Примусова госпіталізація до протитуберкульозного закладу (ст. ст. 283-286 ЦПК)

Основами законодавства України про охорону здоров'я1 від 19 листопада 1992 р.(ст. 53), Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"2 від 24 лютого 1994 р. (ст. 28) передбачена можливість госпіталізації та лікування осіб, які хворі на небезпечні інфекційні хвороби, причому у визначених законом випадках може проводитися госпіталізація та лікування в примусовому порядку. До таких хвороб належить і захворювання на туберкульоз.

Оздоровлення хворих на туберкульоз проводиться у спеціалізованих протитуберкульозних санаторіях безоплатно (ст. 25 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06 квітня 2000 р., далі - Закон). Лікування хворих на туберкульоз здійснюється під обов'язковим медичним контролем із дотриманням встановлених стандартів лікування. Лікування та медичний (диспансерний) нагляд за всіма хворими на туберкульоз, інфікованими мікобактеріями туберкульозу, та особами, які були в контакті з хворими на заразні форми туберкульозу, здійснюється спеціалізованими протитуберкульозними закладами (ст. 12 Закону).

Відповідно до ст. 12 Закону хворі на заразні форми туберкульозу, в тому числі соціально дезадаптовані, із супутніми захворюваннями на хронічний алкоголізм, наркоманію чи токсикоманію, які ухиляються від лікування і становлять загрозу розповсюдження хвороби серед населення, за рішенням суду піддягають обов'язковій госпіталізації до протитуберкульозних закладів, визначених місцевими органами виконавчої влади.

Процесуальний порядок розгляду та вирішення справи визначається ст. ст. 283-286 ЦПК України.

Подавати заяву про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпіталізації хворого на заразну форму має право представник відповідного закладу. Заява подається до суду за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу або за місцем виявлення такого хворого (ст. 283 ЦПК, ст. 12 Закону).

У заяві повинні міститись вказівки на визначені законом підстави для такої госпіталізації (наявність заразної форми туберкульозу, відмова хворого від госпіталізації, ухилення від лікування тощо). До заяви додається мотивований висновок лікарської комісії про необхідність обов'язкової госпіталізації або про продовження лікування, в якому зазначається строк, впродовж якого проводитиметься лікування.

Відповідно до ст. 284 ЦПК така заява подається до суду протягом 24-х годин з часу виявлення порушення хворим на заразну форму туберкульозу протиепідемічного режиму.

Справа розглядається колегіально у складі професійного судді та двох народних засідателів. За клопотанням особи, щодо якої ставиться питання про госпіталізацію, для забезпечення таємниці про стан її здоров'я, гарантованої ст. 286 ЦК України, суд може постановити ухвалу про закритий судовий розгляд.

Справа розглядається судом не пізніше трьох днів після відкриття провадження за обов'язковою участю представника протитуберкульозного закладу, представника особи, стосовно якої вирішується питання про госпіталізацію (ст. 285 ЦПК). Особа, щодо якої порушена справа про примусову госпіталізацію, відповідно до ст. 285 ЦПК України може брати участь у судовому засіданні, крім випадків, коли за даними протитуберкульозного закладу вона становить загрозу розповсюдження хвороби.

За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення, яким відхиляє або задовольняє заяву. Рішення про задоволення заяви є підставою для примусової госпіталізації або подальшого лікування особи в протитуберкульозному закладі впродовж встановленого законом строку (ст. 286 ЦПК).