Поняття цивільного судочинства. Види проваджень та стадії цивільного судочинства

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, не упереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Цивільне судочинство – це врегульований нормами ЦПП, порядок провадження в цивільних справах, який визначається системою взаємопов'язаних цивільно-процесуальних прав і обов'язків і цивільно-процесуальних дій, якими вони реалізуються їх суб'єктами – судом та учасниками процесу.

Метою цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Захист прав здійснюється у разі їх порушення. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Справи, які належать до цивільної юрисдикції суду в порядку цивільного судочинства, розглядаються у порядку позовного, наказного та окремого провадження. Провадження – це система процесуальних дій, що спрямовані на розгляд і вирішення справи.

Позовне провадження має універсальний характер, тобто усі справи, що належать до цивільної юрисдикції суду, розглядаються у цьому провадженні, якщо Цивільним процесуальним кодексом не встановлено інше. Ознаками цього провадження є:

• • підставою є позов як матеріально-правова вимога, що випливає із спірних трудових, цивільних, земельних та інших правовідносин;
• • форма звернення – позовна заява, реквізити якої визначені у ЦПК;
• • сторонами у процесі є позивач і відповідач;
• • сплата судового збору за подання позовної заяви;
• • наявність інститутів ціни позову, забезпечення позову, мирової угоди, зустрічного позову, неналежного відповідача, третьої особи;
• • можливість апеляційного оскарження та примусового виконання рішення.

Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності, відсутності юридичних фактів, які мають значення для захисту прав особи, створення умов для їх реалізації чи підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Адже особа, яка має будь- яке право, не може його здійснити через те, що факти, які це право підтверджують, не є очевидними і потребують перевірки та підтвердження відповідними доказами.

ЦПК встановлює у ч. 2 ст. 234 перелік справ, які розглядаються в порядку окремого провадження. Кожна категорія справ має особливості, проте можна виділити загальні для усіх, що відрізняють їх від справ позовного провадження. Головною відмінністю є відсутність спору про право, адже суд лише засвідчує наявність факту, а не вирішує спірні відносини. Тому встановлення фактів, які мають юридичне значення, як юридична діяльність за своєю спрямованістю є управлінською, а не правосудною, тому діяльність суду в окремому провадженні більшою мірою тяжіє до діяльності адміністративних органів. Проте законодавець виходить із доцільності здійснення такої функції саме судом.

Ознаками окремого провадження також є: форма звернення до суду – заява; відсутність сторін, проте є заявник та заінтересована особа, немає ціни позову, інститутів третьої особи, забезпечення позову, мирової угоди, зустрічного позову, неналежної сторони; вимоги про встановлення фактів не можуть поєднуватись із майновими вимогами, справи окремого провадження розглядаються за загальними правилами позовного провадження, можливе застосування апеляційного оскарження, рішення суду в справах окремого провадження не підлягають примусовому виконанню органами державного виконання.

Особливим у ЦПК України ε інститут наказного провадження. Це вид безспірного судового провадження, у якому розглядається вимога про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Ознаки наказного провадження:

• • форма звернення – заява про видачу судового наказу;
• • учасники – стягувач та боржник;
• • особливості розгляду заяви судом: у разі прийняття заяви стягувана суд у триденний строк видає судовий наказ щодо суті заявлених вимог, така видача проводиться без судового засідання та виклику стягувана і боржника для заслуховування їх пояснень, за відсутності третіх осіб, принципу змагальності та неможливості укладення мирової угоди;
• • можливість подання заяви боржником про скасування наказу після його прийняття, яка розглядається судом, що видав судовий наказ;
• • можливість розгляду після постановления ухвали про скасування судового наказу справи у позовному провадженні за заявою стягувана.

Цивільне судочинство складається з окремих частин або стадій, що характеризуються сукупністю процесуальних правовідносин і дій, об'єднаних найближчою метою.

До таких стадій належать:

• 1) відкриття провадження у справі;
• 2) провадження у справі до судового розгляду (підготовча стадія);
• 3) судовий розгляд – розгляд і вирішення справи по суті в судовому засіданні;
• 4) апеляційне оскарження і перевірка рішень, ухвал суду першої інстанції, які не набрали законної сили;
• 5) касаційне оскарження і перевірка рішень, ухвал суду першої та апеляційної інстанції, які набрали законної сили;
• 6) провадження у справах у зв'язку з винятковими обставинами;
• 7) перегляд рішень, ухвал, що набрали законної сили, у зв'язку з нововиявленими обставинами;
• 8) звернення судового рішення до виконання.