Моделі і методи прийняття рішень в аналізі і аудиті малих підприємств
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
НА ТЕМУ: “Моделі і методи прийняття рішень в аналізі і аудиті малих підприємств”
ПЛАН
Вступ.
Віднесення підприємства до суб”єктів малого підприємництва залежить не тільки від застосування ним спрощеної системи оподаткування, а й:
середньооблікової численості працюючих на підприємстві не повинно перевищувати 50 чоловік;
виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не повинна перевищувати 1 млн. грн. за календарний рік.
Складання фінансової звітності передбачено Стандартом бухгалтерського обліку 25. Фінансовий звіт малого підприємства складає:
Баланс (форма 1-м);
Звіт про фінансові результати (форма 2-м)
Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжною звітністю є квартальна звітність, яка складається з нарастаючим підсумком з початку року.
Основними користувачами інформаціїї, наданої у звітності будуть власники підприємства, а також статистичні органи. Серед інших можливих користувачів будуть – податкові органи (на їх вимогу), банки (якщо підприємство бере кредит) та інші особи, які зазначені у Порядку №419.
В балансі відображаються сальдо рахунків на кінець звітного періоду, передбачені статтями балансу, активи повинні дорівнювати пасивам. На підставі балансу можна зробити висновок про фінансовий стан підприємства, його акти, зобов”язання, прибутки і збитки.
Звіт про фінансови результати дає можливість користувачу отримати інформацію стосовно обсягів реалізації продукції (товарі, робіт, послуг), а також витрат, які були понесені підприємством як від основної так і від інших видів діяльності підприємства.
Аналіз статей балансу дає можливість за допомогою спеціальних прийомів, прийняти вірне рішення щодо фінансово-господарської діяльності. Оцінити платоспороможність і стабільність підприємства як партнера та усунути недоліки, коли діяльність підприємства не задовольняє власників.
1. Моделі і методи прийняття рішень в аналізі і аудиті на малих підприємствах.
У відповідності з задачами аудиту визначається його об”єкти, джерела інформації і методологічні прийоми.
Об”єкти аудиту – облікова політика підприємства і стандарти, перспективні та поточні плани удосконалення обліку, превентивного та поточного контролю, їх обгрунтованість і прогресивність, виконання цих планів, організація і стан обліку і контроля, зміст і достовірність звітності, плани внутригосподарського контролю, аудиту, їх виконання, застосування автоматизації обліку і контролю, плани підвищення кваліфікації працівників обліку, їх виконання.
Джерела інформації – законодавство по питанням фінансово-господарської діяльності підприємства, обліку та контролю, нормативні документи про бухгалтерські звіти і баланси, державної контрольно-ревізийної служби України, нормативно-методологічні документи по інвентаризації. Обліку, звітності і контролю, матеріали контрольних перевірок і рішення по ним, рішення зап результатами господарської діяльності, первині документи і облікові регістри, поточна і річна звітність .
Особливостями методологічний способів аудиту, узагальненя і реалізації його результатів складаються в суцільних і вибіркових перевірках стану оперативного, бухгалтерського і статистичного обліку, його організації і методології, а також безпосереднього контролю якості стану обліку і звітності.
Важливе місце в перевірці стану бухгалтерського обліку займає вивчення облікової політики підприємства, т.т. взаємозв”язку обліка з управлінням підприємства.
Господарська діяльність підприємства є ефективною. Якщо підприємство:
раціонально використовує свої ресурси;
своєчасно погашає зобов”язання;
рентабельно.
Використовуючи статті фінансової звітності (балас і звіт про фінансові результати), проведемо аналіз ефективності господарської діяльності малого підприємства.
1.1 Основні методи аналізу
Розглянемо три основні методи аналізу, які буде використовувати фінансовий аналітик:
Горизонтальний аналіз;
Вертикальний аналіз
Аналіз із змінним коофіціентом.
Горизонтальний аналіз.
Сутність горизонтального аналізу полягає в порівняні показників звітності минулого і поточного року. При цьому здійснюється порівняння звітності і визначається абсолютна і віносна зміна статей балансу, порівняння її на початок і на кінець звітного року.. Зменшення валюти балансу на кінець звіттного року свідчить про скорочення підриємством об”ємів його господарської діяльності.
Аналіз тенденцій розвитку зумовлює використання індексів. При розрахунку індексів значення базисного року приймається за 100%, в відповідності розраховуються індекси для минулих років. При цьому слід вибирати тільки значні показники.
Аналіз діяльності підприємства за 2001-2003 р.р.
Показники | 2001 р.
Значення % | р.
Значення % | р.
Значення %
Обсяг реалізації | 10600 100% | 10780 101,7% | 11500 108,5%
Собівартість | 5900 100% | 6200 105,1% | 7100 120,4%
Прибуток | 4700 100% | 4580 105,1% | 4400 93,6%
З наведених даних таблиці видно, яких результатів фінансово-господарської діяльності досягло підприємство в порівнянні з фактичними даними базового року. Так, індекс 108,5 означає, що в 2003 році обсяг реалізаціі в рорівнянні з 2001 роком зріс у 1,085 разів. Також можна розрахувати, що за три роки обсяг реалізації поступово зростав.
Вертикальний аналіз відрізняється від горизонтального, який показує динаміку статей звітності протягом декількох років, тим, що вертикальний аналіз є аналізом внутрішньої структури звітності. При проведенні такого аналізу ціла частина дорівнюється 100% і вираховується питома вага кожної її складової. Цілими частинами приймаються підсумки Балансу (Активи, Пасиви), обсяг реалізації Звіту про фінансові результати. За допомогою методу аналізу виявляють яку доллю в групі або підгрупі складає конкретна стаття, що дозволяє визначити показники цієї статті на діяльність підприємства.
Аналіз балансу
Базову структуру балансу можна представити у такому вигляді:
Активи=Зобов”язання+ Власний капітал
Структурний аналіз Балансу зосереджений на двох основних аспектах:
Яким чином розподілені активи підприємства, в які вкладений капітал, т.т. яка структура активів
Яким чином розподілені джерела цих активів між довгостроковою, короткостроковою заборгованністю та власним капіталом.
Як правило, в структурі оборотних активів значну частину складають запаси і дебіторська заборгованість. Збільшення питомої ваги запасів в структурі балансу може свідчити про:
збільшення виробничого потенціалу підприємства;
формування найбільш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню обороту оборотних контів підприємства;
прагнення захистити грошові кошти від збезцінювання шляхом закупівлі запасів;
нераціональне ведення господарської діяльності підприємства. Внаслідок чого значна частина активів імобілізована в запасах, ліквідность яких може бути незначною.
1.2 Аналіз активів Балансу
При збільшенні дебіторської заборгованності, можна зробити висновок, що підприємство надає товарні кредити своїм покупцям.
Таким чином, розрахуємо:
Коофіціент обороту запасів;
Коофіціент обороту дебіторської заборгованності.
Коофіціент обороту запасів показує швидкість обороту запасів для забезпечення поточного об”єму продажу.
Коофіціент обороту запасів = Собівартість реалізованої продукції
( стр.040 ф.№2
Запаси на початок звітного періоду
+ Запаси на кінець звітного періоду
Чим вищий коофіціент, тим швидше оборот запасів, і відповідно, чим коофіціент нижчий тим оборот запасів менший, і за цих умов керівнику (головному бухгалтеру) підприємства слід визначити причини цієї події.
Коофіціент обороту дебіторської заборгованності показує скільки оборотів здійснив капітал за рік, який вкладений в розрахунки.
Коофіціент обороту дебіторської заборгованості= Доход від реалізації
Дебіторська заборгованість на початок звітного періоду+
Дебіторська заборгованість на кінець звітного періоду.
1.3 Аналіз пасивів Балансу
Для аналізу пасивів балансу використовуються наступні коофіціенти:
Коофіціент обороту кредиторської заборгованості, за допомогою якого визначають період погашення цієї заборгованості.
Аналіз Звіта про фінансові результати, коли вертикальний аналіз при розгляді звіту про фінансові результати є корисним інструментом, оскільки даний звіт передставлений у зручній формі, коли кожна стаття віднесена до об”єму реалізації.
Аналіз із застосуванням коофіціентів – цей метод полягає в тому, що оцінку фінансового стану підприємства розраховують за допомогою коофіцієнтів, на підставі показників балансу та Звіту про фінансові результати підприємства. Даний спосіб вивчає такі важливі аспекти як фінансовий стан і результати діяльності підприємства, ліквідность підприємства, довгострокова платоспроможність, рентабельність.
При оцінці ліквідності розраховують три коофіціенти:
Коофіціент покриття
Коофіціент швидкої ліквідності;
Коофіціент абсолютної ліквідності.
Перераховані коофіціенти розраховуються на підставі показників ф.№1, шляхом співвідношення поточних активів і поточних зобов”язань підприємства.
Коофіціент покриття дає загальну оцінку ліквідності активів, показує скільки гривень поточних активів припадає на одну гривню поточних зобов”язань. Якщо поточні активи перевищують за величиною поточні зобов”язання, то підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче. Коофіціент покриття розраховується шляхом суми оборотних активів плюс витрати майбутніх періодів, поділені на поточні зобов”язаня плюс доходи майбутніх періодів. Цей коофіціент свідчить про можливості підприємства погашати свої зобов”язання.
Коофіціент швидкої ліквідності на відмінувід коофіціенту покриття, враховує якість оборотних активів і є більш строгим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються лише поточні активи. “Швидкий” коофіціент розраховується за формулою:
Коофіціент швидкої ліквідності дорівнює оборотні активи плюс запаси плюс витрати майбутніх періодів поділені на поточні зобов”язання плюс доходи майбутніх періодів.
Коофіціент абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов”язань може бути погашена негайно.
Коофіціент абсолютної ліквідності дорівнює грошові кошти та їх елементи поділені на поточні зобов”язання плюс доходи майбутніх періодів.
Для оцінки платоспроможності та фінансовой стабільності підприємства не тільки розраховують співвідношення активів та зобов”язань, але також визначають їх різницю.
Різниця між поточними активами і поточними зобов”язаннями складає чистий рабочий капітал підприємства. Наявність чистого робочого капіталу підприємства свідчить про те, що підприємство не тільки може сплатити свої борги, але і розпоряджується фінансовими ресурсами для розширення своєї діяльності. Оптимальний розмір чистого рабочого капіталу залежить від сфери діяльності, обсягів реалізації, кон”юктури ринку. Для оцінки чистого рабочого капіталу можна порівняти його з показниками інших підприємств.
Висновок
Аналіз фінансової звітності не претендує на статус точної науки, яка дозволяє безпомилково прогнозувати майбутне підприємства, оскільки має обмеження.
По-перше успіх аналізу залежить від достовірності і повноти показників фінансової звітності.
По-друге майбутне завжди пов”язане з невизначенностю, тобто впливом масиневідомих факторів.
Тому для того, що б зробити правильні висновки, необхідно прибігати до суб”єктивного міркування, яке залежить від здатності фінансового аналітика оцінити усю фінансову інформацію. Існуючую на підприємстві і об”єднати її в одне ціле. Правильне використання і об”єднання інформації дає більш прогнозуємий результат, важливий для існування підприємства.
При прийнятті рішення керівник підприємства повинен враховувати всі можливі варіанти розвитку підприємства і тій чи іншій діяльності.
Оскільки від правильного рішення залежить доля підприємства. Необхідно приділяти увагу аналізу фінансової діяльності підприємства, порівнбвати показники минулих років з поточним роком. Слідити за складанням фінансових планів і контролювати їх виконаня.
Для малого підприємства, де зосереджені не великі, порівняно з іншими підприємствами кошти. Дуже важливо не помилитися при виборі основної діяльності і методів господарювання. При цьму необхідно враховувати при формуванні облікової політики підприємства багато факторів. Наприклад, якщо підприємство орендує офіс за заначною ціною, а обсяги реалізації не дуже великі, хоч середня торгова знижка дозволяє покривати витрати, то керівник підприємства при укладнні контракту на поставку продукції повинен враховуувати, коли за отриману продукцію на розрахунковий рахунок надійдуть кошти за отриману продукцію і чи вистачить коштів. Які є у підприємства на розрахунковому рахунку для покриття витрат поточного місяця, якщо оплата за товар надійде лише через півроку.
Такої ж самої політики, керівник підприємства повинен дотримуватися і в виборі запасів та товарів. Які виготовляються або закуповуються для наступного продажу. Тут обсяги реалізації залежать від попиту на товар, який проопонується для продажу, та ціни продажу. Якщо собівартість виготовленої продукції велика, а товар попитом користується слабим, то результат від раелізації цього товару буде невеликий, а більшість нереалізованої продукції буде накопичуватися в залишках готової продукції на складах, а оскільки виробництво зумовлює закупівлю запасів, сировини і матеріалів, у зв”язку з порушенням формули К.Маркса Товар-Гроші-товар, на підприємстві буде зростати кредиторська заборгованість перед сторонніми організаціями.
Аналіз фінансової звітності дозволяє, якщо не повністю уникнути помилок неправильного господарювання, але дає змогу передбачити можливі наслідки невірно прийнятого рішення.
ЛІТЕРАТУРА
“Аудит”, Н.Т.Белуха, Київ, 2000 р.
Бухгалтерський управлінський облік, Ф.Ф.Бутинець, Житомир, 2000 р.
Курсом реформ, частина 2, видавництво “Фактор”, 2000 р.
НА ТЕМУ: “Моделі і методи прийняття рішень в аналізі і аудиті малих підприємств”
ПЛАН
Вступ.
Віднесення підприємства до суб”єктів малого підприємництва залежить не тільки від застосування ним спрощеної системи оподаткування, а й:
середньооблікової численості працюючих на підприємстві не повинно перевищувати 50 чоловік;
виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не повинна перевищувати 1 млн. грн. за календарний рік.
Складання фінансової звітності передбачено Стандартом бухгалтерського обліку 25. Фінансовий звіт малого підприємства складає:
Баланс (форма 1-м);
Звіт про фінансові результати (форма 2-м)
Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжною звітністю є квартальна звітність, яка складається з нарастаючим підсумком з початку року.
Основними користувачами інформаціїї, наданої у звітності будуть власники підприємства, а також статистичні органи. Серед інших можливих користувачів будуть – податкові органи (на їх вимогу), банки (якщо підприємство бере кредит) та інші особи, які зазначені у Порядку №419.
В балансі відображаються сальдо рахунків на кінець звітного періоду, передбачені статтями балансу, активи повинні дорівнювати пасивам. На підставі балансу можна зробити висновок про фінансовий стан підприємства, його акти, зобов”язання, прибутки і збитки.
Звіт про фінансови результати дає можливість користувачу отримати інформацію стосовно обсягів реалізації продукції (товарі, робіт, послуг), а також витрат, які були понесені підприємством як від основної так і від інших видів діяльності підприємства.
Аналіз статей балансу дає можливість за допомогою спеціальних прийомів, прийняти вірне рішення щодо фінансово-господарської діяльності. Оцінити платоспороможність і стабільність підприємства як партнера та усунути недоліки, коли діяльність підприємства не задовольняє власників.
1. Моделі і методи прийняття рішень в аналізі і аудиті на малих підприємствах.
У відповідності з задачами аудиту визначається його об”єкти, джерела інформації і методологічні прийоми.
Об”єкти аудиту – облікова політика підприємства і стандарти, перспективні та поточні плани удосконалення обліку, превентивного та поточного контролю, їх обгрунтованість і прогресивність, виконання цих планів, організація і стан обліку і контроля, зміст і достовірність звітності, плани внутригосподарського контролю, аудиту, їх виконання, застосування автоматизації обліку і контролю, плани підвищення кваліфікації працівників обліку, їх виконання.
Джерела інформації – законодавство по питанням фінансово-господарської діяльності підприємства, обліку та контролю, нормативні документи про бухгалтерські звіти і баланси, державної контрольно-ревізийної служби України, нормативно-методологічні документи по інвентаризації. Обліку, звітності і контролю, матеріали контрольних перевірок і рішення по ним, рішення зап результатами господарської діяльності, первині документи і облікові регістри, поточна і річна звітність .
Особливостями методологічний способів аудиту, узагальненя і реалізації його результатів складаються в суцільних і вибіркових перевірках стану оперативного, бухгалтерського і статистичного обліку, його організації і методології, а також безпосереднього контролю якості стану обліку і звітності.
Важливе місце в перевірці стану бухгалтерського обліку займає вивчення облікової політики підприємства, т.т. взаємозв”язку обліка з управлінням підприємства.
Господарська діяльність підприємства є ефективною. Якщо підприємство:
раціонально використовує свої ресурси;
своєчасно погашає зобов”язання;
рентабельно.
Використовуючи статті фінансової звітності (балас і звіт про фінансові результати), проведемо аналіз ефективності господарської діяльності малого підприємства.
1.1 Основні методи аналізу
Розглянемо три основні методи аналізу, які буде використовувати фінансовий аналітик:
Горизонтальний аналіз;
Вертикальний аналіз
Аналіз із змінним коофіціентом.
Горизонтальний аналіз.
Сутність горизонтального аналізу полягає в порівняні показників звітності минулого і поточного року. При цьому здійснюється порівняння звітності і визначається абсолютна і віносна зміна статей балансу, порівняння її на початок і на кінець звітного року.. Зменшення валюти балансу на кінець звіттного року свідчить про скорочення підриємством об”ємів його господарської діяльності.
Аналіз тенденцій розвитку зумовлює використання індексів. При розрахунку індексів значення базисного року приймається за 100%, в відповідності розраховуються індекси для минулих років. При цьому слід вибирати тільки значні показники.
Аналіз діяльності підприємства за 2001-2003 р.р.
Показники | 2001 р.
Значення % | р.
Значення % | р.
Значення %
Обсяг реалізації | 10600 100% | 10780 101,7% | 11500 108,5%
Собівартість | 5900 100% | 6200 105,1% | 7100 120,4%
Прибуток | 4700 100% | 4580 105,1% | 4400 93,6%
З наведених даних таблиці видно, яких результатів фінансово-господарської діяльності досягло підприємство в порівнянні з фактичними даними базового року. Так, індекс 108,5 означає, що в 2003 році обсяг реалізаціі в рорівнянні з 2001 роком зріс у 1,085 разів. Також можна розрахувати, що за три роки обсяг реалізації поступово зростав.
Вертикальний аналіз відрізняється від горизонтального, який показує динаміку статей звітності протягом декількох років, тим, що вертикальний аналіз є аналізом внутрішньої структури звітності. При проведенні такого аналізу ціла частина дорівнюється 100% і вираховується питома вага кожної її складової. Цілими частинами приймаються підсумки Балансу (Активи, Пасиви), обсяг реалізації Звіту про фінансові результати. За допомогою методу аналізу виявляють яку доллю в групі або підгрупі складає конкретна стаття, що дозволяє визначити показники цієї статті на діяльність підприємства.
Аналіз балансу
Базову структуру балансу можна представити у такому вигляді:
Активи=Зобов”язання+ Власний капітал
Структурний аналіз Балансу зосереджений на двох основних аспектах:
Яким чином розподілені активи підприємства, в які вкладений капітал, т.т. яка структура активів
Яким чином розподілені джерела цих активів між довгостроковою, короткостроковою заборгованністю та власним капіталом.
Як правило, в структурі оборотних активів значну частину складають запаси і дебіторська заборгованість. Збільшення питомої ваги запасів в структурі балансу може свідчити про:
збільшення виробничого потенціалу підприємства;
формування найбільш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню обороту оборотних контів підприємства;
прагнення захистити грошові кошти від збезцінювання шляхом закупівлі запасів;
нераціональне ведення господарської діяльності підприємства. Внаслідок чого значна частина активів імобілізована в запасах, ліквідность яких може бути незначною.
1.2 Аналіз активів Балансу
При збільшенні дебіторської заборгованності, можна зробити висновок, що підприємство надає товарні кредити своїм покупцям.
Таким чином, розрахуємо:
Коофіціент обороту запасів;
Коофіціент обороту дебіторської заборгованності.
Коофіціент обороту запасів показує швидкість обороту запасів для забезпечення поточного об”єму продажу.
Коофіціент обороту запасів = Собівартість реалізованої продукції
( стр.040 ф.№2
Запаси на початок звітного періоду
+ Запаси на кінець звітного періоду
Чим вищий коофіціент, тим швидше оборот запасів, і відповідно, чим коофіціент нижчий тим оборот запасів менший, і за цих умов керівнику (головному бухгалтеру) підприємства слід визначити причини цієї події.
Коофіціент обороту дебіторської заборгованності показує скільки оборотів здійснив капітал за рік, який вкладений в розрахунки.
Коофіціент обороту дебіторської заборгованості= Доход від реалізації
Дебіторська заборгованість на початок звітного періоду+
Дебіторська заборгованість на кінець звітного періоду.
1.3 Аналіз пасивів Балансу
Для аналізу пасивів балансу використовуються наступні коофіціенти:
Коофіціент обороту кредиторської заборгованості, за допомогою якого визначають період погашення цієї заборгованості.
Аналіз Звіта про фінансові результати, коли вертикальний аналіз при розгляді звіту про фінансові результати є корисним інструментом, оскільки даний звіт передставлений у зручній формі, коли кожна стаття віднесена до об”єму реалізації.
Аналіз із застосуванням коофіціентів – цей метод полягає в тому, що оцінку фінансового стану підприємства розраховують за допомогою коофіцієнтів, на підставі показників балансу та Звіту про фінансові результати підприємства. Даний спосіб вивчає такі важливі аспекти як фінансовий стан і результати діяльності підприємства, ліквідность підприємства, довгострокова платоспроможність, рентабельність.
При оцінці ліквідності розраховують три коофіціенти:
Коофіціент покриття
Коофіціент швидкої ліквідності;
Коофіціент абсолютної ліквідності.
Перераховані коофіціенти розраховуються на підставі показників ф.№1, шляхом співвідношення поточних активів і поточних зобов”язань підприємства.
Коофіціент покриття дає загальну оцінку ліквідності активів, показує скільки гривень поточних активів припадає на одну гривню поточних зобов”язань. Якщо поточні активи перевищують за величиною поточні зобов”язання, то підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче. Коофіціент покриття розраховується шляхом суми оборотних активів плюс витрати майбутніх періодів, поділені на поточні зобов”язаня плюс доходи майбутніх періодів. Цей коофіціент свідчить про можливості підприємства погашати свої зобов”язання.
Коофіціент швидкої ліквідності на відмінувід коофіціенту покриття, враховує якість оборотних активів і є більш строгим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються лише поточні активи. “Швидкий” коофіціент розраховується за формулою:
Коофіціент швидкої ліквідності дорівнює оборотні активи плюс запаси плюс витрати майбутніх періодів поділені на поточні зобов”язання плюс доходи майбутніх періодів.
Коофіціент абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов”язань може бути погашена негайно.
Коофіціент абсолютної ліквідності дорівнює грошові кошти та їх елементи поділені на поточні зобов”язання плюс доходи майбутніх періодів.
Для оцінки платоспроможності та фінансовой стабільності підприємства не тільки розраховують співвідношення активів та зобов”язань, але також визначають їх різницю.
Різниця між поточними активами і поточними зобов”язаннями складає чистий рабочий капітал підприємства. Наявність чистого робочого капіталу підприємства свідчить про те, що підприємство не тільки може сплатити свої борги, але і розпоряджується фінансовими ресурсами для розширення своєї діяльності. Оптимальний розмір чистого рабочого капіталу залежить від сфери діяльності, обсягів реалізації, кон”юктури ринку. Для оцінки чистого рабочого капіталу можна порівняти його з показниками інших підприємств.
Висновок
Аналіз фінансової звітності не претендує на статус точної науки, яка дозволяє безпомилково прогнозувати майбутне підприємства, оскільки має обмеження.
По-перше успіх аналізу залежить від достовірності і повноти показників фінансової звітності.
По-друге майбутне завжди пов”язане з невизначенностю, тобто впливом масиневідомих факторів.
Тому для того, що б зробити правильні висновки, необхідно прибігати до суб”єктивного міркування, яке залежить від здатності фінансового аналітика оцінити усю фінансову інформацію. Існуючую на підприємстві і об”єднати її в одне ціле. Правильне використання і об”єднання інформації дає більш прогнозуємий результат, важливий для існування підприємства.
При прийнятті рішення керівник підприємства повинен враховувати всі можливі варіанти розвитку підприємства і тій чи іншій діяльності.
Оскільки від правильного рішення залежить доля підприємства. Необхідно приділяти увагу аналізу фінансової діяльності підприємства, порівнбвати показники минулих років з поточним роком. Слідити за складанням фінансових планів і контролювати їх виконаня.
Для малого підприємства, де зосереджені не великі, порівняно з іншими підприємствами кошти. Дуже важливо не помилитися при виборі основної діяльності і методів господарювання. При цьму необхідно враховувати при формуванні облікової політики підприємства багато факторів. Наприклад, якщо підприємство орендує офіс за заначною ціною, а обсяги реалізації не дуже великі, хоч середня торгова знижка дозволяє покривати витрати, то керівник підприємства при укладнні контракту на поставку продукції повинен враховуувати, коли за отриману продукцію на розрахунковий рахунок надійдуть кошти за отриману продукцію і чи вистачить коштів. Які є у підприємства на розрахунковому рахунку для покриття витрат поточного місяця, якщо оплата за товар надійде лише через півроку.
Такої ж самої політики, керівник підприємства повинен дотримуватися і в виборі запасів та товарів. Які виготовляються або закуповуються для наступного продажу. Тут обсяги реалізації залежать від попиту на товар, який проопонується для продажу, та ціни продажу. Якщо собівартість виготовленої продукції велика, а товар попитом користується слабим, то результат від раелізації цього товару буде невеликий, а більшість нереалізованої продукції буде накопичуватися в залишках готової продукції на складах, а оскільки виробництво зумовлює закупівлю запасів, сировини і матеріалів, у зв”язку з порушенням формули К.Маркса Товар-Гроші-товар, на підприємстві буде зростати кредиторська заборгованість перед сторонніми організаціями.
Аналіз фінансової звітності дозволяє, якщо не повністю уникнути помилок неправильного господарювання, але дає змогу передбачити можливі наслідки невірно прийнятого рішення.
ЛІТЕРАТУРА
“Аудит”, Н.Т.Белуха, Київ, 2000 р.
Бухгалтерський управлінський облік, Ф.Ф.Бутинець, Житомир, 2000 р.
Курсом реформ, частина 2, видавництво “Фактор”, 2000 р.
