Програма аудиту фінансових інвестицій
Програма аудиту фінансових інвестицій
План
1. Особливості формування ринку фінансових інвестицій в Україні
2. Цілі та завдання аудиту фінансових інвестицій
Особливості формування ринку фінансових інвестицій в Україні
Процеси реформування власності в Україні супроводжують-ся структурною перебудовою власного капіталу підприємства. Якщо до впровадження ринкових відносин інвестиції підприєм-ства становили собою в основному майнові вкладення, то тепер набувають розвитку фінансові інвестиції, тобто вкладення коштів у фінансові інструменти, серед яких значну частку становлять цінні папери. Таким чином, з'явився ринок цінних паперів, який, як будь-який інший ринок, являє собою систему економічних відносин купівлі-продажу, де співставляються попит та пропо-зиція і визначається ціна товару «цінний папір».
Статтею 3 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» визначений перелік видів цінних паперів, що можуть випуска-тися і обертатися на ринку України. До них відносяться:
¦ акції;
¦ облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик;
¦ облігації місцевих позик;
¦ облігації підприємств;
¦ казначейські зобов'язання республіки;
¦ ощадні сертифікати;
¦ інвестиційні сертифікати;
¦ векселі;
¦ приватизаційні папери.
У цінних паперів є одна характерна риса, завдяки якій вони відрізняються від інших видів розміщення позикового капіталу: це оборотність, тобто можливість для власника в будь-який мо-мент обернути їх у гроші. Оборотність цінних паперів залежить від ліквідності ринку, на якому вони виступають об'єктами купівлі- продажу. Ця ліквідність тим вище, чим швидше обертається цінний папір, тобто чим більше актів купівлі-продажу з ним відбувається. Цінні папери — це грошові документи, що являють собою зобов'язання, розміщені емітентом на фондовому ринку для запозичення коштів, необхідних для вирішення поточних і перспективних задач, що стоять перед ними. Цінні папери виз-начають взаємини між їх емітентом і їх власником і, як правило, передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів чи відсотків, а також можливість передачі грошових і інших прав, що засвідчені цими документами, іншим особам.
Цінні папери відрізняються від інших фінансових інстру-ментів трьома обов'язковими і двома необов'язковими ознака-ми. До обов'язкових ознак відносяться наступні:
¦ цінні папери є грошовими документами, тобто мають но-мінальну вартість;
¦ цінні папери засвідчують право або володіння відносно позики;
¦ цінні папери визначають відносини між двома суб'єкта-ми: особою, що їх випустила (емітентом), і власником цінних паперів.
Необов'язковими ознаками цінних паперів є:
¦ можливість виплати по них доходу у вигляді дивідендів чи відсотків;
¦ можливість передачі грошових і інших прав іншим осо-бам, тобто обертання цінних паперів.
Виходячи з визначення цінних паперів, можна виділити два типи цінних паперів — цінні папери, що засвідчують право воло-діння, і цінні папери, що засвідчують відношення позики. До цінних паперів, що засвідчують право володіння, відносяться акції. Паперами, що засвідчують відносини позики, є облігації, векселі, казначейські зобов'язання й ощадні сертифікати. Ос-новні характеристики цінних паперів наводяться в главах 2 — 6 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу».
Найбільшим різновидом цінних паперів в Україні виступа-ють акції. Вони являють собою цінні папери, що свідчать про те, що їхній власник є співвласником товариства, заснованого на акціях, має право на участь в управлінні, право на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів і бере участь у розділі майна при ліквідації товариства. Розмір його частки визначається кількістю акцій, що належать йому. Акції можуть бути іменними і на пред'явника, привілейованими і простими. Акція може пе-редаватися власником іншій особі на правах власності. Рух імен-ної акції фіксується в реєстрі власників іменних цінних паперів, що ведеться акціонерним чи незалежним реєстратором. Влас-ником акції на пред'явника вважається кожна особа, що володіє нею. У книзі реєстрації вказується загальна кількість таких акцій на пред'явника. Вони обертаються вільно. Привілейовані акції дають власнику першочергове право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розділі майна акціонерного това-риства у випадку його ліквідації. Якщо у підприємства немає прибутку, то виплатити дивіденди не вдається і за привілейовані акції, але емітент може дозволити, щоб дивіденди, що залиши-лися, були зараховані на наступний рік. Такі привілейовані акції називаються кумулятивними. У цьому випадку дивіденди вип-лачуються після того, як почне з'являтися прибуток.
Звичайні акції дають їх власникам право на одержання дохо-ду і на участь в управлінні підприємством. Звичайні акції голов-ним чином купують для одержання дивідендів. У такий спосіб між акціонерами поділяється частина прибутку, що звичайно виплачується в грошовому виразі, рідше у вигляді дивідендів ак-ціями. Крім дивідендів нараховується з джерела доходу власнику звичайної акції ще і вартість акції. У дійсності з ростом ринко-вої ціни акції дивіденд, що одержить акціонер, може бути ви-щим за її номінальну вартість [192]. Дохід капіталу виникає від того, що фірма накопичує частину свого доходу в інвестиціях, внаслідок чого майбутній прибуток і дивіденди збільшуються. По суті, це явище відображається на підйомі ринкової ціни зви-чайних акцій. В уявленні фінансиста існують: дохід від дивіден-ду, дохід від капіталу і загальний дохід.
При купівлі акцій в Україні ризик вкладення складно оціни-ти, тому що багато підприємств-емітентів опубліковують лише поверхову інформацію. Щоб гарантувати хоч якусь ліквідність акцій, велика частина емітентів (випускаючі акції) в Україні зо-бов'язана протягом визначеного періоду сама купувати свої цінні папери разом з накопиченими відсотками [266]. В Україні та-кож немає професійних аналітиків, які б могли ґрунтовно вивчи-ти внутрішню структуру підприємства і його плани на майбутнє, тому українському аудитору за таких умов складно визначити їх оцінку та пов'язані з ними ризики. Однак можна скористатися практичним досвідом зарубіжних країн. На розвинених ринках акцій формується достатньо інформації, і акції чітко класифіку-ються за ступенем ризику. Звичайно акції поділяють на п'ять груп:
BLUE-CHIP STOK. Емітенти таких акцій — великі і добре відомі підприємства, прибуток яких довгий час був високий і дивіденди в середньому високі. У цих акцій індекс ринкового росту 0,85 — 0,95. Це означає, що якщо вартість ринку акцій зростає в середньому на 10%, то вартість акцій „blue-сЫр" збільшується в середньому на (8,5 — 9,5) %. Якщо ж цінність ринку зменшується в середньому на 10%, то цінність акцій зменшується також на (8,5 — 9,5)%. Такі акції більш прий-нятні для того типу людей, що не люблять ризик, або інвесто-рам, для яких стабільний невисокий дивіденд краще високо-го, але нестабільного.
GROW STOCK — таку назву мають зростаючі акції, їх емі-тентами є підприємства, у яких оборотність і прибуток зрос-тають набагато інтенсивніше, ніж економіка в середньому. У таких фірм дуже маленький відсоток від прибутку іде на диві-денди акцій, тому що весь прибуток витрачається на інвес-тиції в підприємства. Тут не можна розраховувати на високі дивіденди, можна розраховувати на підйом акцій у ціні і на капітал від продажу. Індекс ризику у зростаючих акцій понад 1,3 — це означає, що отриманий від акцій прибуток може вия-витися значно вище чи значно нижче середнього ринкового.
CYCLICAL STOCK — циклічна акція. Поява емітентів — підприємств, що випускають подібні акції, залежить від еко-номічного циклу. Якщо економіка в даний момент на підйомі, то оборотність і доходи фірми зростають швидко. Економіч-ний спад же призводить до різкого падіння доходу. Індекс ри-зику подібних акцій понад 1,2. Подібний тип акцій, як і попе-редній, прийнятний тим людям, що віддають перевагу доходу від капіталу і не піклуються про одержання дивіденду.
DEFENSIVE STOCK — захищена акція. Емітент не зале-жить від економічного циклу. Дохід таких підприємств завж-ди стабільний. Таким чином, стабільна і ринкова ціна, і диві-денд акції. Індекс ризику цих акцій менше 0,9. Такі акції, як і перший тип, прийнятні для тих людей, що віддають перевагу стабільному дивіденду (дохід від виплаченого дивіденду) [32].
SPECULATIVE STOCK — спекулятивна акція. Емітент спеку-лятивних акцій належить до групи підприємств, що виробляють принципово нові товари, або здійснюють принципово нові послу-ги, або знайшли нову ринкову нішу, тобто зв'язані з тією галуззю, де високих і стабільних доходів не видно на даний момент, але очі-кується в недалекому майбутньому. Індекс ризику подібних акцій більш ніж 1,5 , тобто той, хто купує такі акції, бере на себе дуже великий ступінь ризику. Такі акції підходять тим людям, що люб-лять одержувати високий дохід від капіталу, причому часто вони покладаються тільки на свій вдалий вибір, адже у разі удачі, якщо спекулятивна акція підніметься в ціні, вони одержать дуже висо-кий дохід від капіталу [284].
Коефіцієнт Ціна/Заробіток є критерієм цінності акції. Об-числюється поділом ціни на прибуток з однієї акції. Прибуток з однієї акції являє собою загальний дохід, ділений на число непогашеної долі акціонерного капіталу [192].
Ціна, що існує на акцію, визначена попитом та пропозицією. При цьому номінальна вартість акцій дуже незначно зв'язана з
їхньою ринковою вартістю — за номінальною ціною продаються, як правило, акції фірм, що створюються, а біржові курси акцій процвітаючих фірм іноді в десятки разів перевищують їхню ном-інальну вартість [7]. Якщо попит на акції збільшується щодо про-позиції, то їх ціни також збільшуються, і навпаки. Багато корот-ких коливань на ринку акцій йдуть всупереч очікувань майбутніх успіхів бізнесу.
Більш надійним щодо одержання доходу є такий вид цінно-го паперу, як облігація. Облігації — це боргові цінні папери, що підтверджують факт внесення їхнім власником коштів і затверд-жують зобов'язання оплатити йому номінальну вартість цього цінного папера і фіксований відсоток у передбачений термін. Сьогодні чинне законодавство України визначає випуск облігацій двох видів: облігацій внутрішніх республіканських і місцевих позик, облігацій підприємств.
Облігації не дають їх власникам права на участь в управлінні, однак вони мають визначені переваги перед власниками акцій. По-перше, до того, як акціонерне товариство нарахує дивіденди по акціях, воно повинно забезпечити виплату відсотків по об-лігаціях, що включається у витрати підприємства. По-друге, у випадку банкрутства акціонерного товариства в першу чергу ви-конуються його зобов'язання перед власниками облігацій і інших кредиторів, і лише потім активи, що залишилися, розподіля-ються між акціонерами. Облігації можуть випускатися іменни-ми і на пред'явника, процентними і безпроцентними, вільного чи обмеженого кола обігу. Термін, на який випускаються акції, законодавством України не обмежений. В умовах політичної й економічної нестабільності емітентів може зацікавити випуск облігацій на умовах їхнього погашення через тривалий термін, що є дуже ризикованим для інвесторів.
Наступним видом цінних паперів, допущеним до обігу в Ук-раїні, є ощадний сертифікат, що являє собою письмове свідоцтво банку про депонування коштів і засвідчує право вкладника на одер-жання депозиту і відсотків по ньому після закінчення встановлено-го терміну. На українському ринку цінних паперів ощадні сертифі-кати донедавна були одними з найбільш ліквідних цінних паперів, гарантували їх власникам високі і стабільні доходи, тому що вони забезпечуються всім майном банку, що випустив ці цінні папери. Зараз активність комерційних банків по випуску ощадних сертифі-катів значно знизилася. Але в той же час активність деяких цінних паперів значно зросла. Це, у першу чергу, стосується векселів. Век-селем вважається цінний папір, що підтверджує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання терміну виз-начену суму коштів власнику векселя — векселедержателю. В Ук-раїні можуть випускатися і обертатися простий і переказний век-селі. Аудит векселів буде розглядатись в окремому розділі.
Казначейські зобов'язання — це цінні папери на пред'явни-ка, що поширюються серед населення і свідчать про те, що їхній власник вніс кошти в бюджет, і надають право на одержання доходу. Гроші від їх реалізації направляються на покриття поточ-них зобов'язань державного бюджету. Виплата доходу по казна-чейських зобов'язаннях здійснюється відповідно до умов їх ви-пуску. В Україні, згідно із законодавством, можуть випускатися три види казначейських зобов'язань: довгострокові — від п'яти до десяти років; середньострокові — від одного до п'яти років; короткострокові — до одного року. Рішення про випуск довгост-рокових і середньострокових казначейських зобов'язань прий-мається Кабінетом Міністрів України, а короткострокових — Міністерством фінансів України.
Поряд із класичними видами цінних паперів в Україні нор-мативно закріплені нові, специфічні види фондових цінностей — приватизаційні папери й інвестиційні сертифікати. Привати-заційні папери з'явилися в Україні після прийняття Верховною Радою пакету законів, спрямованих на врегулювання процесу приватизації державного майна. Під приватизацією державного майна мається на увазі відчуження майна, що знаходиться в за-гальнодержавній і комунальній власності, на контроль фізичних і недержавних юридичних осіб. Для забезпечення повноправної участі громадян України в приватизації законодавством перед-бачений випуск особливого виду державних цінних паперів — приватизаційних, котрі підтверджують право власника на без-коштовне одержання в процесі приватизації частини майна дер-жавних підприємств, державного житлового фонду і земельного фонду. Згідно із Законом України «Про приватизаційні папери» випускаються приватизаційні папери трьох видів: майнові сер-тифікати, житлові чеки і земельні бони.
Ще одним видом нових фондових інструментів, що з'явилися на українському ринку цінних паперів у 1994 році, є інвестиційні сертифікати, що являють собою цінні папери, які випускаються інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і дають їх власнику право на одержання доходу у вигляді дивідендів. Право-вий статус інвестиційних сертифікатів нормативно закріплений у Положенні про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії. Інве-стиційні сертифікати можуть бути іменними і на пред'явника. Випускаються вони з метою залучення коштів інвесторів для здійснення спільного інвестування і не дають їх власнику права на участь в управлінні юридичною особою, що їх випустили.
Цілі та завдання аудиту фінансових інвестицій
Аудитор, що проводить перевірку, повинен добре володіти принципами обліку, які регламентують подання інвестицій. Особливу увагу необхідно звернути на їх оцінку. З одного боку, інвестиції можуть недооцінюватись у звітності через умову вико-ристовувати оцінку за принципом «менша із двох», коли ринко-ва вартість є вищою. З іншого боку, аудитор повинен дуже обе-режно ставитись до погіршення показників ринкової вартості, які можуть і не відображатись у фінансовій звітності. Подані підприємствами аналітичні дані та пояснення про ринкові ціни фінансових інструментів, які можуть бути відмінними від об-лікових оцінок, є для аудитора важливими документами. Такі дані дозволять йому краще оцінити короткострокову ліквідність та довгострокову платоспроможність підприємства. Більше того, вплив вартості фінансових інструментів на дохід можна оцінити та відкоригувати.
Крім того, аудитор повинен також враховувати, що цінні па-пери, частка яких складає 20% і більше, а в деяких випадках навіть менше ніж 20%, не коригуються на ринкову вартість, а повинні враховуватися за методами участі в капіталі, що може бути або значно нижче, або вище ринкової вартості. Таким чином, по до-сить значних розмірах пакетів цінних паперів вартість, по якій вони враховуються в фінансовій звітності, може бути значно вище вартості їх можливої реалізації. Необхідно пам'ятати, що припу-щення про те, що володіння 20% і більше голосуючими цінними паперами може розглядатися як умова значного впливу інвес-торів, але цей вплив аудитор обов'язково повинен розглянути з точки зору його доцільності.
Облік довгострокових інвестицій, таких як, наприклад, кон-вертовані облігації, має свої особливості, оскільки первісна вартість в більшості випадків не прийнятна для рішень, що впливають на оцінку прибутковості або управлінської діяльності. Більше того, аудитор повинен бути готовий до того, що довгострокові інвес-тиції можуть переоцінюватись, і, як показує практика, керівницт-во зазвичай надто оптимістично бачить віддачу від своїх інвес-тицій, які мають тимчасове зниження ринкової вартості.
Слід звернути увагу на особливості корпоративних спільних підприємств, що володіють інвестиціями двох або більше підприємств. Можливі ризики та доходи від діяльності зазви-чай поділяються пропорційно їх інвестиціям.
Зміна цілей інвестора та об'єму інвестиційних ресурсів, значні коливання кон'юнктури фінансового ринку, зміна ставки позико-вого відсотка, розширення пропозицій фінансових інструментів та ряд інших умов викликають необхідність коригування сформо-ваного інвестиційного портфеля. Аудитор повинен оцінити про-цес оперативного управління портфелем фінансових інвестицій, який здійснюється на підприємстві. Крім того, необхідно про-аналізувати вплив факторів, що негативно впливають на рівень дохідності дольових та боргових фінансових інструментів. Основні фактори, що знижують рівень дохідності дольових фінансових інструментів: 1) зниження суми дивідендів внаслідок зменшення прибутку емітента, 2) зниження темпів приросту вартості чистих активів емітента, 3) кон'юнктурний спад в галузі, в якій емітент проводить свою діяльність, 4) суттєве перевищення ринкової ціни фінансового інструменту над реальною його вартістю, 5) загаль-ний спад кон'юнктури фондового ринку, 6) спекулятивна гра учас-ників фондового ринку, що характеризується переходом від «рин-ку биків» до «ринку ведмедів», 7) підвищення рівня оподаткуван-ня інвестиційного доходу по дольових фінансових інструментах. Основні фактори, що знижують рівень дохідності боргових фінан-сових інструментів інвестування: 1) збільшення середньої ставки відсотка за кредит, 2) підвищення темпів інфляції відносно попе-реднього періоду, 3) зниження рівня платоспроможності (кредит-ного рейтингу) емітента боргових фінансових інструментів, 4) не-передбачене зниження величини викупного фонду емітента по да-ному фінансовому зобов'язанню, 5) зниження рівня премії за ліквідність по довгостроковим борговим фінансовим інструментам,
6) підвищення рівня оподаткування інвестиційного доходу за бор-говими фінансовими інструментами [37, с. 487,489].
Означені чинники у взаємозв'язку з елементами зовнішньо-го та внутрішнього середовища формують певний клімат, який може бути сприятливий для діяльності та збільшення капіталу підприємства або, навпаки, містити певні ризики і загрози для бізнесу. Аудиторська перевірка фінансових інвестицій підприє-мства повинна, враховуючи вищеозначені чинники і проаналі-зувавши достовірність бухгалтерського балансу та звітності сто-совно фінансових інвестицій, висловити незалежну думку відносно діяльності із фінансовими інвестиціями та визначити її вплив на власний капітал підприємства в оцінці майбутньої безперервної діяльності підприємства. Програма проведення аудиту повинна включати збір необхідних доказів для вислов-лення аудиторської думки.
Роль фінансових інвестицій в капіталі є багатогранною, і це повинно бути відображено у програмі аудиту (рис. 5.1).
Розробкам програми аудиту фінансових інвестицій сьогодні присвячують свої дослідження ряд вітчизняних та зарубіжних вчених: В.І. Подольський [25, с.599-604], В.П. Суйц, А.Н. Ах- метбеков, Т.А. Дубровина [240, с.261-263], А.Д. Шеремет, В.П. Суйц [260, с.291-293], В.Є. Трущ [246, с.28-29]. Серед авторів, які не виділяють розробку робочих програм аудиторської діяль-ності як окремий аспект, однак визначають завдання аудиту фінансових інвестицій, які повинні бути перевірені, слід назва-ти таких, як Б.Ф. Усач [248, с. 158-162], В.Я. Савченко [196, с.214- 215], Ф.Ф. Бутинець, Б.Ф. Усач [21, с.142-145], В.В.Собко, Н.І. Верхоглядова, В.П.Шило, С.Б. Ільіна, О.М. Брадул [235, с.370- 383], Філіп Л. Дефліз, Г.Р. Дженік та ін.[22,с.410-416].
Як ми відзначали раніше, в процесі планування важливе зна-чення має визначення мети та завдань аудиторської перевірки. В розглянутих працях автори не конкретизують мети перевірки, а визначають певні завдання. Таким чином, сформулюємо мету аудиту фінансових інвестицій. Отже, метою аудиту операцій з фінансовими інвестиціями є отримання достатніх доказів впев-неності в ефективності їх використання, достовірності відобра-ження та розкриття інформації відповідно до діючих принципів та тверджень (якісних аспектів) подання фінансової звітності та здатність підприємства залучати та збільшувати капітал для подальшої безперервної діяльності підприємства.
Ряд вітчизняних та зарубіжних авторів розглядають методо-логію проведення аудиту фінансових інвестицій і визначають конкретні завдання, які повинні бути виконані в процесі прове-дення аудиту. Так, Філіп Л. Дефліз, Г.Р. Дженік та ін. [22, с.412] перевірку фінансових інвестицій пропонують поводити з допо-могою перевірок на суттєвість і визначають планування пере-вірки так, щоб забезпечити розумну впевненість в тому, що:
¦ інвестиції існують і підприємство має законне право на них на день складання балансу. Встановлення наявності інвес-тицій (у формі сертифіката, електронного запису, запису в бух-галтерські регістри або звіту особи, відповідальної за збережен-ня) та володіння ними має першочергове значення в процесі аудиту, тому що багато цінних паперів легко відчужуються;
¦ всі інвестиції, що знаходяться у власності підприємства на день складання балансу, включено в рахунки інвестиційних цінних паперів;
¦ вартість інвестицій, яка вноситься у фінансові звіти, відпо-відає дійсності та розрахована правильно;
¦ інвестиції класифіковані правильно на довгострокові та поточні;
¦ інвестиції, що віддані в заставу в якості забезпечення або зв'язані іншим чином, належно визначені та відображені;
¦ дохід від інвестицій, включаючи доходи та збитки від реа-лізації та коригування при визначенні вартості, відповідним чи-ном відображені у фінансових звітах.
В програмі аудиторської перевірки фінансових вкладень В.І. Подольського [25, с.599-604] розписані процедури пере-вірки обліку фінансових інвестицій, а саме: 1) перевірки інвес-тицій в статутні капітали інших організацій: мета вкладень в статутні капітали інших підприємств, оцінки фінансових вкла-день, що вносяться в негрошовій формі, розрахунків доходів, відображення в фінансовій звітності; 2) перевірки вкладень у спільну діяльність: строк та оцінка таких вкладень, розподіл прибутку та покриття збитків від спільної діяльності, відоб-раження у фінансовій звітності; 3) перевірки вкладень в займи іншим економічним суб'єктам: форми та оцінка вартості займів, відображення у фінансовій звітності. В.П. Суйц, А.Н. Ахметбеков, Т.А. Дубровина [240, с.260], А.Д. Шеремет, В.П. Суйц [260, с.290] предметом перевірки довгострокових та ко-роткострокових фінансових вкладень визначають: 1) реальність і правильність відображення в обліку довгострокових фінан-сових вкладень в державні цінні папери та статутні капітали інших підприємств; 2) реальність та правильність відображен-ня в обліку короткострокових фінансових вкладень, і дають відповідні аудиторські процедури.
Ф.Ф. Бутинець, Б.Ф. Усач [21, с.142], окремо не виділяю-чи складання програми аудиту фінансових інвестицій, пропо-нують проводити його при перевірці необоротних активів, а для проведення аудиту фінансових інвестицій пропонують на-ступні завдання перевірки:
¦ наявність документів, які підтверджують право власності на фінансові інвестиції;
¦ правильність віднесення активів підприємства до фінан-сових інвестицій та відповідність термінів їх погашення (строків отримання доходу);
¦ правильність розмежування в обліку довгострокових та поточних фінансових інвестицій, а також за іншими відповід-ними ознаками їх класифікації;
¦ правильність формування вартості фінансових інвес-тицій при їх постановці на облік (за вимогами П(С)БО 12);
¦ відповідність даних синтетичного та аналітичного обліку фінансових інвестицій;
¦ правильність проведення та оформлення результатів по-передніх інвентаризацій фінансових інвестицій;
¦ дотримання податкового законодавства по операціях, по-в'язаних з фінансовими інвестиціями;
¦ дотримання зазначеного в наказі про облікову політику методу списання фінансових інвестицій;
¦ правильність обчислення прибуткового податку, що утри-мується при виплаті заробітної плати цінними паперами, при продажу цінних паперів фізичним особам, в т.ч. своїм працівни-кам за ціною нижче ринкової або балансової;
¦ правильність відображення в обліку операцій з погашен-ня, викупу та продажу цінних паперів.
В.Є. Трущ [246, с.29] для проведення аудиту фінансових інве-стицій вважає, що перевірці підлягають наступні основні питан-ня: 1) обґрунтованість класифікації фінансових інвестицій на дов-гострокові та короткострокові, 2) дотримання вимог П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», 3) правильність первинної оцінки фінан-сових інвестицій і формування їхньої собівартості на рахунках бух-галтерського обліку в залежності від способу придбання, 4) відоб-раження в обліку і звітності дивідендів, відсотків та інших доходів, отриманих від фінансових інвестицій, 5) правильність оцінки фінансових інвестицій на дату балансу і правомірність їхньої кла-сифікації, з метою такої оцінки, на види, 6) відображення в обліку і звітності суми збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій, 7) перевірка правильності нарахування суми амортизації дисконту або премії і відображення даної опе-рації в обліку для формування амортизованої собівартості фінан-сових інвестицій , 8) вірогідність обліку фінансових інвестицій в асоційовані і дочірні підприємства, 9) правильність ведення об-ліку фінансових інвестицій для здійснення спільної діяльності, 10) повнота розкриття інформації про фінансові інвестиції у при-мітках до фінансової звітності.
Аналіз завдань, викладених в програмах та методології ауди-ту фінансових інвестицій у вітчизняних та зарубіжних джерелах, наведено в табл. 5.2.
Аналіз літературних джерел стосовно аудиту фінансових інве-стицій показує, що в розглянутих працях завдання аудиту фінан-сових інвестицій в основному стосуються контролю та ревізії бух-галтерських та податкових даних, дотримання вимог П(С)БО. Не розглядаються такі, важливі питання, як: урахування резуль-татів попереднього аудиту, оцінка факторів, що впливають на рівень дохідності фінансових інвестицій, обґрунтованість прид-бання інвестицій, оцінка отримання дивідендів, аналітичні про-цедури визначення ефективності впливу фінансових інвестицій на капітал підприємства, аналіз гіпотез стосовно виявлення не-доліків та перспектив використання фінансових інвестицій, здатність підприємства залучати та збільшувати капітал за допо-могою фінансових інвестицій для подальшої безперервної діяль-ності підприємства.
Завданням аудиту фінансових інвестицій та методології скла-дання програми аудиту фінансових інвестицій присвячені по-дальші дослідження автора.
Літературa
1. Аваков А.Б., Гаевой Г.И., Бешанов Т.Ю. Вексельное обра-щение: теория и практика. — Х.: «Фолио», 2000. — 382 с.
2. Авдеенко В.Н., Котлов В.А. Производственный потен-циал промышленного предприятия. — М.: Экономика, 1989.
— 240 с.
3. Агеева И.Ю., Халевинская Е.Д. Финансовый анализ в ауди-торской деятельности. // Аудит и финансовый анализ. — 1999. — № 1. — С. 18— 45.
4. Агроскин В. Что такое фондовая биржа. — М., 1991. — 213 с.
5. АдамсР. Основы аудита/ Пер. с англ.; Под ред. Я.В.Соко-лова. — М.: Аудит: ЮНИТИ, 1995. — 398 с.
6. Аксененко А.Ф. Аудит: современная организация и разви-тие // Бухгалтерский учет. — 1992. — № 4. — С. 7 — 9.
7. Акция // Северное побережье. —1994. — 23 сентября.
8. АлборовР.А. Аудит в организациях промышленности, тор-говли и АПК. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Дело и Сервис, 2000. — 432 с.
9. Алехин Б. Рынок ценных бумаг. — М., 1991. — 134 с.
10. Анализ трудовых показателей / Под ред. П.Ф. Петрочен- ко. — М.: Экономика, 1989. — 287 с.
11. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности / Под общ. ред. В.И. Стражева. — Минск: Высшая школа, 1999.
— 398 с.
12. Аналіз вигід та витрат : Практичний посібник / О. Кілієвич.
— К.: Основи, 1999.—176 с.
13. АндреевВ.Д. Практический аудит : Справ. пособие. — М.: Экономика, 1994. — 366 с.
14. Андреев В.Д. Ревизия и контроль в потребительской кооперации. — М.: Экономика, 1987. — 334 с.
15. Андреев В.Д., Кисилевич Т.И., Атаманюк И.В. Практикум по аудиту: Учеб. пособие. — М.: Финансы и статистика, 1999. — 208 с.
16. Антипин В.С., Бадалин Б.В. Аудитор приходит на помощь бухгалтеру // Бухгалтерский учет. — 1994. — № 1.
План
1. Особливості формування ринку фінансових інвестицій в Україні
2. Цілі та завдання аудиту фінансових інвестицій
Особливості формування ринку фінансових інвестицій в Україні
Процеси реформування власності в Україні супроводжують-ся структурною перебудовою власного капіталу підприємства. Якщо до впровадження ринкових відносин інвестиції підприєм-ства становили собою в основному майнові вкладення, то тепер набувають розвитку фінансові інвестиції, тобто вкладення коштів у фінансові інструменти, серед яких значну частку становлять цінні папери. Таким чином, з'явився ринок цінних паперів, який, як будь-який інший ринок, являє собою систему економічних відносин купівлі-продажу, де співставляються попит та пропо-зиція і визначається ціна товару «цінний папір».
Статтею 3 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» визначений перелік видів цінних паперів, що можуть випуска-тися і обертатися на ринку України. До них відносяться:
¦ акції;
¦ облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик;
¦ облігації місцевих позик;
¦ облігації підприємств;
¦ казначейські зобов'язання республіки;
¦ ощадні сертифікати;
¦ інвестиційні сертифікати;
¦ векселі;
¦ приватизаційні папери.
У цінних паперів є одна характерна риса, завдяки якій вони відрізняються від інших видів розміщення позикового капіталу: це оборотність, тобто можливість для власника в будь-який мо-мент обернути їх у гроші. Оборотність цінних паперів залежить від ліквідності ринку, на якому вони виступають об'єктами купівлі- продажу. Ця ліквідність тим вище, чим швидше обертається цінний папір, тобто чим більше актів купівлі-продажу з ним відбувається. Цінні папери — це грошові документи, що являють собою зобов'язання, розміщені емітентом на фондовому ринку для запозичення коштів, необхідних для вирішення поточних і перспективних задач, що стоять перед ними. Цінні папери виз-начають взаємини між їх емітентом і їх власником і, як правило, передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів чи відсотків, а також можливість передачі грошових і інших прав, що засвідчені цими документами, іншим особам.
Цінні папери відрізняються від інших фінансових інстру-ментів трьома обов'язковими і двома необов'язковими ознака-ми. До обов'язкових ознак відносяться наступні:
¦ цінні папери є грошовими документами, тобто мають но-мінальну вартість;
¦ цінні папери засвідчують право або володіння відносно позики;
¦ цінні папери визначають відносини між двома суб'єкта-ми: особою, що їх випустила (емітентом), і власником цінних паперів.
Необов'язковими ознаками цінних паперів є:
¦ можливість виплати по них доходу у вигляді дивідендів чи відсотків;
¦ можливість передачі грошових і інших прав іншим осо-бам, тобто обертання цінних паперів.
Виходячи з визначення цінних паперів, можна виділити два типи цінних паперів — цінні папери, що засвідчують право воло-діння, і цінні папери, що засвідчують відношення позики. До цінних паперів, що засвідчують право володіння, відносяться акції. Паперами, що засвідчують відносини позики, є облігації, векселі, казначейські зобов'язання й ощадні сертифікати. Ос-новні характеристики цінних паперів наводяться в главах 2 — 6 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу».
Найбільшим різновидом цінних паперів в Україні виступа-ють акції. Вони являють собою цінні папери, що свідчать про те, що їхній власник є співвласником товариства, заснованого на акціях, має право на участь в управлінні, право на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів і бере участь у розділі майна при ліквідації товариства. Розмір його частки визначається кількістю акцій, що належать йому. Акції можуть бути іменними і на пред'явника, привілейованими і простими. Акція може пе-редаватися власником іншій особі на правах власності. Рух імен-ної акції фіксується в реєстрі власників іменних цінних паперів, що ведеться акціонерним чи незалежним реєстратором. Влас-ником акції на пред'явника вважається кожна особа, що володіє нею. У книзі реєстрації вказується загальна кількість таких акцій на пред'явника. Вони обертаються вільно. Привілейовані акції дають власнику першочергове право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розділі майна акціонерного това-риства у випадку його ліквідації. Якщо у підприємства немає прибутку, то виплатити дивіденди не вдається і за привілейовані акції, але емітент може дозволити, щоб дивіденди, що залиши-лися, були зараховані на наступний рік. Такі привілейовані акції називаються кумулятивними. У цьому випадку дивіденди вип-лачуються після того, як почне з'являтися прибуток.
Звичайні акції дають їх власникам право на одержання дохо-ду і на участь в управлінні підприємством. Звичайні акції голов-ним чином купують для одержання дивідендів. У такий спосіб між акціонерами поділяється частина прибутку, що звичайно виплачується в грошовому виразі, рідше у вигляді дивідендів ак-ціями. Крім дивідендів нараховується з джерела доходу власнику звичайної акції ще і вартість акції. У дійсності з ростом ринко-вої ціни акції дивіденд, що одержить акціонер, може бути ви-щим за її номінальну вартість [192]. Дохід капіталу виникає від того, що фірма накопичує частину свого доходу в інвестиціях, внаслідок чого майбутній прибуток і дивіденди збільшуються. По суті, це явище відображається на підйомі ринкової ціни зви-чайних акцій. В уявленні фінансиста існують: дохід від дивіден-ду, дохід від капіталу і загальний дохід.
При купівлі акцій в Україні ризик вкладення складно оціни-ти, тому що багато підприємств-емітентів опубліковують лише поверхову інформацію. Щоб гарантувати хоч якусь ліквідність акцій, велика частина емітентів (випускаючі акції) в Україні зо-бов'язана протягом визначеного періоду сама купувати свої цінні папери разом з накопиченими відсотками [266]. В Україні та-кож немає професійних аналітиків, які б могли ґрунтовно вивчи-ти внутрішню структуру підприємства і його плани на майбутнє, тому українському аудитору за таких умов складно визначити їх оцінку та пов'язані з ними ризики. Однак можна скористатися практичним досвідом зарубіжних країн. На розвинених ринках акцій формується достатньо інформації, і акції чітко класифіку-ються за ступенем ризику. Звичайно акції поділяють на п'ять груп:
BLUE-CHIP STOK. Емітенти таких акцій — великі і добре відомі підприємства, прибуток яких довгий час був високий і дивіденди в середньому високі. У цих акцій індекс ринкового росту 0,85 — 0,95. Це означає, що якщо вартість ринку акцій зростає в середньому на 10%, то вартість акцій „blue-сЫр" збільшується в середньому на (8,5 — 9,5) %. Якщо ж цінність ринку зменшується в середньому на 10%, то цінність акцій зменшується також на (8,5 — 9,5)%. Такі акції більш прий-нятні для того типу людей, що не люблять ризик, або інвесто-рам, для яких стабільний невисокий дивіденд краще високо-го, але нестабільного.
GROW STOCK — таку назву мають зростаючі акції, їх емі-тентами є підприємства, у яких оборотність і прибуток зрос-тають набагато інтенсивніше, ніж економіка в середньому. У таких фірм дуже маленький відсоток від прибутку іде на диві-денди акцій, тому що весь прибуток витрачається на інвес-тиції в підприємства. Тут не можна розраховувати на високі дивіденди, можна розраховувати на підйом акцій у ціні і на капітал від продажу. Індекс ризику у зростаючих акцій понад 1,3 — це означає, що отриманий від акцій прибуток може вия-витися значно вище чи значно нижче середнього ринкового.
CYCLICAL STOCK — циклічна акція. Поява емітентів — підприємств, що випускають подібні акції, залежить від еко-номічного циклу. Якщо економіка в даний момент на підйомі, то оборотність і доходи фірми зростають швидко. Економіч-ний спад же призводить до різкого падіння доходу. Індекс ри-зику подібних акцій понад 1,2. Подібний тип акцій, як і попе-редній, прийнятний тим людям, що віддають перевагу доходу від капіталу і не піклуються про одержання дивіденду.
DEFENSIVE STOCK — захищена акція. Емітент не зале-жить від економічного циклу. Дохід таких підприємств завж-ди стабільний. Таким чином, стабільна і ринкова ціна, і диві-денд акції. Індекс ризику цих акцій менше 0,9. Такі акції, як і перший тип, прийнятні для тих людей, що віддають перевагу стабільному дивіденду (дохід від виплаченого дивіденду) [32].
SPECULATIVE STOCK — спекулятивна акція. Емітент спеку-лятивних акцій належить до групи підприємств, що виробляють принципово нові товари, або здійснюють принципово нові послу-ги, або знайшли нову ринкову нішу, тобто зв'язані з тією галуззю, де високих і стабільних доходів не видно на даний момент, але очі-кується в недалекому майбутньому. Індекс ризику подібних акцій більш ніж 1,5 , тобто той, хто купує такі акції, бере на себе дуже великий ступінь ризику. Такі акції підходять тим людям, що люб-лять одержувати високий дохід від капіталу, причому часто вони покладаються тільки на свій вдалий вибір, адже у разі удачі, якщо спекулятивна акція підніметься в ціні, вони одержать дуже висо-кий дохід від капіталу [284].
Коефіцієнт Ціна/Заробіток є критерієм цінності акції. Об-числюється поділом ціни на прибуток з однієї акції. Прибуток з однієї акції являє собою загальний дохід, ділений на число непогашеної долі акціонерного капіталу [192].
Ціна, що існує на акцію, визначена попитом та пропозицією. При цьому номінальна вартість акцій дуже незначно зв'язана з
їхньою ринковою вартістю — за номінальною ціною продаються, як правило, акції фірм, що створюються, а біржові курси акцій процвітаючих фірм іноді в десятки разів перевищують їхню ном-інальну вартість [7]. Якщо попит на акції збільшується щодо про-позиції, то їх ціни також збільшуються, і навпаки. Багато корот-ких коливань на ринку акцій йдуть всупереч очікувань майбутніх успіхів бізнесу.
Більш надійним щодо одержання доходу є такий вид цінно-го паперу, як облігація. Облігації — це боргові цінні папери, що підтверджують факт внесення їхнім власником коштів і затверд-жують зобов'язання оплатити йому номінальну вартість цього цінного папера і фіксований відсоток у передбачений термін. Сьогодні чинне законодавство України визначає випуск облігацій двох видів: облігацій внутрішніх республіканських і місцевих позик, облігацій підприємств.
Облігації не дають їх власникам права на участь в управлінні, однак вони мають визначені переваги перед власниками акцій. По-перше, до того, як акціонерне товариство нарахує дивіденди по акціях, воно повинно забезпечити виплату відсотків по об-лігаціях, що включається у витрати підприємства. По-друге, у випадку банкрутства акціонерного товариства в першу чергу ви-конуються його зобов'язання перед власниками облігацій і інших кредиторів, і лише потім активи, що залишилися, розподіля-ються між акціонерами. Облігації можуть випускатися іменни-ми і на пред'явника, процентними і безпроцентними, вільного чи обмеженого кола обігу. Термін, на який випускаються акції, законодавством України не обмежений. В умовах політичної й економічної нестабільності емітентів може зацікавити випуск облігацій на умовах їхнього погашення через тривалий термін, що є дуже ризикованим для інвесторів.
Наступним видом цінних паперів, допущеним до обігу в Ук-раїні, є ощадний сертифікат, що являє собою письмове свідоцтво банку про депонування коштів і засвідчує право вкладника на одер-жання депозиту і відсотків по ньому після закінчення встановлено-го терміну. На українському ринку цінних паперів ощадні сертифі-кати донедавна були одними з найбільш ліквідних цінних паперів, гарантували їх власникам високі і стабільні доходи, тому що вони забезпечуються всім майном банку, що випустив ці цінні папери. Зараз активність комерційних банків по випуску ощадних сертифі-катів значно знизилася. Але в той же час активність деяких цінних паперів значно зросла. Це, у першу чергу, стосується векселів. Век-селем вважається цінний папір, що підтверджує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання терміну виз-начену суму коштів власнику векселя — векселедержателю. В Ук-раїні можуть випускатися і обертатися простий і переказний век-селі. Аудит векселів буде розглядатись в окремому розділі.
Казначейські зобов'язання — це цінні папери на пред'явни-ка, що поширюються серед населення і свідчать про те, що їхній власник вніс кошти в бюджет, і надають право на одержання доходу. Гроші від їх реалізації направляються на покриття поточ-них зобов'язань державного бюджету. Виплата доходу по казна-чейських зобов'язаннях здійснюється відповідно до умов їх ви-пуску. В Україні, згідно із законодавством, можуть випускатися три види казначейських зобов'язань: довгострокові — від п'яти до десяти років; середньострокові — від одного до п'яти років; короткострокові — до одного року. Рішення про випуск довгост-рокових і середньострокових казначейських зобов'язань прий-мається Кабінетом Міністрів України, а короткострокових — Міністерством фінансів України.
Поряд із класичними видами цінних паперів в Україні нор-мативно закріплені нові, специфічні види фондових цінностей — приватизаційні папери й інвестиційні сертифікати. Привати-заційні папери з'явилися в Україні після прийняття Верховною Радою пакету законів, спрямованих на врегулювання процесу приватизації державного майна. Під приватизацією державного майна мається на увазі відчуження майна, що знаходиться в за-гальнодержавній і комунальній власності, на контроль фізичних і недержавних юридичних осіб. Для забезпечення повноправної участі громадян України в приватизації законодавством перед-бачений випуск особливого виду державних цінних паперів — приватизаційних, котрі підтверджують право власника на без-коштовне одержання в процесі приватизації частини майна дер-жавних підприємств, державного житлового фонду і земельного фонду. Згідно із Законом України «Про приватизаційні папери» випускаються приватизаційні папери трьох видів: майнові сер-тифікати, житлові чеки і земельні бони.
Ще одним видом нових фондових інструментів, що з'явилися на українському ринку цінних паперів у 1994 році, є інвестиційні сертифікати, що являють собою цінні папери, які випускаються інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і дають їх власнику право на одержання доходу у вигляді дивідендів. Право-вий статус інвестиційних сертифікатів нормативно закріплений у Положенні про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії. Інве-стиційні сертифікати можуть бути іменними і на пред'явника. Випускаються вони з метою залучення коштів інвесторів для здійснення спільного інвестування і не дають їх власнику права на участь в управлінні юридичною особою, що їх випустили.
Цілі та завдання аудиту фінансових інвестицій
Аудитор, що проводить перевірку, повинен добре володіти принципами обліку, які регламентують подання інвестицій. Особливу увагу необхідно звернути на їх оцінку. З одного боку, інвестиції можуть недооцінюватись у звітності через умову вико-ристовувати оцінку за принципом «менша із двох», коли ринко-ва вартість є вищою. З іншого боку, аудитор повинен дуже обе-режно ставитись до погіршення показників ринкової вартості, які можуть і не відображатись у фінансовій звітності. Подані підприємствами аналітичні дані та пояснення про ринкові ціни фінансових інструментів, які можуть бути відмінними від об-лікових оцінок, є для аудитора важливими документами. Такі дані дозволять йому краще оцінити короткострокову ліквідність та довгострокову платоспроможність підприємства. Більше того, вплив вартості фінансових інструментів на дохід можна оцінити та відкоригувати.
Крім того, аудитор повинен також враховувати, що цінні па-пери, частка яких складає 20% і більше, а в деяких випадках навіть менше ніж 20%, не коригуються на ринкову вартість, а повинні враховуватися за методами участі в капіталі, що може бути або значно нижче, або вище ринкової вартості. Таким чином, по до-сить значних розмірах пакетів цінних паперів вартість, по якій вони враховуються в фінансовій звітності, може бути значно вище вартості їх можливої реалізації. Необхідно пам'ятати, що припу-щення про те, що володіння 20% і більше голосуючими цінними паперами може розглядатися як умова значного впливу інвес-торів, але цей вплив аудитор обов'язково повинен розглянути з точки зору його доцільності.
Облік довгострокових інвестицій, таких як, наприклад, кон-вертовані облігації, має свої особливості, оскільки первісна вартість в більшості випадків не прийнятна для рішень, що впливають на оцінку прибутковості або управлінської діяльності. Більше того, аудитор повинен бути готовий до того, що довгострокові інвес-тиції можуть переоцінюватись, і, як показує практика, керівницт-во зазвичай надто оптимістично бачить віддачу від своїх інвес-тицій, які мають тимчасове зниження ринкової вартості.
Слід звернути увагу на особливості корпоративних спільних підприємств, що володіють інвестиціями двох або більше підприємств. Можливі ризики та доходи від діяльності зазви-чай поділяються пропорційно їх інвестиціям.
Зміна цілей інвестора та об'єму інвестиційних ресурсів, значні коливання кон'юнктури фінансового ринку, зміна ставки позико-вого відсотка, розширення пропозицій фінансових інструментів та ряд інших умов викликають необхідність коригування сформо-ваного інвестиційного портфеля. Аудитор повинен оцінити про-цес оперативного управління портфелем фінансових інвестицій, який здійснюється на підприємстві. Крім того, необхідно про-аналізувати вплив факторів, що негативно впливають на рівень дохідності дольових та боргових фінансових інструментів. Основні фактори, що знижують рівень дохідності дольових фінансових інструментів: 1) зниження суми дивідендів внаслідок зменшення прибутку емітента, 2) зниження темпів приросту вартості чистих активів емітента, 3) кон'юнктурний спад в галузі, в якій емітент проводить свою діяльність, 4) суттєве перевищення ринкової ціни фінансового інструменту над реальною його вартістю, 5) загаль-ний спад кон'юнктури фондового ринку, 6) спекулятивна гра учас-ників фондового ринку, що характеризується переходом від «рин-ку биків» до «ринку ведмедів», 7) підвищення рівня оподаткуван-ня інвестиційного доходу по дольових фінансових інструментах. Основні фактори, що знижують рівень дохідності боргових фінан-сових інструментів інвестування: 1) збільшення середньої ставки відсотка за кредит, 2) підвищення темпів інфляції відносно попе-реднього періоду, 3) зниження рівня платоспроможності (кредит-ного рейтингу) емітента боргових фінансових інструментів, 4) не-передбачене зниження величини викупного фонду емітента по да-ному фінансовому зобов'язанню, 5) зниження рівня премії за ліквідність по довгостроковим борговим фінансовим інструментам,
6) підвищення рівня оподаткування інвестиційного доходу за бор-говими фінансовими інструментами [37, с. 487,489].
Означені чинники у взаємозв'язку з елементами зовнішньо-го та внутрішнього середовища формують певний клімат, який може бути сприятливий для діяльності та збільшення капіталу підприємства або, навпаки, містити певні ризики і загрози для бізнесу. Аудиторська перевірка фінансових інвестицій підприє-мства повинна, враховуючи вищеозначені чинники і проаналі-зувавши достовірність бухгалтерського балансу та звітності сто-совно фінансових інвестицій, висловити незалежну думку відносно діяльності із фінансовими інвестиціями та визначити її вплив на власний капітал підприємства в оцінці майбутньої безперервної діяльності підприємства. Програма проведення аудиту повинна включати збір необхідних доказів для вислов-лення аудиторської думки.
Роль фінансових інвестицій в капіталі є багатогранною, і це повинно бути відображено у програмі аудиту (рис. 5.1).
Розробкам програми аудиту фінансових інвестицій сьогодні присвячують свої дослідження ряд вітчизняних та зарубіжних вчених: В.І. Подольський [25, с.599-604], В.П. Суйц, А.Н. Ах- метбеков, Т.А. Дубровина [240, с.261-263], А.Д. Шеремет, В.П. Суйц [260, с.291-293], В.Є. Трущ [246, с.28-29]. Серед авторів, які не виділяють розробку робочих програм аудиторської діяль-ності як окремий аспект, однак визначають завдання аудиту фінансових інвестицій, які повинні бути перевірені, слід назва-ти таких, як Б.Ф. Усач [248, с. 158-162], В.Я. Савченко [196, с.214- 215], Ф.Ф. Бутинець, Б.Ф. Усач [21, с.142-145], В.В.Собко, Н.І. Верхоглядова, В.П.Шило, С.Б. Ільіна, О.М. Брадул [235, с.370- 383], Філіп Л. Дефліз, Г.Р. Дженік та ін.[22,с.410-416].
Як ми відзначали раніше, в процесі планування важливе зна-чення має визначення мети та завдань аудиторської перевірки. В розглянутих працях автори не конкретизують мети перевірки, а визначають певні завдання. Таким чином, сформулюємо мету аудиту фінансових інвестицій. Отже, метою аудиту операцій з фінансовими інвестиціями є отримання достатніх доказів впев-неності в ефективності їх використання, достовірності відобра-ження та розкриття інформації відповідно до діючих принципів та тверджень (якісних аспектів) подання фінансової звітності та здатність підприємства залучати та збільшувати капітал для подальшої безперервної діяльності підприємства.
Ряд вітчизняних та зарубіжних авторів розглядають методо-логію проведення аудиту фінансових інвестицій і визначають конкретні завдання, які повинні бути виконані в процесі прове-дення аудиту. Так, Філіп Л. Дефліз, Г.Р. Дженік та ін. [22, с.412] перевірку фінансових інвестицій пропонують поводити з допо-могою перевірок на суттєвість і визначають планування пере-вірки так, щоб забезпечити розумну впевненість в тому, що:
¦ інвестиції існують і підприємство має законне право на них на день складання балансу. Встановлення наявності інвес-тицій (у формі сертифіката, електронного запису, запису в бух-галтерські регістри або звіту особи, відповідальної за збережен-ня) та володіння ними має першочергове значення в процесі аудиту, тому що багато цінних паперів легко відчужуються;
¦ всі інвестиції, що знаходяться у власності підприємства на день складання балансу, включено в рахунки інвестиційних цінних паперів;
¦ вартість інвестицій, яка вноситься у фінансові звіти, відпо-відає дійсності та розрахована правильно;
¦ інвестиції класифіковані правильно на довгострокові та поточні;
¦ інвестиції, що віддані в заставу в якості забезпечення або зв'язані іншим чином, належно визначені та відображені;
¦ дохід від інвестицій, включаючи доходи та збитки від реа-лізації та коригування при визначенні вартості, відповідним чи-ном відображені у фінансових звітах.
В програмі аудиторської перевірки фінансових вкладень В.І. Подольського [25, с.599-604] розписані процедури пере-вірки обліку фінансових інвестицій, а саме: 1) перевірки інвес-тицій в статутні капітали інших організацій: мета вкладень в статутні капітали інших підприємств, оцінки фінансових вкла-день, що вносяться в негрошовій формі, розрахунків доходів, відображення в фінансовій звітності; 2) перевірки вкладень у спільну діяльність: строк та оцінка таких вкладень, розподіл прибутку та покриття збитків від спільної діяльності, відоб-раження у фінансовій звітності; 3) перевірки вкладень в займи іншим економічним суб'єктам: форми та оцінка вартості займів, відображення у фінансовій звітності. В.П. Суйц, А.Н. Ахметбеков, Т.А. Дубровина [240, с.260], А.Д. Шеремет, В.П. Суйц [260, с.290] предметом перевірки довгострокових та ко-роткострокових фінансових вкладень визначають: 1) реальність і правильність відображення в обліку довгострокових фінан-сових вкладень в державні цінні папери та статутні капітали інших підприємств; 2) реальність та правильність відображен-ня в обліку короткострокових фінансових вкладень, і дають відповідні аудиторські процедури.
Ф.Ф. Бутинець, Б.Ф. Усач [21, с.142], окремо не виділяю-чи складання програми аудиту фінансових інвестицій, пропо-нують проводити його при перевірці необоротних активів, а для проведення аудиту фінансових інвестицій пропонують на-ступні завдання перевірки:
¦ наявність документів, які підтверджують право власності на фінансові інвестиції;
¦ правильність віднесення активів підприємства до фінан-сових інвестицій та відповідність термінів їх погашення (строків отримання доходу);
¦ правильність розмежування в обліку довгострокових та поточних фінансових інвестицій, а також за іншими відповід-ними ознаками їх класифікації;
¦ правильність формування вартості фінансових інвес-тицій при їх постановці на облік (за вимогами П(С)БО 12);
¦ відповідність даних синтетичного та аналітичного обліку фінансових інвестицій;
¦ правильність проведення та оформлення результатів по-передніх інвентаризацій фінансових інвестицій;
¦ дотримання податкового законодавства по операціях, по-в'язаних з фінансовими інвестиціями;
¦ дотримання зазначеного в наказі про облікову політику методу списання фінансових інвестицій;
¦ правильність обчислення прибуткового податку, що утри-мується при виплаті заробітної плати цінними паперами, при продажу цінних паперів фізичним особам, в т.ч. своїм працівни-кам за ціною нижче ринкової або балансової;
¦ правильність відображення в обліку операцій з погашен-ня, викупу та продажу цінних паперів.
В.Є. Трущ [246, с.29] для проведення аудиту фінансових інве-стицій вважає, що перевірці підлягають наступні основні питан-ня: 1) обґрунтованість класифікації фінансових інвестицій на дов-гострокові та короткострокові, 2) дотримання вимог П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», 3) правильність первинної оцінки фінан-сових інвестицій і формування їхньої собівартості на рахунках бух-галтерського обліку в залежності від способу придбання, 4) відоб-раження в обліку і звітності дивідендів, відсотків та інших доходів, отриманих від фінансових інвестицій, 5) правильність оцінки фінансових інвестицій на дату балансу і правомірність їхньої кла-сифікації, з метою такої оцінки, на види, 6) відображення в обліку і звітності суми збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій, 7) перевірка правильності нарахування суми амортизації дисконту або премії і відображення даної опе-рації в обліку для формування амортизованої собівартості фінан-сових інвестицій , 8) вірогідність обліку фінансових інвестицій в асоційовані і дочірні підприємства, 9) правильність ведення об-ліку фінансових інвестицій для здійснення спільної діяльності, 10) повнота розкриття інформації про фінансові інвестиції у при-мітках до фінансової звітності.
Аналіз завдань, викладених в програмах та методології ауди-ту фінансових інвестицій у вітчизняних та зарубіжних джерелах, наведено в табл. 5.2.
Аналіз літературних джерел стосовно аудиту фінансових інве-стицій показує, що в розглянутих працях завдання аудиту фінан-сових інвестицій в основному стосуються контролю та ревізії бух-галтерських та податкових даних, дотримання вимог П(С)БО. Не розглядаються такі, важливі питання, як: урахування резуль-татів попереднього аудиту, оцінка факторів, що впливають на рівень дохідності фінансових інвестицій, обґрунтованість прид-бання інвестицій, оцінка отримання дивідендів, аналітичні про-цедури визначення ефективності впливу фінансових інвестицій на капітал підприємства, аналіз гіпотез стосовно виявлення не-доліків та перспектив використання фінансових інвестицій, здатність підприємства залучати та збільшувати капітал за допо-могою фінансових інвестицій для подальшої безперервної діяль-ності підприємства.
Завданням аудиту фінансових інвестицій та методології скла-дання програми аудиту фінансових інвестицій присвячені по-дальші дослідження автора.
Літературa
1. Аваков А.Б., Гаевой Г.И., Бешанов Т.Ю. Вексельное обра-щение: теория и практика. — Х.: «Фолио», 2000. — 382 с.
2. Авдеенко В.Н., Котлов В.А. Производственный потен-циал промышленного предприятия. — М.: Экономика, 1989.
— 240 с.
3. Агеева И.Ю., Халевинская Е.Д. Финансовый анализ в ауди-торской деятельности. // Аудит и финансовый анализ. — 1999. — № 1. — С. 18— 45.
4. Агроскин В. Что такое фондовая биржа. — М., 1991. — 213 с.
5. АдамсР. Основы аудита/ Пер. с англ.; Под ред. Я.В.Соко-лова. — М.: Аудит: ЮНИТИ, 1995. — 398 с.
6. Аксененко А.Ф. Аудит: современная организация и разви-тие // Бухгалтерский учет. — 1992. — № 4. — С. 7 — 9.
7. Акция // Северное побережье. —1994. — 23 сентября.
8. АлборовР.А. Аудит в организациях промышленности, тор-говли и АПК. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Дело и Сервис, 2000. — 432 с.
9. Алехин Б. Рынок ценных бумаг. — М., 1991. — 134 с.
10. Анализ трудовых показателей / Под ред. П.Ф. Петрочен- ко. — М.: Экономика, 1989. — 287 с.
11. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности / Под общ. ред. В.И. Стражева. — Минск: Высшая школа, 1999.
— 398 с.
12. Аналіз вигід та витрат : Практичний посібник / О. Кілієвич.
— К.: Основи, 1999.—176 с.
13. АндреевВ.Д. Практический аудит : Справ. пособие. — М.: Экономика, 1994. — 366 с.
14. Андреев В.Д. Ревизия и контроль в потребительской кооперации. — М.: Экономика, 1987. — 334 с.
15. Андреев В.Д., Кисилевич Т.И., Атаманюк И.В. Практикум по аудиту: Учеб. пособие. — М.: Финансы и статистика, 1999. — 208 с.
16. Антипин В.С., Бадалин Б.В. Аудитор приходит на помощь бухгалтеру // Бухгалтерский учет. — 1994. — № 1.
