Дати обґрунтування інтенсивної технології вирощування зернових культур. Взаємозв’язок фаз розвитку, етапів органогенезу і продуктивності. Технологічна колія та її значення при впровадженні інтенсивних технологій вирощування.
Дати обґрунтування інтенсивної технології вирощування зернових культур. Взаємозв’язок фаз розвитку, етапів органогенезу і продуктивності. Технологічна колія та її значення при впровадженні інтенсивних технологій вирощування.
Основним напрямком подальшого зростання зернового господарства є інтенсифікація зерна на основі внесення оптимальної кількості органічних, мінеральних добрив, розширення посівів високоврожайних сортів і гібридів, впровадження комплексної механізації, інтенсивних та індустріальних технологій, застосування прогресивних форм організації і оплати праці з урахуванням кінцевого результату.
Велике значення має внесення оптимальних доз мінеральних добрив, які в конкретних природнокліматичних та економічних умовах забезпечують найбільш повне використання потенційних можливостей високоврожайних сортів і гібридів зернових культур. Так, при комплексному поєднанні добрив з іншими заходами існує реальна можливість одержати урожайність озимої пшениці до 50-60 ц/га (середня урожайність озимої пшениці по Україні становить 30 ц/га).
В останні роки в АПК різко скоротилося застосування органічних та мінеральних добрив. Скорочення застосування добрив призвело до різкого зниження урожаїв польових культур. А тому збільшення норм внесення добрив і доведення їх до оптимального рівня є актуальним питанням для сільськогосподарських товаровиробників.
Одним із шляхів підвищення ефективності виробництва зерна є виведення і впровадження в господарствах високоврожайних сортів і гібридів, стійких проти хвороб і придатних для вирощування на зрошуваних землях. Особливого значення у цьому зв’язку набуває поліпшення селекції і насін-ництва зернових культур. Для прикладу: в економічно розвинутих країнах підвищення врожайності сільськогосподарських культур на 50% забезпечується використанням добрив, на 25% - поліпшенням обробітку ґрунту і на 25% - впровадженням високоврожайних і перспективних сортів.
Отже, можна відмітити, що у підвищенні ефективності виробництва зерна значне місце займає оптимізація сортового складу. Під оптимальною розуміють таку структуру посівів, при якій на кожному полі, відведеному під відповідну культуру, висівають сорт, що забезпечує найбільш повне використання потенціальної родючості ґрунту. Підвищення ефективності виробництва зернових тісно пов’язане також з технічним переозброєнням галузі
Одним із напрямків підвищення економічної ефективності виробництва зерна є комплексна оцінка ефективності сівозмін з різним насиченням зерновими культурами. Існуючі недоліки в ціноутворенні не дають змоги правильно враховувати реальні витрати ресурсів, поза оцінкою залишаються природно-біологічні ресурси, які відіграють важливу роль у збільшенні виробництва зерна. Певні недоліки має вартісна оцінка показників економічної ефективності, так як сучасні порівняльні ціни не відображають фактичний рівень рентабельності. Тому поряд з агротехнічною та економічною потрібно проводити енергетичну оцінку, яка дає змогу виявити резерви підвищення ефективності з урахуванням енергозбереження.
Узагальнені результати розрахунків енергетичної ефективності різних варіантів інтенсивних сівозмін показують, що найвищий коефіцієнт енергетичної ефективності отримали в зернопросапних сівозмінах з горохом і одним та двома полями кукурудзи – 2,63 і 2,66. Цей показник був високим і в сівозмінах з 100% насиченням зерновими, в тому числі 33,3%-66,6% озимої пшениці, 33,3% ячменю та по 33,3% гороху. Проведені розрахунки свідчать про доцільність впровадження господарствами, що спеціалізуються на виробництві зернових колосових і зернобобових культур трипільних схем сівозмін: чорний пар – озима пшениця – цукрові буряки; горох – озима пшениця – цукрові буряки. Для господарств з круп’янозерновим виробничим напрямком кращими є сівозміни з 100% насиченням їх зерновими, в тому числі 33,3% гороху, 33,3% озимої пшениці та 33,4% гречки або проса.
Інтенсифікація зернового господарства неможлива без комплексної механізації виробництва зерна. Вона є основою впровадження інтенсивних технологій вирощування зернових культур і забезпечує зростання продуктивності праці при виробництві зерна. Забезпеченість господарства надійною системою машин дає змогу якісно і в оптимальні строки виконувати всі види робіт, що сприяє підвищенню врожайності зернових культур і значно зменшує втрати зерна.
Комплексна механізація – основна база підвищення продуктивності праці в зерновому господарстві. Як показують підрахунки, запровадження всієї системи машин дасть змогу зменшити затрати праці до 0,67-0,09 люд.-год на 1 ц зерна [29, с.290].
Комплексна механізація передбачає виконання всіх процесів механічними засобами при збереженні ручного управління машинами. Система машин, як сукупність різних видів техніки, яка забезпечує послідовне і безперервне виконання робіт у виробничому процесі, є основою впровадження комплексної механізації сільськогосподарського виробництва, втілення найважливіших досягнень і тенденцій науково-технічного прогресу в сільському господарстві. Впровадження систем машин в усіх галузях, зокрема і в зерновій, має забезпечити збільшення виходу продукції при менших затратах праці і коштів на її одиницю, сприяти поліпшенню умов праці. При цьому треба враховувати зональні особливості сільськогосподарського виробництва і створювати сприятливі умови для життєдіяльності живих організмів.
Важливим напрямком підвищення економічної ефективності зернового виробництва є поліпшення якості зерна, особливо за рахунок сильних і твердих сортів пшениці з високим вмістом білка (15-17%) і клейковини (28-36%). Категорія якість продукції включає в себе сукупність властивостей , що характеризують міру спроможності даної продукції задовольняти потреби споживачів згідно з її цільовим призначенням. Якість зернових культур має важливе значення, оскільки закупівельні ціни на зерно встановлюються з урахуванням його якості. Збільшення виробництва і поліпшення якості зерна сприяють підвищенню дохідності зернового господарства, а отже, і зміцненню економіки сільськогосподарських підприємств. Однак, складне економічне становище сучасного сільського господарства і, особливо, відсутність необхідної кількості мінеральних добрив, засобів захисту рослин призвели до зниження родючості ґрунтів і погіршення основних показників ефективного господарювання в рослинництві – урожайності та якості продукції. Тому на сьогодні постає питання: яким чином компенсувати те, чого не вистачає в ґрунті, і як стабілізувати урожайність та підвищити якість зерна? Одним із можливих шляхів часткової компенсації азоту є використання бобових культур, які не тільки підвищують родючість ґрунту, а й поліпшують його структуру. Це в кінцевому результаті позитивно впливає на рівень урожайності, якість зерна і деякою мірою знижує шкодочинність від хвороб та шкідників. В нинішній ситуації, коли не вистачає азотних добрив, одним із основних шляхів поповнення ґрунту азотом є використання азотофіксуючих систем або створення міжвидових агрофітоценозів. При цьому значно покращуються якісні характеристики зерна озимої пшениці. Так, вміст білка в зерні озимої пшениці, що висівались після посіву гороху, був на 1,28%, а після однорічних трав на 0,78% вищим, ніж в чистих, сирої клейковини – 4,3%, скловидність – 5,2% відповідно.
Одним із шляхів підвищення економічної ефективності виробництва зерна є впровадження прогресивних форм організації і оплати праці. Підвищення рівня оплати стимулює особисту матеріальну заінтересованість у зростанні продуктивності праці і є реальною умовою збільшення виробництва продукції.
Отже, на основі комплексного використання всіх факторів інтенсивного розвитку зернового господарства (комплексної механізації, внесення оптимальних доз мінеральних добрив, гербіцидів, впровадження високоврожайних сортів, використання якісного насіння та інше), формується інтенсивна технологія виробництва зерна. Вона передбачає виконання комплексу агротехнічних і організаційних заходів, спрямованих на одержання високих урожаїв.
Важливим резервом збільшення виробництва зерна є впровадження інтенсивних технологій його вирощування. Такі технології вимагають вкладення додаткових коштів (на використання добрив, пестицидів, нових сортів), внаслідок чого виробничі витрати на один гектар площі збільшувалися по озимій пшениці на 35,1%, озимому ячменю – 33,6%, ярому ячменю – 27,8 і кукурудзі – 22,1%. Внаслідок цього собівартість одного центнера зерна була дещо вищою за середні обласні показники. Разом з тим, завдяки зростанню рівня врожайності і ціни реалізації, за рахунок одержання більш якісної продукції, основні економічні показники були вищими. Так, вирощування зернових культур за інтенсивною технологією дозволило одержати наступні прирости врожайності до середнього обласного рівня: по озимій пшениці – 14,2%, озимому ячменю – 16,0%, ярому ячменю – 22,3 і кукурудзі – 14,4%. З економічних показників більшою мірою зростав чистий прибуток на один гектар площі і меншою мірою – рентабельність. Часка чистого прибутку за рахунок інтенсифікації в загальному чистому прибутку була більш високою в озимих зернових культур: у пшениці – 29,9%, ячменю – 44,8%. Найменшою вона була в кукурудзі – 20,5%.
Впровадження інтенсивних технологій вирощування зернових, технічних, овочевих і плодових культур потребує застосування високоякісних органічних і мінеральних добрив, вміст і співвідношення елементів живлення в яких повинні максимально відповідати біологічним вимогам культур і агрохімічним властивостям грунтів. Нині цього можна досягти, застосовуючи суміші добрив, які, на відміну від односторонніх добрив, містять не фіксовану кількість поживних елементів, а ту, яка потрібна в грунті для отримання запланованого врожаю, якої потребують кліматичні умови і біологія культури.
Технологічна колія.
Під час догляду за зерновими в процесі вегетації необхідно виконати певний обсяг робіт з внесенням добрив і обприскування посівів, які пов’язані з переміщенням наземних агрегатів по полю.
Колеса трактора і причіпної машини ущільнюють грунт і пошкоджують рослини. Так, один проїзд по рослинах висотою 40 см призводить до зниження їх врожаю на 4-8%.
Ущільнення грунту одноразовим проходом техніки викликає різке (у 1,5-2 рази) зниження продуктивності кущистості, довжини стебла і кількості зерен у ньому. Тільки через переущільнення грунту врожайність рослин зменшується до 20%. Крім того, механізаторам вадко дотримуватись необхідної відстані між проходами агрегатів. Це призводить до огріхів і накладок.
Пересування сільськогосподарської техніки по технологічній колії дозволяє своєчасно виконати операції догляду за посівами, зводить до мінімуму механічні пошкодження рослин і площу пол., що ущільнюється колесами машин. Забезпечується висока якість виконаних робіт за рахунок точного маркування поля і недопущення перекриття або пропусків по стиках, між проходами агрегатів. В кінцевому результаті це призводить до підвищення врожайності і якості зерна, а також продуктивності праці. Ширину колій і ходових доріжок, відстань між технологічними коліями встановлюють, виходячи з наявної у господарстві техніки для догляду за посівами. Параметри технологічної колії повинні співпадати з шириною захвату обприскувача і розкидача мінеральних добрив, з розмірами колії трактора та шириною гусениць чи коліс трактора і причіпного знаряддя.
Якщо в господарстві є сівалки марки СЗ-3,6 чи СЗА-3,6, розкидачі мінеральних добрив НРУ – 0,5 чи РМС-6, обприскувачі ОПШ-15 або ПОМ-630 і трактори МТЗ з вузькопрофільними шинами, то формують колі шириною 1350 мм з відстанню між ними 10,35 м і шириною ходових доріжок 300 мм. Для цього необхідно на середній сівалці присівалкового апарату закрити в насіннєвому ящику 8-й та 17-й висівні апарати.
У випадку застосування іншого набору техніки, зокрема розкидачів мінеральних добрив марки І-РМГ-4 чи РУМ-5, формують технологічні колії шириною 1800 мм, а ходові доріжки залишають шириною 450 мм. У цьому разі закривають 6 і 7-й та 18 і 19-й висівні апарати присівалкового апарату трисівалкового апарату, або перекривають їх через два проходи агрегати при сівбі однієї сівалкою.
При використанні широкозахватних агрегатів відстань між коліями можна збільшити до 18 м.
Складовою частиною ресурсозбереження є залишення однієї незасіяної доріжки замість двох. Відстань між такими орієнтирними доріжками дорівнює ширині захвату знарядь для догляд за посівами. Вони призначені для забезпечення рівномірності внесення добрив і пестицидів, але й для проходу одного колеса агрегату.
Основним напрямком подальшого зростання зернового господарства є інтенсифікація зерна на основі внесення оптимальної кількості органічних, мінеральних добрив, розширення посівів високоврожайних сортів і гібридів, впровадження комплексної механізації, інтенсивних та індустріальних технологій, застосування прогресивних форм організації і оплати праці з урахуванням кінцевого результату.
Велике значення має внесення оптимальних доз мінеральних добрив, які в конкретних природнокліматичних та економічних умовах забезпечують найбільш повне використання потенційних можливостей високоврожайних сортів і гібридів зернових культур. Так, при комплексному поєднанні добрив з іншими заходами існує реальна можливість одержати урожайність озимої пшениці до 50-60 ц/га (середня урожайність озимої пшениці по Україні становить 30 ц/га).
В останні роки в АПК різко скоротилося застосування органічних та мінеральних добрив. Скорочення застосування добрив призвело до різкого зниження урожаїв польових культур. А тому збільшення норм внесення добрив і доведення їх до оптимального рівня є актуальним питанням для сільськогосподарських товаровиробників.
Одним із шляхів підвищення ефективності виробництва зерна є виведення і впровадження в господарствах високоврожайних сортів і гібридів, стійких проти хвороб і придатних для вирощування на зрошуваних землях. Особливого значення у цьому зв’язку набуває поліпшення селекції і насін-ництва зернових культур. Для прикладу: в економічно розвинутих країнах підвищення врожайності сільськогосподарських культур на 50% забезпечується використанням добрив, на 25% - поліпшенням обробітку ґрунту і на 25% - впровадженням високоврожайних і перспективних сортів.
Отже, можна відмітити, що у підвищенні ефективності виробництва зерна значне місце займає оптимізація сортового складу. Під оптимальною розуміють таку структуру посівів, при якій на кожному полі, відведеному під відповідну культуру, висівають сорт, що забезпечує найбільш повне використання потенціальної родючості ґрунту. Підвищення ефективності виробництва зернових тісно пов’язане також з технічним переозброєнням галузі
Одним із напрямків підвищення економічної ефективності виробництва зерна є комплексна оцінка ефективності сівозмін з різним насиченням зерновими культурами. Існуючі недоліки в ціноутворенні не дають змоги правильно враховувати реальні витрати ресурсів, поза оцінкою залишаються природно-біологічні ресурси, які відіграють важливу роль у збільшенні виробництва зерна. Певні недоліки має вартісна оцінка показників економічної ефективності, так як сучасні порівняльні ціни не відображають фактичний рівень рентабельності. Тому поряд з агротехнічною та економічною потрібно проводити енергетичну оцінку, яка дає змогу виявити резерви підвищення ефективності з урахуванням енергозбереження.
Узагальнені результати розрахунків енергетичної ефективності різних варіантів інтенсивних сівозмін показують, що найвищий коефіцієнт енергетичної ефективності отримали в зернопросапних сівозмінах з горохом і одним та двома полями кукурудзи – 2,63 і 2,66. Цей показник був високим і в сівозмінах з 100% насиченням зерновими, в тому числі 33,3%-66,6% озимої пшениці, 33,3% ячменю та по 33,3% гороху. Проведені розрахунки свідчать про доцільність впровадження господарствами, що спеціалізуються на виробництві зернових колосових і зернобобових культур трипільних схем сівозмін: чорний пар – озима пшениця – цукрові буряки; горох – озима пшениця – цукрові буряки. Для господарств з круп’янозерновим виробничим напрямком кращими є сівозміни з 100% насиченням їх зерновими, в тому числі 33,3% гороху, 33,3% озимої пшениці та 33,4% гречки або проса.
Інтенсифікація зернового господарства неможлива без комплексної механізації виробництва зерна. Вона є основою впровадження інтенсивних технологій вирощування зернових культур і забезпечує зростання продуктивності праці при виробництві зерна. Забезпеченість господарства надійною системою машин дає змогу якісно і в оптимальні строки виконувати всі види робіт, що сприяє підвищенню врожайності зернових культур і значно зменшує втрати зерна.
Комплексна механізація – основна база підвищення продуктивності праці в зерновому господарстві. Як показують підрахунки, запровадження всієї системи машин дасть змогу зменшити затрати праці до 0,67-0,09 люд.-год на 1 ц зерна [29, с.290].
Комплексна механізація передбачає виконання всіх процесів механічними засобами при збереженні ручного управління машинами. Система машин, як сукупність різних видів техніки, яка забезпечує послідовне і безперервне виконання робіт у виробничому процесі, є основою впровадження комплексної механізації сільськогосподарського виробництва, втілення найважливіших досягнень і тенденцій науково-технічного прогресу в сільському господарстві. Впровадження систем машин в усіх галузях, зокрема і в зерновій, має забезпечити збільшення виходу продукції при менших затратах праці і коштів на її одиницю, сприяти поліпшенню умов праці. При цьому треба враховувати зональні особливості сільськогосподарського виробництва і створювати сприятливі умови для життєдіяльності живих організмів.
Важливим напрямком підвищення економічної ефективності зернового виробництва є поліпшення якості зерна, особливо за рахунок сильних і твердих сортів пшениці з високим вмістом білка (15-17%) і клейковини (28-36%). Категорія якість продукції включає в себе сукупність властивостей , що характеризують міру спроможності даної продукції задовольняти потреби споживачів згідно з її цільовим призначенням. Якість зернових культур має важливе значення, оскільки закупівельні ціни на зерно встановлюються з урахуванням його якості. Збільшення виробництва і поліпшення якості зерна сприяють підвищенню дохідності зернового господарства, а отже, і зміцненню економіки сільськогосподарських підприємств. Однак, складне економічне становище сучасного сільського господарства і, особливо, відсутність необхідної кількості мінеральних добрив, засобів захисту рослин призвели до зниження родючості ґрунтів і погіршення основних показників ефективного господарювання в рослинництві – урожайності та якості продукції. Тому на сьогодні постає питання: яким чином компенсувати те, чого не вистачає в ґрунті, і як стабілізувати урожайність та підвищити якість зерна? Одним із можливих шляхів часткової компенсації азоту є використання бобових культур, які не тільки підвищують родючість ґрунту, а й поліпшують його структуру. Це в кінцевому результаті позитивно впливає на рівень урожайності, якість зерна і деякою мірою знижує шкодочинність від хвороб та шкідників. В нинішній ситуації, коли не вистачає азотних добрив, одним із основних шляхів поповнення ґрунту азотом є використання азотофіксуючих систем або створення міжвидових агрофітоценозів. При цьому значно покращуються якісні характеристики зерна озимої пшениці. Так, вміст білка в зерні озимої пшениці, що висівались після посіву гороху, був на 1,28%, а після однорічних трав на 0,78% вищим, ніж в чистих, сирої клейковини – 4,3%, скловидність – 5,2% відповідно.
Одним із шляхів підвищення економічної ефективності виробництва зерна є впровадження прогресивних форм організації і оплати праці. Підвищення рівня оплати стимулює особисту матеріальну заінтересованість у зростанні продуктивності праці і є реальною умовою збільшення виробництва продукції.
Отже, на основі комплексного використання всіх факторів інтенсивного розвитку зернового господарства (комплексної механізації, внесення оптимальних доз мінеральних добрив, гербіцидів, впровадження високоврожайних сортів, використання якісного насіння та інше), формується інтенсивна технологія виробництва зерна. Вона передбачає виконання комплексу агротехнічних і організаційних заходів, спрямованих на одержання високих урожаїв.
Важливим резервом збільшення виробництва зерна є впровадження інтенсивних технологій його вирощування. Такі технології вимагають вкладення додаткових коштів (на використання добрив, пестицидів, нових сортів), внаслідок чого виробничі витрати на один гектар площі збільшувалися по озимій пшениці на 35,1%, озимому ячменю – 33,6%, ярому ячменю – 27,8 і кукурудзі – 22,1%. Внаслідок цього собівартість одного центнера зерна була дещо вищою за середні обласні показники. Разом з тим, завдяки зростанню рівня врожайності і ціни реалізації, за рахунок одержання більш якісної продукції, основні економічні показники були вищими. Так, вирощування зернових культур за інтенсивною технологією дозволило одержати наступні прирости врожайності до середнього обласного рівня: по озимій пшениці – 14,2%, озимому ячменю – 16,0%, ярому ячменю – 22,3 і кукурудзі – 14,4%. З економічних показників більшою мірою зростав чистий прибуток на один гектар площі і меншою мірою – рентабельність. Часка чистого прибутку за рахунок інтенсифікації в загальному чистому прибутку була більш високою в озимих зернових культур: у пшениці – 29,9%, ячменю – 44,8%. Найменшою вона була в кукурудзі – 20,5%.
Впровадження інтенсивних технологій вирощування зернових, технічних, овочевих і плодових культур потребує застосування високоякісних органічних і мінеральних добрив, вміст і співвідношення елементів живлення в яких повинні максимально відповідати біологічним вимогам культур і агрохімічним властивостям грунтів. Нині цього можна досягти, застосовуючи суміші добрив, які, на відміну від односторонніх добрив, містять не фіксовану кількість поживних елементів, а ту, яка потрібна в грунті для отримання запланованого врожаю, якої потребують кліматичні умови і біологія культури.
Технологічна колія.
Під час догляду за зерновими в процесі вегетації необхідно виконати певний обсяг робіт з внесенням добрив і обприскування посівів, які пов’язані з переміщенням наземних агрегатів по полю.
Колеса трактора і причіпної машини ущільнюють грунт і пошкоджують рослини. Так, один проїзд по рослинах висотою 40 см призводить до зниження їх врожаю на 4-8%.
Ущільнення грунту одноразовим проходом техніки викликає різке (у 1,5-2 рази) зниження продуктивності кущистості, довжини стебла і кількості зерен у ньому. Тільки через переущільнення грунту врожайність рослин зменшується до 20%. Крім того, механізаторам вадко дотримуватись необхідної відстані між проходами агрегатів. Це призводить до огріхів і накладок.
Пересування сільськогосподарської техніки по технологічній колії дозволяє своєчасно виконати операції догляду за посівами, зводить до мінімуму механічні пошкодження рослин і площу пол., що ущільнюється колесами машин. Забезпечується висока якість виконаних робіт за рахунок точного маркування поля і недопущення перекриття або пропусків по стиках, між проходами агрегатів. В кінцевому результаті це призводить до підвищення врожайності і якості зерна, а також продуктивності праці. Ширину колій і ходових доріжок, відстань між технологічними коліями встановлюють, виходячи з наявної у господарстві техніки для догляду за посівами. Параметри технологічної колії повинні співпадати з шириною захвату обприскувача і розкидача мінеральних добрив, з розмірами колії трактора та шириною гусениць чи коліс трактора і причіпного знаряддя.
Якщо в господарстві є сівалки марки СЗ-3,6 чи СЗА-3,6, розкидачі мінеральних добрив НРУ – 0,5 чи РМС-6, обприскувачі ОПШ-15 або ПОМ-630 і трактори МТЗ з вузькопрофільними шинами, то формують колі шириною 1350 мм з відстанню між ними 10,35 м і шириною ходових доріжок 300 мм. Для цього необхідно на середній сівалці присівалкового апарату закрити в насіннєвому ящику 8-й та 17-й висівні апарати.
У випадку застосування іншого набору техніки, зокрема розкидачів мінеральних добрив марки І-РМГ-4 чи РУМ-5, формують технологічні колії шириною 1800 мм, а ходові доріжки залишають шириною 450 мм. У цьому разі закривають 6 і 7-й та 18 і 19-й висівні апарати присівалкового апарату трисівалкового апарату, або перекривають їх через два проходи агрегати при сівбі однієї сівалкою.
При використанні широкозахватних агрегатів відстань між коліями можна збільшити до 18 м.
Складовою частиною ресурсозбереження є залишення однієї незасіяної доріжки замість двох. Відстань між такими орієнтирними доріжками дорівнює ширині захвату знарядь для догляд за посівами. Вони призначені для забезпечення рівномірності внесення добрив і пестицидів, але й для проходу одного колеса агрегату.
