Законна сила судового рішення

Властивість судового рішення як акта правосуддя залежить від набрання ним законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження (ст. 223 ЦПК). В разі подання апеляційної скарги на судове рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили після розгляду справи вищестоящим судом (ст. 223 ЦПК).

Законна сила судового рішення означає набуття ним властивостей акта правосуддя, спрямованого на виконання завдань цивільного судочинства, визначених ст. 1 ЦПК України; на охорону політичної та економічної основи України, захист прав і охоронюваних законом інтересів громадян і організацій, на зміцнення законності і правопорядку та виховання громадян, посадових і службових осіб в дусі неухильного виконання Конституції, законів України та поважання правил співжиття, честі і гідності людини.

Властивість судового рішення, що набрало законної сили, виявляється в правових наслідках, які воно викликає.

З набранням законної сили рішення набуває властивість викликати певні результати. Результативність його грунтується на авторитетності і загальнообов'язковості.

Авторитетність судового рішення, що набрало законної сили, грунтується на авторитеті закону, який застосовується до конкретних правовідносин і забезпечується його правоохоронним, запобіжним і виховним впливом, сприянням мобілізації громадської думки проти порушників норм права і моралі.

Набравши законної сили, рішення суду стає загальнообов'язковим для всіх установ, підприємств і організацій, посадових осіб і громадян та підлягає виконанню на всій території України (ст. 124 Конституції, ст. 14 ЦПК).

Загальнообов'язковість виявляється в таких результатах, як стабільність і реалізованість.

Стабільність - це надання судовому рішенню, що набрало законної сили, такого гарантованого правового режиму, який встановлює неможливість його оскарження з боку заінтересованих осіб і зміну судом, який його постановив;

Незмінність рішення виникає до набрання ним законної сили і полягає в тому, що після його проголошення суд, який постановив рішення, не має права сам його скасувати або змінити (ст. 218 ЦПК).

Неспростовність рішення- неможливість оскарження для сторін та інших осіб.

Виключність- неможливість для сторін, інших осіб які брали участь у справі, а також їх правонаступників заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав (ст. 122 ЦПК).

Преюдиціальність - обов'язковість фактів і правовідносин, встановлених рішенням суду в одній справі, при розгляді інших цивільних справ, в яких беруть участь ті ж самі особи.

Реалізованість характеризується як гарантована для захисту права можливість впровадження в життя фактів і правовідносин, визначених рішенням суду, що набрало законної сили.

Законна сила рішення суду не безмежна, її дія має об'єктивні та суб'єктивні межі.

Об'єктивні межі визначаються предметом судового розгляду. Встановлені судом дійсні правовідносини чи факти характеризуються неспростовністю і реалізованістю, які разом з резолютивною частиною набирають законної сили.

Суб'єктивні межі законної сили судового рішення визначаються його дією щодо осіб: сторін та інших осіб, які брали участь у справі, та правонаступників в частині неспростовності, виключності і преюдиціальності.