Розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб (ст. ст. 287-290 ЦПК)

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про інформацію" від 02 жовтня 1992 р. банківська інформація є інформацією з обмеженим доступом та конфіденційною. Нею вважають інформацію щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку (ст. 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ), її правову охорону закріплено також ЦК (ст. 1076), Законом України "Про Національний банк України" та іншими актами законодавства.

Процесуальний порядок розгляду та вирішення цієї категорії справ судом визначений ст. ст. 287-290 ЦПК.

Звертатися до суду з відповідною заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю щодо фізичних та юридичних осіб можуть: відповідно до ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" - органи прокуратури (ст. 20 Закону України від 05 листопада 1991 р. "Про прокуратуру" ), Служби безпеки (ст. 25 Закону України від 25 березня 1992 р. "Про Службу безпеки України" ), Міністерства внутрішніх справ (ст. 11 Закону України від 20 грудня 1990 р. "Про міліцію"1), Антимонопольного комітету (ст. 22-1 Закону України від 26 листопада 1993 р. "Про Антимонопольний комітет України" ), Державної податкової служби (ст. 11 Закону України від 04 грудня 1990 р. "Про державну податкову службу в Україні" ), Державної фінансової інспекції (ст. 10 Закону України від 26 січня 1993 р. "Про основні засади державного фінансового контролю в Україні"), спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу (ст. 5 Закону України від 28 листопада 2002 р. "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом"4), органи державної виконавчої служби, інші органи, визначені законом. Така заява подається за місцезнаходженням банку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу (ст. 287 ЦПК).

Форма та зміст такої заяви повинні відповідати загальним правилам (ст. 119 ЦПК). Крім того, вона повинна містити відповідно до ст. 288 ЦПК України:

• 1) найменування суду, до якого подається заява;
• 2) ім'я (найменування) заявника та особи, щодо якої вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, їх місце проживання або місцезнаходження, а також ім'я представника заявника, коли заява подається представником;
• 3) найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю;
• 4) обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено;
• 5) обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, щодо особи та мету її використання.

Розгляд справи відбувається у п'ятиденний строк з дня надходження заяви з повідомленням заявника, особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, та банку, а у випадку, коли справа розглядається з метою охорони державних інтересів та національної безпеки, - тільки з повідомленням заявника. Якщо суд не визнав явку осіб, які беруть участь у справі, обов'язковою, їхня неявка не перешкоджає розгляду справи. Справа відповідно до ст. 289 ЦПК розглядається у закритому судовому засіданні.

У рішенні суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи (ст. 290 ЦПК) зазначаються: ім'я (найменування) одержувача інформації, його місце проживання або місцезнаходження, а також ім'я представника одержувача, якщо інформація надається представникові; ім'я (найменування) особи, щодо якої банк має розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, місце проживання або місцезнаходження цієї особи; найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю; обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, що має бути надана банком одержувачу, та мета її використання.

Рішення суду про розголошення банківської таємниці підлягає негайному виконанню. Копії рішення суд надсилає банку, що обслуговує юридичну або фізичну особу, заявникові та особі, щодо якої надається інформація.

Рішення суду у справі може бути оскаржене в апеляційному порядку, однак цей порядок має свої особливості. Правом на апеляційне оскарження наділені особа, щодо якої банк розкриває банківську таємницю, та заявник. Це право може бути реалізоване протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення, причому оскарження рішення не зупиняє його виконання (ст. 290 ЦПК).