК). Замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд має право видати його дублікат за заявою стягувача або поданням державного виконавця. Суд, який видав виконавчий лист про стягнення аліментів, також має право видати дублікат виконавчого листа за поданням державного виконавця у разі встановлення кількох місць роботи боржника чи отримання ним доходів.

Відповідна заява розглядається судом, який видав виконавчий лист або судовий наказ, у судовому засіданні з викликом сторін і заінтересованих осіб, однак їх неявка не є перешкодою для вирішення цього питання. За видачу дубліката справляється плата в розмірі 3 гривень відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання (ст. 371 ЦПК,). У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд за заявою стягувача може поновити пропущений строк з причин, визнаних судом поважними. Відповідна заява подається до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання і розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі. їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд повинен розглянути таку заяву в десятиденний строк.

Мирова угода у процесі виконання або відмова стягувача від примусового виконання (ст. 372 ЦПК). Мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання у процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання. Розглядаючи ці звернення, суд має право перевірити і не визнати мирову угоду або не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб. Суд повинен роз'яснити сторонам наслідки таких процесуальних дій і перевірити, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. За результатами розгляду суд постановляє ухвалу про прийняття відмови стягувача від примусового виконання або ухвалу про визнання мирової угоди.

Відстрочка і розстрочка виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання (ст. 373 ЦПК). Суд, який видав виконавчий документ, за заявою державного виконавця або за заявою сторони може розглянути питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення та у виняткових випадках відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Підставою для задоволення заяви є наявність обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо). Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін.

Вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу (ст. 374 ЦПК). Зазначене питання вирішується судом за поданням державного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає його в судовому засіданні з викликом сторін та за обов'язковою участю представників органів опіки та піклування, однак їх неявка не є перешкодою для його вирішення.

Оголошення розшуку боржника або дитини (ст. 375 ЦПК). Відповідно до ст. 40 Закону № 606-ХІУ у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

Розшук оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходження їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача. Суд розглядає відповідне подання протягом десяти днів і має право витребувати від державного виконавця всі необхідні документи для вирішення питання про оголошення розшуку. Виконання ухвали про оголошення розшуку боржника або дитини покладається на органи внутрішніх справ. Розшук боржника - фізичної особи або дитини здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи організовує державний виконавець. Усі витрати, пов'язані з проведеним розшуком, стягуються з боржника за ухвалою суду.

Примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи (ст. 376 ЦПК). Згідно із ст. ЗО Конституції України та ст. 311 ЦК проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення в ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду. Виходячи зі змісту п. 23 ст. 293 ЦПК таким судовим рішенням є ухвала суду першої інстанції, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. Питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця. Такі подання суд розглядає негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця1.

Звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках (ст. 377 ЦПК). Суд за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби, вирішує питання про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб). Суд негайно розглядає відповідне подання державного виконавця, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця.

Вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України (ст. 377і ЦПК). Суд, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), має право вирішити питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України. Розгляд цього питання ініціює державний виконавець шляхом звернення до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби з відповідним поданням, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає це подання, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, лише за участю державного виконавця.

Заміна сторони виконавчого провадження (ст. 378 ЦПК). У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд за заявою сторони або за поданням державного виконавця може замінити її правонаступником. Це питання розглядається судом у десятиденний строк. Неявка сторін та інших осіб у судове засідання не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами (ст. 379 ЦПК). За поданням державного виконавця суд у десятиденний строк вирішує питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами (тобто на праві спільної власності згідно із ст. 355 ЦК). Про час і місце розгляду цього питання у судовому засіданні повідомляються сторони та заінтересовані особи, неявка яких, однак, не перешкоджає його вирішенню.

Поворот виконання (статті 380-382 ЦПК). Поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням1. Питання про поворот виконання вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє у позові повністю або задовольняє позовні вимоги у меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано судом вищої інстанції і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено, або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням. За неможливості повернення майна в натурі в рішенні або ухвалі суду передбачається відшкодування вартості цього майна в розмірі грошових коштів, одержаних від його реалізації. У разі коли питання про поворот виконання рішення не вирішено судом при новому розгляді справи або судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про повернення стягненого з нього за скасованим рішенням майна розглядається судом, у якому перебуває справа. Така заява може бути подана у межах позовної давності і не потребує сплати судового збору. Суд розглядає заяву про поворот виконання в судовому засіданні з повідомленням сторін і за результатами розгляду постановляє ухвалу. За судовим рішенням про поворот виконання видається виконавчий лист.

Чинне процесуальне законодавство передбачає особливості повороту виконання в окремих категоріях справ. Так, у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, поворот виконання допускається лише при

скасуванні у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення, що було обґрунтоване повідомленими позивачем неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами. У справах про стягнення аліментів, заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, в якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення ґрунтувалося на підроблених документах або завідомо неправдивих відомостях позивача. (Див. рис. 31)