Облік, фінансова звітність та фінансовий аналіз
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Організація обліку
1.1. Обліковий процес, його технологія:
1.2.Особливості організації обліку розрахунків з постачальниками
Розділ 2.Формування фінансової звітності
Розділ 3.Фінансовий аналіз
3.1. Експрес-аналіз балансу
3.2. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства
Висновок
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Облік є невід’ємною складовою частиною господарської діяльності. Поява обліку є наслідком економічного прогресу, адже чим складнішою та різноманітнішою ставала господарська діяльність, тим складнішим ставав облік, розширювалися його функції та ускладнювалися завдання. Розвитку обліку в різних країнах притаманні певні особливості, але його основні напрямки зберігають схожі тенденції. Це підтверджує правильність висновку про закономірність виникнення обліку та пояснює існування елементів бухгалтерського обліку, які залишаються незмінними протягом багатьох століть і властиві обліковим системам усіх країн світу.
Бухгалтерський облік в Україні, як і в країнах з розвинутою ринковою економікою, поділяється на фінансовий і управлінський.
Ведення фінансової бухгалтерії в Україні є обов’язковим для всіх підприємств. Фінансова бухгалтерія фіксує інформацію про поточні витрати у поелементному розрізі, а саме: прибутки підприємства, стан дебіторської та кредиторської заборгованості, розміри фінансових інвестицій, стан джерел фінансування тощо. Споживачами інформації фінансового обліку в основному виступають зовнішні щодо підприємства користувачі, тобто органи податкової служби, біржі, банки, інші фінансові інститути, постачальники і покупці, потенціальні інвестори.
Фінансова звітність оприлюднюється, вона не становить комерційної таємниці підприємства. Система формування фінансової звітності повинна бути прозорою, доступною для розуміння компетентними користувачами. Усі ці фактори зумовлюють чітку регламентацію структури, форми зовнішньої звітності.
Що стосується внутрішньої облікової системи на підприємстві, то питання про те, створювати її чи ні, як правило, вирішує безпосередньо власник чи уповноважений ним орган.
Бухгалтерський облік в Україні грунтується на міжнародно визнаних нормах обліку та звітності, основні вимоги яких встановлені Законом та ведеться на підприємстві безпосередньо з дня його реєстрації до моменту ліквідації.
Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форму організації бухгалтерського обліку, визначає облікову політику підприємства, має право виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.
У процесі господарської діяльності підприємство вступає в розрахункові взаємовідносини з іншими господарськими органами, юридичними чи фізичними особами за товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги та інше. Розрахунки являють собою систему грошових відносин, яка грунтується на господарському розрахунку, суворому виконанні договорів та додержанні фінансової дисципліни. Розрахунки здійснюються готівкою і в безготівкових формах.
Оскільки більшість товарно-матеріальних цінностей на підприємство надходить від постачальників, надзвичайно важливе значення має організація обліку розрахунків з постачальниками. Саме цей факт і обумовлює актуальність теми даної курсової роботи.
Порядок та форми розрахунків між постачальником та покупцем визначаються в господарських договорах. Це найбільш розповсюджена і важлива підстава виникнення зобов'язань, основна форма реалізації товарно-грошових відносин в ринковій економіці, в яких обумовлюються умови поставок: найменування матеріалів (робіт, послуг), кількість, ціна, строки відвантаження та порядок розрахунків.
Обов'язковою умовою укладання договорів має бути максимально точне відображення зобов'язань обох сторін. Відповідальність за своєчасну і якісну підготовку необхідних матеріалів та оформлення договірних відносин, а також облік, реєстрацію, зберігання договорів рекомендується покладати на службу, відповідальну за підготовку і оформлення договірних відносин відповідно до покладених на неї функцій (матеріально-технічного забезпечення, збуту, комерційну, маркетингу, менеджменту, технічного контролю, реклами, капітального будівництва, фінансів, транспорту, інші служби відповідно до їх функцій в порядку, визначеному на підприємстві).
Організація обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками повинна забезпечити:
своєчасну перевірку розрахунків з постачальниками і підрядниками;
попередження прострочки кредиторської заборгованості.
Основними завданнями організації бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками є:
чітке документування розрахунків;
своєчасна та повна реєстрація даних первинного обліку в регістрах;
правдиве відображення інформації щодо розрахунків з постачальниками та підрядниками в звітності та примітках до неї.
У бухгалтерії підприємства облік розрахунків з постачальниками і підрядниками здійснюють на рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”. За кредитом рахунку 63 відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги; за дебетом – її погашення, списання.
Мета курсової роботи - розглянути і докладно проаналізувати всі аспекти обліку розрахунків з постачальниками, а також на основі вихідних даних скласти форми фінансової звітності, на підставі якої провести фінансовий аналіз.
Предмет курсової роботи полягає в дослідженні економічних, організаційних, інформаційних характеристик обліку розрахунків з постачальниками.
Розділ 1. Організація обліку.
Обліковий процес, його технологія.
Технологію облікового процесу складають методика й техніка (спостереження, вимірювання та реєстрації, нагромадження й зберігання) збирання інформації за допомогою найрізноманітніших групувань у регістрах обліку в умовах ручної бухгалтерської праці, а при автоматизованому обліку – на спеціальних носіях (магнітних стрічках, дисках тощо).Види робіт, операцій, методичні й технічні прийоми в сукупності визначають технологію обліку, контролю та аналізу, яка має бути організована як у часі, так і у просторі.
Однією з передумов запровадження наукової організації праці в бухгалтерії є характер технології облікового процесу, оскільки облік можна представити у вигляді декількох безперервних стадій, що охоплюють поточне спостереження, вимірювання, реєстрацію, систематизацію господарських операцій, складання і аналіз звітної інформації.
Кожний вид роботи функціонує як тенологічний процес, що представлено на рисунку 1.1
Рисунок 1.1 – Технологічний процес на підприємстві.
У будь-якому технологічному процесі предмети праці, що є в розпорядженні облікового апарату, перетворюються на готовий продукт. Предметами праці в обліковому, контрольному та аналітичному процесах є інформація (первинна або проміжна), яка підлягає переробці на результативну (кінцеву).
Техніка обліку – найбільш трудомістка частина облікового процесу, що втілює в основній своїй частині інформаційний аспект, тобто функції збору, обробки і узагальнення облікової інформації, що відокремлюється від бухгалтерії. Вона поступово перетворюється на самостійну інформаційну службу з відокремленим апаратом працівників, що діє і розвивається за своїми принципами і закономірностями.
Техніка бухгалтерського обліку передбачає вибір форми ведення обліку, організації бухгалтерської служби та формування її взаємозв’язків з іншими службами, робочого плану рахунків, технології обробки даних тощо.
Найбільшу частку в бухгалтерській роботі складають облікові процеси, що поділяються за об’єктами обліку (основні засоби, виробничі запаси тощо); за комплексами облікових операцій (облік оприбуткування, витрачання тощо).
Під операцією розуміють сукупність елементарних дій, пов’язаних єдністю цілі або змістом об’єкту праці. Так, приймання документів від матеріально відповідальних осіб має об’єктом певну сукупність документів, а метою – уточнення необхідних для відображення в обліку даних і перевірку їх оформлення за всіма правилами; розноска в картки аналітичного обліку має об’єктом праці певний комплект карток, а метою – систематизацію облікових даних.
Виконувані в ході облікового процесу операції за змістом складають 6 груп: технічні, логічні, аналітичні. Творчі, організаційні та допоміжні.
Технічні операції (не потребують значних розумових зусиль, легко автоматизуються) – записи до регістрів обліку, підрахунок даних первинних документів, відомостей, регістрів; сортування документів перед передачею до архіву; виписка та розмноження первинних документів.
Логічні операції – упорядкування масивів вихідних даних (кодування документів та їх сортування перед записом до накопичувальних відомостей та регістрів обліку); підготовка на підставі облікових даних довідок; звірка розрахунків з підприємствами та особами; листування з дебіторами. Операції цієї групи в структурі праці бухгалтерів займають незначну частку.
Аналітичні операції містять елементи різних співставлень: приймання, формальна та логічна перевірка звітів матеріально відповідальних осіб, виявлення та виправлення помилок в обліку; звірка даних бухгалтерського та первинного обліку; складання бухгалтерських розрахунків; інвентаризація, попередній контроль витрачання матеріальних цінностей та грошових коштів. Аналітичні операції часто поєднуються з логічними, а іноді з технічними.
Творчі операції – складні розрахунки, співставлення, вибір варіантів рішень на підставі критеріїв, що часто визначаються самим виконавцем. Наприклад, економічний аналіз кошторисів витрат, собівартості продукції в розрізі цехів, калькуляції, оцінка ефективності господарської діяльності, проведення документальних ревізій цехів, підготовка методик, інструкцій, складання планів роботи бухгалтерії тощо.
Організаційні операції відрізняються від попередньої групи адміністративною направленістю, наприклад, підтвердження висновків комісії про списання недостачі чи списання або псування матеріальних цінностей, затвердження та контроль виконання планів роботи бухгалтерії.
Допоміжні операції з матеріального забезпечення бухгалтерії; ведення діловодства; підшивки документів та архівному їх зберіганню; різні разові роботи, що не увійшли до попередніх груп операцій.
Технічний аспект облікового процесу полягає у виборі форми ведення бухгалтерського обліку. Згідно з чинним законодавством підприємство самостійно визначає форму обліку, про що зазначається в Наказі про облікову політику.
Під формою ведення бухгалтерського обліку розуміють сукупність облікових регістрів, які використовуються в певній послідовності та взаємодії для ведення обліку із застосуванням принципу подвійного запису.
Іноді під формою обліку розуміють порядок трансформації вихідної інформації в звітну і пов’язані з цим матеріальні носії. Таким чином, поняття форми асоціюється з книжковою формою обліку, для якої матеріальні носії тільки і мають значення.
В якості первинного критерію при визначенні форми обліку виступають базові методологічні принципи: умови праці бухгалтера, поширення обліку, його регламентація тощо.
Певне поєднання хронологічного та систематичного обліку, відповідні форми зв’язку між обліковими регістрами, спосіб і техніка облікових записів – все це визначає форму ведення бухгалтерського обліку.
Для відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку призначені різні облікові регістри.
Облікові регістри є носіями даних певної форми, побудовані відповідно до економічного групування інформації про активи, капітал та зобов’язання економічного суб’єкта.
Форми ведення бухгалтерського обліку розрізняються за наступними ознаками:
кількістю облікових регістрів, які застосовуються, їх призначенням, змістом, формою та зовнішнім виглядом;
послідовністю та способами записів в облікових регістрах;
звя’зком регістрів хронологічного та систематичного, синтетичного та аналітичного обліку.
Перераховані ознаки відрізняють одну форму обліку від іншої в умовах ручного ведення бухгалтерського обліку.
До форм обліку висувається ряд вимог, зокрема, вони повинні:
забезпечувати повноту і реальність відображення в облікових регістрах всього кругообігу засобів, оперативний і поточний контроль управлінських рішень, збереження власності, ефективне використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів на підприємстві;
бути економічними. Витрати праці на збір, обробку та передачу інформації досить значні, що примушує шукати шляхи, способи і засоби максимального їх зниження, одночасно підвищуючи оперативність та якість обліку;
максимально відповідати потребам зведення інформації. В регістрах необхідно мати таке групування записів, яке б дозволяло одержати всі звітні показники, не застосовуючи вибірку та не звертаючись безпосередньо до первинних документів;
забезпечувати правильне поєднання синтетичного та аналітичного обліку. В організації аналітичного обліку є великі можливості для подальшого удосконалення форм обліку та спрощення бухгалтерського обліку взагалі;
забезпечувати своєчасне відображення в обліку господарських операцій та складання звітності, що підвищує корисність бухгалтерського обліку, дозволяє своєчасно повідомляти про хід виконання поточних планів та покращує управління підприємством;
найповніше задовольняти вимоги економічного аналізу господарської діяльності підприємства. Важливим джерелом аналізу є дані бухгалтерського обліку. Форми ведення бухгалтерського обліку повинні будуватись таким чином, щоб в процесі поточного обліку можна було групувати і систематизувати матеріал відповідно до потреб аналізу.
Підприємство самостійно обирає форму ведення бухгалтерського обліку, під якою в даному випадку розуміється склад, структура і порядок формування облікових регістрів, що визначається характером і масштабом діяльності, потребами управління, обсягом інформації, що обробляється, наявними коштами, що дозволили б автоматизувати облік тощо. Можна не тільки використовувати рекомендовані форми, але й розробляти власні, оригінальні, включаючи форми облікових регістрів, програми реєстрації та обробки інформації. Разом з тим, необхідно дотримуватись загальних методологічних принципів, які встановлені в централізованому порядку, а також технології обробки облікових даних.
Обираючи певну форму бухгалтерського обліку, підприємство повинно дотримуватись її протягом певного періоду часу (але не менше 1 року). Про можливу зміну прийнятої форми бухгалтерського обліку в наступному обліковому періоді необхідно вказати в Наказі про облікову політику або Примітках до річної фінансової звітності.
Раціонально організована форма обліку повинна забезпечувати:
одержання необхідної інформації про господарські процеси;
групування та реєстрацію первинних документів;
підвищення продуктивності праці обліковців в процесі підготовки первинних даних, їх обробки та запису в облікові регістри;
зменшення кількості помилок при реєстрації та узагальненні облікових даних;
зберігання інформаційного фонду, який сприяє прийняттю ефективних управлінських рішень.
Зміст регістрів бухгалтерського обліку і внутрішньої бухгалтерської звітності є комерційною таємницею. За її розголошення винна особа несе відповідальність, встановлену законодавством України та внутрішніми нормативними актами підприємства.
Продуктивність праці обліковців значною мірою залежить від обраної форми обліку та організації її структури. Якщо форма базується на розподілі праці бухгалтерів, дозволяє відокремити логічні, контрольні функції бухгалтера від рахункових, арифметичних, то швидкість обробки даних суттєво зростає.
Облікові регістри складаються щомісяця та підписуються виконавцями та головним бухгалтером або особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства.
В облікових регістрах підчистки і необумовлені виправлення тексту та цифрових даних не допускаються. Помилки в облікових регістрах виправляються коректурним способом.
Помилки в облікових регістрах за звітний рік, виявлені після записів підсумків облікових регістрів у Головну книгу, виправляються способом червоного сторно.
. Особливості організації обліку розрахунків з постачальниками.
Зобов’язання – це борги (заборгованість) підприємства, які виникають внаслідок придбання товарів та послуг в кредит, або кредити, які підприємство отримує для свого фінансування.
Основними контрагентами підприємств при закупівлі предметів та засобів праці є постачальники і підрядники.
Постачальники – це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання товарно-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, палива, запасних частин, МШП), що надають послуги (подачу електроенергії, газу, води, пари тощо).
Підрядники – спеціалізовані підприємства або фізичні особи, які виконують будівельно-монтажні роботи при спорудженні об’єктів на підставі договорів підряду на капітальне будівництво.
У бухгалтерському обліку розрахунки з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги ведуться на рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”. За кредитом рахунка 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”відображається заборгованість за отримані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом – її погашення, списання тощо.
Рахунок 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” має такі субрахунки:
631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”;
632 “Розрахунки з іноземними постачальниками”.
Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальнтком та підрядником в розрізі кожного документа (рахунка) на сплату.
Бувають випадки, коли з різних причин розрахунки з постачальниками і підрядниками не здійснюються у термін, який зазначений в угоді. Тоді виникає заборгованість перед постачальниками і підрядниками, яка є найпоширенішим видом кредиторської заборгованості.
У підприємства кредиторська заборгованість може виникати у двох випадках:
при отриманні передоплати за невідвантажену продукцію (роботи, послуги);
при одержанні товарів, і якщо не здійснені розрахунки з постачальниками.
Після закінчення терміну позовної давності кредиторська заборгованість підприємства списується на доходи підприємства.
Побудова аналітичного обліку розрахунків з постачальниками має забезпечити можливість отримання необхідних даних по:
акцептованих та інших розрахункових документах, термін оплати яких не настав;
неоплачених в строк розрахункових документах постачальникам за невідфактурованими поставками;
виданих векселях, термін оплати яких не настав;
прострочених оплатою векселях;
отриманих комерційних кредитах.
Аналітичний облік організується окремо за кожним постачальником та підрядником в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату.
На субрахунку 632 аналітичний облік ведеться в гривнях та в валюті, обумовленій в договорі.
Аналітичний облік розрахунків по імпортних операціях можна здійснювати в розрізі країн, а всередині їх – в розрізі постачальників або номерів контрактів. В будь-якому випадку повинен бути забезпечений чіткий контроль своєчасності розрахунків по кожній поставці товарів. Аналітичний облік ведеться за місцями зберігання і обліковими (товарними) партіями, при визначенні ознак яких береться до уваги: характер товару, можливість зберігання партії в процесі перевезення, перевалки, зберігання вантажу.
Розрахунки з постачальниками здійснюють, як правило, після відвантаження товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт, надання послуг або одночасно з ними.
Обліковим регістром по рахунку 63 є журнал № 3, а аналітичні дані відображаються у відомості 3.3.
В наказі про облікову політику повинні бути зазначені основні положення щодо обліку розрахунку з постачальниками і підрядниками. Дані положення представлені на рисунку 1.1
Рисунок 1.2 – Основні положення щодо обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками, що наводяться в наказі про облікову політику.
Основними джерелами інформації для контролю розрахункових відносин по товарних операціях служать первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками.
Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками проводяться на підставі документів постачальника: накладних, рахунків-фактур, рахунків, актів прийнятих робіт, послуг, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, якщо в розділі “Відомості про вантаж” неможливо перерахувати всі найменування товару.
Розрахункові документи, які надає підприємство-постачальник покупцю на суму оплати за отриману продукцію, виконані роботи та надані послуги, повинні бути акцептовані. При організації обліку ці функції повинні бути доведені до конкретних виконавців.
Акцепт розрахункових документів - надпис уповноваженої особи (акцептант) на рахунку, який засвідчує згоду прийняти рахунок до оплати. Після цього покупець надає своєму банку платіжне доручення на оплату придбаного товару і отримує виписку уповноваженого банку про списання грошових коштів з поточного рахунку. Якщо оплата товару проводиться готівкою через підзвітну особу, то заповнюють ВКО на видачу готівки під звіт та авансовий звіт про використання виданої готівки (з квитанцією до прибуткового ордеру, чеком РРО, копією чеку з відміткою “сплачено”).
Підставою для оприбуткування та оплати придбаного товару також є документ, що підтверджує його якість. В разі невідповідності одержаних ТМЦ умовам договору виставляється претензія.
Таким чином, якщо підприємство вирішило придбати ті чи інші товарно-матеріальні цінності, то про таку подію свідчать принаймні два різні документи: банківський (касовий) документ про оплату їх вартості та накладна про надходження від постачальника. Банківський документ про оплату хоча й містить відомості про конкретний товар, однак жодним чином не свідчить про фізичне надходження цих товарів, так само як накладна про надходження не може свідчити про оплату їх вартості.
Альбом первинних документів по організації обліку розрахунків з постачальниками наведено в додатку.
Також слід відмітити, що важливим аспектом при розкритті організаційних аспектів обліку розрахунків з постачальниками є графік документообігу (або оперограма).
На основі структурної схеми підприємства, положень про структурні підрозділи та посадові інструкції співробітників, інших внутрішніх нормативних актів підприємства розробляється графік документообігу на підприємстві, який являється додатком до Наказу про облікову політику.
Графік документообігу – це затверджений порядок обробки інформіції, що зазначається в первинних документах, який регламентує строки складання, надання та обробки первинних документів; визначає перелік документів, час їх просування та обробки, посадових осіб, відповідальних за складання документів, порядок передачі документів по інстанціях для обробки, строк надходження документів до бухгалтерії від комірників, майстрів тощо, термін обробки і проходження документів всередині облікового відділу і завершення всіх робіт за звітний період за складання бухгалтерського балансу та звітності.
По усіх робочих місцях слід роздати розклади руху документів, які відносяться до кожного даного робочого місця. Розклади можуть бути оповідальної графічної форми, тобто оперограми.
Оперограми – це графіки, на яких фіксують за підметом види робіт, за присудком службу або структурні підрозділи, строки виконання та деякі інші харвктеристики. Згідно обліку розрахунків з постачальниками розглянуто оперограму (документограму) накладної на прихід сировини. Дана оперограма представлена в таблиці 1.1
Таблиця 1.1
Оперограма (документограма) накладної на прихід сировини
Види робіт | Склад сировини | Завідувач складом | Бухгалтер з обліку розрахунків з постачальниками | Головний бухгалтер
1. Отримання накладної на прихід сировини
2. Перевірка накладної
3. Передача накладної у бухгалтерію та перевірка правильності її з основними
4. Формування реєстрів прихідних накладних на отримання сировини
5. Перевірка прихідної накладної
- ручна обробка;
- машинна обробка.
Важливе значення для розкриття обліку розрахунків з постачальниками має і технологічна схема даного процесу.
За аналогією до виробничого процесу, обліковий процес можна розглядати як технологічну сукупність, де у вхідних даних в результаті обробки та переробки інформації одержують вихідну продукцію у вигляді показників. У такому обліку здійснюються виробничі та правові аспекти господарювання, тому необхідна юридична доказовість бухгалтерських записів, яка досягається спостереженням, сприйняттям, вимірюванням та фіксуванням факторів.
За своїм характером технологія бухгалтерського обліку поділяється на три етапи доказовості:
первинне;
вторинне;
третинне.
Кожному з цих етапів притаманні свої елементи і прийоми доказовості та відповідно, характеристики технології обліку як процесу.
Основу технології облікового процесу формують операції, їх типи дають змогу вдосконалювати структуру облікового процесу, визначати виконавські місця, подію та кооперацію праці, набувати працю виконавців та будувати графіки процесів.
Кожний вид роботи функціонує як технологічний процес. Технологічний процес обліку розрахунків з постачальниками представлено в таблиці 1.2
Таблиця 1.2
Технологічний процес обліку розрахунків з постачальниками
Назва технологічного етапу | Зміст технологічного етапу | Носії технологічного етапу
Первинний облік | Формування первинних даних по кожному постачальнику. Отримання прихідних накладних та їх перевірка | Накладна, рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна, податкова накладна
Поточний облік | Групування даних по обліку розрахунків з постачальниками, формування даних по кожному постачальнику. Реєстрація розрахунків з постачальниками на рахунках синтетичного обліку | Журнал 3, відомість 3.3, бухгалтерські звіти, Головна книга
Узагальнюючий або підсумковий облік | Формування підсумкової інформації по кожному постачальнику. Отримання узагальнюючих показників та їх відображення у формах фінансової звітності | Баланс, примітки до фінансової звітності
Вступ
Розділ 1. Організація обліку
1.1. Обліковий процес, його технологія:
1.2.Особливості організації обліку розрахунків з постачальниками
Розділ 2.Формування фінансової звітності
Розділ 3.Фінансовий аналіз
3.1. Експрес-аналіз балансу
3.2. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства
Висновок
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Облік є невід’ємною складовою частиною господарської діяльності. Поява обліку є наслідком економічного прогресу, адже чим складнішою та різноманітнішою ставала господарська діяльність, тим складнішим ставав облік, розширювалися його функції та ускладнювалися завдання. Розвитку обліку в різних країнах притаманні певні особливості, але його основні напрямки зберігають схожі тенденції. Це підтверджує правильність висновку про закономірність виникнення обліку та пояснює існування елементів бухгалтерського обліку, які залишаються незмінними протягом багатьох століть і властиві обліковим системам усіх країн світу.
Бухгалтерський облік в Україні, як і в країнах з розвинутою ринковою економікою, поділяється на фінансовий і управлінський.
Ведення фінансової бухгалтерії в Україні є обов’язковим для всіх підприємств. Фінансова бухгалтерія фіксує інформацію про поточні витрати у поелементному розрізі, а саме: прибутки підприємства, стан дебіторської та кредиторської заборгованості, розміри фінансових інвестицій, стан джерел фінансування тощо. Споживачами інформації фінансового обліку в основному виступають зовнішні щодо підприємства користувачі, тобто органи податкової служби, біржі, банки, інші фінансові інститути, постачальники і покупці, потенціальні інвестори.
Фінансова звітність оприлюднюється, вона не становить комерційної таємниці підприємства. Система формування фінансової звітності повинна бути прозорою, доступною для розуміння компетентними користувачами. Усі ці фактори зумовлюють чітку регламентацію структури, форми зовнішньої звітності.
Що стосується внутрішньої облікової системи на підприємстві, то питання про те, створювати її чи ні, як правило, вирішує безпосередньо власник чи уповноважений ним орган.
Бухгалтерський облік в Україні грунтується на міжнародно визнаних нормах обліку та звітності, основні вимоги яких встановлені Законом та ведеться на підприємстві безпосередньо з дня його реєстрації до моменту ліквідації.
Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форму організації бухгалтерського обліку, визначає облікову політику підприємства, має право виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.
У процесі господарської діяльності підприємство вступає в розрахункові взаємовідносини з іншими господарськими органами, юридичними чи фізичними особами за товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги та інше. Розрахунки являють собою систему грошових відносин, яка грунтується на господарському розрахунку, суворому виконанні договорів та додержанні фінансової дисципліни. Розрахунки здійснюються готівкою і в безготівкових формах.
Оскільки більшість товарно-матеріальних цінностей на підприємство надходить від постачальників, надзвичайно важливе значення має організація обліку розрахунків з постачальниками. Саме цей факт і обумовлює актуальність теми даної курсової роботи.
Порядок та форми розрахунків між постачальником та покупцем визначаються в господарських договорах. Це найбільш розповсюджена і важлива підстава виникнення зобов'язань, основна форма реалізації товарно-грошових відносин в ринковій економіці, в яких обумовлюються умови поставок: найменування матеріалів (робіт, послуг), кількість, ціна, строки відвантаження та порядок розрахунків.
Обов'язковою умовою укладання договорів має бути максимально точне відображення зобов'язань обох сторін. Відповідальність за своєчасну і якісну підготовку необхідних матеріалів та оформлення договірних відносин, а також облік, реєстрацію, зберігання договорів рекомендується покладати на службу, відповідальну за підготовку і оформлення договірних відносин відповідно до покладених на неї функцій (матеріально-технічного забезпечення, збуту, комерційну, маркетингу, менеджменту, технічного контролю, реклами, капітального будівництва, фінансів, транспорту, інші служби відповідно до їх функцій в порядку, визначеному на підприємстві).
Організація обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками повинна забезпечити:
своєчасну перевірку розрахунків з постачальниками і підрядниками;
попередження прострочки кредиторської заборгованості.
Основними завданнями організації бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками є:
чітке документування розрахунків;
своєчасна та повна реєстрація даних первинного обліку в регістрах;
правдиве відображення інформації щодо розрахунків з постачальниками та підрядниками в звітності та примітках до неї.
У бухгалтерії підприємства облік розрахунків з постачальниками і підрядниками здійснюють на рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”. За кредитом рахунку 63 відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги; за дебетом – її погашення, списання.
Мета курсової роботи - розглянути і докладно проаналізувати всі аспекти обліку розрахунків з постачальниками, а також на основі вихідних даних скласти форми фінансової звітності, на підставі якої провести фінансовий аналіз.
Предмет курсової роботи полягає в дослідженні економічних, організаційних, інформаційних характеристик обліку розрахунків з постачальниками.
Розділ 1. Організація обліку.
Обліковий процес, його технологія.
Технологію облікового процесу складають методика й техніка (спостереження, вимірювання та реєстрації, нагромадження й зберігання) збирання інформації за допомогою найрізноманітніших групувань у регістрах обліку в умовах ручної бухгалтерської праці, а при автоматизованому обліку – на спеціальних носіях (магнітних стрічках, дисках тощо).Види робіт, операцій, методичні й технічні прийоми в сукупності визначають технологію обліку, контролю та аналізу, яка має бути організована як у часі, так і у просторі.
Однією з передумов запровадження наукової організації праці в бухгалтерії є характер технології облікового процесу, оскільки облік можна представити у вигляді декількох безперервних стадій, що охоплюють поточне спостереження, вимірювання, реєстрацію, систематизацію господарських операцій, складання і аналіз звітної інформації.
Кожний вид роботи функціонує як тенологічний процес, що представлено на рисунку 1.1
Рисунок 1.1 – Технологічний процес на підприємстві.
У будь-якому технологічному процесі предмети праці, що є в розпорядженні облікового апарату, перетворюються на готовий продукт. Предметами праці в обліковому, контрольному та аналітичному процесах є інформація (первинна або проміжна), яка підлягає переробці на результативну (кінцеву).
Техніка обліку – найбільш трудомістка частина облікового процесу, що втілює в основній своїй частині інформаційний аспект, тобто функції збору, обробки і узагальнення облікової інформації, що відокремлюється від бухгалтерії. Вона поступово перетворюється на самостійну інформаційну службу з відокремленим апаратом працівників, що діє і розвивається за своїми принципами і закономірностями.
Техніка бухгалтерського обліку передбачає вибір форми ведення обліку, організації бухгалтерської служби та формування її взаємозв’язків з іншими службами, робочого плану рахунків, технології обробки даних тощо.
Найбільшу частку в бухгалтерській роботі складають облікові процеси, що поділяються за об’єктами обліку (основні засоби, виробничі запаси тощо); за комплексами облікових операцій (облік оприбуткування, витрачання тощо).
Під операцією розуміють сукупність елементарних дій, пов’язаних єдністю цілі або змістом об’єкту праці. Так, приймання документів від матеріально відповідальних осіб має об’єктом певну сукупність документів, а метою – уточнення необхідних для відображення в обліку даних і перевірку їх оформлення за всіма правилами; розноска в картки аналітичного обліку має об’єктом праці певний комплект карток, а метою – систематизацію облікових даних.
Виконувані в ході облікового процесу операції за змістом складають 6 груп: технічні, логічні, аналітичні. Творчі, організаційні та допоміжні.
Технічні операції (не потребують значних розумових зусиль, легко автоматизуються) – записи до регістрів обліку, підрахунок даних первинних документів, відомостей, регістрів; сортування документів перед передачею до архіву; виписка та розмноження первинних документів.
Логічні операції – упорядкування масивів вихідних даних (кодування документів та їх сортування перед записом до накопичувальних відомостей та регістрів обліку); підготовка на підставі облікових даних довідок; звірка розрахунків з підприємствами та особами; листування з дебіторами. Операції цієї групи в структурі праці бухгалтерів займають незначну частку.
Аналітичні операції містять елементи різних співставлень: приймання, формальна та логічна перевірка звітів матеріально відповідальних осіб, виявлення та виправлення помилок в обліку; звірка даних бухгалтерського та первинного обліку; складання бухгалтерських розрахунків; інвентаризація, попередній контроль витрачання матеріальних цінностей та грошових коштів. Аналітичні операції часто поєднуються з логічними, а іноді з технічними.
Творчі операції – складні розрахунки, співставлення, вибір варіантів рішень на підставі критеріїв, що часто визначаються самим виконавцем. Наприклад, економічний аналіз кошторисів витрат, собівартості продукції в розрізі цехів, калькуляції, оцінка ефективності господарської діяльності, проведення документальних ревізій цехів, підготовка методик, інструкцій, складання планів роботи бухгалтерії тощо.
Організаційні операції відрізняються від попередньої групи адміністративною направленістю, наприклад, підтвердження висновків комісії про списання недостачі чи списання або псування матеріальних цінностей, затвердження та контроль виконання планів роботи бухгалтерії.
Допоміжні операції з матеріального забезпечення бухгалтерії; ведення діловодства; підшивки документів та архівному їх зберіганню; різні разові роботи, що не увійшли до попередніх груп операцій.
Технічний аспект облікового процесу полягає у виборі форми ведення бухгалтерського обліку. Згідно з чинним законодавством підприємство самостійно визначає форму обліку, про що зазначається в Наказі про облікову політику.
Під формою ведення бухгалтерського обліку розуміють сукупність облікових регістрів, які використовуються в певній послідовності та взаємодії для ведення обліку із застосуванням принципу подвійного запису.
Іноді під формою обліку розуміють порядок трансформації вихідної інформації в звітну і пов’язані з цим матеріальні носії. Таким чином, поняття форми асоціюється з книжковою формою обліку, для якої матеріальні носії тільки і мають значення.
В якості первинного критерію при визначенні форми обліку виступають базові методологічні принципи: умови праці бухгалтера, поширення обліку, його регламентація тощо.
Певне поєднання хронологічного та систематичного обліку, відповідні форми зв’язку між обліковими регістрами, спосіб і техніка облікових записів – все це визначає форму ведення бухгалтерського обліку.
Для відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку призначені різні облікові регістри.
Облікові регістри є носіями даних певної форми, побудовані відповідно до економічного групування інформації про активи, капітал та зобов’язання економічного суб’єкта.
Форми ведення бухгалтерського обліку розрізняються за наступними ознаками:
кількістю облікових регістрів, які застосовуються, їх призначенням, змістом, формою та зовнішнім виглядом;
послідовністю та способами записів в облікових регістрах;
звя’зком регістрів хронологічного та систематичного, синтетичного та аналітичного обліку.
Перераховані ознаки відрізняють одну форму обліку від іншої в умовах ручного ведення бухгалтерського обліку.
До форм обліку висувається ряд вимог, зокрема, вони повинні:
забезпечувати повноту і реальність відображення в облікових регістрах всього кругообігу засобів, оперативний і поточний контроль управлінських рішень, збереження власності, ефективне використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів на підприємстві;
бути економічними. Витрати праці на збір, обробку та передачу інформації досить значні, що примушує шукати шляхи, способи і засоби максимального їх зниження, одночасно підвищуючи оперативність та якість обліку;
максимально відповідати потребам зведення інформації. В регістрах необхідно мати таке групування записів, яке б дозволяло одержати всі звітні показники, не застосовуючи вибірку та не звертаючись безпосередньо до первинних документів;
забезпечувати правильне поєднання синтетичного та аналітичного обліку. В організації аналітичного обліку є великі можливості для подальшого удосконалення форм обліку та спрощення бухгалтерського обліку взагалі;
забезпечувати своєчасне відображення в обліку господарських операцій та складання звітності, що підвищує корисність бухгалтерського обліку, дозволяє своєчасно повідомляти про хід виконання поточних планів та покращує управління підприємством;
найповніше задовольняти вимоги економічного аналізу господарської діяльності підприємства. Важливим джерелом аналізу є дані бухгалтерського обліку. Форми ведення бухгалтерського обліку повинні будуватись таким чином, щоб в процесі поточного обліку можна було групувати і систематизувати матеріал відповідно до потреб аналізу.
Підприємство самостійно обирає форму ведення бухгалтерського обліку, під якою в даному випадку розуміється склад, структура і порядок формування облікових регістрів, що визначається характером і масштабом діяльності, потребами управління, обсягом інформації, що обробляється, наявними коштами, що дозволили б автоматизувати облік тощо. Можна не тільки використовувати рекомендовані форми, але й розробляти власні, оригінальні, включаючи форми облікових регістрів, програми реєстрації та обробки інформації. Разом з тим, необхідно дотримуватись загальних методологічних принципів, які встановлені в централізованому порядку, а також технології обробки облікових даних.
Обираючи певну форму бухгалтерського обліку, підприємство повинно дотримуватись її протягом певного періоду часу (але не менше 1 року). Про можливу зміну прийнятої форми бухгалтерського обліку в наступному обліковому періоді необхідно вказати в Наказі про облікову політику або Примітках до річної фінансової звітності.
Раціонально організована форма обліку повинна забезпечувати:
одержання необхідної інформації про господарські процеси;
групування та реєстрацію первинних документів;
підвищення продуктивності праці обліковців в процесі підготовки первинних даних, їх обробки та запису в облікові регістри;
зменшення кількості помилок при реєстрації та узагальненні облікових даних;
зберігання інформаційного фонду, який сприяє прийняттю ефективних управлінських рішень.
Зміст регістрів бухгалтерського обліку і внутрішньої бухгалтерської звітності є комерційною таємницею. За її розголошення винна особа несе відповідальність, встановлену законодавством України та внутрішніми нормативними актами підприємства.
Продуктивність праці обліковців значною мірою залежить від обраної форми обліку та організації її структури. Якщо форма базується на розподілі праці бухгалтерів, дозволяє відокремити логічні, контрольні функції бухгалтера від рахункових, арифметичних, то швидкість обробки даних суттєво зростає.
Облікові регістри складаються щомісяця та підписуються виконавцями та головним бухгалтером або особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства.
В облікових регістрах підчистки і необумовлені виправлення тексту та цифрових даних не допускаються. Помилки в облікових регістрах виправляються коректурним способом.
Помилки в облікових регістрах за звітний рік, виявлені після записів підсумків облікових регістрів у Головну книгу, виправляються способом червоного сторно.
. Особливості організації обліку розрахунків з постачальниками.
Зобов’язання – це борги (заборгованість) підприємства, які виникають внаслідок придбання товарів та послуг в кредит, або кредити, які підприємство отримує для свого фінансування.
Основними контрагентами підприємств при закупівлі предметів та засобів праці є постачальники і підрядники.
Постачальники – це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання товарно-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, палива, запасних частин, МШП), що надають послуги (подачу електроенергії, газу, води, пари тощо).
Підрядники – спеціалізовані підприємства або фізичні особи, які виконують будівельно-монтажні роботи при спорудженні об’єктів на підставі договорів підряду на капітальне будівництво.
У бухгалтерському обліку розрахунки з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги ведуться на рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”. За кредитом рахунка 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”відображається заборгованість за отримані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом – її погашення, списання тощо.
Рахунок 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” має такі субрахунки:
631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”;
632 “Розрахунки з іноземними постачальниками”.
Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальнтком та підрядником в розрізі кожного документа (рахунка) на сплату.
Бувають випадки, коли з різних причин розрахунки з постачальниками і підрядниками не здійснюються у термін, який зазначений в угоді. Тоді виникає заборгованість перед постачальниками і підрядниками, яка є найпоширенішим видом кредиторської заборгованості.
У підприємства кредиторська заборгованість може виникати у двох випадках:
при отриманні передоплати за невідвантажену продукцію (роботи, послуги);
при одержанні товарів, і якщо не здійснені розрахунки з постачальниками.
Після закінчення терміну позовної давності кредиторська заборгованість підприємства списується на доходи підприємства.
Побудова аналітичного обліку розрахунків з постачальниками має забезпечити можливість отримання необхідних даних по:
акцептованих та інших розрахункових документах, термін оплати яких не настав;
неоплачених в строк розрахункових документах постачальникам за невідфактурованими поставками;
виданих векселях, термін оплати яких не настав;
прострочених оплатою векселях;
отриманих комерційних кредитах.
Аналітичний облік організується окремо за кожним постачальником та підрядником в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату.
На субрахунку 632 аналітичний облік ведеться в гривнях та в валюті, обумовленій в договорі.
Аналітичний облік розрахунків по імпортних операціях можна здійснювати в розрізі країн, а всередині їх – в розрізі постачальників або номерів контрактів. В будь-якому випадку повинен бути забезпечений чіткий контроль своєчасності розрахунків по кожній поставці товарів. Аналітичний облік ведеться за місцями зберігання і обліковими (товарними) партіями, при визначенні ознак яких береться до уваги: характер товару, можливість зберігання партії в процесі перевезення, перевалки, зберігання вантажу.
Розрахунки з постачальниками здійснюють, як правило, після відвантаження товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт, надання послуг або одночасно з ними.
Обліковим регістром по рахунку 63 є журнал № 3, а аналітичні дані відображаються у відомості 3.3.
В наказі про облікову політику повинні бути зазначені основні положення щодо обліку розрахунку з постачальниками і підрядниками. Дані положення представлені на рисунку 1.1
Рисунок 1.2 – Основні положення щодо обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками, що наводяться в наказі про облікову політику.
Основними джерелами інформації для контролю розрахункових відносин по товарних операціях служать первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками.
Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками проводяться на підставі документів постачальника: накладних, рахунків-фактур, рахунків, актів прийнятих робіт, послуг, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, якщо в розділі “Відомості про вантаж” неможливо перерахувати всі найменування товару.
Розрахункові документи, які надає підприємство-постачальник покупцю на суму оплати за отриману продукцію, виконані роботи та надані послуги, повинні бути акцептовані. При організації обліку ці функції повинні бути доведені до конкретних виконавців.
Акцепт розрахункових документів - надпис уповноваженої особи (акцептант) на рахунку, який засвідчує згоду прийняти рахунок до оплати. Після цього покупець надає своєму банку платіжне доручення на оплату придбаного товару і отримує виписку уповноваженого банку про списання грошових коштів з поточного рахунку. Якщо оплата товару проводиться готівкою через підзвітну особу, то заповнюють ВКО на видачу готівки під звіт та авансовий звіт про використання виданої готівки (з квитанцією до прибуткового ордеру, чеком РРО, копією чеку з відміткою “сплачено”).
Підставою для оприбуткування та оплати придбаного товару також є документ, що підтверджує його якість. В разі невідповідності одержаних ТМЦ умовам договору виставляється претензія.
Таким чином, якщо підприємство вирішило придбати ті чи інші товарно-матеріальні цінності, то про таку подію свідчать принаймні два різні документи: банківський (касовий) документ про оплату їх вартості та накладна про надходження від постачальника. Банківський документ про оплату хоча й містить відомості про конкретний товар, однак жодним чином не свідчить про фізичне надходження цих товарів, так само як накладна про надходження не може свідчити про оплату їх вартості.
Альбом первинних документів по організації обліку розрахунків з постачальниками наведено в додатку.
Також слід відмітити, що важливим аспектом при розкритті організаційних аспектів обліку розрахунків з постачальниками є графік документообігу (або оперограма).
На основі структурної схеми підприємства, положень про структурні підрозділи та посадові інструкції співробітників, інших внутрішніх нормативних актів підприємства розробляється графік документообігу на підприємстві, який являється додатком до Наказу про облікову політику.
Графік документообігу – це затверджений порядок обробки інформіції, що зазначається в первинних документах, який регламентує строки складання, надання та обробки первинних документів; визначає перелік документів, час їх просування та обробки, посадових осіб, відповідальних за складання документів, порядок передачі документів по інстанціях для обробки, строк надходження документів до бухгалтерії від комірників, майстрів тощо, термін обробки і проходження документів всередині облікового відділу і завершення всіх робіт за звітний період за складання бухгалтерського балансу та звітності.
По усіх робочих місцях слід роздати розклади руху документів, які відносяться до кожного даного робочого місця. Розклади можуть бути оповідальної графічної форми, тобто оперограми.
Оперограми – це графіки, на яких фіксують за підметом види робіт, за присудком службу або структурні підрозділи, строки виконання та деякі інші харвктеристики. Згідно обліку розрахунків з постачальниками розглянуто оперограму (документограму) накладної на прихід сировини. Дана оперограма представлена в таблиці 1.1
Таблиця 1.1
Оперограма (документограма) накладної на прихід сировини
Види робіт | Склад сировини | Завідувач складом | Бухгалтер з обліку розрахунків з постачальниками | Головний бухгалтер
1. Отримання накладної на прихід сировини
2. Перевірка накладної
3. Передача накладної у бухгалтерію та перевірка правильності її з основними
4. Формування реєстрів прихідних накладних на отримання сировини
5. Перевірка прихідної накладної
- ручна обробка;
- машинна обробка.
Важливе значення для розкриття обліку розрахунків з постачальниками має і технологічна схема даного процесу.
За аналогією до виробничого процесу, обліковий процес можна розглядати як технологічну сукупність, де у вхідних даних в результаті обробки та переробки інформації одержують вихідну продукцію у вигляді показників. У такому обліку здійснюються виробничі та правові аспекти господарювання, тому необхідна юридична доказовість бухгалтерських записів, яка досягається спостереженням, сприйняттям, вимірюванням та фіксуванням факторів.
За своїм характером технологія бухгалтерського обліку поділяється на три етапи доказовості:
первинне;
вторинне;
третинне.
Кожному з цих етапів притаманні свої елементи і прийоми доказовості та відповідно, характеристики технології обліку як процесу.
Основу технології облікового процесу формують операції, їх типи дають змогу вдосконалювати структуру облікового процесу, визначати виконавські місця, подію та кооперацію праці, набувати працю виконавців та будувати графіки процесів.
Кожний вид роботи функціонує як технологічний процес. Технологічний процес обліку розрахунків з постачальниками представлено в таблиці 1.2
Таблиця 1.2
Технологічний процес обліку розрахунків з постачальниками
Назва технологічного етапу | Зміст технологічного етапу | Носії технологічного етапу
Первинний облік | Формування первинних даних по кожному постачальнику. Отримання прихідних накладних та їх перевірка | Накладна, рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна, податкова накладна
Поточний облік | Групування даних по обліку розрахунків з постачальниками, формування даних по кожному постачальнику. Реєстрація розрахунків з постачальниками на рахунках синтетичного обліку | Журнал 3, відомість 3.3, бухгалтерські звіти, Головна книга
Узагальнюючий або підсумковий облік | Формування підсумкової інформації по кожному постачальнику. Отримання узагальнюючих показників та їх відображення у формах фінансової звітності | Баланс, примітки до фінансової звітності
