Поняття та стадії судового доказування

Судове доказування – це процесуальна діяльність осіб, які беруть участь у цивільній справі щодо подання, дослідження та оцінки доказів, а також це діяльність суду щодо дослідження та оцінки доказів, а за клопотанням осіб, які беруть участь у справі – витребування та забезпечення доказів судом.

Поняття доказування в цивільному процесі характеризується такими ознаками:

• 1) в основі будь-якого доказування лежить процес пізнання;
• 2) докази – це завжди відомості про обставини, які встановлюються одними і тими самими засобами доказування;
• 3) підхід до достовірності та достатності доказів також має подібність, що сягає корінням у гносеологічні процеси;
• 4) засоби доказування однакові для будь-якого процесу дослідження доказів в сфері правозастосування;
• 5) порядок дослідження доказів має загальні риси, що зумовлено правовими та психологічними ознаками.

Судове доказування розглядається як процес, що складається з п'яти ступенів (стадій):

• 1. Твердження про факти.
• 2. Зазначення доказів.
• 3. Подання доказів.
• 4. Сприяння суду у витребуванні та забезпеченні доказів.
• 5. Дослідження доказів.

Висловлена думка, що оцінка доказів є шостим ступенем доказування, не підтверджується аналізом здійснення оцінки доказів судом та сторонами, оскільки обов'язково присутня у всіх вищевказаних стадіях доказування як обов'язкова логіко-правова діяльність.

Суб'єкти доказування поділяються на обов'язкові та факультативні.

Обов'язкові суб'єкти доказування: сторони, треті особи, що заявляють самостійні вимоги, суд.

Факультативні суб'єкти доказування – інші особи, які беруть участь у цивільній справі: треті особи, що не заявляють самостійні вимоги, прокурор, органи державної влади і місцевого самоврядування, представники.

Зміст доказової діяльності сторін: подати, дослідити та оцінити докази.

Зміст доказової діяльності суду: дослідити, оцінити, а в разі клопотання сторін – витребувати та забезпечити докази.