Система обліку і калькулювання повних (абзорпшен - кост) і змінних (директ-кост) витрат
Реферат
Система обліку і калькулювання повних (абзорпшен - кост) і змінних (директ-кост) витрат.
1. Характеристика систем обліку та калькулювання повних (абзорпшен-кост) і змінних (директ-кост) витрат.
2. Порівняння впливу калькуляції собівартості за змінними витратами і калькуляції з повним розподілом витрат на величину прибутку
1. Характеристика систем обліку та калькулювання повних (абзорпшен-кост) і змінних (директ-кост) витрат.
Залежно від обліку в процесі калькуляції постійних накладних витрат всі методи можна розділити на калькуляції собівартості з повним розподілом витрат (абзорпшен-кост) і калькуляції собівартості за змінними витратами (директ-кост).
Калькуляція собівартості з повним розподілом витрат (абзорпшен-кост) – передбачає включення до собівартості продукії усіх виробничих витрат на її виготовлення – прямих матеріальних, прямих витрат на оплату праці, інших прямих виробничих витрат і загальновиробничих витрат. Прямі витрати відносять на собівартсть конкретного виду продукції на підставі первинних документів, непрямі (накладні) – розподіляють за конкретними обєктами на основі бази розподілу. Ділячи суму накладних витрат на загальну величину бази розподілу розраховують ставку розподілу накладних витрат. Ставка розподілу може бути єдиною для всіх підрозділів, або індивідуальною. Тобто, абзорпшен-кост - це метод калькуляції собівартості продукції з розподілом всіх виробничих витрат між реалізованою продукцією і залишками продукції на складі.
Калькуляція собівартості за змінними витратами (директ-кост) – це метод калькуляції собівартості, що передбачає включення у собівартість продукції лише змінних виробничих витрат. Тобто, змінні виробничі витрати трактуються як витрати на продукт (запасоємкі витрати), а постійні виробничі (загальновиробничі) витрати періодично списують на фінансові результати, тобто не включаються до собівартості, а враховуються при розрахунку прибутків за звітний період. В цьому полягає суть калькулювання за неповними витратами.
Основна ідея цієї системи була сформульована в 1936 р. американським економістом Гарісоном, а практично почала застосовуватись з опублікуванням опису по використанні через 17 років.
Директ-кост базується на наступних принципах:
- витрати підрозділяють за елементами на постійні і змінні;
- собівартість вироблених і реалізованих виробів обчислюють тільки на основі змінних витрат;
- постійна спрямованість обліку на кінцевий результат, тобто визначення маржинального доходу по виробах, в цілому по підприємству і по виробничому результату;
- облік постійних витрат в цілому по підприємству і їх віднесення на зменшення маржинального доходу для визначення результату діяльності й рентабельності підприємства;
- визначення маржинального доходу по виробах як бази процесу оперативного управління цінами і ціноутворенням.
Треба зазначити, що директ-кост використовується тільки для внутрішньої звітності для проведення управлінського аналізу.
Постійні витрати показують мінімальний рівень суми маржинального доходуякмй потрібен беззбиткової роботи. Якщо сума маржинального доходу менше суми постійних витрат, то фінансовий результат від випуску – збиток, а якщо більше прибуток. Сумарно прямі і змінні витрати, за економічним змістом, мінімальна ціна продажу необхідна для беззбиткової роботи.
Відмінність обліку постійних виробничих накладних витрат при системах калькуляції собівартості з повним розподілом витрат і за змінними витратами показана на рис. 4.1, 4.2.
Відмінності між калькуляціями з повним розподілом витрат і за змінними витратами також виявляються при складанні звітності для внутрішніх і зовнішніх користувачів для оцінки собівартості товарно-матеріальних цінностей і фінансових результатів:
- калькуляції з повним розподілом витрат використовуються в міжнародній практиці для підготовки Звітів про прибутки і збитки відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, а в національному обліку – для складання Балансу і Звіту про фінансові результати;
- Звіт про прибутки і збитки, підготовлений з використанням директ-косту, застосовують для внутрішньої звітності. У цьому звіті показують маржинальний дохід, який є різницею між доходом і всіма змінними витратами. На підприємствах розраховується маржинальний дохід як по виробах так і по підприємству в цілому. Маржинальний дохід = постійні витрати + прибуток.
Звіт про прибутки і збитки.
1 етап. Визначається маржинальний дохід:= дохід від реалізованої продукії- змінні виробничі витрати.
2 етап. Визначається маржинальний дохід в цілому по підприємству: виробничий маржинальний дохід – невиробничі змінні витрати.
3 етап. Визначається чистий прибуток підприємства: загальна сума маржинального доходу – сума постійних витрат.
Нижче представлені Звіти про прибутки і збитки з використанням калькуляції собівартості з повним розподілом витрат (абзорпшен-кост) і за змінними витратами (директ-кост).
Приклад.
Звіт про прибутки й збитки з повним розподілом витрат (абзорпшен-кост), грн.
Доходи від реалізації | 1 000
мінус
Собівартість реалізованої продукції (включає всі виробничі витрати) | 600
Валовий прибуток | 400
мінус
Адміністративні витрати і витрати з реалізації (постійні й змінні) | 300
Операційний прибуток | 100
Звіт про прибутки і збитки складений за системою калькулювання зінних витрат (директ-кост), грн.
Доходи від реалізації | 1 000
мінус
Змінні виробничі витрати (прямі матеріали, пряма праця, змінні виробничі накладні витрати) | 360
Виробничий маржинальний дохід | 640
мінус
невиробничі змінні (адміністративні витрати і витрати на збут) |
120
Маржинальний доход в ціому по підприємству | 520
мінус
Постійні витрати:
Постійні виробничі накладні витрати | 240
Постійні адміністративні витрати і витрати на збут | 180
Операційний прибуток | 100
2. Порівняння впливу калькуляції собівартості за змінними витратами і калькуляції з повним розподілом витрат на величину прибутку |
Вплив на величину прибутку
Виробництво рівне продажу | Якщо вся вироблена продукція реалізується в кожному періоді, то операційний прибуток буде однаковий при використанні обох калькуляцій.
Виробництво більше ніж продаж | Перевищення кількості виробленої продукції над кількістю реалізованої продукції веде до збільшення запасів. При використанні калькуляції з повним розподілом витрат частина постійних виробничих накладних витрат включається в собівартість одиниць продукції, що знаходяться в запасах. При використанні директ-костінг всі постійні виробничих накладних витрат відносять до витрати періоду. Тому прибуток, одержаний при калькуляції з повним розподілом витрат, буде вищий прибутку, підрахованого за директ-костінгом.
Продаж більше ніж виробництво | Перевищення кількості реалізованої продукції над кількістю виробленої продукції веде до зменшення запасів. При використанні калькуляції з повним розподілом витрат частина постійних виробничих накладних витрат, включених в собівартість запасів переходить у витрати як собівартість реалізованої продукції. При використанні директ-костінгу всі постійні виробничі накладні витрати були віднесені до витрат в тому періоді, коли вони мали місце. Тому прибуток, одержаний при калькуляції з повним розподілом витрат, буде нижчий прибутку, підрахованого за допомогою директ-костінгу.
3. Переваги і недоліки калькуляції з повним розподілом витрат і директ-костінгу
Переваги директ-костінгу:
Найкраща калькуляція не та, де після багатьох і трудозатратних методів розподілено всі витрати, а та куди, внесено витрати які забезпечубть випуск даної продукції.
1. дозволяє звернути увагу на зміну маржинального доходу як по підприємству в цілому так і за видами виробів, роботами, послугами.
2. виявити вироби і послуги з найбільшою рентабельністю (визначити асортимент продукції), що дасть можливість перейти на їх випуск у випадку зміни умов ринку.
3. обмеження собівартості продукції лише змінними витратами дозволяє спростити нормування, планування, облік і контроль. Через скорочення статей витрат собівартість стає більш «обозримой», а деякі витрати – краще контрольовані. Більше того, спостерігається інтеграція обліку і аналізу: аналізується поведінка змінних і постійних витрат, в залежності від зміни випуску продукції, оперативно приймаються рішення використовуючи показник маржинального доходу.
Дає можливість одержати відповіді на питання:
- встановлення цін на нову продукцію і можливість зміни ціни в залежності від зміни ціни конкурентами. ( спостерігаються ситуації коли підприємство немає повної виробничої завантаженості, і прийняття заказі є виправденим навіть коли вони на повністю покривають витрати за їх виконанням. Ціну на такі замовлення можна знижувати до певної «нижньої границі ціни». За межами нижньої границі ціни прийняття замовлення не доцільне. )
- вибір і заміна устаткування, і виробничої потужності,
- доцільності власного виробництва чи закупівлі на стороні того чи іншого напівфабриката,
- доцільність прийняття додаткових замовлень тощо.
Недоліки:
1. труднощі при розподілі на постійні і змінні, особливо на півзмінні – їх теж потрібно розподілити на постійні і змінні складові. Крім того одні і тіж витрати в різних умовах можуть вести себе по різному.
2. постійні витрати теж приймають участь у у виробництві продукції і повинні бути включені до собівартості, директ – кост не дає відповіді – яка повна собівартість продукції. Тому необхідно робити інші розрахунки щоб знати повну собівартість готової продукції або ж незавершеного виробництва.
3. директ-кост не відповідає вимогам фінансового бухгалтерського обліку основною задачею якого є складання точних калькуляцій.
4. ціни що встановлюються підприємством на продукцію мають покривати всі витрати і постійні і змінн, тобто необхідно використовувати додаткові розрахунки.
Резюмуючи:
Невиробничі накладні витрати рахуються витратами періоду при використанні будь-якого з методів. Коли об’єм виробництва дорівнює об’єму реалізації, розраховується однаковий прибуток при використанні двох систем. Але ж , коли об’єм виробництва перевищує об’єм реалізації, за підрахунками в системі абзорпшен-кост, виходить більший прибуток. Коли ж об’єм продажу перевищує об’єм виробництва (за рахунок запасу готової продукції на складі) білший прибуток показується при дирек-кості. В той час сукупний прибуток за весь період виробництва буде однаковою при використанні будь-якої системи калькуляції. Різниця в величинах появляється відносно конкретного звітного періоду.
Основна перевага системи директ-кост в тому, що прибуток відображається як функція від об’єму продажу, в системі абзорпшен – кост прибуток залежить від виробництва і від реалізації.
Фумнкція (відображення, трансформація, оператор) в — це така , в якій кожному елементу з першої () співставляється один і тільки один елемент з другої множини.
Нема ідеальних систем і методів, у кожного методу є свої плюси і свої недоліки. Менеджеру необхідно знати їх особливості щоб нівелювати їх негативні сторони і максимально використовувати переваги.
Переваги калькуляції собівартості з повним розподілом витрат:
2. Дозволяє уникати внесення в звітність фіктивних збитків. При використанні системи калькуляції собівартості за змінними витратами повна сума понесених постійних накладних витрат віднімається з виручки від реалізації цих товарів. Проте в період нарощування запасів з метою подальшого їх продажу дохід від реалізації рівний нулю, а постійні витрати враховуються як витрати. У результаті цього до початку сезону реєструються великі збитки, а в період продажу товарів — високий прибуток. І навпаки, при використанні системи повного розподілу витрат постійні накладні витрати включаються в оцінку вартості запасу, відносяться на кінець періоду і враховуються як витрати тільки в період продажу. Отже, малоймовірно, що в період накопичення запасів будуть показані збитки. У цьому випадку при калькуляції прибутку система повного розподілу витрат виглядає більш логічнішою.
3. Забезпечення послідовності в звітах для зовнішніх користувачів. Менеджери вищої ланки можуть прагнути до того, щоб системи обліку прибутку, які використовується для внутрішніх цілей, були сумісні з системами калькуляції собівартості з повним розподілом витрат, які використовуються для зовнішніх користувачів, тому показники для оцінки загальних показників діяльності компанії будуть зіставні з тими, що застосовуються на фінансових ринках. Той факт, що винагорода менеджерів часто залежить від зовнішніх фінансових показників, стає додатковою мотивацією для того, щоб внутрішні облікові системи не конфліктували з вимогами, що ставляться до фінансових звітних документів для зовнішніх користувачів.
Система обліку і калькулювання повних (абзорпшен - кост) і змінних (директ-кост) витрат.
1. Характеристика систем обліку та калькулювання повних (абзорпшен-кост) і змінних (директ-кост) витрат.
2. Порівняння впливу калькуляції собівартості за змінними витратами і калькуляції з повним розподілом витрат на величину прибутку
1. Характеристика систем обліку та калькулювання повних (абзорпшен-кост) і змінних (директ-кост) витрат.
Залежно від обліку в процесі калькуляції постійних накладних витрат всі методи можна розділити на калькуляції собівартості з повним розподілом витрат (абзорпшен-кост) і калькуляції собівартості за змінними витратами (директ-кост).
Калькуляція собівартості з повним розподілом витрат (абзорпшен-кост) – передбачає включення до собівартості продукії усіх виробничих витрат на її виготовлення – прямих матеріальних, прямих витрат на оплату праці, інших прямих виробничих витрат і загальновиробничих витрат. Прямі витрати відносять на собівартсть конкретного виду продукції на підставі первинних документів, непрямі (накладні) – розподіляють за конкретними обєктами на основі бази розподілу. Ділячи суму накладних витрат на загальну величину бази розподілу розраховують ставку розподілу накладних витрат. Ставка розподілу може бути єдиною для всіх підрозділів, або індивідуальною. Тобто, абзорпшен-кост - це метод калькуляції собівартості продукції з розподілом всіх виробничих витрат між реалізованою продукцією і залишками продукції на складі.
Калькуляція собівартості за змінними витратами (директ-кост) – це метод калькуляції собівартості, що передбачає включення у собівартість продукції лише змінних виробничих витрат. Тобто, змінні виробничі витрати трактуються як витрати на продукт (запасоємкі витрати), а постійні виробничі (загальновиробничі) витрати періодично списують на фінансові результати, тобто не включаються до собівартості, а враховуються при розрахунку прибутків за звітний період. В цьому полягає суть калькулювання за неповними витратами.
Основна ідея цієї системи була сформульована в 1936 р. американським економістом Гарісоном, а практично почала застосовуватись з опублікуванням опису по використанні через 17 років.
Директ-кост базується на наступних принципах:
- витрати підрозділяють за елементами на постійні і змінні;
- собівартість вироблених і реалізованих виробів обчислюють тільки на основі змінних витрат;
- постійна спрямованість обліку на кінцевий результат, тобто визначення маржинального доходу по виробах, в цілому по підприємству і по виробничому результату;
- облік постійних витрат в цілому по підприємству і їх віднесення на зменшення маржинального доходу для визначення результату діяльності й рентабельності підприємства;
- визначення маржинального доходу по виробах як бази процесу оперативного управління цінами і ціноутворенням.
Треба зазначити, що директ-кост використовується тільки для внутрішньої звітності для проведення управлінського аналізу.
Постійні витрати показують мінімальний рівень суми маржинального доходуякмй потрібен беззбиткової роботи. Якщо сума маржинального доходу менше суми постійних витрат, то фінансовий результат від випуску – збиток, а якщо більше прибуток. Сумарно прямі і змінні витрати, за економічним змістом, мінімальна ціна продажу необхідна для беззбиткової роботи.
Відмінність обліку постійних виробничих накладних витрат при системах калькуляції собівартості з повним розподілом витрат і за змінними витратами показана на рис. 4.1, 4.2.
Відмінності між калькуляціями з повним розподілом витрат і за змінними витратами також виявляються при складанні звітності для внутрішніх і зовнішніх користувачів для оцінки собівартості товарно-матеріальних цінностей і фінансових результатів:
- калькуляції з повним розподілом витрат використовуються в міжнародній практиці для підготовки Звітів про прибутки і збитки відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, а в національному обліку – для складання Балансу і Звіту про фінансові результати;
- Звіт про прибутки і збитки, підготовлений з використанням директ-косту, застосовують для внутрішньої звітності. У цьому звіті показують маржинальний дохід, який є різницею між доходом і всіма змінними витратами. На підприємствах розраховується маржинальний дохід як по виробах так і по підприємству в цілому. Маржинальний дохід = постійні витрати + прибуток.
Звіт про прибутки і збитки.
1 етап. Визначається маржинальний дохід:= дохід від реалізованої продукії- змінні виробничі витрати.
2 етап. Визначається маржинальний дохід в цілому по підприємству: виробничий маржинальний дохід – невиробничі змінні витрати.
3 етап. Визначається чистий прибуток підприємства: загальна сума маржинального доходу – сума постійних витрат.
Нижче представлені Звіти про прибутки і збитки з використанням калькуляції собівартості з повним розподілом витрат (абзорпшен-кост) і за змінними витратами (директ-кост).
Приклад.
Звіт про прибутки й збитки з повним розподілом витрат (абзорпшен-кост), грн.
Доходи від реалізації | 1 000
мінус
Собівартість реалізованої продукції (включає всі виробничі витрати) | 600
Валовий прибуток | 400
мінус
Адміністративні витрати і витрати з реалізації (постійні й змінні) | 300
Операційний прибуток | 100
Звіт про прибутки і збитки складений за системою калькулювання зінних витрат (директ-кост), грн.
Доходи від реалізації | 1 000
мінус
Змінні виробничі витрати (прямі матеріали, пряма праця, змінні виробничі накладні витрати) | 360
Виробничий маржинальний дохід | 640
мінус
невиробничі змінні (адміністративні витрати і витрати на збут) |
120
Маржинальний доход в ціому по підприємству | 520
мінус
Постійні витрати:
Постійні виробничі накладні витрати | 240
Постійні адміністративні витрати і витрати на збут | 180
Операційний прибуток | 100
2. Порівняння впливу калькуляції собівартості за змінними витратами і калькуляції з повним розподілом витрат на величину прибутку |
Вплив на величину прибутку
Виробництво рівне продажу | Якщо вся вироблена продукція реалізується в кожному періоді, то операційний прибуток буде однаковий при використанні обох калькуляцій.
Виробництво більше ніж продаж | Перевищення кількості виробленої продукції над кількістю реалізованої продукції веде до збільшення запасів. При використанні калькуляції з повним розподілом витрат частина постійних виробничих накладних витрат включається в собівартість одиниць продукції, що знаходяться в запасах. При використанні директ-костінг всі постійні виробничих накладних витрат відносять до витрати періоду. Тому прибуток, одержаний при калькуляції з повним розподілом витрат, буде вищий прибутку, підрахованого за директ-костінгом.
Продаж більше ніж виробництво | Перевищення кількості реалізованої продукції над кількістю виробленої продукції веде до зменшення запасів. При використанні калькуляції з повним розподілом витрат частина постійних виробничих накладних витрат, включених в собівартість запасів переходить у витрати як собівартість реалізованої продукції. При використанні директ-костінгу всі постійні виробничі накладні витрати були віднесені до витрат в тому періоді, коли вони мали місце. Тому прибуток, одержаний при калькуляції з повним розподілом витрат, буде нижчий прибутку, підрахованого за допомогою директ-костінгу.
3. Переваги і недоліки калькуляції з повним розподілом витрат і директ-костінгу
Переваги директ-костінгу:
Найкраща калькуляція не та, де після багатьох і трудозатратних методів розподілено всі витрати, а та куди, внесено витрати які забезпечубть випуск даної продукції.
1. дозволяє звернути увагу на зміну маржинального доходу як по підприємству в цілому так і за видами виробів, роботами, послугами.
2. виявити вироби і послуги з найбільшою рентабельністю (визначити асортимент продукції), що дасть можливість перейти на їх випуск у випадку зміни умов ринку.
3. обмеження собівартості продукції лише змінними витратами дозволяє спростити нормування, планування, облік і контроль. Через скорочення статей витрат собівартість стає більш «обозримой», а деякі витрати – краще контрольовані. Більше того, спостерігається інтеграція обліку і аналізу: аналізується поведінка змінних і постійних витрат, в залежності від зміни випуску продукції, оперативно приймаються рішення використовуючи показник маржинального доходу.
Дає можливість одержати відповіді на питання:
- встановлення цін на нову продукцію і можливість зміни ціни в залежності від зміни ціни конкурентами. ( спостерігаються ситуації коли підприємство немає повної виробничої завантаженості, і прийняття заказі є виправденим навіть коли вони на повністю покривають витрати за їх виконанням. Ціну на такі замовлення можна знижувати до певної «нижньої границі ціни». За межами нижньої границі ціни прийняття замовлення не доцільне. )
- вибір і заміна устаткування, і виробничої потужності,
- доцільності власного виробництва чи закупівлі на стороні того чи іншого напівфабриката,
- доцільність прийняття додаткових замовлень тощо.
Недоліки:
1. труднощі при розподілі на постійні і змінні, особливо на півзмінні – їх теж потрібно розподілити на постійні і змінні складові. Крім того одні і тіж витрати в різних умовах можуть вести себе по різному.
2. постійні витрати теж приймають участь у у виробництві продукції і повинні бути включені до собівартості, директ – кост не дає відповіді – яка повна собівартість продукції. Тому необхідно робити інші розрахунки щоб знати повну собівартість готової продукції або ж незавершеного виробництва.
3. директ-кост не відповідає вимогам фінансового бухгалтерського обліку основною задачею якого є складання точних калькуляцій.
4. ціни що встановлюються підприємством на продукцію мають покривати всі витрати і постійні і змінн, тобто необхідно використовувати додаткові розрахунки.
Резюмуючи:
Невиробничі накладні витрати рахуються витратами періоду при використанні будь-якого з методів. Коли об’єм виробництва дорівнює об’єму реалізації, розраховується однаковий прибуток при використанні двох систем. Але ж , коли об’єм виробництва перевищує об’єм реалізації, за підрахунками в системі абзорпшен-кост, виходить більший прибуток. Коли ж об’єм продажу перевищує об’єм виробництва (за рахунок запасу готової продукції на складі) білший прибуток показується при дирек-кості. В той час сукупний прибуток за весь період виробництва буде однаковою при використанні будь-якої системи калькуляції. Різниця в величинах появляється відносно конкретного звітного періоду.
Основна перевага системи директ-кост в тому, що прибуток відображається як функція від об’єму продажу, в системі абзорпшен – кост прибуток залежить від виробництва і від реалізації.
Фумнкція (відображення, трансформація, оператор) в — це така , в якій кожному елементу з першої () співставляється один і тільки один елемент з другої множини.
Нема ідеальних систем і методів, у кожного методу є свої плюси і свої недоліки. Менеджеру необхідно знати їх особливості щоб нівелювати їх негативні сторони і максимально використовувати переваги.
Переваги калькуляції собівартості з повним розподілом витрат:
2. Дозволяє уникати внесення в звітність фіктивних збитків. При використанні системи калькуляції собівартості за змінними витратами повна сума понесених постійних накладних витрат віднімається з виручки від реалізації цих товарів. Проте в період нарощування запасів з метою подальшого їх продажу дохід від реалізації рівний нулю, а постійні витрати враховуються як витрати. У результаті цього до початку сезону реєструються великі збитки, а в період продажу товарів — високий прибуток. І навпаки, при використанні системи повного розподілу витрат постійні накладні витрати включаються в оцінку вартості запасу, відносяться на кінець періоду і враховуються як витрати тільки в період продажу. Отже, малоймовірно, що в період накопичення запасів будуть показані збитки. У цьому випадку при калькуляції прибутку система повного розподілу витрат виглядає більш логічнішою.
3. Забезпечення послідовності в звітах для зовнішніх користувачів. Менеджери вищої ланки можуть прагнути до того, щоб системи обліку прибутку, які використовується для внутрішніх цілей, були сумісні з системами калькуляції собівартості з повним розподілом витрат, які використовуються для зовнішніх користувачів, тому показники для оцінки загальних показників діяльності компанії будуть зіставні з тими, що застосовуються на фінансових ринках. Той факт, що винагорода менеджерів часто залежить від зовнішніх фінансових показників, стає додатковою мотивацією для того, щоб внутрішні облікові системи не конфліктували з вимогами, що ставляться до фінансових звітних документів для зовнішніх користувачів.
