Встановлення фактів, що мають юридичне значення (ст. ст. 256-259 ЦПК)

З наявністю або відсутністю юридичних фактів пов'язується можливість виникнення суб'єктивних цивільних прав. Вони є передумовою виникнення, розвитку і припинення правових відносин. Тому судове встановлення юридичних фактів, має важливе значення для захисту прав і охоронюваних законом інтересів громадян і організацій.

Порядок судочинства в цих справах урегульований статтями 256-259 ЦПК України. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, можуть розглядатися в порядку окремого провадження при наявності наступних умов:

• 1) факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них повинно залежати виникнення, зміна або припинення особистих майнових чи немайнових прав громадян і юридичних осіб;
• 2) чинним законодавством не передбачений інший порядок їх встановлення;
• 3) заявник не має іншої можливості одержати чи поновити загублений або знищений документ, який засвідчує факт, що має юридичні наслідки;
• 4) встановлення факту не пов'язано з наступним вирішенням спору про право, підвідомчого суду.

Згідно зі ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

• 1) факт родинних відносин між фізичними особами. В багатьох справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам підвідомчі справи про встановлення факту родинних відносин. В заяві необхідно вказати мету встановлення факту, який орган РАЦС і коли відмовив у видачі відповідного документа. Просити можна про підтвердження такого ступеня спорідненості, який може спричинити правові наслідки для заявника (одержання спадщини, пенсії тощо). Так, можливе встановлення факту походження особи від батьків, які перебували в шлюбі, що не може бути підтверджений відповідними документами, а органи РАЦСу відмовилися відновити необхідний запис. В порядку окремого провадження не може встановлюватися факт родинних відносин, якщо заявник порушує справу з метою підтвердити надалі своє право на житло, приміщення або на його обмін (п.7 постанови № 5 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" ).
• 2) факт перебування фізичної особи на утриманні. Факт перебування на утриманні підтверджується документами житлово-комунальних органів, виконкомів сільських і селищних Рад і інших організацій. При відсутності документа, відмові в його видачі, одержанні документа, який не підтверджує факт утримання, можливе його встановлення у судовому порядку. Однак сам факт перебування на утриманні не завжди породжує певні наслідки. Виникнення спадкоємних прав можливе при непрацездатності утриманця, що продовжувалася до дня смерті спадкодавця не менше року. Факт утримання викликає право на пенсію, якщо утриманець є членом сім'ї померлого, був непрацездатним до дня смерті годувальника або мав заробіток, пенсію, стипендію, але одержувана утриманцем від годувальника допомога- основне і постійне джерело засобів для існування.
• 3) факт каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному платежу. Факт каліцтва можна встановлювати в окремому провадженні, якщо він необхідний для одержання пенсії, допомоги по соцстраху, якщо в позасудовому порядку це зробити неможливо через те, наприклад, що втрачено акт про нещасний випадок або при його складанні було допущено помилку, відповідно до Закону України від 24 листопада 1992р. "Про охорону праці" , Закону України від 23 вересня 1999 р. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" .
• 4) факт реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення. У судовому порядку встановлюється не сам факт усиновлення, шлюбу, розірвання шлюбу, а його реєстрація в книгах запису актів громадянського стану, якщо в органах РАЦСу не збереглися відповідні записи і вони відмовилися їх відновити. Утрата запису повинна бути підтверджена обласним (міським) архівом РАЦСу, де знаходився втрачений запис. Відновлення відсутнього актового запису провадиться РАЦСом за місцем проживання заявника. Відмова у відновленні необхідного запису, оформлена висновком РАЦСу, затверджена виконкомом районної (міської) Ради, є необхідною умовою для прийняття судом заяви про встановлення факту реєстрації усиновлення, шлюбу, розірвання шлюбу, народження і смерті.
• 5) факт належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті. Ці справи в судах виникають внаслідок помилок у документах. Але помилки можуть виправляти насамперед організації, які видали даний документ. Тому суд повинен переконатися, що документ належить саме заявнику і що організація не має можливості внести необхідні виправлення. При цьому суд не має права встановлювати ідентичність імен, по батькові і прізвищ осіб, по-різному іменованих у різних документах.

При розгляді справи про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з відповідними даними цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження чи паспорті (в тому числі факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки в прізвищі, імені, по батькові або заміст імені та по батькові зазначені ініціали), суд повинен запропонувати заявникові подати докази про належність йому даного документа. Виправлення в документах можуть вносити тільки органи, що їх видали.

Також в окремому провадженні розглядаються справи про встановлення фактів:

• - факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
• - народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
• - смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
• - смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

В порядку окремого провадження допускаються також встановлення і не зазначених фактів за умови, що вони є юридичними і чинним законодавством не передбачено інший (несудовий) порядок їх встановлення (факт батьківства у разі смерті передбачуваного батька, факт визнання батьківства відносно дитини, яка народилася до 1 жовтня 1968р., реєстрація батьківства, факт прийняття спадщини, місце відкриття спадщини тощо). Суд може встановлювати факти і тоді, коли вони за іноземним законодавством тягнуть правові наслідки для заявника і рішення суду необхідно заявнику для застосування у відносинах з громадянами інших держав, наприклад, для вирішення питання про наявність права на спадщину в особи, яка за законодавством України не віднесена до кола спадкоємців за законом.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом у зв'язку з його втратою, знищенням архівів тощо.

За правилами про підсудність справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються судами за місцем проживання заявника (ст. 257 ЦПК).

Заявниками у таких справах можуть бути фізичні особи, які заінтересовані у встановленні певних фактів, оскільки від цього залежить можливість реалізації їхніх суб'єктивних прав.

Не розглядаються в судовому порядку заяви про встановлення належності до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення навчального закладу і здобуття відповідної освіти, одержання урядових нагород тощо.

Не встановлюються судом факти належності особі документів, що посвідчують особу громадянина (паспорта, військового квитка тощо). Поряд з тим, суди мають право розглядати справи про встановлення фактів належності громадянам довідок про поранення, перебування в госпіталях у зв'язку з пораненням, повідомлень військкоматів та інших органів військового управління про загибель або зникнення без вісти певних осіб у зв'язку з обставинами воєнного часу, також заповітів, страхових свідоцтв, полісів, ощадних книжок, трудової книжки та іншого документа про трудовий стаж, оскільки вони не належать до документів, які посвідчують особу.

В заяві про становлення факту, що має юридичне значення, вказується мета встановлення юридичного факту, оскільки вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки. В заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та вказати докази його існування. З урахуванням зазначеної в заяві мети, суд визначає коло осіб, які можуть бути залучені до участі у справі.

Рішення суду у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, складається за загальними вимогами щодо судових рішень, однак його особливістю є те, що в резолютивній частині, крім висновку про задоволення заяви, суд чітко визначає, який факт встановлено та мету його встановлення. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.