Бухгалтерський облік і аудит
Бухгалтерський облік і аудит
План
Вступ
Раціональне господарювання неможливе без застосування системи економічних заходів щодо додержання законодавст-ва у галузі господарської політики, тобто без систематично-го і діяльного аудиту та контролю з боку власників за виробництвом, розподілом і споживанням суспільного продукту і викорис-танням суспільної праці, як живої, так і матеріалізованої.
Отже, аудит - це перевірка офіційної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації про фінансово – господарську діяльність суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідальності чинному законодавству, а також система спостереження і перевірки відповідності процесу функціонування об'єкта управління прийнятим управлінським рішенням, встановлення результа-тів управлінського впливу на керований об'єкт виявленням відхилень, допущених у ході виконання цих рішень
За допомогою аудиту встановлюють причини і винних у відхиленнях із метою усунення негативних явищ і недопу-щення їх у майбутньому. Аудит як функція управління є засобом зворотного зв'язку між об'єктом і системою управ-ління, інформує про дійсний стан керованого об'єкта, фак-тичне виконання управлінського рішення. Розвиток аудиту в економічних системах управління підпорядкований про-дуктивним силам і виробничим відносинам.
В умовах ринку підприємства, інші об'єкти, що хазяюють, вступають у договірні відносини по використанню майна, коштів, проведенню комерційних операцій і інвестицій.
Власники, і насамперед колективні власники - акціонери, пайовики, а також кредитори, позбавлені можливості самостійно переконатися в тім, що всі численні операції підприємства, найчастіше дуже складні, законні і правильно відбиті в звітності, тому що звичайно не мають доступу до облікових записів, ні відповідного досвіду, і тому мають потребу в послугах аудиторів.
1. Види аудиту та аудиторських послуг. Мета і завдання аудиту
Аудит поділяється на обов'язковій та ініціативний по виношенню де вимог законодавства. Під обов’язковим аудитом розуміється аудит, ще проводиться аудиторською фірмою (аудитором) у випадках, прямо передбачених чинним законодавством або за дорученням державних органів.
Ініціативний аудит - це аудиторська перевірка або аудиторська послуга що надасться аудиторською фірмою (аудитором на запрошення господарюючого суб’єкта згідно з укладеним договором та узгодженою програмою.
Критерієм, який чітко поділяє аудит на внутрішній та зовнішній, є відношення до господарюючого суб’єкта на якому здійснюється аудит. Під внутрішнім аудитом розуміють діяльність внутрішніх аудиторів, що здійснюється в інтересах господарюючого суб'єкта і включає перевірку і. оцінку стану роботи підприємства та його структурних підрозділів працівниками, що входять до штатного складу підприємства.
Внутрішній аудит проводитеся всередині підприємства на вимогу та за ініціативою його керівництва, та від його імені. Внутрішній аудитор є штатним працівником підприємства, який під час проведення перевірки керується внутрішніми установчими та розпорядчими документами. Призначаються внутрішні аудитори адміністрацією підприємства, тому у виконанні своїх функцій вони, на відміну від зовнішніх, є безпосередньо підпорядкованими керівництву господарюючого суб'єкта.
Внутрішній аудит може розглядатись як невід'ємна частина загальної системи управлінського контролю, причому роль внутрішнього аудиту постійно розширюється шляхом доповнення його новими завданнями з оцінки якості інформації, що надається управлінською інформаційною системою, оцінки корисності методики аналізу інформації, що застосовується управлінським апаратом підприємства.
Зовнішній аудит - це аудиторська перевірка, що виконується зовнішніми по відношенню до господарюючого суб'єкта аудиторами (аудиторськими фірмами) на підставі договору з підприємством-замовником.
Основна відмінність внутрішнього аудиту від зовнішнього полягає в тому, що внутрішній аудит спрямований на надання допомоги менеджерам у здійсненні ними контролюючих функцій, тоді як зовнішній аудит може бути використаний також в інтересах сторонніх відносно підприємства груп .
За порядком призначення аудит поділяється на первинний і повторний (доповнюючий). Первинний аудит здійснюється аудитором чи аудиторською фірмою на даному підприємстві і за даний період часу вперше. Повторний аудит проводиться після вже проведеного аудиту за той же період часу, якщо замовник не погоджується з висновком. У цьому разі власник може замовити перевірку в іншій аудиторській фірмі.
За способом проведення можна виділити суцільний, вибірковий і комбінований аудит. При суцільному аудиті перевіряються всі документи і регістри бухгалтерського обліку, в яких відображені факти господарювання, за весь період, що підлягає аудиту. Вибірковий аудит передбачає вивчення лише певної частини документів, що відбираються на підставі науково обгрунтованої схеми, за той чи інший період часу. Комбінованим називають аудит, в ході якого одна частина документів та інформації вивчається суцільно, а інша - вибірковим способом.
Залежно від часу проведення розрізняють попередній, поточний, наступний аудит. При попередньому аудиті аудиторами на договірних засадах може здійснюватись розробка, аналіз та оцінка проектів, кошторисів та іншої документації, пов'язаної зі створенням нових підприємств, видів виробництва тощо. Внутрішні аудитори прораховують ефективність операцій від їх задуму до здійснення. При поточному аудиті відбувається консультування суб'єкта підприємницької діяльності з питань організації бухгалтерського обліку та організації внутрішнього контролю, проведення контролю за період здійснення операцій. Внутрішні суб'єкти аудиту здійснюють оперативний контроль в момент здійснення операцій. Наступний аудит полягає у перевірці достовірності бухгалтерської звітності, законності і доцільності господарських операцій, стану бухгалтерського обліку. Перевірку здійснюють як суб'єкти зовнішнього, так і внутрішнього аудиту. Можна сказати, що функції цих двох видів контролю доповнюють одна одну і водночас використовуються з різними цілями.
За об'єктами аудит поділяється на бухгалтерський, управлінський (операційний), екологічний, фінансової звітності тощо.
Бухгалтерський аудит - це аудит стану організації та ведення обліку, правильності складання бухгалтерської звітності. Він здійснюється лише фахівцями з бухгалтерського обліку.
Під управлінським (операційним) аудитом розуміють вивчення ділових операцій з метою формування рекомендацій з економічного та ефективного використання ресурсів, досягнення кінцевого результату і формування політики господарюючого суб'єкта. Він повинен допомагати керівникам виконувати їх функції належним чином, для сприяння підвищенню прибутковості підприємства.
Екологічний аудит - це дослідження всіх аспектів господарської діяльності підприємства незалежно від форми власності з метою визначення розміру прямого або непрямого впливу на зміни стану навколишнього середовища, з тим щоб привести природоохоронну діяльність у відповідність до вимог законодавства та нормативних актів України, оптимізувати використання природних ресурсів, знизити та впорядкувати енергоспоживання зменшити відходи, запобігти аварійним викидам і техногенним катастрофам.
Необхідність проведення екологічного аудиту полягає в тому, що його результати є підставою, вихідною базою для прийняття рішення про проведення необхідних природоохоронних заходів. Вирішення конкретної екологічної проблеми може здійснюватися різноманітними, часто альтернативними методами. В Україні екологічний аудит теоретично не розроблений І майже не має практичного застосування.
Під послугами, супутніми аудиту, розуміють послуги, які аудитори, керуючись чинним законодавством, можуть надати клієнтам окрім проведення аудиту. Надання багатьох видів послуг вимагає від аудиторів-виконавців професійної компетентності у сферах: бухгалтерського обліку, аудиту, організації фінансів, оподаткування, господарського права, економічного аналізу та з інших питань.
Основна мета аудиту - це формування професійної думки аудитора щодо достовірності первинних даних прої факти господарського життя, повноти та своєчасності відображення цих даних в обліку, правильності ведення обліку відповідно до вимог бухгалтерських стандартів та складання на основі цих даних фінансової звітності, узагальнення сформованої думки аудиторський звіт, аудиторський висновок, які надаються замовнику.
Завдання аудиту це:
- перевірка достовірності фінансової звітності, законності та доцільності господарських операцій, стану бухгалтерського обліку
- проведення аналізу фінансово-господарської діяльності з метою визначення шляхів підвищення її економічної ефективності,
- консультування суб'єктів підприємницької діяльності з питань організації бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, правильності сплати податків, удосконалення методів управління,
- проведення перевірки діяльності підприємств у зв'язку з їх приватизацією, банкрутством тощо,
- захист фінансових інтересів клієнта,
- проведення наукових досліджень в сфері організації та методологи обліку, управління, фінансового контролю,
- розробка на договірних засадах проектів, експертних висновків та інших матеріалів, пов'язаних зі створенням нових і реорганізацією діючих підприємств.
2. Етика аудитора, професійна незалежність та кваліфікаційні вимоги
Етика - це система норм моральної поведінки людини або будь-якої суспільної чи професійної групи.
Етична культура аудитора - це знання моральних прав і обов'язків та використання їх у професійній діяльності.
Етична культура аудитора включає два аспекти:
- визначення існуючих моральних норм як необхідних регуляторів поведінки,
- дотримання цих норм у професійній діяльності,
У своїй діяльності аудитори мають дотримуватися ряду посилань або основних принципів, які не тільки дозволяють створити гарну репутацію аудиторській фірмі та й працівникам, але й є загальноприйнятими етичними нормами поведінки в даній області.
Основні професійні етичні принципи, пов'язані з аудиторською діяльністю, включають чесність, об'єктивність, професійну компетентність, сумлінність, конфіденційність, професійну поведінку.
Основними принципами етичної культури аудитора є гуманне ставлення до людини, чесність і правдивість, доброзичливість і чуйність, простота і скромність, дотримання службової і комерційної таємниці.
Зовнішність аудитора також відіграє роль у формуванні образу аудитора і його намаганні справити гарне враження з самого початку аудиторської перевірки. Аудитор повинен виглядати інтелігентно та по-діловому, чисто та охайно, тому що співробітники спочатку проводять візуальну оцінку.
Аудитор повинен бути професійно незалежним, фахово бездоганним. Рівень фахової підготовки аудиторів повинен відповідати єдиним професійним вимогам. До аудиторської діяльності слід допускати лише тих фахівців, які склали іспит, отримали відповідний сертифікат та занесені до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності. Враховуючи це, незалежність аудитора має наступні характеристики:
- професійну незалежність законодавчо закріплено;
- зобов'язує аудитора діяти виключно у відповідності до професійних вимог;
- вимагає від аудитора обґрунтування аудиторського висновку за результатами виконаних робіт;
- передбачає відсутність залежності думки аудитора від керівництва господарюючого суб'єкта, що перевіряється;
- пов'язана з неупередженістю в усіх питаннях аудиту.
Необхідність появи аудиту в світовій практиці пов'язана саме з незалежною кваліфікованою думкою фахівця з приводу складеної звітності.
Кожен інвестор, маючи навіть певний рівень обліково-економічних знань не впевнений у достовірності даних фінансової звітності, не обізнаний з системою організації бухгалтерського обліку, результатом якої є показники звітності. Звідси виникла потреба потенційного чи існуючого інвестора в аудиті.
Якщо розглядати керівників підприємства як агентів власника, то це зумовлює потенційний конфлікт їхніх інтересів (агент вважає, що він добре господарює, інколи прикрашає у звітності свою діяльність, власник хоче мати якомога більше прибутку). Роль третейського судді тут відведена аудитору. Отримуючи аудиторське підтвердження результатів своєї діяльності, представлених у фінансовій звітності, керівники посилюють довіру до неї власників, чим покращують власний імідж. Так виникло правило — потреба агентів у аудиторському висновку.
Враховуючи зазначене вище, додамо ще суто психологічний момент Вважається, що менеджери більш відповідально ставляться до складання звітності тому, що знають про обов'язковість п перевірки стороннім аудитором Так з'явилось правило мотивації аудиту.
Аудитор повинен дотримуватись незалежності в своїх судженнях та від можливого впливу чотирьох основних факторів клієнтського середовища фінансового, адміністративного, політичного і емоційного тиску.
Якщо аудитор діє в інтересах клієнта, будь-якого банкіра або іншої особи, він не може вважатися незалежним Незалежність - це одна з самих найважливіших характеристик аудиту Користувачі фінансової інформації різних напрямів покладаються на висновки аудиторів саме тому, що вони, вважається, об'єктивно відображають реальне становище окремого суб'єкта господарювання.
Міжнародна практика характеризує аудиторську діяльність як здатність здійснювати аудит, давати оцінку отриманих результатів і складати аудиторський висновок з неупередженої точки зору Мова йде про певний рівень незалежності, аудитори не можуть бути абсолютно незалежними Практика аудиторської діяльності дає можливість виділити наступні аспекти незалежності правову, етичну та економічну.
Правовий аспект саморегулювання професії, договірна основа взаємовідносин між аудитором і клієнтом, розподіл відповідальності за думку, висловлену у висновку аудитора, відповідальність за роботу інших аудиторів, асистентів, експертів, залучених до участі в аудиті.
Етичний аспект висока професійна компетентність, добросовісне й якісне виконання професійних обов'язків, конфіденційність інформації щодо клієнта, індивідуальні відносини з представниками клієнта, обмеження тривалості співпраці з одним клієнтом, вимоги до змісту реклами, вимоги до назви фірми тощо.
Економічний аспект обмеження видів діяльності та видів послуг, що надаються клієнту одночасно, суми винагороди від одного клієнта, організаційних форм діяльності тощо, відсутність фінансового інтересу у справах клієнта, включаючи отримання товарів і послуг від клієнта.
Важливо, щоб аудитор особисто зберігав незалежне відношення до господарюючого суб'єкта під час виконання своїх обов'язків, а користувачі фінансової звітності - довіряли незалежності аудитора Виражатися це повинно у реальній (фактичній) і формальній (зовнішній, видимій) незалежності. Ці види незалежності аудитора в Україні не розмежовуються між собою, а світова практика свідчить, про те, що фактична незалежність існує тоді, коли аудитор має здатність зберігати неупереджене відношення в процесі здійснення аудиту Результат сприйняття незалежності аудитора іншими сторонами - характеризує формальну, або зовнішню незалежність.
Проведення аудиту в одного й того ж клієнта тривалий час, одними й тими ж аудиторами, може призвести до втрати їхньої незалежності. У багатьох країнах світу діє вимога щодо обмеження співпраці аудитора з одним клієнтом Вважається, що у такому випадку складаються близькі стосунки і це може зашкодити незалежності аудитора, якості проведення аудиту У Португалії, наприклад, аудитори призначаються не більше як на дев'ять років, у Швейцарії - найбільший термін співпраці з одним аудитором становить три роки, у США ротація нового партнера здійснюється після 7 років безперервної співпраці, а попередній аудитор може повернутися до цих обов'язків лише через два роки, у Великобританії рекомендується час від часу змінювати партнерів, які співпрацюють з одним клієнтом В Україні такі вимоги, на жаль, не встановлені.
Для проведення аудиту не слід призначати працівника, який певний період працював на підприємстві, з яким укладається договір на здійснення аудиту. Період, який повинен пройти після звільнення з роботи на підприємстві, міжнародними стандартами визначається у 2 роки.
Аудитором може бути громадянин України, який мас кваліфікаційний сертифікат на право займатися аудиторською діяльністю.
Елементами освіти аудитора є: повна вища освіта, практичний досвід, спеціальна професійна освіта, вільне володіння діловою українською мовою.
Особа, яка має судимість за корисливі злочини не може бути аудитором.
Аудиторам забороняється безпосередньо займатися торговельною, посередницькою та виробничою підприємницькою діяльністю, що не виключає їх права на одержання дивідендів від акцій та доходів від Інших корпоративних прав
Забороняється проведення аудиту:
- аудитором, який має прямі особисті майнові інтереси у господарюючого суб'єкта, що перевіряється;
- аудитором, який має особисті майнові інтересі у господарюючою суб’єкта, що перевіряється;
- аудитором-членом керівництва, засновником або власником господарюючого суб'єкта, що перевіряється.
- аудитором – працівником, господарюючого суб’єкта, що перевіряється,
- аудитором - працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії чи представництва господарюючого суб'єкта що перевіряється.
Аудитор може займатись аудиторською діяльністю індивідуально (як приватний підприємець), створити аудиторську фірму, або працювати за наймом в будь якій аудиторській фірмі.
3. Призначення, організація, планування і методика проведення бухгалтерських експертиз
На стадії попереднього слідства та судового розгляду важлива роль належить науковим методам збору доказів. Одним з таких методів, що застосовується у процесі роз-слідування або судового розгляду справ про розкрадання, інші корисливі господарські злочини, є судово-бухгалтер-ська експертиза.
Судово-бухгалтерська експертиза належить до найпо-ширеніших видів судових експертиз, її застосовують при розслідуванні та розгляді кримінальних і цивільних справ, коли виникають питання, для розв'язання яких необхідні спеціальні знання з бухгалтерського обліку та аналізу гос-подарської діяльності.
Як визначено в Законі України «Про судову експертизу», судова експертиза це дослідження експертом на основі спе-ціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду.
Об'єктом судово-бухгалтерської експертизи є докумен-ти, бухгалтерські регістри та бухгалтерська звітність, в яких відображена господарська діяльність підприємств, у тому числі й протиправна. Саме документи створюють специфічний об'єкт судово-бухгалтерської експертизи. На підставі дослідження документів бухгалтер-експерт робить висновки щодо законності господарських операцій та пра-вильності відображення їх у бухгалтерському обліку. При цьому він не повинен виходити за межі спеціальних знань, тобто давати документам юридичну оцінку і визна'чати їх доказове значення у справі.
Судово-бухгалтерська експертиза призначається як при проведенні попереднього розслідування справ, так і при розгляді їх в суді. Найчастіше вона застосовується у випадках, коли слідчий або особа, що проводить дізнання, не можуть вирішити питання, які виникли по справі, без вико-ристання спеціальних знань з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності.
Питання про призначення судово-бухгалтерської експер-тизи у кожному конкретному випадку залежно від обставин розв'язує слідчий. Виходячи з вимог ст. 76 КПК України при-значення судово-бухгалтерської експертизи не є обов'язковим для органу, у провадженні якого знаходиться справа. Практи-ка розслідування кримінальних справ про розкрадання майна підприємств та інші корисливі зловживання свідчить, що у випадках, коли документальна ревізія по кримінальній справі проведена якісно і виконані усі необхідні дії по збору доказів, відповідно до ст. 22 КПК України судово-бухгалтерська екс-пертиза, як правило, не призначається. Експертиза не підмі-няє документальну ревізію, яка є способом збору доказів.
Перед призначенням судово-бухгалтерської експертизи слідчий повинен ретельно вивчити всі матеріали справи, особливо матеріали ревізії. Після цього вирішується питан-ня про необхідність допитування звинувачених, свідків Щодо фінансово-господарських операцій, які підлягають експертному дослідженню. При виникненні потреби в про-веденні відповідних слідчих дій для з'ясування питань про походження тих чи інших документів доцільно проводити до призначення експертизи. Недопустимим є винесення постанови слідчим до того, як повністю зібрані необхідні матеріали і з'ясовані всі обставини справи. Важливу роль при розслідуванні кримінальної справи відіграє своєчасність призначення судово-бухгалтерської експертизи. Оскільки чинним законодавством не застережено час при-значення експертизи, тому його визначає сам слідчий вихо-дячи із конкретних обставин справи. При цьому необхідно мати на увазі, що зволікання з призначенням експертизи ускладнює перевірку фактів, встановлених експертом, не дає можливості слідчому використати висновки експерта у ході проведення відповідних слідчих дій, більш того, впли-ває на строки розслідування кримінальної справи. В біль-шості випадків судово-бухгалтерська експертиза проводи-ться після ревізії, тому основним завданням слідчого при підготовці до призначення експертизи є вирішення питання про проведення ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства, якщо вона до цього часу не проводилась.
Коли слідчий доходить висновку щодо необхідності проведення судово-бухгалтерської експертизи, він, керую-чись ст. ст. 75, 196 КПК України, складає про це постанову. Судово-бухгалтерська експертиза призначається лише з порушеної кримінальної справи, яка знаходиться у прова-дженні відповідного органу. Постанову про призначення судово-бухгалтерської експертизи, яку виносить слідчий, не може замінити ніякий інший розпорядчий документ.
Постанова про призначення експертизи як процесуаль-ний документ складається з трьох частин: вступної, опи-сової і резолютивної.
У вступній частині вказується дата і місце складання поста-нови, посада та прізвище особи, що прийняла постанову, най-менування кримінальної справи, з якої призначена експертиза.
В описовій частині постанови відображається суть спра-ви і обставини, що спричинюють проведення експертизи, а також особливості об'єкта дослідження, які можуть мати певне значення для висновку експерта-бухгалтера. Завер-шується описова частина постанови формуванням підстав для призначення експертизи.
У резолютивній частині постанови міститься виклад рі-шення про призначення судово-бухгалтерської експертизи, вказуються вид експертизи за процесуальними ознаками (додаткова, повторна, комісійна), прізвище експерта, питан-ня, щодо яких він повинен дати висновки, перелік матеріалів справи, які надсилаються експерту-бухгалтеру для дослі-дження. При проведенні судово-бухгалтерської експертизи в експертній установі у резолютивній частині постанови за-значається конкретний виконавець - експерт цієї установи. Оскільки за законом експертом може бути лише фізична особа, тому не можна в постанові вказувати, що проведення експертизи доручається певній установі або службі, наприк-лад. Бюро судово-бухгалтерської експертизи і т. ін.
Перелік матеріалів, що надсилаються експерту-бухгалтеру для дослідження, залежать від питань, які на вирішен-ня експерта ставить слідчий, а також від кримінальної справи, порушеної проти осіб підприємства тієї чи іншої галузі народного господарства. Як правило, слідчий напра-вляє для експертного дослідження такі документи:
акти документальних ревізій, в яких на підставі доку-ментів відображено рух товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів за досліджуваний період;
документи інвентаризації (інвентаризаційні описи, порівняльні відомості, акти інвентаризації), акт прийомки;
товарні, касові звіти, а також інші звіти матеріально відповідальних осіб з усіма первинними прибутково-видат-ковими документами;
первинні документи, що відображають господарські операції, стосовно яких перед експертом поставлені питання;
розрахунково-платіжні відомості, депонентські відо-мості, особові картки та інші касові документи;
трудові договори, договори про матеріальну відпові-дальність, накази на призначення та звільнення з посади;
протоколи допитів звинувачених та свідків, протоколи очних ставок та огляду документів;
висновки експертів інших спеціальностей;
неофіційні документи та інші матеріали, які мають значення для судово-бухгалтерської експертизи.
При проведенні експертного дослідження в установі державної бухгалтерської експертизи експерт одержує від керівництва цієї установи завдання, попереджується про кримінальну відповідальність за складання та надання не-об'єктивного висновку.
При проведенні судово-бухгалтерської експертизи фа-хівцями, які не працюють в експертній установі, слідчий сам вибирає експерта з осіб, компетентних у питаннях бух-галтерського обліку, аналізу господарської діяльності і не зацікавлених в упередженому вирішенні справи. Слідчий вручає експерту копію постанови про призначення експер-тизи, роз'яснює його права й обов'язки, попереджує про кримінальну відповідальність, уточнює, чи немає у експерта заяв щодо призначеної експертизи. Зазначені процесуальні процедури слідчий оформлює відповідним протоколом.
Висновок
Розглянувши вище наведені питання можна зробити наступні висновки:
Аудит - це перевірка офіційної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації про фінансово – господарську діяльність суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідальності чинному законодавству, а також система спостереження і перевірки відповідності процесу функціонування об'єкта управління прийнятим управлінським рішенням, встановлення результа-тів управлінського впливу на керований об'єкт виявленням відхилень, допущених у ході виконання цих рішень.
Мета аудиту - це формування професійної думки аудитора щодо достовірності первинних даних прої факти господарського життя, повноти та своєчасності відображення цих даних в обліку, правильності ведення обліку відповідно до вимог бухгалтерських стандартів та складання на основі цих даних фінансової звітності, узагальнення сформованої думки аудиторський звіт, аудиторський висновок, які надаються замовнику
Аудитор повинен бути професійно незалежним, фахово бездоганним. Рівень фахової підготовки аудиторів повинен відповідати єдиним професійним вимогам. До аудиторської діяльності слід допускати лише тих фахівців, які склали іспит, отримали відповідний сертифікат та занесені до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності.
Судово-бухгалтерська експертиза належить до найпо-ширеніших видів судових експертиз, її застосовують при розслідуванні та розгляді кримінальних і цивільних справ, коли виникають питання, для розв'язання яких необхідні спеціальні знання з бухгалтерського обліку та аналізу гос-подарської діяльності.
Список використаної літератури
1. Закон України від 22.04.93 р. №3125-XII "Про аудиторську діяльність", зі змінами та доповненнями.
2. Національні нормативи аудиту, Кодекс професійної етики аудиторів України, затверджені рішенням Аудиторської палати України від 18.12.98 р. №73.
3.Бутинець Ф.Ф., та ін. Аудит і ревізія підприємницької діяльності. Навчальний посібнік. -Житомир: ПП “Рута”, 2001. - 416с.
4.Білуха Н.А. Курс аудита: Підручник. 2-ге вид, перероб. -К: Вища школа.: КОО Т-во “Знання”, 1999. - 574с.
5.Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. -К: Т-во “Знання”, КОО, 2001. - 402с.
6.Кузминский А, Кужельний Н. І др., Аудит. Практическое пособие -К: Учетинформ, 1996. - 283с.
7.Бичкова С.М. Доказательства в аудите. -М: Финанси и статистика,
1998. - 176с.
8.Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів України. Аудиторська палата України. (затверджено рішенням Аудиторської палати України № 73 від 18.12.1998 р.). К., 1999. - 274 с.
9.Рудницький В.С. Методологія і організація аудиту. -- Тернопіль: "Економічна думка", 1998. -- 192 с.
План
Вступ
Раціональне господарювання неможливе без застосування системи економічних заходів щодо додержання законодавст-ва у галузі господарської політики, тобто без систематично-го і діяльного аудиту та контролю з боку власників за виробництвом, розподілом і споживанням суспільного продукту і викорис-танням суспільної праці, як живої, так і матеріалізованої.
Отже, аудит - це перевірка офіційної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації про фінансово – господарську діяльність суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідальності чинному законодавству, а також система спостереження і перевірки відповідності процесу функціонування об'єкта управління прийнятим управлінським рішенням, встановлення результа-тів управлінського впливу на керований об'єкт виявленням відхилень, допущених у ході виконання цих рішень
За допомогою аудиту встановлюють причини і винних у відхиленнях із метою усунення негативних явищ і недопу-щення їх у майбутньому. Аудит як функція управління є засобом зворотного зв'язку між об'єктом і системою управ-ління, інформує про дійсний стан керованого об'єкта, фак-тичне виконання управлінського рішення. Розвиток аудиту в економічних системах управління підпорядкований про-дуктивним силам і виробничим відносинам.
В умовах ринку підприємства, інші об'єкти, що хазяюють, вступають у договірні відносини по використанню майна, коштів, проведенню комерційних операцій і інвестицій.
Власники, і насамперед колективні власники - акціонери, пайовики, а також кредитори, позбавлені можливості самостійно переконатися в тім, що всі численні операції підприємства, найчастіше дуже складні, законні і правильно відбиті в звітності, тому що звичайно не мають доступу до облікових записів, ні відповідного досвіду, і тому мають потребу в послугах аудиторів.
1. Види аудиту та аудиторських послуг. Мета і завдання аудиту
Аудит поділяється на обов'язковій та ініціативний по виношенню де вимог законодавства. Під обов’язковим аудитом розуміється аудит, ще проводиться аудиторською фірмою (аудитором) у випадках, прямо передбачених чинним законодавством або за дорученням державних органів.
Ініціативний аудит - це аудиторська перевірка або аудиторська послуга що надасться аудиторською фірмою (аудитором на запрошення господарюючого суб’єкта згідно з укладеним договором та узгодженою програмою.
Критерієм, який чітко поділяє аудит на внутрішній та зовнішній, є відношення до господарюючого суб’єкта на якому здійснюється аудит. Під внутрішнім аудитом розуміють діяльність внутрішніх аудиторів, що здійснюється в інтересах господарюючого суб'єкта і включає перевірку і. оцінку стану роботи підприємства та його структурних підрозділів працівниками, що входять до штатного складу підприємства.
Внутрішній аудит проводитеся всередині підприємства на вимогу та за ініціативою його керівництва, та від його імені. Внутрішній аудитор є штатним працівником підприємства, який під час проведення перевірки керується внутрішніми установчими та розпорядчими документами. Призначаються внутрішні аудитори адміністрацією підприємства, тому у виконанні своїх функцій вони, на відміну від зовнішніх, є безпосередньо підпорядкованими керівництву господарюючого суб'єкта.
Внутрішній аудит може розглядатись як невід'ємна частина загальної системи управлінського контролю, причому роль внутрішнього аудиту постійно розширюється шляхом доповнення його новими завданнями з оцінки якості інформації, що надається управлінською інформаційною системою, оцінки корисності методики аналізу інформації, що застосовується управлінським апаратом підприємства.
Зовнішній аудит - це аудиторська перевірка, що виконується зовнішніми по відношенню до господарюючого суб'єкта аудиторами (аудиторськими фірмами) на підставі договору з підприємством-замовником.
Основна відмінність внутрішнього аудиту від зовнішнього полягає в тому, що внутрішній аудит спрямований на надання допомоги менеджерам у здійсненні ними контролюючих функцій, тоді як зовнішній аудит може бути використаний також в інтересах сторонніх відносно підприємства груп .
За порядком призначення аудит поділяється на первинний і повторний (доповнюючий). Первинний аудит здійснюється аудитором чи аудиторською фірмою на даному підприємстві і за даний період часу вперше. Повторний аудит проводиться після вже проведеного аудиту за той же період часу, якщо замовник не погоджується з висновком. У цьому разі власник може замовити перевірку в іншій аудиторській фірмі.
За способом проведення можна виділити суцільний, вибірковий і комбінований аудит. При суцільному аудиті перевіряються всі документи і регістри бухгалтерського обліку, в яких відображені факти господарювання, за весь період, що підлягає аудиту. Вибірковий аудит передбачає вивчення лише певної частини документів, що відбираються на підставі науково обгрунтованої схеми, за той чи інший період часу. Комбінованим називають аудит, в ході якого одна частина документів та інформації вивчається суцільно, а інша - вибірковим способом.
Залежно від часу проведення розрізняють попередній, поточний, наступний аудит. При попередньому аудиті аудиторами на договірних засадах може здійснюватись розробка, аналіз та оцінка проектів, кошторисів та іншої документації, пов'язаної зі створенням нових підприємств, видів виробництва тощо. Внутрішні аудитори прораховують ефективність операцій від їх задуму до здійснення. При поточному аудиті відбувається консультування суб'єкта підприємницької діяльності з питань організації бухгалтерського обліку та організації внутрішнього контролю, проведення контролю за період здійснення операцій. Внутрішні суб'єкти аудиту здійснюють оперативний контроль в момент здійснення операцій. Наступний аудит полягає у перевірці достовірності бухгалтерської звітності, законності і доцільності господарських операцій, стану бухгалтерського обліку. Перевірку здійснюють як суб'єкти зовнішнього, так і внутрішнього аудиту. Можна сказати, що функції цих двох видів контролю доповнюють одна одну і водночас використовуються з різними цілями.
За об'єктами аудит поділяється на бухгалтерський, управлінський (операційний), екологічний, фінансової звітності тощо.
Бухгалтерський аудит - це аудит стану організації та ведення обліку, правильності складання бухгалтерської звітності. Він здійснюється лише фахівцями з бухгалтерського обліку.
Під управлінським (операційним) аудитом розуміють вивчення ділових операцій з метою формування рекомендацій з економічного та ефективного використання ресурсів, досягнення кінцевого результату і формування політики господарюючого суб'єкта. Він повинен допомагати керівникам виконувати їх функції належним чином, для сприяння підвищенню прибутковості підприємства.
Екологічний аудит - це дослідження всіх аспектів господарської діяльності підприємства незалежно від форми власності з метою визначення розміру прямого або непрямого впливу на зміни стану навколишнього середовища, з тим щоб привести природоохоронну діяльність у відповідність до вимог законодавства та нормативних актів України, оптимізувати використання природних ресурсів, знизити та впорядкувати енергоспоживання зменшити відходи, запобігти аварійним викидам і техногенним катастрофам.
Необхідність проведення екологічного аудиту полягає в тому, що його результати є підставою, вихідною базою для прийняття рішення про проведення необхідних природоохоронних заходів. Вирішення конкретної екологічної проблеми може здійснюватися різноманітними, часто альтернативними методами. В Україні екологічний аудит теоретично не розроблений І майже не має практичного застосування.
Під послугами, супутніми аудиту, розуміють послуги, які аудитори, керуючись чинним законодавством, можуть надати клієнтам окрім проведення аудиту. Надання багатьох видів послуг вимагає від аудиторів-виконавців професійної компетентності у сферах: бухгалтерського обліку, аудиту, організації фінансів, оподаткування, господарського права, економічного аналізу та з інших питань.
Основна мета аудиту - це формування професійної думки аудитора щодо достовірності первинних даних прої факти господарського життя, повноти та своєчасності відображення цих даних в обліку, правильності ведення обліку відповідно до вимог бухгалтерських стандартів та складання на основі цих даних фінансової звітності, узагальнення сформованої думки аудиторський звіт, аудиторський висновок, які надаються замовнику.
Завдання аудиту це:
- перевірка достовірності фінансової звітності, законності та доцільності господарських операцій, стану бухгалтерського обліку
- проведення аналізу фінансово-господарської діяльності з метою визначення шляхів підвищення її економічної ефективності,
- консультування суб'єктів підприємницької діяльності з питань організації бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, правильності сплати податків, удосконалення методів управління,
- проведення перевірки діяльності підприємств у зв'язку з їх приватизацією, банкрутством тощо,
- захист фінансових інтересів клієнта,
- проведення наукових досліджень в сфері організації та методологи обліку, управління, фінансового контролю,
- розробка на договірних засадах проектів, експертних висновків та інших матеріалів, пов'язаних зі створенням нових і реорганізацією діючих підприємств.
2. Етика аудитора, професійна незалежність та кваліфікаційні вимоги
Етика - це система норм моральної поведінки людини або будь-якої суспільної чи професійної групи.
Етична культура аудитора - це знання моральних прав і обов'язків та використання їх у професійній діяльності.
Етична культура аудитора включає два аспекти:
- визначення існуючих моральних норм як необхідних регуляторів поведінки,
- дотримання цих норм у професійній діяльності,
У своїй діяльності аудитори мають дотримуватися ряду посилань або основних принципів, які не тільки дозволяють створити гарну репутацію аудиторській фірмі та й працівникам, але й є загальноприйнятими етичними нормами поведінки в даній області.
Основні професійні етичні принципи, пов'язані з аудиторською діяльністю, включають чесність, об'єктивність, професійну компетентність, сумлінність, конфіденційність, професійну поведінку.
Основними принципами етичної культури аудитора є гуманне ставлення до людини, чесність і правдивість, доброзичливість і чуйність, простота і скромність, дотримання службової і комерційної таємниці.
Зовнішність аудитора також відіграє роль у формуванні образу аудитора і його намаганні справити гарне враження з самого початку аудиторської перевірки. Аудитор повинен виглядати інтелігентно та по-діловому, чисто та охайно, тому що співробітники спочатку проводять візуальну оцінку.
Аудитор повинен бути професійно незалежним, фахово бездоганним. Рівень фахової підготовки аудиторів повинен відповідати єдиним професійним вимогам. До аудиторської діяльності слід допускати лише тих фахівців, які склали іспит, отримали відповідний сертифікат та занесені до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності. Враховуючи це, незалежність аудитора має наступні характеристики:
- професійну незалежність законодавчо закріплено;
- зобов'язує аудитора діяти виключно у відповідності до професійних вимог;
- вимагає від аудитора обґрунтування аудиторського висновку за результатами виконаних робіт;
- передбачає відсутність залежності думки аудитора від керівництва господарюючого суб'єкта, що перевіряється;
- пов'язана з неупередженістю в усіх питаннях аудиту.
Необхідність появи аудиту в світовій практиці пов'язана саме з незалежною кваліфікованою думкою фахівця з приводу складеної звітності.
Кожен інвестор, маючи навіть певний рівень обліково-економічних знань не впевнений у достовірності даних фінансової звітності, не обізнаний з системою організації бухгалтерського обліку, результатом якої є показники звітності. Звідси виникла потреба потенційного чи існуючого інвестора в аудиті.
Якщо розглядати керівників підприємства як агентів власника, то це зумовлює потенційний конфлікт їхніх інтересів (агент вважає, що він добре господарює, інколи прикрашає у звітності свою діяльність, власник хоче мати якомога більше прибутку). Роль третейського судді тут відведена аудитору. Отримуючи аудиторське підтвердження результатів своєї діяльності, представлених у фінансовій звітності, керівники посилюють довіру до неї власників, чим покращують власний імідж. Так виникло правило — потреба агентів у аудиторському висновку.
Враховуючи зазначене вище, додамо ще суто психологічний момент Вважається, що менеджери більш відповідально ставляться до складання звітності тому, що знають про обов'язковість п перевірки стороннім аудитором Так з'явилось правило мотивації аудиту.
Аудитор повинен дотримуватись незалежності в своїх судженнях та від можливого впливу чотирьох основних факторів клієнтського середовища фінансового, адміністративного, політичного і емоційного тиску.
Якщо аудитор діє в інтересах клієнта, будь-якого банкіра або іншої особи, він не може вважатися незалежним Незалежність - це одна з самих найважливіших характеристик аудиту Користувачі фінансової інформації різних напрямів покладаються на висновки аудиторів саме тому, що вони, вважається, об'єктивно відображають реальне становище окремого суб'єкта господарювання.
Міжнародна практика характеризує аудиторську діяльність як здатність здійснювати аудит, давати оцінку отриманих результатів і складати аудиторський висновок з неупередженої точки зору Мова йде про певний рівень незалежності, аудитори не можуть бути абсолютно незалежними Практика аудиторської діяльності дає можливість виділити наступні аспекти незалежності правову, етичну та економічну.
Правовий аспект саморегулювання професії, договірна основа взаємовідносин між аудитором і клієнтом, розподіл відповідальності за думку, висловлену у висновку аудитора, відповідальність за роботу інших аудиторів, асистентів, експертів, залучених до участі в аудиті.
Етичний аспект висока професійна компетентність, добросовісне й якісне виконання професійних обов'язків, конфіденційність інформації щодо клієнта, індивідуальні відносини з представниками клієнта, обмеження тривалості співпраці з одним клієнтом, вимоги до змісту реклами, вимоги до назви фірми тощо.
Економічний аспект обмеження видів діяльності та видів послуг, що надаються клієнту одночасно, суми винагороди від одного клієнта, організаційних форм діяльності тощо, відсутність фінансового інтересу у справах клієнта, включаючи отримання товарів і послуг від клієнта.
Важливо, щоб аудитор особисто зберігав незалежне відношення до господарюючого суб'єкта під час виконання своїх обов'язків, а користувачі фінансової звітності - довіряли незалежності аудитора Виражатися це повинно у реальній (фактичній) і формальній (зовнішній, видимій) незалежності. Ці види незалежності аудитора в Україні не розмежовуються між собою, а світова практика свідчить, про те, що фактична незалежність існує тоді, коли аудитор має здатність зберігати неупереджене відношення в процесі здійснення аудиту Результат сприйняття незалежності аудитора іншими сторонами - характеризує формальну, або зовнішню незалежність.
Проведення аудиту в одного й того ж клієнта тривалий час, одними й тими ж аудиторами, може призвести до втрати їхньої незалежності. У багатьох країнах світу діє вимога щодо обмеження співпраці аудитора з одним клієнтом Вважається, що у такому випадку складаються близькі стосунки і це може зашкодити незалежності аудитора, якості проведення аудиту У Португалії, наприклад, аудитори призначаються не більше як на дев'ять років, у Швейцарії - найбільший термін співпраці з одним аудитором становить три роки, у США ротація нового партнера здійснюється після 7 років безперервної співпраці, а попередній аудитор може повернутися до цих обов'язків лише через два роки, у Великобританії рекомендується час від часу змінювати партнерів, які співпрацюють з одним клієнтом В Україні такі вимоги, на жаль, не встановлені.
Для проведення аудиту не слід призначати працівника, який певний період працював на підприємстві, з яким укладається договір на здійснення аудиту. Період, який повинен пройти після звільнення з роботи на підприємстві, міжнародними стандартами визначається у 2 роки.
Аудитором може бути громадянин України, який мас кваліфікаційний сертифікат на право займатися аудиторською діяльністю.
Елементами освіти аудитора є: повна вища освіта, практичний досвід, спеціальна професійна освіта, вільне володіння діловою українською мовою.
Особа, яка має судимість за корисливі злочини не може бути аудитором.
Аудиторам забороняється безпосередньо займатися торговельною, посередницькою та виробничою підприємницькою діяльністю, що не виключає їх права на одержання дивідендів від акцій та доходів від Інших корпоративних прав
Забороняється проведення аудиту:
- аудитором, який має прямі особисті майнові інтереси у господарюючого суб'єкта, що перевіряється;
- аудитором, який має особисті майнові інтересі у господарюючою суб’єкта, що перевіряється;
- аудитором-членом керівництва, засновником або власником господарюючого суб'єкта, що перевіряється.
- аудитором – працівником, господарюючого суб’єкта, що перевіряється,
- аудитором - працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії чи представництва господарюючого суб'єкта що перевіряється.
Аудитор може займатись аудиторською діяльністю індивідуально (як приватний підприємець), створити аудиторську фірму, або працювати за наймом в будь якій аудиторській фірмі.
3. Призначення, організація, планування і методика проведення бухгалтерських експертиз
На стадії попереднього слідства та судового розгляду важлива роль належить науковим методам збору доказів. Одним з таких методів, що застосовується у процесі роз-слідування або судового розгляду справ про розкрадання, інші корисливі господарські злочини, є судово-бухгалтер-ська експертиза.
Судово-бухгалтерська експертиза належить до найпо-ширеніших видів судових експертиз, її застосовують при розслідуванні та розгляді кримінальних і цивільних справ, коли виникають питання, для розв'язання яких необхідні спеціальні знання з бухгалтерського обліку та аналізу гос-подарської діяльності.
Як визначено в Законі України «Про судову експертизу», судова експертиза це дослідження експертом на основі спе-ціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду.
Об'єктом судово-бухгалтерської експертизи є докумен-ти, бухгалтерські регістри та бухгалтерська звітність, в яких відображена господарська діяльність підприємств, у тому числі й протиправна. Саме документи створюють специфічний об'єкт судово-бухгалтерської експертизи. На підставі дослідження документів бухгалтер-експерт робить висновки щодо законності господарських операцій та пра-вильності відображення їх у бухгалтерському обліку. При цьому він не повинен виходити за межі спеціальних знань, тобто давати документам юридичну оцінку і визна'чати їх доказове значення у справі.
Судово-бухгалтерська експертиза призначається як при проведенні попереднього розслідування справ, так і при розгляді їх в суді. Найчастіше вона застосовується у випадках, коли слідчий або особа, що проводить дізнання, не можуть вирішити питання, які виникли по справі, без вико-ристання спеціальних знань з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності.
Питання про призначення судово-бухгалтерської експер-тизи у кожному конкретному випадку залежно від обставин розв'язує слідчий. Виходячи з вимог ст. 76 КПК України при-значення судово-бухгалтерської експертизи не є обов'язковим для органу, у провадженні якого знаходиться справа. Практи-ка розслідування кримінальних справ про розкрадання майна підприємств та інші корисливі зловживання свідчить, що у випадках, коли документальна ревізія по кримінальній справі проведена якісно і виконані усі необхідні дії по збору доказів, відповідно до ст. 22 КПК України судово-бухгалтерська екс-пертиза, як правило, не призначається. Експертиза не підмі-няє документальну ревізію, яка є способом збору доказів.
Перед призначенням судово-бухгалтерської експертизи слідчий повинен ретельно вивчити всі матеріали справи, особливо матеріали ревізії. Після цього вирішується питан-ня про необхідність допитування звинувачених, свідків Щодо фінансово-господарських операцій, які підлягають експертному дослідженню. При виникненні потреби в про-веденні відповідних слідчих дій для з'ясування питань про походження тих чи інших документів доцільно проводити до призначення експертизи. Недопустимим є винесення постанови слідчим до того, як повністю зібрані необхідні матеріали і з'ясовані всі обставини справи. Важливу роль при розслідуванні кримінальної справи відіграє своєчасність призначення судово-бухгалтерської експертизи. Оскільки чинним законодавством не застережено час при-значення експертизи, тому його визначає сам слідчий вихо-дячи із конкретних обставин справи. При цьому необхідно мати на увазі, що зволікання з призначенням експертизи ускладнює перевірку фактів, встановлених експертом, не дає можливості слідчому використати висновки експерта у ході проведення відповідних слідчих дій, більш того, впли-ває на строки розслідування кримінальної справи. В біль-шості випадків судово-бухгалтерська експертиза проводи-ться після ревізії, тому основним завданням слідчого при підготовці до призначення експертизи є вирішення питання про проведення ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства, якщо вона до цього часу не проводилась.
Коли слідчий доходить висновку щодо необхідності проведення судово-бухгалтерської експертизи, він, керую-чись ст. ст. 75, 196 КПК України, складає про це постанову. Судово-бухгалтерська експертиза призначається лише з порушеної кримінальної справи, яка знаходиться у прова-дженні відповідного органу. Постанову про призначення судово-бухгалтерської експертизи, яку виносить слідчий, не може замінити ніякий інший розпорядчий документ.
Постанова про призначення експертизи як процесуаль-ний документ складається з трьох частин: вступної, опи-сової і резолютивної.
У вступній частині вказується дата і місце складання поста-нови, посада та прізвище особи, що прийняла постанову, най-менування кримінальної справи, з якої призначена експертиза.
В описовій частині постанови відображається суть спра-ви і обставини, що спричинюють проведення експертизи, а також особливості об'єкта дослідження, які можуть мати певне значення для висновку експерта-бухгалтера. Завер-шується описова частина постанови формуванням підстав для призначення експертизи.
У резолютивній частині постанови міститься виклад рі-шення про призначення судово-бухгалтерської експертизи, вказуються вид експертизи за процесуальними ознаками (додаткова, повторна, комісійна), прізвище експерта, питан-ня, щодо яких він повинен дати висновки, перелік матеріалів справи, які надсилаються експерту-бухгалтеру для дослі-дження. При проведенні судово-бухгалтерської експертизи в експертній установі у резолютивній частині постанови за-значається конкретний виконавець - експерт цієї установи. Оскільки за законом експертом може бути лише фізична особа, тому не можна в постанові вказувати, що проведення експертизи доручається певній установі або службі, наприк-лад. Бюро судово-бухгалтерської експертизи і т. ін.
Перелік матеріалів, що надсилаються експерту-бухгалтеру для дослідження, залежать від питань, які на вирішен-ня експерта ставить слідчий, а також від кримінальної справи, порушеної проти осіб підприємства тієї чи іншої галузі народного господарства. Як правило, слідчий напра-вляє для експертного дослідження такі документи:
акти документальних ревізій, в яких на підставі доку-ментів відображено рух товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів за досліджуваний період;
документи інвентаризації (інвентаризаційні описи, порівняльні відомості, акти інвентаризації), акт прийомки;
товарні, касові звіти, а також інші звіти матеріально відповідальних осіб з усіма первинними прибутково-видат-ковими документами;
первинні документи, що відображають господарські операції, стосовно яких перед експертом поставлені питання;
розрахунково-платіжні відомості, депонентські відо-мості, особові картки та інші касові документи;
трудові договори, договори про матеріальну відпові-дальність, накази на призначення та звільнення з посади;
протоколи допитів звинувачених та свідків, протоколи очних ставок та огляду документів;
висновки експертів інших спеціальностей;
неофіційні документи та інші матеріали, які мають значення для судово-бухгалтерської експертизи.
При проведенні експертного дослідження в установі державної бухгалтерської експертизи експерт одержує від керівництва цієї установи завдання, попереджується про кримінальну відповідальність за складання та надання не-об'єктивного висновку.
При проведенні судово-бухгалтерської експертизи фа-хівцями, які не працюють в експертній установі, слідчий сам вибирає експерта з осіб, компетентних у питаннях бух-галтерського обліку, аналізу господарської діяльності і не зацікавлених в упередженому вирішенні справи. Слідчий вручає експерту копію постанови про призначення експер-тизи, роз'яснює його права й обов'язки, попереджує про кримінальну відповідальність, уточнює, чи немає у експерта заяв щодо призначеної експертизи. Зазначені процесуальні процедури слідчий оформлює відповідним протоколом.
Висновок
Розглянувши вище наведені питання можна зробити наступні висновки:
Аудит - це перевірка офіційної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації про фінансово – господарську діяльність суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідальності чинному законодавству, а також система спостереження і перевірки відповідності процесу функціонування об'єкта управління прийнятим управлінським рішенням, встановлення результа-тів управлінського впливу на керований об'єкт виявленням відхилень, допущених у ході виконання цих рішень.
Мета аудиту - це формування професійної думки аудитора щодо достовірності первинних даних прої факти господарського життя, повноти та своєчасності відображення цих даних в обліку, правильності ведення обліку відповідно до вимог бухгалтерських стандартів та складання на основі цих даних фінансової звітності, узагальнення сформованої думки аудиторський звіт, аудиторський висновок, які надаються замовнику
Аудитор повинен бути професійно незалежним, фахово бездоганним. Рівень фахової підготовки аудиторів повинен відповідати єдиним професійним вимогам. До аудиторської діяльності слід допускати лише тих фахівців, які склали іспит, отримали відповідний сертифікат та занесені до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності.
Судово-бухгалтерська експертиза належить до найпо-ширеніших видів судових експертиз, її застосовують при розслідуванні та розгляді кримінальних і цивільних справ, коли виникають питання, для розв'язання яких необхідні спеціальні знання з бухгалтерського обліку та аналізу гос-подарської діяльності.
Список використаної літератури
1. Закон України від 22.04.93 р. №3125-XII "Про аудиторську діяльність", зі змінами та доповненнями.
2. Національні нормативи аудиту, Кодекс професійної етики аудиторів України, затверджені рішенням Аудиторської палати України від 18.12.98 р. №73.
3.Бутинець Ф.Ф., та ін. Аудит і ревізія підприємницької діяльності. Навчальний посібнік. -Житомир: ПП “Рута”, 2001. - 416с.
4.Білуха Н.А. Курс аудита: Підручник. 2-ге вид, перероб. -К: Вища школа.: КОО Т-во “Знання”, 1999. - 574с.
5.Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. -К: Т-во “Знання”, КОО, 2001. - 402с.
6.Кузминский А, Кужельний Н. І др., Аудит. Практическое пособие -К: Учетинформ, 1996. - 283с.
7.Бичкова С.М. Доказательства в аудите. -М: Финанси и статистика,
1998. - 176с.
8.Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів України. Аудиторська палата України. (затверджено рішенням Аудиторської палати України № 73 від 18.12.1998 р.). К., 1999. - 274 с.
9.Рудницький В.С. Методологія і організація аудиту. -- Тернопіль: "Економічна думка", 1998. -- 192 с.
