Форми участі у цивільному процесі

Органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, можуть брати участь у цивільному процесі у декількох формах:

- порушення (ініціювання) цивільного процесу (подання позовної заяви, заяви, апеляційної чи касаційної скарги; звернення до суду з приводу перегляду судових рішень Верховним Судом України чи нововиявленими обставинами; звернення із заявою про звернення рішення до виконання);

вступ прокурора у цивільний процес на будь-якій його стадії (ч.2 ст. 45 ЦПК)

- вступ у цивільний процес для дачі висновку у справі (ст. 45 ЦПК). Порушення (ініціювання) цивільного процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 ЦПК України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів.

Цих суб'єктів залежно від підстав участі у цивільному процесі слід поділити на дві групи: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи та особи, яким надано право захищати інтереси інших осіб.

• 1) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини вправі згідно зі ст. 13 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини":
  • - на ознайомлення з документами, у тому числі і секретними (таємними), та отримання їх копій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи справи, які знаходяться в судах. Доступ до інформації, пов'язаної із службовою та державною таємницями, здійснюється в порядку, визначеному законодавчими актами України;
  • - бути присутнім на засіданнях судів усіх інстанцій, у тому числі на закритих судових засіданнях, за умови згоди суб'єкта права, в інтересах якого судовий розгляд оголошено закритим;
  • - звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод людини і громадянина, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно, а також особисто або через свого представника брати участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законом;
• 2) інші органи та особи, визначені ст. 45 ЦПК України, можуть звертатися на захист інтересів інших осіб тільки у разі, якщо таке право прямо передбачено законом. В протилежному випадку, суд не може прийняти заяву і відкрити провадження у справі.

Окреме місце серед суб'єктів, визначених ст. 45 ЦПК України, посідають органи прокуратури. Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави у суді у випадках, визначених законом.

Особливість участі прокурора у цивільному процесі полягає в тому, що він, на відміну від інших органів та осіб, визначених ст. 45 ЦПК України, може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу. Тобто, може бути ініціатором будь-якої стадії цивільного процесу незалежно від того, чи брав він участь у справі. Для реалізації таких своїх повноважень прокурор, який не брав участі у справі, з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд рішення Верховним Судом України або у зв'язку з нововиявленими обставинами, має право знайомитися з матеріалами справи в суді (ч. 4 ст. 46 ЦПК).

Практика виробила три критерії, коли прокурор пред'являє позов:

• - заінтересована особа не може або для неї украй важко захистити свої права (заяви в інтересах неповнолітніх, недієздатних, старших, важко хворих громадян);
• - якщо заінтересована особа не вживає заходів для захисту свого права, але інтереси інших громадян, державні, суспільні інтереси вимагають такого захисту (регресні позови в інтересах підприємства);
• - якщо позов має сприятливу перспективу .

В своїй роботі працівники прокуратури керуються наказом Генерального прокурора України від 29.11.2006 р. №6-гн "Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень" (із змінами, внесеними наказами Генеральної прокуратури України від 11.12.2009 р. № 10-гн та від 01.09.2010 р. № 5гн-1/6гн-1)2. За цим наказом основними завданнями представництва в суді є реальний захист прав і законних інтересів осіб, які не спроможні з будь-яких причин самостійно захистити свої права або реалізувати процесуальні повноваження, невизначеного кола осіб, права яких одночасно порушуються, а також захист інтересів держави, що порушуються чи можуть бути порушені внаслідок протиправних діянь фізичних або юридичних осіб.

Здійснюються представницькі функції шляхом:

• - підготовки та звернення до суду з позовами, заявами, адміністративними позовами (далі - позови, заяви);
• - участі у розгляді судами справ;
• - ініціювання перегляду незаконних судових рішень;
• - захисту прав громадянина або інтересів держави при виконанні судових рішень;
• - вжиття передбачених законом заходів щодо усунення порушень закону при здійсненні судочинства, відповідальності винних у цьому осіб.

Пріоритетним є захист соціальних і майнових прав неповнолітніх, інвалідів, людей похилого віку, осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також захист державних інтересів, що стосуються оподаткування, стягнення сум до бюджету, відчуження державного майна, у т.ч. через процедуру банкрутства, земельних відносин, усунення порушень, пов'язаних з корупційними діяннями.

Підрозділи представництва інтересів громадян і держави в судах за наявності підстав готують позови, заяви, протести та надсилати їх до суду за підписом прокурорів або їх заступників.

За наявності підстав до пред'явлення позову прокурор може ініціювати питання про вжиття запобіжних заходів та заходів забезпечення доказів відповідно до вимог законодавства. Належним чином мотивувати необхідність вжиття запропонованого прокурором виду запобіжного заходу.

При пред'явленні позову, заяви прокурор також може вживати заходів щодо забезпечення позовних вимог, вказувати конкретний спосіб забезпечення та мотивувати його, реагувати на випадки необгрунтованої відмови у забезпеченні позову, заяви.

Звертаючись із позовом, заявою до суду не за місцем знаходження прокуратури, копію позову, заяви негайно надсилається відповідному прокуророві для забезпечення його участі у розгляді справи та письмово інформується про це суд, до якого направлено матеріали. Прокурор, що забезпечував участь у суді, повідомляє прокурора, який направив позов, про результати його розгляду.

Прокурор бере участь у розгляді судами справ у випадках, передбачених законом, або коли суд визнає це за необхідне.

Участь у розгляді цивільних справ за позовами, заявами прокурора у місцевих загальних судах забезпечується, як правило, прокурором за місцем розташування суду.

Для ефективного та своєчасного застосування повноважень щодо захисту в суді прав громадян або інтересів держави шляхом участі у справах за позовами інших осіб, ініціювання перегляду судових рішень у справах, розглянутих без участі прокурора, прокуратурі рекомендується виявляти та відслідковувати відомості про наявність на розгляді у судах справ чи винесених судових рішень, що порушують права громадян або інтереси держави та потребують застосування представницьких повноважень прокурора.

Рішення про вступ у справу приймається керівником прокуратури або його заступниками, керівниками самостійних галузевих підрозділів Генеральної прокуратури України, прокуратур обласного рівня.

Участь прокурорів за своєю ініціативою є обов'язковою при розгляді судами справ про: усиновлення дітей іноземцями; позбавлення батьківських прав; стягнення коштів за рахунок державного бюджету; звільнення від арешту майна, яке стягується в доход держави. Прокурорів зобов'язано вживати заходів для отримання інформації щодо розгляду судами справ про визнання фізичних осіб недієздатними, обмежено дієздатними, безвісно відсутніми чи оголошення їх померлими, за наявності підстав здійснювати вступ у розгляд цих справ.

Органів та осіб, які захищають інтереси іншої особи, не слід вважати представниками цієї особи.

Між ними та процесуальним представником існує суттєва відмінність:

• o представник завжди може вступати у процес, маючи на це відповідні повноваження сторони; органи та особи, які захищають інтереси інших осіб, вступають без будь-яких повноважень, таке право надане їм законодавством;
• o інтереси представника і особи, яку представляють, повинні збігатися; інтереси ж особи, що їх захищають такі органи й особи, можуть і не збігатися з інтересами самих органів та осіб.

Процесуальним оформленням вступу органів та осіб, визначених ст. 45 ЦПК України, у процес є позовна заява. Вона, крім загальних вимог, встановлених законом, повинна містити дані про: суб'єкта, який звертається до суду; особу, в інтересах якої пред'явлено позов (точну назву, місце проживання фізичної особи чи місцезнаходження юридичної особи); нормативну підставу пред'явлення позову в інтересах іншої особи. У випадках, встановлених законом, такі особи звільняються від сплати судового збору та інших судових витрат при пред'явленні позову і при участі у процесі (ст. 5 Закону України "Про судовий збір" ).

Органи та особи, визначені ст. 45 ЦПК України, є учасниками цивільного процесу, суб'єктами цивільних процесуальних правовідносин і належать до осіб, які беруть участь у справі (ст. 26 ЦПК), тому користуються притаманним їм комплексом процесуальних прав та обов'язків. Крім цього, вони наділені обсягом спеціальних прав, які визначають можливість розпорядження поданою заявою.

Органи та особи, які звернулися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересів, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду. У разі, якщо прокурор представляє у суді інтереси відповідача чи третьої особи, він наділений лише процесуальними правами особи, яка бере участь у справі, а також правом висловлювати свою думку щодо вирішення справи по суті (ст. 46 ЦПК), наприклад, відмовитися від заяви, змінити предмет та підставу позову, вчинити інші дії. Однак ці права не є проявом дії принципу диспозитивності цивільного судочинства. Вони визначають повноваження прокурора чи іншого органу (особи) в рамках поданої ним заяви і ні в якій мірі не стосуються матеріально-правової вимоги, щодо якої прокурором чи іншим органом (особою) подано заяву до суду. Тому вчинення таких дій не позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано заяву, права вимагати від суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному чи іншому обсязі.

При відкритті провадження у справі суд повідомляє особу, в інтересах якої подано заяву. У цьому випадку вона може безпосередньо вступити у процес з наданням їй статусу позивача, що не перешкоджає відповідному органу чи особі також виступати самостійним учасником цивільного процесу. Якщо ж особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність, в інтересах якої порушено справу, не підтримує заявлені вимоги, то суд залишає заяву без розгляду (ч. 3 ст. 46 ЦПК).

Іншою формою участі є вступ у цивільний процес для дачі висновку у справі. На відміну від попередньої форми, вона стосується тільки органів державної влади та місцевого самоврядування. Підставою для цього є необхідність виконання ними своїх повноважень.

Вступ у процес можливий за власною Ініціативою, ініціативою суду, на вимогу закону.

Вступ у процес за власною ініціативою має факультативний характер, вступ на вимогу закону або суду - обов'язковий.

Наприклад, обов'язковою є участь прокурора у справах про відшкодування збитків, заподіяних злочином (ст. 33 Закону України "Про прокуратуру"). Згідно із п. 4 ст. 19 СК України обов'язковою є участь органу опіки та піклування при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батьків, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним.

Суд, виходячи із матеріалів конкретної справи, може ухвалою залучити до участі у справі той чи інший орган. Наприклад, відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" від 4 жовтня 1991 року для дачі висновку у справі, пов'язаній з правом приватної власності громадян на житловий будинок, можуть бути залучені органи державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної, санітарної інспекцій.

Висновок органу державної влади та органу місцевого самоврядування складається від імені відповідного органу та підписується його керівником. Він повинен бути оголошений у судовому засіданні і оцінюється судом в сукупності з усіма матеріалами справи.

Органи державної влади та місцевого самоврядування за цієї форми участі у справі нагадують експертів, але вони наділені юридичною заінтересованістю і дають висновок не тільки за фактичними обставинами, а й по суті справи. На відміну від експерта, органи державної влади та місцевого самоврядування вирішують також і правові питання. У своєму висновку вони торкаються не тільки фактичного боку питань, які досліджуються, а й доводять свої правові висновки у справі. Експерт як спеціаліст розглядає тільки фактичну сторону справи. На відміну від органів державної влади, експерт не є особою, яка заінтересована у результаті справи.

Органи державної влади та місцевого самоврядування та їх представники у судовому засіданні не попереджаються про кримінальну відповідальність за відмову від дачі висновку та за дачу завідомо неправдивого висновку.

Різниця між органами державної влади та третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, полягає в тому, що треті особи пов'язані зі сторонами матеріально-правовими відносинами і захищають у процесі свої особисті інтереси, а органи державної влади не перебувають у матеріально-правовому зв'язку зі сторонами і захищають права інших осіб, виходячи з державних та громадських інтересів.

Органи державної влади та місцевого самоврядування, які беруть участь у справі для подання висновку, мають процесуальні права і обов'язки особи, яка бере участь у справі, а також право висловити свою думку щодо вирішення справи по суті (ст. 46 ЦПК).