Реалізація права на пред'явлення позову та відкриття провадження по справі

Як було зазначено, для порушення цивільної справи в суді необхідна подача позовної заяви до суду і прийняття її судом. ЦПК 1963 р. не визначав подання заяви до суду як самостійну стадію цивільного процесу, а вказував лише підстави відмови її прийняття. Новий ЦПК України у ст. 118 визначає подання заяви як самостійну стадію цивільного процесу, метою якої є її реєстрація, оформлення у вигляді цивільної справи з присвоєнням номера та передача судді для вирішення в триденний строк питання про відкриття провадження у справі. Для здійснення права на звернення до суду за судовим захистом необхідна наявність ряду передумов. Передумови можуть залежати від об'єктивних якостей особи, яка звертається до суду, характеру справи. Виходячи з цього їх можна розділити на суб'єктивні та об'єктивні.

Суб'єктивною передумовою права на звернення до суду є процесуальна зацікавленість особи (ст. З ЦПК). За загальним правилом особа може звернутися до суду, коли у неї є юридична зацікавленість у вирішенні справи. Необхідність юридичної зацікавленості у вирішенні справи пояснюється тим, що рішення суду в справі може бути основою для виникнення прав особи, яка звертається до суду, припинення чи зміни прав цієї особи чи прав особи, яку особа, що звертається до суду представляє, або особи, в інтересах якого подана заява.

Об'єктивні передумови права на звернення до суду можна розділити на позитивні та негативні.

Позитивними об'єктивними передумовами є умови, наявність яких необхідна для реалізації права на звернення до суду. До загальних об'єктивних позитивних передумов відносяться цивільна процесуальна правоздатність особи, яка звертається до суду, і особи, яка залучається як відповідач, третіх осіб, заявників і заінтересованих осіб у справах окремого чи наказного провадження, представників, свідків, експертів, перекладачів. Стосовно участі в процесі прокурора, органів державної і місцевого самоврядування, то вони наділяються компетенцією (правами і обов'язками) в яких закріплені державні функції. Це відноситься і до суду. Для них необхідна наявність законодавчо закріпленого права і обов'язку брати участь в процесі та реалізувати дозволену і обов'язкову поведінку.

Ст. 28 ЦПК України передбачає, що всі фізичні та юридичні особи мають цивільну процесуальну правоздатність.

Загальною об'єктивною позитивною передумовою є також підвідомчість справи суду (ст. 15 ЦПК). Це означає, що тільки суд, а не інший юрисдикцій ний орган має право вирішувати спір у конкретній справі. Згідно Конституції компетенція суду поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. За загальним положенням підвідомчість справ суду носить безумовний характер і тільки в незначних винятках залежить від певних умов, наприклад, передача справи за згодою сторін на розгляд третейського суду.

Позитивною передумовою є також наявність спору про право цивільне. Спір про право характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав і обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право має місце і тоді, коли у здійсненні прав особи перед нею виникають перешкоди, які можуть бути усунені з допомогою суду.

Крім того, до позитивних відноситься умова, за якої після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Негативними вважаються передумови, за відсутності яких закон пов'язує можливість звернення до суду. До них відносяться (ст. 122 ЦПК):

• 1) відсутність рішення чи ухвали суду, що набрало законної сили, про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
• 2) у провадженні цього чи іншого суду відсутня справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
• 3) відсутнє рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим.

Процесуальна діяльність з відкриття провадження у справі в суді першої інстанції має велике значення для забезпечення права на судовий захист і реалізації всього комплексу завдань і цілей цивільного судочинства. Саме тут вирішується питання про наявність умов, з якими закон пов'язує саму можливість виникнення провадження в суді загальної юрисдикції щодо розгляду та вирішення по суті конкретної цивільної справи. Наявність таких умов для звернення заінтересованої особи за судовим захистом і дотримання нею установленого законом порядку звернення ставить в обов'язок судді відкрити провадження у цивільній справі шляхом постановления ухвали про відкриття провадження у справі. Лише після цього, за загальним правилом, і стають можливими виникнення і зміна по справі всієї сукупності цивільних процесуальних правовідносин.

Відкриття провадження у справі - стадія цивільного процесу, на якій суд вирішує питання про відкриття провадження у конкретній цивільній справі в суді першої інстанції, перевіряє наявність у особи, яка звернулася до суду, права на звернення до суду і дотримання встановленого порядку реалізації даного права.

Отже, без відкриття провадження у цивільній справі в суді першої інстанції неможливі судовий захист порушених або оспорюваних прав, свобод і охоронюваних законом інтересів громадян та організацій, охорона державних і суспільних інтересів, а також досягнення факультативних цілей судочинства

У відповідності з ЦПК судовий процес по цивільній справі може бути розпочатий лише на підставі поданого в суд заінтересованою особою або від імені заінтересованої особи позову.

У випадках, встановлених законом, звернутися до суду в інтересах заінтересованої особи можуть Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні і юридичні особи (ч.1 ст. 45 ЦПК).

Відповідно до принципу диспозитивності в цивільному процесі не допускається порушення цивільних справ за власною ініціативою суду.

Зміст та значення стадії відкриття провадження у справі однакові у всіх видах цивільного судочинства, по всіх цивільних справах.

Позовна заява направляється в суд поштою або подається позивачем, його представником на особистому прийомі судді. Питання про відкриття справи вирішується суддею одноособово.

Суддя, ознайомившись із поданою позовною заявою, повинен зробити одну із процесуальних дій, передбачених ЦПК:

• 1) відкрити провадження у цивільній справі (ч.1ст. 122 ЦПК);
• 2) відмовити у відкритті провадження у справі (ч.2 ст. 122 ЦПК);
• 3) залишити позовну заяву без руху (ч.1ст. 121 ЦПК);
• 4) повернути позовну заяву (ч.3ст. 121 ЦПК).

До підстав повернення заяви законом віднесено: не усунення недоліків заяви щодо змісту та форми у встановлені строки; подання позивачем заяви про повернення йому позову до відкриття провадження у справі; подання заяви недієздатною особою; подання заяви від імені позивача особою, яка не має повноважень на ведення справи; непідсудність справи цьому суду; подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України.

Відкриття провадження у справі означає завершення даного етапу цивільного процесу та перехід до подальших стадій судового розгляду (п.1 ст. 122 ЦПК).

Залишення заяви без руху - це тимчасове зупинення процесуальних дій, спрямованих на відкриття провадження у справі. Підстави для даного рішення судді встановлені ч. 1 ст. 121 ЦПК України. До них віднесено встановлене суддею недотримання вимог ст. ст. 119 і 120 ЦПК України щодо змісту та форми позовної заяви, несплата судового збору. У відповідній ухвалі суддя визначає такі підстави, про що повідомляє позивача та надає термін у 5 днів з дні отримання відповідної ухвали для усунення недоліків.

Відмова у відкритті провадження у справі здійснюється суддею у випадках, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відмова від позову не позбавляє другу сторону права пред'явити такий самий позов до особи, яка відмовилась від позову; у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підставна винятком випадків, кол и суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим;після смерті фізичної особи також у зв'язку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва (ч.2ст. 122 ЦПК).

Але це не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою в тій же справі, якщо буде усунуто допущене порушення. Якщо суд при наявності допущених порушень, передбачених ст. 121 ЦПК України, порушив цивільну справу, то в цьому випадку суд закриває провадження у справі, залишаючи заяву без розгляду (ст. 207 ЦПК). Якщо суд розпочав розгляд непідсудної йому справи, він не має права передавати її до іншого суду, за винятком випадків, передбачених ч. 1 ст. 116 ЦПК України.