Вимоги, яким має відповідати рішення суду

Існує низка вимог, яким має відповідати рішення суду. Насамперед, рішення має бути законним і обгрунтованим (ст. 213 ЦПК).

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Законність рішення суду полягає у необхідності виконання двох вимог:

• 1) дотримання норм процесуального права під час розгляду справи (виконання всіх вимог цивільного судочинства);
• 2) правильне вирішення спору, тобто правильне застосування матеріального закону.

Законність рішення залежить від безумовної, строгої відповідності його законам та іншим нормативно-правовим актам, що визначається перш за все правильною юридичною кваліфікацією взаємовідносини сторін та інших учасників справи.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності до нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до вказаних правовідносин, а при їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Варто зазначити, що з погляду Європейського суду з прав людини, крім законності та обгрунтованості, рішення суду має бути мотивованим.

Мотивованість, з погляду ЄСПЛ, означає наявність у рішенні чітких та однозначних відповідей на важливі аргументи сторін, що сприяє розумінню ними правової позиції суду та створює можливості для ефективного оскарження цього рішення.

Судове рішення також повинно відповідати й іншим вимогам, до яких належать вичерпність (повнота), визначеність, точність, зрозумілість. Порушення цих вимог може виправити сам суд, який ухвалив рішення.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

• 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
• 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
• 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
• 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
• 5) чи треба позов задовольнити або в позові відмовити;
• 6) як розподілити між сторонами судові витрати;
• 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
• 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин, суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК.

Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Рішення суду має викладатись письмово, а за змістом відповідати вимогам ст. 215 ЦПК. Зокрема, рішення суду складається з:

• 1) вступної частини із зазначенням:
  • – часу та місця його ухвалення;
  • – найменування суду, що ухвалив рішення;
  • – прізвищ та ініціалів судді (суддів – при колегіальному розгляді);
  • – прізвища та ініціалів секретаря судового засідання;
  • – імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі;
  • – предмета позовних вимог;
• 2) описової частини із зазначенням:
  • -узагальненого викладу позиції відповідача;
  • – пояснень осіб, які беруть участь у справі;
  • – інших доказів, досліджених судом;
• 3) мотивувальної частини із зазначенням:
  • – встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин;
  • – мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обгрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався;
• 4) резолютивної частини із зазначенням:
  • – висновку суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково;
  • – висновку суду по суті позовних вимог;
  • – розподілу судових витрат;
  • – строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Рішення суду ухвалюються іменем України. В цьому проявляється публічний характер рішення, як владного акту. Вирішуючи спір, суд діє від імені держави – Україна. Рішення ухвалюється негайно після закінчення судового розгляду (ст. 209 ЦПК).

Рішення суду має бути проголошено прилюдно, крім випадків, передбачених ЦПК (ст. 218 ЦПК). Проголошення рішення суду – це прилюдне доведення судом його змісту до відома осіб, які беруть участь у справі. Проголошення рішення відбувається усно шляхом зачитування суддею тексту рішення, виготовленого у нарадчій кімнаті. Проголошення рішення без видалення суду в нарадчу кімнату або іншою особою (замість судді) не допускається. Проголошується усе рішення повністю або лише його вступна та резолютивна частини. Це питання вирішується на розсуд суду залежно від того, складає він повний текст рішення одразу, чи відкладає це на певний строк (не більше 5 днів) відповідно до ч. З ст. 209 ЦПК.