Поняття і види підсудності

В ч. 1 ст. 16 ЦК України, ст. З ЦПК України міститься юридична норма, за якою кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У випадках, встановлених законом, згідно з ч. 2 ст. З ЦПК України до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Згідно ч. 3 ст. І Закону "Про судоустрій і статус суддів" судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Систему судів загальної юрисдикції складають:

• 1) місцеві суди;
• 2) апеляційні суди;
• 3) виші спеціалізовані суди;
• 4) Верховний Суд України (с. 17 ЗУ "Про судоустрій та статус суддів").

Тому при пред'явлені позову (подачі заяви) необхідно визначити, в який суд позивач або заявник мають звернутися. Це питання вирішує інститут підсудності цивільних справ. Підсудність – це розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення цивільних справ, які належать до їх юрисдикції. На відміну від підвідомчості, яка розмежовує компетенцію між державними органами і громадськими організаціями щодо вирішення цивільних справ, підсудність розмежовує компетенцію в тій же сфері (щодо вирішення цивільних справ), але між різними судами. Тому підсудністю називають ще перелік цивільних справ, вирішення яких належить до компетенції певного суду.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в загальному суді в порядку цивільної юрисдикції, до підсудності якого вона віднесена ЦПК України. Отже, можна зробити висновок, що правила підсудності у своїй сукупності складають алгоритм визначення компетентного суду для розгляду і вирішення конкретної цивільної справи.

Питання про підсудність виникає перед суддею після позитивного вирішення ним питання про підвідомчість справи. Вирішуючи питання про відкриття провадження, суддя повинен визначити, який саме суд повинен розглядати конкретну справу. Вирішуючи питання про підсудність справи, необхідно виходити з правил глави 1 розділу III та відповідних норм інших глав ЦПК України, що визначають підсудність справ позовного, окремого та наказного провадження в цивільному судочинстві.

Визначення компетенції різних судів системи провадиться залежно від виконуваних ними функцій, від роду (предмета) справи, суб'єктів спору, що підлягає розгляду, і місця (території), на яку поширюється діяльність певного суду. В зв'язку з цим підсудність поділяється на функціональну (предметна, об'єктивна компетенція) та територіальну (особиста, суб'єктивна компетенція).

Функціональна – це підсудність, яка визначає компетенцію окремих ланок судової системи на підставі виконуваних ними функцій. Призначення функціональної підсудності полягає в тому, щоб розподілити всю сукупність цивільних справ, підвідомчих суду, між окремими ланками судової системи, тобто функціональна підсудність розмежовує судову компетенцію по вертикалі. За цією підсудністю районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди є судами першої інстанції, що виконують функцію розгляду і вирішення цивільних справ по суті, а також переглядають свої рішення та ухвали у зв'язку з ново виявленими обставинами (ст. 363 ЦПК).

Апеляційні суди Автономної республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські суди перевіряють в апеляційному порядку законність та обгрунтованість рішень, ухвал суду першої інстанції, що не набрали законної сили (292 ЦПК), а також переглядають свої рішення та ухвали у зв'язку з нововиявленими обставинами (ст. 363 ЦПК).

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ перевіряє в касаційному порядку рішення та ухвали апеляційних судів, а також рішення та ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також переглядає свої рішення та ухвали у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Верховний суд України переглядає рішення та ухвали судів за винятковими обставинами.

Територіальна підсудність розмежовує компетенцію з розгляду цивільних справ між однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їхня діяльність. Таке просторове розмежування компетенції називається ще особистою або суб'єктивною компетенцією.