СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
нацІональна академІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ РИНКУ ТА ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
ЗОСЬКО Світлана Валеріївна
УДК: 330.341.1+ 664
СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
Спеціальність 08.00.04 – Економіка і управління підприємствами (підприємства харчової промисловості)
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Одеса – 2007
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України
Науковий керівник кандидат економічних наук, старший науковий співробітник
Моліна Олена Валентинівна,
Інститут проблем ринку та економіко-екологічних
досліджень НАН України,
зав. відділу соціально-економічного розвитку
приморських регіонів
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Гриньова Валентина Миколаївна,
Харківський національний економічний університет
зав. кафедри бізнесу та підприємництва,
проректор з наукової роботи
кандидат економічних наук, доцент
Ковальов Анатолій Іванович,
Одеський державний економічний університет,
проректор з наукової роботи
Захист відбудеться 22 листопада 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.
Автореферат розісланий 15 жовтня 2007 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Н.Г. Ковальова
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Світова економіка XXI сторіччя характеризується кардинальними змінами, основними акцентами яких є прискорений інноваційний розвиток, перехід до економіки, що базується на знаннях. В її основі полягають інтелектуальні ресурси, інтелектуальний капітал (ІК), наука, трансфер результатів інтелектуальної діяльності у виробництво.
Однією з основних проблем в інноваційній моделі розвинених країн світу є комерціалізація об'єктів інтелектуальної власності (ОІВ). Саме її вирішення безпосередньо впливає на міжнародну конкурентоспроможність національної промислової продукції і приплив капіталу до економіки країни.
Дослідженням теоретичних і практичних питань різних аспектів інноваційної діяльності і вивченню питань, пов'язаних з об'єктами інтелектуальної промислової власності (ОІПВ), їх створенням, впровадженням, оцінкою і комерціалізацією, присвячена значна кількість робіт вітчизняних і зарубіжних учених, таких як: Александрова В., Бажал Ю., Брукінг Е., Буркинський Б., Гриньова В., Добров Г., Завлін П., Ілляшенко С., Іноземцев В., Ковальов А., Кокурін Д., Крайнев П., Леонтьєв Б., Марчук Є., Моліна О., Олехновіч Г., Осіпов П., Твіс Б., Фонштейн Л., Чухно А., Эдвісон Л.
В умовах України, для підвищення ефективності використання наукових розробок, активізації інноваційних процесів на підприємствах, необхідна розробка заходів щодо стимулювання цих процесів. Незважаючи на те, що Україною задекларовано інноваційну модель розвитку економіки, її промисловість входить у світовий ринок з неоптимальною структурою видів економічної діяльності і структурою капіталу, з високою часткою морально і фізично застарілих потужностей, неефективних і енергоємних виробництв. Так, структуру підприємств промисловості України у 2006 р. складали такі підприємства: металургії – 28%, харчової промисловості – 16%, машинобудування – 13%, хімічної промисловості – 6%, легкої промисловості – 2%, інші – 35%. Частка інноваційно активних підприємств в обробній промисловості країни у 2004 та 2005 рр. становила, відповідно, 15,41 та 13,3%, в т. ч. у харчовій промисловості – 12,28 та 9,87%. У харчову промисловість вкладають більш 20% сукупних інвестицій і найбільший обсяг іноземних інвестицій від загального їх обсягу в економіку України – 660 млрд. долл. США у 2006 р. Наведені дані підкреслюють інвестиційну привабливість харчової промисловості України, але низьку її інноваційну активність.
Недостатня розробка теоретичних і методичних аспектів формування і реалізації організаційно-економічних механізмів стимулювання інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості, відсутність єдиної системи оцінки інтелектуального капіталу та ОІВ визначили вибір теми, логіку і структуру дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України в метах держбюджетних НДР “Наукові основи формування і використання інноваційних технологій в соціально-економічному розвитку регіону” (номер державної реєстрації 0101U000707, 2003 р.), де автором проведено аналіз структури ОІВ, наукового і науково-технічного потенціалу регіону, сформульовано основні завдання формування ринку ОІВ, розглянуто роль держави у формуванні інституту інтелектуальної власності в Україні; “Стратегія мобілізації і використання соціально-економічного потенціалу регіону” (номер державної реєстрації 0104U000578, 2006 р.), де автором виконано аналіз організаційно-економічних механізмів комерціалізації ОІВ в ринковій економіці, уточнено систему основних понять у сфері інтелектуальної власності, проведено маркетингові дослідження ринку ОІПВ, сформульовано методичний підхід до формування ціни пропозиції продавця на ОІВ.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методичних положень і практичних рекомендацій щодо стимулювання інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості.
Досягнення зазначеної мети обумовило вирішення таких основних задач:
- уточнити основні поняття, використані при дослідженні механізмів комерціалізації ОІВ;
- удосконалити структуру об'єктів інтелектуальної власності;
- провести аналіз і оцінку наукового, науково-технічного та інноваційного потенціалу України й одного з її провідних регіонів – Одеської області;
- розробити методичні засади щодо комплексної оцінки інтелектуального капіталу підприємств харчової промисловості;
- удосконалити організаційно-економічний механізм стимулювання інноваційного розвитку підприємств;
- розробити методичний підхід до формування ціни підприємства на ОІПВ за етапами інноваційного процесу підприємства.
Об'єктом дослідження є інноваційна діяльність підприємств харчової промисловості.
Предметом дослідження є теоретичні і методичні підходи до стимулювання інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є теоретичні розробки вітчизняних і зарубіжних учених з проблем інновацій, інноваційного розвитку, інвестиційного та інноваційного менеджменту, створення, впровадження, оцінки, використання і комерціалізації об'єктів інтелектуальної власності.
Теоретичною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, принципи
системного і комплексного підходів. У роботі застосовано методи наукової абстракції, дедукції, сукупність історичного і логічного методів порівняння. Суть відносин, що виникають з приводу комерціалізації ОІВ, принципи формування організаційно-економічного механізму стимулювання інноваційного розвитку досліджено із застосуванням методу наукової абстракції і системного підходу. В процесі дослідження застосовано такі методи як: порівняння і статистичний аналіз, метод логічного узагальнення (при дослідженні особливостей управління науково-технічним розвитком та інноваційною діяльністю в Україні й Одеській області); системно-структурний і багатофакторний аналізи в процесі систематизації підходів до інноваційної моделі розвитку і методів оцінки ОІВ; методи графічного й економіко-математичного моделювання при практичній перевірці запропонованого механізму оцінки ОІВ за етапами інноваційного процесу.
Інформаційною базою дослідження є статистичні дані соціально-економічного, наукового, науково-технічного та інноваційного розвитку України Державного комітету статистики України, Державного Департаменту інтелектуальної власності, законодавча і нормативно-правова база України, дані та експертні оцінки керівників промислових підприємств регіону, періодичні видання.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретичних і методичних положень щодо формування механізму стимулювання інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості. Найбільш істотними науковими результатами, що одержані особисто автором і характеризують наукову новизну дослідження, є такі:
вперше:
? запропоновано методичні засади комплексної оцінки інтелектуального капіталу підприємств харчової промисловості з урахуванням його ринкових, кадрових, інфраструктурних та інтелектуальних активів, що дозволяє підвищити системність у використанні інтелектуального капіталу, сформувати систему його управління і розробляти заходи щодо його збереження та розвитку з метою максимізації прибутку від інноваційної діяльності;
удосконалено:
? на базі дослідження сутності понять “інтелектуальний капітал”, “об'єкти інтелектуальної власності”, “організаційно-економічний механізм комерціалізації” виявлено їх особливості стосовно промисловості у вітчизняних умовах. На цій основі удосконалено структуру ОІВ, які розподілено на три групи: авторське право і суміжні права, промислова власність та нетрадиційні ОІВ;
? організаційно-економічний механізм стимулювання інноваційного розвитку на макро-, мезо- та мікрорівні, який, як система взаємопов’язаних заходів, забезпечує правові та організаційно-економічні умови ефективного розвитку інноваційної діяльності промислових підприємств України;
одержало подальший розвиток:
? методичний підхід до формування ціни промислового підприємства на об'єкти інтелектуальної промислової власності за етапами інноваційного процесу, який відрізняється комплексністю та дозволяє розрахувати та мінімізувати витрати при комерціалізації на кожному етапі інноваційного процесу з метою максимізації прибутку підприємств харчової промисловості та зниження ризиковості інвестицій у науково-технічні та інноваційні розробки.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці науково обґрунтованих рекомендацій щодо стимулювання інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості.
Рекомендації та пропозиції, що були запропоновані в дисертаційній роботі, впроваджені на: ТОВ “Одеський коровай, Хлібозавод № 2” (довідка № 135 від 02.04.2007 р.), ТОВ “Котовський хлібозавод “Поділля”” (довідка № 32-8 від 08.05.2007 р.), ТОВ “Ширяєвський хлібозавод” (довідка № 15–1/2 від 10.05.2007 р.), ТОВ “Белгород-Дністровська паляниця” (довідка № 191 від 19.07.2007 р.).
Отримані в дисертації результати використовуються в учбовому процесі на факультеті менеджменту, економіки та бізнесу Одеської національної академії харчових технологій при викладанні таких дисциплін, як “Інвестування та інноваційний менеджмент”, “Економіка і організація інноваційної діяльності”, “Інноваційний менеджмент”, “Проектний аналіз” (акт впровадження № 327/02 від 06.06.07 р.), “Управління проектами”, “Економіка підприємствами” (акт впровадження № 328/02 від 06.06.07 р.), а також можуть бути використані при навчанні студентів інших вузів.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною працею, в якій викладено авторський підхід до розробки теоретико-методичних засад формування механізму стимулювання інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості.
Представлені у дисертаційній роботі результати одержані здобувачем самостійно. З наукових праць, які опубліковані у співавторстві, в дисертаційній роботі використано лише ті положення та ідеї, що є результатом особистого дослідження автора. Конкретний внесок в цих працях зазначений в авторефераті у переліку публікацій за темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційної роботи доповідалися та одержали позитивну оцінку на міжнародних науково-практичних конференціях: “Наука і освіта” (м. Дніпропетровськ, 2002 р.), “Формування ринкових структур в трансформаційній економіці України” (м. Одеса, 2004 р.), “Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку” (м. Алушта, 2005 р.), “Сучасні проблеми управління” (м. Київ 2005 р.), науково-практичній конференції ОДЕУ (м. Одеса, 2006 р.), науково-практичній конференції ІПРЕЕД НАН України (м. Одеса, 2006 р.); “Проблеми сучасної економіки і інституційна теорія” (м. Донецьк, 2007 р.).
Публікації. За результатами проведених досліджень опубліковано 13 наукових праць, з них 1 монографія, 10 статей у збірниках наукових праць, 2 – у матеріалах та тезах конференцій, загальним обсягом 3,87 д.а., з яких особисто автору належать 3,42 д.а.
Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний зміст викладено на 178 сторінках друкованого тексту. Робота містить 25 таблиці на 26 сторінках, 30 рисунків на 27 сторінках, 4 додатки на 19 сторінках. Список використаних джерел складає 213 найменувань.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У вступі розглянуто доцільність і актуальність розробки наукового завдання, сформульовано мету і задачі дослідження, наведено основні наукові результати роботи та рівень їх наукової новизни, визначено теоретичне і практичне значення одержаних результатів.
В першому розділі “Теоретичні підходи до формування інтелектуальної власності в Україні” досліджено теоретичні основи створення, оцінки і впровадження ОІПВ, які існують в світовій економіці, організаційно-економічні механізми та потенціал їх комерціалізації на окремих стадіях інноваційного процесу, можливість адаптації цих механізмів до вітчизняної економіки.
Аналіз вітчизняних і закордонних літературних джерел останніх років показав, що, у зв'язку з переходом світової економіки до постіндустріальної моделі розвитку і формування інформаційної економіки, з'явилась ціла низка нових понять, таких як: ІК, ОІВ, нематеріальні активи, інноваційний потенціал, комерціалізація ОІВ. Проте, дотепер відсутня єдина точка зору щодо їх визначення. Автором запропоновано трактування таких понять як: “інтелектуальний капітал”, “об'єкти інтелектуальної власності”, “організаційно-економічний механізм комерціалізації”. Під “інтелектуальним капіталом” ми розуміємо сукупність інтелектуальних ресурсів суспільства (права на ОІВ, знання, досвід, уміння людей і системи, створені ними), які є складовою частиною господарської діяльності і дають їх власнику прибуток. На нашу думку, ІК слід структурувати за чотирма складовими, виділяючи інтелектуальну власність в окрему категорію.
ОІВ (інтелектуальні активи) є складовою інтелектуального капіталу підприємства в сучасній економіці. У дисертаційному дослідженні ми розглядаємо їх як результати інтелектуальної діяльності окремих дослідників, колективів фахівців у вигляді авторського права і сумісних прав, промислової власності та нетрадиційних ОІВ, які захищені правоохоронними актами держави. Нами удосконалено і пропонується до використання структура ОІВ, що представлена на рис.1. Основою інноваційної діяльності є управління інноваційним процесом, як послідовність дій, в ході яких ідея (наукове знання) набуває форми продукту, технології, правовий захист яких перетворює їх на ОІВ. Кінцевим етапом інноваційного процесу є комерціалізація, тобто вихід з одержаним нововведенням на ринок для його реалізації. На нашу думку, ринок ОІВ є сукупністю організаційно-економічних відносин, що виникають в процесі створення, освоєння, обміну, оцінки, передачі і використання результатів інтелектуальної діяльності і узгодження інтересів його учасників за цінами, термінами і масштабами їх комерціалізації.
Під організаційно-економічним механізмом комерціалізації в нашому дослідженні ми розуміємо сукупність цілей, методів, засобів, принципів і умов, які дозволяють найефективніше впроваджувати результати інтелектуальної діяльності у виробництво з метою отримання прибутку і задоволення попиту на інновації.
В процесі функціонування організаційно-економічного механізму між суб'єктами інноваційної діяльності виникають певні відносини, формалізація яких дозволить зробити процес комерціалізації більш ефективним.
Для успішної реалізації нововведення необхідна наявність інноваційної інфраструктури і розвиток нових сегментів інвестиційного ринку, зокрема ринку ОІВ (рис. 2).
Суб'єктами інноваційної діяльності та процесу комерціалізації ОІВ є: винахідники (новатори), автори нових ідей і розробок; продавці ОІВ; споживачі результатів виконання стадій інноваційного процесу; посередники; державні органи законодавчої і виконавчої влади, а також будь-які учасники інноваційної діяльності, що беруть участь у процесі комерціалізації. Інноваційний процес більш повно розкривається при аналізі етапів, відповідних основним стадіям просування наукового знання в ланцюгу видів діяльності “дослідження – розробки – виробництво – ринок”. Всі етапи можуть бути включені до системи ринкових відносин. Об'єктами інноваційної діяльності та процесу комерціалізації є результати завершеного одного, декількох або всіх етапів інноваційного процесу. По завершенні кожного з етапів результат інноваційної діяльності може мати закінчений вигляд і виступати на ринку самостійним товаром, що характеризується споживчою вартістю і відповідною ціною (як запропоновано нами на рис. 3).
Кожна закінчена стадія інноваційного процесу може бути входом для: комерціалізації ОІВ даного етапу на ринку; продовження дослідження власними силами; припинення етапу інноваційної діяльності. Метою будь-якого процесу розробки і впровадження нововведення є отримання певного ефекту, тому цінність ОІВ визначається його комерційним потенціалом і, відповідно, розміром отриманого прибутку від використання. В економічно розвинених країнах спостерігається зростання частки вартості ОІВ у вартості майна підприємства. Для того, щоб зробити ОІВ товаром, включити їх до складу майнових прав, оцінити як результати господарської діяльності, а також комерціалізувати, необхідно визначити їх вартість. Сьогодні в Україні відсутній надійний інструментарій вартісної оцінки ОІВ і правового регулювання в сфері нематеріальних активів, тому виникає необхідність розробки обґрунтованої методики оцінки ІК підприємства і вартості прав на ОІВ. Основний принцип розробки такої методики має ґрунтуватися на цілях підприємства і врахуванні особливостей ОІВ.
У другому розділі “Створення, розповсюдження і використання об'єктів інтелектуальної власності у вітчизняній економіці” проведено аналіз стану наукового, науково-технічного та інноваційного потенціалів. Розглянуто умови формування і використання цих потенціалів, запропоновано методичний підхід до оцінки ІК підприємств харчової промисловості і метод формування ціни підприємства на ОІВ за етапами інноваційного процесу.
Аналіз інноваційного потенціалу України і Одеської області показав, що основними проблемами його реалізації є: низький рівень фінансування науки, внаслідок чого велика кількість робіт залишається незавершеною; старіння матеріально-технічної бази, що знижує можливості проведення наукових досліджень на світовому рівні; незатребуваність досягнень науки і техніки економікою; відсутність мотивації попиту на науково-технічні нововведення; низький рівень інноваційної активності підприємств; міграція науковців за кордон; погіршення вікової структури кадрів, зайнятих у сфері НДДКР, тощо. В умовах здійснення реформ і досягнення економічного зростання, необхідна розробка системи заходів щодо збереження наукового та науково-технічного потенціалу з урахуванням його структурної перебудови і розширенням ринкових механізмів формування і розвитку.
Основними показниками, що характеризують стан і тенденції розвитку ОІПВ в Україні, є кількість: патентів на винаходи і промислові зразки; свідоцтв на знаки для товарів і послуг; угод на передачу прав на ОІПВ; ліцензійних угод, власників охоронних документів на ОІВ. Останніми роками в Україні спостерігається збільшення кількості одержаних патентів з 3,4 у 2004 р. до 3,8 у 2005 р. на 10 млн. населення, зайнятого в економіці. Використання ОІПВ у виробництві також збільшилося з 2,2 до 2,6, відповідно. При цьому помітно зниження патентної активності винахідників України, що займаються дослідженнями і розробками. Сьогодні цей показник в перерахунку на 1 тис. фахівців складає 10 патентів, для порівняння – у 1991 р. він складав 40 одиниць. Причиною цього є не тільки загальне зменшення виконаних розробок на світовому рівні, а також і дуже висока ціна одержання патенту на винаходи. Аналіз стану і основних тенденцій розвитку ринку ОІВ в Україні свідчить про низький рівень використання прав на ОІВ та їх обіг.
Перед Україною стоїть проблема інтеграції системи охорони прав інтелектуальної власності до системи державного регулювання інноваційними процесами, створення відповідних міжнародновизнаних стандартів і цивілізованого ринку ОІВ. Це сприятиме притоку на ринок ОІВ внутрішнього та іноземного капіталу. Для визначення резервів майбутніх можливостей зростання виробництва підприємств харчової промисловості за рахунок ІК, в дисертаційній роботі розроблено методичні засади його економічної оцінки за такими складовими: ринкові активи (питома вага нематеріальних активів, прибутковість ліцензійної діяльності тощо), людські (питома вага працівників, що займаються науковими дослідженнями і розробками, плинність працівників вищої кваліфікації тощо), інфраструктурні (показники освітнього рівня робітників, що працюють на підприємстві, інформаційної оснащеності підприємства тощо) та інтелектуальні (ефективність наукової діяльності працівників, кількість патентів, авторських свідоцтв на одного працюючого тощо).
Після розрахунку показників їх порівнюють з нормативними значеннями і ранжуюють. Якщо одержані величини відповідають нормативному значенню, то показнику привласнюють ранг “одиниця”, якщо не відповідають – ранг “нуль”. Потім розраховують суму балів для кожної складової ІК () за формулою:
,
де – ранг i-го показника (одиниця або нуль); – номер показника; – кількість показників.
Розрахунок загального коефіцієнту оцінки i-го активу ІК () проводять за формулою:
,
де – вид активу; – кількість показників.
Оскільки ІК є сукупністю активів, на його формування і величину впливає численна група чинників, то значення показників доцільно звести до інтегрального показника (), який відображає діяльність підприємства в цілому, використовуючи формулу:
,
де – кількість активів ІК; – вага i-го активу ІК (ринкові активи – 20%; людські активи – 30 %; інфраструктурні активи – 25 %; інтелектуальні активи – 25 %).
Для оцінки рівня ІК підприємства нами рекомендується такий діапазон значень інтегрального коефіцієнту: 0,2 ? – дуже низький; 0,2 ? ? 0,4 – низький; 0,4 ? ? 0,6 – середній; 0,6 ? ? 0,8 – достатній; 0,8 ? ? 1 – високий. Інтегральна оцінка ІК є середньозваженою, тобто чим її величина буде ближча до одиниці, тим вище рівень ІК підприємства. Проведене дослідження ІК трьох підприємств харчової промисловості показало таке: підприємство А: = 0,67*0,2 + 0,4*0,3 + 0,2*0,25 + 0,25*0,25 = 0,37, отже рівень його ІК низький. Підприємство Б: = 0,67*0,2 + 1*0,3 + 0,8*0,25 + 1*0,25 = 0,88, тому робимо висновок, що рівень його ІК високий. Підприємство В: = 0,33*0,2 + 0,4*0,3 + 0,4*0,25 + 0,75*0,25 = 0,47, рівень його ІК середній.
Запропоновані методичні засади оцінки ІК підприємства дозволяють одержати достатньо обґрунтоване уявлення про його стан. Аналіз і оцінка ІК сприяють розвитку підприємства за інноваційним типом і дозволяють максимізувати прибуток за рахунок використання активів ІК підприємства.
Дослідження існуючих підходів і методик оцінки ОІВ показало, що на сьогодні не існує єдиної методики їх оцінки, оскільки кожний з об'єктів унікальний і різні умови його практичного використання, тому є необхідність у розробці комплексної методики оцінки ОІВ. Виходячи з передумови, що кожний етап інноваційного процесу може бути завершений створенням ОІВ, який має комерційний потенціал, результати будь-якого етапу можуть бути комерціалізовані. Це дозволило нам запропонувати алгоритм формування ціни підприємства на ОІВ за
етапами його інноваційного процесу (рис. 4).
Нами доведено, що ціну пропозиції підприємства ОІВ за етапами інноваційного процесу потрібно обчислювати, виходячи з суми витрат і прибутку на ці об'єкти, який підприємство планує одержати.
Для розрахунку ціни на ОІВ за етапами інноваційного процесу () доцільно застосовувати таку формулу:
,
де – витрати на i-ому етапі інноваційного процесу; – витрати на оформлення на i-ому етапі інноваційного процесу; – норма прибутку; – номер етапу; – кількість етапів.
Рівень норми прибутку в роботі пропонується планувати таким чином: 1) 12 % – відповідає нормативному рівню прибутковості інвестицій в нематеріальні активи в Україні; 2) 25 – 30 % і більше – згідно міжнародній класифікації інвестиційних проектів; 3) відповідає нормі прибутковості економічної сфери діяльності, в якій проводять дослідження. Таким чином, запропонований алгоритм розрахунку ціни підприємства на ОІВ дозволяє розрахувати його ціну на кожному етапі інноваційного процесу з метою максимізації прибутку підприємства і зниження ризику інвестицій в науково-технічні і інноваційні розробки.
У третьому розділі “Управління об'єктами інтелектуальної власності в Україні як чинник економічного розвитку” проведено оцінку ІК і розраховано ціну на ОІВ, що створені на підприємствах харчової промисловості, використовуючи запропоновані у розділі 2 методичні підходи, вдосконалено організаційно-економічний механізм стимулювання інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості.
Ефективне просування ОІВ на ринок передбачає взаємодію таких інфраструктурних блоків: створення ОІВ; кадрове забезпечення сфери обігу інтелектуальної власності; правове регулювання; фінансова підтримка сфери інтелектуальної власності; оцінка ОІВ; страхування ОІВ.
Проведені дослідження інноваційної діяльності трьох підприємств харчової промисловості та оцінка їх ІК за запропонованими методичними засадами оцінки чотирьох видів активів: (ринкові, людські, інфраструктурні та інтелектуальні), показали, що ІК підприємств та його використання є недостатнім і необхідна розробка комплексу заходів щодо його підвищення. Проведені розрахунки формування ціни підприємства на ОІВ за етапами його інноваційного процесу, за розробленим і запропонованим автором методичним підходом, визначили доцільність його застосування для ухвалення підприємствами рішення про необхідність подальшої розробки нововведення, його комерціалізації або припинення дослідження на даному етапі.
Можна відзначити, що практично всі успішні підприємства зобов'язані своїм успіхом інноваціям, проте далеко не всі підприємства, що займаються інноваційною діяльністю, досягають успіху. У зв'язку з цим, виникає необхідність в удосконаленні організаційно-економічного механізму стимулювання інноваційного розвитку промислових підприємств на рівнях: державному, регіональному і підприємства (рис. 5).
Доведено, що для ефективного процесу комерціалізації необхідна наявність в інноваційній інфраструктурі установ, що виступають проміжною сполучною ланкою між усіма учасниками ринку інновацій, представляючи інтереси як з боку попиту, так і з боку пропозиції ОІВ. Основною метою функціонування таких інноваційних посередників є координація і взаємопов'язане забезпечення реалізації всіх етапів інноваційного процесу без участі у створенні ОІВ.
Проведені дослідження показали, що інноваційне посередництво в Україні існує, проте, забезпечення комерційної реалізації результатів інтелектуальної діяльності має здійснюватись за допомогою формування комплексних структур, що здійснюють: підтримку в процесі створення ОІВ, їх експертну оцінку, визначення вартості, дослідження кон'юнктури ринку, надання маркетингової і фінансової підтримки тощо. Нами пропонується створення інноваційної посередницької структури – “Бізнес-центру комерціалізації ОІВ”, генеральною метою якої є координація процесу створення, розробки, оцінки, впровадження та комерціалізації ОІВ. Ця структура буде інноваційним посередником між всіма учасниками ринку ОІВ та буде виконувати такі основні завдання: підтримка у фінансуванні розробок; підтримка розробників ОІВ у вигляді оренди; консультування запропонованих бізнес-ідей; запрошення професійно-підготовлених фахівців до інноваційної сфери; маркетингова підтримка; формування інформаційної бази даних попиту та пропозиції вітчизняних та зарубіжних ОІВ; надання посередницьких послуг продавцям та покупцям ОІВ у процесі комерціалізації.
ВИСНОВКИ
В дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що знайшло відображення в системі базових понять дослідження механізмів комерціалізації ОІВ, підходах до комплексної оцінки ІК підприємств харчової промисловості і формування ціни промислового підприємства на ОІПВ за етапами інноваційного процесу, та удосконалення організаційно-економічного механізму стимулювання інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості.
Основні наукові та прикладні результати, рекомендації з наукового і практичного їх використання полягають у такому:
1. Проведені автором дослідження дозволили виявити причини низької ефективності вітчизняної наукової сфери: низьке фінансування розвитку матеріально-технічної бази призводить до прискореного її старіння, що не сприяє можливості проводити наукові дослідження на світовому рівні; науково-дослідна діяльність вимагає постійного забезпечення фінансування на всіх етапах виконання робіт, проте, реально це не дотримується, внаслідок чого значна кількість робіт залишається незавершеними або виконаними на не достатньому рівні; не сприяє ефективному використанню засобів існуючий розрив між фінансуванням досліджень, з одного боку, і процесів впровадження їх результатів у виробництво, з іншого. З цієї причини більшість закінчених робіт не використовують у вітчизняній економіці. Внаслідок цього Україна несе подвійні витрати, пов'язані з неотриманням економічної віддачі від розробок, не впроваджених у вітчизняній економіці, і безкоштовного використання їх за кордоном.
2. Проведені дослідження дозволили запропонувати методичні засади комплексної оцінки ІК підприємства за такими складовими: ринкові, людські, інфраструктурні та інтелектуальні активи. Аналіз стану і використання ІК підприємства відповідно до цих методичних розробок дозволить півищити системність у використанні інтелектуального капіталу, сформувати систему його управління і запропонувати заходи щодо його збереження і розвитку з метою максимізації прибутку.
3. Запропонований в дисертаційній роботі методичний підхід до формування ціни промислового підприємства на ОІВ відрізняється комплексністю і дозволяє провести оцінку їх корисності й вигідності, а також мінімізувати витрати при комерціалізації об'єкту інтелектуальної власності на кожному етапі інноваційного процесу.
4. Проведені на трьох підприємствах харчової промисловості дослідження щодо оцінки їх ІК, використовуючи запропоновані методичні засади з оцінки ІК, за чотирма видами активів (ринкові, людські, інфраструктурні та інтелектуальні), показали, що ІК підприємств є недостатнім і необхідна розробка комплексу заходів, спрямованих на його підвищення. Розрахунки формування ціни на ОІВ за етапами інноваційного процесу, відповідно розробленому і запропонованому методичному підходу, підтвердили доцільність його застосування при ухваленні підприємствами рішення про необхідність подальшої розробки нововведення, комерціалізації його або припиненні дослідження на даному етапі.
5. Проведені в дисертаційній роботі дослідження дозволили удосконалити організаційно-економічний механізм стимулювання інноваційного розвитку на макро-, мезо- і мікрорівні за такими основними напрямами: удосконалення законодавчої бази, фінансова підтримка, страхування, кадрове забезпечення, оцінка та управління ІК підприємства і визначення вартості ОІВ.
6. З метою захисту інтересів і максимізації ефективності діяльності учасників ринку ОІВ, в дисертації запропоновано створення інноваційної посередницької структури – Бізнес-центру комерціалізації об'єктів інтелектуальної власності, основними завданнями якого мають бути: надання підтримки у фінансуванні розробки ОІВ; надання підтримки творцям ОІВ у вигляді оренди; консультування бізнес-ідей, які пропонуються; запрошення професійно підготовлених фахівців в інноваційну сферу; маркетингова підтримка; формування інформаційної бази даних попиту і пропозиції вітчизняних і зарубіжних ОІВ; надання посередницьких послуг продавцям і покупцям ОІВ в процесі комерціалізації.
СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Монографія:
1. Конкурентоспособность продукции и предприятия / Буркинский Б.В., Лазарева Е.В., Брыкалина (Зосько) С.В. и др. – Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2002. – 132 с. Особистий внесок здобувача: розроблено показники оцінки конкурентоспроможності підприємства.
Статті в наукових фахових виданнях:
2. Лазарєва Є.В., Брикаліна (Зосько) С.В. Передумови підвищення конкурентоспроможності орендного підприємства “Одесавинпром” // Аграрний вісник Причорномор’я: Зб. наук. праць. – Одеса, 2002. – Вип. 16. – С. 68 – 72. Особистий внесок здобувача: розробка критеріїв оцінки конкурентоспроможності підприємства.
3. Зосько С.В. Основные направления повышения конкурентоспособности товаров и товаропроизводителей // Экономические инновации: Зб. наук. праць. – Одеса, 2003. – Вип. 16.– С. 216 – 224.
4. Зосько С.В. Інтелектуальна власність як чинник економічного розвитку // Вісник соціально-економічних досліджень: Зб. наук. праць. – Одеса, 2004. – Вип. 18. – С. 129 – 134.
5. Молина Е.В., Зосько С.В. Формирование рынка объектов интеллектуальной собственности в Украине // Ринкова економіка: Сучасна теорія і практика управління: Зб. наук. праць. – Одеса, 2004. – Вип. 8. – С. 593 – 601. Особистий внесок здобувача: запропоновано методику аналізу складових ринку об'єктів інтелектуальної власності.
6. Зосько С.В. Научно-технический потенциал региона: состояние и перспективы развития // Экономические инновации: Зб. наук. праць. – Одеса, 2004. – Вип. 18. – С. 182 – 187.
7. Зосько С.В. Оценка интеллектуального капитала хозяйствующего субъекта // Вісник Хмельницького національного університету: Зб. наук. праць. – Хмельницький, 2005. – Вип. 2 (2) – С. 178 – 182.
8. Зосько С.В. Формування ціни об’єктів інтелектуальної власності // Вісник соціально-економічних досліджень: Зб. наук. праць. – Одеса, 2006. – Вип. 22. – С. 142 – 148.
9. Зосько С.В. Организационно-экономический механизм стимулирования инновационного развития // Прометей: Зб. наук. праць. –Донецьк, 2006. – Вип. 2 (20). – С. 70 – 72.
10. Зосько С.В. Бизнес-центр – инновационный посредник коммерциализации объектов интеллектуальной собственности // Наукові праці ДонНТУ: Зб. наук. праць. – Донецьк, 2007. – Вип. 31-3(117). – С.87– 92.
11. Зосько С.В. Методический подход к оценке интеллектуального капитала промышленного предприятия // Экономические инновации: Зб. наук. праць. – Одеса, 2007. – Вип. 30. – С. 134 – 141.
Матеріали і тези конференцій:
12. Богатырёв А.М., Лазарева Е.В., Брыкалина (Зосько) С.В. Бизнес инновационные структуры как механизм активизации науки, образования и предпринимательства // V Міжнародна науково-практична конференція. Дніпропетровськ, 5 – 7 березня 2002 р. – Дніпропетровськ, 2002. – Т. 7. – С. 43 – 45. Особистий внесок здобувача: обгрунтування необхідності створення та основні задачі технопарку на базі ОНАХТ.
13. Зосько С.В., Молина Е.В. Создание рынка объектов интеллектуальной собственности – основа инновационного пути развития экономики Украины // III Міжнародна науково-практична конференція “Сучасні проблеми управління”. – Київ, 29 – 30 листопада 2005 р. – Київ, 2005. – С. 303 – 304. Особистий внесок здобувача: розроблено рекомендації щодо формування організаційно-економічного механізму об'єктів інтелектуальної власності.
Зосько С.В. Стимулювання інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.00.04 Економіка і управління підприємствами (підприємства харчової промисловості) – Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, Одеса, 2007.
У дисертації проведено дослідження теоретичних та методичних питань, пов'язаних із стимулюванням інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості.
У роботі запропоновано методичні засади комплексної оцінки інтелектуального капіталу підприємств харчової промисловості на основі урахування ринкових, людських, інфраструктурних та інтелектуальних його активів, що дозволяє підвищити системність у використанні інтелектуального капіталу, сформувати систему його управління і розробляти заходи щодо його збереження та розвитку з метою максимізації прибутку від інноваційної діяльності.
Запропоновано методичний підхід до формування ціни підприємства на об'єкти інтелектуальної власності за етапами інноваційного процесу, який відрізняється комплексністю і дозволяє розрахувати, а також мінімізувати, витрати при комерціалізації на кожному етапі інноваційного процесу підприємств харчової промисловості, з метою максимізації їх доходів і зниження ризикових інвестицій в науково-технічні розробки.
Ключові слова: інтелектуальний капітал, об'єкт інтелектуальної власності, процес комерціалізації, організаційно-економічний механізм, стимулювання інноваційного розвитку.
Зосько С.В. Стимулирование инновационного развития предприятий пищевой промышленности. – Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 – Экономика и управление предприятиями (предприятия пищевой промышленности) – Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, Одесса, 2007.
Диссертация посвящена развитию теоретических и методических положений и разработке практических рекомендаций по стимулированию
инновационного развития предприятий пищевой промышленности.
В современном мире основной производительной силой экономического развития становится наука. Способность создавать, реализовывать и внедрять научно-технические достижения является одним из главнейших факторов конкурентоспособности национальной экономики при переходе к инновационному типу развития. Поэтому для повышения эффективности использования достижений науки в Украине необходимо стимулирование инновационного развития предприятий пищевой промышленности.
В работе предложены методические основы комплексной оценки интеллектуального капитала предприятий пищевой промышленности на основе учёта его рыночных, человеческих, инфраструктурных и интеллектуальных активов, что позволяет повысить системность в использовании интеллектуального капитала, формировать систему его управления и разрабатывать мероприятия по его сохранению и развитию с целью максимизации прибыли от инновационной деятельности.
На базе исследования сущности понятий “интеллектуальный капитал”, “объекты интеллектуальной собственности”, “организационно-экономический механизм коммерциализации” выявлены их особенности относительно промышленных предприятий в отечественных условиях, на основе чего усовершенствована структура объектов интеллектуальной собственности, которая разделена на три группы – авторское право и смежные права, промышленная собственность и нетрадиционные ОИС.
Усовершенствован организационно-экономический механизм стимулирования инновационного развития на макро-, мезо- и микроуровне по следующим основным направлениям: совершенствование законодательной базы, финансовая поддержка, страхование, кадровое обеспечение, оценка интеллектуального капитала предприятия и определение стоимости объектов интеллектуальной собственности. Предложенный организационно-экономический механизм, как система взаимосвязанных мер, обеспечивает правовые, организационные и экономические условия эффективного развития инновационной деятельности промышленных предприятий Украины.
Предложен методический подход к формированию цены предприятия на объекты интеллектуальной собственности по этапам инновационного процесса, который отличается комплексностью и позволяет рассчитать, а также минимизировать затраты при коммерциализации на каждом этапе инновационного процесса предприятий пищевой промышленности с целью максимизации их прибыли и снижения риска инвестиций в научно-технические разработки.
С целью защиты интересов и максимизации эффективности деятельности участников рынка ОИС, в работе предложено создание инновационной посреднической структуры – Бизнес-центра коммерциализации ОИС, основными задачами которой должны быть: оказание поддержки в финансировании разработки ОИС, предоставление поддержки создателям ОИС в виде аренды, консультирование предлагаемых бизнес идей, приглашение профессионально подготовленных специалистов в инновационной сфере, маркетинговая поддержка, формирование информационной базы данных спроса и предложения отечественных и зарубежных ОИС, оказание посреднических услуг продавцам и покупателям ОИС в процессе коммерциализации.
Ключевые слова: интеллектуальный капитал, объект интеллектуальной собственности, процесс коммерциализации, организационно-экономический механизм, стимулирование инновационного развития.
Zosko S.V. Stimulation of innovative development of the enterprises of food retail industry – Manuscript.
The thesis for the degree of Candidate of Economics by 08.00.04. specialty –Economy and management enterprises (enterprises of food retail industry) – Institute of Market Problems and Economical-Ecological Researchers of the NAS of Ukraine. Odessa. 2007.
Thesis is devoted development of theoretical and methodical positions and development of practical recommendations on stimulation of innovative development of enterprises of food retail industry.
In work methodical bases of complex estimation of intellectual capital of enterprises of food retail industry are offered on the basis of account of, human, infrastructural and intellectual his assets of markets, that allows the повісить system in the use of intellectual capital, to form the his control system and develop measures on his saving and development with the purpose of maximization arrived ot innovative activity.
Methodical approach of forming of cost of enterprise is offered on the objects of intellectual property on the stages of innovative process which differs a complexity and allows to expect, and also to minimize expenses during commercialization on every stage of innovative process of enterprises of food retail industry with the purpose of maximization of his profits and decline of risk of investments in scientific and technical developments.
Keywords: intellectual capital, object of intellectual property, process of commercialization, organizationally-economic mechanism, stimulation of innovative development.
ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ РИНКУ ТА ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
ЗОСЬКО Світлана Валеріївна
УДК: 330.341.1+ 664
СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
Спеціальність 08.00.04 – Економіка і управління підприємствами (підприємства харчової промисловості)
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Одеса – 2007
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України
Науковий керівник кандидат економічних наук, старший науковий співробітник
Моліна Олена Валентинівна,
Інститут проблем ринку та економіко-екологічних
досліджень НАН України,
зав. відділу соціально-економічного розвитку
приморських регіонів
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Гриньова Валентина Миколаївна,
Харківський національний економічний університет
зав. кафедри бізнесу та підприємництва,
проректор з наукової роботи
кандидат економічних наук, доцент
Ковальов Анатолій Іванович,
Одеський державний економічний університет,
проректор з наукової роботи
Захист відбудеться 22 листопада 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.
Автореферат розісланий 15 жовтня 2007 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Н.Г. Ковальова
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Світова економіка XXI сторіччя характеризується кардинальними змінами, основними акцентами яких є прискорений інноваційний розвиток, перехід до економіки, що базується на знаннях. В її основі полягають інтелектуальні ресурси, інтелектуальний капітал (ІК), наука, трансфер результатів інтелектуальної діяльності у виробництво.
Однією з основних проблем в інноваційній моделі розвинених країн світу є комерціалізація об'єктів інтелектуальної власності (ОІВ). Саме її вирішення безпосередньо впливає на міжнародну конкурентоспроможність національної промислової продукції і приплив капіталу до економіки країни.
Дослідженням теоретичних і практичних питань різних аспектів інноваційної діяльності і вивченню питань, пов'язаних з об'єктами інтелектуальної промислової власності (ОІПВ), їх створенням, впровадженням, оцінкою і комерціалізацією, присвячена значна кількість робіт вітчизняних і зарубіжних учених, таких як: Александрова В., Бажал Ю., Брукінг Е., Буркинський Б., Гриньова В., Добров Г., Завлін П., Ілляшенко С., Іноземцев В., Ковальов А., Кокурін Д., Крайнев П., Леонтьєв Б., Марчук Є., Моліна О., Олехновіч Г., Осіпов П., Твіс Б., Фонштейн Л., Чухно А., Эдвісон Л.
В умовах України, для підвищення ефективності використання наукових розробок, активізації інноваційних процесів на підприємствах, необхідна розробка заходів щодо стимулювання цих процесів. Незважаючи на те, що Україною задекларовано інноваційну модель розвитку економіки, її промисловість входить у світовий ринок з неоптимальною структурою видів економічної діяльності і структурою капіталу, з високою часткою морально і фізично застарілих потужностей, неефективних і енергоємних виробництв. Так, структуру підприємств промисловості України у 2006 р. складали такі підприємства: металургії – 28%, харчової промисловості – 16%, машинобудування – 13%, хімічної промисловості – 6%, легкої промисловості – 2%, інші – 35%. Частка інноваційно активних підприємств в обробній промисловості країни у 2004 та 2005 рр. становила, відповідно, 15,41 та 13,3%, в т. ч. у харчовій промисловості – 12,28 та 9,87%. У харчову промисловість вкладають більш 20% сукупних інвестицій і найбільший обсяг іноземних інвестицій від загального їх обсягу в економіку України – 660 млрд. долл. США у 2006 р. Наведені дані підкреслюють інвестиційну привабливість харчової промисловості України, але низьку її інноваційну активність.
Недостатня розробка теоретичних і методичних аспектів формування і реалізації організаційно-економічних механізмів стимулювання інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості, відсутність єдиної системи оцінки інтелектуального капіталу та ОІВ визначили вибір теми, логіку і структуру дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України в метах держбюджетних НДР “Наукові основи формування і використання інноваційних технологій в соціально-економічному розвитку регіону” (номер державної реєстрації 0101U000707, 2003 р.), де автором проведено аналіз структури ОІВ, наукового і науково-технічного потенціалу регіону, сформульовано основні завдання формування ринку ОІВ, розглянуто роль держави у формуванні інституту інтелектуальної власності в Україні; “Стратегія мобілізації і використання соціально-економічного потенціалу регіону” (номер державної реєстрації 0104U000578, 2006 р.), де автором виконано аналіз організаційно-економічних механізмів комерціалізації ОІВ в ринковій економіці, уточнено систему основних понять у сфері інтелектуальної власності, проведено маркетингові дослідження ринку ОІПВ, сформульовано методичний підхід до формування ціни пропозиції продавця на ОІВ.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методичних положень і практичних рекомендацій щодо стимулювання інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості.
Досягнення зазначеної мети обумовило вирішення таких основних задач:
- уточнити основні поняття, використані при дослідженні механізмів комерціалізації ОІВ;
- удосконалити структуру об'єктів інтелектуальної власності;
- провести аналіз і оцінку наукового, науково-технічного та інноваційного потенціалу України й одного з її провідних регіонів – Одеської області;
- розробити методичні засади щодо комплексної оцінки інтелектуального капіталу підприємств харчової промисловості;
- удосконалити організаційно-економічний механізм стимулювання інноваційного розвитку підприємств;
- розробити методичний підхід до формування ціни підприємства на ОІПВ за етапами інноваційного процесу підприємства.
Об'єктом дослідження є інноваційна діяльність підприємств харчової промисловості.
Предметом дослідження є теоретичні і методичні підходи до стимулювання інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є теоретичні розробки вітчизняних і зарубіжних учених з проблем інновацій, інноваційного розвитку, інвестиційного та інноваційного менеджменту, створення, впровадження, оцінки, використання і комерціалізації об'єктів інтелектуальної власності.
Теоретичною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, принципи
системного і комплексного підходів. У роботі застосовано методи наукової абстракції, дедукції, сукупність історичного і логічного методів порівняння. Суть відносин, що виникають з приводу комерціалізації ОІВ, принципи формування організаційно-економічного механізму стимулювання інноваційного розвитку досліджено із застосуванням методу наукової абстракції і системного підходу. В процесі дослідження застосовано такі методи як: порівняння і статистичний аналіз, метод логічного узагальнення (при дослідженні особливостей управління науково-технічним розвитком та інноваційною діяльністю в Україні й Одеській області); системно-структурний і багатофакторний аналізи в процесі систематизації підходів до інноваційної моделі розвитку і методів оцінки ОІВ; методи графічного й економіко-математичного моделювання при практичній перевірці запропонованого механізму оцінки ОІВ за етапами інноваційного процесу.
Інформаційною базою дослідження є статистичні дані соціально-економічного, наукового, науково-технічного та інноваційного розвитку України Державного комітету статистики України, Державного Департаменту інтелектуальної власності, законодавча і нормативно-правова база України, дані та експертні оцінки керівників промислових підприємств регіону, періодичні видання.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретичних і методичних положень щодо формування механізму стимулювання інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості. Найбільш істотними науковими результатами, що одержані особисто автором і характеризують наукову новизну дослідження, є такі:
вперше:
? запропоновано методичні засади комплексної оцінки інтелектуального капіталу підприємств харчової промисловості з урахуванням його ринкових, кадрових, інфраструктурних та інтелектуальних активів, що дозволяє підвищити системність у використанні інтелектуального капіталу, сформувати систему його управління і розробляти заходи щодо його збереження та розвитку з метою максимізації прибутку від інноваційної діяльності;
удосконалено:
? на базі дослідження сутності понять “інтелектуальний капітал”, “об'єкти інтелектуальної власності”, “організаційно-економічний механізм комерціалізації” виявлено їх особливості стосовно промисловості у вітчизняних умовах. На цій основі удосконалено структуру ОІВ, які розподілено на три групи: авторське право і суміжні права, промислова власність та нетрадиційні ОІВ;
? організаційно-економічний механізм стимулювання інноваційного розвитку на макро-, мезо- та мікрорівні, який, як система взаємопов’язаних заходів, забезпечує правові та організаційно-економічні умови ефективного розвитку інноваційної діяльності промислових підприємств України;
одержало подальший розвиток:
? методичний підхід до формування ціни промислового підприємства на об'єкти інтелектуальної промислової власності за етапами інноваційного процесу, який відрізняється комплексністю та дозволяє розрахувати та мінімізувати витрати при комерціалізації на кожному етапі інноваційного процесу з метою максимізації прибутку підприємств харчової промисловості та зниження ризиковості інвестицій у науково-технічні та інноваційні розробки.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці науково обґрунтованих рекомендацій щодо стимулювання інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості.
Рекомендації та пропозиції, що були запропоновані в дисертаційній роботі, впроваджені на: ТОВ “Одеський коровай, Хлібозавод № 2” (довідка № 135 від 02.04.2007 р.), ТОВ “Котовський хлібозавод “Поділля”” (довідка № 32-8 від 08.05.2007 р.), ТОВ “Ширяєвський хлібозавод” (довідка № 15–1/2 від 10.05.2007 р.), ТОВ “Белгород-Дністровська паляниця” (довідка № 191 від 19.07.2007 р.).
Отримані в дисертації результати використовуються в учбовому процесі на факультеті менеджменту, економіки та бізнесу Одеської національної академії харчових технологій при викладанні таких дисциплін, як “Інвестування та інноваційний менеджмент”, “Економіка і організація інноваційної діяльності”, “Інноваційний менеджмент”, “Проектний аналіз” (акт впровадження № 327/02 від 06.06.07 р.), “Управління проектами”, “Економіка підприємствами” (акт впровадження № 328/02 від 06.06.07 р.), а також можуть бути використані при навчанні студентів інших вузів.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною працею, в якій викладено авторський підхід до розробки теоретико-методичних засад формування механізму стимулювання інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості.
Представлені у дисертаційній роботі результати одержані здобувачем самостійно. З наукових праць, які опубліковані у співавторстві, в дисертаційній роботі використано лише ті положення та ідеї, що є результатом особистого дослідження автора. Конкретний внесок в цих працях зазначений в авторефераті у переліку публікацій за темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційної роботи доповідалися та одержали позитивну оцінку на міжнародних науково-практичних конференціях: “Наука і освіта” (м. Дніпропетровськ, 2002 р.), “Формування ринкових структур в трансформаційній економіці України” (м. Одеса, 2004 р.), “Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку” (м. Алушта, 2005 р.), “Сучасні проблеми управління” (м. Київ 2005 р.), науково-практичній конференції ОДЕУ (м. Одеса, 2006 р.), науково-практичній конференції ІПРЕЕД НАН України (м. Одеса, 2006 р.); “Проблеми сучасної економіки і інституційна теорія” (м. Донецьк, 2007 р.).
Публікації. За результатами проведених досліджень опубліковано 13 наукових праць, з них 1 монографія, 10 статей у збірниках наукових праць, 2 – у матеріалах та тезах конференцій, загальним обсягом 3,87 д.а., з яких особисто автору належать 3,42 д.а.
Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний зміст викладено на 178 сторінках друкованого тексту. Робота містить 25 таблиці на 26 сторінках, 30 рисунків на 27 сторінках, 4 додатки на 19 сторінках. Список використаних джерел складає 213 найменувань.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У вступі розглянуто доцільність і актуальність розробки наукового завдання, сформульовано мету і задачі дослідження, наведено основні наукові результати роботи та рівень їх наукової новизни, визначено теоретичне і практичне значення одержаних результатів.
В першому розділі “Теоретичні підходи до формування інтелектуальної власності в Україні” досліджено теоретичні основи створення, оцінки і впровадження ОІПВ, які існують в світовій економіці, організаційно-економічні механізми та потенціал їх комерціалізації на окремих стадіях інноваційного процесу, можливість адаптації цих механізмів до вітчизняної економіки.
Аналіз вітчизняних і закордонних літературних джерел останніх років показав, що, у зв'язку з переходом світової економіки до постіндустріальної моделі розвитку і формування інформаційної економіки, з'явилась ціла низка нових понять, таких як: ІК, ОІВ, нематеріальні активи, інноваційний потенціал, комерціалізація ОІВ. Проте, дотепер відсутня єдина точка зору щодо їх визначення. Автором запропоновано трактування таких понять як: “інтелектуальний капітал”, “об'єкти інтелектуальної власності”, “організаційно-економічний механізм комерціалізації”. Під “інтелектуальним капіталом” ми розуміємо сукупність інтелектуальних ресурсів суспільства (права на ОІВ, знання, досвід, уміння людей і системи, створені ними), які є складовою частиною господарської діяльності і дають їх власнику прибуток. На нашу думку, ІК слід структурувати за чотирма складовими, виділяючи інтелектуальну власність в окрему категорію.
ОІВ (інтелектуальні активи) є складовою інтелектуального капіталу підприємства в сучасній економіці. У дисертаційному дослідженні ми розглядаємо їх як результати інтелектуальної діяльності окремих дослідників, колективів фахівців у вигляді авторського права і сумісних прав, промислової власності та нетрадиційних ОІВ, які захищені правоохоронними актами держави. Нами удосконалено і пропонується до використання структура ОІВ, що представлена на рис.1. Основою інноваційної діяльності є управління інноваційним процесом, як послідовність дій, в ході яких ідея (наукове знання) набуває форми продукту, технології, правовий захист яких перетворює їх на ОІВ. Кінцевим етапом інноваційного процесу є комерціалізація, тобто вихід з одержаним нововведенням на ринок для його реалізації. На нашу думку, ринок ОІВ є сукупністю організаційно-економічних відносин, що виникають в процесі створення, освоєння, обміну, оцінки, передачі і використання результатів інтелектуальної діяльності і узгодження інтересів його учасників за цінами, термінами і масштабами їх комерціалізації.
Під організаційно-економічним механізмом комерціалізації в нашому дослідженні ми розуміємо сукупність цілей, методів, засобів, принципів і умов, які дозволяють найефективніше впроваджувати результати інтелектуальної діяльності у виробництво з метою отримання прибутку і задоволення попиту на інновації.
В процесі функціонування організаційно-економічного механізму між суб'єктами інноваційної діяльності виникають певні відносини, формалізація яких дозволить зробити процес комерціалізації більш ефективним.
Для успішної реалізації нововведення необхідна наявність інноваційної інфраструктури і розвиток нових сегментів інвестиційного ринку, зокрема ринку ОІВ (рис. 2).
Суб'єктами інноваційної діяльності та процесу комерціалізації ОІВ є: винахідники (новатори), автори нових ідей і розробок; продавці ОІВ; споживачі результатів виконання стадій інноваційного процесу; посередники; державні органи законодавчої і виконавчої влади, а також будь-які учасники інноваційної діяльності, що беруть участь у процесі комерціалізації. Інноваційний процес більш повно розкривається при аналізі етапів, відповідних основним стадіям просування наукового знання в ланцюгу видів діяльності “дослідження – розробки – виробництво – ринок”. Всі етапи можуть бути включені до системи ринкових відносин. Об'єктами інноваційної діяльності та процесу комерціалізації є результати завершеного одного, декількох або всіх етапів інноваційного процесу. По завершенні кожного з етапів результат інноваційної діяльності може мати закінчений вигляд і виступати на ринку самостійним товаром, що характеризується споживчою вартістю і відповідною ціною (як запропоновано нами на рис. 3).
Кожна закінчена стадія інноваційного процесу може бути входом для: комерціалізації ОІВ даного етапу на ринку; продовження дослідження власними силами; припинення етапу інноваційної діяльності. Метою будь-якого процесу розробки і впровадження нововведення є отримання певного ефекту, тому цінність ОІВ визначається його комерційним потенціалом і, відповідно, розміром отриманого прибутку від використання. В економічно розвинених країнах спостерігається зростання частки вартості ОІВ у вартості майна підприємства. Для того, щоб зробити ОІВ товаром, включити їх до складу майнових прав, оцінити як результати господарської діяльності, а також комерціалізувати, необхідно визначити їх вартість. Сьогодні в Україні відсутній надійний інструментарій вартісної оцінки ОІВ і правового регулювання в сфері нематеріальних активів, тому виникає необхідність розробки обґрунтованої методики оцінки ІК підприємства і вартості прав на ОІВ. Основний принцип розробки такої методики має ґрунтуватися на цілях підприємства і врахуванні особливостей ОІВ.
У другому розділі “Створення, розповсюдження і використання об'єктів інтелектуальної власності у вітчизняній економіці” проведено аналіз стану наукового, науково-технічного та інноваційного потенціалів. Розглянуто умови формування і використання цих потенціалів, запропоновано методичний підхід до оцінки ІК підприємств харчової промисловості і метод формування ціни підприємства на ОІВ за етапами інноваційного процесу.
Аналіз інноваційного потенціалу України і Одеської області показав, що основними проблемами його реалізації є: низький рівень фінансування науки, внаслідок чого велика кількість робіт залишається незавершеною; старіння матеріально-технічної бази, що знижує можливості проведення наукових досліджень на світовому рівні; незатребуваність досягнень науки і техніки економікою; відсутність мотивації попиту на науково-технічні нововведення; низький рівень інноваційної активності підприємств; міграція науковців за кордон; погіршення вікової структури кадрів, зайнятих у сфері НДДКР, тощо. В умовах здійснення реформ і досягнення економічного зростання, необхідна розробка системи заходів щодо збереження наукового та науково-технічного потенціалу з урахуванням його структурної перебудови і розширенням ринкових механізмів формування і розвитку.
Основними показниками, що характеризують стан і тенденції розвитку ОІПВ в Україні, є кількість: патентів на винаходи і промислові зразки; свідоцтв на знаки для товарів і послуг; угод на передачу прав на ОІПВ; ліцензійних угод, власників охоронних документів на ОІВ. Останніми роками в Україні спостерігається збільшення кількості одержаних патентів з 3,4 у 2004 р. до 3,8 у 2005 р. на 10 млн. населення, зайнятого в економіці. Використання ОІПВ у виробництві також збільшилося з 2,2 до 2,6, відповідно. При цьому помітно зниження патентної активності винахідників України, що займаються дослідженнями і розробками. Сьогодні цей показник в перерахунку на 1 тис. фахівців складає 10 патентів, для порівняння – у 1991 р. він складав 40 одиниць. Причиною цього є не тільки загальне зменшення виконаних розробок на світовому рівні, а також і дуже висока ціна одержання патенту на винаходи. Аналіз стану і основних тенденцій розвитку ринку ОІВ в Україні свідчить про низький рівень використання прав на ОІВ та їх обіг.
Перед Україною стоїть проблема інтеграції системи охорони прав інтелектуальної власності до системи державного регулювання інноваційними процесами, створення відповідних міжнародновизнаних стандартів і цивілізованого ринку ОІВ. Це сприятиме притоку на ринок ОІВ внутрішнього та іноземного капіталу. Для визначення резервів майбутніх можливостей зростання виробництва підприємств харчової промисловості за рахунок ІК, в дисертаційній роботі розроблено методичні засади його економічної оцінки за такими складовими: ринкові активи (питома вага нематеріальних активів, прибутковість ліцензійної діяльності тощо), людські (питома вага працівників, що займаються науковими дослідженнями і розробками, плинність працівників вищої кваліфікації тощо), інфраструктурні (показники освітнього рівня робітників, що працюють на підприємстві, інформаційної оснащеності підприємства тощо) та інтелектуальні (ефективність наукової діяльності працівників, кількість патентів, авторських свідоцтв на одного працюючого тощо).
Після розрахунку показників їх порівнюють з нормативними значеннями і ранжуюють. Якщо одержані величини відповідають нормативному значенню, то показнику привласнюють ранг “одиниця”, якщо не відповідають – ранг “нуль”. Потім розраховують суму балів для кожної складової ІК () за формулою:
,
де – ранг i-го показника (одиниця або нуль); – номер показника; – кількість показників.
Розрахунок загального коефіцієнту оцінки i-го активу ІК () проводять за формулою:
,
де – вид активу; – кількість показників.
Оскільки ІК є сукупністю активів, на його формування і величину впливає численна група чинників, то значення показників доцільно звести до інтегрального показника (), який відображає діяльність підприємства в цілому, використовуючи формулу:
,
де – кількість активів ІК; – вага i-го активу ІК (ринкові активи – 20%; людські активи – 30 %; інфраструктурні активи – 25 %; інтелектуальні активи – 25 %).
Для оцінки рівня ІК підприємства нами рекомендується такий діапазон значень інтегрального коефіцієнту: 0,2 ? – дуже низький; 0,2 ? ? 0,4 – низький; 0,4 ? ? 0,6 – середній; 0,6 ? ? 0,8 – достатній; 0,8 ? ? 1 – високий. Інтегральна оцінка ІК є середньозваженою, тобто чим її величина буде ближча до одиниці, тим вище рівень ІК підприємства. Проведене дослідження ІК трьох підприємств харчової промисловості показало таке: підприємство А: = 0,67*0,2 + 0,4*0,3 + 0,2*0,25 + 0,25*0,25 = 0,37, отже рівень його ІК низький. Підприємство Б: = 0,67*0,2 + 1*0,3 + 0,8*0,25 + 1*0,25 = 0,88, тому робимо висновок, що рівень його ІК високий. Підприємство В: = 0,33*0,2 + 0,4*0,3 + 0,4*0,25 + 0,75*0,25 = 0,47, рівень його ІК середній.
Запропоновані методичні засади оцінки ІК підприємства дозволяють одержати достатньо обґрунтоване уявлення про його стан. Аналіз і оцінка ІК сприяють розвитку підприємства за інноваційним типом і дозволяють максимізувати прибуток за рахунок використання активів ІК підприємства.
Дослідження існуючих підходів і методик оцінки ОІВ показало, що на сьогодні не існує єдиної методики їх оцінки, оскільки кожний з об'єктів унікальний і різні умови його практичного використання, тому є необхідність у розробці комплексної методики оцінки ОІВ. Виходячи з передумови, що кожний етап інноваційного процесу може бути завершений створенням ОІВ, який має комерційний потенціал, результати будь-якого етапу можуть бути комерціалізовані. Це дозволило нам запропонувати алгоритм формування ціни підприємства на ОІВ за
етапами його інноваційного процесу (рис. 4).
Нами доведено, що ціну пропозиції підприємства ОІВ за етапами інноваційного процесу потрібно обчислювати, виходячи з суми витрат і прибутку на ці об'єкти, який підприємство планує одержати.
Для розрахунку ціни на ОІВ за етапами інноваційного процесу () доцільно застосовувати таку формулу:
,
де – витрати на i-ому етапі інноваційного процесу; – витрати на оформлення на i-ому етапі інноваційного процесу; – норма прибутку; – номер етапу; – кількість етапів.
Рівень норми прибутку в роботі пропонується планувати таким чином: 1) 12 % – відповідає нормативному рівню прибутковості інвестицій в нематеріальні активи в Україні; 2) 25 – 30 % і більше – згідно міжнародній класифікації інвестиційних проектів; 3) відповідає нормі прибутковості економічної сфери діяльності, в якій проводять дослідження. Таким чином, запропонований алгоритм розрахунку ціни підприємства на ОІВ дозволяє розрахувати його ціну на кожному етапі інноваційного процесу з метою максимізації прибутку підприємства і зниження ризику інвестицій в науково-технічні і інноваційні розробки.
У третьому розділі “Управління об'єктами інтелектуальної власності в Україні як чинник економічного розвитку” проведено оцінку ІК і розраховано ціну на ОІВ, що створені на підприємствах харчової промисловості, використовуючи запропоновані у розділі 2 методичні підходи, вдосконалено організаційно-економічний механізм стимулювання інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості.
Ефективне просування ОІВ на ринок передбачає взаємодію таких інфраструктурних блоків: створення ОІВ; кадрове забезпечення сфери обігу інтелектуальної власності; правове регулювання; фінансова підтримка сфери інтелектуальної власності; оцінка ОІВ; страхування ОІВ.
Проведені дослідження інноваційної діяльності трьох підприємств харчової промисловості та оцінка їх ІК за запропонованими методичними засадами оцінки чотирьох видів активів: (ринкові, людські, інфраструктурні та інтелектуальні), показали, що ІК підприємств та його використання є недостатнім і необхідна розробка комплексу заходів щодо його підвищення. Проведені розрахунки формування ціни підприємства на ОІВ за етапами його інноваційного процесу, за розробленим і запропонованим автором методичним підходом, визначили доцільність його застосування для ухвалення підприємствами рішення про необхідність подальшої розробки нововведення, його комерціалізації або припинення дослідження на даному етапі.
Можна відзначити, що практично всі успішні підприємства зобов'язані своїм успіхом інноваціям, проте далеко не всі підприємства, що займаються інноваційною діяльністю, досягають успіху. У зв'язку з цим, виникає необхідність в удосконаленні організаційно-економічного механізму стимулювання інноваційного розвитку промислових підприємств на рівнях: державному, регіональному і підприємства (рис. 5).
Доведено, що для ефективного процесу комерціалізації необхідна наявність в інноваційній інфраструктурі установ, що виступають проміжною сполучною ланкою між усіма учасниками ринку інновацій, представляючи інтереси як з боку попиту, так і з боку пропозиції ОІВ. Основною метою функціонування таких інноваційних посередників є координація і взаємопов'язане забезпечення реалізації всіх етапів інноваційного процесу без участі у створенні ОІВ.
Проведені дослідження показали, що інноваційне посередництво в Україні існує, проте, забезпечення комерційної реалізації результатів інтелектуальної діяльності має здійснюватись за допомогою формування комплексних структур, що здійснюють: підтримку в процесі створення ОІВ, їх експертну оцінку, визначення вартості, дослідження кон'юнктури ринку, надання маркетингової і фінансової підтримки тощо. Нами пропонується створення інноваційної посередницької структури – “Бізнес-центру комерціалізації ОІВ”, генеральною метою якої є координація процесу створення, розробки, оцінки, впровадження та комерціалізації ОІВ. Ця структура буде інноваційним посередником між всіма учасниками ринку ОІВ та буде виконувати такі основні завдання: підтримка у фінансуванні розробок; підтримка розробників ОІВ у вигляді оренди; консультування запропонованих бізнес-ідей; запрошення професійно-підготовлених фахівців до інноваційної сфери; маркетингова підтримка; формування інформаційної бази даних попиту та пропозиції вітчизняних та зарубіжних ОІВ; надання посередницьких послуг продавцям та покупцям ОІВ у процесі комерціалізації.
ВИСНОВКИ
В дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що знайшло відображення в системі базових понять дослідження механізмів комерціалізації ОІВ, підходах до комплексної оцінки ІК підприємств харчової промисловості і формування ціни промислового підприємства на ОІПВ за етапами інноваційного процесу, та удосконалення організаційно-економічного механізму стимулювання інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості.
Основні наукові та прикладні результати, рекомендації з наукового і практичного їх використання полягають у такому:
1. Проведені автором дослідження дозволили виявити причини низької ефективності вітчизняної наукової сфери: низьке фінансування розвитку матеріально-технічної бази призводить до прискореного її старіння, що не сприяє можливості проводити наукові дослідження на світовому рівні; науково-дослідна діяльність вимагає постійного забезпечення фінансування на всіх етапах виконання робіт, проте, реально це не дотримується, внаслідок чого значна кількість робіт залишається незавершеними або виконаними на не достатньому рівні; не сприяє ефективному використанню засобів існуючий розрив між фінансуванням досліджень, з одного боку, і процесів впровадження їх результатів у виробництво, з іншого. З цієї причини більшість закінчених робіт не використовують у вітчизняній економіці. Внаслідок цього Україна несе подвійні витрати, пов'язані з неотриманням економічної віддачі від розробок, не впроваджених у вітчизняній економіці, і безкоштовного використання їх за кордоном.
2. Проведені дослідження дозволили запропонувати методичні засади комплексної оцінки ІК підприємства за такими складовими: ринкові, людські, інфраструктурні та інтелектуальні активи. Аналіз стану і використання ІК підприємства відповідно до цих методичних розробок дозволить півищити системність у використанні інтелектуального капіталу, сформувати систему його управління і запропонувати заходи щодо його збереження і розвитку з метою максимізації прибутку.
3. Запропонований в дисертаційній роботі методичний підхід до формування ціни промислового підприємства на ОІВ відрізняється комплексністю і дозволяє провести оцінку їх корисності й вигідності, а також мінімізувати витрати при комерціалізації об'єкту інтелектуальної власності на кожному етапі інноваційного процесу.
4. Проведені на трьох підприємствах харчової промисловості дослідження щодо оцінки їх ІК, використовуючи запропоновані методичні засади з оцінки ІК, за чотирма видами активів (ринкові, людські, інфраструктурні та інтелектуальні), показали, що ІК підприємств є недостатнім і необхідна розробка комплексу заходів, спрямованих на його підвищення. Розрахунки формування ціни на ОІВ за етапами інноваційного процесу, відповідно розробленому і запропонованому методичному підходу, підтвердили доцільність його застосування при ухваленні підприємствами рішення про необхідність подальшої розробки нововведення, комерціалізації його або припиненні дослідження на даному етапі.
5. Проведені в дисертаційній роботі дослідження дозволили удосконалити організаційно-економічний механізм стимулювання інноваційного розвитку на макро-, мезо- і мікрорівні за такими основними напрямами: удосконалення законодавчої бази, фінансова підтримка, страхування, кадрове забезпечення, оцінка та управління ІК підприємства і визначення вартості ОІВ.
6. З метою захисту інтересів і максимізації ефективності діяльності учасників ринку ОІВ, в дисертації запропоновано створення інноваційної посередницької структури – Бізнес-центру комерціалізації об'єктів інтелектуальної власності, основними завданнями якого мають бути: надання підтримки у фінансуванні розробки ОІВ; надання підтримки творцям ОІВ у вигляді оренди; консультування бізнес-ідей, які пропонуються; запрошення професійно підготовлених фахівців в інноваційну сферу; маркетингова підтримка; формування інформаційної бази даних попиту і пропозиції вітчизняних і зарубіжних ОІВ; надання посередницьких послуг продавцям і покупцям ОІВ в процесі комерціалізації.
СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Монографія:
1. Конкурентоспособность продукции и предприятия / Буркинский Б.В., Лазарева Е.В., Брыкалина (Зосько) С.В. и др. – Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2002. – 132 с. Особистий внесок здобувача: розроблено показники оцінки конкурентоспроможності підприємства.
Статті в наукових фахових виданнях:
2. Лазарєва Є.В., Брикаліна (Зосько) С.В. Передумови підвищення конкурентоспроможності орендного підприємства “Одесавинпром” // Аграрний вісник Причорномор’я: Зб. наук. праць. – Одеса, 2002. – Вип. 16. – С. 68 – 72. Особистий внесок здобувача: розробка критеріїв оцінки конкурентоспроможності підприємства.
3. Зосько С.В. Основные направления повышения конкурентоспособности товаров и товаропроизводителей // Экономические инновации: Зб. наук. праць. – Одеса, 2003. – Вип. 16.– С. 216 – 224.
4. Зосько С.В. Інтелектуальна власність як чинник економічного розвитку // Вісник соціально-економічних досліджень: Зб. наук. праць. – Одеса, 2004. – Вип. 18. – С. 129 – 134.
5. Молина Е.В., Зосько С.В. Формирование рынка объектов интеллектуальной собственности в Украине // Ринкова економіка: Сучасна теорія і практика управління: Зб. наук. праць. – Одеса, 2004. – Вип. 8. – С. 593 – 601. Особистий внесок здобувача: запропоновано методику аналізу складових ринку об'єктів інтелектуальної власності.
6. Зосько С.В. Научно-технический потенциал региона: состояние и перспективы развития // Экономические инновации: Зб. наук. праць. – Одеса, 2004. – Вип. 18. – С. 182 – 187.
7. Зосько С.В. Оценка интеллектуального капитала хозяйствующего субъекта // Вісник Хмельницького національного університету: Зб. наук. праць. – Хмельницький, 2005. – Вип. 2 (2) – С. 178 – 182.
8. Зосько С.В. Формування ціни об’єктів інтелектуальної власності // Вісник соціально-економічних досліджень: Зб. наук. праць. – Одеса, 2006. – Вип. 22. – С. 142 – 148.
9. Зосько С.В. Организационно-экономический механизм стимулирования инновационного развития // Прометей: Зб. наук. праць. –Донецьк, 2006. – Вип. 2 (20). – С. 70 – 72.
10. Зосько С.В. Бизнес-центр – инновационный посредник коммерциализации объектов интеллектуальной собственности // Наукові праці ДонНТУ: Зб. наук. праць. – Донецьк, 2007. – Вип. 31-3(117). – С.87– 92.
11. Зосько С.В. Методический подход к оценке интеллектуального капитала промышленного предприятия // Экономические инновации: Зб. наук. праць. – Одеса, 2007. – Вип. 30. – С. 134 – 141.
Матеріали і тези конференцій:
12. Богатырёв А.М., Лазарева Е.В., Брыкалина (Зосько) С.В. Бизнес инновационные структуры как механизм активизации науки, образования и предпринимательства // V Міжнародна науково-практична конференція. Дніпропетровськ, 5 – 7 березня 2002 р. – Дніпропетровськ, 2002. – Т. 7. – С. 43 – 45. Особистий внесок здобувача: обгрунтування необхідності створення та основні задачі технопарку на базі ОНАХТ.
13. Зосько С.В., Молина Е.В. Создание рынка объектов интеллектуальной собственности – основа инновационного пути развития экономики Украины // III Міжнародна науково-практична конференція “Сучасні проблеми управління”. – Київ, 29 – 30 листопада 2005 р. – Київ, 2005. – С. 303 – 304. Особистий внесок здобувача: розроблено рекомендації щодо формування організаційно-економічного механізму об'єктів інтелектуальної власності.
Зосько С.В. Стимулювання інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.00.04 Економіка і управління підприємствами (підприємства харчової промисловості) – Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, Одеса, 2007.
У дисертації проведено дослідження теоретичних та методичних питань, пов'язаних із стимулюванням інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості.
У роботі запропоновано методичні засади комплексної оцінки інтелектуального капіталу підприємств харчової промисловості на основі урахування ринкових, людських, інфраструктурних та інтелектуальних його активів, що дозволяє підвищити системність у використанні інтелектуального капіталу, сформувати систему його управління і розробляти заходи щодо його збереження та розвитку з метою максимізації прибутку від інноваційної діяльності.
Запропоновано методичний підхід до формування ціни підприємства на об'єкти інтелектуальної власності за етапами інноваційного процесу, який відрізняється комплексністю і дозволяє розрахувати, а також мінімізувати, витрати при комерціалізації на кожному етапі інноваційного процесу підприємств харчової промисловості, з метою максимізації їх доходів і зниження ризикових інвестицій в науково-технічні розробки.
Ключові слова: інтелектуальний капітал, об'єкт інтелектуальної власності, процес комерціалізації, організаційно-економічний механізм, стимулювання інноваційного розвитку.
Зосько С.В. Стимулирование инновационного развития предприятий пищевой промышленности. – Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 – Экономика и управление предприятиями (предприятия пищевой промышленности) – Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, Одесса, 2007.
Диссертация посвящена развитию теоретических и методических положений и разработке практических рекомендаций по стимулированию
инновационного развития предприятий пищевой промышленности.
В современном мире основной производительной силой экономического развития становится наука. Способность создавать, реализовывать и внедрять научно-технические достижения является одним из главнейших факторов конкурентоспособности национальной экономики при переходе к инновационному типу развития. Поэтому для повышения эффективности использования достижений науки в Украине необходимо стимулирование инновационного развития предприятий пищевой промышленности.
В работе предложены методические основы комплексной оценки интеллектуального капитала предприятий пищевой промышленности на основе учёта его рыночных, человеческих, инфраструктурных и интеллектуальных активов, что позволяет повысить системность в использовании интеллектуального капитала, формировать систему его управления и разрабатывать мероприятия по его сохранению и развитию с целью максимизации прибыли от инновационной деятельности.
На базе исследования сущности понятий “интеллектуальный капитал”, “объекты интеллектуальной собственности”, “организационно-экономический механизм коммерциализации” выявлены их особенности относительно промышленных предприятий в отечественных условиях, на основе чего усовершенствована структура объектов интеллектуальной собственности, которая разделена на три группы – авторское право и смежные права, промышленная собственность и нетрадиционные ОИС.
Усовершенствован организационно-экономический механизм стимулирования инновационного развития на макро-, мезо- и микроуровне по следующим основным направлениям: совершенствование законодательной базы, финансовая поддержка, страхование, кадровое обеспечение, оценка интеллектуального капитала предприятия и определение стоимости объектов интеллектуальной собственности. Предложенный организационно-экономический механизм, как система взаимосвязанных мер, обеспечивает правовые, организационные и экономические условия эффективного развития инновационной деятельности промышленных предприятий Украины.
Предложен методический подход к формированию цены предприятия на объекты интеллектуальной собственности по этапам инновационного процесса, который отличается комплексностью и позволяет рассчитать, а также минимизировать затраты при коммерциализации на каждом этапе инновационного процесса предприятий пищевой промышленности с целью максимизации их прибыли и снижения риска инвестиций в научно-технические разработки.
С целью защиты интересов и максимизации эффективности деятельности участников рынка ОИС, в работе предложено создание инновационной посреднической структуры – Бизнес-центра коммерциализации ОИС, основными задачами которой должны быть: оказание поддержки в финансировании разработки ОИС, предоставление поддержки создателям ОИС в виде аренды, консультирование предлагаемых бизнес идей, приглашение профессионально подготовленных специалистов в инновационной сфере, маркетинговая поддержка, формирование информационной базы данных спроса и предложения отечественных и зарубежных ОИС, оказание посреднических услуг продавцам и покупателям ОИС в процессе коммерциализации.
Ключевые слова: интеллектуальный капитал, объект интеллектуальной собственности, процесс коммерциализации, организационно-экономический механизм, стимулирование инновационного развития.
Zosko S.V. Stimulation of innovative development of the enterprises of food retail industry – Manuscript.
The thesis for the degree of Candidate of Economics by 08.00.04. specialty –Economy and management enterprises (enterprises of food retail industry) – Institute of Market Problems and Economical-Ecological Researchers of the NAS of Ukraine. Odessa. 2007.
Thesis is devoted development of theoretical and methodical positions and development of practical recommendations on stimulation of innovative development of enterprises of food retail industry.
In work methodical bases of complex estimation of intellectual capital of enterprises of food retail industry are offered on the basis of account of, human, infrastructural and intellectual his assets of markets, that allows the повісить system in the use of intellectual capital, to form the his control system and develop measures on his saving and development with the purpose of maximization arrived ot innovative activity.
Methodical approach of forming of cost of enterprise is offered on the objects of intellectual property on the stages of innovative process which differs a complexity and allows to expect, and also to minimize expenses during commercialization on every stage of innovative process of enterprises of food retail industry with the purpose of maximization of his profits and decline of risk of investments in scientific and technical developments.
Keywords: intellectual capital, object of intellectual property, process of commercialization, organizationally-economic mechanism, stimulation of innovative development.
