Поняття судового наказу та умови його видачі

Відповідно до ст. 95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 ЦПК України.

Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Судовий наказ, як форма вирішення спору, бере початок з римського права. Судовий наказ тоді мав назву інтердикт, а провадження – інтердиктного. Функціонування судового наказу запроваджував у дореволюційній Росії Статут цивільного судочинства 1864 р. ЦПК УРСР 1924 року також детально регламентував процедуру видачі судового наказу.

Наказне провадження є однією з процедур чинного ЦПК України, введеною з метою спрощення, підвищення ефективності та диференціації цивільного процесу. Вказаний розділ регулює не лише порядок видачі судового наказу, але й процедуру здійснення самого провадження, що передує видачі судового наказу.

Завдання наказного провадження зводяться до прискорення вирішення справ, предметом яких є вимоги, пов'язані зі стягненням з боржника грошових коштів або витребуванням майна.

Судовому наказу як особливій формі судового рішення властиві такі відмінності від судового рішення:

• – судовий наказ може бути скасований суддею, який його видав, за заявою боржника, якщо заперечення є вмотивованими;
• – у змісті судового наказу є лише 2 частини – вступна та резолютивна;
• – судовий наказ одночасно є виконавчим документом і на його підставі за заявою стягувана має бути відкрите виконавче провадження.

Історично склалося застосування двох видів судових наказів: безумовний (неоспорюваний) та умовний (оспорюваний). У першому випадку боржник позбавлявся права на оскарження, на нього покладався обов'язок виконати судовий наказ. Другий варіант надавав боржнику можливість оспорювати судовий наказ, зупиняючи таким чином його дію. Як бачимо, у чинному ЦПК України знайшов відображення саме останній вид судового наказу.

Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ, передбачені ст. 96 ЦПК. Зокрема, судовий наказ може бути видано у разі, якщо:

• 1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати;
• 2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;
• 3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;
• 4) заявлено вимогу про присудження аліментів на дитину в розмірі тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших зацікавлених осіб;
• 5) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів.