Поняття та класифікація суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин

При здійсненні правосуддя в цивільних справах суд та учасники цивільного процесу здійснюють чимало процесуальних дій, вступають у відносини між собою. Оскільки зміст процесуальних дій суду, інших суб'єктів процесуальної діяльності, а також порядок їх здійснення регламентовані нормами цивільного процесуального права, то ці відносини набувають форми правових. Цивільні процесуальні правовідносини, таким чином, є засобом реалізації норм цивільного процесуального права.

В науці цивільного процесуального права існують різні міркування про те, що варто розуміти під цивільними процесуальними правовідносинами. Більшість процесуалістів, виходячи з того, що предметом регулювання норм цивільного процесуального права виступають суспільні відносини, вважають, що цивільні процесуальні правовідносини – це суспільні відносини, урегульовані нормами цивільного процесуального права. Головною специфічною особливістю суспільних відносин є їх зв'язок з соціальною діяльністю.

Наведені твердження примушують при науковому підході до проблеми виходити з того, що цивільні процесуальні правовідносини, як і правовідносини взагалі, повинні бути результатом певної діяльності. Однак практична правова діяльність не має і не може мати свого самостійного предмета, не має такого предметного змісту, який би давав їй можливість існувати поза іншими суспільними відносинами.

З урахуванням цього і повинен простежуватися механізм реалізації норм права, співвідношення суспільних та правових відносин. Не існує "чисто" юридичних відносин, право не може створювати суспільні відносини, які спершу виступають тільки як юридичні, а потім наповнюються фактичним змістом.

Оскільки практично правова діяльність не має власного предметного змісту, то правові відносини – це суспільні відносини, урегульовані правом. Отже, все це дозволяє констатувати, що цивільні процесуальні правовідносини – це суспільні відносини, які регулюються нормами цивільного процесуального права.

Однак крім цього важливо визначити, хто є носієм суб'єктивного права, визначити місце та час виникнення та виконання прав та обов'язків для конкретних осіб. Дійсно, будь-які правовідносини, в тому числі і цивільні процесуальні, фіксують коло осіб, на які поширюється дія правових норм, закріплюють конкретну поведінку, яка повинна бути чи може бути здійснена, суб'єктивні права та обов'язки суб'єктів.

Також треба звернути особливу увагу на таку ознаку цивільних процесуальних відносин, яка має не тільки індивідуалізований, але й правовий зв'язок між суб'єктами на основі норм права та через їх суб'єктивні права і обов'язки. Тільки такою мірою, в якій відповідні особи виступають як носії суб'єктивних прав та обов'язків, вони відносяться один до одного як учасники цивільних процесуальних правовідносин.

У цивільному судочинстві закріплений дозвільний спосіб правового регулювання процесуальних відносин, тобто такий спосіб, при якому в цій сфері відносин дозволено лише те, що прямо закріплено нормативними актами.

Механізм правового регулювання в сфері цивільного судочинства при дозвільному способі правового регулювання характеризується також і тим, що в цивільному процесі не допускається фактична процесуальна діяльність – дозволено лише те, що прямо передбачено в законі.

Таким чином, можна зробити висновок, що цивільні процесуальні відносини – це індивідуалізовані суспільні зв'язки, що виникають на основі норм цивільного процесуального права між судом, що здійснює правосуддя, та учасниками цивільного процесу, які характеризуються наявністю юридичних прав і обов'язків, що забезпечують правильний і швидкий розгляд, вирішення цивільних справ, а також – виконання ухвалених рішень.

Передумовою виникнення цивільних процесуальних правовідносин є правосуб'єктність. Процесуальна правосуб'єктність – це специфічна властивість суб'єктів цивільного процесуального права, яка дозволяє їм бути носіями прав та обов'язків, вступати в цивільні процесуальні правовідносини.

Передумовою виникнення цивільних процесуальних правовідносин крім норм права і процесуальної правосуб'єктності є юридичні факти. Юридичні факти – передбачені в гіпотезах процесуальних норм певні життєві обставини, з якими пов'язуються виникнення, зміни чи припинення правовідносин, суб'єктивних прав та юридичних обов'язків. Як процесуальні юридичні факти, що породжують правові наслідки, виступають дії суду чи інших учасників процесу, вчинені у певній послідовності, передбаченій цивільним процесуальним законодавством. Ці дії різноманітні і здійснюються в міру розвитку цивільного процесу, утворюючи фактичний динамічний склад цивільних процесуальних правовідносин (подання заяви про відкриття цивільної справи стороною, прийняття суддею заяви про порушення цивільної справи, вступ у справу третіх осіб, залучення до справи осіб, що беруть участь у справі, призначення експертизи, виклик до суду свідків, експертів, повідомлення заінтересованих осіб про день розгляду справи, відмова від позову, укладення мирової угоди сторін тощо).

У деяких випадках до юридичних процесуальних фактів належить і бездіяльність учасників цивільного процесу. Процесуальна бездіяльність – це невиконання процесуальних обов'язків суб'єктами цивільного процесуального права. Результатом невиконання передбачених законом процесуальних обов'язків виступають, як правило, засоби процесуального примусу, що мають у цивільному процесі обмежений характер, наприклад, привід свідка.

Юридичними фактами як передумовою виникнення, зміни і припинення процесуальних правовідносин є і події, але їх особливість полягає в тому, що події самі по собі не викликають процесуальних наслідків, вони можуть бути тільки приводом до звершення дій учасниками процесу. Так, наприклад, факт смерті однієї із сторін не може викликати припинення провадження у справі. Провадження в справах у такому випадку припиняється через дію суду – ухвалу про припинення провадження в цивільних справах. Залежно від наявних умов, з якими законотворець пов'язує ті чи інші юридичні наслідки, розрізняють прості та складні юридичні факти. Коли юридичним фактом є одна умова, то це простий юридичний факт: наприклад, притягнення судом другого відповідача, виклик свідків та інших осіб та ін. Але найчастіше в цивільному процесі зустрічаються складні юридичні факти. Для виникнення процесуальних правовідносин, наприклад, між позивачем та судом першої інстанції необхідно вчинити дві дії: позивач повинен подати позовну заяву, а суддя прийняти її в провадження. Такий юридичний факт прийнято називати юридичним складом. Врешті-решт для юридичних процесуальних фактів характерно і те, що закон у деяких випадках передбачає форму здійснення тієї чи іншої дії, а також її документальне оформлення. У цьому випадку вимоги форми, документального оформлення мають конститутивне значення. Якщо вказані вимоги не виконуються, то передбачені законом процесуальні наслідки не наступають.

Суб'єктний склад цивільних процесуальних правовідносин досить широкий. Першу групу суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин становлять судові органи та їх посадові особи. До другої групи належать особи, які беруть участь у справі. Третю групу становлять особи, які сприяють розгляду цивільної справи.