Визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню

Визнання рішення іноземного суду є підтвердженням цивільних та інших прав і обов'язків тією самою мірою, що і рішення відповідного вітчизняного суду. В одних випадках досить, щоб рішення було визнано, в інших - воно повинне бути ще й виконано, тобто піддане спеціальній процедурі з дозволу виконання. Таким чином, визнання іноземного судового рішення є необхідною передумовою для його виконання, але для примусового виконання зазвичай встановлюються додаткові вимоги, понад ті, які є обов'язковими для визнання іноземного рішення.

Залежно від виду судового рішення визнання може бути простим і кваліфікованим. Просте визнання застосовується щодо рішень, що не вимагають примусового виконання. У цьому випадку юридичні наслідки визнання пов'язані з дією властивостей неспростовності, винятковості і преюдиціальності. Просте визнання без подальшого провадження в справі можливе за відсутності заперечень з боку заінтересованої особи, які вона може заявити протягом певного часу Встановлена законом презумпція відсутності заперечень щодо визнання рішення може бути спростована заінтересованою особою. Кваліфіковане визнання є більш складною процедурою, що складається з підтвердження дії законної чинності судового рішення і санкціонування (допущення) примусового виконання. Допущення примусового виконання не відбувається автоматично, виходячи з визнання, для цього необхідна заява клопотання стягувачем протягом строку виконавчої давнини.

Отже, під визнанням іноземного судового рішення варто розуміти дозвіл дії законної чинності судового рішення, що проявляється у властивостях неспростовності, винятковості, преюдиціальності, а також допущення примусового виконання.

Передусім необхідно визначити умови визнання в Україні такого рішення. Так, воно визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності за домовленістю ad hoc з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні (ст. 399 ЦПК). Далі порядок такий:

• 1) подається заінтересованою особою до суду клопотання про визнання рішення в порядку 392-394 ЦПК з урахуванням деяких особливостей. До клопотання додаються такі документи: а) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання; б) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні; в) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
• 2) Розгляд клопотання провадиться на підставі ст. 401 ЦПК. Так, про надходження клопотання суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє заінтересовану особу і пропонує їй у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання. Після подання заінтересованою особою заперечень у письмовій формі або у разі її відмови від подання заперечень, а так само, коли у місячний строк з часу повідомлення заінтересованої особи про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що заінтересовані особи повідомляються письмово пізніше ніж за десять днів до його розгляду. За заявою заінтересованої особи і за наявності поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє заінтересованих осіб. Розгляд клопотання проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні. Неявка без поважних причин на судове засідання заінтересованих осіб або їх представників стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із заінтересованих осіб не було порушено питання про перенесення його розгляду.
• 3) За наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його надходження суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
• 4) У визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав, встановлений статтею 396 ЦПК. Копія ухвали надсилається судом заінтересованим особам у триденний строк з дня постановлення ухвали. Ухвала про визнання в Україні рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ЦПК. Фактичне визнаючи судове рішення, держава виражає своє ставлення до нього як до юридичного факту, з яким пов'язується виникнення, зміна або припинення встановлених іноземним судом правовідносин. У зв'язку з цим визнання іноземного судового рішення є юридичним актом, яким суверенна держава, поширюючи дію іноземного рішення на власну територію, виражає своє ставлення до нього як до юридичного факту, з яким пов'язується виникнення, зміна або припинення встановлених іноземним судом безспірних правовідносин. При цьому іноземне рішення сприймається як остаточне, що спричиняє неможливість повторного розгляду того самого спору, і наділяється такими ж юридичними властивостями як і судові акти держави, що його визнає, однак межі його дії не можуть бути більшими ніж ті, котрими воно обмежено в країні походження.