Лікарські рослини, їх поширення і застосування
РЕФЕРАТ
на тему:
Лікарські рослини, їх поширення і застосування
На загальному фоні заходів щодо охорони лісів слід згадати й про необхідність охорони ресурсів лікарських рослин, що з кожним роком інтенсивніше використовуються в нетрадиційній медицині. З найдавніших часів життя людини пов'язане з лісом, з лікарськими рослинами. Ще в сиву давнину люди помітили, що багато рослин мають цілющі властивості, і почали застосовувати їх для лікування різних захворювань. В Україні виявлено багато лікарських рослин, які стали основою для розвитку народної медицини.
Лікування рослинами ґрунтувалося на уявленнях про "чудодійну" силу трав. Люди збирали рослини у певний день і час (на свято Івана Купали, при повному місяці тощо). Віру людей у цілющу силу рослин використовували знахарі, ворожбити, ченці, які знали особливості лікарських трав.
Лікарські рослини - рослини, що використовуються в медицині та ветеринарії як лікувальні або профілактично-оздоровчі засоби. їхні властивості зумовлені наявністю комплексу біологічно-активних (алкалоїдів, сапонінів, глікозидів, фітонцидів, вітамінів та ін.) і баластних (таких, що вважаються неактивними) речовин. Лікарські рослини використовують у натуральному та переробленому вигляді в науковій і народній медицині як ефективний природний, біологічно дійовий засіб для лікування різних захворювань, а також підвищення стійкості організму до них. Лікарською сировиною є різні органи та частини рослин: корені, кореневища, цибулини, бульби, бруньки, листя, трава (стебла з листям), квіти, суцвіття, плоди, насіння, кора тощо. Багатими на лікарські рослини є такі роди флори України: шипшина - 59 видів, молочай - 55, чебрець - 36, глід - 26, шавлія - 20, повитиця - 14, валеріана - 13, калачики - 12 та ін. Для потреб наук, медицини заготовляють сировину бл. 95 видів, в широких обсягах тільки 45-50 видів. Найбільша кількість сировини припадає на Карпати.
Головним джерелом заготівлі є угіддя з первинною та вторинною природною рослинністю. Найважливішими з дикорослих лікарських рослин є валеріана, барвінок малий, конвалія, лепеха звичайна, цмин пісковий, алтея лікарська, арніка гірська, ромашка, брусниця та ін. Серед культивованих в Україні лікарських рослин - м'ята перцева, меліса, лаванда, беладона. У всіх регіонах України поширені угруповання бур'янової рослинності, у складі якої є лікарські рослини - кропива дводомна, дурман звичайний, чистотіл, подорожник великий, спориш звичайний та ін. Антропогенні зміни рослинності та нераціональне ведення заготівель лікарської сировини зумовили зменшення запасів багатьох видів лікарських рослин (зокрема, горицвіту весняного, валеріани, золототисячника, лепехи звичайної, алтеї лікарської). Чимало видів дикорослих лікарських рослин потребують охорони і занесені до Червоної книги України (астрагал шерстистоквітковий, тирлич жовтий, скополія карніолійська, цибуля ведмежа та ін.). Залежно від характеру дії на організм розрізняють лікарські рослини, що впливають на серцево-судинну систему (горицвіт, конвалія, наперстянка та ін.), заспокійливі (валеріана тощо), знеболювальні (беладона, мак снодійний та ін.), збудливі (чайний кущ), кровоспинні (деревій, калина), сечогінні (петрушка, мучниця), жовчогінні (кмин, шипшина, нагідки). Є лікарські рослини, що їх вживають при шлунково-кишкових захворюваннях (тирлич жовтий), проносні (рицина, жостір, крушина), потогінні (липа, малина), відхаркувальні (алтея, чебрець), в'яжучі (брусниця, дуб), глистогінні (полин цитварний, часник). В забруднених радіоактивними речовинами районах збирання лікарських рослин заборонено; можливе лише за умови обов'язкового дозиметричного контролю.
Планомірне і всебічне вивчення та розведення лікарських рослин здійснено в радянський період. Декрет про збирання і культуру лікарських рослин був виданий у 1921 р., в 1925 р. проведено Всесоюзну нараду, а в 1931 р. створено Всесоюзний науково-дослідний інститут лікарських і ароматичних рослин. Нині вивчення лікувальної дії диких рослин і створення на їх основі лікарських препаратів провадиться також у науково-дослідному хіміко-фармацевтичному інституті в Харкові.
Багато ефективних лікувальних засобів, які набули широкої популярності, перейшло з народної медицини до наукової. Велика робота щодо вивчення лікарських рослин провадиться на кафедрах медичних і фармацевтичних інститутів. Це дало змогу нашій хіміко-фармацевтичній промисловості освоїти і виготовляти з лікарських рослин такі ефективні препарати, як теофедрин, сальсолін, платифілін, сферофі-зин, секуринін, раунатін, берунгін та багато інших, що широко застосовуються в медицині. На основі досліджень ботаніків, фармацевтів, фармакологів виявлено вітаміноносні, фітонцидні, алкалоїдоносні рослини. З грибів і близьких до них організмів одержано антибіотики.
Заготівля дикорослих лікарських рослин не задовільняє потреб аптек і хіміко-фармацевтичної промисловості. Тому поряд із вирощуванням лікарських рослин необхідно якомога більше створювати плантацій плодово-ягідних культур, що за вмістом вітамінів, цукристих і дубильних речовин, органічних кислот також є лікарськими. Вони містять поживні речовини і діють на організм як загальнозміц-нювальний засіб, поліпшують процеси обміну речовин тощо. До таких культур належать абрикос, барбарис, ожина, суниці, кизил, малина, журавлина, смородина, горобина.
на тему:
Лікарські рослини, їх поширення і застосування
На загальному фоні заходів щодо охорони лісів слід згадати й про необхідність охорони ресурсів лікарських рослин, що з кожним роком інтенсивніше використовуються в нетрадиційній медицині. З найдавніших часів життя людини пов'язане з лісом, з лікарськими рослинами. Ще в сиву давнину люди помітили, що багато рослин мають цілющі властивості, і почали застосовувати їх для лікування різних захворювань. В Україні виявлено багато лікарських рослин, які стали основою для розвитку народної медицини.
Лікування рослинами ґрунтувалося на уявленнях про "чудодійну" силу трав. Люди збирали рослини у певний день і час (на свято Івана Купали, при повному місяці тощо). Віру людей у цілющу силу рослин використовували знахарі, ворожбити, ченці, які знали особливості лікарських трав.
Лікарські рослини - рослини, що використовуються в медицині та ветеринарії як лікувальні або профілактично-оздоровчі засоби. їхні властивості зумовлені наявністю комплексу біологічно-активних (алкалоїдів, сапонінів, глікозидів, фітонцидів, вітамінів та ін.) і баластних (таких, що вважаються неактивними) речовин. Лікарські рослини використовують у натуральному та переробленому вигляді в науковій і народній медицині як ефективний природний, біологічно дійовий засіб для лікування різних захворювань, а також підвищення стійкості організму до них. Лікарською сировиною є різні органи та частини рослин: корені, кореневища, цибулини, бульби, бруньки, листя, трава (стебла з листям), квіти, суцвіття, плоди, насіння, кора тощо. Багатими на лікарські рослини є такі роди флори України: шипшина - 59 видів, молочай - 55, чебрець - 36, глід - 26, шавлія - 20, повитиця - 14, валеріана - 13, калачики - 12 та ін. Для потреб наук, медицини заготовляють сировину бл. 95 видів, в широких обсягах тільки 45-50 видів. Найбільша кількість сировини припадає на Карпати.
Головним джерелом заготівлі є угіддя з первинною та вторинною природною рослинністю. Найважливішими з дикорослих лікарських рослин є валеріана, барвінок малий, конвалія, лепеха звичайна, цмин пісковий, алтея лікарська, арніка гірська, ромашка, брусниця та ін. Серед культивованих в Україні лікарських рослин - м'ята перцева, меліса, лаванда, беладона. У всіх регіонах України поширені угруповання бур'янової рослинності, у складі якої є лікарські рослини - кропива дводомна, дурман звичайний, чистотіл, подорожник великий, спориш звичайний та ін. Антропогенні зміни рослинності та нераціональне ведення заготівель лікарської сировини зумовили зменшення запасів багатьох видів лікарських рослин (зокрема, горицвіту весняного, валеріани, золототисячника, лепехи звичайної, алтеї лікарської). Чимало видів дикорослих лікарських рослин потребують охорони і занесені до Червоної книги України (астрагал шерстистоквітковий, тирлич жовтий, скополія карніолійська, цибуля ведмежа та ін.). Залежно від характеру дії на організм розрізняють лікарські рослини, що впливають на серцево-судинну систему (горицвіт, конвалія, наперстянка та ін.), заспокійливі (валеріана тощо), знеболювальні (беладона, мак снодійний та ін.), збудливі (чайний кущ), кровоспинні (деревій, калина), сечогінні (петрушка, мучниця), жовчогінні (кмин, шипшина, нагідки). Є лікарські рослини, що їх вживають при шлунково-кишкових захворюваннях (тирлич жовтий), проносні (рицина, жостір, крушина), потогінні (липа, малина), відхаркувальні (алтея, чебрець), в'яжучі (брусниця, дуб), глистогінні (полин цитварний, часник). В забруднених радіоактивними речовинами районах збирання лікарських рослин заборонено; можливе лише за умови обов'язкового дозиметричного контролю.
Планомірне і всебічне вивчення та розведення лікарських рослин здійснено в радянський період. Декрет про збирання і культуру лікарських рослин був виданий у 1921 р., в 1925 р. проведено Всесоюзну нараду, а в 1931 р. створено Всесоюзний науково-дослідний інститут лікарських і ароматичних рослин. Нині вивчення лікувальної дії диких рослин і створення на їх основі лікарських препаратів провадиться також у науково-дослідному хіміко-фармацевтичному інституті в Харкові.
Багато ефективних лікувальних засобів, які набули широкої популярності, перейшло з народної медицини до наукової. Велика робота щодо вивчення лікарських рослин провадиться на кафедрах медичних і фармацевтичних інститутів. Це дало змогу нашій хіміко-фармацевтичній промисловості освоїти і виготовляти з лікарських рослин такі ефективні препарати, як теофедрин, сальсолін, платифілін, сферофі-зин, секуринін, раунатін, берунгін та багато інших, що широко застосовуються в медицині. На основі досліджень ботаніків, фармацевтів, фармакологів виявлено вітаміноносні, фітонцидні, алкалоїдоносні рослини. З грибів і близьких до них організмів одержано антибіотики.
Заготівля дикорослих лікарських рослин не задовільняє потреб аптек і хіміко-фармацевтичної промисловості. Тому поряд із вирощуванням лікарських рослин необхідно якомога більше створювати плантацій плодово-ягідних культур, що за вмістом вітамінів, цукристих і дубильних речовин, органічних кислот також є лікарськими. Вони містять поживні речовини і діють на організм як загальнозміц-нювальний засіб, поліпшують процеси обміну речовин тощо. До таких культур належать абрикос, барбарис, ожина, суниці, кизил, малина, журавлина, смородина, горобина.
