Прийняття судом заяви про видачу судового наказу та її підсудність

Заява про видачу судового наказу подається в суд у письмовій формі. У заяві повинно бути зазначено:

• – найменування суду, в який подається заява;
• – ім'я (найменування) заявника та боржника, а також ім'я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження; ;
• – вимоги заявника і обставини, на яких вони грунтуються;
• – перелік документів, що додаються до заяви (ст. 98 ЦПК).

Заява підписується заявником або його представником і подається з її копіями та копіями доданих до неї документів відповідно до кількості боржників. До заяви, яка подається представником заявника, повинно бути додано документ, що підтверджує його повноваження.

До заяви про видачу судового наказу додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.

До неналежно оформленої заяви застосовуються положення статті 121 ЦПК щодо залишення заяви без руху.

Заява про видачу судового наказу подається в суд особою, якій належить право вимоги. Особами, яким належить право вимоги, є:

• • якщо вимога стосується нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати, – працівник;
• • якщо заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника, – як фізична особа, так і орган внутрішніх справ або орган виконавчої служби;
• • якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово- комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення – відповідний оператор цих послуг;
• • якщо заявлено вимогу про присудження аліментів на дитину – той з батьків дитини, який подав заяву про стягнення аліментів;
• • якщо заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості – відповідний споживач цього товару.

Заява про видачу судового наказу подається у письмовій формі особисто заявником або його представником чи надсилається поштою рекомендованим листом з описом вкладеного.

Вимоги заявника повинні бути безспірними та обґрунтованими. Вартість майна у разі його витребування повинна бути обгрунтована та підтверджена відповідними письмовими доказами. В заяві обов'язково зазначається перелік документів, що додаються до заяви.

Залежно від вимоги стягувана документами, поданими до заяви про видачу судового наказу можуть бути:

• • документи, що підтверджують невиконання боржником обов'язків;
• • довідка про заробітну плату, розрахункові книжки, завірені виписки з розрахункової чи платіжної відомості, довідки з бухгалтерії організації роботодавця, письмовий грошовий розрахунок сум, які підлягають виплаті;
• • документи, що підтверджують наявність та розмір витрат, передбачених п. З ч. 1 ст. 96 ЦПК тощо.

Заява подається з її копіями та копіями доданих до неї документів відповідно до кількості боржників.

Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції (ст. 97 ЦПК). Відповідно до ст. 107 ЦПК судами першої інстанції є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди. На цей вид провадження поширюються загальні правила підсудності, встановлені ЦПК у ст. 107 – 117. До них належать:

• 1. підсудність за місцезнаходженням відповідача (ст. 109):
  • • заява, у якій боржником є фізична особа, подається в суд за місцем її проживання;
  • • заява, у якій боржником, є юридична особа, подається в суд за її місцезнаходженням.
• 2. підсудність прав за вибором позивача (ст. 110):
  • • заява, в якій міститься вимога, що виникла з трудових правовідносин, може подаватися також за місцем проживання заявника;
  • • заяви щодо вимог, які виникають з діяльності філій або представництв юридичної особи, можуть подаватися також за їх місцезнаходженням;
  • • заяви щодо вимог, які виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть подаватися також за місцем виконання цих договорів;
  • • якщо місце проживання боржника невідоме, заява може бути подана за місцезнаходженням майна боржника чи місцем його перебування або за останнім відомим місцем проживання боржника чи постійного його заняття (роботи);
  • • якщо боржник не має в Україні місця проживання, заява може подаватися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування в Україні. Місцезнаходження майна та останнє відоме місце проживання чи перебування відповідача повинні бути в кожному випадку достовірно встановлені.
  • • якщо за вимогою зобов'язаними є кілька боржників, які проживають або знаходяться в різних місцях, заява подається за місцем проживання або місцезнаходженням одного з боржників за вибором кредитора (заявника);

Якщо суддя, вирішуючи питання про видачу судового наказу, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається заявнику для подання до належного суду, про що постановляється ухвала. Вказана ухвала разом із заявою та всіма додатками до неї надсилаються заявнику (ст. 115 ЦПК).

Суд, який розглянув справу, не може передати її до іншого суду, якщо порушення правил підсудності виявиться після винесення судового наказу, наприклад при поданні заяви про його скасування.

У порядку, передбаченому ст. 116 ЦПК, справа може бути передана до суду, найбільш територіально наближеного до цього суду, лише в разі ліквідації суду, який розглядав справу.

Суддя може повернути заяву про видачу судового наказу на підставі ст. 100 ЦПК, якщо:

• 1. заявник у встановлений судом строк не усунув недоліки заяви про видачу судового наказу;
• 2. до моменту відкриття наказного провадження надійшло звернення заявника про повернення заяви про видачу судового наказу;
• 3. наявні обставини, зазначені у пунктах 2 – 4 частини третьої статті 121 ЦПК.

Про повернення заяви про видачу судового наказу судця постановляє ухвалу.

Суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу на підставі ст. 100 ЦПК якщо:

• 1) заявлено вимогу, не передбачену статтею 96 цього Кодексу;
• 2) із заяви і поданих документів вбачається спір про право;
• 3) наявні обставини, зазначені у пунктах 2-5 частини другої статті 122 цього Кодексу.

Про відмову у прийнятті заяви суддя постановляє ухвалу.

У разі, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу лише в частині цих вимог.

Повернення заяви у випадку, встановленому частиною першою ст. 100 ЦПК, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.

Відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.