Поняття і види судових рішень

Відповідно до ст. 208 ЦПК судові рішення викладаються у таких формах:

• 1) ухвали;
• 2) рішення;
• 3) постанови.

В ст. 208 ЦПК поняття "судове рішення" вживається як загальне стосовно ухвали, рішення суду та постанови. Таким чином, поняття "судове рішення" та "рішення суду" не є тотожними, як можна було б припустити, оскільки ухвала та постанова теж є судовим рішенням.

Рішення суду – це акти правосуддя у цивільній справі, які грунтуються на встановлених під час судового розгляду фактах і застосуванні норм матеріального і процесуального права та вирішують спір по суті. Лише у рішенні суду зазначається чи було фактично порушено право позивача, чи ні. У кожній справі суд кожної інстанції може постановити лише одне рішення. Лише одне рішення може набрати законної сили.

Залежно від способу захисту права і правових наслідків, які вони викликають, рішення суду поділяються на види: про присудження (стягнення аліментів), про визнання (права власності), конститутивні (про перетворення певних правовідносин – розірвання шлюбу).

Крім вищевказаних видів рішення суду також поділяють залежно від обсягу вирішених ними питань на завершальні (основні) та додаткові.

Особливою формою рішення суду є судовий наказ, що ухвалюється за результатами наказного провадження, а також видом рішення суду є заочне рішення.

Питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також інші випадки, передбачених ЦПК, вирішуються судом шляхом постановления ухвал.

Ухвала суду – це акт суду, яким вирішуються питання, пов'язані із рухом справи та інші питання, що виникають під час розгляду справи. Ухвала суду постановляється по кожному такому питанню. Ухвала суду не вирішує спору по суті.

Ухвали суду поділяються на такі види:

• – ухвали, спрямовані на відкриття та розвиток процесу у справі;
• – ухвали, що перешкоджають виникненню та розвитку цивільного процесу у справі (перетинальні та заключні);
• – колегіальні та одноособові (залежно від кількості суб'єктів, які постановили ухвалу);
• – самостійні та журнальні (за процесуальною формою втілення).

Крім цього, залежно від можливості самостійного оскарження

ухвали поділяються на ухвали, що є об'єктом самостійного оскарження ( ст. 293 ЦПК), а також такі, що можуть бути оскаржені лише разом із рішенням суду.

Різновидом ухвал суду є окремі ухвали, але вони не вирішують питань, пов'язаних із розглядом справи і мають спеціальну профілактично-виховну мету (ст. 211 ЦПК).

Перегляд судових рішень Верховним Судом України закінчується ухваленням постанови.