Оподаткування нафтово-газового комплексу
1. Оподаткування нафтово-газового комплексу
Росія володіє 8,2% світових запасів нафти, поступаючись лише Саудівській Аравії (23%) та Іраку (9,6%). Це, – зауважив один російський політичний діяч, – і чудовий дар долі, і водночас джерело серйозних проблем. У Росії добувають 400 мільйонів тонн нафти в рік, оподаткування якої внутрішніми податками і вивізним митом дає 22 млрд. дол. або близько 25% доходів федерального бюджету. Найкрупнішими платниками податків у 2003 р. були нафтові та газові компанії (в млрд. дол.): “Газпром” – 9,8; “ЮКОС” – 5,1; “ЛУКойл” – 5. Крім того, обсяги мінімізації податків складали: “ЮКОС” – 745, “Сибнефть” – 264, ЛУКойл” – 77 млн. дол. За даними російського Інституту фінансових досліджень, податкове навантаження нафтових компаній по відношенню до виручки у 2003 р. знаходилося в межах від 23,5 до 46,3%.
Для Росії виключне фіскальне, економічне і геополітичне значення має експорт нафти та газу, що відповідно підсилює увагу до митного оподаткування даного сектора. На кінець 2003 р. експортне мито на нафту складало 33,8 дол. за тонну, на нафтопродукти – 30,4 дол. за тонну, а ставка вивізного мита на природний газ підвищена з 5% до 30% експортної ціни.
Питання, пов’язані з оподаткуванням доходів від нафти та інших природних багатств, знаходиться в центрі уваги, розподіл податкових надходжень і природної ренти викликає великий суспільний резонанс і науковий інтерес.
Нагадаємо, що термін “рента” етимологічно походить від латинського слова reddita, що означає “віддати назад, повернути”. В економічному розумінні рента – будь-який регулярно одержуваний дохід із капіталу, цінних паперів, майна, землі та надр, що не потребує від їх власника підприємницької діяльності. Останнім часом боротьба навколо ренти загострилася. Група російських і зарубіжних учених та суспільних діячів на чолі з академіком РАН Д.С. Львовим направила відкрите звернення до Президента, уряду і Федеральних зборів, в якому природна рента оголошена стратегічним фінансовим ресурсом Росії. В зверненні наголошено, що, на відміну від багатьох інших країн, Росія має фундаментальне джерело доходів, яке досі не задіяне належним чином.
На основі унікального багатства Росії природними ресурсами виник проект заміщення існуючої податкової системи рентними платежами. Як вважають адепти такої реформи, рентна система більш відповідає характеру російської економіки, де переважаюча частина валового продукту (близько 70%) формується в паливно-енергетичному комплексі та інших галузях, експлуатуючих природу. Рента висувається на місце головного джерела доходів державного бюджету, а податкам відводиться периферійна, додаткова фіскальна роль. Очікується, що в разі реалізації радикальної реформи рентного змісту пріоритетні галузі економіки (машинобудування, авіаційна й космічна промисловість та ін.), а також малий бізнес, будуть практично звільнені від податків.
В останньому варіанті пропонованої ним “налогозамещающей” реформи акад. Д.С. Львов розвиває проект таким чином, щоб рентні платежі нафтогазового сектора поступали на зразок Пенсійного фонду в цільовий позабюджетний фонд, доходи якого розподілялися серед громадян із доходами нижчими прожиткового мінімуму. Автори проекту посилаються на приклад інших країн. Так, штат Аляска в США має спеціальний фонд (Alaska Permanent Fond), куди зачисляється четверта частина рентних платежів приватних нафтових компаній в розмірі 12,5% від вартості видобутої нафти. В державному нафтовому фонді Норвегії резервуються кошти для майбутніх поколінь (уже накопичено 45 млрд. дол.). Однотипні фонди існують у Кувейті, Саудівській Аравії, ОАЕ.
Опоненти абсолютизації природної ренти як основного джерела державних доходів вважають цю ідею шкідливою химерою. За їх аргументацією, спроба повної націоналізації природної ренти нагадує проект “єдиного податку” (single tax) на землю. “Ми, – проголошував свого часу американський економіст Генрі Джордж (1839–1897), – пропонуємо скасувати всі податки за єдиним винятком податку з вартості земель” [12, c.5]. Дана пропозиція оставила яскравий слід у фінансовій літературі, але практично реформувати податкову систему за схемою Джорджа ніхто і не подумав. “Словом, – єдиний податок залишається в історії фінансової думки пам’ятником оригінального, але абстрактного теоретизування, відкинутого реаліями фіскальної практики” [2, c.161].Радикальна реформа оподаткування на користь рентних платежів досі так і не вийшла з стадії обговорення, що продовжується вже близько десяти років. Тим часом в 2002 р. у Росії запроваджений єдиний податок на видобуток корисних копалин, який замінив собою роялті (платіж за своєю економічною природою аналогічний орендній платі за користування надрами), акциз на сировину і податок на відновлення мінерально-сировинної бази. Коли раніше адвалерний акциз на газ і нафту складав 16,5% вартості видобутку, то нинішній єдиний податок справляється за твердими ставками (в рублях із тонни чи м3), що полегшує контроль за ухиленням від сплати податків. Ставка єдиного податку на видобуту нафту з 1 січня 2004 р. становить 347 руб. за тонну, для природного газу – 107 руб. за 1000 кубометрів.
В оподаткуванні паливно-енергетичного комплексу Росії очікуються значні зміни, що знаходяться в пакеті альтернативних законопроектів. По-перше, передбачено корегування ставок єдиного податку та експортного мита у зв’язку з динамікою світових цін. По-друге, в стадії обговорення знаходяться пропозиція щодо диференціації ставки єдиного податку на нафтову галузь у залежності від ступеня виробленості родовищ, їх середньодобового дебіту і географічного місцезнаходження, а також проект заміни єдиного податку і експортного мита на так званий податок на додаткові доходи за норвезькою схемою взаємовідносин держави з нафтово-газовим бізнесом. Податок на додаткові доходи передбачає установлення порогу рентабельності, всі доходи, одержані понад цей рівень, автоматично вилучаються в бюджет. Тобто, така модель оподаткування зручна тим, що діє на основі традиційного податку на прибуток. За схожою схемою справляється податок на прибуток від видобутку нафти у Великій Британії.
2. Мито
Мито входить до складу митних платежів, до яких, крім власне мита, відносяться податок на додану вартість, акцизи, інші збори та платежі, пов’язані з митним оформленням, зберіганням та супроводженням товарів, пов’язаних із зовнішньою торгівлею. Мито справляється митними органами при переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон. Вся сума зібраного на території РФ мита поступає у федеральний бюджет.
Об’єкт мита – митна вартість товарів і/або їх кількісні та вагові показники.
Платник (суб’єкт) – декларант, фізична або юридична особа, котра від власного імені оголошує в митній декларації вартість, (кількість, вагу) товарів, що підлягають переміщенню через митний кордон.
Якщо в західних країнах фіскальна й економічна роль мита мінімальна, то в Росії, навпаки, митна служба забезпечує 40% (!) доходів федерального бюджету (в 2003 р. 60% митних платежів прийшлося на імпорт). Стає зрозумілим чому саме керівник Федеральної митної служби (з 2004 р. знаходиться в складі Міністерства економічного розвитку і торгівлі РФ) обраний віце-президентом Світової митної організації, а також головним координатором Європейського митного регіону.
В російських умовах імпортне (ввізне) мито виконує функції захисту внутрішнього ринку від конкуренції іноземних виробників; забезпечення потреб у товарах, які не виробляються взагалі або виробляються в недостатній кількості; додаткового наповнювання бюджету. Експортне мито, крім свого фіскального призначення, обмежує вивіз товарів, потреба в яких не повністю задовольняється всередині країни; регулює вивіз не переробленої сировини, відходів виробництва і металобрухту; запобігає виснаженню родовищ корисних копалин.
Небезінтересно познайомитися з митною політикою Росії щодо імпорту держаних автомобілів у порядку, запровадженому з 1 січня 2004 р.
Таблиця 11.2
Ставки ввізного мита на автомобілі
Вартість автомобіля (руб.)або об’єм двигуна (куб. см) Ставка мита
Автомобілі не старші 3 років (крім російського виробництва)
Не вище 325 т. руб. (9000 євро) 48%, але не менше 2,5 євро за 1 куб. см
325 – 650 т. руб. (9 – 18 т. євро) 48%, але не менше 3,5 євро за 1 куб. см
650 – 1625 т. руб. (18 – 45,4 т. євро) 48%, але не менше 5,5 євро за 1 куб. см
1625 – 3250 т. руб. (45,4 – 90,8 т. євро) 48%, але не менше 7,5 євро за 1 куб. см
3250 – 6500 т. руб. (90,8 – 181,7 т. євро) 48%, але не менше 15 євро за 1 куб. см
Більше 6500 т. руб. (181,7 т. євро) 48%, але не менше 20 євро за 1 куб. см
Автомобілі від 3 до 7 років (у тому числі російського виробництва)
До 1000 куб. см 0,85 євро за 1 куб. см
1500 – 1800 куб. см 1,0 євро за 1 куб. см
1800 – 2300 куб. см 1,5 євро за 1 куб. см
2300 – 3000 куб. см 1,75 євро за 1 куб. см
1000 – 1500 куб. см 2,0 євро за 1 куб. см
Більше 3000 куб. см 2,25 євро за 1 куб. см
Автомобілі старші 7 років (у тому числі російського виробництва)
До 2500 куб. см 2,0 євро за 1 куб. см
Більше 2500 куб. см 3,0 євро за 1 куб см.Таким чином, для нових автомобілів (до трьох років) мито складає 48% вартості або суму, розраховану за ставкою на певний об’єм двигуна (від 2,5 до 20 євро за кубічний сантиметр). При цьому покупець має сплатити ту суму, котра вища. На іномарки у вікових категоріях від 3 до 7 років і старших 7 років мито залежить від ставок в євро на одиницю потужності з таким розрахунком, щоб максимально оподатковувати найстаріші й найпотужніші машини.
До того ж, змінилися умови грошової застави для ввезення машини з-за кордону, яка для іномарок віком до 7 років у залежності від потужності двигуна складає від 3 до 25 тис. євро, а для старіших автомобілів – від 4 до 6 тис. євро. Виходить, для того, щоб купити машину за кордоном, треба мати на руках суму, в два рази вищу її вартості. На додаток виникає проблема вчасного повернення внесеної застави.
Уряд РФ пояснює митні нововведення мотивами створення тотожних умов імпорту авто для фізичних і юридичних осіб. Раніше під видом фізичних осіб, користуючись передбаченою для останніх митною ставкою в півтора рази нижчою, ніж для юридичних осіб, діяли різні фірми. Крім того, за передніше діючим порядком митний платіж розраховувався на основі заявленої вартості, що дозволяло видавати дорогу машину за дешеву. У загальному підсумку після запровадження нових митних ставок іномарки подорожчали на третину, особливо невигідно стало ввозити нові машини. Наприклад, ціна популярного в росіян Buick Le Sabre 3,8 у США складає 31,8 тис. дол. У Росії його ціна з урахуванням мита, доставки і прибутку ділера складала 58–60 тис. дол. А при чинних умовах митного оподаткування ціна зросте ще на 11 тис. дол.
В економічному плані новий митний тариф на держані автомобілі робить вигідним виробництво іномарок у самій Росії. Так що іноземні автовиробники одержали від російського уряду воістину царський подарунок.
3. Єдиний соціальний податок
Єдиний соціальний податок (ЄСП) введений у податкову систему Росії з 2001 р. Базова ставка ЄСП складає 35,6% від фонду оплати праці. Надходження від ЄСП розподіляються в таких пропорціях між позабюджетними фондами: 28% відчисляються в Пенсійний фонд, із них 14% – на виплату базових пенсій, 10% – на страхову частину, 4% – на нагромаджувану частину пенсії; фонд соціального страхування – 4%; фонд обов’язкового медичного страхування – 0,2%; територіальні фонди медичного страхування – 3,4%. ЄСП сконструйований за регресивним принципом оподаткування фонду оплати праці, тобто, чим вищий рівень заробітної плати, тим нижча податкова ставка. Так, за працівників, зарплата яких не перевищує 100 тис. руб. у рік, роботодавець має перераховувати в бюджет на соціальні потреби 35,6%; за тих, хто заробив від 100 до 300 тис. – 20%, від 301 до 600 тис. – 10%, а при будь-якій сумі заробітку, вищій 600 тис. руб., – 2%. Подібний порядок запроваджений у розрахунку, щоб роботодавцям було невигідно платити низькі зарплати.
Даний податок, його висота і порядок справляння постійно знаходяться під вогнем критики. Запроваджена з 2001 р. 13-процентна ставка прибуткового податку дійсно сприяла легалізації заробітної плати. Проте, російські спеціалісти вважають, що значна частина компаній продовжують платити зарплати “в конвертах” через зависокий рівень ЄСН. У Державну думу РФ поданий законопроект, згідно якого з 2005 р. намічається знизити ставку ЄСП до 26%, а також змінити регресивну шкалу ставок ЄСП та її нижній поріг таким чином: при річному фонді заробітку від 30 до 100 тис. руб. – 19,5%, від 300 до 600 тис. – 12%, 600 тис. і вище – 2%.
Під сукупною дією прибуткового податку (13%) і ЄСН (35,6%) загальне податкове навантаження на доходи складає 48,6%, що близько до міжнародного рівня оподаткування. Російський уряд намагається не виходячи за ці межі, перерозподілити податкове навантаження – знизити для підприємств і збільшити для фізичних осіб. Розрахунок побудований на тому, що перенесення тягаря з юридичних осіб на фізичних має зменшити кількість компаній, які використовують тіньові схеми виплати зарплат. Для компаній зменшення ставки ЄСН вигідне, а рядовий працівник не зможе самостійно ухилитися від податку, оскільки підприємства та організації перераховують податок у бюджет при виплаті зарплати. Тим самим Росія зближається з міжнародною практикою, – адже в більшості зарубіжних країнах податки на соціальні потреби сплачують не компанії-роботодавці, а їх працівники.
4. Інші федеральні податки
Податкові платежі даної групи мають цільовий характер і служать джерелом фінансування будівництва та утримання автомобільних шляхів державного і місцевого значення. Відповідно податкові надходження зараховуються до спеціалізованих цільових позабюджетних фондів – федерального дорожнього фонду, а також територіальних дорожніх фондів.
Сьогодні діючим законодавством можуть справлятися наступні податки:
– податок з реалізації паливно-мастильних матеріалів;
– податок за користування автодорогами;
– податок з власників транспортних засобів;
– акциз на легкові автомобілі;– податок на купівлю автотранспорту.
Платниками податку з реалізації паливно-мастильних матеріалів (бензину, дизпалива, дизельних та автотракторних масел, скрапленого газу, що використовується як моторне паливо) являються юридичні особи. Об’єктом оподаткування для підприємств, які виготовляють мастильно-змащувальні матеріали, є обороти з їх реалізації, без ПДВ. Податок розраховується за ставкою 25% подекадно, щомісячно, щоквартально в залежності від величини оподатковуваного обороту і повністю зараховується до федерального шляхового фонду. Джерело сплати – прибуток до обрахування і сплати податку на прибуток.
Акциз з продажу легкових автомобілів в особисте користування громадян сплачують підприємства, що виробляють легкові автомобілі. Об’єкт оподаткування – оборот по реалізації в особисте користування громадян. Для визначення оподатковуваного обороту приймається вартість реалізованих автомашин, яка розраховується виходячи із суми вільних відпускних цін, включаючи суми акцизу. Сума акцизу визначається платником податку самостійно і вноситься в федеральний шляховий фонд кожну декаду.
Податок на користування автодорогами справляється з підприємств, організацій та фізичних осіб-підприємців. Об’єкт оподаткування: при виробництві продукції – виручка; при заготівельно-збутовій та торгівельній діяльності – торгівельний оборот. При цьому із бази оподаткування виключається ПДВ, акцизи і податок на реалізацію паливно-мастильними матеріалами. Ставки податку: 0,4 % від реалізації; 0,3 % від торгівельного обороту; для посередників 0,4 %; для банків та інших кредитних установ – 0,4 % від суми доходів.
Від сплати звільнюється підприємства, які здійснюють утримання позаміських автодоріг загального користування. Податок поступає в територіальний шляховий фонд, у Москві та Санкт-Петербурзі – в федеральний шляховий фонд. Суму платежу платники податку включають до складу витрат на виробництво та реалізацію продукції.
Податок з власників транспортних засобів щорічно сплачують громадяни РФ, іноземні громадяни та особи без громадянства, а також підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та відомчої належності, які є власниками транспортних засобів (автомобілів, мотоциклів, моторолерів, автобусів) та інших самохідних машин і механізмів на пневматичному ходу, за ставками в залежності від потужності двигуна. З 1 січня 2004 р. діє шкала ставок транспортного податку, уявлення про яку дають наведені нижче вибрані дані.
Таблиця 11.3
Ставки транспортного податку на легкові автомобілі
(в рублях із кінської сили)
Регіон До 100 к. с. Понад 100 до 150 к. с. Понад 150 до 200к.с. Понад 200 до 250 к. с. Понад 250 к. с.
Федеральна “вилка” 1 – 25 1,4 – 35 2 – 50 3 – 75 6 – 150
Москва 5 15 20 25 35
Московська область 6 17 30 45 90
Санкт-Петербург 10,5 20,08 47 75 100
Ленінградська область 10 20 40 62 65
Новосибірська область 25 35 50 75 150
Джерело: Известия. – 20. 01. 2004.
Звертає на себе увагу та обставина, що жоден із суб’єктів Російської Федерації не скористався правом запровадити мінімальні ставки транспортного податку. Абсолютний чемпіон – Новосибірська область, де всі ставки дорівнюють максимально можливій. Тут власник скромних “Жигулів” платить податок у п’ять разів вищий, ніж у Москві. Автомобілі середнього класу особливо високо оподатковуються в Москві, Санкт-Петербурзі, Нижньому Новгороді, Московській і Ленінградській областях. У деяких регіонах дуже високий також рівень оподаткування власників автомобілів представницького класу (типу Мерседес-500, BMW X5 та ін.), що сягає 30–45 тис. руб. При цьому не має значення вік машини, нова вона чи чверть-столітньої давності.
Критики нового транспортного податку небезпідставно вважають, що установлена місцевими законодавчими органами надмірна територіальна диференціація податкових ставок суперечить Конституції РФ, яка передбачає рівність прав і свобод громадян незалежно від місця проживання, рівність обов’язків на всій території країни, гарантує єдиний економічний простір та однакові умови конкуренції для всіх учасників ринку.
Реєстрація, перереєстрація або технічний огляд транспорту без сплати податку не проводиться. Деякі категорії громадян (герої Радянського Союзу і Росії, інваліди та ін.) від сплати податку звільняються.Платниками податку на купівлю автотранспортних засобів є підприємства, організації та підприємці, які купують автотранспортні засоби шляхом купівлі-продажу, обміну, лізингу. Даний податок розраховується від ціни продажу без акцизу та ПДВ за наступними ставками: вантажні автомашини, пікапи та легкові фургони, автобуси, спеціальні та легкові автомобілі – 20%; причепи і напівпричепи – 10%. Автотранспортні засоби, придбані для подальшого перепродажу, не оподатковуються. При придбанні автомобіля за валюту податок розраховується виходячи із ціни продажу авто, перерахований за курсом ЦБ РФ на день придбання. Від сплати звільняються деякі категорії громадян і організацій (герої Радянського Союзу та Росії, громадянські організації інвалідів та ін.).
Федеральний транспортний податок сплачується юридичними особами, крім бюджетних організацій, у розмірі 1% від фонду оплати праці незалежно від джерела його формування і повністю включається до складу витрат на виробництво та обіг. По суті транспортний податок є цільовим податком, оскільки витрачається на фінансування розвитку міського транспорту загального користування та приміського пасажирського залізничного транспорту.
Література:
1.Александров И.М. Налоговые системы России и зарубежных стран. – М.: Бератор-Пресс, 2002. – С. 175–179.
2.Налоги и налогообложение / Под ред. И.Г. Русаковой, В.А. Кашина. – М.: ЮНИТИ, 2000. – С. 347–392.
3.Налоги и налогообложение / Под ред. М.В. Романовского, О.В. Врублевской. – СПб.: Питер, 2001. – С. 452–456.
4.Тютюрюков Н.Н. Налоговые системы зарубежных стран: Европа и США. – М.: Дашков и Ко, 2002. – С. 92–104.
Росія володіє 8,2% світових запасів нафти, поступаючись лише Саудівській Аравії (23%) та Іраку (9,6%). Це, – зауважив один російський політичний діяч, – і чудовий дар долі, і водночас джерело серйозних проблем. У Росії добувають 400 мільйонів тонн нафти в рік, оподаткування якої внутрішніми податками і вивізним митом дає 22 млрд. дол. або близько 25% доходів федерального бюджету. Найкрупнішими платниками податків у 2003 р. були нафтові та газові компанії (в млрд. дол.): “Газпром” – 9,8; “ЮКОС” – 5,1; “ЛУКойл” – 5. Крім того, обсяги мінімізації податків складали: “ЮКОС” – 745, “Сибнефть” – 264, ЛУКойл” – 77 млн. дол. За даними російського Інституту фінансових досліджень, податкове навантаження нафтових компаній по відношенню до виручки у 2003 р. знаходилося в межах від 23,5 до 46,3%.
Для Росії виключне фіскальне, економічне і геополітичне значення має експорт нафти та газу, що відповідно підсилює увагу до митного оподаткування даного сектора. На кінець 2003 р. експортне мито на нафту складало 33,8 дол. за тонну, на нафтопродукти – 30,4 дол. за тонну, а ставка вивізного мита на природний газ підвищена з 5% до 30% експортної ціни.
Питання, пов’язані з оподаткуванням доходів від нафти та інших природних багатств, знаходиться в центрі уваги, розподіл податкових надходжень і природної ренти викликає великий суспільний резонанс і науковий інтерес.
Нагадаємо, що термін “рента” етимологічно походить від латинського слова reddita, що означає “віддати назад, повернути”. В економічному розумінні рента – будь-який регулярно одержуваний дохід із капіталу, цінних паперів, майна, землі та надр, що не потребує від їх власника підприємницької діяльності. Останнім часом боротьба навколо ренти загострилася. Група російських і зарубіжних учених та суспільних діячів на чолі з академіком РАН Д.С. Львовим направила відкрите звернення до Президента, уряду і Федеральних зборів, в якому природна рента оголошена стратегічним фінансовим ресурсом Росії. В зверненні наголошено, що, на відміну від багатьох інших країн, Росія має фундаментальне джерело доходів, яке досі не задіяне належним чином.
На основі унікального багатства Росії природними ресурсами виник проект заміщення існуючої податкової системи рентними платежами. Як вважають адепти такої реформи, рентна система більш відповідає характеру російської економіки, де переважаюча частина валового продукту (близько 70%) формується в паливно-енергетичному комплексі та інших галузях, експлуатуючих природу. Рента висувається на місце головного джерела доходів державного бюджету, а податкам відводиться периферійна, додаткова фіскальна роль. Очікується, що в разі реалізації радикальної реформи рентного змісту пріоритетні галузі економіки (машинобудування, авіаційна й космічна промисловість та ін.), а також малий бізнес, будуть практично звільнені від податків.
В останньому варіанті пропонованої ним “налогозамещающей” реформи акад. Д.С. Львов розвиває проект таким чином, щоб рентні платежі нафтогазового сектора поступали на зразок Пенсійного фонду в цільовий позабюджетний фонд, доходи якого розподілялися серед громадян із доходами нижчими прожиткового мінімуму. Автори проекту посилаються на приклад інших країн. Так, штат Аляска в США має спеціальний фонд (Alaska Permanent Fond), куди зачисляється четверта частина рентних платежів приватних нафтових компаній в розмірі 12,5% від вартості видобутої нафти. В державному нафтовому фонді Норвегії резервуються кошти для майбутніх поколінь (уже накопичено 45 млрд. дол.). Однотипні фонди існують у Кувейті, Саудівській Аравії, ОАЕ.
Опоненти абсолютизації природної ренти як основного джерела державних доходів вважають цю ідею шкідливою химерою. За їх аргументацією, спроба повної націоналізації природної ренти нагадує проект “єдиного податку” (single tax) на землю. “Ми, – проголошував свого часу американський економіст Генрі Джордж (1839–1897), – пропонуємо скасувати всі податки за єдиним винятком податку з вартості земель” [12, c.5]. Дана пропозиція оставила яскравий слід у фінансовій літературі, але практично реформувати податкову систему за схемою Джорджа ніхто і не подумав. “Словом, – єдиний податок залишається в історії фінансової думки пам’ятником оригінального, але абстрактного теоретизування, відкинутого реаліями фіскальної практики” [2, c.161].Радикальна реформа оподаткування на користь рентних платежів досі так і не вийшла з стадії обговорення, що продовжується вже близько десяти років. Тим часом в 2002 р. у Росії запроваджений єдиний податок на видобуток корисних копалин, який замінив собою роялті (платіж за своєю економічною природою аналогічний орендній платі за користування надрами), акциз на сировину і податок на відновлення мінерально-сировинної бази. Коли раніше адвалерний акциз на газ і нафту складав 16,5% вартості видобутку, то нинішній єдиний податок справляється за твердими ставками (в рублях із тонни чи м3), що полегшує контроль за ухиленням від сплати податків. Ставка єдиного податку на видобуту нафту з 1 січня 2004 р. становить 347 руб. за тонну, для природного газу – 107 руб. за 1000 кубометрів.
В оподаткуванні паливно-енергетичного комплексу Росії очікуються значні зміни, що знаходяться в пакеті альтернативних законопроектів. По-перше, передбачено корегування ставок єдиного податку та експортного мита у зв’язку з динамікою світових цін. По-друге, в стадії обговорення знаходяться пропозиція щодо диференціації ставки єдиного податку на нафтову галузь у залежності від ступеня виробленості родовищ, їх середньодобового дебіту і географічного місцезнаходження, а також проект заміни єдиного податку і експортного мита на так званий податок на додаткові доходи за норвезькою схемою взаємовідносин держави з нафтово-газовим бізнесом. Податок на додаткові доходи передбачає установлення порогу рентабельності, всі доходи, одержані понад цей рівень, автоматично вилучаються в бюджет. Тобто, така модель оподаткування зручна тим, що діє на основі традиційного податку на прибуток. За схожою схемою справляється податок на прибуток від видобутку нафти у Великій Британії.
2. Мито
Мито входить до складу митних платежів, до яких, крім власне мита, відносяться податок на додану вартість, акцизи, інші збори та платежі, пов’язані з митним оформленням, зберіганням та супроводженням товарів, пов’язаних із зовнішньою торгівлею. Мито справляється митними органами при переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон. Вся сума зібраного на території РФ мита поступає у федеральний бюджет.
Об’єкт мита – митна вартість товарів і/або їх кількісні та вагові показники.
Платник (суб’єкт) – декларант, фізична або юридична особа, котра від власного імені оголошує в митній декларації вартість, (кількість, вагу) товарів, що підлягають переміщенню через митний кордон.
Якщо в західних країнах фіскальна й економічна роль мита мінімальна, то в Росії, навпаки, митна служба забезпечує 40% (!) доходів федерального бюджету (в 2003 р. 60% митних платежів прийшлося на імпорт). Стає зрозумілим чому саме керівник Федеральної митної служби (з 2004 р. знаходиться в складі Міністерства економічного розвитку і торгівлі РФ) обраний віце-президентом Світової митної організації, а також головним координатором Європейського митного регіону.
В російських умовах імпортне (ввізне) мито виконує функції захисту внутрішнього ринку від конкуренції іноземних виробників; забезпечення потреб у товарах, які не виробляються взагалі або виробляються в недостатній кількості; додаткового наповнювання бюджету. Експортне мито, крім свого фіскального призначення, обмежує вивіз товарів, потреба в яких не повністю задовольняється всередині країни; регулює вивіз не переробленої сировини, відходів виробництва і металобрухту; запобігає виснаженню родовищ корисних копалин.
Небезінтересно познайомитися з митною політикою Росії щодо імпорту держаних автомобілів у порядку, запровадженому з 1 січня 2004 р.
Таблиця 11.2
Ставки ввізного мита на автомобілі
Вартість автомобіля (руб.)або об’єм двигуна (куб. см) Ставка мита
Автомобілі не старші 3 років (крім російського виробництва)
Не вище 325 т. руб. (9000 євро) 48%, але не менше 2,5 євро за 1 куб. см
325 – 650 т. руб. (9 – 18 т. євро) 48%, але не менше 3,5 євро за 1 куб. см
650 – 1625 т. руб. (18 – 45,4 т. євро) 48%, але не менше 5,5 євро за 1 куб. см
1625 – 3250 т. руб. (45,4 – 90,8 т. євро) 48%, але не менше 7,5 євро за 1 куб. см
3250 – 6500 т. руб. (90,8 – 181,7 т. євро) 48%, але не менше 15 євро за 1 куб. см
Більше 6500 т. руб. (181,7 т. євро) 48%, але не менше 20 євро за 1 куб. см
Автомобілі від 3 до 7 років (у тому числі російського виробництва)
До 1000 куб. см 0,85 євро за 1 куб. см
1500 – 1800 куб. см 1,0 євро за 1 куб. см
1800 – 2300 куб. см 1,5 євро за 1 куб. см
2300 – 3000 куб. см 1,75 євро за 1 куб. см
1000 – 1500 куб. см 2,0 євро за 1 куб. см
Більше 3000 куб. см 2,25 євро за 1 куб. см
Автомобілі старші 7 років (у тому числі російського виробництва)
До 2500 куб. см 2,0 євро за 1 куб. см
Більше 2500 куб. см 3,0 євро за 1 куб см.Таким чином, для нових автомобілів (до трьох років) мито складає 48% вартості або суму, розраховану за ставкою на певний об’єм двигуна (від 2,5 до 20 євро за кубічний сантиметр). При цьому покупець має сплатити ту суму, котра вища. На іномарки у вікових категоріях від 3 до 7 років і старших 7 років мито залежить від ставок в євро на одиницю потужності з таким розрахунком, щоб максимально оподатковувати найстаріші й найпотужніші машини.
До того ж, змінилися умови грошової застави для ввезення машини з-за кордону, яка для іномарок віком до 7 років у залежності від потужності двигуна складає від 3 до 25 тис. євро, а для старіших автомобілів – від 4 до 6 тис. євро. Виходить, для того, щоб купити машину за кордоном, треба мати на руках суму, в два рази вищу її вартості. На додаток виникає проблема вчасного повернення внесеної застави.
Уряд РФ пояснює митні нововведення мотивами створення тотожних умов імпорту авто для фізичних і юридичних осіб. Раніше під видом фізичних осіб, користуючись передбаченою для останніх митною ставкою в півтора рази нижчою, ніж для юридичних осіб, діяли різні фірми. Крім того, за передніше діючим порядком митний платіж розраховувався на основі заявленої вартості, що дозволяло видавати дорогу машину за дешеву. У загальному підсумку після запровадження нових митних ставок іномарки подорожчали на третину, особливо невигідно стало ввозити нові машини. Наприклад, ціна популярного в росіян Buick Le Sabre 3,8 у США складає 31,8 тис. дол. У Росії його ціна з урахуванням мита, доставки і прибутку ділера складала 58–60 тис. дол. А при чинних умовах митного оподаткування ціна зросте ще на 11 тис. дол.
В економічному плані новий митний тариф на держані автомобілі робить вигідним виробництво іномарок у самій Росії. Так що іноземні автовиробники одержали від російського уряду воістину царський подарунок.
3. Єдиний соціальний податок
Єдиний соціальний податок (ЄСП) введений у податкову систему Росії з 2001 р. Базова ставка ЄСП складає 35,6% від фонду оплати праці. Надходження від ЄСП розподіляються в таких пропорціях між позабюджетними фондами: 28% відчисляються в Пенсійний фонд, із них 14% – на виплату базових пенсій, 10% – на страхову частину, 4% – на нагромаджувану частину пенсії; фонд соціального страхування – 4%; фонд обов’язкового медичного страхування – 0,2%; територіальні фонди медичного страхування – 3,4%. ЄСП сконструйований за регресивним принципом оподаткування фонду оплати праці, тобто, чим вищий рівень заробітної плати, тим нижча податкова ставка. Так, за працівників, зарплата яких не перевищує 100 тис. руб. у рік, роботодавець має перераховувати в бюджет на соціальні потреби 35,6%; за тих, хто заробив від 100 до 300 тис. – 20%, від 301 до 600 тис. – 10%, а при будь-якій сумі заробітку, вищій 600 тис. руб., – 2%. Подібний порядок запроваджений у розрахунку, щоб роботодавцям було невигідно платити низькі зарплати.
Даний податок, його висота і порядок справляння постійно знаходяться під вогнем критики. Запроваджена з 2001 р. 13-процентна ставка прибуткового податку дійсно сприяла легалізації заробітної плати. Проте, російські спеціалісти вважають, що значна частина компаній продовжують платити зарплати “в конвертах” через зависокий рівень ЄСН. У Державну думу РФ поданий законопроект, згідно якого з 2005 р. намічається знизити ставку ЄСП до 26%, а також змінити регресивну шкалу ставок ЄСП та її нижній поріг таким чином: при річному фонді заробітку від 30 до 100 тис. руб. – 19,5%, від 300 до 600 тис. – 12%, 600 тис. і вище – 2%.
Під сукупною дією прибуткового податку (13%) і ЄСН (35,6%) загальне податкове навантаження на доходи складає 48,6%, що близько до міжнародного рівня оподаткування. Російський уряд намагається не виходячи за ці межі, перерозподілити податкове навантаження – знизити для підприємств і збільшити для фізичних осіб. Розрахунок побудований на тому, що перенесення тягаря з юридичних осіб на фізичних має зменшити кількість компаній, які використовують тіньові схеми виплати зарплат. Для компаній зменшення ставки ЄСН вигідне, а рядовий працівник не зможе самостійно ухилитися від податку, оскільки підприємства та організації перераховують податок у бюджет при виплаті зарплати. Тим самим Росія зближається з міжнародною практикою, – адже в більшості зарубіжних країнах податки на соціальні потреби сплачують не компанії-роботодавці, а їх працівники.
4. Інші федеральні податки
Податкові платежі даної групи мають цільовий характер і служать джерелом фінансування будівництва та утримання автомобільних шляхів державного і місцевого значення. Відповідно податкові надходження зараховуються до спеціалізованих цільових позабюджетних фондів – федерального дорожнього фонду, а також територіальних дорожніх фондів.
Сьогодні діючим законодавством можуть справлятися наступні податки:
– податок з реалізації паливно-мастильних матеріалів;
– податок за користування автодорогами;
– податок з власників транспортних засобів;
– акциз на легкові автомобілі;– податок на купівлю автотранспорту.
Платниками податку з реалізації паливно-мастильних матеріалів (бензину, дизпалива, дизельних та автотракторних масел, скрапленого газу, що використовується як моторне паливо) являються юридичні особи. Об’єктом оподаткування для підприємств, які виготовляють мастильно-змащувальні матеріали, є обороти з їх реалізації, без ПДВ. Податок розраховується за ставкою 25% подекадно, щомісячно, щоквартально в залежності від величини оподатковуваного обороту і повністю зараховується до федерального шляхового фонду. Джерело сплати – прибуток до обрахування і сплати податку на прибуток.
Акциз з продажу легкових автомобілів в особисте користування громадян сплачують підприємства, що виробляють легкові автомобілі. Об’єкт оподаткування – оборот по реалізації в особисте користування громадян. Для визначення оподатковуваного обороту приймається вартість реалізованих автомашин, яка розраховується виходячи із суми вільних відпускних цін, включаючи суми акцизу. Сума акцизу визначається платником податку самостійно і вноситься в федеральний шляховий фонд кожну декаду.
Податок на користування автодорогами справляється з підприємств, організацій та фізичних осіб-підприємців. Об’єкт оподаткування: при виробництві продукції – виручка; при заготівельно-збутовій та торгівельній діяльності – торгівельний оборот. При цьому із бази оподаткування виключається ПДВ, акцизи і податок на реалізацію паливно-мастильними матеріалами. Ставки податку: 0,4 % від реалізації; 0,3 % від торгівельного обороту; для посередників 0,4 %; для банків та інших кредитних установ – 0,4 % від суми доходів.
Від сплати звільнюється підприємства, які здійснюють утримання позаміських автодоріг загального користування. Податок поступає в територіальний шляховий фонд, у Москві та Санкт-Петербурзі – в федеральний шляховий фонд. Суму платежу платники податку включають до складу витрат на виробництво та реалізацію продукції.
Податок з власників транспортних засобів щорічно сплачують громадяни РФ, іноземні громадяни та особи без громадянства, а також підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та відомчої належності, які є власниками транспортних засобів (автомобілів, мотоциклів, моторолерів, автобусів) та інших самохідних машин і механізмів на пневматичному ходу, за ставками в залежності від потужності двигуна. З 1 січня 2004 р. діє шкала ставок транспортного податку, уявлення про яку дають наведені нижче вибрані дані.
Таблиця 11.3
Ставки транспортного податку на легкові автомобілі
(в рублях із кінської сили)
Регіон До 100 к. с. Понад 100 до 150 к. с. Понад 150 до 200к.с. Понад 200 до 250 к. с. Понад 250 к. с.
Федеральна “вилка” 1 – 25 1,4 – 35 2 – 50 3 – 75 6 – 150
Москва 5 15 20 25 35
Московська область 6 17 30 45 90
Санкт-Петербург 10,5 20,08 47 75 100
Ленінградська область 10 20 40 62 65
Новосибірська область 25 35 50 75 150
Джерело: Известия. – 20. 01. 2004.
Звертає на себе увагу та обставина, що жоден із суб’єктів Російської Федерації не скористався правом запровадити мінімальні ставки транспортного податку. Абсолютний чемпіон – Новосибірська область, де всі ставки дорівнюють максимально можливій. Тут власник скромних “Жигулів” платить податок у п’ять разів вищий, ніж у Москві. Автомобілі середнього класу особливо високо оподатковуються в Москві, Санкт-Петербурзі, Нижньому Новгороді, Московській і Ленінградській областях. У деяких регіонах дуже високий також рівень оподаткування власників автомобілів представницького класу (типу Мерседес-500, BMW X5 та ін.), що сягає 30–45 тис. руб. При цьому не має значення вік машини, нова вона чи чверть-столітньої давності.
Критики нового транспортного податку небезпідставно вважають, що установлена місцевими законодавчими органами надмірна територіальна диференціація податкових ставок суперечить Конституції РФ, яка передбачає рівність прав і свобод громадян незалежно від місця проживання, рівність обов’язків на всій території країни, гарантує єдиний економічний простір та однакові умови конкуренції для всіх учасників ринку.
Реєстрація, перереєстрація або технічний огляд транспорту без сплати податку не проводиться. Деякі категорії громадян (герої Радянського Союзу і Росії, інваліди та ін.) від сплати податку звільняються.Платниками податку на купівлю автотранспортних засобів є підприємства, організації та підприємці, які купують автотранспортні засоби шляхом купівлі-продажу, обміну, лізингу. Даний податок розраховується від ціни продажу без акцизу та ПДВ за наступними ставками: вантажні автомашини, пікапи та легкові фургони, автобуси, спеціальні та легкові автомобілі – 20%; причепи і напівпричепи – 10%. Автотранспортні засоби, придбані для подальшого перепродажу, не оподатковуються. При придбанні автомобіля за валюту податок розраховується виходячи із ціни продажу авто, перерахований за курсом ЦБ РФ на день придбання. Від сплати звільняються деякі категорії громадян і організацій (герої Радянського Союзу та Росії, громадянські організації інвалідів та ін.).
Федеральний транспортний податок сплачується юридичними особами, крім бюджетних організацій, у розмірі 1% від фонду оплати праці незалежно від джерела його формування і повністю включається до складу витрат на виробництво та обіг. По суті транспортний податок є цільовим податком, оскільки витрачається на фінансування розвитку міського транспорту загального користування та приміського пасажирського залізничного транспорту.
Література:
1.Александров И.М. Налоговые системы России и зарубежных стран. – М.: Бератор-Пресс, 2002. – С. 175–179.
2.Налоги и налогообложение / Под ред. И.Г. Русаковой, В.А. Кашина. – М.: ЮНИТИ, 2000. – С. 347–392.
3.Налоги и налогообложение / Под ред. М.В. Романовского, О.В. Врублевской. – СПб.: Питер, 2001. – С. 452–456.
4.Тютюрюков Н.Н. Налоговые системы зарубежных стран: Европа и США. – М.: Дашков и Ко, 2002. – С. 92–104.
