Міжгалузеві принципи

Міжгалузеві принципи цивільного правосуддя закріплені Конституцією України, Цивільним процесуальним кодексом України, Законом України "Про судоустрій і статус суддів"1 від 7 липня 2010 р.

Основними серед них є:

Здійснення правосуддя виключно судами.

Згідно зі ст. 124 Конституції України, ст. 5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя здійснюється тільки судом.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі та суспільстві. Не допускається делегування функцій судів, а також присвоєння цих функцій іншими органами чи посадовими особами. Особи, які незаконно поклали на себе функції суду, несуть відповідальність у порядку, визначеному законом.

Таким чином, правосуддя, в тому числі і цивільне, здійснюють спеціально уповноважені (компетентні) державні органи - суди.

Даний принцип здійснення правосуддя має важливе значення для дотримання прав і свобод людини і громадянина, так як судова процедура найбільше гарантує забезпечення законності, незалежності і об'єктивності при розгляді та вирішенні цивільних справ. Рішення суду після їх вступу в законну силу набувають загальнообов'язкового значення.

Рівності громадян перед законом і судом.

Згідно з ст. ст. 24, 129 Конституції України всі громадяни мають рівні конституційні права і свободи і рівні перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану тощо. Цей принцип передбачає рівність можливостей для зацікавлених осіб при зверненні до суду, а також при використанні процесуальних засобів захисту своїх інтересів. Зміст даного принципу реалізується на всіх етапах цивільного судочинства. Наприклад, при зверненні до суду позивач подає позов, а відповідач може подати зустрічний позов. Під час судового розгляду справи сторони можуть відмовитись від позову і зустрічного позову, можуть підписати мирову угоду. Рівними є можливості участі сторін у наданні доказів суду тощо.

Незалежності і самостійності суддів та їх підпорядкованості тільки закону.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, ст. 6 Закону "Про судоустрій і статус судців" при здійсненні правосуддя в цивільних справах сторони незалежні, підкоряються тільки законові, і нікому непідзвітні. Незалежність суддів означає їх незалежну процесуальну діяльність при здійсненні правосуддя. Ніякі державні органи, громадські організації і посадові особи не мають права впливати на них, вказувати судові, як необхідно вирішувати конкретну справу. Обов'язковим елементом незалежності є підкорення судців закону. Це означає що вони повинні вирішувати справи на підставі законів України, відповідно до закону застосовувати норми міжнародного права, а при відсутності закону, який врегульовує спірні відносини, застосовувати закон, що регулює подібні відносини (ст. 8 ЦПК).

Самостійність суддів гарантується особливим порядком їх призначення, обрання І звільнення, недоторканністю, визначеною юридичною процедурою здійснення правосуддя, таємницею наради суддів при винесенні рішення, відповідальністю за неповагу до суду і втручання в діяльність судових органів, великими повноваженнями органів суддівського самоврядування.

Колегіальності і одноособовості розгляду і вирішення цивільної справи в суді.

Даний принцип, закріплений в ч.2 ст. 129 Конституції України, відповідно до якої судочинство проводиться суддею одноособово і колегією суддів.

Згідно з Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (ст. 15) справи в судах першої інстанції розглядаються суддями одноособово, колегіально чи за участю народних засідателів або суду присяжних. Судця, який розглядає справу одноособово, діє від імені суду. В апеляційній і касаційній інстанціях цивільні справи розглядаються колегіально в складі не менше трьох професійних суддів. Яким чином буде розглядатися справа колегіально чи одноособово - визначається ЦПК України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" і залежить від категорії справи та інстанції, яка ЇЇ розглядає.

Національна мова судочинства.

Судочинство в Україні здійснюється державною мовою. Згідно зі ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Застосування інших мов в судочинстві здійснюється у випадках і порядку, передбачених законом. Виходячи з цього, допускається здійснення судочинства українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості. Особам, які беруть участь у справі і не володіють мовою, якою проводиться судочинство, згідно зі ст. 7 ЦПК України забезпечується право робити заяви, давати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою, користуватися послугами перекладача. Суд зобов'язаний роз'яснити громадянам це право. Порушення принципу національної мови судочинства, обмеження прав особи на користування в процесі рідною мовою, необґрунтована відмова у запрошенні перекладача є суттєвим порушенням процесуального закону.

У відповідності зі змінами, внесеними до ЦПК Законом України "Про засади державної мовної політики" від 3 липня 2012 року, мова цивільного судочинства визначається ст. 14 даного Закону. У відповідності з ним, окрім сказаного вище, у межах території, на якій поширена регіональна мова, суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою. Цією ж мовою допускається подача письмових документів, доказів, здійснення інших процесуальних дій без додаткових витрат на перекладача.

Гласності судового розгляду і його повної фіксації технічними засобами.

Даний принцип закріплений Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Зміст принципу гласності цивільного судочинства полягає в тому, що розгляд справ у всіх судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці. При відкритому судовому розгляді всі учасники процесу та бажаючі мають право входити до залу суду і бути присутніми при розгляді справи. Прилюдно проголошуються судові рішення; особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з усіма її матеріалами, обговорювати їх. У той же час за мотивованою ухвалою суду, згідно зі ст. 6 ЦПК України, з метою охорони державної таємниці, запобігання розголошенню відомостей про інтимні сторони життя осіб, які беруть участь у справі, забезпечення таємниці усиновлення допускається проведення закритого судового розгляду.

В залі засідань суду дозволено робити письмові замітки. Проведення фото- та кінозйомки, теле-, аудіо- і відеозапису та його трансляція допускаються за згодою осіб, які беруть участь у справі на підставі ухвали суду. З метою захисту прав громадян та забезпечення контролю за об'єктивністю судового розгляду з 1 січня 2008 року здійснюється повна фіксація судового процесу технічними засобами.

Всебічності, повноти та об'єктивності дослідження обставин справи. Об'єктивна істина.

Даний принцип юридична наука відносить переважно до кримінального судочинства, визначаючи його як принцип забезпечення доказовості вини. В той же час норми, які зобов'язують суд застосовувати всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін містяться в ЦПК України (ч.4 ст. 10 ЦПК). Неповне з'ясування чи недоказовість обставин, які мають значення для справи, які суд вважає встановленими, є підставою для відміни рішення суду в цивільній справі. Даний принцип передбачає відсутність будь-якої упередженості чи порушень при формуванні складу суду.

Метою діяльності суду є встановлення об'єктивної істини відповідності висновків суду викладеним у рішенні дійсним обставинам справи. Об'єктивне і всебічне з'ясування обставин справи, правильні висновки про фактичний її склад, правову кваліфікацію сторін, їх прав та обов'язків є принципом цивільного процесуального права, порушення якого згідно з ст. 309 ЦПК є підставою для скасування рішення і постановления нового рішення.