Форма і порядок укладення договору про передачу "ноу-хау"
Цей договір має бути укладений у письмовій формі, недотримання якої тягне за собою його нікчемність. Такий договір не піддягає державній реєстрації внаслідок того, що заходи відносно захисту конфіденційності "ноу-хау" повинен вживати сам володілець права на "ноу-хау".
Процедура укладення договору має особливості, що обумовлено специфікою об'єкта договору, цінність якого полягає в його конфіденційності, втрата чого руйнує режим "ноу-хау". Відбуватися це може внаслідок різних обставин, але, перш за все, це об'єктивна необхідність ознайомлення потенційного набувача "ноу-хау" на етапі підготовки до укладення договору, що містить "ноу-хау". У результаті не виключена вірогідність того, що контрагент, ознайомившись зі змістом "ноу-хау", може або взагалі втратити інтерес до укладення такого договору, або, отримавши загальне уявлення про інформацію, що становить суть "ноу-хау", стане використовувати "ноу-хау" самостійно без укладення договору. Тому слід застосовувати двостадійний порядок передачі "ноу-хау" і права на його використання: перша стадія - укладення договору про розкриття "ноу-хау", друга стадія - укладення договору про передачу "ноу-хау".
Мета договору про розкриття "ноу-хау" - ознайомлення з інформацією, що становить суть "ноу-хау" в обмеженому обсязі, проте достатньому для ухвалення рішення щодо укладення договору про передачу "ноу-хау". На цій стадії питання про обов'язковість укладення зазначеного договору не стоїть, оскільки друга сторона виступає лише потенційним набувачем "ноу-хау", який повинен впевнитися в тому, що подана інформація - суть рішення, що тримається в таємниці, яке у разі його використання задовольнить його інтерес.
Проте договір про розкриття "ноу-хау" переслідує мету не лише ознайомлення з "ноу-хау", а й збереження "ноу-хау" в режимі секретності, а також охорону інтересів володільця права на "ноу-хау" і потенційного набувача "ноу-хау". Тому у зазначеному договорі має міститись умова про заборону використання без дозволу володільця права на "ноу-хау" відомостей конфіденційного характеру, доступ до яких було отримано під час переговорів, та передбачені санкції за порушення цієї умови.
Зазначені договори пов'язані між собою зацікавленістю у використанні "ноу-хау"; в них одні й ті ж сторони - володілець права на "ноу-хау" і набувач (у договорі про розкриття "ноу-хау" - потенційний набувач); у разі укладення договору про передачу "ноу-хау" кошти за ознайомлення з інформацією за договором про розкриття "ноу-хау" зараховуються в рахунок платежів за договором про передачу "ноу-хау".
