ІНФОРМАТИЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ
О.Г.Найдьонов
ІНФОРМАТИЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ
Ефективна інформатизація діяльності органів державної влади можлива тільки в контексті інформатизації всіх сфер життєдіяльності українського суспільства.
Система державного управління України є архаїчною, вона не відповідає сучасному рівню досягнень в організації. Це найбільш показово виявляється в тому, що чинна система не спроможна реалізувати і жорстко контролювати виконання законодавчих та нормативних актів, що прийняті вищими органами державної влади, а також ефективно здійснювати оперативне управління тими сферами соціально-економічного життя суспільства, що частково або цілком знаходяться в сфері державного регулювання.
Реалії українського державного життя яскраво свідчать про невідповідність методів і технологій державного управління новим політичним і соціально-економічним умовам, що випереджальним чином (щодо змін системи державного управління) складаються в процесі життєдіяльності суспільства.
Необхідною умовою модернізації державного управління України є впровадження нових технологій державного управління, що засновані на сучасних інформаційно-комунікаційних технологіях. Це неминуче тягне за собою переосмислення функцій та завдань усіх елементів системи державного управління, зміну структури державного апарату відповідно до цих функцій і завдань та відповідно кадрові зміни, оскільки сьогодення вимагає залучення до деяких ланок державного управління кадрів якісно іншого змісту підготовки чи перепідготовки.
Дослідженням інформатизації органів управління для розв'язання ситуативних управлінських завдань займався Марчук Ю.М. [1]. Він обґрунтовує ідею формування інформаційної культури майбутніх фахівців у сфері державного управління, а також у бібліотечно-бібліографічному забезпеченні державного управління. Для досягнення цієї мети пропонується поєднати навчальні потужності існуючих навчальних закладів культурологічного та державознавчого спрямування шляхом доповнення освітньо- професійних програм спецкурсами та спецсемінарами, змістовно пов'язаними з питаннями, що розкривають специфіку використання бібліографічного ресурсу.
Дослідник прояснює питання використання бібліотечної мережі для потреб інформаційного забезпечення регіональних органів управління (РОУ) [2]. Ним запропоновано варіант моделі бібліографічного забезпечення РОУ на основі використання ситуативного підходу й методу координатної індексації, систему функціональних завдань бібліографічного сегмента інформаційної системи регіональних органів управління (БС ІС РОУ), який є варіантом реалізації згаданої вище моделі та засобом інформаційного взаємообміну між РОУ та громадськістю. У центр ідеології побудови математично-лінгвістичного забезпечення функціонування системи пропонується поставити поняття ситуації, для якої на основі використання методу координатного індексування готується метаінформація, необхідна для прийняття адекватних даній ситуації управлінських рішень. Ядром математично-лінгвістичного забезпечення є алгоритм роботи ситуативного процесора, який для координатно-індексного образу ситуації наводить найближчі (у ситуативному розумінні) координатно-індексні образи ситуативних чинників, починаючи з фрагментів нормативно-правових актів і закінчуючи джерелами фінансових і матеріальних ресурсів [3].
Дисертацію Онопрієнка М.В. присвячено визначенню й обґрунтуванню ролі інформатизації, виявленню механізму її реалізації в сучасному суспільстві. Новизна його праці полягає в розробці філософської концепції єдності буття предмета інформатики. Головний зміст цієї концепції полягає у визначенні інформатизації як такого процесу, що утворює субстанціалізоване існування процесів творення, зберігання, переробки, обміну, поширення інформації. Дістала подальшого розвитку концепція специфіки інформаційної методології, на основі якої здійснюються спроби обґрунтування нової загальнонаукової методології з більш широкою сферою впливу, ніж ті, що вже відомі. З розвитком інформатики, інтелектуальних технологій здійснюється перехід від пасивного характеру подання даних у комп'ютерних системах до активного придбання знань та їх інтерпретації [4].
Гавловський В.Д., Калюжний Р.А., Цимбалюк В.С., Ящуринський Ю.В., Гуцалюк М.В. написали посібник з інформатизація управління соціальними системами [5].
Петров О.Г. вбачає головну мету держави в побудові "постіндустріального" суспільства з урахуванням однієї з важливих складових - інтелектуального потенціалу та інтелектуального капіталу, які підтримують розширення інформаційно-інноваційного простору, в якому найплідніше працюють знання, інформація, інтелектуальні напрацювання як окремої людини, так і всього суспільства, та використовуються новітні технології з підтримкою їх із суспільного бюджету країни [6].
Питання інформатизації діяльності органів державної влади в своїх наукових розвідках розглядали також Артеменко В., Баранов О., Беляков В., Тивончук С., Брижко В.М., Довгий С., Мороз А., Згуровський М., Канигін Ю., Коваленко В., Куйбіда В., Кукса В., Несторенко О., Панченко Г., Савостенко О., Черепін Ю. та інші дослідники.
Невирішеною раніше частиною загальної проблеми залишається поточний аналіз відповідності системи державного управління щодо рівня розвитку українського інформаційного суспільства.
У зв'язку з цим метою нашої статі є аналіз того, яка ситуація склалася з інформатизацією органів державної влади в Україні, й окреслення напрямків подальших зусиль у контексті нових завдань суспільного розвитку.
Інформаційне суспільство - це нова історична фаза розвитку цивілізації, в якій головними продуктами виробництва є інформація і знання. Рисами, що відрізняють інформаційне товариство, є: збільшення ролі інформації і знань у житті суспільства; збільшення долі інформаційних комунікацій, продуктів та послуг у валовому внутрішньому продукті; створення глобального інформаційного простору, який забезпечує: а) ефективну інформаційну взаємодію людей, б) їхній доступ до світових інформаційних ресурсів, в) задоволення людських і державних потреб щодо інформаційних продуктів і послуг.
"Інформатизація - це сукупність взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб, реалізації прав громадян і суспільства на основі створення, розвитку, використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, створених на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки" [7].
Основою ефективного державного управління є інформаційне забезпечення органів державної влади. Інформаційне забезпечення призначено для задоволення потреб користувачів в інформації, що необхідна для здійснення діяльності органів влади і управління у сферах, що визначені актами законодавства або іншими нормативно-правовими актами. Система прав, обов'язків та відповідальності у сфері його створення, використання та супроводу визначає правовий режим інформаційного забезпечення.
Система концепцій, методів і засобів, що призначені для забезпечення користувачів інформацією, утворює інформаційне забезпечення органів державної влади. Будь-які суб'єкти, що звертаються до засобів інформаційного забезпечення для отримання ними необхідної фактографічної, документальної, аналітичної чи іншої інформації та користуються нею, є користувачами інформації.
Загальновизнаними засобами масовою інформаційного забезпечення є інформаційні системи різних класів та видів, засоби телерадіокомпаній, масової інформації, що включають в себе, як правило, інформаційні ресурси, організаційне, функціональне, програмне, технічне, технологічне, правове, кадрове та фінансове забезпечення.
4 лютого 1998 року Верховною Радою України законодавчо було започатковано "створення загальнодержавних систем інформаційно-аналітичної підтримки діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування" - прийнято Закон України "Про національну програму інформатизації" [7, стаття 5]. Національна програма інформатизації включає: Концепцію Національної програми інформатизації; сукупність державних програм з інформатизації; галузеві програми та проекти інформатизації; регіональні програми та проекти інформатизації; програми та проекти інформатизації органів місцевого самоврядування. У тому ж 1998 році було створено Консультативну раду з питань інформатизації при Верховній Раді України, що функціонує на громадських засадах. Це дорадчо-консультативний орган, створений для сприяння Верховній Раді України у виробленні політики в сфері інформатизації при підготовці та затвердженні завдань Національної програми інформатизації з урахуванням найновіших досягнень і технологічних рішень.
Приблизно в цей же час створено Державний комітет зв'язку та інформатизації, який 26 березня 2008 року було реорганізовано у Державний комітет зв'язку та Державний комітет інформатизації України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра транспорту та зв'язку.
Таким чином, українським урядом створено серйозну адміністративну базу для вирішення питань інформатизації держави і суспільства. Подальша інформатизація органів державної влади має трансформуватися від традиційної інформатизації до методологічного вдосконалення державного управління [8]. Можливість такої постановки питання надає принципово нова вітчизняна комп'ютерна технологія. Програмно-інструментальні засоби цієї технології дають змогу довірити управлінцям комп'ютеризацію для інформаційно-обчислювальної підтримки їхньої діяльності та вирішення складної загальнодержавної проблеми уніфікації показників стану і розвитку контрольованих процесів для суттєвого підвищення якості інформаційного забезпечення управління.
Прикладом для наслідування державними управлінцями в методологічному вдосконаленні державного управління є методологія управління проектами в енергетичній галузі України, яка є життєво важливою для країни.
Методологія управління проектами з урахуванням динаміки оточення допомагає адаптації енергобудівних та енергоексплуатаційних підприємств до вимог конкурентного середовища на світових ринках. Але досвід показує, що одержати значний ефект від впровадження розробленої й орієнтованої на застосування в розвинених країнах методології управління проектами на окремих підприємствах або навіть галузях неможливо. Для ефективного впровадження методології управління проектами необхідно реалізувати системний підхід до "розповсюдження політики змін через проекти" у всіх сферах розвитку соціально-економічних процесів країни. Саме в цьому випадку застосування інструментів управління проектами забезпечує успіх більшості проектів і, як наслідок, стійкий розвиток держави. Створення єдиної системи управління проектами, до якої входили б компоненти кадрового й організаційного розвитку середовища проектного керування, формування професійної інфраструктури, застосування інструментів проектного управління у сфері соціально-економічного розвитку України, є одним з найактуальніших науково-технічних завдань, яке було розв'язано колективом авторів - В. Ю. Биковим, С. Д. Бушуєвим, Н. С. Бушуєвою, Т. І. Єфименко, І. В. Кононенком, В. А. Копиловим, Ю. М. Теслею, Ю. Ф. Ярошенком з праці "Розробка та впровадження національної системи управління проектами соціально-економічного розвитку України в сферах державного управління, освіти і виробництв", яку було висунуто на здобуття Державної премії в галузі науки і техніки за 2007 рік.
Створити таку систему в загальнонаціональних масштабах можна на основі проведення фундаментальних досліджень у розвитку теоретичних основ, методів, моделей і технологій управління проектами, які забезпечували б гарантоване функціонування інструментів проектного управління в динамічному соціально-економічному середовищі країни. Саме з цього боку названа праця є визначальною і потрібною для науково обґрунтованого розвитку енергетичної галузі України. Адже, як показує світовий досвід, застосування професійного підходу до управління проектами будівництва складних енергетичних об'єктів дає змогу створювати такі об'єкти в межах заданого часу, коштів і з високою якістю.
Таким чином, основна ідея праці полягає в тому, що підвищення ефективності інформатизації діяльності органів державної влади можливе на базі розробленої авторами національно орієнтованої методології управління проектами соціально-економічного розвитку України. Для досягнення очікуваного результату нова методологія управління проектами соціально-економічного розвитку України передбачає включення до сфери інформаційних процесів усіх сфер економічного, освітянського, духовного, культурного, інформаційного тощо життя суспільства і держави.
Інформатизація органів державного управління має йти як традиційним шляхом "держава - наука - інформатизація - державне управління" [9], створення "електронних картотек на основі файл-серверних і клієнт-серверних СУБД і додатків, створення систем архіву і документообігу" [10], так і з новими методологічними підходами. Помітно, що інформатизацію діяльності органів державної влади неможливо ефективно використати без інформатизації всіх інших сфер життєдіяльності суспільства.
Подальші розвідки у цьому напрямку мають бути спрямовані на розробку інструментально-технологічного комплексу підтримки прийняття рішень у штатних і позаштатних ситуаціях в умовах інформаційної протидії; урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій тощо.
На рівні обласних (районних, міських) держадміністрацій та органів місцевого самоврядування слід розробити цілісну взаємопов'язану систему інформаційних та інструментальних засобів для розв'язання завдань інформаційно-аналітичного забезпечення управління областю (районом, містом), яка включає:
• забезпечення безперешкодного доступу громадян до будь-якої інформації, що не становить державної таємниці, за допомогою сучасних інформаційних систем;
• створення інформаційно-аналітичних центрів, з'єднаних системами телекомунікацій з органами державної влади різних рівнів;
• аналіз і прогнозування соціально-економічних показників розвитку регіонів;
• опрацювання та практичне використання даних і програм для розв'язання конкретних завдань в інформаційно-аналітичних центрах обласних (районних, міських) держадміністрацій та органів місцевого самоврядування.
Список використаних джерел:
1. Марчук Ю.М. Приклад методики інформаційного забезпечення управлінців на основі використання ситуативного алгоритмічного доповнення файлів документів / Ю.М. Марчук // Вісник книжкової палати України. - 2002. - № 5. - С. 37-38.
2. Марчук Ю.М. Бібліотека як сегмент інформаційної системи регіонального управління / Ю.М. Марчук // Вісник книжкової палати України. - 2000. - № 7. - С. 13-18.
3. Марчук Ю.М. Ситуативний підхід в ідеології побудови інформаційних систем регіональних органів управління / Ю.М. Марчук // Вісник книжкової палати України. - 1997. - № 5. - С. 24-26.
4. Онопрієнко М. В. Інформатизація в контексті філософсько-методологічного дослідження інформатики: автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.09 / Онопрієнко Михайло Валентинович. - К., 2006. - 16 с.
5. Інформатизація управління соціальними системами: Організаційно-правові питання теорії і практики: навчальний посіб. / Гавловський В. Д [та ін.]. - [Міжрегіональна академія управління персоналом (МАУП) / М.Я. Швець (заг. ред.), Р. А. Калюжний (заг. ред.)]. - К.: МАУП, 2003. - 332 с.
6. Петров О.Г. Пріоритетні напрямки запровадження в Україні моделі "постіндустріального" суспільства / О.Г. Петров // Державне будівництво. - 2008. - № 2. - С. 44-46.
7. Закон України "Про національну програму інформатизації" // Голос України. - 7 квітня 1998. - № 65.
8. Мороз В. Від традиційної інформатизації до методологічного вдосконалення державного управління / Віктор Мороз // Персонал. - 2005. - № 5. - С. 52-57.
9. Охотнікова О. М. Інформаційне забезпечення державного управління в Україні - на шляху інноваційних перетворень // Наука та інновації / Міжнародна наукова конференція. - Дніпропетровськ. - 2007: [сайт] / Режим доступу: http://www.rusnauka.com/18_NiIN_2007/Pravo/22868.doc.htm.
10. Євстрат Д.І. Способи розв'язання проблем впровадження інформаційних технологій для підвищення ефективності роботи системи державного управління // Державне будівництво. - 2008. - № 2. - С. 82-89.
ІНФОРМАТИЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ
Ефективна інформатизація діяльності органів державної влади можлива тільки в контексті інформатизації всіх сфер життєдіяльності українського суспільства.
Система державного управління України є архаїчною, вона не відповідає сучасному рівню досягнень в організації. Це найбільш показово виявляється в тому, що чинна система не спроможна реалізувати і жорстко контролювати виконання законодавчих та нормативних актів, що прийняті вищими органами державної влади, а також ефективно здійснювати оперативне управління тими сферами соціально-економічного життя суспільства, що частково або цілком знаходяться в сфері державного регулювання.
Реалії українського державного життя яскраво свідчать про невідповідність методів і технологій державного управління новим політичним і соціально-економічним умовам, що випереджальним чином (щодо змін системи державного управління) складаються в процесі життєдіяльності суспільства.
Необхідною умовою модернізації державного управління України є впровадження нових технологій державного управління, що засновані на сучасних інформаційно-комунікаційних технологіях. Це неминуче тягне за собою переосмислення функцій та завдань усіх елементів системи державного управління, зміну структури державного апарату відповідно до цих функцій і завдань та відповідно кадрові зміни, оскільки сьогодення вимагає залучення до деяких ланок державного управління кадрів якісно іншого змісту підготовки чи перепідготовки.
Дослідженням інформатизації органів управління для розв'язання ситуативних управлінських завдань займався Марчук Ю.М. [1]. Він обґрунтовує ідею формування інформаційної культури майбутніх фахівців у сфері державного управління, а також у бібліотечно-бібліографічному забезпеченні державного управління. Для досягнення цієї мети пропонується поєднати навчальні потужності існуючих навчальних закладів культурологічного та державознавчого спрямування шляхом доповнення освітньо- професійних програм спецкурсами та спецсемінарами, змістовно пов'язаними з питаннями, що розкривають специфіку використання бібліографічного ресурсу.
Дослідник прояснює питання використання бібліотечної мережі для потреб інформаційного забезпечення регіональних органів управління (РОУ) [2]. Ним запропоновано варіант моделі бібліографічного забезпечення РОУ на основі використання ситуативного підходу й методу координатної індексації, систему функціональних завдань бібліографічного сегмента інформаційної системи регіональних органів управління (БС ІС РОУ), який є варіантом реалізації згаданої вище моделі та засобом інформаційного взаємообміну між РОУ та громадськістю. У центр ідеології побудови математично-лінгвістичного забезпечення функціонування системи пропонується поставити поняття ситуації, для якої на основі використання методу координатного індексування готується метаінформація, необхідна для прийняття адекватних даній ситуації управлінських рішень. Ядром математично-лінгвістичного забезпечення є алгоритм роботи ситуативного процесора, який для координатно-індексного образу ситуації наводить найближчі (у ситуативному розумінні) координатно-індексні образи ситуативних чинників, починаючи з фрагментів нормативно-правових актів і закінчуючи джерелами фінансових і матеріальних ресурсів [3].
Дисертацію Онопрієнка М.В. присвячено визначенню й обґрунтуванню ролі інформатизації, виявленню механізму її реалізації в сучасному суспільстві. Новизна його праці полягає в розробці філософської концепції єдності буття предмета інформатики. Головний зміст цієї концепції полягає у визначенні інформатизації як такого процесу, що утворює субстанціалізоване існування процесів творення, зберігання, переробки, обміну, поширення інформації. Дістала подальшого розвитку концепція специфіки інформаційної методології, на основі якої здійснюються спроби обґрунтування нової загальнонаукової методології з більш широкою сферою впливу, ніж ті, що вже відомі. З розвитком інформатики, інтелектуальних технологій здійснюється перехід від пасивного характеру подання даних у комп'ютерних системах до активного придбання знань та їх інтерпретації [4].
Гавловський В.Д., Калюжний Р.А., Цимбалюк В.С., Ящуринський Ю.В., Гуцалюк М.В. написали посібник з інформатизація управління соціальними системами [5].
Петров О.Г. вбачає головну мету держави в побудові "постіндустріального" суспільства з урахуванням однієї з важливих складових - інтелектуального потенціалу та інтелектуального капіталу, які підтримують розширення інформаційно-інноваційного простору, в якому найплідніше працюють знання, інформація, інтелектуальні напрацювання як окремої людини, так і всього суспільства, та використовуються новітні технології з підтримкою їх із суспільного бюджету країни [6].
Питання інформатизації діяльності органів державної влади в своїх наукових розвідках розглядали також Артеменко В., Баранов О., Беляков В., Тивончук С., Брижко В.М., Довгий С., Мороз А., Згуровський М., Канигін Ю., Коваленко В., Куйбіда В., Кукса В., Несторенко О., Панченко Г., Савостенко О., Черепін Ю. та інші дослідники.
Невирішеною раніше частиною загальної проблеми залишається поточний аналіз відповідності системи державного управління щодо рівня розвитку українського інформаційного суспільства.
У зв'язку з цим метою нашої статі є аналіз того, яка ситуація склалася з інформатизацією органів державної влади в Україні, й окреслення напрямків подальших зусиль у контексті нових завдань суспільного розвитку.
Інформаційне суспільство - це нова історична фаза розвитку цивілізації, в якій головними продуктами виробництва є інформація і знання. Рисами, що відрізняють інформаційне товариство, є: збільшення ролі інформації і знань у житті суспільства; збільшення долі інформаційних комунікацій, продуктів та послуг у валовому внутрішньому продукті; створення глобального інформаційного простору, який забезпечує: а) ефективну інформаційну взаємодію людей, б) їхній доступ до світових інформаційних ресурсів, в) задоволення людських і державних потреб щодо інформаційних продуктів і послуг.
"Інформатизація - це сукупність взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб, реалізації прав громадян і суспільства на основі створення, розвитку, використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, створених на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки" [7].
Основою ефективного державного управління є інформаційне забезпечення органів державної влади. Інформаційне забезпечення призначено для задоволення потреб користувачів в інформації, що необхідна для здійснення діяльності органів влади і управління у сферах, що визначені актами законодавства або іншими нормативно-правовими актами. Система прав, обов'язків та відповідальності у сфері його створення, використання та супроводу визначає правовий режим інформаційного забезпечення.
Система концепцій, методів і засобів, що призначені для забезпечення користувачів інформацією, утворює інформаційне забезпечення органів державної влади. Будь-які суб'єкти, що звертаються до засобів інформаційного забезпечення для отримання ними необхідної фактографічної, документальної, аналітичної чи іншої інформації та користуються нею, є користувачами інформації.
Загальновизнаними засобами масовою інформаційного забезпечення є інформаційні системи різних класів та видів, засоби телерадіокомпаній, масової інформації, що включають в себе, як правило, інформаційні ресурси, організаційне, функціональне, програмне, технічне, технологічне, правове, кадрове та фінансове забезпечення.
4 лютого 1998 року Верховною Радою України законодавчо було започатковано "створення загальнодержавних систем інформаційно-аналітичної підтримки діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування" - прийнято Закон України "Про національну програму інформатизації" [7, стаття 5]. Національна програма інформатизації включає: Концепцію Національної програми інформатизації; сукупність державних програм з інформатизації; галузеві програми та проекти інформатизації; регіональні програми та проекти інформатизації; програми та проекти інформатизації органів місцевого самоврядування. У тому ж 1998 році було створено Консультативну раду з питань інформатизації при Верховній Раді України, що функціонує на громадських засадах. Це дорадчо-консультативний орган, створений для сприяння Верховній Раді України у виробленні політики в сфері інформатизації при підготовці та затвердженні завдань Національної програми інформатизації з урахуванням найновіших досягнень і технологічних рішень.
Приблизно в цей же час створено Державний комітет зв'язку та інформатизації, який 26 березня 2008 року було реорганізовано у Державний комітет зв'язку та Державний комітет інформатизації України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра транспорту та зв'язку.
Таким чином, українським урядом створено серйозну адміністративну базу для вирішення питань інформатизації держави і суспільства. Подальша інформатизація органів державної влади має трансформуватися від традиційної інформатизації до методологічного вдосконалення державного управління [8]. Можливість такої постановки питання надає принципово нова вітчизняна комп'ютерна технологія. Програмно-інструментальні засоби цієї технології дають змогу довірити управлінцям комп'ютеризацію для інформаційно-обчислювальної підтримки їхньої діяльності та вирішення складної загальнодержавної проблеми уніфікації показників стану і розвитку контрольованих процесів для суттєвого підвищення якості інформаційного забезпечення управління.
Прикладом для наслідування державними управлінцями в методологічному вдосконаленні державного управління є методологія управління проектами в енергетичній галузі України, яка є життєво важливою для країни.
Методологія управління проектами з урахуванням динаміки оточення допомагає адаптації енергобудівних та енергоексплуатаційних підприємств до вимог конкурентного середовища на світових ринках. Але досвід показує, що одержати значний ефект від впровадження розробленої й орієнтованої на застосування в розвинених країнах методології управління проектами на окремих підприємствах або навіть галузях неможливо. Для ефективного впровадження методології управління проектами необхідно реалізувати системний підхід до "розповсюдження політики змін через проекти" у всіх сферах розвитку соціально-економічних процесів країни. Саме в цьому випадку застосування інструментів управління проектами забезпечує успіх більшості проектів і, як наслідок, стійкий розвиток держави. Створення єдиної системи управління проектами, до якої входили б компоненти кадрового й організаційного розвитку середовища проектного керування, формування професійної інфраструктури, застосування інструментів проектного управління у сфері соціально-економічного розвитку України, є одним з найактуальніших науково-технічних завдань, яке було розв'язано колективом авторів - В. Ю. Биковим, С. Д. Бушуєвим, Н. С. Бушуєвою, Т. І. Єфименко, І. В. Кононенком, В. А. Копиловим, Ю. М. Теслею, Ю. Ф. Ярошенком з праці "Розробка та впровадження національної системи управління проектами соціально-економічного розвитку України в сферах державного управління, освіти і виробництв", яку було висунуто на здобуття Державної премії в галузі науки і техніки за 2007 рік.
Створити таку систему в загальнонаціональних масштабах можна на основі проведення фундаментальних досліджень у розвитку теоретичних основ, методів, моделей і технологій управління проектами, які забезпечували б гарантоване функціонування інструментів проектного управління в динамічному соціально-економічному середовищі країни. Саме з цього боку названа праця є визначальною і потрібною для науково обґрунтованого розвитку енергетичної галузі України. Адже, як показує світовий досвід, застосування професійного підходу до управління проектами будівництва складних енергетичних об'єктів дає змогу створювати такі об'єкти в межах заданого часу, коштів і з високою якістю.
Таким чином, основна ідея праці полягає в тому, що підвищення ефективності інформатизації діяльності органів державної влади можливе на базі розробленої авторами національно орієнтованої методології управління проектами соціально-економічного розвитку України. Для досягнення очікуваного результату нова методологія управління проектами соціально-економічного розвитку України передбачає включення до сфери інформаційних процесів усіх сфер економічного, освітянського, духовного, культурного, інформаційного тощо життя суспільства і держави.
Інформатизація органів державного управління має йти як традиційним шляхом "держава - наука - інформатизація - державне управління" [9], створення "електронних картотек на основі файл-серверних і клієнт-серверних СУБД і додатків, створення систем архіву і документообігу" [10], так і з новими методологічними підходами. Помітно, що інформатизацію діяльності органів державної влади неможливо ефективно використати без інформатизації всіх інших сфер життєдіяльності суспільства.
Подальші розвідки у цьому напрямку мають бути спрямовані на розробку інструментально-технологічного комплексу підтримки прийняття рішень у штатних і позаштатних ситуаціях в умовах інформаційної протидії; урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій тощо.
На рівні обласних (районних, міських) держадміністрацій та органів місцевого самоврядування слід розробити цілісну взаємопов'язану систему інформаційних та інструментальних засобів для розв'язання завдань інформаційно-аналітичного забезпечення управління областю (районом, містом), яка включає:
• забезпечення безперешкодного доступу громадян до будь-якої інформації, що не становить державної таємниці, за допомогою сучасних інформаційних систем;
• створення інформаційно-аналітичних центрів, з'єднаних системами телекомунікацій з органами державної влади різних рівнів;
• аналіз і прогнозування соціально-економічних показників розвитку регіонів;
• опрацювання та практичне використання даних і програм для розв'язання конкретних завдань в інформаційно-аналітичних центрах обласних (районних, міських) держадміністрацій та органів місцевого самоврядування.
Список використаних джерел:
1. Марчук Ю.М. Приклад методики інформаційного забезпечення управлінців на основі використання ситуативного алгоритмічного доповнення файлів документів / Ю.М. Марчук // Вісник книжкової палати України. - 2002. - № 5. - С. 37-38.
2. Марчук Ю.М. Бібліотека як сегмент інформаційної системи регіонального управління / Ю.М. Марчук // Вісник книжкової палати України. - 2000. - № 7. - С. 13-18.
3. Марчук Ю.М. Ситуативний підхід в ідеології побудови інформаційних систем регіональних органів управління / Ю.М. Марчук // Вісник книжкової палати України. - 1997. - № 5. - С. 24-26.
4. Онопрієнко М. В. Інформатизація в контексті філософсько-методологічного дослідження інформатики: автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.09 / Онопрієнко Михайло Валентинович. - К., 2006. - 16 с.
5. Інформатизація управління соціальними системами: Організаційно-правові питання теорії і практики: навчальний посіб. / Гавловський В. Д [та ін.]. - [Міжрегіональна академія управління персоналом (МАУП) / М.Я. Швець (заг. ред.), Р. А. Калюжний (заг. ред.)]. - К.: МАУП, 2003. - 332 с.
6. Петров О.Г. Пріоритетні напрямки запровадження в Україні моделі "постіндустріального" суспільства / О.Г. Петров // Державне будівництво. - 2008. - № 2. - С. 44-46.
7. Закон України "Про національну програму інформатизації" // Голос України. - 7 квітня 1998. - № 65.
8. Мороз В. Від традиційної інформатизації до методологічного вдосконалення державного управління / Віктор Мороз // Персонал. - 2005. - № 5. - С. 52-57.
9. Охотнікова О. М. Інформаційне забезпечення державного управління в Україні - на шляху інноваційних перетворень // Наука та інновації / Міжнародна наукова конференція. - Дніпропетровськ. - 2007: [сайт] / Режим доступу: http://www.rusnauka.com/18_NiIN_2007/Pravo/22868.doc.htm.
10. Євстрат Д.І. Способи розв'язання проблем впровадження інформаційних технологій для підвищення ефективності роботи системи державного управління // Державне будівництво. - 2008. - № 2. - С. 82-89.
