Ревізії кредитних операцій
Реферат на тему:
«Ревізії кредитних операцій»
План
Ревізія правильності утримання прибуткового податку з громадян.
Ревізія кредитних операцій.
Нормативні джерела інформації при проведенні ревізії кредитних операцій .
Способи фінансового контролю.
Література.
Ревізія правильності утримання прибуткового податку з громадян
Прибутковий податок - це обов'язковий платіж, що встановлюється державою для фізичних осіб, які отримують доходи. Підприємства, установи, організації зобов'язані:
- своєчасно і в повному обсязі нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету суми податку з доходів громадян, що підлягають оподаткуванню;
- своєчасно подавати податковим органам відомості за встановленою формою про виплачені громадянам доходи, що підлягають обліку і оподаткуванню;
- при укладенні договорів та інших угод забороняється включення податкових застережень, відповідно до яких підприємства, установи, організації, а також фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, що виплачують доходи, беруть на себе зобов'язання нести витрати по сплаті податку за громадян.
На контролюючі органи покладаються перевірки правильності визначення сукупного оподатковуваного доходу, утримання прибуткового податку, надання пільг, своєчасності і повноти перерахування до бюджету утриманих сум підприємствами, установами, організаціями незалежно від їх підпорядкування, фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності.
Особливого значення слід надавати перевірці своєчасності та повноти перерахування до бюджету утриманих сум прибуткового податку.
Підприємства, установи і організації усіх форм власності, фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності після закінчення кожного місяця, але не пізніше строку одержання в установах банків коштів на виплату належних працівникам сум, зобов'язані перераховувати до бюджету суми нарахованого і утриманого прибуткового податку за минулий місяць. Зазначені юридичні і фактичні особи одночасно з поданням чеків на отримання коштів для виплати належних працівникам сум за другу половину місяця подають до установ банків платіжне доручення на перерахування до бюджету утриманих сум прибуткового податку.
Чеки на отримання коштів для виплати належних працівникам сум приймаються установами банків тільки за умови одночасного подання до банку платіжного доручення на перерахування до бюджету утриманих сум прибуткового податку.
Якщо на рахунку підприємства недостатньо коштів для виплати заробітної плати і перерахування до бюджету сум утриманого податку, підприємство виписує чек на заробітну плату і платіжне доручення на перерахування податку в бюджет пропорційно наявності коштів.
Юридичні і фізичні особи, які не мають рахунків в установах банків, а також ті, що виплачують заробітну плату з виручки від реалізації продукції і надання послуг, перераховують утримані суми податку до бюджету через установи банків наступного дня після виплати належних працівникам сум. Виняток робиться лише для сум прибуткового податку, утриманого з одноразових виплат та доходів працівників, яким надана відпустка, і звільнених з роботи. Ці суми мають бути перераховані до бюджету при наступній виплаті заробітної плати.
Ревізор повинен знати, що до складу сукупного оподатковуваного
доходу, одержаного за місцем основної роботи, зокрема, включаються:
- заробітна плата, що нарахована за виконану роботу незалежно від форм і систем оплати праці;
- авторський гонорар, винагороди за відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції;
- вартість продукції, що видається в порядку натуральної оплати праці;
- надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів;
- оплата щорічних і додаткових відпусток, грошові компенсації за невикористану відпустку;
- виплати за районними коефіцієнтами;
- суми, що виплачуються на період працевлаштування працівникам, звільненим у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зі скороченням чисельності або штату працівників, реорганізацією, перепрофілюванням або ліквідацією підприємства;
- премії за сприяння винахідництву та раціоналізації, за створення, освоєння та впровадження нової техніки та інші премії, виплачені відповідно до спеціальних рішень уряду;
- премії за результати виробничої роботи;
- одноразові заохочення та винагороди за підсумками роботи за рік, за вислугу років та стаж роботи;
- диференційні суми доплат, що виплачуються працівникам, які брали участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, а також тим, хто працює і проживає у зонах радіоактивного забруднення;
- доплати і надбавки до державних пенсій пенсіонерам, які працюють, за рахунок коштів підприємств;
- матеріальна допомога, додаткові блага (матеріальні і соціальні блага у грошовій і натуральній формі за рахунок роботодавця), крім визначених;
- видані працівникам кошти (у тому числі які перераховані відповідним закладам) на харчування, за винятком вартості харчування, передбаченого рішеннями Уряду, на погашення позик для поліпшення житлових умов, первинних внесків для вступу у житлові кооперативи, придбання будинків і гаражів, обзаведення домашнім господарством, оплату квартирної плати та найму житла, продовольчих та промислових товарів, передплату на газети та журнали, страхування працівників, придбання акцій, туристичних і міжнародних путівок, доплати понад норми компенсаційних витрат за використання особистого транспорту, плату за оренду;
- суми винагород, одержані судовими виконавцями в розмірі п'яти відсотків сум, стягнутих ними з боржників;
- суми винагород, одержані адвокатами за роботу в юридичних консультаціях;
- доходи громадян, включаючи священнослужителів, за роботу в релігійних організаціях;
- суми стипендій та інших доходів студентів вищих і середніх навчальних закладів, аспірантів, ординаторів;
- доходи громадян, одержані за сумісництвом та на підставі договорів цивільно-правового характеру, одержані за місцем основної роботи;
- різниця між цінами придбання (або балансовою вартістю) і цінами продажу товарів (виробів, продуктів) та будь-якого майна працівникам підприємства, якщо ці товари були продані на пільгових умовах за зниженими цінами;
- суми видані під звіт, які не повернуті повністю або частково, відповідно до порядку ведення касових операцій, встановленого Національним банком України.
Не включаються до сукупного оподатковуваного доходу:
- допомога по державному соціальному страхуванню і державному соціальному забезпеченню, крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (в тому числі допомога по догляду за хворою дитиною), зокрема допомога на поховання, у тому числі яка надається за рахунок юридичних або фізичних осіб, суми одержуваних аліментів
- компенсаційні виплати в грошовій і натуральній формі у межах норм, передбачених чинним законодавством, за винятком компенсації за невикористану відпустку при звільненні.
- Суми компенсаційних виплат, що перевищують встановлені чинним законодавством норми, суми компенсаційних виплат за невикористану відпустку, в тому числі при звільненні, включаються до складу місячного сукупного оподатковуваного доходу.
- страхові суми (страхове відшкодування), одержані громадянами за обов'язковим і добровільним страхуванням відповідно до Закону України «Про страхування» (за винятком випадків, коли страхові внески по добровільному накопичуваному страхуванню здійснюються за рахунок коштів підприємств, установ і організацій).
- вартість благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги (далі — благодійна допомога), яка надходить у вигляді коштів або майна (безоплатно виконаної роботи, наданої послуги), на користь осіб (від благодійних організації, державних органів, органів місцевого самоврядування),
- суми доходів, що спрямовуються у джерела їх одержання на придбання акцій, та суми, які інвестовані на реконструкцію і розширення виробництва суб'єктів підприємницької діяльності.
- Підставою для виключення з оподатковуваного доходу таких сум є письмова заява громадянина в бухгалтерію організації за місцем основної роботи з проханням спрямувати частину заробітку на зазначені цілі.
- Доходи, одержані від продажу акцій, оподатковуються на загальних підставах;
- вартість путівок на лікування, відпочинок та у дитячі оздоровчі табори, крім туристських та міжнародних;
- доходи працівників сільськогосподарських підприємств і рибних господарств, незалежно від форм власності та господарювання, і риболовецьких колгоспів, одержані ними натурою (сільськогосподарською, рибною продукцією власного виробництва зазначених підприємств та продукцією її переробки, за винятком продукції, визначеної Кабінетом Міністрів України у розмірах, що не перевищують 12 неоподатковуваних мінімумів на календарний рік). Решта доходів, одержаних натурою, включається до сукупного оподатковуваного доходу громадян виходячи із середньої ціни реалізації з урахуванням податку на додану вартість. Обчислення зазначених доходів провадиться за очікуваною собівартістю відповідної продукції;
- суми плати за утримання та навчання дітей у дошкільних виховних закладах, закладах загальної середньої, професійно-технічної освіти, а також у державних вищих закладах освіти, розташованих на території України, за рахунок фізичних або юридичних осіб.
Суми плати за навчання дітей та за утримання в дошкільних виховних закладах не включаються до сукупного оподатковуваного доходу тих громадян, на користь яких юридичною або фізичною особою були проведені такі виплати;
- суми дивідендів, що були оподатковані під час їх виплати відповідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;
- Державні стипендії видатним діячам науки, освіти, культури, фізичної культури і спорту;
- Державні премії України в галузі науки і техніки, Державні премії України імені Т.Шевченка, Державні премії України з архітектури;
- суми грошової допомоги, що надається сім'ям військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули (пропали безвісти) або померли під час виконання обов'язків військової служби, а також службових обов'язків з охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю;
- одноразові грошові виплати громадянам похилого віку у зв'язку з виходом на пенсію, що виплачуються відповідно до статті 15 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку», та суми грошової допомоги, що виплачується відповідно до частини шостої статті 37 Закону України «Про державну службу»;
- суми допомоги, вартість подарунків (призів), що надаються один раз на календарний рік у межах розміру прожиткового мінімуму, установленого законом на працездатну особу, за рахунок юридичних, фізичних осіб та громадських організацій (далі - допомога).
Зазначена допомога, надана фізичній особі за місцем її основної роботи, не включається до сукупного оподатковуваного доходу, а також не обкладається прибутковим податком, якщо така допомога надана не за місцем основної роботи набувача, але лише один раз на рік у будь-якому з місяців календарного року в межах розміру прожиткового мінімуму, затвердженого законом у розрахунку на місяць на працездатну особу на день її надання.
Юридичні особи (громадські організації тощо) та фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які надають допомогу набувачу не за місцем його основної роботи, надсилають податковому органу за місцем проживання такого набувача довідку за формою 2. При проведенні річних перерахунків за місцем основної роботи та/або податковим органом за річною декларацією із сукупного річного оподатковуваного доходу виключається фактично виплачена сума допомоги, але в межах розміру прожиткового мінімуму в розрахунку на місяць, що діяв на кінець звітного календарного року.
Ставки прибуткового податку
Розмір місячного сукупного оподатковуваного доходу (у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян) Ставка та розміри податку:
до 1 неоподатковуваного мінімуму не оподатковується
від 1 неоподатковуваного мінімуму + 1 грн. до 5 неоподатковуваних мінімумів 10% суми, що перевищує 1 неоподатковуваний мінімум
від 5 неоподатковуваних мінімумів + 1 грн. до 10 неоподатковуваних
мінімумів податок з 5 неоподатковуваних мінімумів + 15% суми, що перевищує 5 неоподатковуваних мінімумів
від 10 неоподатковуваних мінімумів + 1 грн. до 60 неоподатковуваних мінімумів податок з 10 неоподатковуваних мінімумів + 20% суми, що перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів
від 60 неоподатковуваних мінімумів + 1 грн. до 100 неоподатковуваних
мінімумів податок з 60 неоподатковуваних мінімумів + 30% суми, що перевищує 60 неоподатковуваних мінімумів
понад 100 неоподатковуваних мінімумів податок із 100 неоподатковуваних мінімумів + 40% суми, що перевищує 100 неоподатковуваних мінімумів
Інструкцією про прибутковий податок з громадян на іншими законодавчими актами встановлені пільги для окремих категорій громадян. При перевірці прибуткового податку доцільно користуватися нижченаведеною таблицею.
При наявності у громадянина права на пільги з кількох підстав йому надається одна з них за його вибором.
Для звітності по прибутковому податку передбачено застосовувати окрему форму. Наказом Державної податкової адміністрації України від б січня 1999 року № 10 «Про затвердження форми довідки про суми виплачених доходів і утриманих з них податків фізичних осіб (ф. № 8ДР) і Порядку заповнення та подання юридичними особами всіх форм власності й фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності довідки ф. № 8ДР». Основною її ознакою є кодифікація видів доходів та пільг, які застосовуються при обчисленні прибуткового податку.
Кінцевим етапом нарахування і утримання прибуткового податку з громадян є проведення підсумкового річного перерахунку. При перевірці правильності його розрахунку ревізор має перевірити суму сукупного річного оподатковуваного доходу. Прибутковий податок з річного доходу визначається із середньомісячного доходу з урахуванням сплаченого (утриманого) протягом року податку з місячних доходів. Обчислення податку і перерахунок провадиться підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності до 1 квітня наступного за звітним роком, до податкової інспекції (за місцем реєстрації) надсилається звіт про закінчення річних перерахунків відповідно до штатної чисельності та їх загальні результати — суми до утримання і повернення за формою № 11. Ці відомості за встановленою формою № 3 подаються ними до податкової інспекції за місцем проживання платника. Відомості за формою № 3 зберігаються на підприємстві і надаються громадянам за їх вимогою, а податковому органу — за запитом. Порядок проведення остаточного річного перерахунку прибуткового податку
за місцем основної роботи:
а) визначається сума сукупного річного оподатковуваного доходу, яка складається із сум місячних сукупних оподатковуваних доходів (за винятком сум, що не включаються до сукупного оподаткованого доходу) і яка зменшена на розмір пільг;
б) визначається середньомісячний сукупний оподатковуваний дохід шляхом ділення сукупного річного оподатковуваного доходу на 12 місяців;
в) визначається сума прибуткового податку із середньомісячного сукупного оподатковуваного доходу за ставками, наведеними в Інструкції;
г) визначається річна сума прибуткового податку шляхом множення значення прибуткового податку із середньомісячного сукупного оподатковуваного доходу на 12 місяців;
ґ) шляхом порівняння річної суми податку за перерахунком з фактично утриманою (сплаченою) за рік сумою податку визначається сума прибуткового податку, яка має бути доутримана і внесена до бюджету, або визначається зайво утримана (сплачена), яка підлягає поверненню громадянину, або, за його згодою (заявою), зараховується до сплати майбутніх платежів прибуткового податку;
д) результати остаточного річного перерахунку оформлюються довідкою за формою 3 на кожного працівника та звітом за формою згідно з додатком 11 до цієї Інструкції на всіх працівників.
Порядок проведення податковим органом остаточного річного перерахунку прибуткового податку:
а) визначається сума сукупного річного оподатковуваного доходу з усіх джерел за річною декларацією шляхом використання відомостей, наданих громадянином за формою № 3 та надісланих підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності відомостей за формою № 2, яка зменшена на розмір пільг, якщо відповідні документи додані до декларації;
б) проводяться дії, зазначені в пунктах б, в, г, ґ Порядку проведення остаточного річного перерахунку прибуткового податку за місцем основної роботи.
2. Ревізія кредитних операцій
Ціллю ревізії кредитних операцій є перевірка повноти і правильності отримання банківських кредитів, ефективності їх використання та своєчасності їх погашення. При проведенні ревізії кредитних операцій використовують: заявки на виділення відповідних лімітів кредитування, строкові зобов'язання, де вказано суми і строки погашення виданих кредитів, виписки банку, кредитні договори, розрахунки економічної ефективності і окупності витрат, проведених за рахунок довгострокових кредитів, кошторисно-фінансові розрахунки по заходах, здійснених за рахунок рахунку 50 «Довгострокові позики». До початку ревізії кредитних операцій необхідно вияснити в установі банку, чи не було порушень правил кредитування з боку підприємства і одночасно ознайомитись із актами перевірок підприємства, проведеними банком.
Значне місце в ревізії кредитних операцій займає перевірка кредитних даних із забезпечення виданих позик, тому що на цій стадії ревізії кредитних операцій є найбільше порушень. Практика контрольно-ревізійної роботи показує, що у склад забезпечень включають не прокредитовані ТМЦ, безтоварні рахунки при кредитуванні під розрахункові документи в дорозі. В таких випадках необхідно вияснити, за чиєю вказівкою були включені у склад забезпечення непрокредитовані ТМЦ, безтоварні рахунки і хто виконав дане доручення, в якій сумі була одержана позика банку, на який термін.
Короткострокові і довгострокові кредити банк надає на певні цілі, тому ревізору необхідно перевірити цільове використання одержаних кредитів. Завершують ревізію кредитних операцій перевіркою своєчасності погашення одержаних позик. Для цього використовують дані строкових зобов'язань по сумах і термінах погашення заборгованості банку, дані виписок по відповідних рахунках, дані бухгалтерського обліку по прострочених платежах.
За наявності прострочених кредитів видача нових не допускається. Процентні ставки за користування кредитом, обумовлені в кредитному договорі, нараховуються банком і списуються позичальником не рідше одного разу в квартал за платіжним дорученням. В разі відмови від сплати боргів за позиками банк їх стягує в претензійно-позовному порядку. Як правило, контроль за виконанням умов укладеного позичальником кредитного договору здійснює банк.
Ревізія і контроль - Романів:Завдання та джерела ревізії
Перевірка операцій з нарахування зарплати та її виплати є однією з найважливіших частин комплексної ревізії фінансово-господарської
діяльності підприємства.
Під час ревізії необхідно перевірити такі основні питання:
1) організація кадрової політики підприємства;
2) дотримання штатної дисципліни;
3) використання робочого часу;
4) виконання норм виробітку;
5) правильність та своєчасність розрахунків з робітниками та службовцями;
6) повноту та своєчасність розрахунків із бюджетом та з фондами соціального страхування.
Для цього перевіряються такі документи:
- штатний розпис;
- накази та розпорядження адміністрації стосовно руху особового складу;
- колективний договір, трудові договори, угоди, контракти;
- особові картки працівників;
- табелі обліку відпрацьованого часу;
- наряди за виконану роботу;
- листи обліку простоїв;
- акти про брак;
- виконавчі листи;
- листи непрацездатності;
- розрахунково-платіжні відомості;
- реєстри депонованої зарплати;
- журнал по рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці»;
- форми бухгалтерської та статистичної звітності.
У ході аналізу кадрової політики підприємства ревізор досліджує питому вагу робітників у загальній чисельності працівників. Проводиться також аналіз якісного рівня робітників з використанням при цьому показників професійного та кваліфікаційного складу, рівня освіти.
Слід пам'ятати, що досить часто кваліфікаційний рівень працівників залежить від терміну роботи на підприємстві, тобто від стажу. Тому проводять аналіз руху робочої сили, розраховуючи коефіцієнти вибуття, приймання та плинності робочої сили, порівнюючи їх із попередніми періодами.
Наступним етапом перевірки є дотримання штатної дисципліни. Передовсім рекомендується здійснити зіставлення фактичного штату працівників та службовців зі штатним розписом. Як наслідок може бути виявлено працівників, що утримуються понад штат.
В ході перевірки вивчають розподіл обов'язків працівників і службовців, їх фактичне завантаження роботою.
Слід звернути увагу на ефективність використання робочого часу. Спочатку зіставляють фактично відпрацьований час з плановим. При цьому уважно перевіряють табель обліку відпрацьованого часу. Ці табелі повинні вестися по категоріях працівників. Найбільш частими порушеннями табельного обліку є проставлення робочих днів за період тимчасової непрацездатності або за період неявок на роботу без поважних причин.
Проводячи ревізію, ревізор має здійснювати власні спостереження щодо своєчасності приходу працівників на роботу і закінчення робочого дня. Аналізу підлягають приховані цілоденні та годинні втрати робочого часу.
Для перевірки результатів праці робітників-відрядників перевіряється точність обліку виробітку. Облік виробітку на підприємстві ведеться у рапортах про виробіток, маршрутних листах, відомостях обліку виробітку, нарядах і т.д. В цих документах повинні бути вказані виробіток робітника або бригади і розцінки за одиницю продукції.
Перевіряючи правильність нарахування погодинної заробітної плати (службовцям), до уваги беруть дані про фактично відпрацьований час та систему встановлених ставок.
При цьому можна виявити такі типові порушення, як неправильне відображення дати прийому на роботу або звільнення з роботи, завищення окладу, а також включення в робочі дні періоду, за який слід було б нараховувати допомогу з тимчасової непрацездатності.
Перевіряючи правильність утримань із сум заробітної плати, ревізор повинен
мати такі відомості:
1) прибутковий податок згідно із встановленою шкалою з урахуванням пільг;
2) збір на обов'язкове пенсійне страхування згідно із встановленими процентами від нарахованої заробітної плати;
3) збір до фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням згідно із встановленими процентами від нарахованої заробітної плати;
4) збір до фонду соціального страхування, на випадок безробіття згідно з встановленими процентами від нарахованої заробітної плати;
5) аліменти (згідно з виконавчим листом);
6) суму отриманого авансу;
7) надлишкове виплачені суми за попередній період;
8) своєчасно неповернені підзвітні суми;
9) штрафи (згідно з протоколами чи актами).
При перевірці особливу увагу приділяють правильності оформлення розрахунково-платіжних відомостей, в яких зустрічаються такі порушення:
1) включення до відомостей підставних осіб (встановлюють за допомогою зустрічної перевірки);
2) завищення суми «Разом до виплати» (встановлюють арифметичною перевіркою).
3. Нормативні джерела інформації при проведенні ревізії кредитних операцій
Задачі ревізії кредитних операцій наступні:
- Перевірити обґрунтованість одержання, ефективність використання і своєчасність погашення банківських кредитів.
- Перевірити правильність відображення операцій в облікових регістрах.
Перевіряються:
- обґрунтованість одержання кредиту (кредитний договір);
- ефективність використання кредиту;
- своєчасність погашення;
- виписки банків по позичкових рахунках;
- правильність зведень про наявність сезонних закупівель ТМЦ для отримання кредиту на ці мети;
- причини надходження позичок понад нормативні запаси ТМЦ і на тимчасові потреби.
Підприємства можуть одержувати позики в інших осіб і організацій. Ці позики також вважаються кредитною заборгованістю і повинні перевірятися при ревізії.
При перевірці використовується журнал-ордер №4 і обліковий регістр по рахунках 50, 60, 68, 95, а також виписки банків.
Одним з найвагоміших моментів, які характеризують фінансове становище підприємства, є стан розрахунків з дебіторами та кредито-рами.
Розрахунки між контрагентами здійснюються через установи банків шляхом безготівкового розрахунку, міни майна (бартер), по-гашення боргових зобов'язань.
Основним завданням аудиту розрахунків є:
1) встановлення реальності дебіторської та кредиторської заборгованості;
2) перевірка наявності простроченої дебіторської та кредитор-ської заборгованості;
3) встановлення дебіторської та кредиторської заборгованості, з якої минув строк позивної давності;
4) перевірка списання заборгованості, строк позовної давності з якої минув;
5) перевірка правильності обліку дебіторської та кредиторської заборгованості залежно від прийнятого методу визначення реалі-зації та видів реалізації;
6) перевірка правильності та обґрунтованості списання заборгованості.
Джерелами інформації для проведення аудиту розрахунків з постачальниками, покупцями та замовниками, дебіторами та кредиторами є:
1) Регістри синтетичного обліку і звітність (баланс (форма № 1), Головна книга).
2) Регістри синтетичного і аналітичного обліку розрахунків (журнали-ордери № 6, 11, 8, 7; відомості № 16, 15 та ін. ).
3) Первинні документи з обліку розрахунків (накладні, рахунки-фактури, договори та ін.).
Нормативна база:
1) Положення "Про організацію бухгалтерського обліку звітності в Україні", затверджене Постановою КМУ від 03.04.1993 р. № 250.
2) "Вказівки щодо організації бухгалтерського обліку в Україні", затверджені наказом Мінфіну від 07.05.1993 р. № 25.
3) Інструкція "Про інвентаризацію основних засобів, нематеріаль-них активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків", затверджена наказом Мінфіну від 11.08.94 р. № 69.
4) Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР.
5) 5 . Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону Украї-ни "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.
6) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебітор-ська заборгованість", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 р. № 237.
7) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. № 20.
4. Способи фінансового контролю.
Під фінансовим контролем розуміють перевірку спеціальними уповноваженими органами встановлених форм, фінансових відносин, а також вивчення їхньої позитивної і негативної сторін для подальшого удосконалювання.
Фінансовий контроль необхідний керівнику підприємства і його команді щоб відповісти на наступні питання:
- чи буде давати прибуток підприємство і який при цьому рівень рентабельності.
- чи в змозі підприємство виконати свої зобов'язання перед кредиторами й іншими особами.
- чи варто залучати інвестиції або робити якісь фінансові вкладення в інші види діяльності.
Фінансовий контроль забезпечує вірогідність цієї інформації. Фінансовий контроль може бути: внутрішній, зовнішній, відомчий, позавідомчий, обов'язковий (плановий), ініціативний (позаплановий).
Сферою фінансового контролю є практично всі операції, які здійснюються з використанням грошей, а в деяких випадках і без них (бартерні угоди і т.п.). При цьому виходять з положення про неможливість виключення прямого або опосередкованого взаємозв'язку формування і використання фінансових ресурсів, фондів коштів з будь-якими видами діяльності або бездіяльності.
Отже, ті самі об'єкти можуть піддаватися не тільки фінансовому контролю, але й іншим видам контролю (при кредитуванні, розрахунках, ціноутворенні і т.д.). Але навіть при збігу конкретного предмета перевірки й аналізу фінансовому контролю властива особлива спрямованість в оцінці стану цих об'єктів, що відповідає його призначенню. Так, здійснюючи перевірку ефективності менеджменту підприємств і особливо банків, аудиторські фірми дають оцінку розмірів утворених резервів, що безпосередньо має відношення до визначення кінцевої величини оподатковуваного об'єкта. Контролю підлягають не тільки погано працюючі підприємства й організації, але і ті підприємства, що мають нормальні результати діяльності.
Конкретні форми і методи організації фінансового контролю це практичне втілення об'єктивно властивих фінансам як економічній категорії властивостей контролю.
Фінансовий контроль включає перевірку:
- дотримання вимог економічних законів, оптимальності пропорцій розподілу і перерозподілу вартості валового суспільного продукту і національного доходу;
- складання і виконання бюджету (бюджетний контроль);
- фінансового стану й ефективності використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів підприємств і організацій, бюджетних установ, а також податковий контроль;
- інші напрямки.
Перед фінансовим контролем стоять наступні задачі:
- сприяння збалансованості між потребою у фінансових ресурсах і розмірами грошових доходів і фондів народного господарства;
- забезпечення своєчасності і повноти виконання фінансових зобов'язань перед державним бюджетом;
- виявлення внутрівиробничих резервів росту фінансових ресурсів, у тому числі по зниженню собівартості і підвищенню рентабельності;
- сприяння раціональній витраті матеріальних цінностей і грошових ресурсів на підприємствах, в організаціях і бюджетних установах, а також правильному веденню бухгалтерського обліку і звітності;
- забезпечення дотримання діючого законодавства і нормативних актів, у тому числі в області оподатковування підприємств, що відносяться до різних організаційно-правових форм;
- сприяння високій віддачі зовнішньоекономічної діяльності підприємств, у тому числі по валютних операціях і ін.
Фінансовий контроль тісно пов'язаний з відповідальністю підприємств, організацій, установ, а також державних і фінансово-банківських структур за виконання фінансової дисципліни. Ця відповідальність може бути виражена як в адміністративних, так і в економічних (матеріальних) заходах впливу на порушника фінансової дисципліни. Економічні заходи впливу конкретно виявляються через фінансові санкції, що є тими важелями фінансового механізму, що сприяють підвищенню ефективності виробництва, його інтенсифікації, екологічному оздоровленню і т.д.
Проблеми посилення фінансової відповідальності, дієвості фінансового контролю вимагають, з одного боку, скорочення кількості застосовуваних санкцій, а, з іншої, підвищення їхньої результативності, чому, зокрема, сприяє проведена реформа оподатковування.
Фінансовий контроль можна умовно класифікувати за різними критеріями:
а) за часом проведення:
- попередній;
- поточний (оперативний);
- наступний.
б) за суб'єктами контролю:
- президентський;
- контроль представницьких органів влади і місцевого самоврядування;
- контроль виконавчих органів влади;
- контроль фінансово-кредитних органів;
- відомчий;
- внутрішньогосподарський;
- аудиторський;
в) за сферою фінансової діяльності:
- бюджетний;
- податковий;
- валютний;
- кредитний;
- страховий;
- інвестиційний;
- контроль за грошовою масою;
г) за формою проведення:
- обов'язковий (зовнішній);
- ініціативний (внутрішній);
д) за методами проведення:
- перевірки;
- обстеження;
- нагляд;
- аналіз фінансової діяльності;
- спостереження (моніторинг);
- ревізії.
Державний фінансовий контроль призначений для реалізації фінансової політики держави, створення умов для фінансової стабілізації. Фінансовий контроль покликаний забезпечувати інтереси і права держави і його установ, так і всіх інших економічних суб'єктів.
Розглянемо основні форми і методи проведення фінансового контролю.
Попередній фінансовий контроль. Він проводиться до здійснення фінансових операцій і має важливе значення для попередження фінансових порушень. Він передбачає оцінку обґрунтованості фінансових програм і прогнозів для запобігання неощадливої і неефективної витрати засобів.
Прикладом такого контролю на макрорівні є процес складання і твердження бюджетів усіх рівнів і фінансових планів позабюджетних фондів на основі оцінки обґрунтованості розподілу ВВП і розробки макроекономічних показників розвитку економіки країни. На мікрорівні — це процес розробки фінансових планів і кошторисів, кредитних і касових заявок, фінансових розділів бізнес-планів, складання прогнозних балансів, а також установчих договорів, договорів про спільну діяльність і т.д.
Поточний (оперативний) фінансовий контроль. Він здійснюється в момент здійснення грошових угод, фінансових операцій, видачі позичок і субсидій і т.д. Він попереджає можливі зловживання при одержанні і витраті засобів, сприяє дотриманню фінансової дисципліни і своєчасності здійснення фінансово-грошових розрахунків. Велику роль у цьому відіграють бухгалтерські служби.
Наступний фінансовий контроль, проведений шляхом аналізу і ревізії звітної фінансової і бухгалтерської документації, призначений для оцінки результатів фінансової діяльності економічних суб'єктів, зіставлення фінансових планів і прогнозів з результатами оцінки ефективності здійснення запропонованої фінансової стратегії, порівняння фінансових витрат із прогнозованими і т.д.
У процесі проведення перевірок на основі звітної документації і видаткових документів розглядаються окремі питання фінансової діяльності і намічаються міри для усунення виявлених порушень.
Обстеження на відміну від перевірки охоплює більш широкий спектр фінансово-економічних показників обстежуваного економічного суб'єкта для визначення його фінансового стану і можливих перспектив розвитку.
Нагляд здійснюється контролюючими органами за економічними суб'єктами, що одержали ліцензію на той або інший вид фінансової діяльності, і припускає дотримання ними встановлених правил і нормативів. Наприклад, здійснюючи нагляд з боку Нацбанку України за діяльністю комерційних банків; з боку Укрстрахнагляду — за страховими фірмами. Недотримання нормативів, що приводить до ризику банкрутства й обмеження інтересів клієнтів, спричиняє відкликання ліцензії.
Аналіз фінансової діяльності як різновид фінансового контролю припускає детальне вивчення періодичної або річної фінансово-бухгалтерської звітності з метою загальної оцінки результатів фінансової діяльності, оцінки фінансового стану і забезпеченості власним капіталом і ефективності його використання.
Спостереження (моніторинг) — постійний контроль з боку кредитних організацій за використанням виданої позички і фінансовим станом підприємства-клієнта; неефективне використання отриманої позички і зниження платоспроможності може привести до жорсткості умов кредитування, вимозі дострокового повернення позички.
Ревізія — найбільш глибокий і всеосяжний метод фінансового контролю. Це повне обстеження фінансово-господарської діяльності економічного суб'єкта з метою перевірки її законності, правильності, доцільності, ефективності.
Ревізії можуть бути повні і часткові; комплексні і тематичні; планові і позапланові; документальні і фактичні (тобто перевірка не тільки документів, але і наявності грошей і товарно-матеріальних цінностей). Ревізії проводяться органами управління по відношенню підвідомчих підприємств і установ, а також різними державними і недержавними органами контролю (КРУ Мінфіну, Казначейство, аудиторські служби). Результати ревізії оформляються актом, на підставі якого приймаються заходи для усунення порушень, відшкодуванню матеріального збитку і залученню винних до відповідальності.
Література
1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. //В редакції закону N 1829-III від 22.06.2000, ВВР, 2000, N 46, ст.391
2. Наказ Мінфіну „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування” N 291 від 30.11.99
3. Норматив N 3 “Мета та загальні принципи аудиту фінансової звітності”.// Затверджено рішенням Аудиторської палати України від 18 грудня 1998 р. N 73
4. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку. К:2000 р.
5. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку. К:А.С.К, 2001 р.
6. Давидов Г. М. Аудит. Навчальний посібник. К:”Знання”, 2001 р.
7. КАРУЦА С.М Фінансова звітність як предмет державного фінансового контролю.// Фінансовий контроль(всеукраїнський науково-теоретичний, інформаційно практичний журнал) № 1 від 09.01.2002
8. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. К:”Знання”, 2000 р.
«Ревізії кредитних операцій»
План
Ревізія правильності утримання прибуткового податку з громадян.
Ревізія кредитних операцій.
Нормативні джерела інформації при проведенні ревізії кредитних операцій .
Способи фінансового контролю.
Література.
Ревізія правильності утримання прибуткового податку з громадян
Прибутковий податок - це обов'язковий платіж, що встановлюється державою для фізичних осіб, які отримують доходи. Підприємства, установи, організації зобов'язані:
- своєчасно і в повному обсязі нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету суми податку з доходів громадян, що підлягають оподаткуванню;
- своєчасно подавати податковим органам відомості за встановленою формою про виплачені громадянам доходи, що підлягають обліку і оподаткуванню;
- при укладенні договорів та інших угод забороняється включення податкових застережень, відповідно до яких підприємства, установи, організації, а також фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, що виплачують доходи, беруть на себе зобов'язання нести витрати по сплаті податку за громадян.
На контролюючі органи покладаються перевірки правильності визначення сукупного оподатковуваного доходу, утримання прибуткового податку, надання пільг, своєчасності і повноти перерахування до бюджету утриманих сум підприємствами, установами, організаціями незалежно від їх підпорядкування, фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності.
Особливого значення слід надавати перевірці своєчасності та повноти перерахування до бюджету утриманих сум прибуткового податку.
Підприємства, установи і організації усіх форм власності, фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності після закінчення кожного місяця, але не пізніше строку одержання в установах банків коштів на виплату належних працівникам сум, зобов'язані перераховувати до бюджету суми нарахованого і утриманого прибуткового податку за минулий місяць. Зазначені юридичні і фактичні особи одночасно з поданням чеків на отримання коштів для виплати належних працівникам сум за другу половину місяця подають до установ банків платіжне доручення на перерахування до бюджету утриманих сум прибуткового податку.
Чеки на отримання коштів для виплати належних працівникам сум приймаються установами банків тільки за умови одночасного подання до банку платіжного доручення на перерахування до бюджету утриманих сум прибуткового податку.
Якщо на рахунку підприємства недостатньо коштів для виплати заробітної плати і перерахування до бюджету сум утриманого податку, підприємство виписує чек на заробітну плату і платіжне доручення на перерахування податку в бюджет пропорційно наявності коштів.
Юридичні і фізичні особи, які не мають рахунків в установах банків, а також ті, що виплачують заробітну плату з виручки від реалізації продукції і надання послуг, перераховують утримані суми податку до бюджету через установи банків наступного дня після виплати належних працівникам сум. Виняток робиться лише для сум прибуткового податку, утриманого з одноразових виплат та доходів працівників, яким надана відпустка, і звільнених з роботи. Ці суми мають бути перераховані до бюджету при наступній виплаті заробітної плати.
Ревізор повинен знати, що до складу сукупного оподатковуваного
доходу, одержаного за місцем основної роботи, зокрема, включаються:
- заробітна плата, що нарахована за виконану роботу незалежно від форм і систем оплати праці;
- авторський гонорар, винагороди за відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції;
- вартість продукції, що видається в порядку натуральної оплати праці;
- надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів;
- оплата щорічних і додаткових відпусток, грошові компенсації за невикористану відпустку;
- виплати за районними коефіцієнтами;
- суми, що виплачуються на період працевлаштування працівникам, звільненим у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зі скороченням чисельності або штату працівників, реорганізацією, перепрофілюванням або ліквідацією підприємства;
- премії за сприяння винахідництву та раціоналізації, за створення, освоєння та впровадження нової техніки та інші премії, виплачені відповідно до спеціальних рішень уряду;
- премії за результати виробничої роботи;
- одноразові заохочення та винагороди за підсумками роботи за рік, за вислугу років та стаж роботи;
- диференційні суми доплат, що виплачуються працівникам, які брали участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, а також тим, хто працює і проживає у зонах радіоактивного забруднення;
- доплати і надбавки до державних пенсій пенсіонерам, які працюють, за рахунок коштів підприємств;
- матеріальна допомога, додаткові блага (матеріальні і соціальні блага у грошовій і натуральній формі за рахунок роботодавця), крім визначених;
- видані працівникам кошти (у тому числі які перераховані відповідним закладам) на харчування, за винятком вартості харчування, передбаченого рішеннями Уряду, на погашення позик для поліпшення житлових умов, первинних внесків для вступу у житлові кооперативи, придбання будинків і гаражів, обзаведення домашнім господарством, оплату квартирної плати та найму житла, продовольчих та промислових товарів, передплату на газети та журнали, страхування працівників, придбання акцій, туристичних і міжнародних путівок, доплати понад норми компенсаційних витрат за використання особистого транспорту, плату за оренду;
- суми винагород, одержані судовими виконавцями в розмірі п'яти відсотків сум, стягнутих ними з боржників;
- суми винагород, одержані адвокатами за роботу в юридичних консультаціях;
- доходи громадян, включаючи священнослужителів, за роботу в релігійних організаціях;
- суми стипендій та інших доходів студентів вищих і середніх навчальних закладів, аспірантів, ординаторів;
- доходи громадян, одержані за сумісництвом та на підставі договорів цивільно-правового характеру, одержані за місцем основної роботи;
- різниця між цінами придбання (або балансовою вартістю) і цінами продажу товарів (виробів, продуктів) та будь-якого майна працівникам підприємства, якщо ці товари були продані на пільгових умовах за зниженими цінами;
- суми видані під звіт, які не повернуті повністю або частково, відповідно до порядку ведення касових операцій, встановленого Національним банком України.
Не включаються до сукупного оподатковуваного доходу:
- допомога по державному соціальному страхуванню і державному соціальному забезпеченню, крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (в тому числі допомога по догляду за хворою дитиною), зокрема допомога на поховання, у тому числі яка надається за рахунок юридичних або фізичних осіб, суми одержуваних аліментів
- компенсаційні виплати в грошовій і натуральній формі у межах норм, передбачених чинним законодавством, за винятком компенсації за невикористану відпустку при звільненні.
- Суми компенсаційних виплат, що перевищують встановлені чинним законодавством норми, суми компенсаційних виплат за невикористану відпустку, в тому числі при звільненні, включаються до складу місячного сукупного оподатковуваного доходу.
- страхові суми (страхове відшкодування), одержані громадянами за обов'язковим і добровільним страхуванням відповідно до Закону України «Про страхування» (за винятком випадків, коли страхові внески по добровільному накопичуваному страхуванню здійснюються за рахунок коштів підприємств, установ і організацій).
- вартість благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги (далі — благодійна допомога), яка надходить у вигляді коштів або майна (безоплатно виконаної роботи, наданої послуги), на користь осіб (від благодійних організації, державних органів, органів місцевого самоврядування),
- суми доходів, що спрямовуються у джерела їх одержання на придбання акцій, та суми, які інвестовані на реконструкцію і розширення виробництва суб'єктів підприємницької діяльності.
- Підставою для виключення з оподатковуваного доходу таких сум є письмова заява громадянина в бухгалтерію організації за місцем основної роботи з проханням спрямувати частину заробітку на зазначені цілі.
- Доходи, одержані від продажу акцій, оподатковуються на загальних підставах;
- вартість путівок на лікування, відпочинок та у дитячі оздоровчі табори, крім туристських та міжнародних;
- доходи працівників сільськогосподарських підприємств і рибних господарств, незалежно від форм власності та господарювання, і риболовецьких колгоспів, одержані ними натурою (сільськогосподарською, рибною продукцією власного виробництва зазначених підприємств та продукцією її переробки, за винятком продукції, визначеної Кабінетом Міністрів України у розмірах, що не перевищують 12 неоподатковуваних мінімумів на календарний рік). Решта доходів, одержаних натурою, включається до сукупного оподатковуваного доходу громадян виходячи із середньої ціни реалізації з урахуванням податку на додану вартість. Обчислення зазначених доходів провадиться за очікуваною собівартістю відповідної продукції;
- суми плати за утримання та навчання дітей у дошкільних виховних закладах, закладах загальної середньої, професійно-технічної освіти, а також у державних вищих закладах освіти, розташованих на території України, за рахунок фізичних або юридичних осіб.
Суми плати за навчання дітей та за утримання в дошкільних виховних закладах не включаються до сукупного оподатковуваного доходу тих громадян, на користь яких юридичною або фізичною особою були проведені такі виплати;
- суми дивідендів, що були оподатковані під час їх виплати відповідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;
- Державні стипендії видатним діячам науки, освіти, культури, фізичної культури і спорту;
- Державні премії України в галузі науки і техніки, Державні премії України імені Т.Шевченка, Державні премії України з архітектури;
- суми грошової допомоги, що надається сім'ям військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули (пропали безвісти) або померли під час виконання обов'язків військової служби, а також службових обов'язків з охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю;
- одноразові грошові виплати громадянам похилого віку у зв'язку з виходом на пенсію, що виплачуються відповідно до статті 15 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку», та суми грошової допомоги, що виплачується відповідно до частини шостої статті 37 Закону України «Про державну службу»;
- суми допомоги, вартість подарунків (призів), що надаються один раз на календарний рік у межах розміру прожиткового мінімуму, установленого законом на працездатну особу, за рахунок юридичних, фізичних осіб та громадських організацій (далі - допомога).
Зазначена допомога, надана фізичній особі за місцем її основної роботи, не включається до сукупного оподатковуваного доходу, а також не обкладається прибутковим податком, якщо така допомога надана не за місцем основної роботи набувача, але лише один раз на рік у будь-якому з місяців календарного року в межах розміру прожиткового мінімуму, затвердженого законом у розрахунку на місяць на працездатну особу на день її надання.
Юридичні особи (громадські організації тощо) та фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які надають допомогу набувачу не за місцем його основної роботи, надсилають податковому органу за місцем проживання такого набувача довідку за формою 2. При проведенні річних перерахунків за місцем основної роботи та/або податковим органом за річною декларацією із сукупного річного оподатковуваного доходу виключається фактично виплачена сума допомоги, але в межах розміру прожиткового мінімуму в розрахунку на місяць, що діяв на кінець звітного календарного року.
Ставки прибуткового податку
Розмір місячного сукупного оподатковуваного доходу (у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян) Ставка та розміри податку:
до 1 неоподатковуваного мінімуму не оподатковується
від 1 неоподатковуваного мінімуму + 1 грн. до 5 неоподатковуваних мінімумів 10% суми, що перевищує 1 неоподатковуваний мінімум
від 5 неоподатковуваних мінімумів + 1 грн. до 10 неоподатковуваних
мінімумів податок з 5 неоподатковуваних мінімумів + 15% суми, що перевищує 5 неоподатковуваних мінімумів
від 10 неоподатковуваних мінімумів + 1 грн. до 60 неоподатковуваних мінімумів податок з 10 неоподатковуваних мінімумів + 20% суми, що перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів
від 60 неоподатковуваних мінімумів + 1 грн. до 100 неоподатковуваних
мінімумів податок з 60 неоподатковуваних мінімумів + 30% суми, що перевищує 60 неоподатковуваних мінімумів
понад 100 неоподатковуваних мінімумів податок із 100 неоподатковуваних мінімумів + 40% суми, що перевищує 100 неоподатковуваних мінімумів
Інструкцією про прибутковий податок з громадян на іншими законодавчими актами встановлені пільги для окремих категорій громадян. При перевірці прибуткового податку доцільно користуватися нижченаведеною таблицею.
При наявності у громадянина права на пільги з кількох підстав йому надається одна з них за його вибором.
Для звітності по прибутковому податку передбачено застосовувати окрему форму. Наказом Державної податкової адміністрації України від б січня 1999 року № 10 «Про затвердження форми довідки про суми виплачених доходів і утриманих з них податків фізичних осіб (ф. № 8ДР) і Порядку заповнення та подання юридичними особами всіх форм власності й фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності довідки ф. № 8ДР». Основною її ознакою є кодифікація видів доходів та пільг, які застосовуються при обчисленні прибуткового податку.
Кінцевим етапом нарахування і утримання прибуткового податку з громадян є проведення підсумкового річного перерахунку. При перевірці правильності його розрахунку ревізор має перевірити суму сукупного річного оподатковуваного доходу. Прибутковий податок з річного доходу визначається із середньомісячного доходу з урахуванням сплаченого (утриманого) протягом року податку з місячних доходів. Обчислення податку і перерахунок провадиться підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності до 1 квітня наступного за звітним роком, до податкової інспекції (за місцем реєстрації) надсилається звіт про закінчення річних перерахунків відповідно до штатної чисельності та їх загальні результати — суми до утримання і повернення за формою № 11. Ці відомості за встановленою формою № 3 подаються ними до податкової інспекції за місцем проживання платника. Відомості за формою № 3 зберігаються на підприємстві і надаються громадянам за їх вимогою, а податковому органу — за запитом. Порядок проведення остаточного річного перерахунку прибуткового податку
за місцем основної роботи:
а) визначається сума сукупного річного оподатковуваного доходу, яка складається із сум місячних сукупних оподатковуваних доходів (за винятком сум, що не включаються до сукупного оподаткованого доходу) і яка зменшена на розмір пільг;
б) визначається середньомісячний сукупний оподатковуваний дохід шляхом ділення сукупного річного оподатковуваного доходу на 12 місяців;
в) визначається сума прибуткового податку із середньомісячного сукупного оподатковуваного доходу за ставками, наведеними в Інструкції;
г) визначається річна сума прибуткового податку шляхом множення значення прибуткового податку із середньомісячного сукупного оподатковуваного доходу на 12 місяців;
ґ) шляхом порівняння річної суми податку за перерахунком з фактично утриманою (сплаченою) за рік сумою податку визначається сума прибуткового податку, яка має бути доутримана і внесена до бюджету, або визначається зайво утримана (сплачена), яка підлягає поверненню громадянину, або, за його згодою (заявою), зараховується до сплати майбутніх платежів прибуткового податку;
д) результати остаточного річного перерахунку оформлюються довідкою за формою 3 на кожного працівника та звітом за формою згідно з додатком 11 до цієї Інструкції на всіх працівників.
Порядок проведення податковим органом остаточного річного перерахунку прибуткового податку:
а) визначається сума сукупного річного оподатковуваного доходу з усіх джерел за річною декларацією шляхом використання відомостей, наданих громадянином за формою № 3 та надісланих підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності відомостей за формою № 2, яка зменшена на розмір пільг, якщо відповідні документи додані до декларації;
б) проводяться дії, зазначені в пунктах б, в, г, ґ Порядку проведення остаточного річного перерахунку прибуткового податку за місцем основної роботи.
2. Ревізія кредитних операцій
Ціллю ревізії кредитних операцій є перевірка повноти і правильності отримання банківських кредитів, ефективності їх використання та своєчасності їх погашення. При проведенні ревізії кредитних операцій використовують: заявки на виділення відповідних лімітів кредитування, строкові зобов'язання, де вказано суми і строки погашення виданих кредитів, виписки банку, кредитні договори, розрахунки економічної ефективності і окупності витрат, проведених за рахунок довгострокових кредитів, кошторисно-фінансові розрахунки по заходах, здійснених за рахунок рахунку 50 «Довгострокові позики». До початку ревізії кредитних операцій необхідно вияснити в установі банку, чи не було порушень правил кредитування з боку підприємства і одночасно ознайомитись із актами перевірок підприємства, проведеними банком.
Значне місце в ревізії кредитних операцій займає перевірка кредитних даних із забезпечення виданих позик, тому що на цій стадії ревізії кредитних операцій є найбільше порушень. Практика контрольно-ревізійної роботи показує, що у склад забезпечень включають не прокредитовані ТМЦ, безтоварні рахунки при кредитуванні під розрахункові документи в дорозі. В таких випадках необхідно вияснити, за чиєю вказівкою були включені у склад забезпечення непрокредитовані ТМЦ, безтоварні рахунки і хто виконав дане доручення, в якій сумі була одержана позика банку, на який термін.
Короткострокові і довгострокові кредити банк надає на певні цілі, тому ревізору необхідно перевірити цільове використання одержаних кредитів. Завершують ревізію кредитних операцій перевіркою своєчасності погашення одержаних позик. Для цього використовують дані строкових зобов'язань по сумах і термінах погашення заборгованості банку, дані виписок по відповідних рахунках, дані бухгалтерського обліку по прострочених платежах.
За наявності прострочених кредитів видача нових не допускається. Процентні ставки за користування кредитом, обумовлені в кредитному договорі, нараховуються банком і списуються позичальником не рідше одного разу в квартал за платіжним дорученням. В разі відмови від сплати боргів за позиками банк їх стягує в претензійно-позовному порядку. Як правило, контроль за виконанням умов укладеного позичальником кредитного договору здійснює банк.
Ревізія і контроль - Романів:Завдання та джерела ревізії
Перевірка операцій з нарахування зарплати та її виплати є однією з найважливіших частин комплексної ревізії фінансово-господарської
діяльності підприємства.
Під час ревізії необхідно перевірити такі основні питання:
1) організація кадрової політики підприємства;
2) дотримання штатної дисципліни;
3) використання робочого часу;
4) виконання норм виробітку;
5) правильність та своєчасність розрахунків з робітниками та службовцями;
6) повноту та своєчасність розрахунків із бюджетом та з фондами соціального страхування.
Для цього перевіряються такі документи:
- штатний розпис;
- накази та розпорядження адміністрації стосовно руху особового складу;
- колективний договір, трудові договори, угоди, контракти;
- особові картки працівників;
- табелі обліку відпрацьованого часу;
- наряди за виконану роботу;
- листи обліку простоїв;
- акти про брак;
- виконавчі листи;
- листи непрацездатності;
- розрахунково-платіжні відомості;
- реєстри депонованої зарплати;
- журнал по рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці»;
- форми бухгалтерської та статистичної звітності.
У ході аналізу кадрової політики підприємства ревізор досліджує питому вагу робітників у загальній чисельності працівників. Проводиться також аналіз якісного рівня робітників з використанням при цьому показників професійного та кваліфікаційного складу, рівня освіти.
Слід пам'ятати, що досить часто кваліфікаційний рівень працівників залежить від терміну роботи на підприємстві, тобто від стажу. Тому проводять аналіз руху робочої сили, розраховуючи коефіцієнти вибуття, приймання та плинності робочої сили, порівнюючи їх із попередніми періодами.
Наступним етапом перевірки є дотримання штатної дисципліни. Передовсім рекомендується здійснити зіставлення фактичного штату працівників та службовців зі штатним розписом. Як наслідок може бути виявлено працівників, що утримуються понад штат.
В ході перевірки вивчають розподіл обов'язків працівників і службовців, їх фактичне завантаження роботою.
Слід звернути увагу на ефективність використання робочого часу. Спочатку зіставляють фактично відпрацьований час з плановим. При цьому уважно перевіряють табель обліку відпрацьованого часу. Ці табелі повинні вестися по категоріях працівників. Найбільш частими порушеннями табельного обліку є проставлення робочих днів за період тимчасової непрацездатності або за період неявок на роботу без поважних причин.
Проводячи ревізію, ревізор має здійснювати власні спостереження щодо своєчасності приходу працівників на роботу і закінчення робочого дня. Аналізу підлягають приховані цілоденні та годинні втрати робочого часу.
Для перевірки результатів праці робітників-відрядників перевіряється точність обліку виробітку. Облік виробітку на підприємстві ведеться у рапортах про виробіток, маршрутних листах, відомостях обліку виробітку, нарядах і т.д. В цих документах повинні бути вказані виробіток робітника або бригади і розцінки за одиницю продукції.
Перевіряючи правильність нарахування погодинної заробітної плати (службовцям), до уваги беруть дані про фактично відпрацьований час та систему встановлених ставок.
При цьому можна виявити такі типові порушення, як неправильне відображення дати прийому на роботу або звільнення з роботи, завищення окладу, а також включення в робочі дні періоду, за який слід було б нараховувати допомогу з тимчасової непрацездатності.
Перевіряючи правильність утримань із сум заробітної плати, ревізор повинен
мати такі відомості:
1) прибутковий податок згідно із встановленою шкалою з урахуванням пільг;
2) збір на обов'язкове пенсійне страхування згідно із встановленими процентами від нарахованої заробітної плати;
3) збір до фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням згідно із встановленими процентами від нарахованої заробітної плати;
4) збір до фонду соціального страхування, на випадок безробіття згідно з встановленими процентами від нарахованої заробітної плати;
5) аліменти (згідно з виконавчим листом);
6) суму отриманого авансу;
7) надлишкове виплачені суми за попередній період;
8) своєчасно неповернені підзвітні суми;
9) штрафи (згідно з протоколами чи актами).
При перевірці особливу увагу приділяють правильності оформлення розрахунково-платіжних відомостей, в яких зустрічаються такі порушення:
1) включення до відомостей підставних осіб (встановлюють за допомогою зустрічної перевірки);
2) завищення суми «Разом до виплати» (встановлюють арифметичною перевіркою).
3. Нормативні джерела інформації при проведенні ревізії кредитних операцій
Задачі ревізії кредитних операцій наступні:
- Перевірити обґрунтованість одержання, ефективність використання і своєчасність погашення банківських кредитів.
- Перевірити правильність відображення операцій в облікових регістрах.
Перевіряються:
- обґрунтованість одержання кредиту (кредитний договір);
- ефективність використання кредиту;
- своєчасність погашення;
- виписки банків по позичкових рахунках;
- правильність зведень про наявність сезонних закупівель ТМЦ для отримання кредиту на ці мети;
- причини надходження позичок понад нормативні запаси ТМЦ і на тимчасові потреби.
Підприємства можуть одержувати позики в інших осіб і організацій. Ці позики також вважаються кредитною заборгованістю і повинні перевірятися при ревізії.
При перевірці використовується журнал-ордер №4 і обліковий регістр по рахунках 50, 60, 68, 95, а також виписки банків.
Одним з найвагоміших моментів, які характеризують фінансове становище підприємства, є стан розрахунків з дебіторами та кредито-рами.
Розрахунки між контрагентами здійснюються через установи банків шляхом безготівкового розрахунку, міни майна (бартер), по-гашення боргових зобов'язань.
Основним завданням аудиту розрахунків є:
1) встановлення реальності дебіторської та кредиторської заборгованості;
2) перевірка наявності простроченої дебіторської та кредитор-ської заборгованості;
3) встановлення дебіторської та кредиторської заборгованості, з якої минув строк позивної давності;
4) перевірка списання заборгованості, строк позовної давності з якої минув;
5) перевірка правильності обліку дебіторської та кредиторської заборгованості залежно від прийнятого методу визначення реалі-зації та видів реалізації;
6) перевірка правильності та обґрунтованості списання заборгованості.
Джерелами інформації для проведення аудиту розрахунків з постачальниками, покупцями та замовниками, дебіторами та кредиторами є:
1) Регістри синтетичного обліку і звітність (баланс (форма № 1), Головна книга).
2) Регістри синтетичного і аналітичного обліку розрахунків (журнали-ордери № 6, 11, 8, 7; відомості № 16, 15 та ін. ).
3) Первинні документи з обліку розрахунків (накладні, рахунки-фактури, договори та ін.).
Нормативна база:
1) Положення "Про організацію бухгалтерського обліку звітності в Україні", затверджене Постановою КМУ від 03.04.1993 р. № 250.
2) "Вказівки щодо організації бухгалтерського обліку в Україні", затверджені наказом Мінфіну від 07.05.1993 р. № 25.
3) Інструкція "Про інвентаризацію основних засобів, нематеріаль-них активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків", затверджена наказом Мінфіну від 11.08.94 р. № 69.
4) Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР.
5) 5 . Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону Украї-ни "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.
6) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебітор-ська заборгованість", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 р. № 237.
7) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. № 20.
4. Способи фінансового контролю.
Під фінансовим контролем розуміють перевірку спеціальними уповноваженими органами встановлених форм, фінансових відносин, а також вивчення їхньої позитивної і негативної сторін для подальшого удосконалювання.
Фінансовий контроль необхідний керівнику підприємства і його команді щоб відповісти на наступні питання:
- чи буде давати прибуток підприємство і який при цьому рівень рентабельності.
- чи в змозі підприємство виконати свої зобов'язання перед кредиторами й іншими особами.
- чи варто залучати інвестиції або робити якісь фінансові вкладення в інші види діяльності.
Фінансовий контроль забезпечує вірогідність цієї інформації. Фінансовий контроль може бути: внутрішній, зовнішній, відомчий, позавідомчий, обов'язковий (плановий), ініціативний (позаплановий).
Сферою фінансового контролю є практично всі операції, які здійснюються з використанням грошей, а в деяких випадках і без них (бартерні угоди і т.п.). При цьому виходять з положення про неможливість виключення прямого або опосередкованого взаємозв'язку формування і використання фінансових ресурсів, фондів коштів з будь-якими видами діяльності або бездіяльності.
Отже, ті самі об'єкти можуть піддаватися не тільки фінансовому контролю, але й іншим видам контролю (при кредитуванні, розрахунках, ціноутворенні і т.д.). Але навіть при збігу конкретного предмета перевірки й аналізу фінансовому контролю властива особлива спрямованість в оцінці стану цих об'єктів, що відповідає його призначенню. Так, здійснюючи перевірку ефективності менеджменту підприємств і особливо банків, аудиторські фірми дають оцінку розмірів утворених резервів, що безпосередньо має відношення до визначення кінцевої величини оподатковуваного об'єкта. Контролю підлягають не тільки погано працюючі підприємства й організації, але і ті підприємства, що мають нормальні результати діяльності.
Конкретні форми і методи організації фінансового контролю це практичне втілення об'єктивно властивих фінансам як економічній категорії властивостей контролю.
Фінансовий контроль включає перевірку:
- дотримання вимог економічних законів, оптимальності пропорцій розподілу і перерозподілу вартості валового суспільного продукту і національного доходу;
- складання і виконання бюджету (бюджетний контроль);
- фінансового стану й ефективності використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів підприємств і організацій, бюджетних установ, а також податковий контроль;
- інші напрямки.
Перед фінансовим контролем стоять наступні задачі:
- сприяння збалансованості між потребою у фінансових ресурсах і розмірами грошових доходів і фондів народного господарства;
- забезпечення своєчасності і повноти виконання фінансових зобов'язань перед державним бюджетом;
- виявлення внутрівиробничих резервів росту фінансових ресурсів, у тому числі по зниженню собівартості і підвищенню рентабельності;
- сприяння раціональній витраті матеріальних цінностей і грошових ресурсів на підприємствах, в організаціях і бюджетних установах, а також правильному веденню бухгалтерського обліку і звітності;
- забезпечення дотримання діючого законодавства і нормативних актів, у тому числі в області оподатковування підприємств, що відносяться до різних організаційно-правових форм;
- сприяння високій віддачі зовнішньоекономічної діяльності підприємств, у тому числі по валютних операціях і ін.
Фінансовий контроль тісно пов'язаний з відповідальністю підприємств, організацій, установ, а також державних і фінансово-банківських структур за виконання фінансової дисципліни. Ця відповідальність може бути виражена як в адміністративних, так і в економічних (матеріальних) заходах впливу на порушника фінансової дисципліни. Економічні заходи впливу конкретно виявляються через фінансові санкції, що є тими важелями фінансового механізму, що сприяють підвищенню ефективності виробництва, його інтенсифікації, екологічному оздоровленню і т.д.
Проблеми посилення фінансової відповідальності, дієвості фінансового контролю вимагають, з одного боку, скорочення кількості застосовуваних санкцій, а, з іншої, підвищення їхньої результативності, чому, зокрема, сприяє проведена реформа оподатковування.
Фінансовий контроль можна умовно класифікувати за різними критеріями:
а) за часом проведення:
- попередній;
- поточний (оперативний);
- наступний.
б) за суб'єктами контролю:
- президентський;
- контроль представницьких органів влади і місцевого самоврядування;
- контроль виконавчих органів влади;
- контроль фінансово-кредитних органів;
- відомчий;
- внутрішньогосподарський;
- аудиторський;
в) за сферою фінансової діяльності:
- бюджетний;
- податковий;
- валютний;
- кредитний;
- страховий;
- інвестиційний;
- контроль за грошовою масою;
г) за формою проведення:
- обов'язковий (зовнішній);
- ініціативний (внутрішній);
д) за методами проведення:
- перевірки;
- обстеження;
- нагляд;
- аналіз фінансової діяльності;
- спостереження (моніторинг);
- ревізії.
Державний фінансовий контроль призначений для реалізації фінансової політики держави, створення умов для фінансової стабілізації. Фінансовий контроль покликаний забезпечувати інтереси і права держави і його установ, так і всіх інших економічних суб'єктів.
Розглянемо основні форми і методи проведення фінансового контролю.
Попередній фінансовий контроль. Він проводиться до здійснення фінансових операцій і має важливе значення для попередження фінансових порушень. Він передбачає оцінку обґрунтованості фінансових програм і прогнозів для запобігання неощадливої і неефективної витрати засобів.
Прикладом такого контролю на макрорівні є процес складання і твердження бюджетів усіх рівнів і фінансових планів позабюджетних фондів на основі оцінки обґрунтованості розподілу ВВП і розробки макроекономічних показників розвитку економіки країни. На мікрорівні — це процес розробки фінансових планів і кошторисів, кредитних і касових заявок, фінансових розділів бізнес-планів, складання прогнозних балансів, а також установчих договорів, договорів про спільну діяльність і т.д.
Поточний (оперативний) фінансовий контроль. Він здійснюється в момент здійснення грошових угод, фінансових операцій, видачі позичок і субсидій і т.д. Він попереджає можливі зловживання при одержанні і витраті засобів, сприяє дотриманню фінансової дисципліни і своєчасності здійснення фінансово-грошових розрахунків. Велику роль у цьому відіграють бухгалтерські служби.
Наступний фінансовий контроль, проведений шляхом аналізу і ревізії звітної фінансової і бухгалтерської документації, призначений для оцінки результатів фінансової діяльності економічних суб'єктів, зіставлення фінансових планів і прогнозів з результатами оцінки ефективності здійснення запропонованої фінансової стратегії, порівняння фінансових витрат із прогнозованими і т.д.
У процесі проведення перевірок на основі звітної документації і видаткових документів розглядаються окремі питання фінансової діяльності і намічаються міри для усунення виявлених порушень.
Обстеження на відміну від перевірки охоплює більш широкий спектр фінансово-економічних показників обстежуваного економічного суб'єкта для визначення його фінансового стану і можливих перспектив розвитку.
Нагляд здійснюється контролюючими органами за економічними суб'єктами, що одержали ліцензію на той або інший вид фінансової діяльності, і припускає дотримання ними встановлених правил і нормативів. Наприклад, здійснюючи нагляд з боку Нацбанку України за діяльністю комерційних банків; з боку Укрстрахнагляду — за страховими фірмами. Недотримання нормативів, що приводить до ризику банкрутства й обмеження інтересів клієнтів, спричиняє відкликання ліцензії.
Аналіз фінансової діяльності як різновид фінансового контролю припускає детальне вивчення періодичної або річної фінансово-бухгалтерської звітності з метою загальної оцінки результатів фінансової діяльності, оцінки фінансового стану і забезпеченості власним капіталом і ефективності його використання.
Спостереження (моніторинг) — постійний контроль з боку кредитних організацій за використанням виданої позички і фінансовим станом підприємства-клієнта; неефективне використання отриманої позички і зниження платоспроможності може привести до жорсткості умов кредитування, вимозі дострокового повернення позички.
Ревізія — найбільш глибокий і всеосяжний метод фінансового контролю. Це повне обстеження фінансово-господарської діяльності економічного суб'єкта з метою перевірки її законності, правильності, доцільності, ефективності.
Ревізії можуть бути повні і часткові; комплексні і тематичні; планові і позапланові; документальні і фактичні (тобто перевірка не тільки документів, але і наявності грошей і товарно-матеріальних цінностей). Ревізії проводяться органами управління по відношенню підвідомчих підприємств і установ, а також різними державними і недержавними органами контролю (КРУ Мінфіну, Казначейство, аудиторські служби). Результати ревізії оформляються актом, на підставі якого приймаються заходи для усунення порушень, відшкодуванню матеріального збитку і залученню винних до відповідальності.
Література
1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. //В редакції закону N 1829-III від 22.06.2000, ВВР, 2000, N 46, ст.391
2. Наказ Мінфіну „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування” N 291 від 30.11.99
3. Норматив N 3 “Мета та загальні принципи аудиту фінансової звітності”.// Затверджено рішенням Аудиторської палати України від 18 грудня 1998 р. N 73
4. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку. К:2000 р.
5. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку. К:А.С.К, 2001 р.
6. Давидов Г. М. Аудит. Навчальний посібник. К:”Знання”, 2001 р.
7. КАРУЦА С.М Фінансова звітність як предмет державного фінансового контролю.// Фінансовий контроль(всеукраїнський науково-теоретичний, інформаційно практичний журнал) № 1 від 09.01.2002
8. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. К:”Знання”, 2000 р.
