УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
В. Л. РИБАЧУК
УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
Розглянуто шляхи вдосконалення організаційного забезпечення ефективності фінансового контрою діяльності органів державного управління. Запропоновано систему стандартів державного фінансового контролю. Визначено основні функції, які повинні бути закріплені за Міністерством фінансів, Рахунковою палатою, органами державної контрольно-ревізійної служби.
The ways of perfection of the organizational providing of efficiency of financial control of activity of organs of local self-government are considered in the article. Offered system of standards of state financial control. Certain basic functions, which must be fastened after Ministry of finance, Account chamber, organs of government control-revision service.
Трансформаційні процеси в українському суспільстві зумовлюють необхідність вирішення важливого завдання - вдосконалення організаційного забезпечення ефективності фінансового контролю діяльності органів державного управління. Це вимагає переосмислення ролі держави у здійсненні фінансового контролю взагалі і органів державного управління зокрема, концепції зовнішнього та внутрішнього фінансового контролю, взаємозв'язків структурних елементів державного контролю як цілісної системи.
Окремі питання фінансового контролю досліджують як вітчизняні, так і зарубіжні науковці. При цьому одна група авторів розглядає контроль як функцію фінансів: М. Білуха, О. Василик, В. Опарін. Інша приділяє більше уваги організації та методам фінансового контролю, вбачаючи в ньому функцію управління: В. Авер'янов, Г. Атаманчук, Т. Коломоєць, В. Міщенко, В. Мельничук, Н. Нижник, Г. Одінцова, О. Рябченко, М. Романів, Ю. Тихомиров.
Але на сьогодні в науковій літературі майже не опрацьовано питання організації державного фінансового контролю діяльності органів державного управління, чим і обумовлена актуальність проведеного дослідження.
Мета статті - визначити шляхи вдосконалення організаційного забезпечення ефективності фінансового контролю діяльності органів державного управління.
Серед усіх проблем, пов'язаних зі здійсненням державного контролю, центральне місце посідає проблема ефективності. Категорія ефективності в даному випадку має подвійне тлумачення: ефективність використання бюджетних коштів; ефективність самого державного фінансового контролю.
Варто відзначити, що фінансові потоки, призначені до перерозподілу і ті, що дійшли до адресатів, не рівні один одному. Ця різниця - наслідок витрат на їх здійснення, яка представляє собою трансакційні витрати. Вони також впливають на ефективність господарювання кінцевого споживача бюджетних коштів.
Організація фінансового контролю - це складова частина трансакційних витрат держави. Хоча офіційної статистики про розміри трансакційних витрат в Україні немає, але, враховуючи загальні видатки на утримання контролюючих органів, можна стверджувати, що вони надзвичайно високі. Зниження цих витрат - важливе завдання інститутів державного фінансового контролю і казначейства насамперед.
Загальновідомо, що в міру посилення ринкових основ національного господарства трансакційні витрати знижуються. На цьому ґрунтується один з базових критеріїв ефективності державного фінансового контролю. По суті абсолютна ефективність державного фінансового контролю виміряється співвідношенням трансакційних витрат на здійснення державного фінансового контролю і сумою виявлених і доведених фінансових втрат держави у вигляді надмірних трансакційних витрат при здійсненні перерозподільних відносин.
Визначаючи компетенцію органів, що здійснюють державний фінансовий контроль суб'єктів державного управління, доцільно виходити із загального призначення фінансового контролю: попередження та виявлення фактів порушення фінансового законодавства і неналежного виконання учасниками фінансових відносин своїх обов'язків, установлення причин, усунення цих порушень з метою забезпечення ефективності фінансової діяльності держави та виявлення резервів зростання її фінансових ресурсів, що пропонується закріпити в проекті закону України "Про фінансовий контроль в Україні".
Разом з тим потрібно враховувати принцип фінансової автономності органів державного управління. Доки державний фінансовий контроль не буде впорядковано, поки закон не встановить, хто, що, коли і як перевіряє, які види операцій з фінансовими ресурсами охоплюються контролем у період їх формування, а які - в період витрачання, нічого змінено не буде.
Необхідність урегулювання проблем організації цілісної системи фінансового контролю законом підтримують українські дослідники В. Кравченко [3, с. 22], В. Мельничук [2, с. 5], М. Романів [4] та багато інших. Однак реорганізацію державного фінансового контролю діяльності органів державного управління необхідно здійснювати продумано, поетапно протягом кількох років, щоб не порушити нормальний хід процесів управління.
Доцільно, на нашу думку, провести подібні перетворення, щоб організаційне забезпечення державного фінансового контролю діяльності органів державного управління в Україні відповідало потребам розвитку економіки і рівню розвинутих країн.
З метою підвищення ролі та статусу Рахункової палати як зовнішнього органу фінансового контролю необхідне надання їй права створювати територіальні представництва, здійснювати контроль як у видатковій, так і в дохідній частині державного і місцевих бюджетів, що повинно знайти відображення в Законі України "Про Рахункову палату". Частина коштів на функціонування регіональних відділень могли б бути залучені шляхом ліквідації фінансових відділів міськвиконкомів, що функціонують у містах обласного підпорядкування та райвиконкомів (у містах з районним поділом) і законодавче не підпорядковуються Міністерству фінансів України і фінансовому управлінню обласної державної адміністрації, хоч вони, як і раніше, утримуються за рахунок державного бюджету. Іншу частину коштів на фінансування діяльності територіальних представництв можна отримати шляхом перерозподілу повноважень між Рахунковою палатою та Головним контрольно- ревізійним управлінням у частині контролю місцевих бюджетів.
Надзвичайно важливим питанням є визначити у проекті закону України "Про фінансовий контроль в Україні" статус і повноваження контролюючих органів, правове забезпечення гарантій їх незалежності, механізм координації роботи та використання результатів системи внутрішнього контролю підконтрольного об'єкта, засади здійснення планового і позапланового контролю, обов'язки посадових осіб контролюючих і підконтрольних суб'єктів у ході його здійснення.
Наприклад, з метою зведення до мінімуму випадків дублювання в роботі і недопущення неконтрольованих сфер фінансових відносин, пропонується законодавчо закріпити такі форми взаємодії між органами державного фінансового контролю:
погодження нормативно-правових актів, які встановлюють або змінюють статус, функції, права і обов'язки суб'єктів контролю, процедуру контролю;
координація дій при плануванні, організації та проведенні контролю;
проведення спільних організаційних заходів з питань контролю, делегування представників суб'єктів контролю до складу колегіальних органів, створених за їх участю;
обмін інформацією, необхідною для проведення контролю, та інформацією про його результати.
Для вирішення проблеми фінансового забезпечення розвитку системи державного фінансового контролю з урахуванням кращого вітчизняного і зарубіжного досвіду було б доцільно створити тимчасовий відповідний Фонд [1, с. 49], закріпивши право зарахування до нього коштів у розмірі п'яти - десяти відсотків від суми виявлених перевірками збитків, завданих державі, а також добровільних внесків. При цьому в положенні про фонд мало б бути передбачено право спрямування коштів, що надійшли до фонду, виключно за рішенням Асоціації по співробітництву органів державного фінансового контролю і лише на потреби перепідготовки спеціалістів за передовими технологіями та вдосконалення нормативно-правової бази державного фінансового контролю.
Разом з тим, і надалі залишається необхідність створення Координаційної ради з питань фінансового контролю [4], яка взяла б на себе координацію дій усіх структур щодо розробки і реалізації заходів, спрямованих на вдосконалення державного фінансового контролю та підготовку для Президента, Парламенту і Уряду інформації про негативні процеси в бюджетних і інших фінансових потоках, що несуть загрозу фінансовій безпеці держави.
Слід зазначити, що механізм зовнішнього контролю дотримання і застосування законів органами державного фінансового контролю має включати періодичну звітність про завдання, форми і методи роботи органів державного фінансового контролю перед Кабінетом Міністрів України із попереднім обговоренням і погодженням звіту з такими організаціями і громадськими об'єднаннями, як Фонд сприяння розвитку місцевому самоврядуванню України при Президентові України, Асоціацією міст України.
Нагальним є питання розробки і відповідного оформлення у вигляді стандартів базових принципів і основних процедур здійснення як зовнішнього, так і внутрішнього державного фінансового контролю, причому, на всіх рівнях влади. На сьогодні затверджено лише Стандарти державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна.
Використання всіма суб'єктами державного фінансового контролю у своїй діяльності єдиних базових принципів і основних процедур, як показує світовий досвід, буде сприяти підвищенню якості контрольних заходів, більш повному охопленню ними фінансових операцій, а також створенню умов для аналізу й оцінки ефективності бюджетних послуг.
Система стандартів державного фінансового контролю має структурно відповідати єдиній системі державного фінансового контролю, виходячи з того, що державний фінансовий контроль містить у собі дві підсистеми - зовнішнього і внутрішнього контролю. До підсистеми зовнішнього контролю відносяться органи, що здійснюють "зовнішній аудит бюджету", - це Рахункова палата України, тобто орган, сформований законодавчою (представницькою) владою. Контроль, що здійснюється відповідними органами виконавчої влади, слід віднести до підсистеми внутрішнього державного фінансового контролю, головним координатором якого є Мінфін України.
У зв'язку з тим, що державний фінансовий контроль має різновиди, тобто він здійснюється і як зовнішній, і як внутрішній контроль, вони повинні регламентуватися тими групами стандартів, що встановлюють для них загальні правила і процедури, причому на всіх рівнях: державному, регіональному і місцевому. Тому представляється за доцільне за кожною групою стандартів закріпити по 1000 кодів. При цьому в кожній групі стандартів повинно бути десять підгруп, об'єднаних відповідними темами.
Структуру кодифікованої системи стандартів державного фінансового контролю доцільно представити у вигляді схеми, зображеної на рисунку. Пропонована схема стандартизації державного фінансового контролю - це лише невелика, і разом з тим дуже важлива, органічна частина єдиної кодифікованої системи стандартів фінансового контролю в Україні, створення якої в даний час для нашої країни є нагальною потребою.
Рисунок. Пропонована структура кодифікованої системи стандартів державного фінансового контролю
Єдина система кодифікованих стандартів фінансового контролю дозволить наблизити вирішення загальної для України проблеми - забезпечення законності і доцільності використання фінансових, матеріальних, трудових і інших видів ресурсів, можливість виведення з тіньового обороту до 20 % ВВП. Більш того, це найважливіший фактор підвищення дієвості й ефективності фінансового контролю в цілому, а діючий і ефективний державний фінансовий контроль, і особливо зовнішній, як відомо, є запорукою створення умов для фінансової стабілізації і сприяє забезпеченню фінансової безпеки держави.
На основі запропонованої вище системи стандартів державного фінансового контролю дозволяє підійти до питання прийняття базового закону про засади фінансового контролю і ефективної організації системи державного фінансового контролю діяльності органів державного управління.
Тому, зваживши на підготовлені Кабінетом Міністрів України проекти законів України "Про фінансовий контроль в Україні", "Про систему державного фінансового контролю в Україні", "Про державний фінансовий контроль", можна запропонувати такий розподіл функцій органів державного фінансового контролю в частині контролю діяльності органів державного управління.
Такими функціями доцільно визнати: виявлення суб'єктів державного управління, які дестабілізують економічну ситуацію; установлення правильності ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності; установлення правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати обов'язкових платежів; перевірка дотримання обмежуючих параметрів при використанні державних коштів, наданих суб'єктам державного управління в будь-якій формі; оцінка ефективності використання державного і комунального майна.
Для реалізації таких функцій територіальні представництва Рахункової палати, наприклад, у проекті закону України "Про систему державного фінансового контролю" доцільно наділити повноваженнями щодо здійснення аудиту фінансової діяльності органів державного управління, союзів територіальних громад, комунальних підприємств, інших суб'єктів господарювання, які фінансуються з місцевих бюджетів. І надати право контролювати таке:
дотримання суб'єктами державного управління встановленого законодавством порядку зарахування, перерахування і використання коштів бюджетів усіх рівнів;
достовірність даних, що стали підставою ухвалення рішень про надання суб'єктам державного управління позик і кредитів, одержаних від іноземних держав, банків чи міжнародних фінансових організацій;
надання висновків щодо рішень ради про бюджет та звітності з виконання бюджетів територіальних громад, внесків у справі висловлення недовіри виконавчому комітету, а також проектів емісії комунальних облігацій;
надання на вимогу позичкодавця або кредитора висновків про можливість сплати позички або кредиту органом державного управління;
надання висновків щодо можливості фінансування бюджетного дефіциту, а також прогнозу щодо утворення державного боргу;
надання висновків щодо звітів органів державного управління з виконання фінансових планів публічних завдань державних органів, що реалізуються на підставі угод з органами державної влади;
дотримання дисципліни публічних фінансів суб'єктами державного управління.
За Міністерством фінансів, у частині здійснення державного фінансового контролю діяльності органів державного управління доцільно закріпити право перевіряти:
достовірність даних суб'єктів державного управління, що є підставою для виділення бюджетних коштів, надання урядових гарантій на одержання позик і кредитів;
дотримання суб'єктами державного управління повноти і своєчасності повернення бюджетних позик, позик і кредитів, взятих під урядові гарантії;
дотримання єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та фінансової звітності органів державного управління;
стан поточних бюджетних рахунків суб'єктів державного управління, що використовують кошти державного бюджету і державних позабюджетних фондів.
Органи державної контрольно-ревізійної служби у сфері державного управління повинні мати право на здійснення контролю за такими функціями:
законністю надходження, цільовим і ефективним витрачанням коштів бюджетів усіх рівнів, державних цільових фондів та інших державних коштів, за правильністю використання і своєчасністю повернення наданих державою кредитів, позик (позичок);
законністю надходження, цільовим і ефективним витрачанням коштів, матеріальних цінностей, фінансових інвестицій, нематеріальних активів, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та фінансової звітності у суб'єктів державного управління;
законністю та ефективністю використання державного і комунального майна, яке знаходиться у статутних фондах господарських товариств, цільовим використанням і своєчасністю повернення позик і кредитів, взятих під гарантію уряду;
цільовим використанням коштів, які залишаються в розпорядженні підприємців в результаті надання суб'єктами державного управління податкових пільг;
достовірністю оцінки комунального майна, що приватизується, та частки державної або комунальної власності, переданої до статутного фонду суб'єкта господарювання;
дотриманням суб'єктами державного управління законодавства щодо здійснення працівникам виплат соціального характеру.
Отже, основними напрямами вдосконалення організаційно-правового механізму державного управління сферою фінансового контролю діяльності органів державного управління є: формування єдиних концептуальних засад організації державного фінансового контролю діяльності органів державного управління з урахуванням сучасних умов розвитку українського суспільства; створення єдиного правового поля розвитку системи державного фінансового контролю та законодавче закріплення за його суб'єктами відповідних функцій; стандартизація та кодифікація державного фінансового контролю; підвищення ролі органів державного управління стосовно фінансового контролю власної діяльності; формування нових і вдосконалення діючих процедур державного фінансового контролю; удосконалення методик контролю; забезпечення координації діяльності органів внутрішнього та зовнішнього державного фінансового контролю через запровадження єдиної інформаційної бази; оптимізація організаційних структур державного фінансового контролю; удосконалення кадрового забезпечення системи державного фінансового контролю, створення сучасної науково-дослідної та навчальної бази за міжнародними зразками; створення адекватної сучасності інформаційно-комунікаційної інфраструктури; поліпшення матеріально-технічного і фінансового забезпечення функціонування системи державного фінансового контролю.
Література:
1. Бурцев В. В. Система государственного контроля / В. В. Бурцев // Финансы. - 2000. - № 9. - С. 47- 49.
2. Мельничук В. Г. Норма нашей жизни - расточительство. Финансовый контроль как необходимая составляющая государственного управления / В. Г. Мельничук // Голос України. - 2001. - 6 верес. - № 159 (2659). - С. 4-5.
3. Нова організація фінансового контролю як важлива складова адміністративної реформи : інтерв'ю Кравченка В. І. // Фінансовий контроль. -1999. - № 4. - С. 22-24.
4. Романів М. В. Становлення та розвиток державного фінансового контролю в Україні / М. В. Романів. - К., 2000. - 189 с
УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
Розглянуто шляхи вдосконалення організаційного забезпечення ефективності фінансового контрою діяльності органів державного управління. Запропоновано систему стандартів державного фінансового контролю. Визначено основні функції, які повинні бути закріплені за Міністерством фінансів, Рахунковою палатою, органами державної контрольно-ревізійної служби.
The ways of perfection of the organizational providing of efficiency of financial control of activity of organs of local self-government are considered in the article. Offered system of standards of state financial control. Certain basic functions, which must be fastened after Ministry of finance, Account chamber, organs of government control-revision service.
Трансформаційні процеси в українському суспільстві зумовлюють необхідність вирішення важливого завдання - вдосконалення організаційного забезпечення ефективності фінансового контролю діяльності органів державного управління. Це вимагає переосмислення ролі держави у здійсненні фінансового контролю взагалі і органів державного управління зокрема, концепції зовнішнього та внутрішнього фінансового контролю, взаємозв'язків структурних елементів державного контролю як цілісної системи.
Окремі питання фінансового контролю досліджують як вітчизняні, так і зарубіжні науковці. При цьому одна група авторів розглядає контроль як функцію фінансів: М. Білуха, О. Василик, В. Опарін. Інша приділяє більше уваги організації та методам фінансового контролю, вбачаючи в ньому функцію управління: В. Авер'янов, Г. Атаманчук, Т. Коломоєць, В. Міщенко, В. Мельничук, Н. Нижник, Г. Одінцова, О. Рябченко, М. Романів, Ю. Тихомиров.
Але на сьогодні в науковій літературі майже не опрацьовано питання організації державного фінансового контролю діяльності органів державного управління, чим і обумовлена актуальність проведеного дослідження.
Мета статті - визначити шляхи вдосконалення організаційного забезпечення ефективності фінансового контролю діяльності органів державного управління.
Серед усіх проблем, пов'язаних зі здійсненням державного контролю, центральне місце посідає проблема ефективності. Категорія ефективності в даному випадку має подвійне тлумачення: ефективність використання бюджетних коштів; ефективність самого державного фінансового контролю.
Варто відзначити, що фінансові потоки, призначені до перерозподілу і ті, що дійшли до адресатів, не рівні один одному. Ця різниця - наслідок витрат на їх здійснення, яка представляє собою трансакційні витрати. Вони також впливають на ефективність господарювання кінцевого споживача бюджетних коштів.
Організація фінансового контролю - це складова частина трансакційних витрат держави. Хоча офіційної статистики про розміри трансакційних витрат в Україні немає, але, враховуючи загальні видатки на утримання контролюючих органів, можна стверджувати, що вони надзвичайно високі. Зниження цих витрат - важливе завдання інститутів державного фінансового контролю і казначейства насамперед.
Загальновідомо, що в міру посилення ринкових основ національного господарства трансакційні витрати знижуються. На цьому ґрунтується один з базових критеріїв ефективності державного фінансового контролю. По суті абсолютна ефективність державного фінансового контролю виміряється співвідношенням трансакційних витрат на здійснення державного фінансового контролю і сумою виявлених і доведених фінансових втрат держави у вигляді надмірних трансакційних витрат при здійсненні перерозподільних відносин.
Визначаючи компетенцію органів, що здійснюють державний фінансовий контроль суб'єктів державного управління, доцільно виходити із загального призначення фінансового контролю: попередження та виявлення фактів порушення фінансового законодавства і неналежного виконання учасниками фінансових відносин своїх обов'язків, установлення причин, усунення цих порушень з метою забезпечення ефективності фінансової діяльності держави та виявлення резервів зростання її фінансових ресурсів, що пропонується закріпити в проекті закону України "Про фінансовий контроль в Україні".
Разом з тим потрібно враховувати принцип фінансової автономності органів державного управління. Доки державний фінансовий контроль не буде впорядковано, поки закон не встановить, хто, що, коли і як перевіряє, які види операцій з фінансовими ресурсами охоплюються контролем у період їх формування, а які - в період витрачання, нічого змінено не буде.
Необхідність урегулювання проблем організації цілісної системи фінансового контролю законом підтримують українські дослідники В. Кравченко [3, с. 22], В. Мельничук [2, с. 5], М. Романів [4] та багато інших. Однак реорганізацію державного фінансового контролю діяльності органів державного управління необхідно здійснювати продумано, поетапно протягом кількох років, щоб не порушити нормальний хід процесів управління.
Доцільно, на нашу думку, провести подібні перетворення, щоб організаційне забезпечення державного фінансового контролю діяльності органів державного управління в Україні відповідало потребам розвитку економіки і рівню розвинутих країн.
З метою підвищення ролі та статусу Рахункової палати як зовнішнього органу фінансового контролю необхідне надання їй права створювати територіальні представництва, здійснювати контроль як у видатковій, так і в дохідній частині державного і місцевих бюджетів, що повинно знайти відображення в Законі України "Про Рахункову палату". Частина коштів на функціонування регіональних відділень могли б бути залучені шляхом ліквідації фінансових відділів міськвиконкомів, що функціонують у містах обласного підпорядкування та райвиконкомів (у містах з районним поділом) і законодавче не підпорядковуються Міністерству фінансів України і фінансовому управлінню обласної державної адміністрації, хоч вони, як і раніше, утримуються за рахунок державного бюджету. Іншу частину коштів на фінансування діяльності територіальних представництв можна отримати шляхом перерозподілу повноважень між Рахунковою палатою та Головним контрольно- ревізійним управлінням у частині контролю місцевих бюджетів.
Надзвичайно важливим питанням є визначити у проекті закону України "Про фінансовий контроль в Україні" статус і повноваження контролюючих органів, правове забезпечення гарантій їх незалежності, механізм координації роботи та використання результатів системи внутрішнього контролю підконтрольного об'єкта, засади здійснення планового і позапланового контролю, обов'язки посадових осіб контролюючих і підконтрольних суб'єктів у ході його здійснення.
Наприклад, з метою зведення до мінімуму випадків дублювання в роботі і недопущення неконтрольованих сфер фінансових відносин, пропонується законодавчо закріпити такі форми взаємодії між органами державного фінансового контролю:
погодження нормативно-правових актів, які встановлюють або змінюють статус, функції, права і обов'язки суб'єктів контролю, процедуру контролю;
координація дій при плануванні, організації та проведенні контролю;
проведення спільних організаційних заходів з питань контролю, делегування представників суб'єктів контролю до складу колегіальних органів, створених за їх участю;
обмін інформацією, необхідною для проведення контролю, та інформацією про його результати.
Для вирішення проблеми фінансового забезпечення розвитку системи державного фінансового контролю з урахуванням кращого вітчизняного і зарубіжного досвіду було б доцільно створити тимчасовий відповідний Фонд [1, с. 49], закріпивши право зарахування до нього коштів у розмірі п'яти - десяти відсотків від суми виявлених перевірками збитків, завданих державі, а також добровільних внесків. При цьому в положенні про фонд мало б бути передбачено право спрямування коштів, що надійшли до фонду, виключно за рішенням Асоціації по співробітництву органів державного фінансового контролю і лише на потреби перепідготовки спеціалістів за передовими технологіями та вдосконалення нормативно-правової бази державного фінансового контролю.
Разом з тим, і надалі залишається необхідність створення Координаційної ради з питань фінансового контролю [4], яка взяла б на себе координацію дій усіх структур щодо розробки і реалізації заходів, спрямованих на вдосконалення державного фінансового контролю та підготовку для Президента, Парламенту і Уряду інформації про негативні процеси в бюджетних і інших фінансових потоках, що несуть загрозу фінансовій безпеці держави.
Слід зазначити, що механізм зовнішнього контролю дотримання і застосування законів органами державного фінансового контролю має включати періодичну звітність про завдання, форми і методи роботи органів державного фінансового контролю перед Кабінетом Міністрів України із попереднім обговоренням і погодженням звіту з такими організаціями і громадськими об'єднаннями, як Фонд сприяння розвитку місцевому самоврядуванню України при Президентові України, Асоціацією міст України.
Нагальним є питання розробки і відповідного оформлення у вигляді стандартів базових принципів і основних процедур здійснення як зовнішнього, так і внутрішнього державного фінансового контролю, причому, на всіх рівнях влади. На сьогодні затверджено лише Стандарти державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна.
Використання всіма суб'єктами державного фінансового контролю у своїй діяльності єдиних базових принципів і основних процедур, як показує світовий досвід, буде сприяти підвищенню якості контрольних заходів, більш повному охопленню ними фінансових операцій, а також створенню умов для аналізу й оцінки ефективності бюджетних послуг.
Система стандартів державного фінансового контролю має структурно відповідати єдиній системі державного фінансового контролю, виходячи з того, що державний фінансовий контроль містить у собі дві підсистеми - зовнішнього і внутрішнього контролю. До підсистеми зовнішнього контролю відносяться органи, що здійснюють "зовнішній аудит бюджету", - це Рахункова палата України, тобто орган, сформований законодавчою (представницькою) владою. Контроль, що здійснюється відповідними органами виконавчої влади, слід віднести до підсистеми внутрішнього державного фінансового контролю, головним координатором якого є Мінфін України.
У зв'язку з тим, що державний фінансовий контроль має різновиди, тобто він здійснюється і як зовнішній, і як внутрішній контроль, вони повинні регламентуватися тими групами стандартів, що встановлюють для них загальні правила і процедури, причому на всіх рівнях: державному, регіональному і місцевому. Тому представляється за доцільне за кожною групою стандартів закріпити по 1000 кодів. При цьому в кожній групі стандартів повинно бути десять підгруп, об'єднаних відповідними темами.
Структуру кодифікованої системи стандартів державного фінансового контролю доцільно представити у вигляді схеми, зображеної на рисунку. Пропонована схема стандартизації державного фінансового контролю - це лише невелика, і разом з тим дуже важлива, органічна частина єдиної кодифікованої системи стандартів фінансового контролю в Україні, створення якої в даний час для нашої країни є нагальною потребою.
Рисунок. Пропонована структура кодифікованої системи стандартів державного фінансового контролю
Єдина система кодифікованих стандартів фінансового контролю дозволить наблизити вирішення загальної для України проблеми - забезпечення законності і доцільності використання фінансових, матеріальних, трудових і інших видів ресурсів, можливість виведення з тіньового обороту до 20 % ВВП. Більш того, це найважливіший фактор підвищення дієвості й ефективності фінансового контролю в цілому, а діючий і ефективний державний фінансовий контроль, і особливо зовнішній, як відомо, є запорукою створення умов для фінансової стабілізації і сприяє забезпеченню фінансової безпеки держави.
На основі запропонованої вище системи стандартів державного фінансового контролю дозволяє підійти до питання прийняття базового закону про засади фінансового контролю і ефективної організації системи державного фінансового контролю діяльності органів державного управління.
Тому, зваживши на підготовлені Кабінетом Міністрів України проекти законів України "Про фінансовий контроль в Україні", "Про систему державного фінансового контролю в Україні", "Про державний фінансовий контроль", можна запропонувати такий розподіл функцій органів державного фінансового контролю в частині контролю діяльності органів державного управління.
Такими функціями доцільно визнати: виявлення суб'єктів державного управління, які дестабілізують економічну ситуацію; установлення правильності ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності; установлення правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати обов'язкових платежів; перевірка дотримання обмежуючих параметрів при використанні державних коштів, наданих суб'єктам державного управління в будь-якій формі; оцінка ефективності використання державного і комунального майна.
Для реалізації таких функцій територіальні представництва Рахункової палати, наприклад, у проекті закону України "Про систему державного фінансового контролю" доцільно наділити повноваженнями щодо здійснення аудиту фінансової діяльності органів державного управління, союзів територіальних громад, комунальних підприємств, інших суб'єктів господарювання, які фінансуються з місцевих бюджетів. І надати право контролювати таке:
дотримання суб'єктами державного управління встановленого законодавством порядку зарахування, перерахування і використання коштів бюджетів усіх рівнів;
достовірність даних, що стали підставою ухвалення рішень про надання суб'єктам державного управління позик і кредитів, одержаних від іноземних держав, банків чи міжнародних фінансових організацій;
надання висновків щодо рішень ради про бюджет та звітності з виконання бюджетів територіальних громад, внесків у справі висловлення недовіри виконавчому комітету, а також проектів емісії комунальних облігацій;
надання на вимогу позичкодавця або кредитора висновків про можливість сплати позички або кредиту органом державного управління;
надання висновків щодо можливості фінансування бюджетного дефіциту, а також прогнозу щодо утворення державного боргу;
надання висновків щодо звітів органів державного управління з виконання фінансових планів публічних завдань державних органів, що реалізуються на підставі угод з органами державної влади;
дотримання дисципліни публічних фінансів суб'єктами державного управління.
За Міністерством фінансів, у частині здійснення державного фінансового контролю діяльності органів державного управління доцільно закріпити право перевіряти:
достовірність даних суб'єктів державного управління, що є підставою для виділення бюджетних коштів, надання урядових гарантій на одержання позик і кредитів;
дотримання суб'єктами державного управління повноти і своєчасності повернення бюджетних позик, позик і кредитів, взятих під урядові гарантії;
дотримання єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та фінансової звітності органів державного управління;
стан поточних бюджетних рахунків суб'єктів державного управління, що використовують кошти державного бюджету і державних позабюджетних фондів.
Органи державної контрольно-ревізійної служби у сфері державного управління повинні мати право на здійснення контролю за такими функціями:
законністю надходження, цільовим і ефективним витрачанням коштів бюджетів усіх рівнів, державних цільових фондів та інших державних коштів, за правильністю використання і своєчасністю повернення наданих державою кредитів, позик (позичок);
законністю надходження, цільовим і ефективним витрачанням коштів, матеріальних цінностей, фінансових інвестицій, нематеріальних активів, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та фінансової звітності у суб'єктів державного управління;
законністю та ефективністю використання державного і комунального майна, яке знаходиться у статутних фондах господарських товариств, цільовим використанням і своєчасністю повернення позик і кредитів, взятих під гарантію уряду;
цільовим використанням коштів, які залишаються в розпорядженні підприємців в результаті надання суб'єктами державного управління податкових пільг;
достовірністю оцінки комунального майна, що приватизується, та частки державної або комунальної власності, переданої до статутного фонду суб'єкта господарювання;
дотриманням суб'єктами державного управління законодавства щодо здійснення працівникам виплат соціального характеру.
Отже, основними напрямами вдосконалення організаційно-правового механізму державного управління сферою фінансового контролю діяльності органів державного управління є: формування єдиних концептуальних засад організації державного фінансового контролю діяльності органів державного управління з урахуванням сучасних умов розвитку українського суспільства; створення єдиного правового поля розвитку системи державного фінансового контролю та законодавче закріплення за його суб'єктами відповідних функцій; стандартизація та кодифікація державного фінансового контролю; підвищення ролі органів державного управління стосовно фінансового контролю власної діяльності; формування нових і вдосконалення діючих процедур державного фінансового контролю; удосконалення методик контролю; забезпечення координації діяльності органів внутрішнього та зовнішнього державного фінансового контролю через запровадження єдиної інформаційної бази; оптимізація організаційних структур державного фінансового контролю; удосконалення кадрового забезпечення системи державного фінансового контролю, створення сучасної науково-дослідної та навчальної бази за міжнародними зразками; створення адекватної сучасності інформаційно-комунікаційної інфраструктури; поліпшення матеріально-технічного і фінансового забезпечення функціонування системи державного фінансового контролю.
Література:
1. Бурцев В. В. Система государственного контроля / В. В. Бурцев // Финансы. - 2000. - № 9. - С. 47- 49.
2. Мельничук В. Г. Норма нашей жизни - расточительство. Финансовый контроль как необходимая составляющая государственного управления / В. Г. Мельничук // Голос України. - 2001. - 6 верес. - № 159 (2659). - С. 4-5.
3. Нова організація фінансового контролю як важлива складова адміністративної реформи : інтерв'ю Кравченка В. І. // Фінансовий контроль. -1999. - № 4. - С. 22-24.
4. Романів М. В. Становлення та розвиток державного фінансового контролю в Україні / М. В. Романів. - К., 2000. - 189 с
