ЗАЛОЗИ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ
Реферат з біології
ЗАЛОЗИ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ
Основною ознакою будови залоз внутрішньої секреції є від-сутність вивідних проток, тому їхні секрети виділяються безпо-середньо у кров або лімфу, що їх омиває. Кількість цих секретів невелика, називаються вони гормонами (від грецького слова, яке означає «збудження»). Науку, що вивчає будову, функції і за-хворювання залоз внутрішньої секреції, називають ендокрино-логією.
До залоз внутріш-ньої секреції віднося-ться: гіпофіз, щитовид-на, прищитовидні, ши-шковидна (епіфіз), вилочкова (тімус), наднирники, статеві і під-шлункова. Останні дві одночасно є і залоза-ми зовнішньої секре-ції, тому їх називають змішаними. Значення залоз внутрішньої секреції. Поняття про гормони. Роль гормональної регуляції в організмі. Гормони — це біоло-гічно активні речови-ни, які в невеликих кількостях здатні ро-бити на організм знач-ний вплив.
Гормони характе-ризуються специфіч-ністю, тобто кожний гормон виконує певну функцію і не торкається інших. Гормони, надходячи в кров, виконують свою роль далеко від місця синтезу. В швидкості виникнення ефекту гормони поступаються нервовій системі.
Хімічна природа гормонів неоднорідна: видозмінені амінокис-лоти, білки, поліпептиди, стероїди (органічні сполуки, які нале-жать до групи складних ліпідів, що не піддаються омиленню) та ін. Так, тироксин щитовидної залози є йодованою амінокисло-тою; інсулін, глюкагон підшлункової залози, соматотропний гормон (росту) гіпофізу — білки; адреналін, норадреналін наднирників — катехоламіни (азотвмісні органічні сполуки, що утворюються в клі-тинах організмів з амінокислот у процесі декарбоксилювання) гормони статевих залоз: естрадіол, тестостерон — стероїди.
Гормони мають сильний вплив на регуляцію обміну речовин, росту, статевого розвитку, функцій окремих органів. Одні гормони здатні підсилювати функцію, а інші — послаблювати. Отже, завдя-ки гормонам, що виробляються в залозах внутрішньої секреції, здійснюється регуляція життєдіяльності організму.
На жаль, злагоджена функція залоз внутрішньої секреції може розладнюватися. Вони можуть виділяти гормони в надлишку і це супроводжується гіперфункцією їх (більше норми). В інших випадках залози можуть виробляти мало гормонів, тоді проявляє-ться недостатність їх в організмі — гіпофункція (менше норми). Гіперфункція і гіпофункція призводять до порушення життєдіяль-ності організму, захворювань.
Залози внутрішньої секреції виконують багато функцій. Серед них найбільш показовим у цьому відношенні є гіпофіз. Він невеликий за розміром, маса його 0,35-0,65г, розташований при основі мозку, з яким сполучений за допомогою ніжки. В гіпофізі виділяють три долі: передню, середню і задню. Усі вони продукують гормони з різними функціями.
Передня доля виробляє кілька гормонів. Один з них впливає на ріст тіла, інші — на діяльність статевих залоз, щитовидної залози, наднирників і т. п. Гормон росту стимулює розвиток ор-ганізму, одночасно впливаючи на обмін жирів, вуглеводів і білків. При надлишку цього гормону розвивається гігантизм. У дітей і дорослих хвороба проявляється по-різному. Зріст хворих дітей значно більший зросту однолітків, і в юному віці вони можуть до-сягати двох метрів.
Якщо гіперфункція передньої долі гіпофізу розвивається у до-рослих, то у них ніби відновлює-ться ріст. При цьому збільшую-ться тільки ті частини тіла (руки, ноги, язик, ніс, щелепи), які не втратили здатність рости. Захво-рювання називають акромегалією.
При недостатній кількості гор-мону росту у дітей розвивається карликовість. На відміну від кретинізму, що зв'язаний з гіпофункцією щитовидної залози, зберігаються пропорції тіла і психічний розвиток. Якщо захворювання виникає у дорослих, то змінюється обмін речовин, який супроводжується тяжким ожирінням або, навпаки, схуд-ненням (виснаженням).
Середня доля гіпофіза виділяє гормон, який регламентує утво-рення пігменту шкіри.
Задня доля гіпофізу нагромаджує гормони вазопресин і окси-тоцин, що надходять сюди від підгорбової ділянки. Вазопресин підвищує артеріальний тиск і при-гнічує утворення сечі. Знижена функція задньої долі призво-дить до нецукрового діабету. Це захворювання супроводжується виділенням надзвичайно великої кількості сечі — 5 і більше літрів за добу. На відміну від цукрового діабету сеча не містить цукру.
Другий гормон — окситоцин — діє на мускулатуру матки, ви-кликаючи її скорочення.
Як видно з далеко не повного опису значення гіпофізу, ця залоза має сильний і різноманітний безпосередній вплив на орга-нізм. Крім того, гіпофіз регулює діяльність інших ендокринних залоз: щитовидної, статевих, епіфізу, наднирників.
Щитовидна залоза розташована спереду від дихального горла і по боках гортані. Маса її близько 30-40 г. Продукує гормон тироксин, її природжене недорозвинення призводить де захво-рювання мікседемою і кретинізмом. Мікседема зумовлюється не-достатністю гормону тироксину. При цьому відбувається надлиш-кове нагромадження в шкірі складних сполук, через що вона здається товстою. Затримується процес окостеніння. Діти погане ростуть, пізніше звичайного починають ходити і сидіти. Крети-нізм — більш важка форма недостатності функції щитовидної залози. У хворих затримується фізичний і психічний розвиток. Хворі діти виростають не більше 140 см і такими залишаються на все життя. При цьому у них тіло непропорціональне, білко-вий і сольовий обмін знижені, але підвищений вуглеводний обмін; затримується розвиток мови.
Штучне введення гормонів в організм поліпшує розвиток, але повністю не нормалізує.
При підвищеному виділенні щитовидною залозою тироксину розвивається базедова хвороба. Вона характеризується інтен-сивним обміном-речовин, вирячкуватістю, підвищеною збудливістю нервової системи, дрижанням кінцівок, похуданням. Лікування спрямоване на пригнічення активності продукції гормонів, хірур-гічне видалення більшої частини залози.
Таким чином, від гормонів щитовидної залози залежать: пра-вильний розвиток тканин, зокрема кісткової системи, обмін ре-човин, функція нервової системи.
Гормони підшлункової залози, наднирників. Підшлункова залоза поряд з утворенням травних ферментів здійснює синтез ряду гормонів — інсуліну, глюкагону, із яких ми розглянемо інсулін. Він утворюється спеціальними клітинами панкреатичних острів-ців (острівців Лангерганса) цієї залози і складається з 51 аміно-кислоти. Під впливом інсуліну підвищується проникність цито-плазматичних мембран, відбувається проникнення молекул глюко-зи із крові в клітини, підсилюється синтез складного вуглеводу глікогену. В нормі вміст глюкози в крові коливається від 4,4 до 6,6 ммоль/л. При недостатньому утворенні інсуліну клітинами під-шлункової залози або порушенні його засвоєння в організмі не відбувається утилізація тканинами глюкози з плазми крові, і тоді різко підвищується її кількість у крові і тканинах. Це супроводжує-ться порушенням обміну не тільки вуглеводів, але й інших сполук нормальної життєдіяльності, і розвивається захворювання — цук-ровий діабет. Крім цукру в крові і сечі нагромаджуються кислі продукти обміну речовин. Вони виділяються з сечею, кількість якої збільшена, бо хворі п'ють багато води, щоб утамувати спрагу, яка супроводжує цю хворобу.
Для лікування цієї хвороби застосовують препарати інсуліну або речовини з подібною дією. Вони нормалізують обмін вугле-водів і у хворих відновлюється життєдіяльність. Для профілак-тики діабету необхідний здоровий спосіб життя, який передбачає не тільки дотримання режиму праці і відпочинку, але й раціо-нальне харчування, нормальну психологічну обстановку в сім'ї і колективі.
На жаль, введений інсулін діє не довго і його вводять щоденно. Вчені інтенсивно працюють над розробленням препаратів більш тривалої дії.
Наднирники — парні залози невеликих розмірів, масою до 4 г. Розташовані на верхніх полюсах нирок, тому їх так і називають. Складаються із мозкового і кіркового шарів. Клітини мозкового шару продукують декілька гормонів. Основні з них адреналін і норадреналін. Вони звужують просвіт крово-носних судин, підсилюють розщеплення глікогену, підвищують працездатність, серцеву діяльність. Звуження кровоносних судин супроводжується підвищенням тиску крові. Підсилення розщеп-лення глікогену супроводжується збільшенням кількості цукру в плазмі крові. Такі зміни в організмі відбуваються при емоціо-нальних хвилюваннях людини, що є наслідком підвищення виді-лення адреналіну із наднирників.
У корі наднирників синтезуються гормони під загальною наз-вою кортикостероїди, їх близько 40 видів. Серед широко викорис-товуваних в медицині відомі кортизон і гідрокортизон. Вони ре-гулюють обмін вуглеводів, перешкоджають розвитку запалення. При нестачі цих гормонів виникає бронзова хвороба, при якій шкіра набуває бронзового кольору. Крім цього людина худне, втрачає працездатність через розлади нервово-м'язової системи.
Таким чином, функція наднирників складна і різноманітна: вони регулюють обмін речовин, тиск крові, тонус м'язів, стан імунітету. Для запобігання захворювань наднирників важливо зміцнювати психоемоціональне здоров'я, раціонально загартову-вати організм, що дає можливість уникнути простудних хвороб.
У цілому залози внутрішньої секреції, не дивлячись на неве-ликі розміри, невелику кількість гормонів, що вони продукують, мають великий вплив на життєдіяльність організму і тісно взаємо-діють між собою. Разом з нервовою системою вони відносяться до біологічних регуляторів вищого ряду і забезпечує нейрогуморальну регуляцію.
ЗАЛОЗИ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ
Основною ознакою будови залоз внутрішньої секреції є від-сутність вивідних проток, тому їхні секрети виділяються безпо-середньо у кров або лімфу, що їх омиває. Кількість цих секретів невелика, називаються вони гормонами (від грецького слова, яке означає «збудження»). Науку, що вивчає будову, функції і за-хворювання залоз внутрішньої секреції, називають ендокрино-логією.
До залоз внутріш-ньої секреції віднося-ться: гіпофіз, щитовид-на, прищитовидні, ши-шковидна (епіфіз), вилочкова (тімус), наднирники, статеві і під-шлункова. Останні дві одночасно є і залоза-ми зовнішньої секре-ції, тому їх називають змішаними. Значення залоз внутрішньої секреції. Поняття про гормони. Роль гормональної регуляції в організмі. Гормони — це біоло-гічно активні речови-ни, які в невеликих кількостях здатні ро-бити на організм знач-ний вплив.
Гормони характе-ризуються специфіч-ністю, тобто кожний гормон виконує певну функцію і не торкається інших. Гормони, надходячи в кров, виконують свою роль далеко від місця синтезу. В швидкості виникнення ефекту гормони поступаються нервовій системі.
Хімічна природа гормонів неоднорідна: видозмінені амінокис-лоти, білки, поліпептиди, стероїди (органічні сполуки, які нале-жать до групи складних ліпідів, що не піддаються омиленню) та ін. Так, тироксин щитовидної залози є йодованою амінокисло-тою; інсулін, глюкагон підшлункової залози, соматотропний гормон (росту) гіпофізу — білки; адреналін, норадреналін наднирників — катехоламіни (азотвмісні органічні сполуки, що утворюються в клі-тинах організмів з амінокислот у процесі декарбоксилювання) гормони статевих залоз: естрадіол, тестостерон — стероїди.
Гормони мають сильний вплив на регуляцію обміну речовин, росту, статевого розвитку, функцій окремих органів. Одні гормони здатні підсилювати функцію, а інші — послаблювати. Отже, завдя-ки гормонам, що виробляються в залозах внутрішньої секреції, здійснюється регуляція життєдіяльності організму.
На жаль, злагоджена функція залоз внутрішньої секреції може розладнюватися. Вони можуть виділяти гормони в надлишку і це супроводжується гіперфункцією їх (більше норми). В інших випадках залози можуть виробляти мало гормонів, тоді проявляє-ться недостатність їх в організмі — гіпофункція (менше норми). Гіперфункція і гіпофункція призводять до порушення життєдіяль-ності організму, захворювань.
Залози внутрішньої секреції виконують багато функцій. Серед них найбільш показовим у цьому відношенні є гіпофіз. Він невеликий за розміром, маса його 0,35-0,65г, розташований при основі мозку, з яким сполучений за допомогою ніжки. В гіпофізі виділяють три долі: передню, середню і задню. Усі вони продукують гормони з різними функціями.
Передня доля виробляє кілька гормонів. Один з них впливає на ріст тіла, інші — на діяльність статевих залоз, щитовидної залози, наднирників і т. п. Гормон росту стимулює розвиток ор-ганізму, одночасно впливаючи на обмін жирів, вуглеводів і білків. При надлишку цього гормону розвивається гігантизм. У дітей і дорослих хвороба проявляється по-різному. Зріст хворих дітей значно більший зросту однолітків, і в юному віці вони можуть до-сягати двох метрів.
Якщо гіперфункція передньої долі гіпофізу розвивається у до-рослих, то у них ніби відновлює-ться ріст. При цьому збільшую-ться тільки ті частини тіла (руки, ноги, язик, ніс, щелепи), які не втратили здатність рости. Захво-рювання називають акромегалією.
При недостатній кількості гор-мону росту у дітей розвивається карликовість. На відміну від кретинізму, що зв'язаний з гіпофункцією щитовидної залози, зберігаються пропорції тіла і психічний розвиток. Якщо захворювання виникає у дорослих, то змінюється обмін речовин, який супроводжується тяжким ожирінням або, навпаки, схуд-ненням (виснаженням).
Середня доля гіпофіза виділяє гормон, який регламентує утво-рення пігменту шкіри.
Задня доля гіпофізу нагромаджує гормони вазопресин і окси-тоцин, що надходять сюди від підгорбової ділянки. Вазопресин підвищує артеріальний тиск і при-гнічує утворення сечі. Знижена функція задньої долі призво-дить до нецукрового діабету. Це захворювання супроводжується виділенням надзвичайно великої кількості сечі — 5 і більше літрів за добу. На відміну від цукрового діабету сеча не містить цукру.
Другий гормон — окситоцин — діє на мускулатуру матки, ви-кликаючи її скорочення.
Як видно з далеко не повного опису значення гіпофізу, ця залоза має сильний і різноманітний безпосередній вплив на орга-нізм. Крім того, гіпофіз регулює діяльність інших ендокринних залоз: щитовидної, статевих, епіфізу, наднирників.
Щитовидна залоза розташована спереду від дихального горла і по боках гортані. Маса її близько 30-40 г. Продукує гормон тироксин, її природжене недорозвинення призводить де захво-рювання мікседемою і кретинізмом. Мікседема зумовлюється не-достатністю гормону тироксину. При цьому відбувається надлиш-кове нагромадження в шкірі складних сполук, через що вона здається товстою. Затримується процес окостеніння. Діти погане ростуть, пізніше звичайного починають ходити і сидіти. Крети-нізм — більш важка форма недостатності функції щитовидної залози. У хворих затримується фізичний і психічний розвиток. Хворі діти виростають не більше 140 см і такими залишаються на все життя. При цьому у них тіло непропорціональне, білко-вий і сольовий обмін знижені, але підвищений вуглеводний обмін; затримується розвиток мови.
Штучне введення гормонів в організм поліпшує розвиток, але повністю не нормалізує.
При підвищеному виділенні щитовидною залозою тироксину розвивається базедова хвороба. Вона характеризується інтен-сивним обміном-речовин, вирячкуватістю, підвищеною збудливістю нервової системи, дрижанням кінцівок, похуданням. Лікування спрямоване на пригнічення активності продукції гормонів, хірур-гічне видалення більшої частини залози.
Таким чином, від гормонів щитовидної залози залежать: пра-вильний розвиток тканин, зокрема кісткової системи, обмін ре-човин, функція нервової системи.
Гормони підшлункової залози, наднирників. Підшлункова залоза поряд з утворенням травних ферментів здійснює синтез ряду гормонів — інсуліну, глюкагону, із яких ми розглянемо інсулін. Він утворюється спеціальними клітинами панкреатичних острів-ців (острівців Лангерганса) цієї залози і складається з 51 аміно-кислоти. Під впливом інсуліну підвищується проникність цито-плазматичних мембран, відбувається проникнення молекул глюко-зи із крові в клітини, підсилюється синтез складного вуглеводу глікогену. В нормі вміст глюкози в крові коливається від 4,4 до 6,6 ммоль/л. При недостатньому утворенні інсуліну клітинами під-шлункової залози або порушенні його засвоєння в організмі не відбувається утилізація тканинами глюкози з плазми крові, і тоді різко підвищується її кількість у крові і тканинах. Це супроводжує-ться порушенням обміну не тільки вуглеводів, але й інших сполук нормальної життєдіяльності, і розвивається захворювання — цук-ровий діабет. Крім цукру в крові і сечі нагромаджуються кислі продукти обміну речовин. Вони виділяються з сечею, кількість якої збільшена, бо хворі п'ють багато води, щоб утамувати спрагу, яка супроводжує цю хворобу.
Для лікування цієї хвороби застосовують препарати інсуліну або речовини з подібною дією. Вони нормалізують обмін вугле-водів і у хворих відновлюється життєдіяльність. Для профілак-тики діабету необхідний здоровий спосіб життя, який передбачає не тільки дотримання режиму праці і відпочинку, але й раціо-нальне харчування, нормальну психологічну обстановку в сім'ї і колективі.
На жаль, введений інсулін діє не довго і його вводять щоденно. Вчені інтенсивно працюють над розробленням препаратів більш тривалої дії.
Наднирники — парні залози невеликих розмірів, масою до 4 г. Розташовані на верхніх полюсах нирок, тому їх так і називають. Складаються із мозкового і кіркового шарів. Клітини мозкового шару продукують декілька гормонів. Основні з них адреналін і норадреналін. Вони звужують просвіт крово-носних судин, підсилюють розщеплення глікогену, підвищують працездатність, серцеву діяльність. Звуження кровоносних судин супроводжується підвищенням тиску крові. Підсилення розщеп-лення глікогену супроводжується збільшенням кількості цукру в плазмі крові. Такі зміни в організмі відбуваються при емоціо-нальних хвилюваннях людини, що є наслідком підвищення виді-лення адреналіну із наднирників.
У корі наднирників синтезуються гормони під загальною наз-вою кортикостероїди, їх близько 40 видів. Серед широко викорис-товуваних в медицині відомі кортизон і гідрокортизон. Вони ре-гулюють обмін вуглеводів, перешкоджають розвитку запалення. При нестачі цих гормонів виникає бронзова хвороба, при якій шкіра набуває бронзового кольору. Крім цього людина худне, втрачає працездатність через розлади нервово-м'язової системи.
Таким чином, функція наднирників складна і різноманітна: вони регулюють обмін речовин, тиск крові, тонус м'язів, стан імунітету. Для запобігання захворювань наднирників важливо зміцнювати психоемоціональне здоров'я, раціонально загартову-вати організм, що дає можливість уникнути простудних хвороб.
У цілому залози внутрішньої секреції, не дивлячись на неве-ликі розміри, невелику кількість гормонів, що вони продукують, мають великий вплив на життєдіяльність організму і тісно взаємо-діють між собою. Разом з нервовою системою вони відносяться до біологічних регуляторів вищого ряду і забезпечує нейрогуморальну регуляцію.
