Фінанси підприємницьких структур
РЕФЕРАТ
на тему:
«Фінанси підприємницьких структур»
Зміст
Вступ………………………………………………………………………………........3
1. Суть і функції фінансів підприємства…………………………………………...…4
2. Основні принципи організації фінансової діяльності підприємства…………...10
3. Фінансове планування на підприємстві……………………………………….…14
Висновок………………………………………………………………………………21
Список використаної літератури……………………………………………………22
Вступ
«Финансовое хозяйство или хозяйство государства,
его доходы и расходы составляют подавляющий интерес
нашего времени, который чуть ли не господствует,
иногда к полагательному вреду, над нашими остальными
вопросами государственной и народной жизни»
І.І. Янжуп, 1980 рік. [14, c.15]
Економічна роль фінансів у ринковій економіці надзвичайно велика. Функціонування фінансів забезпечується через фінансову систему. Показники фінансової системи є головним індикатором її стану.
Отже, фінанси - це "кровоносна система" будь-якої економіки.
Фінанси - це система відносин з приводу розподілу й використання фондів грошових коштів(фінансових ресурсів).
У загальному вигляді фінанси відображають відносини, що виникають між людьми, підприємствами, фірмами, банками, державними органами з приводу отримання, передавання один одному грошових коштів, взаємних платежів, боргових та інших грошових зобов'язань.
Фінанси підприємств і організацій - це грошові ресурси, що забезпечують процес формування і використання доходів первинної виробничої структури, регулюють розподільчі відносини на рівні мікроекономіки. Вони передусім набувають форми основних та оборотних виробничих фондів (капіталу) й прибутку. Фінанси підприємств об'єднують фінанси всіх суб'єктів господарської діяльності та індивідуальних власників, фінанси кооперативних підприємств, державних підприємств, акціонерних компаній. Вони забезпечують кругооборот і оборот фондів (капіталу) й відображають взаємовідносини з державним бюджетом, податковими органами, банками й страховими компаніями та іншими установами фінансово-кредитної системи.
1. Суть і функції фінансів підприємства
Фінанси підприємств як складова частина фінансової системи займають визначальне місце у структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється валовий внутрішній продукт, матеріальні та нематеріальні блага, національний дохід - основні джерела фінансових ресурсів. Саме тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансова стійкість країни.
Фінансам підприємств, як і фінансам у цілому, властиві певні загальні та специфічні ознаки. Треба брати до уваги також і особливості, зумовлені функціонуванням фінансів у різних сферах економіки [12, c.108].
Загальною ознакою фінансів підприємств є те, що вони виражають сукупність економічних (грошових) відносин, пов'язаних із розподілом вартості валового внутрішнього продукту.
Специфічні ознаки фінансів підприємств виражають грошові відносини, що залежать від первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту, формування та використання грошових доходів і децентралізованих фондів.
Особливості фінансів підприємств, зумовлені їхнім функціонуванням у різних галузях економіки. Фінанси підприємств безпосередньо пов'язані з рухом грошових коштів. Саме тому досить часто поняття "фінанси підприємств" ототожнюється з грошовими коштами, наявними фінансовими ресурсами. Однак самі кошти чи фінансові ресурси не розкривають поняття "фінанси", якщо не з'ясувати суті економічної природи останніх. Такими суттєвими/загальними властивостями, які лежать в основі фінансів, є закономірності відтворювального процесу та грошові відносини, що виникають між учасниками суспільного виробництва на всіх стадіях процесу відтворення, на всіх рівнях господарювання, у всіх сферах суспільної діяльності. Однак не всі грошові відносини належать до фінансових. Грошові відносини перетворюються на фінансові, коли рух грошових коштів стає відносно самостійним. Таке відбувається в процесі формування, розподілу, використання грошових доходів та фондів згідно з цільовим призначенням у формі фінансових ресурсів.
До фінансів належать такі групи фінансових відносин [22, c.195]:
пов'язані з формуванням статутного фонду суб'єктів господарювання;
пов'язані з утворенням та розподілом грошових доходів: виручки, валового та чистого доходу, прибутку, грошових фондів підприємств;
що виникають у підприємств з державою з приводу податкових та інших платежів у бюджет та цільові фонди, бюджетного фінансування, одержання субсидій;
які виникають між суб'єктами господарювання у зв'язку з інвестуванням у цінні папери та одержанням на них доходів здійсненням пайових внесків та участю в розподілі прибутку від спільної діяльності, одержанням і сплатою штрафних санкцій;
які формуються в підприємств з банками, страховими компаніями у зв'язку з одержанням та погашенням кредитів, сплатою відсотків за кредит та інші види послуг, одержанням відсотків за розміщення та зберігання коштів, а також у зв'язку зі страховими платежами та відшкодуваннями за різними видами страхування;
що формуються в підприємств у зв'язку з внутрішньовиробничим розподілом доходів.
Отже, об'єктом фінансів підприємств є економічні відносини, пов'язані з рухом коштів, формуванням та використанням грошових фондів. Суб'єктами таких відносин можуть бути підприємства та організації, банківські установи та страхові компанії, позабюджетні фонди, інвестиційні фонди, аудиторські організації, інші суб'єкти господарювання, які є юридичними особами.
У процесі відтворення (виробництво, розподіл, обмін та споживання) відбувається розподіл вартості валового внутрішнього продукту за цільовим призначенням, а також розподіл його між державою та суб'єктами господарювання, кожен з яких одержує свою частку виробленого продукту в грошовій формі. Відтак гроші створюють умови для появи фінансів як самостійної сфери грошових відносин, як системи виробничих відносин.
Безпосередньою сферою фінансових відносин підприємств є процеси первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту (с + v + m), коли вона розподіляється на вартість матеріальних витрат (с), необхідного продукту (v), додаткового продукту (m). При цьому утворюються різні фонди грошових доходів. З допомогою фінансів у суспільному виробництві відбувається рух грошових коштів, які набирають специфічної форми фінансових ресурсів, що формуються в суб'єктів господарювання та в держави [23, c.107].
Фінанси підприємств – це економічні відносини, що пов'язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів суб'єктів господарювання в процесі відтворення [27, c.61].
Фінанси підприємств – це відповідна сфера стосунків підприємства з державними і недержавними інституціями, суб'єктами господарювання, котрі пов'язані з процесами розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту між суб'єктами його володіння та формуванням фінансових ресурсів підприємством у процесі відтворення [10, c.12].
У процесі відтворення фінанси підприємств як економічна категорія проявляються та виражають свою суть, свою внутрішню властивість через такі функції:
формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності;
розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення операційної виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання своїх фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, господарюючими суб'єктами;
контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.
Формування фінансових ресурсів на підприємствах відбувається під час формування статутного фонду, а також у процесі розподілу грошових надходжень у результаті повернення авансованих коштів у основні та оборотні фонди, використання доходів на формування резервного фонду, фонду споживання і фонду накопичення. У зв'язку з цим поняття "формування" та "розподіл" доцільно розглядати як єдиний процес у суспільному виробництві. Утворення грошових фондів завжди передбачає розподіл валових доходів.
Формування та використання фінансових ресурсів на підприємствах - це процес утворення грошових фондів для фінансового забезпечення операційної та інвестиційної діяльності, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання [11, c.94].
Рух грошових потоків кількісно відображає всі стадії процесу відтворення через формування, розподіл та використання грошових доходів, цільових фондів. Відтак фінанси є безвідмовним індикатором виникнення вартісних диспропорцій: дефіциту грошових коштів, неплатежів, нецільового використання коштів, збитків та інших негативних явищ у процесі фінансово-господарської діяльності підприємств. Тобто фінансам властива потенційна можливість контролювати фінансово-господарську діяльність підприємств. Завдання фінансових служб підприємств полягає в якнайповнішому використанні цих властивостей фінансів для організації дійового фінансового контролю.
Контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів випливає з притаманної фінансам здатності об'єктивно відображати кількісні й вартісні пропорції виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг. Зокрема, напрямки та використання фінансових ресурсів пов'язані з виконанням зобов'язань підприємств перед фінансово-кредитною системою та суб'єктами господарювання. Грошовий контроль взаємовідносин між підприємствами та організаціями в процесі оплати поставлених товарів, наданих послуг, виконаних робіт дає змогу негайно встановити, чи дотримано умови господарських угод.
В Україні фінансовий контроль здійснює система до якої належать: Міністерство фінансів України, Рахункова палата, Державне казначейство України, Державна Контрольно-Ревізійна служба, Державна податкова служба України.
Для контрольної функції базується на інформації, джерелом якої є фінансова звітність, тобто така бухгалтерська звітність, що містить дані про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів суб'єктів господарювання. Фінансова звітність включає: баланс, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів [17, c.82].
Фінансові процеси, що відбуваються на підприємстві,- це всі надходження грошових коштів і всі здійснювані виплати.
Надходження - це результат господарської діяльності підприємства, тобто результат продажу товарів, надання послуг, слідство різних банківських операцій, отримання дивідендів.
Виплати, переліки - також результат господарської діяльності, пов'язаної із закупівлею початкових видів сировини і матеріалів, оплатою сторонніх послуг і труда власних працівників.
Якщо необхідно встановити величину платіжних коштів, якими має в своєму розпорядженні підприємство на певну дату, то вона складається між приходом і витратою платіжних коштів:
ПС = НПС + ППС – ВПС,
Де НПС – начальні, ППС – поступивші, ВПС – виплачені.
За умов ринкової економіки, коли підприємства мусять самостійно вирішувати проблеми фінансового забезпечення власної виробничо-господарської та інвестиційної діяльності, значно зростає роль фінансів підприємств. До найважливіших завдань останніх належить забезпечення стабільності економіки та суспільного життя в країні. Це досягається в процесі оптимізації розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту як на рівні підприємств, так і на загальнодержавному рівні. На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет та позабюджетні фонди.
Важливою є роль фінансів підприємств у забезпеченні збалансованості в економіці країни матеріальних та грошових фондів, призначених для споживання та нагромадження. Забезпечення такої збалансованості великою мірою впливає на стабільність національної валюти, грошового обігу, стану розрахунково-платіжної дисципліни в народному господарстві.
Фінанси, беручи участь у вартісному розподілі створеного внутрішнього валового продукту, забезпечуючи формування та використання доходів і грошових фондів, безпосередньо пов'язані з іншими економічними категоріями та інструментами господарського механізму: комерційним розрахунком, ціною, кредитом. Саме тому фінанси підприємств можуть бути важливим інструментом економічного стимулювання, контролю за станом економіки країни та управління нею.
Фінанси є суттєвим складовим елементом системи управління економікою. Без фінансів неможливо забезпечити індивідуальний кругооборот виробничих фондів на розширеній основі, запроваджувати науково-технічні досягнення, стимулювати інвестиційну діяльність, регулювати структурну перебудову економіки.
Обов'язковими передумовами ефективного функціонування фінансів підприємств є [17, c.39]:
різноманітність форм власності;
свобода підприємництва та самостійність у прийнятті рішень;
вільне ринкове ціноутворення та конкуренція;
самофінансування підприємництва;
правове забезпечення правил економічної поведінки всіх суб'єктів підприємницької діяльності;
обмеження і регламентація державного втручання в діяльність підприємств.
Життя довело ефективність ринкового механізму в забезпеченні збалансованості економіки, раціонального використання трудових, матеріальних та фінансових ресурсів.
2. Основні принципи організації фінансової діяльності підприємства
Перехід до ринкової економіки зумовлює посилення ролі фінансів підприємств у системі господарювання. Конкурентоспроможність та платоспроможність підприємств визначаються раціональною організацією фінансів. Організація фінансової діяльності підприємства має бути побудована так, щоб це сприяло підвищенню ефективності виробництва [14, c.94].
Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а з допомогою цілеспрямованої їх організації. Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругооборотом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами.
Організація фінансів підприємств, які відображають процес формування розподілу і використання фінансових ресурсів, грунтується на відповідних принципах організації господарської діяльності суб'єктів господарювання [18, c.107]:
фінансової незалежності та відповідальності;
комерційного розрахунку;
формування фінансових резервів.
Фінансова незалежність підприємств гарантується чинним законодавством України. Держава гарантує всім суб'єктам господарювання, незалежно від обраних ними організаційних форм однакові права і створюєоднакові можливості для доступу до фінансових та природних ресурсів, недоторканість майна, забезпечує захист будь-якої форми власності.
Принцип відповідальності за результати діяльності реалізується у випадках неплатоспроможності підприємств, виникнення збитків, порушення ними чинного законодавства України та зарубіжних країн. Тобот підприємства несуть повну відповідальність за своєчасність і повноту виконання своїх зобов'язань руху постачальниками, працівниками, споживачами, державними інституціями, кредитними установами та іншими підприємствами та організаціями.
В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок.
За ринкової економіки господарський механізм саморозвитку базується на таких основних принципах: саморегулювання, самоокупність та самофінансування. Цим принципам відповідає комерційний розрахунок, тобто метод ведення господарювання, що полягає в постійному порівнюванні (у грошовому вираженні) витрат та результатів діяльності. Його метою є одержання максимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ризику. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, за ринкових умов для підприємств визначається основним орієнтиром - прибутком.
Комерційний розрахунок справляє значний вплив на організацію фінансів підприємств. Він передбачає, що фінансові відносини підприємств регламентуються державою в основному економічними методами - з допомогою важелів відповідної податкової, амортизаційної, валютної, протекціоністської політики.
Збитки (в тім числі втрачена вигода), що їх зазнало підприємство внаслідок виконання вказівок державних органів та посадових осіб, які суперечать чинному законодавству, повинні бути відшкодовані відповідними органами.
Виходячи з теоретичних основ оцінки фінансової діяльності та враховуючи наявну інформацію, формують перелік основних критеріїв та показників оцінки фінансової діяльності (рис. 1.) [13, c.127].
Суб'єкт господарювання має справжню фінансову незалежність, тобто право самостійно вирішувати, що і як виробити, кому реалізувати продукцію, як розподілити виручку від реалізації продукції, як розпорядитися прибутком, які фінансові ресурси формувати та як їх використовувати. Повна самостійність підприємств не означає, однак, відсутності будь-яких правил їхньої поведінки. Ці правила розроблено та законодавче закріплено у відповідних нормативних актах. Ясна річ, що підприємства можуть приймати рішення самостійно тільки в рамках чинних законів.
Критерії та напрямки оцінки
Рис.1. Критерії та напрямки оцінки фінансової діяльності
Суб'єкти фінансових відносин несуть реальну економічну відповідальність за результати діяльності та своєчасне виконання своїх зобов'язань перед постачальниками, споживачами, державою, банками. За своїми зобов'язаннями підприємство відповідає власним майном і доходами. За невиконання зобов'язань підприємством до нього застосовується система фінансових санкцій. Справді самостійне підприємство покриває свої втрати та збитки за рахунок фінансових резервів, системи страхування та за рахунок власного прибутку. Воно зобов'язане компенсувати збитки, завдані нераціональним використанням землі та інших природних ресурсів, забрудненням навколишнього середовища, порушенням безпеки виробництва.
Джерелом формування фінансових ресурсів підприємств є реально зароблені доходи від реалізації продукції та від фінансових інвестицій. Економічна відповідальність підприємства настільки велика, що його можуть оголосити банкрутом у разі завеликих збитків та неспроможності виконати зобов'язання перед кредиторами.
У підприємств формуються партнерські взаємовідносини з банками та страховими компаніями. Підприємства й банки є рівноправними партнерами, які організовують фінансові взаємовідносини з метою одержання прибутку. Банки не надають підприємствам безкоштовних та безстрокових кредитів. Підприємства, у свою чергу, за зберігання грошових коштів на банківських рахунках одержують певні відсотки. Страхові компанії страхують численні ризики, пов'язані з підприємницькою діяльністю суб'єктів господарювання, створюючи певні гарантії стабільності виробничої діяльності [19, c.31].
У підприємств формуються взаємовідносини з бюджетом та державними цільовими фондами, створеними для підтримання комерційних засад в організації підприємництва. Держава встановлює податкові платежі, обов'язкові збори та внески на такому рівні, щоб не підірвати заінтересованості підприємств у розвитку виробництва та підвищенні його ефективності. Бюджетні асигнування виділяються підприємствам у вигляді цільових субсидій та субвенцій, що виключає можливість паразитування за рахунок державних коштів.
Перехідний до ринкової економіки період характеризується багатоукладністю господарювання. Тут репрезентовано всі форми власності: державну, комунальну, колективну, приватну. Це зумовило появу різних організаційно-правових форм господарювання.
Ринкова економіка зовсім не виключає присутності поряд з іншими і державної власності. До державного сектора належать ті установи та організації, які повністю або частково фінансуються з державного бюджету. Створюються також підприємства зі змішаною формою власності, що в них держава є основним держателем корпоративних прав, - електроенергетика, вугільна промисловість, машинобудування та ряд інших. Державна власність, проте, не зменшує ні самостійності, ні матеріальної відповідальності суб'єктів господарювання.
На організацію фінансів впливають організаційно-правові форми господарювання, сфера та характер діяльності підприємств. Це проявляється в процесі формування капіталу (статутного фонду), розподілу прибутку, утворення грошових фондів, внутрішньовідомчого розподілу засобів, у взаємовідносинах з бюджетом тощо.
Організація фінансів підприємств відбиває галузеві особливості, специфіку виробництва, рівень його технічного забезпечення та рівень технологічних процесів, склад і структуру виробничих витрат, вплив природно-кліматичних факторів на виробництво. Так, наприклад, у сільськогосподарському виробництві, гірничодобувній промисловості, капітальному будівництві дія природних та кліматичних факторів зумовлює особливості розподілу прибутку, необхідність формування фінансових ресурсів для протидії ризику, забезпечення страхового захисту засобів виробництва та результатів праці [11, c.25].
3. Фінансове планування на підприємстві
В умовах переходу до ринкової економіки значно підвищується матеріальна і моральна відповідальність керівників суб'єктів господарювання за їх фінансовий стан. Фінансовий стан підприємств залежить від рівня їх виробничо-фінансової діяльності, який значною мірою визначається рівнем управління в них. Вироблення управлінських рішень, оцінка та вибір найефективніших варіантів, форм і засобів їх виконання здійснюються на основі планування розвитку економіки підприємства загалом.
У загальному плануванні розвитку економіки підприємств істотну роль відіграє фінансове планування.
Фінансове планування – це визначення обсягів надходження відповідних видів фінансових ресурсів (прибутку, амортизації тощо) і їх розподілу за напрямками використання в запланованому році (періоді) [13, c.128].
Фінансове планування – це один з елементів діяльності, пов'язаної з управлінням фінансами, складова частина всього народногосподарського планування [16, c.261].
Фінансове планування являє собою процес прогнозування стану фінансів підприємства на перспективний період та розробки шляхів оптимізації фінансового становища відповідно до стратегічних цілей та завдань підприємства [23, c.754].
Фінансове планування є необхідним елементом управління економікою. Якщо фінанси охоплюють усі аспекти діяльності підприємств, то фінансове планування виражає їх у відповідних фінансових показниках, що використовуються в управлінні економікою. Без фінансового планування неможливо досягти рівня управління економікою, що забезпечить підприємству підвищення ефективності, успіх на ринку, розширення матеріальної бази, успішне вирішення соціальних питань і матеріального стимулювання працівників. У цьому зв'язку в умовах ринку потрібен значно вищий, ніж існує нині, науково обґрунтований рівень планування фінансово-господарської діяльності підприємств.
Призначення фінансового планування полягає у визначенні сукупної потреби підприємства в такій кількості фінансових ресурсів, щоб забезпечувалося фінансування розширення виробництва, виконання фінансово-кредитних зобов'язань перед бюджетом, банками тощо, розв'язання соціальних завдань і матеріального стимулювання працівників підприємства. Крім того, фінансове планування сприяє запобіганню понаднормативних і понадпланових витрат товарно-матеріальних цінностей і фінансових ресурсів як за окремими видами заходів, так і по підприємству загалом.
Об'єктом фінансового планування є доходи і накопичення, їх формування і розподіл, відносини з ланками фінансово-кредитної системи, фонди коштів, їх формування та використання, капітальні вкладення й оборотні активи, планування їх обсягів і джерел фінансування, визначення джерел фінансування соціальної і культурно-побутових сфер підприємства.
Фінансове планування базується на виробничих показниках плану, плану продажу продукції та послуг, плану капітальних вкладень та розвитку соціальної сфери.
До основних завдань фінансового планування належать [13, c.94]:*
визначення джерел та обсягів фінансових ресурсів відповідно до потреб підприємства;*
виявлення резервів збільшення фінансових ресурсів;*
раціональний розподіл отримуваних прибутків і накопичень за каналами їх використання;*
фінансовий контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів і коштів;*
посилення ролі фінансового планування в управлінні виробництвом і підвищенні його ефективності.
Основними стадіями (етапами) фінансового планування є такі:*
аналіз надходження і витрат фінансових ресурсів за їх видами і загалом за попередній звітний період;*
складання проекту фінансового плану на запланований рік;*
розгляд і затвердження фінансових планів;*
виконання фінансових планів.
Основними методами фінансового планування є метод коефіцієнтів, нормативний та балансовий (табл.1.) [20, c.63].
Таблиця 1.1
Етапи і методи фінансового планування
№ п/п | Етапи | Методи
1. | Аналіз виконання показників фінансових планів за попередній період | Економічний аналіз
2. | Розрахунки доходів і видатків на плановий період | Коефіцієнтів, нормативний, економіко - математичні методи
3. | Збалансування доходів і видатків фінансового плану | Балансовий
Метод коефіцієнтів передбачає зміну планованих фінансових показників на визначену частку (коефіцієнт) виходячи з рівня їх виконання в попередньому звітному періоді.
Нормативний метод припускає розрахунок фінансових показників на основі встановлених норм, балансовий — узгодження всіх витрат з джерелами їх фінансування.
У процесі фінансового планування виконуються різноманітні фінансові розрахунки, складаються таблиці, в яких визначаються результати від продажу продукції, виконання робіт і надання послуг, розподіляються отримані результати, розраховуються нормативи власних оборотних активів і джерела їх покриття, обсяги витрат і джерела їх покриття з капітальних вкладень та ін.
Заключним етапом фінансового планування є складання зведеної таблиці – фінансового плану (балансу доходів і витрат) підприємства.
Фінансове планування дає можливість розглянути та порівняти можливі альтернативні варіанти фінансової стратегії підприємства та забезпечити на цій базі досягнення підприємством сталих ринкових позицій та фінансового становища.
За допомогою фінансового планування досягається взаємокоординація різних напрямків діяльності підприємства з точки зору потреби у фінансових ресурсах та їх наявності. Це забезпечує вибір пріоритетних напрямків розвитку підприємства на основі узгодження різних цілей та можливих шляхів їх досягнення.
Фінансове планування дозволяє співставити різні варіанти управління фінансами підприємства та об'єктивно вибрати найкращий варіант розвитку підприємства та його фінансового забезпечення.
В процесі фінансового планування оцінюється реальність запланованих перспектив розвитку підприємства та ефективність управлінських рішень з будь-яких питань його діяльності, які пропонується здійснити у майбутньому.
Отже, розробка фінансового плану є логічним завершенням процесу планування діяльності підприємства у цілому, і дає можливість оцінити кінцеві результати його господарювання в плановому періоді.
Результати розробки фінансового плану необхідні керівництву підприємства для узагальнення інформації стосовно джерел та часу надходження грошових коштів, обсягів та напрямків їх використання, відповідності потреби в коштах та їх наявності, фінансового становища підприємства, яке можна очікувати впродовж та наприкінці планованого періоду.
Інвестор підприємства на підставі інформації фінансового плану може оцінити рівень платоспроможності підприємства, можливість своєчасного та повного виконання ним взятих на себе зобов'язань, зробити необхідні висновки стосовно ефективності використання за-лучених коштів: ризикованості та ефективності прийняття інвести-ційних проектів.
Інформація фінансового плану зацікавить і власника підприєм-ства. За її допомогою він зможе оцінити рівень та розмір дивідендів, які можна очікувати від діяльності цього підприємства, темпи приросту його реальних активів, розміри зростання ринкової вартості підприємства та його акцій.
Розробка фінансового плану базується на використанні різноманітної економічної інформації, яка необхідна для обгрунтування окремих показників плану.
Внутрішня інформація, яка використовується в процесі розробки фінансового плану, може бути отримана з таких джерел [15, c.48]:
1. Генеральна стратегія розвитку підприємства на період, що планується.
2. План товарообороту та його товарного забезпечення.
3. План розвитку матеріально-технічної бази підприємства.
4. План з праці та соціальних питань.
5. План отримання доходів від усіх напрямків діяльності підприємства.
6. Плановий кошторис поточних витрат на фінансування діяльності підприємства, у цілому та за окремими видами витрат.
7. Плановий розрахунок платежів у бюджет та позабюджетні фонди.
8. Перелік та обсяг витрат, необхідних для вирішення завдань виробничого та соціального розвитку підприємства на планований період.
9. Баланс підприємства на початок планованого періоду та аналітичні матеріали оцінки теперішнього фінансового стану підприємства.
Вплив зовнішнього середовища на стратегію та тактику управлін-ня фінансами підприємства та результати його господарсько-фінансо-вої діяльності обумовлює необхідність використання в процесі фінансового планування зовнішніх джерел інформації. Найважливішими з них є:
1. Прогноз інфляційних очікувань.
2. Прогноз змін у державній політиці з питань грошового обігу, форм та інструментів її впровадження.
3. Прогноз змін у податковій політиці, порядку та термінах сплати окремих видів податкових та інших обов'язкових платежів.
4. Прогноз кон"юнктури кредитного ринку (умови надання кредитів, процентна ставка, обсяги кредитних вкладень в економіку та її окремі сфери, суб'єкти кредитування тощо).
5. Прогноз кон'юнктури фондового ринку (обсяги фондових опе-рацій, ціни їх купівлі та продажу, цінних паперів, що обертаються, ступінь ліквідності цінних паперів тощо).
6. Інформація стосовно стану розвитку страхового ринку (види страхових послуг, які пропонуються, ціни на страхові послуги, фі-нансові можливості страхових компаній тощо).
7. Інформація стосовно стану та напрямків розвитку валютного ринку та його державного регулювання.
8. Оцінка інвестиційного клімату як у державі в цілому, так і в окремих сферах економіки.
Якість розробки фінансового плану залежить від наявності та можливості використання усіх зазначених джерел інформації, вміння та навичок спеціалістів підприємства узагальнювати цю інформацію та оцінювати вплив окремих факторів на стан фінансів підприємства.
Фінансовое планування передбачає проведення різноманітних аналітичних та обчислювальних операцій. Загальна послідовність дій та логіка процесу складання фінансового плану подана на рис. 2.
Рис.2. Загальна схема фінансового планування
Висновок
З переходом економіки України до ринкових відносин підвищується самостійність підприємств, їх економічна та юридична відповідальність за результати діяльності. Різко зростає значення фінансової стійкості суб’єктів господарювання, що зумовлює об’єктивну необхідність визначення тенденцій розвитку їх фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань спрямована фінансова стратегія підприємства.
Розробка фінансової стратегії – це галузь фінансового планування, складовою частиною якої виступає обґрунтування фінансової стійкості підприємства.
Без системного підходу, без комплексного оздоровлення фінансової ситуації, яка має бути узгоджена з конкретними особливостями діяльності, конкретними змінами процесів у кожній функціональній ланці підприємства, засоби його оздоровлення нагадуватимуть лише тимчасову "косметичну" операцію. Найважливішу увагу в системі заходів, спрямованих на фінансову стабілізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити етапу відновлення та зміцнення рівня фінансової сталості підприємства – запоруки усунення неплатоспроможності й фундаментальної основи фінансової стратегії на прискорення економічного зростання.
Заходи щодо зміцнення фінансової сталості підприємства можуть дати позитивні результати лише за умови обов'язкового і суттєвого оздоровлення фінансів. Як доречно зазначив Я Корнаї; "Половинчастість одного комплексу заходів знижує ефективність іншого. Загальна сума десяти різних половинчастих результатів дорівнює не сумі п'яти повноцінних успіхів, а скоріше п'яти повним поразкам". Кризовий фінансовий стан, в якому опинилася значна частина підприємств України в період політичної та економічної трансформації, потребує застосування жорстких, але водночас ефективних заходів, спрямованих на зміцнення фінансової сталості.
Список використаної літератури
Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р.
Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1992 р.
Бандурака О.М., Коробов Н.Л., Орлов П.І., Петрова К.Л. Фінансова діяльність підприємств: Підручник. – К.: Либідь, 1998. – 394с.
Брігхем Е.Ф. Основи фінансового менеджменту. – К.: Ніка – Центр: Ольга, 1999. – 256с.
Важель Є.С. Основи фінансового менеджменту – К.: Молодь, 1998. – 780с.
Ван Хорн Дж.К. Основы управления финансами: Пер.с англ. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 800с.
Вартов А.С. Економічна діагностика діяльності підприємства: організація та методологія. – М: Фінанси та статистика, 1999 – 287с.
Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: ПІОС, 2001. – 416с.
Зятковський І.В. Фінанси підприємств: Навч.пос. – 2-ге вид., перероб.і доп. – К.: Кондор. – 2003. – 364с.
Кириленко О.П. Фінанси: Навчальний посібник. - 2-е вид., перероб. І доп., - Тернопіль: Економічна думка, 1998 - 163 с.
Костіна Н.І., Алексєєв А.А., Василик О.Д. Фінанси: система моделей і прогнозів: Навчальний посібник. – К.: Четверта хвиля, 1998. - 304с.
Онисько С.М., Марич П.М. Фінанси підприємств. Підручник для студентів вищих навчальних закладів освіти. – Львів: «Магнолія Плюс», 2004. – 367с.
Основи фінансового аналізу: Навч. пос. / За ред. Я.І. Єлейко та ін. – Л.: Банк. ін-т НБУ, 2000. – 141с.
Партин Г.О., Загородній А.Г. Фінанси підприємств: Навч. пос. – Львів: ЛБІ НБУ, 2003. – 265с.
Сависько В.Г. Аналіз фінансового стану підприємства. – К., 1993. – 158с.
Савицька Т.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. – Мінськ: Нове видання, 1999. – 398с.
Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання. – К.: КНЕУ, 2002. – 125с.
Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навч.пос. – К.: Ельга, Ніка – Центр, 2002. – 360с.
Фінанси підприємств: Підручник – М.: Фінанси, 1997. – 456с.
Фінанси підприємств: Навч.пос.: Курс лекцій / За ред. д.е.н., проф. Г.Г. Кірейцева. – К.: ЦУЛ, 2002. – 268с.
Фінанси підприємств: Підручник / А.М.Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін.; Кер.кол.авт.і наук.ред.проф. А.М. Поддєрьогін. – 5-те вид., перероблене і доповнене. – К.: КНЕУ, 2004. – 546с.
Финансы предприятий: Ученик / Под ред. Н.В.Колчина. – 2-е узд., - М.: ЮНИТИ, 2002. – 447с.
Фінансова діяльність підприємства: Підручник / Бандурка О.М., Коробов М.Л., Орлов П.І., Петрова К.Л. 2-ге вид., перероб.і доп. – К.: Либідь,2002. – 384с.
Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз: Навч.пос.. – 2-ге видання, перероблене і доповнене. – Житомир, 2001. – 300с.
Чернов В.А. Финансовая политика организации: Учебн.пособие / Под ред. М.И.Бяконова. – М. ЮНИТИ: Дана, 2003. – 247с.
Чернявский О.П. та ін. Теорія фінансів : Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей / За ред. Чернявського О.П., Мельника П.В., Мельника В.М., - К.: Дія, 2000 - 235 с.
Шафранович Г.А.. Аналіз фінансової звітності.//Баланс. – 2000. - № 43, 24 жовтня. - С45 -48.
Шеремет А.Д. Методика фінансового аналізу М.: Імфра, 1995. – 170с.
Шишкіна А.С. Факторний аналіз прибутку // Фінанси України – 1999. - №4 - С33 –36.
на тему:
«Фінанси підприємницьких структур»
Зміст
Вступ………………………………………………………………………………........3
1. Суть і функції фінансів підприємства…………………………………………...…4
2. Основні принципи організації фінансової діяльності підприємства…………...10
3. Фінансове планування на підприємстві……………………………………….…14
Висновок………………………………………………………………………………21
Список використаної літератури……………………………………………………22
Вступ
«Финансовое хозяйство или хозяйство государства,
его доходы и расходы составляют подавляющий интерес
нашего времени, который чуть ли не господствует,
иногда к полагательному вреду, над нашими остальными
вопросами государственной и народной жизни»
І.І. Янжуп, 1980 рік. [14, c.15]
Економічна роль фінансів у ринковій економіці надзвичайно велика. Функціонування фінансів забезпечується через фінансову систему. Показники фінансової системи є головним індикатором її стану.
Отже, фінанси - це "кровоносна система" будь-якої економіки.
Фінанси - це система відносин з приводу розподілу й використання фондів грошових коштів(фінансових ресурсів).
У загальному вигляді фінанси відображають відносини, що виникають між людьми, підприємствами, фірмами, банками, державними органами з приводу отримання, передавання один одному грошових коштів, взаємних платежів, боргових та інших грошових зобов'язань.
Фінанси підприємств і організацій - це грошові ресурси, що забезпечують процес формування і використання доходів первинної виробничої структури, регулюють розподільчі відносини на рівні мікроекономіки. Вони передусім набувають форми основних та оборотних виробничих фондів (капіталу) й прибутку. Фінанси підприємств об'єднують фінанси всіх суб'єктів господарської діяльності та індивідуальних власників, фінанси кооперативних підприємств, державних підприємств, акціонерних компаній. Вони забезпечують кругооборот і оборот фондів (капіталу) й відображають взаємовідносини з державним бюджетом, податковими органами, банками й страховими компаніями та іншими установами фінансово-кредитної системи.
1. Суть і функції фінансів підприємства
Фінанси підприємств як складова частина фінансової системи займають визначальне місце у структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється валовий внутрішній продукт, матеріальні та нематеріальні блага, національний дохід - основні джерела фінансових ресурсів. Саме тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансова стійкість країни.
Фінансам підприємств, як і фінансам у цілому, властиві певні загальні та специфічні ознаки. Треба брати до уваги також і особливості, зумовлені функціонуванням фінансів у різних сферах економіки [12, c.108].
Загальною ознакою фінансів підприємств є те, що вони виражають сукупність економічних (грошових) відносин, пов'язаних із розподілом вартості валового внутрішнього продукту.
Специфічні ознаки фінансів підприємств виражають грошові відносини, що залежать від первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту, формування та використання грошових доходів і децентралізованих фондів.
Особливості фінансів підприємств, зумовлені їхнім функціонуванням у різних галузях економіки. Фінанси підприємств безпосередньо пов'язані з рухом грошових коштів. Саме тому досить часто поняття "фінанси підприємств" ототожнюється з грошовими коштами, наявними фінансовими ресурсами. Однак самі кошти чи фінансові ресурси не розкривають поняття "фінанси", якщо не з'ясувати суті економічної природи останніх. Такими суттєвими/загальними властивостями, які лежать в основі фінансів, є закономірності відтворювального процесу та грошові відносини, що виникають між учасниками суспільного виробництва на всіх стадіях процесу відтворення, на всіх рівнях господарювання, у всіх сферах суспільної діяльності. Однак не всі грошові відносини належать до фінансових. Грошові відносини перетворюються на фінансові, коли рух грошових коштів стає відносно самостійним. Таке відбувається в процесі формування, розподілу, використання грошових доходів та фондів згідно з цільовим призначенням у формі фінансових ресурсів.
До фінансів належать такі групи фінансових відносин [22, c.195]:
пов'язані з формуванням статутного фонду суб'єктів господарювання;
пов'язані з утворенням та розподілом грошових доходів: виручки, валового та чистого доходу, прибутку, грошових фондів підприємств;
що виникають у підприємств з державою з приводу податкових та інших платежів у бюджет та цільові фонди, бюджетного фінансування, одержання субсидій;
які виникають між суб'єктами господарювання у зв'язку з інвестуванням у цінні папери та одержанням на них доходів здійсненням пайових внесків та участю в розподілі прибутку від спільної діяльності, одержанням і сплатою штрафних санкцій;
які формуються в підприємств з банками, страховими компаніями у зв'язку з одержанням та погашенням кредитів, сплатою відсотків за кредит та інші види послуг, одержанням відсотків за розміщення та зберігання коштів, а також у зв'язку зі страховими платежами та відшкодуваннями за різними видами страхування;
що формуються в підприємств у зв'язку з внутрішньовиробничим розподілом доходів.
Отже, об'єктом фінансів підприємств є економічні відносини, пов'язані з рухом коштів, формуванням та використанням грошових фондів. Суб'єктами таких відносин можуть бути підприємства та організації, банківські установи та страхові компанії, позабюджетні фонди, інвестиційні фонди, аудиторські організації, інші суб'єкти господарювання, які є юридичними особами.
У процесі відтворення (виробництво, розподіл, обмін та споживання) відбувається розподіл вартості валового внутрішнього продукту за цільовим призначенням, а також розподіл його між державою та суб'єктами господарювання, кожен з яких одержує свою частку виробленого продукту в грошовій формі. Відтак гроші створюють умови для появи фінансів як самостійної сфери грошових відносин, як системи виробничих відносин.
Безпосередньою сферою фінансових відносин підприємств є процеси первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту (с + v + m), коли вона розподіляється на вартість матеріальних витрат (с), необхідного продукту (v), додаткового продукту (m). При цьому утворюються різні фонди грошових доходів. З допомогою фінансів у суспільному виробництві відбувається рух грошових коштів, які набирають специфічної форми фінансових ресурсів, що формуються в суб'єктів господарювання та в держави [23, c.107].
Фінанси підприємств – це економічні відносини, що пов'язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів суб'єктів господарювання в процесі відтворення [27, c.61].
Фінанси підприємств – це відповідна сфера стосунків підприємства з державними і недержавними інституціями, суб'єктами господарювання, котрі пов'язані з процесами розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту між суб'єктами його володіння та формуванням фінансових ресурсів підприємством у процесі відтворення [10, c.12].
У процесі відтворення фінанси підприємств як економічна категорія проявляються та виражають свою суть, свою внутрішню властивість через такі функції:
формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності;
розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення операційної виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання своїх фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, господарюючими суб'єктами;
контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.
Формування фінансових ресурсів на підприємствах відбувається під час формування статутного фонду, а також у процесі розподілу грошових надходжень у результаті повернення авансованих коштів у основні та оборотні фонди, використання доходів на формування резервного фонду, фонду споживання і фонду накопичення. У зв'язку з цим поняття "формування" та "розподіл" доцільно розглядати як єдиний процес у суспільному виробництві. Утворення грошових фондів завжди передбачає розподіл валових доходів.
Формування та використання фінансових ресурсів на підприємствах - це процес утворення грошових фондів для фінансового забезпечення операційної та інвестиційної діяльності, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання [11, c.94].
Рух грошових потоків кількісно відображає всі стадії процесу відтворення через формування, розподіл та використання грошових доходів, цільових фондів. Відтак фінанси є безвідмовним індикатором виникнення вартісних диспропорцій: дефіциту грошових коштів, неплатежів, нецільового використання коштів, збитків та інших негативних явищ у процесі фінансово-господарської діяльності підприємств. Тобто фінансам властива потенційна можливість контролювати фінансово-господарську діяльність підприємств. Завдання фінансових служб підприємств полягає в якнайповнішому використанні цих властивостей фінансів для організації дійового фінансового контролю.
Контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів випливає з притаманної фінансам здатності об'єктивно відображати кількісні й вартісні пропорції виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг. Зокрема, напрямки та використання фінансових ресурсів пов'язані з виконанням зобов'язань підприємств перед фінансово-кредитною системою та суб'єктами господарювання. Грошовий контроль взаємовідносин між підприємствами та організаціями в процесі оплати поставлених товарів, наданих послуг, виконаних робіт дає змогу негайно встановити, чи дотримано умови господарських угод.
В Україні фінансовий контроль здійснює система до якої належать: Міністерство фінансів України, Рахункова палата, Державне казначейство України, Державна Контрольно-Ревізійна служба, Державна податкова служба України.
Для контрольної функції базується на інформації, джерелом якої є фінансова звітність, тобто така бухгалтерська звітність, що містить дані про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів суб'єктів господарювання. Фінансова звітність включає: баланс, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів [17, c.82].
Фінансові процеси, що відбуваються на підприємстві,- це всі надходження грошових коштів і всі здійснювані виплати.
Надходження - це результат господарської діяльності підприємства, тобто результат продажу товарів, надання послуг, слідство різних банківських операцій, отримання дивідендів.
Виплати, переліки - також результат господарської діяльності, пов'язаної із закупівлею початкових видів сировини і матеріалів, оплатою сторонніх послуг і труда власних працівників.
Якщо необхідно встановити величину платіжних коштів, якими має в своєму розпорядженні підприємство на певну дату, то вона складається між приходом і витратою платіжних коштів:
ПС = НПС + ППС – ВПС,
Де НПС – начальні, ППС – поступивші, ВПС – виплачені.
За умов ринкової економіки, коли підприємства мусять самостійно вирішувати проблеми фінансового забезпечення власної виробничо-господарської та інвестиційної діяльності, значно зростає роль фінансів підприємств. До найважливіших завдань останніх належить забезпечення стабільності економіки та суспільного життя в країні. Це досягається в процесі оптимізації розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту як на рівні підприємств, так і на загальнодержавному рівні. На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет та позабюджетні фонди.
Важливою є роль фінансів підприємств у забезпеченні збалансованості в економіці країни матеріальних та грошових фондів, призначених для споживання та нагромадження. Забезпечення такої збалансованості великою мірою впливає на стабільність національної валюти, грошового обігу, стану розрахунково-платіжної дисципліни в народному господарстві.
Фінанси, беручи участь у вартісному розподілі створеного внутрішнього валового продукту, забезпечуючи формування та використання доходів і грошових фондів, безпосередньо пов'язані з іншими економічними категоріями та інструментами господарського механізму: комерційним розрахунком, ціною, кредитом. Саме тому фінанси підприємств можуть бути важливим інструментом економічного стимулювання, контролю за станом економіки країни та управління нею.
Фінанси є суттєвим складовим елементом системи управління економікою. Без фінансів неможливо забезпечити індивідуальний кругооборот виробничих фондів на розширеній основі, запроваджувати науково-технічні досягнення, стимулювати інвестиційну діяльність, регулювати структурну перебудову економіки.
Обов'язковими передумовами ефективного функціонування фінансів підприємств є [17, c.39]:
різноманітність форм власності;
свобода підприємництва та самостійність у прийнятті рішень;
вільне ринкове ціноутворення та конкуренція;
самофінансування підприємництва;
правове забезпечення правил економічної поведінки всіх суб'єктів підприємницької діяльності;
обмеження і регламентація державного втручання в діяльність підприємств.
Життя довело ефективність ринкового механізму в забезпеченні збалансованості економіки, раціонального використання трудових, матеріальних та фінансових ресурсів.
2. Основні принципи організації фінансової діяльності підприємства
Перехід до ринкової економіки зумовлює посилення ролі фінансів підприємств у системі господарювання. Конкурентоспроможність та платоспроможність підприємств визначаються раціональною організацією фінансів. Організація фінансової діяльності підприємства має бути побудована так, щоб це сприяло підвищенню ефективності виробництва [14, c.94].
Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а з допомогою цілеспрямованої їх організації. Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругооборотом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами.
Організація фінансів підприємств, які відображають процес формування розподілу і використання фінансових ресурсів, грунтується на відповідних принципах організації господарської діяльності суб'єктів господарювання [18, c.107]:
фінансової незалежності та відповідальності;
комерційного розрахунку;
формування фінансових резервів.
Фінансова незалежність підприємств гарантується чинним законодавством України. Держава гарантує всім суб'єктам господарювання, незалежно від обраних ними організаційних форм однакові права і створюєоднакові можливості для доступу до фінансових та природних ресурсів, недоторканість майна, забезпечує захист будь-якої форми власності.
Принцип відповідальності за результати діяльності реалізується у випадках неплатоспроможності підприємств, виникнення збитків, порушення ними чинного законодавства України та зарубіжних країн. Тобот підприємства несуть повну відповідальність за своєчасність і повноту виконання своїх зобов'язань руху постачальниками, працівниками, споживачами, державними інституціями, кредитними установами та іншими підприємствами та організаціями.
В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок.
За ринкової економіки господарський механізм саморозвитку базується на таких основних принципах: саморегулювання, самоокупність та самофінансування. Цим принципам відповідає комерційний розрахунок, тобто метод ведення господарювання, що полягає в постійному порівнюванні (у грошовому вираженні) витрат та результатів діяльності. Його метою є одержання максимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ризику. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, за ринкових умов для підприємств визначається основним орієнтиром - прибутком.
Комерційний розрахунок справляє значний вплив на організацію фінансів підприємств. Він передбачає, що фінансові відносини підприємств регламентуються державою в основному економічними методами - з допомогою важелів відповідної податкової, амортизаційної, валютної, протекціоністської політики.
Збитки (в тім числі втрачена вигода), що їх зазнало підприємство внаслідок виконання вказівок державних органів та посадових осіб, які суперечать чинному законодавству, повинні бути відшкодовані відповідними органами.
Виходячи з теоретичних основ оцінки фінансової діяльності та враховуючи наявну інформацію, формують перелік основних критеріїв та показників оцінки фінансової діяльності (рис. 1.) [13, c.127].
Суб'єкт господарювання має справжню фінансову незалежність, тобто право самостійно вирішувати, що і як виробити, кому реалізувати продукцію, як розподілити виручку від реалізації продукції, як розпорядитися прибутком, які фінансові ресурси формувати та як їх використовувати. Повна самостійність підприємств не означає, однак, відсутності будь-яких правил їхньої поведінки. Ці правила розроблено та законодавче закріплено у відповідних нормативних актах. Ясна річ, що підприємства можуть приймати рішення самостійно тільки в рамках чинних законів.
Критерії та напрямки оцінки
Рис.1. Критерії та напрямки оцінки фінансової діяльності
Суб'єкти фінансових відносин несуть реальну економічну відповідальність за результати діяльності та своєчасне виконання своїх зобов'язань перед постачальниками, споживачами, державою, банками. За своїми зобов'язаннями підприємство відповідає власним майном і доходами. За невиконання зобов'язань підприємством до нього застосовується система фінансових санкцій. Справді самостійне підприємство покриває свої втрати та збитки за рахунок фінансових резервів, системи страхування та за рахунок власного прибутку. Воно зобов'язане компенсувати збитки, завдані нераціональним використанням землі та інших природних ресурсів, забрудненням навколишнього середовища, порушенням безпеки виробництва.
Джерелом формування фінансових ресурсів підприємств є реально зароблені доходи від реалізації продукції та від фінансових інвестицій. Економічна відповідальність підприємства настільки велика, що його можуть оголосити банкрутом у разі завеликих збитків та неспроможності виконати зобов'язання перед кредиторами.
У підприємств формуються партнерські взаємовідносини з банками та страховими компаніями. Підприємства й банки є рівноправними партнерами, які організовують фінансові взаємовідносини з метою одержання прибутку. Банки не надають підприємствам безкоштовних та безстрокових кредитів. Підприємства, у свою чергу, за зберігання грошових коштів на банківських рахунках одержують певні відсотки. Страхові компанії страхують численні ризики, пов'язані з підприємницькою діяльністю суб'єктів господарювання, створюючи певні гарантії стабільності виробничої діяльності [19, c.31].
У підприємств формуються взаємовідносини з бюджетом та державними цільовими фондами, створеними для підтримання комерційних засад в організації підприємництва. Держава встановлює податкові платежі, обов'язкові збори та внески на такому рівні, щоб не підірвати заінтересованості підприємств у розвитку виробництва та підвищенні його ефективності. Бюджетні асигнування виділяються підприємствам у вигляді цільових субсидій та субвенцій, що виключає можливість паразитування за рахунок державних коштів.
Перехідний до ринкової економіки період характеризується багатоукладністю господарювання. Тут репрезентовано всі форми власності: державну, комунальну, колективну, приватну. Це зумовило появу різних організаційно-правових форм господарювання.
Ринкова економіка зовсім не виключає присутності поряд з іншими і державної власності. До державного сектора належать ті установи та організації, які повністю або частково фінансуються з державного бюджету. Створюються також підприємства зі змішаною формою власності, що в них держава є основним держателем корпоративних прав, - електроенергетика, вугільна промисловість, машинобудування та ряд інших. Державна власність, проте, не зменшує ні самостійності, ні матеріальної відповідальності суб'єктів господарювання.
На організацію фінансів впливають організаційно-правові форми господарювання, сфера та характер діяльності підприємств. Це проявляється в процесі формування капіталу (статутного фонду), розподілу прибутку, утворення грошових фондів, внутрішньовідомчого розподілу засобів, у взаємовідносинах з бюджетом тощо.
Організація фінансів підприємств відбиває галузеві особливості, специфіку виробництва, рівень його технічного забезпечення та рівень технологічних процесів, склад і структуру виробничих витрат, вплив природно-кліматичних факторів на виробництво. Так, наприклад, у сільськогосподарському виробництві, гірничодобувній промисловості, капітальному будівництві дія природних та кліматичних факторів зумовлює особливості розподілу прибутку, необхідність формування фінансових ресурсів для протидії ризику, забезпечення страхового захисту засобів виробництва та результатів праці [11, c.25].
3. Фінансове планування на підприємстві
В умовах переходу до ринкової економіки значно підвищується матеріальна і моральна відповідальність керівників суб'єктів господарювання за їх фінансовий стан. Фінансовий стан підприємств залежить від рівня їх виробничо-фінансової діяльності, який значною мірою визначається рівнем управління в них. Вироблення управлінських рішень, оцінка та вибір найефективніших варіантів, форм і засобів їх виконання здійснюються на основі планування розвитку економіки підприємства загалом.
У загальному плануванні розвитку економіки підприємств істотну роль відіграє фінансове планування.
Фінансове планування – це визначення обсягів надходження відповідних видів фінансових ресурсів (прибутку, амортизації тощо) і їх розподілу за напрямками використання в запланованому році (періоді) [13, c.128].
Фінансове планування – це один з елементів діяльності, пов'язаної з управлінням фінансами, складова частина всього народногосподарського планування [16, c.261].
Фінансове планування являє собою процес прогнозування стану фінансів підприємства на перспективний період та розробки шляхів оптимізації фінансового становища відповідно до стратегічних цілей та завдань підприємства [23, c.754].
Фінансове планування є необхідним елементом управління економікою. Якщо фінанси охоплюють усі аспекти діяльності підприємств, то фінансове планування виражає їх у відповідних фінансових показниках, що використовуються в управлінні економікою. Без фінансового планування неможливо досягти рівня управління економікою, що забезпечить підприємству підвищення ефективності, успіх на ринку, розширення матеріальної бази, успішне вирішення соціальних питань і матеріального стимулювання працівників. У цьому зв'язку в умовах ринку потрібен значно вищий, ніж існує нині, науково обґрунтований рівень планування фінансово-господарської діяльності підприємств.
Призначення фінансового планування полягає у визначенні сукупної потреби підприємства в такій кількості фінансових ресурсів, щоб забезпечувалося фінансування розширення виробництва, виконання фінансово-кредитних зобов'язань перед бюджетом, банками тощо, розв'язання соціальних завдань і матеріального стимулювання працівників підприємства. Крім того, фінансове планування сприяє запобіганню понаднормативних і понадпланових витрат товарно-матеріальних цінностей і фінансових ресурсів як за окремими видами заходів, так і по підприємству загалом.
Об'єктом фінансового планування є доходи і накопичення, їх формування і розподіл, відносини з ланками фінансово-кредитної системи, фонди коштів, їх формування та використання, капітальні вкладення й оборотні активи, планування їх обсягів і джерел фінансування, визначення джерел фінансування соціальної і культурно-побутових сфер підприємства.
Фінансове планування базується на виробничих показниках плану, плану продажу продукції та послуг, плану капітальних вкладень та розвитку соціальної сфери.
До основних завдань фінансового планування належать [13, c.94]:*
визначення джерел та обсягів фінансових ресурсів відповідно до потреб підприємства;*
виявлення резервів збільшення фінансових ресурсів;*
раціональний розподіл отримуваних прибутків і накопичень за каналами їх використання;*
фінансовий контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів і коштів;*
посилення ролі фінансового планування в управлінні виробництвом і підвищенні його ефективності.
Основними стадіями (етапами) фінансового планування є такі:*
аналіз надходження і витрат фінансових ресурсів за їх видами і загалом за попередній звітний період;*
складання проекту фінансового плану на запланований рік;*
розгляд і затвердження фінансових планів;*
виконання фінансових планів.
Основними методами фінансового планування є метод коефіцієнтів, нормативний та балансовий (табл.1.) [20, c.63].
Таблиця 1.1
Етапи і методи фінансового планування
№ п/п | Етапи | Методи
1. | Аналіз виконання показників фінансових планів за попередній період | Економічний аналіз
2. | Розрахунки доходів і видатків на плановий період | Коефіцієнтів, нормативний, економіко - математичні методи
3. | Збалансування доходів і видатків фінансового плану | Балансовий
Метод коефіцієнтів передбачає зміну планованих фінансових показників на визначену частку (коефіцієнт) виходячи з рівня їх виконання в попередньому звітному періоді.
Нормативний метод припускає розрахунок фінансових показників на основі встановлених норм, балансовий — узгодження всіх витрат з джерелами їх фінансування.
У процесі фінансового планування виконуються різноманітні фінансові розрахунки, складаються таблиці, в яких визначаються результати від продажу продукції, виконання робіт і надання послуг, розподіляються отримані результати, розраховуються нормативи власних оборотних активів і джерела їх покриття, обсяги витрат і джерела їх покриття з капітальних вкладень та ін.
Заключним етапом фінансового планування є складання зведеної таблиці – фінансового плану (балансу доходів і витрат) підприємства.
Фінансове планування дає можливість розглянути та порівняти можливі альтернативні варіанти фінансової стратегії підприємства та забезпечити на цій базі досягнення підприємством сталих ринкових позицій та фінансового становища.
За допомогою фінансового планування досягається взаємокоординація різних напрямків діяльності підприємства з точки зору потреби у фінансових ресурсах та їх наявності. Це забезпечує вибір пріоритетних напрямків розвитку підприємства на основі узгодження різних цілей та можливих шляхів їх досягнення.
Фінансове планування дозволяє співставити різні варіанти управління фінансами підприємства та об'єктивно вибрати найкращий варіант розвитку підприємства та його фінансового забезпечення.
В процесі фінансового планування оцінюється реальність запланованих перспектив розвитку підприємства та ефективність управлінських рішень з будь-яких питань його діяльності, які пропонується здійснити у майбутньому.
Отже, розробка фінансового плану є логічним завершенням процесу планування діяльності підприємства у цілому, і дає можливість оцінити кінцеві результати його господарювання в плановому періоді.
Результати розробки фінансового плану необхідні керівництву підприємства для узагальнення інформації стосовно джерел та часу надходження грошових коштів, обсягів та напрямків їх використання, відповідності потреби в коштах та їх наявності, фінансового становища підприємства, яке можна очікувати впродовж та наприкінці планованого періоду.
Інвестор підприємства на підставі інформації фінансового плану може оцінити рівень платоспроможності підприємства, можливість своєчасного та повного виконання ним взятих на себе зобов'язань, зробити необхідні висновки стосовно ефективності використання за-лучених коштів: ризикованості та ефективності прийняття інвести-ційних проектів.
Інформація фінансового плану зацікавить і власника підприєм-ства. За її допомогою він зможе оцінити рівень та розмір дивідендів, які можна очікувати від діяльності цього підприємства, темпи приросту його реальних активів, розміри зростання ринкової вартості підприємства та його акцій.
Розробка фінансового плану базується на використанні різноманітної економічної інформації, яка необхідна для обгрунтування окремих показників плану.
Внутрішня інформація, яка використовується в процесі розробки фінансового плану, може бути отримана з таких джерел [15, c.48]:
1. Генеральна стратегія розвитку підприємства на період, що планується.
2. План товарообороту та його товарного забезпечення.
3. План розвитку матеріально-технічної бази підприємства.
4. План з праці та соціальних питань.
5. План отримання доходів від усіх напрямків діяльності підприємства.
6. Плановий кошторис поточних витрат на фінансування діяльності підприємства, у цілому та за окремими видами витрат.
7. Плановий розрахунок платежів у бюджет та позабюджетні фонди.
8. Перелік та обсяг витрат, необхідних для вирішення завдань виробничого та соціального розвитку підприємства на планований період.
9. Баланс підприємства на початок планованого періоду та аналітичні матеріали оцінки теперішнього фінансового стану підприємства.
Вплив зовнішнього середовища на стратегію та тактику управлін-ня фінансами підприємства та результати його господарсько-фінансо-вої діяльності обумовлює необхідність використання в процесі фінансового планування зовнішніх джерел інформації. Найважливішими з них є:
1. Прогноз інфляційних очікувань.
2. Прогноз змін у державній політиці з питань грошового обігу, форм та інструментів її впровадження.
3. Прогноз змін у податковій політиці, порядку та термінах сплати окремих видів податкових та інших обов'язкових платежів.
4. Прогноз кон"юнктури кредитного ринку (умови надання кредитів, процентна ставка, обсяги кредитних вкладень в економіку та її окремі сфери, суб'єкти кредитування тощо).
5. Прогноз кон'юнктури фондового ринку (обсяги фондових опе-рацій, ціни їх купівлі та продажу, цінних паперів, що обертаються, ступінь ліквідності цінних паперів тощо).
6. Інформація стосовно стану розвитку страхового ринку (види страхових послуг, які пропонуються, ціни на страхові послуги, фі-нансові можливості страхових компаній тощо).
7. Інформація стосовно стану та напрямків розвитку валютного ринку та його державного регулювання.
8. Оцінка інвестиційного клімату як у державі в цілому, так і в окремих сферах економіки.
Якість розробки фінансового плану залежить від наявності та можливості використання усіх зазначених джерел інформації, вміння та навичок спеціалістів підприємства узагальнювати цю інформацію та оцінювати вплив окремих факторів на стан фінансів підприємства.
Фінансовое планування передбачає проведення різноманітних аналітичних та обчислювальних операцій. Загальна послідовність дій та логіка процесу складання фінансового плану подана на рис. 2.
Рис.2. Загальна схема фінансового планування
Висновок
З переходом економіки України до ринкових відносин підвищується самостійність підприємств, їх економічна та юридична відповідальність за результати діяльності. Різко зростає значення фінансової стійкості суб’єктів господарювання, що зумовлює об’єктивну необхідність визначення тенденцій розвитку їх фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань спрямована фінансова стратегія підприємства.
Розробка фінансової стратегії – це галузь фінансового планування, складовою частиною якої виступає обґрунтування фінансової стійкості підприємства.
Без системного підходу, без комплексного оздоровлення фінансової ситуації, яка має бути узгоджена з конкретними особливостями діяльності, конкретними змінами процесів у кожній функціональній ланці підприємства, засоби його оздоровлення нагадуватимуть лише тимчасову "косметичну" операцію. Найважливішу увагу в системі заходів, спрямованих на фінансову стабілізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити етапу відновлення та зміцнення рівня фінансової сталості підприємства – запоруки усунення неплатоспроможності й фундаментальної основи фінансової стратегії на прискорення економічного зростання.
Заходи щодо зміцнення фінансової сталості підприємства можуть дати позитивні результати лише за умови обов'язкового і суттєвого оздоровлення фінансів. Як доречно зазначив Я Корнаї; "Половинчастість одного комплексу заходів знижує ефективність іншого. Загальна сума десяти різних половинчастих результатів дорівнює не сумі п'яти повноцінних успіхів, а скоріше п'яти повним поразкам". Кризовий фінансовий стан, в якому опинилася значна частина підприємств України в період політичної та економічної трансформації, потребує застосування жорстких, але водночас ефективних заходів, спрямованих на зміцнення фінансової сталості.
Список використаної літератури
Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р.
Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1992 р.
Бандурака О.М., Коробов Н.Л., Орлов П.І., Петрова К.Л. Фінансова діяльність підприємств: Підручник. – К.: Либідь, 1998. – 394с.
Брігхем Е.Ф. Основи фінансового менеджменту. – К.: Ніка – Центр: Ольга, 1999. – 256с.
Важель Є.С. Основи фінансового менеджменту – К.: Молодь, 1998. – 780с.
Ван Хорн Дж.К. Основы управления финансами: Пер.с англ. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 800с.
Вартов А.С. Економічна діагностика діяльності підприємства: організація та методологія. – М: Фінанси та статистика, 1999 – 287с.
Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: ПІОС, 2001. – 416с.
Зятковський І.В. Фінанси підприємств: Навч.пос. – 2-ге вид., перероб.і доп. – К.: Кондор. – 2003. – 364с.
Кириленко О.П. Фінанси: Навчальний посібник. - 2-е вид., перероб. І доп., - Тернопіль: Економічна думка, 1998 - 163 с.
Костіна Н.І., Алексєєв А.А., Василик О.Д. Фінанси: система моделей і прогнозів: Навчальний посібник. – К.: Четверта хвиля, 1998. - 304с.
Онисько С.М., Марич П.М. Фінанси підприємств. Підручник для студентів вищих навчальних закладів освіти. – Львів: «Магнолія Плюс», 2004. – 367с.
Основи фінансового аналізу: Навч. пос. / За ред. Я.І. Єлейко та ін. – Л.: Банк. ін-т НБУ, 2000. – 141с.
Партин Г.О., Загородній А.Г. Фінанси підприємств: Навч. пос. – Львів: ЛБІ НБУ, 2003. – 265с.
Сависько В.Г. Аналіз фінансового стану підприємства. – К., 1993. – 158с.
Савицька Т.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. – Мінськ: Нове видання, 1999. – 398с.
Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання. – К.: КНЕУ, 2002. – 125с.
Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навч.пос. – К.: Ельга, Ніка – Центр, 2002. – 360с.
Фінанси підприємств: Підручник – М.: Фінанси, 1997. – 456с.
Фінанси підприємств: Навч.пос.: Курс лекцій / За ред. д.е.н., проф. Г.Г. Кірейцева. – К.: ЦУЛ, 2002. – 268с.
Фінанси підприємств: Підручник / А.М.Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін.; Кер.кол.авт.і наук.ред.проф. А.М. Поддєрьогін. – 5-те вид., перероблене і доповнене. – К.: КНЕУ, 2004. – 546с.
Финансы предприятий: Ученик / Под ред. Н.В.Колчина. – 2-е узд., - М.: ЮНИТИ, 2002. – 447с.
Фінансова діяльність підприємства: Підручник / Бандурка О.М., Коробов М.Л., Орлов П.І., Петрова К.Л. 2-ге вид., перероб.і доп. – К.: Либідь,2002. – 384с.
Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз: Навч.пос.. – 2-ге видання, перероблене і доповнене. – Житомир, 2001. – 300с.
Чернов В.А. Финансовая политика организации: Учебн.пособие / Под ред. М.И.Бяконова. – М. ЮНИТИ: Дана, 2003. – 247с.
Чернявский О.П. та ін. Теорія фінансів : Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей / За ред. Чернявського О.П., Мельника П.В., Мельника В.М., - К.: Дія, 2000 - 235 с.
Шафранович Г.А.. Аналіз фінансової звітності.//Баланс. – 2000. - № 43, 24 жовтня. - С45 -48.
Шеремет А.Д. Методика фінансового аналізу М.: Імфра, 1995. – 170с.
Шишкіна А.С. Факторний аналіз прибутку // Фінанси України – 1999. - №4 - С33 –36.
