Інстинкти
1. Поняття інстинкту
Під час ознайомлення з життям бджіл, мурах та інших тварин ми переконуємося в тому, що їхні дії доцільні. Це стосується сигналізації у бджіл, розведення попелиць мурашками тощо. Наприклад, якщо бджола знайшла квітуючі рослини, багаті на нектар, вона, повернувшись до вулика, починає описувати на стільнику фігури, що нагадують цифру 8; черевце її при цьому коливається. За фігурами такого своєрідного "танцю" інші бджоли визначають, на яку відстань і в якому напрямку потрібно летіти за нектаром. Коли бджоли прилетять до "вказаного" місця медозбору, вони сідають лише на ті квітки, запах яких був зафіксований на тілі бджолирозвідниці. Деякі види робочих мурашок розводять попелиць і доглядають за ними, оскільки використовують їхні солодкі екскременти як їжу. Ряд тропічних видів мурашок вирощують під землею цвільові гриби, що є кормом для їхніх личинок.
Усі ці дії комах настільки доцільні, що можна подумати про їхню свідому діяльність. Насправді ж це пов'язано з інстинктами. Інстинкти — це ланцюг послідовних безумовних рефлексів, що є однією з форм пристосування тварин до умов життя. Це природжена форма поведінки тварини. Інстинкти характеризуються стереотипністю дій, поштовхом для яких є зовнішні подразнення. В незмінюваних умовах інстинкти корисні, однак несвідомі, автоматичні дії стають марними в разі зміни ситуації. Цю особливість інстинктів можна проілюструвати таким прикладом.
Оса сфекс виявляє турботу про своє потомство, яка полягає в послідовних, доцільних діях: вона будує гніздонірку, заготовляє живих комах — корм для своїх личинок. Оса паралізує здобич уколом жала в скупчення нервових клітин, на здобич відкладає яйця, після чого нірку замуровує. На цьому турбота про потомство завершується. Проте якщо звичний хід подій порушити — видалити з гнізда вміст у той час, коли оса вже розпочала його замуровувати, навіть якщо "пограбувати" гніздо в її присутності, оса старанно завершить його мурування.
2. Інстинкти і рефлекси
Безумовні рефлекси та інстинкти не здатні забезпечити повне пристосування тварин до умов життя, що постійно змінюються. Це пристосування досягається умовними рефлексами, що формуються впродовж індивідуального життя тварини.
У багатьох видів риб під час дозрівання статевих клітин виявляється інстинкт розмноження. У цей період одні види риб (так звані прохідні) мігрують для нересту з річок у море, інші — з моря в ріки. Так, майже статевозрілі європейський і американський вугри наприкінці літа йдуть на розмноження з озер і рік Європи та Північної Америки в Атлантичний океан, у Саргасове море. Тут вони відкладають ікру на глибині 800—900 м і гинуть. Молоді вугри виводяться з ікри наприкінці зими або на початку літа. Американський вугор росте значно швидше, ніж європейський; упродовж літа він досягає берегів Америки, взимку у нього відбувається метаморфоз і на другу весну він входить в американські річки. Європейський вугор росте повільно; лише на третій рік восени він досягає віддалених європейських берегів. Взимку у нього відбувається метаморфоз, і лише на четверту весну він входить у європейські річки.
Деякі види лососевих (горбуша, лосось, кета та ін.) на Далекому Сході мігрують з морів у верхів'я річок, де нерестяться і, знесилені, зносяться вниз за течією. Осетрові (севрюга, осетр, білуга) та інші види риб також належать до прохідних. Більшу частину життя вони проводять у морі, а для нересту заходять у річки.
Напівпрохідні риби (сом, судак, лящ) живуть в опріснених ділянках моря, що прилягають до гирл річок. На час зимування і розмноження вони мігрують у пониззя річок, проте можуть і все життя жити в прісних водоймах.
Прісноводні риби розмножуються на мілководді тих водойм, де вони живуть упродовж усього свого життя.
У птахів добре розвинені складні інстинкти, пов'язані з розмноженням і турботою про потомство. Більшість видів птахів виявляють турботу про своє потомство. Вони годують пташенят, оберігають їх від ворогів, зігрівають або захищають від перегрівання сонячними променями, підтримують чистоту в гнізді тощо.У маленьких пташенят не функціонує механізм терморегуляції.
Поведінка птахів набагато складніша й різноманітніша, ніж земноводних і плазунів. Вони знаходять зручне місце для гнізда, будують його з відповідного матеріалу, висиджують і годують пташенят, захищають їх від ворогів, орієнтуються в просторі, регулярно здійснюють перельоти на зимівлю і назад. Усі перелічені дії птахів інстинктивні. Інстинкти поєднуються у них з набутими умовними рефлексами. В ході еволюції у птахів виробилась властивість не лише співати, а й подавати різні звукові сигнали, які означають переляк, попередження особин свого виду про небезпеку тощо. Записані на магнітофонну стрічку тривожні крики птахів людина використовує для відлякування птахів зі злітної смуги аеродромів, з виноградників і садів. Уміння орієнтуватись у просторі має велике значення при перельотах птахів. Цю здатність птахів раніше використовувала людина (голубина пошта).
Інстинкти — не що інше, як сукупність послідовних різноманітних безумовних рефлексів. Деякі безумовні рефлекси використовують у медичній практиці для визначення стану здоров'я людини колінний, черевні, мигальний, смоктальний тощо. З них колінний рефлекс відомий, мабуть, кожному, хто був у лікаряневропатолога. Лікар стукає спеціальним молоточком по сухожилку м'яза, нижче надколінка. При цьому скорочується розгинач гомілки і розгинається колінний суглоб. Так само викликають ахіллесів рефлекс: під час удару по ахіллесовому сухожилку виникає підошовне згинання стопи. Черевний рефлекс спостерігається як скорочення черевної стінки в місці подразнення при проведенні штриха чимнебудь твердим по шкірі вище пупка. Мигальний рефлекс виявляється скороченням колових м'язів ока в разі освітлення або раптової появи предмета в полі зору. За цими та іншими рефлексами лікарі визначають стан нервової системи.
Упродовж життя природжені рефлекси можуть змінюватись і стають невпізнанними. Слід зазначити, що у людини, на відміну від тварин, прояв безумовних рефлексів відбувається за участю кори великого мозку.
Рефлекторна діяльність нервової системи, що складається з безумовних і умовних рефлексів, зумовлює всю різноманітність функцій організму, у тому числі пам'ять, мислення і поведінку.
Умовні рефлекси — складні пристосувальні реакції, що виробляються в процесі життя на основі безумовних. На відміну від безумовних, умовним рефлексам не властива сталість. Вони можуть утворюватися і зникати залежно від конкретних умов. Тому їх називають умовними, тобто для їх формування потрібні умови. Ці рефлекси утворюються за участю кори великих півкуль. Про це свідчать досліди на тваринах, у яких видаляли кору. Вони майже втрачали здатність утворювати умовні рефлекси, але зберігали безумовні та раніше вироблені умовні.
Утворення і біологічне значення умовних рефлексів (див. мал. 122). І. П. Павлов в експериментах на собаках виробляв у них умовні рефлекси в спеціально обладнаних камерах, куди не проникали сторонні звуки. Найбільше в його лабораторії була вивчена рефлекторна діяльність травних залоз, на які заздалегідь накладали фістули, що давало змогу збирати травні соки і враховувати їх кількість, час початку виділення тощо.
Вироблення умовного рефлексу здійснювали так. Піддослідну тварину ставили в станок. Коли тварині давали їжу, можна було спостерігати, як виділяється з фістули слина. Це прояв безумовного — харчового — рефлексу. Потім за 30 с до годування перед собакою вмикали електричну лампочну. Тварина реагувала на раптовий спалах світла, повертаючи до нього голову (прояв орієнтувального рефлексу), однак до моменту приймання їжі слина з фістули не виділялась, бо світло лампочки на цьому етапі досліду було байдужим подразником відносно функції травлення. Після кількаразового поєднання вмикання лампочки і годування світло перетворювалось на подразник, який сигналізував, що за ним з'явиться їжа, тобто світло ставало умовним подразником, і у відповідь на цей подразник з фістули виділялась слина. В інших дослідах годування поєднували із звуками труби, почухуванням шкіри тварин тощо.Ці подразники з безумовних ставали умовними.
З описаних дослідів видно, що умовні рефлекси утворюються на базі безумовних. Безумовний рефлекс слиновиділення виникає у відповідь на їжу, отже, їжа — безумовний подразник. Світло спочатку є байдужим подразником, однак при повторному його вмиканні перед годуванням воно стає умовним подразником.
Механізм утворення умовного рефлексу в описаних вище дослідах можна уявити так. У початкових дослідах збудження смакових рецепторів язика під час годування надходили по доцентрових нервах до центрів смакової чутливості, що розміщені не лише у відділах стовбура мозку, а й у корі (кіркове представництво). Після аналізу і синтезу збудження в центрах травлення імпульси по відцентрових нервах надходять до травних залоз, де відбувається виділення травних соків. У цьому шляху можна бачити частини рефлекторної дуги, яку було описано вище. Однак це ще безумовнорефлекторна діяльність.
Коли перед годуванням тварини вмикали світло, то подразнювались рецептори сітківки ока, від яких по доцентрових нервах збудження надходило в підкірку, а потім і в кіркові центри зору, де й виникало збудження. При поєднанні вмикання світла і годування одночасно збуджувались два центри кори — травлення і зору. Збудження іррадіювало (поширювалось), і між центрами утворювався тимчасовий зв'язок. Саме через нього збудження з центру зору потрапляло до центру травлення, а потім — до травних залоз. Цим можна пояснити виділення слини у відповідь на вмикання лампочки навіть у разі, якщо їжу не давати.
У людини умовні рефлекси утворюються впродовж життя за звичайних умов, проте їх можна виробити і в спеціальних експериментах. Наприклад, натискання на очні яблука супроводжується уповільненням скорочень серця, що є безумовним рефлексом. Якщо ж цей рефлекс викликати в поєднанні з будьяким байдужим подразником, то з часом при дії байдужого подразника, без натискання на очні яблука, частота скорочень серця стає меншою. Утворюється умовний рефлекс. Так само можна виробити умовні рефлекси, які змінюють дихання, перистальтику кишок, звуження судин тощо.
У лабораторії І. П. Павлова встановлено, що умовний рефлекс можна виробити тільки тоді, коли байдужий подразник передує безумовному. В інших поєднаннях умовні рефлекси не утворюються, а якщо утворюються, то слабко, і швидко згасають. Важливо, щоб умовний подразник біологічно був слабшим, ніж безумовний.
Умовним подразником може бути й час. Так, якщо годування робити в один і той самий час, то при настанні цього періоду з'являються ознаки підвищення секреції травних залоз, виникає і зростає апетит. Про це не слід забувати при організації режиму харчування і не порушувати час приймання їжі. Увесь розпорядок дня, ритм трудового дня, сон і бадьорість підпорядковані умовним рефлексам разом з безумовними. Не випадково працюється продуктивніше, якщо витримується розпорядок дня, праці. Це створює помірний спосіб життя, що дуже сприятливо впливає на підтримання стану психічного й фізичного здоров'я.
Умовні рефлекси можна виробляти на базі не лише безумовних, а й раніше утворених умовних, які добре сформувались і є стійкими. В цьому разі раніше створений рефлекс виконує роль безумовного подразника. На базі такого умовного рефлексу можна виробляти і третій рефлекс. Проте у тварин це зробити вже важче. У людини ж можна виробити 50—100 умовних рефлексів, що опираються один на одного. Прикладом цього є робота оператора, який стоїть за пультом керування, пілотів, космонавтів, особливо під час зльоту та посадки тощо. Це можливо завдяки високорозвиненому абстрактному мисленню, яке властиве людині. Отже, абстрактне мислення зумовлюється здатністю людини формувати складні умовнорефлекторні зв'язки.
Після народження, в процесі всього наступного життя, у тварин формуються умовні рефлекси, що підвищують пристосувальні можливості поведінки в умовах біологічної боротьби за існування. Умовні рефлекси виробляються на базі таких безумовних, як харчовий, захисний та інші, в поєднанні з конкретними умовами середовища, які виступають як умовні та безумовні подразники.У окремих видів ссавців і птахів вони можуть досягати високого розвитку, що породжує у людей роздуми про інтелект тварини.
Моделями того, як у тварин виробляються умовні рефлекси в природі, є вирощування тварин у неволі. Наведемо приклад, як в одній сім'ї міських жителів виростили маля зайцярусака. За порівняно невеликий час він засвоїв, як відчиняти двері не лише рухами від себе, а й на себе за допомогою лап, щелеп, якщо йому не відчиняли після того, як він вимогливо стукав у двері лапами, і багато іншого.
Так відбувається і в природі, причому завдяки інстинктам турботи про потомство формування умовних рефлексів прискорюється під впливом поведінки угруповання, родичів. Умовні рефлекси сприяють знаходженню поживи, укриття, уникненню небезпеки, усуненню шкідливих впливів. Усі вони сформовані в процесі засвоєння нових умов існування на базі природжених безумовних рефлексів. "Інтелект'' тварин — не що інше, як система умовних і безумовних рефлексів, усе те, що становить першу сигнальну систему за І. П. Павловим. На запитання "чи думають тварини?" можна відповісти, що вони думають, однак посвоєму, "потваринному", їхнє мислення конкретне, предметне, а не абстрактне (образне), як у людини. В основі розвитку такого мислення лежить збагачення життєвого досвіду умовними рефлексами, видозмінами безумовних рефлексів.
Отже, умовні рефлекси в міру їх нагромадження підвищують здатність тварин пристосовуватись до умов існування, що постійно змінюються, як це було проілюстровано на прикладах. Аналогічно відбувається навчання тварин у природних умовах. Вироблення умовних рефлексів іде швидше, якщо подразниками є звичайні для середовища предмети і явища. Завдяки умовним рефлексам у комплексі з безумовними тварини знаходять, добувають поживу, уникають небезпеки, будують житло, знаходять укриття, освоюють нові території для життя, орієнтуються на місцевості тощо. За участю умовних рефлексів здійснюється боротьба за існування, забезпечується збереження особин і видів.
Під час ознайомлення з життям бджіл, мурах та інших тварин ми переконуємося в тому, що їхні дії доцільні. Це стосується сигналізації у бджіл, розведення попелиць мурашками тощо. Наприклад, якщо бджола знайшла квітуючі рослини, багаті на нектар, вона, повернувшись до вулика, починає описувати на стільнику фігури, що нагадують цифру 8; черевце її при цьому коливається. За фігурами такого своєрідного "танцю" інші бджоли визначають, на яку відстань і в якому напрямку потрібно летіти за нектаром. Коли бджоли прилетять до "вказаного" місця медозбору, вони сідають лише на ті квітки, запах яких був зафіксований на тілі бджолирозвідниці. Деякі види робочих мурашок розводять попелиць і доглядають за ними, оскільки використовують їхні солодкі екскременти як їжу. Ряд тропічних видів мурашок вирощують під землею цвільові гриби, що є кормом для їхніх личинок.
Усі ці дії комах настільки доцільні, що можна подумати про їхню свідому діяльність. Насправді ж це пов'язано з інстинктами. Інстинкти — це ланцюг послідовних безумовних рефлексів, що є однією з форм пристосування тварин до умов життя. Це природжена форма поведінки тварини. Інстинкти характеризуються стереотипністю дій, поштовхом для яких є зовнішні подразнення. В незмінюваних умовах інстинкти корисні, однак несвідомі, автоматичні дії стають марними в разі зміни ситуації. Цю особливість інстинктів можна проілюструвати таким прикладом.
Оса сфекс виявляє турботу про своє потомство, яка полягає в послідовних, доцільних діях: вона будує гніздонірку, заготовляє живих комах — корм для своїх личинок. Оса паралізує здобич уколом жала в скупчення нервових клітин, на здобич відкладає яйця, після чого нірку замуровує. На цьому турбота про потомство завершується. Проте якщо звичний хід подій порушити — видалити з гнізда вміст у той час, коли оса вже розпочала його замуровувати, навіть якщо "пограбувати" гніздо в її присутності, оса старанно завершить його мурування.
2. Інстинкти і рефлекси
Безумовні рефлекси та інстинкти не здатні забезпечити повне пристосування тварин до умов життя, що постійно змінюються. Це пристосування досягається умовними рефлексами, що формуються впродовж індивідуального життя тварини.
У багатьох видів риб під час дозрівання статевих клітин виявляється інстинкт розмноження. У цей період одні види риб (так звані прохідні) мігрують для нересту з річок у море, інші — з моря в ріки. Так, майже статевозрілі європейський і американський вугри наприкінці літа йдуть на розмноження з озер і рік Європи та Північної Америки в Атлантичний океан, у Саргасове море. Тут вони відкладають ікру на глибині 800—900 м і гинуть. Молоді вугри виводяться з ікри наприкінці зими або на початку літа. Американський вугор росте значно швидше, ніж європейський; упродовж літа він досягає берегів Америки, взимку у нього відбувається метаморфоз і на другу весну він входить в американські річки. Європейський вугор росте повільно; лише на третій рік восени він досягає віддалених європейських берегів. Взимку у нього відбувається метаморфоз, і лише на четверту весну він входить у європейські річки.
Деякі види лососевих (горбуша, лосось, кета та ін.) на Далекому Сході мігрують з морів у верхів'я річок, де нерестяться і, знесилені, зносяться вниз за течією. Осетрові (севрюга, осетр, білуга) та інші види риб також належать до прохідних. Більшу частину життя вони проводять у морі, а для нересту заходять у річки.
Напівпрохідні риби (сом, судак, лящ) живуть в опріснених ділянках моря, що прилягають до гирл річок. На час зимування і розмноження вони мігрують у пониззя річок, проте можуть і все життя жити в прісних водоймах.
Прісноводні риби розмножуються на мілководді тих водойм, де вони живуть упродовж усього свого життя.
У птахів добре розвинені складні інстинкти, пов'язані з розмноженням і турботою про потомство. Більшість видів птахів виявляють турботу про своє потомство. Вони годують пташенят, оберігають їх від ворогів, зігрівають або захищають від перегрівання сонячними променями, підтримують чистоту в гнізді тощо.У маленьких пташенят не функціонує механізм терморегуляції.
Поведінка птахів набагато складніша й різноманітніша, ніж земноводних і плазунів. Вони знаходять зручне місце для гнізда, будують його з відповідного матеріалу, висиджують і годують пташенят, захищають їх від ворогів, орієнтуються в просторі, регулярно здійснюють перельоти на зимівлю і назад. Усі перелічені дії птахів інстинктивні. Інстинкти поєднуються у них з набутими умовними рефлексами. В ході еволюції у птахів виробилась властивість не лише співати, а й подавати різні звукові сигнали, які означають переляк, попередження особин свого виду про небезпеку тощо. Записані на магнітофонну стрічку тривожні крики птахів людина використовує для відлякування птахів зі злітної смуги аеродромів, з виноградників і садів. Уміння орієнтуватись у просторі має велике значення при перельотах птахів. Цю здатність птахів раніше використовувала людина (голубина пошта).
Інстинкти — не що інше, як сукупність послідовних різноманітних безумовних рефлексів. Деякі безумовні рефлекси використовують у медичній практиці для визначення стану здоров'я людини колінний, черевні, мигальний, смоктальний тощо. З них колінний рефлекс відомий, мабуть, кожному, хто був у лікаряневропатолога. Лікар стукає спеціальним молоточком по сухожилку м'яза, нижче надколінка. При цьому скорочується розгинач гомілки і розгинається колінний суглоб. Так само викликають ахіллесів рефлекс: під час удару по ахіллесовому сухожилку виникає підошовне згинання стопи. Черевний рефлекс спостерігається як скорочення черевної стінки в місці подразнення при проведенні штриха чимнебудь твердим по шкірі вище пупка. Мигальний рефлекс виявляється скороченням колових м'язів ока в разі освітлення або раптової появи предмета в полі зору. За цими та іншими рефлексами лікарі визначають стан нервової системи.
Упродовж життя природжені рефлекси можуть змінюватись і стають невпізнанними. Слід зазначити, що у людини, на відміну від тварин, прояв безумовних рефлексів відбувається за участю кори великого мозку.
Рефлекторна діяльність нервової системи, що складається з безумовних і умовних рефлексів, зумовлює всю різноманітність функцій організму, у тому числі пам'ять, мислення і поведінку.
Умовні рефлекси — складні пристосувальні реакції, що виробляються в процесі життя на основі безумовних. На відміну від безумовних, умовним рефлексам не властива сталість. Вони можуть утворюватися і зникати залежно від конкретних умов. Тому їх називають умовними, тобто для їх формування потрібні умови. Ці рефлекси утворюються за участю кори великих півкуль. Про це свідчать досліди на тваринах, у яких видаляли кору. Вони майже втрачали здатність утворювати умовні рефлекси, але зберігали безумовні та раніше вироблені умовні.
Утворення і біологічне значення умовних рефлексів (див. мал. 122). І. П. Павлов в експериментах на собаках виробляв у них умовні рефлекси в спеціально обладнаних камерах, куди не проникали сторонні звуки. Найбільше в його лабораторії була вивчена рефлекторна діяльність травних залоз, на які заздалегідь накладали фістули, що давало змогу збирати травні соки і враховувати їх кількість, час початку виділення тощо.
Вироблення умовного рефлексу здійснювали так. Піддослідну тварину ставили в станок. Коли тварині давали їжу, можна було спостерігати, як виділяється з фістули слина. Це прояв безумовного — харчового — рефлексу. Потім за 30 с до годування перед собакою вмикали електричну лампочну. Тварина реагувала на раптовий спалах світла, повертаючи до нього голову (прояв орієнтувального рефлексу), однак до моменту приймання їжі слина з фістули не виділялась, бо світло лампочки на цьому етапі досліду було байдужим подразником відносно функції травлення. Після кількаразового поєднання вмикання лампочки і годування світло перетворювалось на подразник, який сигналізував, що за ним з'явиться їжа, тобто світло ставало умовним подразником, і у відповідь на цей подразник з фістули виділялась слина. В інших дослідах годування поєднували із звуками труби, почухуванням шкіри тварин тощо.Ці подразники з безумовних ставали умовними.
З описаних дослідів видно, що умовні рефлекси утворюються на базі безумовних. Безумовний рефлекс слиновиділення виникає у відповідь на їжу, отже, їжа — безумовний подразник. Світло спочатку є байдужим подразником, однак при повторному його вмиканні перед годуванням воно стає умовним подразником.
Механізм утворення умовного рефлексу в описаних вище дослідах можна уявити так. У початкових дослідах збудження смакових рецепторів язика під час годування надходили по доцентрових нервах до центрів смакової чутливості, що розміщені не лише у відділах стовбура мозку, а й у корі (кіркове представництво). Після аналізу і синтезу збудження в центрах травлення імпульси по відцентрових нервах надходять до травних залоз, де відбувається виділення травних соків. У цьому шляху можна бачити частини рефлекторної дуги, яку було описано вище. Однак це ще безумовнорефлекторна діяльність.
Коли перед годуванням тварини вмикали світло, то подразнювались рецептори сітківки ока, від яких по доцентрових нервах збудження надходило в підкірку, а потім і в кіркові центри зору, де й виникало збудження. При поєднанні вмикання світла і годування одночасно збуджувались два центри кори — травлення і зору. Збудження іррадіювало (поширювалось), і між центрами утворювався тимчасовий зв'язок. Саме через нього збудження з центру зору потрапляло до центру травлення, а потім — до травних залоз. Цим можна пояснити виділення слини у відповідь на вмикання лампочки навіть у разі, якщо їжу не давати.
У людини умовні рефлекси утворюються впродовж життя за звичайних умов, проте їх можна виробити і в спеціальних експериментах. Наприклад, натискання на очні яблука супроводжується уповільненням скорочень серця, що є безумовним рефлексом. Якщо ж цей рефлекс викликати в поєднанні з будьяким байдужим подразником, то з часом при дії байдужого подразника, без натискання на очні яблука, частота скорочень серця стає меншою. Утворюється умовний рефлекс. Так само можна виробити умовні рефлекси, які змінюють дихання, перистальтику кишок, звуження судин тощо.
У лабораторії І. П. Павлова встановлено, що умовний рефлекс можна виробити тільки тоді, коли байдужий подразник передує безумовному. В інших поєднаннях умовні рефлекси не утворюються, а якщо утворюються, то слабко, і швидко згасають. Важливо, щоб умовний подразник біологічно був слабшим, ніж безумовний.
Умовним подразником може бути й час. Так, якщо годування робити в один і той самий час, то при настанні цього періоду з'являються ознаки підвищення секреції травних залоз, виникає і зростає апетит. Про це не слід забувати при організації режиму харчування і не порушувати час приймання їжі. Увесь розпорядок дня, ритм трудового дня, сон і бадьорість підпорядковані умовним рефлексам разом з безумовними. Не випадково працюється продуктивніше, якщо витримується розпорядок дня, праці. Це створює помірний спосіб життя, що дуже сприятливо впливає на підтримання стану психічного й фізичного здоров'я.
Умовні рефлекси можна виробляти на базі не лише безумовних, а й раніше утворених умовних, які добре сформувались і є стійкими. В цьому разі раніше створений рефлекс виконує роль безумовного подразника. На базі такого умовного рефлексу можна виробляти і третій рефлекс. Проте у тварин це зробити вже важче. У людини ж можна виробити 50—100 умовних рефлексів, що опираються один на одного. Прикладом цього є робота оператора, який стоїть за пультом керування, пілотів, космонавтів, особливо під час зльоту та посадки тощо. Це можливо завдяки високорозвиненому абстрактному мисленню, яке властиве людині. Отже, абстрактне мислення зумовлюється здатністю людини формувати складні умовнорефлекторні зв'язки.
Після народження, в процесі всього наступного життя, у тварин формуються умовні рефлекси, що підвищують пристосувальні можливості поведінки в умовах біологічної боротьби за існування. Умовні рефлекси виробляються на базі таких безумовних, як харчовий, захисний та інші, в поєднанні з конкретними умовами середовища, які виступають як умовні та безумовні подразники.У окремих видів ссавців і птахів вони можуть досягати високого розвитку, що породжує у людей роздуми про інтелект тварини.
Моделями того, як у тварин виробляються умовні рефлекси в природі, є вирощування тварин у неволі. Наведемо приклад, як в одній сім'ї міських жителів виростили маля зайцярусака. За порівняно невеликий час він засвоїв, як відчиняти двері не лише рухами від себе, а й на себе за допомогою лап, щелеп, якщо йому не відчиняли після того, як він вимогливо стукав у двері лапами, і багато іншого.
Так відбувається і в природі, причому завдяки інстинктам турботи про потомство формування умовних рефлексів прискорюється під впливом поведінки угруповання, родичів. Умовні рефлекси сприяють знаходженню поживи, укриття, уникненню небезпеки, усуненню шкідливих впливів. Усі вони сформовані в процесі засвоєння нових умов існування на базі природжених безумовних рефлексів. "Інтелект'' тварин — не що інше, як система умовних і безумовних рефлексів, усе те, що становить першу сигнальну систему за І. П. Павловим. На запитання "чи думають тварини?" можна відповісти, що вони думають, однак посвоєму, "потваринному", їхнє мислення конкретне, предметне, а не абстрактне (образне), як у людини. В основі розвитку такого мислення лежить збагачення життєвого досвіду умовними рефлексами, видозмінами безумовних рефлексів.
Отже, умовні рефлекси в міру їх нагромадження підвищують здатність тварин пристосовуватись до умов існування, що постійно змінюються, як це було проілюстровано на прикладах. Аналогічно відбувається навчання тварин у природних умовах. Вироблення умовних рефлексів іде швидше, якщо подразниками є звичайні для середовища предмети і явища. Завдяки умовним рефлексам у комплексі з безумовними тварини знаходять, добувають поживу, уникають небезпеки, будують житло, знаходять укриття, освоюють нові території для життя, орієнтуються на місцевості тощо. За участю умовних рефлексів здійснюється боротьба за існування, забезпечується збереження особин і видів.
