Обчислення, зупинення, поновлення та продовження процесуальних строків
Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (ст. 68 ЦПК).
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Перебіг процесуального строку може починатися від:
- 1) певної календарної дати;
- 2) настання події, з якою пов'язано його початок.
У цих двох випадках за початок відліку строку треба брати наступний день. Прикладом початку перебігу строку від певної календарної дати є такі положення: позивач може відмовитися від позову, а відповідач – визнати позов протягом усього часу судового розгляду (ч. 1 ст. 174 ЦПК); після закінчення підготовки справи до судового розгляду суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає, які підготовчі дії ним проведено, і встановлює дату розгляду справи (ч. 1 ст. 156 ЦПК). Отже, в цьому випадку, перебіг процесуального строку, протягом якого позивач та відповідач в справі може відповідно відмовитись від позову, визнати позов, починається з наступного дня календарної дати, яка встановлена у відповідній ухвалі.
Під подією мається на увазі не лише обставина, яка не залежить від волі особи, а й обставина, що від неї залежить, тобто дія або бездіяльність. Це так зване широке розуміння терміна "подія". Саме вказівкою на день настання події, з якою пов'язано початок строку, визначається початок перебігу більшості процесуальних строків. Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 332 ЦПК попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем. В такому випадку складання доповіді буде подією, з якою пов'язано початок перебігу п'ятиденного строку.
Закінчення процесуальних строків регламентовано ст. 70 ЦПК України. Так, строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.
Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк треба було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.
Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Наслідки пропущення процесуальних строків передбачені ст. 72 ЦПК України. Відповідно до цієї норми право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.
Пропущений строк може бути поновлений або продовжений судом. Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин (ст. 73 ЦПК).
Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ. Про місце і час розгляду цього питання повідомляються особи, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не є обов'язковою. Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку належить вчинити ту дію або подати той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання. З питань, зазначених у цій статті, судом постановляється ухвала.