Обов'язки позичкодавця

Комплекс обов'язків позичкодавця залежатиме від реальності або консенсуальності конкретного договору позички. Крім того, виділяючи обов'язки позичкодавця, слід звертатися як до норм, що містяться в гл. 60 ЦК, так і до правил, присвячених договору найму (оренди) (ч. З ст. 827 ЦК). В останньому випадку слід керуватися зробленими раніше рекомендаціями, застосовуючи до договору позички положення гл. 58 ЦК "Найм (оренда)", якщо інше не встановлено главою ЦК "Позичка" і лише у тій частині, в якій вони не суперечать суті позичкового зобов'язання.

Позичкодавець зобов'язаний:

1) передати користувачеві річ у користування негайно або у строк, встановлений договором позички1. Якщо позичкодавець не виконує обов'язку передати річ у користування, друга сторона має право вимагати розірвання договору позички та відшкодування завданих збитків (ст. 830 ЦК). Дія принципу реального виконання зобов'язання, закріпленого в ст. 620 ЦК і що надає кредиторові право вимагати від боржника виконання своїх обов'язків у натурі (у даному випадку - по передачі речі, визначеної індивідуальними ознаками), паралізована вищезазначеним спеціальним правилом, викладеним у ст. 830 ЦК.

Певний інтерес представляє питання про те, в якому обсязі підлягають відшкодуванню збитки, право на компенсацію яких передбачене ст. 830 ЦК. Слід зазначити, що відповідно до ст. 326 ЦК УРСР 1963 р. відповідальність сторони договору безоплатного користування майном, яка за своїм статусом була подібна нинішньому позичкодавцю, за аналогічне правопорушення обмежувалася обов'язком відшкодувати лише реальні збитки. Подібна позиція законодавця пояснювалася безоплатністю вказаного договору, через який користувач не надавав зустрічного задоволення замість отримуваних вигод від експлуатації предмета договору. Проте новий ЦК 2003 р. у ст. 830 не містить правил, що обмежують відповідальність позичкодавця за порушення обов'язку по передачі речі користувачеві, тому згідно з абз. 1 ч. З ст. 22 ЦК "збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі", тобто відшкодуванню підлягають як реальні збитки, так і упущена вигода користувача;

• 2) передати користувачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору позички та її призначенню. Порушення позичкодавцем вказаного обов'язку наділяє користувача правом вимагати розірвання договору позички та відшкодування завданих збитків. При цьому слід пам'ятати, що саме користувач зобов'язаний у присутності позичкодавця перевірити справність речі. Якщо користувач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані;
• 3) попередити користувача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна користувача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею. При цьому шкода, завдана у зв'язку з користуванням річчю, відшкодовується позичкодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких користувач не був попереджений позичкодавцем і про які він не знав і не міг знати;
• 4) при укладенні договору позички повідомити користувача про всі права третіх осіб на річ, що передається у позичку. Існування відміченого обов'язку пояснюється тим, що передання речі у позичку не припиняє та не змінює прав на неї третіх осіб (наприклад, права застави). Невиконання позичкодавцем даного обов'язку надає користувачеві право вимагати розірвання договору позички та відшкодування завданих збитків;
• 5) капітальний ремонт речі, переданої у позичку, провадиться позичкодавцем за його рахунок.

Диспозитивність аналогічного правила, що міститься в абз. 1 ч. 2 ст. 776 ЦК, надає можливість за домовленістю сторін договору найму покласти виконання аналізованого обов'язку на орендаря. Чи відповідає подібне диспозитивне формулювання вказаного правила суті договору позички? На подібне питання слід дати негативну відповідь через такі аргументи.

ЦК не містить визначення капітального ремонту. Проте його встановлення надзвичайно важливе, хоч би для проведення відмінності між капітальним і поточним ремонтами, здійснення яких є обов'язком різних сторін договору позички. Тому для вирішення поставленого завдання слід удатися до доктринального тлумачення, використовуючи позицію законодавця (ч. З ст. 776 ЦК) і Вищого арбітражного суду України (нині - Вищий господарський суд України), викладену в п. 14.3 Роз'яснення ВАСУ від 25.05.2000 г. № 02-5/237 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (а точніше - ознаки капітального ремонту, на які звертав свою увагу ВАСУ (ВХСУ)). Таким чином, капітальний ремонт-це відновлення основних конструктивних елементів (частин) предмета позички, внаслідок чого усувається знос речі і відновлюється її вартість, що характеризується тим, що при його проведенні або без його здійснення річ, передану в позичку, неможливо використовувати за призначенням і (або) відповідно до умов договору. Тому покладання на користувача обов'язку по проведенню капітального ремонту, який пов'язаний із значними матеріальними витратами, повністю нівелює позитивний ефект, отримуваний останнім у результаті безоплатного користування річчю, і супереч йтиме безоплатній природі договору позички.