Розрахунки за акредитивом

Акредитивна форма розрахунків донедавна використовувалась у невеликих обсягах порівняно з іншими формами розрахунків, наприклад, щодо розрахунків за платіжним дорученням. Однак за сучасних умов саме розрахунки за акредитивом забезпечують паритет ризиків платника та отримувача коштів. Термін "акредитив" (від нім.) - повноваження на виконання будь-якої дії, може розглядатись у двох значеннях: як розрахунковий документ та як акредитивне зобов'язання.

При здійсненні розрахунків за акредитивом банк зобов'язується провести за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені за умови пред'явлення документів, які відповідають умовам, визначеним акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара (ст. 1093 ЦК).

Як вид розрахунків акредитив є зручний як для постачальників, оскільки його використання фактично забезпечує отримання останнім коштів за поставлений покупцю товар, так і для посередників, оскільки дає останнім можливість швидко отримати кошти після відвантаження товару. У зв'язку з цим зазначений вид розрахунків набув значного поширення у сфері міжнародної торгівлі, а останнім часом і в розрахунках між резидентами України (ст. 1093-1098 ЦК).

Крім норм ЦК України, розрахунки за акредитивом регулюються Інструкцією НБУ "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" № 22, уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати. Останні згідно зі ст. 2 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" та Указом Президента України "Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності" від 4 жовтня 1994 р. № 566/94 регулюють відносини у сфері використання акредитивів і використовуються в міжнародних розрахунках, а також у внутрішніх розрахунках за умови, що акредитив містить посилання нате, що він регулюється цими Правилами. Зазначені Правила застосовуються в Україні у частині, яка не суперечить ЦК та іншим актам цивільного законодавства. Акредитив характеризується такими ознаками:

• - це правочин, відокремлений від договору, що передбачає такий вид розрахунків при цьому банк не бере участі у виконанні цього договору;
• - це грошове зобов'язання, виконання якого здійснюється на умовах, визначених в акредитиві;
• - банк-емітент проводить платіж на користь отримувача або визначеної ним особи бенефіціара за дорученням клієнта - заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від власного імені;
• - банк здійснює платіж за акредитивом за рахунок коштів клієнта або власних коштів;
• - за операціями з акредитивами заінтересовані сторони мають справу лише з документами, а не з товарами, послугами чи іншими видами зобов'язань, з якими можуть бути пов'язані документи.

Суб'єктами акредитивного зобов'язання в широкому розумінні виступають платник, банк-емітент акредитива, отримувач коштів (бенефіціар) і, як правило, виконуючий банк. Виконуючий банк залежно від операції за акредитивом, виконання якої доручено йому банком -емітентом, також може бути й авізуючим банком (банк, який за дорученням банк-емітента сповіщає акредитив одержувачу коштів без будь-якої відповідальності за його оплату). Схематично взаємовідносини учасників акредитивних розрахунків включають чотири стадії. Перша стадія - отримання доручення платника банком-емітентом про відкриття акредитива з інструкціями про платіж. Друга стадія полягає у передачі повноважень про здійснення платежів від банка-емітента виконуючому банку (банку отримувача). Третя стадія - надання продавцем (бенефіціаром) документів, які вказані в акредитиві, що посвідчують відвантаження товару. Остання стадія - здійснення платежу виконуючим банком за прийнятими ним документами.

Платіж за акредитивом може бути здійснений двома способами: грошима та векселем. Вексельний спосіб платежу включає оплату банком переказ векселя, наданого бенефіціаром, акцепт банком такого векселя (безумовне прийняття та згода його оплати) та оплата та зарахування векселя на користь бенефіціара.

Законодавством передбачена можливість використання декількох видів акредитивів, що застосовуються в банківській практиці. Найбільш поширеним є поділ акредитивів на покриті та непокриті:

• - покритий (депонований) - акредитив для здійснення платежів, за яким завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку. Кошти заявника акредитива бронюються на спеціальному аналітичному рахунку, який має назву "Розрахунки за акредитивами" відповідних балансових рахунків;
• - непокритий (гарантований) - акредитив, оплата за яким (якщо тимчасово немає коштів на рахунку платника) гарантується банком емітентом за рахунок банківського кредиту.

Також акредитиви поділяються на відкличні або безвідкличні. Відкличний зберігає за банком-емітентом право змінити або анулювати акредитив у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара. Вид акредитива визначається договором, за яким проводяться розрахунки, відкликання акредитива не створює зобов'язань банку-емітента перед одержувачем грошових коштів (бенефіціаром). Разом з тим виконуючий банк повинен здійснити платежі або інші операції за відкличним акредитивом, до моменту отримання повідомлення від банка-емітента про зміну або анулювання акредитива. Необхідно також підкреслити, що будь який акредитив вважається відкличним, якщо в його тексті не буде прямо зазначено те, що відкривається безвідкличний акредитив.

Усі розпорядження щодо зміни умов відкличного акредитива або його анулювання заявник може надати бенефіціару лише через банк-емітент, який повідомляє виконуючий банк, а останній-бенефіціара. Виконуючий банк не може самостійно приймати розпорядження від заявника акредитива. Якщо останній не є банком-емітентом, то змінити умови відкличного акредитива або анулювати його можна тільки після отримання від виконуючого банку повідомлення, яке підтвердить, що до часу зміни або анулювання умов акредитиву документи за ним не були надані та відповідно до них не було проведено розрахунків (оплати). У разі здійснення виконуючим банком платежу до отримання повідомлення про зміну умов або анулювання акредитива проти документів, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам акредитива, банк-емітент зобов'язаний відшкодувати втрати виконуючому банку, який уповноважений на здійснення платежу.

На відміну від відкличного акредитива, безвідкличний не може бути змінений без згоди отримувача коштів. Безвідкличний може набути характеру підтвердженого акредитива. Для цього виконуючий банк приймає на себе обов'язки додатково до зобов'язання банка емітента провести платіж бенефіціару відповідно до умов акредитива. Таким чином, поряд із платіжним зобов'язанням банку-емітента виникає додаткове зобов'язання виконуючого банку, що створює для бенефіціара ефект подвійного забезпечення платежу. При цьому безвідкличний акредитив не може бути змінений або анульований без згоди не тільки отримувача коштів, а і його банку (ст. 1095 ЦК).

Для відкриття акредитива платник надає до банку заяву установленої форми з відомостями про номер акредитива, строк його дії, найменування бенефіціара та виконуючого банку, місця виконання акредитива, його суми та ін.

Форма заяви передбачена Інструкцією і всі її реквізити є обов'язковими. Банк-емітент, прийнявши заяву, визначає спосіб виконання акредитива та повідомляє виконуючий (авізуючий) банк про відкриття акредитива не пізніше наступного робочого дня після отримання наданої клієнтом заяви. Виконуючий банк повідомляє бенефіціара про відкриття та умови акредитива протягом десяти робочих днів з дня отримання повідомлення від банку-емітента. Після відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг) бенефіціар надає виконуючому банку необхідні документи, що передбачені умовами акредитива. До них звичайно відносять комерційний рахунок ("інвойс") за товар, товаророзпорядчі документи (коносамент, накладні), транспортні та страхові документи. При порушенні хоча б однієї з умов виплати за акредитивом не проводяться. Однак банки, що виконують інструкції платника, не повинні ретельно досліджувати отримані документи. Вони перевіряють лише їх зовнішню відповідність умовам акредитива. У разі відмови виконуючого банку прийняти документи він зобов'язаний надіслати повідомлення до банку-емітента для отримання згоди на оплату документів із розбіжностями. Якщо протягом семи робочих днів після надіслання повідомлення вони не отримають відповідь або вона буде негативною, виконуючий банк повертає бенефіціару всі документи за акредитивом, письмово вказавши причини їх повернення і засвідчивши цей запис підписами виконавця та контролера та відбитком штампа банку. Акредитив має містити дату закінчення строку та місця подання документів для платежу.

Стаття 1098 ЦК встановлює підстави для закриття акредитива. їх перелік є вичерпним, до них належать: сплив терміну його дії у виконуючому банку; заява одержувача про відмову від використання акредитива до закінчення строку його дії; вимога платника по відкликанню акредитива повністю або частково, якщо це передбачено його умовами.

Після тримання повідомлення про закриття акредитива банк-емітент списує потрібну суму з відповідного рахунка, призначеного для обліку акредитивів.

Принципи відповідальності банку за порушення умов акредитива ґрунтуються на схемі акредитивного зобов'язання. Майнову відповідальність перед платником несе банк-емітент, а перед банком-емітентом - виконуючий банк. Постадійна схема доведення відповідальності до винуватої особи має два винятки, характерні для розрахункових правовідносин. По-перше, у разі необґрунтованої відмови виконуючого банку у виплаті коштів за покритим або підтвердженим акредитивом відповідальність перед бенефіціаром покладається на виконуючий банк, що повинен виконувати доручення банку-емітента. По-друге, у разі неправильної виплати виконуючим банком грошових коштів за депонованим чи гарантованим акредитивом унаслідок порушень умов останнього пряма відповідальність перед платником покладається на виконуючий банк.