Характеристика туристично-рекреаційного потенціалу Росії
Реферат на тему:
“Характеристика туристично-рекреаційного потенціалу Росії”
ПЛАН
1. Загальні відомості про Росію
2. Природно-ресурсний потенціал Росії
3. Визначної пам'ятки Росії
Висновки
Використана література
1. Загальні відомості про Росію
Офіційна назва країни - Російська Федерація.
Росія - країна у східній Європі і північній Азії. Її сусідами є КНДР, КНР, Монголія, Казахстан, Азербайджан, Грузія, Україна, Білорусь, Литва, Польща, Латвія, Естонія, Фінляндія та Норвегія. РФ має найдовший кордон у світі.
Площа - 17,075 млн. кв. км.
Населення - 150,5 млн. осіб (1998р.).
Столиця - Москва (8,434 млн. жителів).
Найбільші міста - Санкт-Петербург (4,239 млн. жителів), Нижній Новгород (1,378), Новосибірськ (1,368), Єкатеринбург (1,278), Самара (1,175), Омськ (1,160), Уфа (1,096), Казань (1,085), Челябінськ (1,083), Перм (1,028), Ростов-на-Дону (1,025), Волгоград (1,003). Загалом налічується 1066 міст, 2070 селищ міського типу (1994р.).
Офіційна мова - російська. Кожна автономна республіка може ввести у своїх межах свою національну мову як другу офіційну.
Довжина країни з півночі на південь (від північного краю Землі - Франції у Північному Льодовитому океані до кордону з Азербайджаном) становить майже 4 тис. км, із заходу на схід (від Балтійська до Уелена) - більше ніж 9 тис. км. Росія займає восьму частину всієї суші землі.
2. Природно-ресурсний потенціал Росії
Рельєф. Більша частина території Росії зайнята рівнинами. Російська (Східноєвропейська) рівнина розкинулася на захід від Уральських гір. Середні висоти поверхні - близько 100 м над рівнем моря.
Рельєф північної частини Росії сформувався під впливом льодовиків і річкової ерозії. Карелія і Кольський півострів належать до Балтійського щита. Там переважають хвилясті рівнини з одиничним масивом низьких гір (Хібіни) і великою кількістю озер. Розташовані південніше Ладозьке та Онезьке озера знаходяться у низинній смузі, що простягається на схід від Фінської затоки. Височини центральної Росії сягають висот понад 300 м. Ще далі на південь знаходяться Середньоросійська і Приволзька височини, які відрізняються хвилястим рельєфом і розвинутою мережею ярів. Широкі долини річок - Волги, Дону та їхніх приток мають круті праві схили, тоді як ліві береги низинні. На півдні - Руська рівнина переходить у Причорноморську і Прикаспійську низовини.
Між Чорним і Каспійським морями розташовані Кавказькі гори висотою близько 5642 м.
Прикаспійська низовина має абсолютні висоти нижче рівня Світового океану. Вона простягається від північного узбережжя Каспійського моря до Волгограда. У її межах Волга тече по древньому дну Каспійського моря аж до Астрахані й утворює дельту з численними рукавами.
На сході Руська рівнина обмежена ланцюгом Уральських гір, що простягаються з півночі на південь більше ніж на 2 тис. км. Їхнім північним продовженням є острови на шельфі Північного Льодовитого океану - Вайгач і Нова Земля, частково вкриті льодовиками. По горах Уралу проходить кордон між Європою та Азією. Це давні, дуже зруйновані гори. Середні висоти Уралу не перевищують 600 м. Найвища точка - гора Народна на півночі - сягає 1895 м. На Полярному Уралі є невеликі гірські льодовики. Північний Урал між горою Народною і 65 градусом ?середньої широти є одиночним хребтом. На Середньому Уралі він знижується і поділяється на окремі (височини). На Південному Уралі від міста Куса на південний захід розходяться чітко виражені хребти, вершини яких іноді піднімаються до 1500-1600 м. Західні схили Уральських гір, як правило, пологі, хвилясті, а східні круто обриваються до Західної рівнини. Урал багатий на корисні копалини.
Західносибірська рівнина, одна з найбільших рівнинних територій земної кулі, відрізняється плоскою заболоченою поверхнею, що підіймається на 50-100 м над рівнем моря. Рівнина дренується річками басейну Обі і простягається між Уральськими горами і р. Єнісей. У її середній частині знаходяться сильно заболочена Середньообська низовина і Васюганська рівнина, де відкрито і добуваються великі запаси нафти і газу. На південному сході рівнина переходить в Алтайські гори і Саяни висотою до 4506 м (гора Білуха).
Більшу частину Східного Сибіру займає Середньосибірське плоскогір'я. Його поверхня глибоко розчленована, а висоти знаходяться від 500 до 1700 м над рівнем моря. Найвища частина плоскогір'я - гори Путорана (район Норільська) висотою 1500-1600 м, з багатими родовищами кольорових металів. На крайній півночі Східного Сибіру розташовані Сибірська низина та гори Бірранга (півострів Таймир) висотою близько 1100 м.
На крайньому півдні Середньосибірське плоскогір'я переходить у Східні Саяни висотою до 3491 м (гора Мунку-Сардик). За озером Байкал і річкою Ліна плоскогір'я переходить у хребти, що сягають висоти 4750 м на Камчатці (Ключевська сопка). Тут виділяються Яблоновий хребет висотою близько 1680 м над рівнем моря, Станове, Алданське, Колимське і Корякське нагір'я, Верхоянський хребет і хребет Черського з висотами до 3147 м (гора Перемога).
На Тихоокеанське узбережжя виходять Серединний хребет з 28 діючими вулканами на півострові Камчатка, хребти Джугджур і Сіхоте-Алінь висотою близько 1906 м.
Клімат. Клімат Росії, крім крайніх північно-західних і південно-східних районів, континентальний, оскільки велика частина території знаходиться далеко від теплих океанів. Великі райони півночі Європейської частини і Сибіру непридатні для сільськогосподарського виробництва через тривалі періоди з переважанням низьких температур.
Кількість опадів зменшується з північного заходу на південний схід у європейській частині і з південного сходу на північний захід в азійській частині країни. На рівнинах кількість опадів становить від 700 до 200 мм, у горах - до 2000 мм.
Субполярний клімат з тривалою, дуже холодною зимою і коротким прохолодним літом характерний для узбережжя Північного Льодовитого океану. Мурманськ залишається практично незамерзаючим портом завдяки притоку відносно теплих вод Північноатлантичної течії.
Північно-східна половина території Росії від Кольського півострова до Сахаліна відрізняється субарктичним кліматом з довгою і холодною зимою, коротким, але теплим літом. У межах цієї зони, в Якутії, знаходиться Ойм'якон, де спостерігався абсолютний мінімум температури (-71 град. оС) для північної півкулі Землі. Середня температура січня тут -49о град. C, липня 15 град. оС. У розташованому на березі Японського моря Владивостоку набагато тепліше: середня температура січня там -12 град. оС , липня 21о град. C.
Зона вологого помірно-континентального клімату з коротким теплим літом і помірно холодною зимою простягається від Фінської затоки до Уралу на південний захід від субарктичної зони в Європейській частині країни. Вона включає Москву і Санкт-Петербург. Тут знаходиться північна частина основного ареалу сільськогосподарських земель Росії. Умови в цій зоні сприятливі для тваринництва, а також вирощування жита, озимої пшениці і картоплі. Середня температура липня в Санкт-Петербурзі 17 град. оС, січня -7о град. C; у Москві, розташованій в глибині континенту, відповідно 18о град. C і -11 град .оС.
Центрально-Чорноземний район і Поволжя - друга найважливіша для сільського господарства кліматична зона. Літні температури тут вищі, а землі - родючіші, але обмежуючим чинником є нестача вологи. Кількість опадів тут зменшується від 500 мм у Тамбові до 250 мм у Волгограді. В Астрахані, розташованій у зоні напівпустель неподалік Каспійського моря, середня температура липня 25о град. C, січня - 0 град. оС.
Моря. Росія омивається морями Північного Льодовитого Океану - Баренцовим, Білим, Карським, Лаптєвих, Східносибірським і Чукотським - на півночі; Балтійським морем - на північному сході; Чорним, Азовським і Каспійським морями - на південному заході; Беринговим, Охотським і Японським морями - на сході.
Балтійське і Чорне моря забезпечують вихід Росії до Атлантичного океану. Порти Балтійського моря мають велике значення, але проходи до портів Фінської затоки заблоковані льодом протягом кількох зимових місяців. Тихоокеанські порти Владивосток і Находка через льодову блокаду не можуть приймати судна в середньому 110 днів на рік.
Для забезпечення проходу у заполярний Мурманськ доводиться використовувати криголами протягом 50 днів на рік. Навігація Північнім морським шляхом від Мурманська до Тіксі (море Лаптєвих) припиняється щорічно на дев'ять місяців, а влітку вона підтримується лише за допомогою криголамів і повітряної розвідки.
Порти Росії не мають виходу у відкритий океан. Санкт-Петербург і Калінінград розташовані на Балтійському морі, яке з'єднується з Північнім морем (протоками) Ересунн і Каттегат; чорноморські судна повинні проходити через (протоки) Босфор і Дарданелли у Турції; Владивосток і Находка відрізані від океану Японськими островами, а вихід із Мурманська до Атлантичного океану здійснюється уздовж берегів Скандинавії.
Озера. Каспійське море на півдні Росії є найбільшим озером у світі. Його площа - 376 тис. кв. км, об'єм води - 78 тис. куб. км, рівень - на 27 м нижче рівня Світового океану, а найбільша глибина - 1025 м. Північна частина Каспію дуже мілководна (5-8 м). Каспійське море за солоністю (12-13 г/л) поступається океанам; у ньому водиться і прісноводна, і морська риба. Протягом багатьох років це море відступало, оскільки стік впадаючих у нього річок, в основному Волги, Уралу, Кури й Тереку, був меншим, ніж випаровування з його поверхні. З 1960-х років ця тенденція посилилася у зв'язку зі створенням на Волзі водосховищ і зрошувальної системи. Відповідно через обміління нерестовищ скоротилися улови осетрової риби. У 1980-х роках рівень Каспійського моря почав підвищуватися, однак причини цієї зміни поки що не з'ясовані.
Байкал у Сибіру - найглибше в світі озеро (його максимальна глибина - 1620 м). Тут зосереджено близько 20% всіх запасів прісної води на поверхні Землі (23 тис. куб. км). Повний кругообіг придонних вод займає вісім і більше років.
Довжина Байкалу - 636 км, середня ширина - 48 км, площа - 31,5 тис. кв. км. Озеро замерзає із січня по квітень, а температура води навіть влітку не піднімається вище 13о градусів C, за винятком мілководних ділянок. В озеро впадає більше 300 великих і малих річок, а витікає з нього тільки одна - Ангара.
Озеро Байкал тектонічного походження; воно утворилося понад 25 млн. років тому. У ньому мешкають близько 2,6 тис. видів рослин і тварин (включаючи ендемічну байкальську нерпу).
Ладозьке озеро, розташоване на північному заході Росії, є найбільшим з озер Європи. Площа його - 17,7 тис. кв. км, глибина - близько 230 м. Розташоване по сусідству Онезьке озеро займає площу 9,72 тис. кв. км, його глибина сягає 127 м.
Найбільша кількість озер і водосховищ зосереджена в північно-західній Росії і Західному Сибіру. Багато великих водосховищ створено дамбами, що перегородили великі річки. Серед них - Рибінське, Горьківське, Куйбишевське, Саратовське і Волгоградське водосховища на Волзі, Нижнєкамське - на Камі, Цимлянське - на Дону, Новосибірське - на Обі, Красноярське - на Єнісеї, Братське та Усть-Ілімське - на Ангарі.
Річки. Найбільші річки Росії (Об, Єнісей, Лена) впадають у Північний Льодовитий океан. Найбагатоводніша ріка - Єнісей (585 куб. км/рік), а найдовша - Об (від джерела Іртиша) - має довжину 5410 км і щорічно виносить в океан найбільшу кількість твердих речовин (16 млн. т). Всі сибірські ріки починаються в горах і течуть з півдня на північ. Крім названих, у Північний Льодовитий океан впадають Північна Двіна, Печора, Онега і Мезень у європейській частині Росії і П'ясина, Хатанга, Анабар, Яна, Індигірка, Колима в азійській частині країни.
Серед річок, що стікають в моря Атлантичного океану - Кубань і Дон впадають в Азовське море, а також Нева і Нарва, які впадають у Балтійське море. Нева - коротка (довжина - 74 км), повноводна річка, яка витікає з Ладозького озера; у її дельті розташований Санкт-Петербург.
Річка Волга, найдовша в Європі (3 694 км), впадає у Каспійське море. Вона поєднана каналами з Доном (і звідси з Азовським і Чорним морями), а також із Балтійським і Білим морями (через Неву і Північну Рухатиму).
Тихий океан приймає стік всіх річок російського Далекого Сходу, в тому числі Анадиря, Камчатки, Пенжини та Амуру. Повноводний (403 куб. км/рік) Амур, довжиною 2824 км, на значній своїй довжині утворює кордон з Китаєм.
Незважаючи на велику кількість річок, внутрішнім водним транспортом перевозиться менше ніж 5% всіх вантажів. Це пояснюється тим, що більшість судноплавних річок скута льодами від чотирьох до дев'яти місяців на рік, а також широтним напрямком вантажопотоків. Росія володіє найбільшими у світі запасами гідроенергії, які зосереджені переважно у Сибіру. Грандіозні гідроенергетичні проекти були здійснені на ріках Ангара і Єнісей, але вони віддалені від західних районів, де існує проблема нестачі енергії.
Рослинний і тваринний світ Росії. Основні рослинні пояси - тундра, тайга, змішані ліси, лісостеп і степ.
Тундра (північний пояс) займає більше ніж 10% території Росії. Основна рослинність тундри - лишайники, мохи, труй і чагарники. Більша частина тундрових районів має багаторічну мерзлоту.
На південь від тундри розташована тайга, що займає близько 65% території Росії. На європейській частині країни переважають ялина та сосна, а в Сибіру - листвениця.
Зону змішаних лісів становлять хвойні породи дерев, береза, осика, липа і клен.
Серед широколистих лісів на заході переважають дуб, липа і клен, на сході - береза. На південь і південний схід від зони широколистих лісів знаходиться лісостеп. Це район розвинутого сільського господарства.
Степ займає більш засушливу територію на південь від лісостепу. Дерева там ростуть лише в низинах річок. Грунти степів вважаються найродючішими у світі та ідеально підходять для таких зернових культур, як пшениця.
У східній частині Передкавказзя і на Прикаспійській низовині степ переходить у напівпустелі і пустелі, де з рослинності переважають ковил, полинь і солянки.
Субтропіки займають вузьку причорноморську смугу, що захищена на північному сході Кавказьким хребтом.
Біля берегів Північного Льодовитого океану водяться білий ведмідь, морж, тюлень, гагари і чайки. У тундрі - заєць, лемінг, песець, вовк, куріпка і біла сова. Перелітні птахи, включаючи гусей, лебедів, качок, крячок і куликів, гніздяться у тундрі протягом короткого північного літа. Північний олень навесні мігрує тундрою на північ, де заводить потомство, а на зиму повертається у тайгу.
Серед тварин російської тайги виділяють лося, кабаргу, рись, вовка, песця, бурого ведмедя, росомаху, куницю, горностая і соболя. Крім того, у тайзі живуть єнотовидний собака, полівки, бобри, пищухи і білки (у тому числі бурундук і летяга). З птахів водяться тетерев, шишкар, кедрівка, дятел, сойка і різні види сов.
У змішаних і широколистих лісах великі тварини майже повністю знищені внаслідок сільськогосподарського освоєння територій. Збереглися невеликі популяції кабана, бурого ведмедя, благородного оленя, бобра, борсука та норки. У лісах Східного Сибіру зустрічаються кабан, лось, зубр.
3. Визначної пам'ятки Росії
Росія - країна з багатовіковою історією і багатою культурою. Деякі архітектурні й історико-культурні пам'ятники на території РФ внесені в список об'єктів Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО, у тому числі Московський Кремль і Червона площа, історичний центр Санкт-Петербурга і палацово-паркові комплекси його околиць, історичні пам'ятники Новгорода, історико-культурний комплекс Соловецьк островів, білокамінні пам'ятники древньої Володимиро-Суздальської землі і міст "Золотого Кільця Росії", церква Бориса і Гліба в Кідекші, Троїце-Сергієва Лавра в Сергієвому Посаді, Церква Піднесення в Коломенському, Державний історико-архітектурний і етнографічний музей-заповідник "Кіжи" і ін.
Історичні місця - Москва, Новгород, Бородіно, Ростов Великий, Смоленськ, Псков, Тула, Рязань, Орел, Волгоград, численні міста Сибіру - у кожнім з них (та й у безлічі інших місць країни) обов'язково знайдеться що подивитися.
Москва - столиця і найбільше місто країни, - місце зосередження таких унікальних визначних пам'яток, як Третьяковськ Галерея, Тріумфальна арка на Кутузовському проспекті, Музей імені Пушкіна, галерея Шилова, Храм Христа-Спасителя, Богоявленський Собор і Свят-Данилов монастир.
Численні церкви і монастирі Москви, меморіальний комплекс на Поклінній горі, Новий і Старий Арбат, Бульварне кільце, Кутузовський проспект, Сергієв Посад, Коломенське, садиби Кусково, Архангельське, Царіцино, Абрамцево, Гостиний Двір і Манежна площа, знамениті "висотки" сталінської епохи, ВВЦ із "Робітником і колгоспницею", зоопарк, "Японський сад" у Ботанічному саду, цирки і відомі в усьому світі численні театри - от що залучає сюди сотні тисяч гостей.
Санкт-Петербург - одержав за свій історико-архітектурний ансамбль неофіційний статус "Північної Венеції".
Тут розташовані Ермітаж, Петропавловська фортеця, Кронштадт і Петергоф, знамениті музеї - Росіянин, Кунсткамера, Пушкіна, Достоєвського й ін., 16 професійних театрів (у т.ч. знамениті Маріїнський, Театр опери і балету ім. Мусоргського, Великий драматичний театр).
Собори - Казанський, Нікольський, Ісаакієвський, Александро-Невская Лавра.
До унікальних архітектурних пам'ятників відносяться Адміралтейство, будинок Університету, стрілка Васильєвського острова з будинком Біржі, Палацева площа з Зимовим Палацом, Александрівською колоною й аркою Головного штабу, площа Декабристів (колишня Сенатська) з пам'ятником Петрові I ("Мідний вершник", 1782 р.), Смольний і Літній сад.
Унікальний ансамбль Невського проспекту - Казанський собор, вулиця зодчого Россі і площа Островського із Санкт-Петербурзьким академічним театром драми і Російською національною бібліотекою, площа Мистецтв із будинком Російського музею, Марсове поле, Літній сад і Інженерний замок. Серед пам'ятників класицизму й ампіру Санкт-Петербурга - Академія мистецтв (1764-88 р.), Адміралтейство (1806-23 р.), Гірський інститут (1806-11 р.), Нарвські ворота (1827-34 р.), знамениті мости, кожний з який є твором мистецтва і зразком інженерної майстерності.
У пам'ять про жертви блокади Ленінграда в роки Великої Вітчизняної війни в 1960 р. створений архітектурно-меморіальний комплекс на Піскаревському цвинтарі. У пригородах Санкт-Петербурга - Петродворцю (Петергофі), Пушкіну (Царському Селі), Павловська, Гатчині й ін. розташовані унікальні палацово-паркові ансамблі XVIII-XIX століть.
Волгоград - меморіальний комплекс "Мамаєв Курган" з унікальним величезним монументом "Батьківщина-Мати", панорама Сталінградської битви і мальовнича набережна.
Володимир - середньовічні Успенський і Дмитрієвський собор, Боголюбово, храм Покрова-на-Нерлі, Золоті ворота (1164 р.) з Надвратної церквою (відреставрована в 1469 р.), Успенськ собор (1158-60 р.), фрески Андрія Рубльова і Данила Чорного, різьблений барочний іконостас (1773-74 р.), Дмітрієвський собор (1194-97 р.), церкви Миколи (XVII в.) і Спасу (XVIII в.) у підніжжя Козлова вала, Георгіївська барочна церква (1783-84 р.), церква Миколи Мокрого в Галеях (1732-35 р.), церква Успенія Богородиці (1649 р.), Микитська церква (1765 р.), Вознесенська церква (1724 р.).
Монастирські комплекси Рождественського монастиря (Рождественський собор, 1192-95 р., перебудований у 1859-64 р.), фортечні стіни (XVIII в.), Княгинін монастир (заснований у XII-XIII ст.), Успенський собор (1200-01 р., фрески 1647-48 р.) с усипальницею княгині Марії, її сестри Ганни, а також дружини і дочки Олександра Невського.
Великий Новгород - пам'ятник "Тисячоріччя Росії", Софійський собор (1045-50 р.), собори Миколо-Дворищенский (близько 1113 р.) і Георгіївського Юр'єва монастиря (близько 1117 р.), церква Спаса-на-Нередиці (1198 р.), Федора Стратилата-на-Ручье (1360-61 р.), Спасу-на-Ільїну (1374 р.).
Археологічними розкопками відкриті залишки численних древніх будівель, дерев'яні бруківки, предмети матеріальної культури й унікальні берестяні грамоти.
Місто-заповідник Суздаль входить у "Золоте кільце" Росії, а також до складу Володимиро-Суздальського історико-художнього й архітектурного музею-заповідника.
Вперше згадуваний у 1024 р. у Лаврентьєвському літописі, місто знамените своїми історико-архітектурними ансамблями - Кремль, церкви, Торгові ряди, Покровський і ін. монастирі, заповідник дерев'яного зодчества.
Заслуговують обов'язкового відвідування фортечний вал Кремля (XI-XII ст.), Рождественський собор (1222-25 р., фрески XIII-XVII ст., іконостас XVII в., шатрова дзвіниця 1635 р.), Ризположенський (1207 р.) і Васильєвський монастир (XVII в.), архієрейські палати (XV-XVIII вв.), церкви Успенська (побудована в 1650 р., перебудована в 1720 р.), Афанасьєвська (1720 р.), Александрівський монастир (заснований у XIII в.), Іоакима і Ганни, та ін.
Цікаві монастирські комплекси Спасо-Євфимієвського монастиря (1352 р.) з могутніми фортечними стінами довжиною близько 1200 метрів, з 12 вежами XVII в., Покровськ дівочий монастир (заснований у 1364 р., будівлі XVI-XVII ст., монастирські стіни кінця XVII в.), могили Дмитра Пожарського (на території суздальського монастиря) і усипальниці членів царських династій під Покровськ собором, а також численні побутові будівлі XVI-XVIII ст.
Архангельськ - початковий пункт багатьох полярних експедицій, одна з основних баз Північного морського шляху й один із самих самобутніх російських міст.
Крім унікальної природи місто славиться своїми музеями: краєзнавчим, образотворчих мистецтв і дерев'яного зодчества, народного мистецтва. Гостинний двір (XVII в.) старого міста - яскравий приклад російської архітектури. Поблизу розташовані Пінезький заповідник і Соловецький історико-архітектурний і природний музей-заповідник на однойменних островах у Білому морі.
Висновки
Отже, Росія за рахунок своєї давньої історії, великої площі має великий туристичний потенціал. В першу чергу, даний потенціал поширюється на відвідування історичних міст – Москва, Санкт-Петербург, міста Золотого Кільця, великих природних об’єктів або віддалений природних об’єктів. Оскільки Росія розміщена в різних природних поясах, успішно може розвиватися як курортний комплекс, так і інші види туризмів: екологічний, екстримальний, зелений туризм тощо.
Єдиним недоліком сучасного туристичного потенціалу Росії є досить слабка соціальна інфраструктура в середині країни, недостатній рівень медичних послуг в “глубинках” Росії та погано розроблені туристичні тури в середині країни. Однак це питання часу і, якщо прикласти невеликі зусилля зі сторони держави та туроператорів, можливий суттєвий ріст туристичних потоків в Росію.
Використана література
Довідник туриста. Росія. – М., 2000.
Туристична політика Російської Федерації. – М., 2001.
Народи і країни світу. Енциклопедія. – Т.4. – М., 1996.
“Характеристика туристично-рекреаційного потенціалу Росії”
ПЛАН
1. Загальні відомості про Росію
2. Природно-ресурсний потенціал Росії
3. Визначної пам'ятки Росії
Висновки
Використана література
1. Загальні відомості про Росію
Офіційна назва країни - Російська Федерація.
Росія - країна у східній Європі і північній Азії. Її сусідами є КНДР, КНР, Монголія, Казахстан, Азербайджан, Грузія, Україна, Білорусь, Литва, Польща, Латвія, Естонія, Фінляндія та Норвегія. РФ має найдовший кордон у світі.
Площа - 17,075 млн. кв. км.
Населення - 150,5 млн. осіб (1998р.).
Столиця - Москва (8,434 млн. жителів).
Найбільші міста - Санкт-Петербург (4,239 млн. жителів), Нижній Новгород (1,378), Новосибірськ (1,368), Єкатеринбург (1,278), Самара (1,175), Омськ (1,160), Уфа (1,096), Казань (1,085), Челябінськ (1,083), Перм (1,028), Ростов-на-Дону (1,025), Волгоград (1,003). Загалом налічується 1066 міст, 2070 селищ міського типу (1994р.).
Офіційна мова - російська. Кожна автономна республіка може ввести у своїх межах свою національну мову як другу офіційну.
Довжина країни з півночі на південь (від північного краю Землі - Франції у Північному Льодовитому океані до кордону з Азербайджаном) становить майже 4 тис. км, із заходу на схід (від Балтійська до Уелена) - більше ніж 9 тис. км. Росія займає восьму частину всієї суші землі.
2. Природно-ресурсний потенціал Росії
Рельєф. Більша частина території Росії зайнята рівнинами. Російська (Східноєвропейська) рівнина розкинулася на захід від Уральських гір. Середні висоти поверхні - близько 100 м над рівнем моря.
Рельєф північної частини Росії сформувався під впливом льодовиків і річкової ерозії. Карелія і Кольський півострів належать до Балтійського щита. Там переважають хвилясті рівнини з одиничним масивом низьких гір (Хібіни) і великою кількістю озер. Розташовані південніше Ладозьке та Онезьке озера знаходяться у низинній смузі, що простягається на схід від Фінської затоки. Височини центральної Росії сягають висот понад 300 м. Ще далі на південь знаходяться Середньоросійська і Приволзька височини, які відрізняються хвилястим рельєфом і розвинутою мережею ярів. Широкі долини річок - Волги, Дону та їхніх приток мають круті праві схили, тоді як ліві береги низинні. На півдні - Руська рівнина переходить у Причорноморську і Прикаспійську низовини.
Між Чорним і Каспійським морями розташовані Кавказькі гори висотою близько 5642 м.
Прикаспійська низовина має абсолютні висоти нижче рівня Світового океану. Вона простягається від північного узбережжя Каспійського моря до Волгограда. У її межах Волга тече по древньому дну Каспійського моря аж до Астрахані й утворює дельту з численними рукавами.
На сході Руська рівнина обмежена ланцюгом Уральських гір, що простягаються з півночі на південь більше ніж на 2 тис. км. Їхнім північним продовженням є острови на шельфі Північного Льодовитого океану - Вайгач і Нова Земля, частково вкриті льодовиками. По горах Уралу проходить кордон між Європою та Азією. Це давні, дуже зруйновані гори. Середні висоти Уралу не перевищують 600 м. Найвища точка - гора Народна на півночі - сягає 1895 м. На Полярному Уралі є невеликі гірські льодовики. Північний Урал між горою Народною і 65 градусом ?середньої широти є одиночним хребтом. На Середньому Уралі він знижується і поділяється на окремі (височини). На Південному Уралі від міста Куса на південний захід розходяться чітко виражені хребти, вершини яких іноді піднімаються до 1500-1600 м. Західні схили Уральських гір, як правило, пологі, хвилясті, а східні круто обриваються до Західної рівнини. Урал багатий на корисні копалини.
Західносибірська рівнина, одна з найбільших рівнинних територій земної кулі, відрізняється плоскою заболоченою поверхнею, що підіймається на 50-100 м над рівнем моря. Рівнина дренується річками басейну Обі і простягається між Уральськими горами і р. Єнісей. У її середній частині знаходяться сильно заболочена Середньообська низовина і Васюганська рівнина, де відкрито і добуваються великі запаси нафти і газу. На південному сході рівнина переходить в Алтайські гори і Саяни висотою до 4506 м (гора Білуха).
Більшу частину Східного Сибіру займає Середньосибірське плоскогір'я. Його поверхня глибоко розчленована, а висоти знаходяться від 500 до 1700 м над рівнем моря. Найвища частина плоскогір'я - гори Путорана (район Норільська) висотою 1500-1600 м, з багатими родовищами кольорових металів. На крайній півночі Східного Сибіру розташовані Сибірська низина та гори Бірранга (півострів Таймир) висотою близько 1100 м.
На крайньому півдні Середньосибірське плоскогір'я переходить у Східні Саяни висотою до 3491 м (гора Мунку-Сардик). За озером Байкал і річкою Ліна плоскогір'я переходить у хребти, що сягають висоти 4750 м на Камчатці (Ключевська сопка). Тут виділяються Яблоновий хребет висотою близько 1680 м над рівнем моря, Станове, Алданське, Колимське і Корякське нагір'я, Верхоянський хребет і хребет Черського з висотами до 3147 м (гора Перемога).
На Тихоокеанське узбережжя виходять Серединний хребет з 28 діючими вулканами на півострові Камчатка, хребти Джугджур і Сіхоте-Алінь висотою близько 1906 м.
Клімат. Клімат Росії, крім крайніх північно-західних і південно-східних районів, континентальний, оскільки велика частина території знаходиться далеко від теплих океанів. Великі райони півночі Європейської частини і Сибіру непридатні для сільськогосподарського виробництва через тривалі періоди з переважанням низьких температур.
Кількість опадів зменшується з північного заходу на південний схід у європейській частині і з південного сходу на північний захід в азійській частині країни. На рівнинах кількість опадів становить від 700 до 200 мм, у горах - до 2000 мм.
Субполярний клімат з тривалою, дуже холодною зимою і коротким прохолодним літом характерний для узбережжя Північного Льодовитого океану. Мурманськ залишається практично незамерзаючим портом завдяки притоку відносно теплих вод Північноатлантичної течії.
Північно-східна половина території Росії від Кольського півострова до Сахаліна відрізняється субарктичним кліматом з довгою і холодною зимою, коротким, але теплим літом. У межах цієї зони, в Якутії, знаходиться Ойм'якон, де спостерігався абсолютний мінімум температури (-71 град. оС) для північної півкулі Землі. Середня температура січня тут -49о град. C, липня 15 град. оС. У розташованому на березі Японського моря Владивостоку набагато тепліше: середня температура січня там -12 град. оС , липня 21о град. C.
Зона вологого помірно-континентального клімату з коротким теплим літом і помірно холодною зимою простягається від Фінської затоки до Уралу на південний захід від субарктичної зони в Європейській частині країни. Вона включає Москву і Санкт-Петербург. Тут знаходиться північна частина основного ареалу сільськогосподарських земель Росії. Умови в цій зоні сприятливі для тваринництва, а також вирощування жита, озимої пшениці і картоплі. Середня температура липня в Санкт-Петербурзі 17 град. оС, січня -7о град. C; у Москві, розташованій в глибині континенту, відповідно 18о град. C і -11 град .оС.
Центрально-Чорноземний район і Поволжя - друга найважливіша для сільського господарства кліматична зона. Літні температури тут вищі, а землі - родючіші, але обмежуючим чинником є нестача вологи. Кількість опадів тут зменшується від 500 мм у Тамбові до 250 мм у Волгограді. В Астрахані, розташованій у зоні напівпустель неподалік Каспійського моря, середня температура липня 25о град. C, січня - 0 град. оС.
Моря. Росія омивається морями Північного Льодовитого Океану - Баренцовим, Білим, Карським, Лаптєвих, Східносибірським і Чукотським - на півночі; Балтійським морем - на північному сході; Чорним, Азовським і Каспійським морями - на південному заході; Беринговим, Охотським і Японським морями - на сході.
Балтійське і Чорне моря забезпечують вихід Росії до Атлантичного океану. Порти Балтійського моря мають велике значення, але проходи до портів Фінської затоки заблоковані льодом протягом кількох зимових місяців. Тихоокеанські порти Владивосток і Находка через льодову блокаду не можуть приймати судна в середньому 110 днів на рік.
Для забезпечення проходу у заполярний Мурманськ доводиться використовувати криголами протягом 50 днів на рік. Навігація Північнім морським шляхом від Мурманська до Тіксі (море Лаптєвих) припиняється щорічно на дев'ять місяців, а влітку вона підтримується лише за допомогою криголамів і повітряної розвідки.
Порти Росії не мають виходу у відкритий океан. Санкт-Петербург і Калінінград розташовані на Балтійському морі, яке з'єднується з Північнім морем (протоками) Ересунн і Каттегат; чорноморські судна повинні проходити через (протоки) Босфор і Дарданелли у Турції; Владивосток і Находка відрізані від океану Японськими островами, а вихід із Мурманська до Атлантичного океану здійснюється уздовж берегів Скандинавії.
Озера. Каспійське море на півдні Росії є найбільшим озером у світі. Його площа - 376 тис. кв. км, об'єм води - 78 тис. куб. км, рівень - на 27 м нижче рівня Світового океану, а найбільша глибина - 1025 м. Північна частина Каспію дуже мілководна (5-8 м). Каспійське море за солоністю (12-13 г/л) поступається океанам; у ньому водиться і прісноводна, і морська риба. Протягом багатьох років це море відступало, оскільки стік впадаючих у нього річок, в основному Волги, Уралу, Кури й Тереку, був меншим, ніж випаровування з його поверхні. З 1960-х років ця тенденція посилилася у зв'язку зі створенням на Волзі водосховищ і зрошувальної системи. Відповідно через обміління нерестовищ скоротилися улови осетрової риби. У 1980-х роках рівень Каспійського моря почав підвищуватися, однак причини цієї зміни поки що не з'ясовані.
Байкал у Сибіру - найглибше в світі озеро (його максимальна глибина - 1620 м). Тут зосереджено близько 20% всіх запасів прісної води на поверхні Землі (23 тис. куб. км). Повний кругообіг придонних вод займає вісім і більше років.
Довжина Байкалу - 636 км, середня ширина - 48 км, площа - 31,5 тис. кв. км. Озеро замерзає із січня по квітень, а температура води навіть влітку не піднімається вище 13о градусів C, за винятком мілководних ділянок. В озеро впадає більше 300 великих і малих річок, а витікає з нього тільки одна - Ангара.
Озеро Байкал тектонічного походження; воно утворилося понад 25 млн. років тому. У ньому мешкають близько 2,6 тис. видів рослин і тварин (включаючи ендемічну байкальську нерпу).
Ладозьке озеро, розташоване на північному заході Росії, є найбільшим з озер Європи. Площа його - 17,7 тис. кв. км, глибина - близько 230 м. Розташоване по сусідству Онезьке озеро займає площу 9,72 тис. кв. км, його глибина сягає 127 м.
Найбільша кількість озер і водосховищ зосереджена в північно-західній Росії і Західному Сибіру. Багато великих водосховищ створено дамбами, що перегородили великі річки. Серед них - Рибінське, Горьківське, Куйбишевське, Саратовське і Волгоградське водосховища на Волзі, Нижнєкамське - на Камі, Цимлянське - на Дону, Новосибірське - на Обі, Красноярське - на Єнісеї, Братське та Усть-Ілімське - на Ангарі.
Річки. Найбільші річки Росії (Об, Єнісей, Лена) впадають у Північний Льодовитий океан. Найбагатоводніша ріка - Єнісей (585 куб. км/рік), а найдовша - Об (від джерела Іртиша) - має довжину 5410 км і щорічно виносить в океан найбільшу кількість твердих речовин (16 млн. т). Всі сибірські ріки починаються в горах і течуть з півдня на північ. Крім названих, у Північний Льодовитий океан впадають Північна Двіна, Печора, Онега і Мезень у європейській частині Росії і П'ясина, Хатанга, Анабар, Яна, Індигірка, Колима в азійській частині країни.
Серед річок, що стікають в моря Атлантичного океану - Кубань і Дон впадають в Азовське море, а також Нева і Нарва, які впадають у Балтійське море. Нева - коротка (довжина - 74 км), повноводна річка, яка витікає з Ладозького озера; у її дельті розташований Санкт-Петербург.
Річка Волга, найдовша в Європі (3 694 км), впадає у Каспійське море. Вона поєднана каналами з Доном (і звідси з Азовським і Чорним морями), а також із Балтійським і Білим морями (через Неву і Північну Рухатиму).
Тихий океан приймає стік всіх річок російського Далекого Сходу, в тому числі Анадиря, Камчатки, Пенжини та Амуру. Повноводний (403 куб. км/рік) Амур, довжиною 2824 км, на значній своїй довжині утворює кордон з Китаєм.
Незважаючи на велику кількість річок, внутрішнім водним транспортом перевозиться менше ніж 5% всіх вантажів. Це пояснюється тим, що більшість судноплавних річок скута льодами від чотирьох до дев'яти місяців на рік, а також широтним напрямком вантажопотоків. Росія володіє найбільшими у світі запасами гідроенергії, які зосереджені переважно у Сибіру. Грандіозні гідроенергетичні проекти були здійснені на ріках Ангара і Єнісей, але вони віддалені від західних районів, де існує проблема нестачі енергії.
Рослинний і тваринний світ Росії. Основні рослинні пояси - тундра, тайга, змішані ліси, лісостеп і степ.
Тундра (північний пояс) займає більше ніж 10% території Росії. Основна рослинність тундри - лишайники, мохи, труй і чагарники. Більша частина тундрових районів має багаторічну мерзлоту.
На південь від тундри розташована тайга, що займає близько 65% території Росії. На європейській частині країни переважають ялина та сосна, а в Сибіру - листвениця.
Зону змішаних лісів становлять хвойні породи дерев, береза, осика, липа і клен.
Серед широколистих лісів на заході переважають дуб, липа і клен, на сході - береза. На південь і південний схід від зони широколистих лісів знаходиться лісостеп. Це район розвинутого сільського господарства.
Степ займає більш засушливу територію на південь від лісостепу. Дерева там ростуть лише в низинах річок. Грунти степів вважаються найродючішими у світі та ідеально підходять для таких зернових культур, як пшениця.
У східній частині Передкавказзя і на Прикаспійській низовині степ переходить у напівпустелі і пустелі, де з рослинності переважають ковил, полинь і солянки.
Субтропіки займають вузьку причорноморську смугу, що захищена на північному сході Кавказьким хребтом.
Біля берегів Північного Льодовитого океану водяться білий ведмідь, морж, тюлень, гагари і чайки. У тундрі - заєць, лемінг, песець, вовк, куріпка і біла сова. Перелітні птахи, включаючи гусей, лебедів, качок, крячок і куликів, гніздяться у тундрі протягом короткого північного літа. Північний олень навесні мігрує тундрою на північ, де заводить потомство, а на зиму повертається у тайгу.
Серед тварин російської тайги виділяють лося, кабаргу, рись, вовка, песця, бурого ведмедя, росомаху, куницю, горностая і соболя. Крім того, у тайзі живуть єнотовидний собака, полівки, бобри, пищухи і білки (у тому числі бурундук і летяга). З птахів водяться тетерев, шишкар, кедрівка, дятел, сойка і різні види сов.
У змішаних і широколистих лісах великі тварини майже повністю знищені внаслідок сільськогосподарського освоєння територій. Збереглися невеликі популяції кабана, бурого ведмедя, благородного оленя, бобра, борсука та норки. У лісах Східного Сибіру зустрічаються кабан, лось, зубр.
3. Визначної пам'ятки Росії
Росія - країна з багатовіковою історією і багатою культурою. Деякі архітектурні й історико-культурні пам'ятники на території РФ внесені в список об'єктів Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО, у тому числі Московський Кремль і Червона площа, історичний центр Санкт-Петербурга і палацово-паркові комплекси його околиць, історичні пам'ятники Новгорода, історико-культурний комплекс Соловецьк островів, білокамінні пам'ятники древньої Володимиро-Суздальської землі і міст "Золотого Кільця Росії", церква Бориса і Гліба в Кідекші, Троїце-Сергієва Лавра в Сергієвому Посаді, Церква Піднесення в Коломенському, Державний історико-архітектурний і етнографічний музей-заповідник "Кіжи" і ін.
Історичні місця - Москва, Новгород, Бородіно, Ростов Великий, Смоленськ, Псков, Тула, Рязань, Орел, Волгоград, численні міста Сибіру - у кожнім з них (та й у безлічі інших місць країни) обов'язково знайдеться що подивитися.
Москва - столиця і найбільше місто країни, - місце зосередження таких унікальних визначних пам'яток, як Третьяковськ Галерея, Тріумфальна арка на Кутузовському проспекті, Музей імені Пушкіна, галерея Шилова, Храм Христа-Спасителя, Богоявленський Собор і Свят-Данилов монастир.
Численні церкви і монастирі Москви, меморіальний комплекс на Поклінній горі, Новий і Старий Арбат, Бульварне кільце, Кутузовський проспект, Сергієв Посад, Коломенське, садиби Кусково, Архангельське, Царіцино, Абрамцево, Гостиний Двір і Манежна площа, знамениті "висотки" сталінської епохи, ВВЦ із "Робітником і колгоспницею", зоопарк, "Японський сад" у Ботанічному саду, цирки і відомі в усьому світі численні театри - от що залучає сюди сотні тисяч гостей.
Санкт-Петербург - одержав за свій історико-архітектурний ансамбль неофіційний статус "Північної Венеції".
Тут розташовані Ермітаж, Петропавловська фортеця, Кронштадт і Петергоф, знамениті музеї - Росіянин, Кунсткамера, Пушкіна, Достоєвського й ін., 16 професійних театрів (у т.ч. знамениті Маріїнський, Театр опери і балету ім. Мусоргського, Великий драматичний театр).
Собори - Казанський, Нікольський, Ісаакієвський, Александро-Невская Лавра.
До унікальних архітектурних пам'ятників відносяться Адміралтейство, будинок Університету, стрілка Васильєвського острова з будинком Біржі, Палацева площа з Зимовим Палацом, Александрівською колоною й аркою Головного штабу, площа Декабристів (колишня Сенатська) з пам'ятником Петрові I ("Мідний вершник", 1782 р.), Смольний і Літній сад.
Унікальний ансамбль Невського проспекту - Казанський собор, вулиця зодчого Россі і площа Островського із Санкт-Петербурзьким академічним театром драми і Російською національною бібліотекою, площа Мистецтв із будинком Російського музею, Марсове поле, Літній сад і Інженерний замок. Серед пам'ятників класицизму й ампіру Санкт-Петербурга - Академія мистецтв (1764-88 р.), Адміралтейство (1806-23 р.), Гірський інститут (1806-11 р.), Нарвські ворота (1827-34 р.), знамениті мости, кожний з який є твором мистецтва і зразком інженерної майстерності.
У пам'ять про жертви блокади Ленінграда в роки Великої Вітчизняної війни в 1960 р. створений архітектурно-меморіальний комплекс на Піскаревському цвинтарі. У пригородах Санкт-Петербурга - Петродворцю (Петергофі), Пушкіну (Царському Селі), Павловська, Гатчині й ін. розташовані унікальні палацово-паркові ансамблі XVIII-XIX століть.
Волгоград - меморіальний комплекс "Мамаєв Курган" з унікальним величезним монументом "Батьківщина-Мати", панорама Сталінградської битви і мальовнича набережна.
Володимир - середньовічні Успенський і Дмитрієвський собор, Боголюбово, храм Покрова-на-Нерлі, Золоті ворота (1164 р.) з Надвратної церквою (відреставрована в 1469 р.), Успенськ собор (1158-60 р.), фрески Андрія Рубльова і Данила Чорного, різьблений барочний іконостас (1773-74 р.), Дмітрієвський собор (1194-97 р.), церкви Миколи (XVII в.) і Спасу (XVIII в.) у підніжжя Козлова вала, Георгіївська барочна церква (1783-84 р.), церква Миколи Мокрого в Галеях (1732-35 р.), церква Успенія Богородиці (1649 р.), Микитська церква (1765 р.), Вознесенська церква (1724 р.).
Монастирські комплекси Рождественського монастиря (Рождественський собор, 1192-95 р., перебудований у 1859-64 р.), фортечні стіни (XVIII в.), Княгинін монастир (заснований у XII-XIII ст.), Успенський собор (1200-01 р., фрески 1647-48 р.) с усипальницею княгині Марії, її сестри Ганни, а також дружини і дочки Олександра Невського.
Великий Новгород - пам'ятник "Тисячоріччя Росії", Софійський собор (1045-50 р.), собори Миколо-Дворищенский (близько 1113 р.) і Георгіївського Юр'єва монастиря (близько 1117 р.), церква Спаса-на-Нередиці (1198 р.), Федора Стратилата-на-Ручье (1360-61 р.), Спасу-на-Ільїну (1374 р.).
Археологічними розкопками відкриті залишки численних древніх будівель, дерев'яні бруківки, предмети матеріальної культури й унікальні берестяні грамоти.
Місто-заповідник Суздаль входить у "Золоте кільце" Росії, а також до складу Володимиро-Суздальського історико-художнього й архітектурного музею-заповідника.
Вперше згадуваний у 1024 р. у Лаврентьєвському літописі, місто знамените своїми історико-архітектурними ансамблями - Кремль, церкви, Торгові ряди, Покровський і ін. монастирі, заповідник дерев'яного зодчества.
Заслуговують обов'язкового відвідування фортечний вал Кремля (XI-XII ст.), Рождественський собор (1222-25 р., фрески XIII-XVII ст., іконостас XVII в., шатрова дзвіниця 1635 р.), Ризположенський (1207 р.) і Васильєвський монастир (XVII в.), архієрейські палати (XV-XVIII вв.), церкви Успенська (побудована в 1650 р., перебудована в 1720 р.), Афанасьєвська (1720 р.), Александрівський монастир (заснований у XIII в.), Іоакима і Ганни, та ін.
Цікаві монастирські комплекси Спасо-Євфимієвського монастиря (1352 р.) з могутніми фортечними стінами довжиною близько 1200 метрів, з 12 вежами XVII в., Покровськ дівочий монастир (заснований у 1364 р., будівлі XVI-XVII ст., монастирські стіни кінця XVII в.), могили Дмитра Пожарського (на території суздальського монастиря) і усипальниці членів царських династій під Покровськ собором, а також численні побутові будівлі XVI-XVIII ст.
Архангельськ - початковий пункт багатьох полярних експедицій, одна з основних баз Північного морського шляху й один із самих самобутніх російських міст.
Крім унікальної природи місто славиться своїми музеями: краєзнавчим, образотворчих мистецтв і дерев'яного зодчества, народного мистецтва. Гостинний двір (XVII в.) старого міста - яскравий приклад російської архітектури. Поблизу розташовані Пінезький заповідник і Соловецький історико-архітектурний і природний музей-заповідник на однойменних островах у Білому морі.
Висновки
Отже, Росія за рахунок своєї давньої історії, великої площі має великий туристичний потенціал. В першу чергу, даний потенціал поширюється на відвідування історичних міст – Москва, Санкт-Петербург, міста Золотого Кільця, великих природних об’єктів або віддалений природних об’єктів. Оскільки Росія розміщена в різних природних поясах, успішно може розвиватися як курортний комплекс, так і інші види туризмів: екологічний, екстримальний, зелений туризм тощо.
Єдиним недоліком сучасного туристичного потенціалу Росії є досить слабка соціальна інфраструктура в середині країни, недостатній рівень медичних послуг в “глубинках” Росії та погано розроблені туристичні тури в середині країни. Однак це питання часу і, якщо прикласти невеликі зусилля зі сторони держави та туроператорів, можливий суттєвий ріст туристичних потоків в Росію.
Використана література
Довідник туриста. Росія. – М., 2000.
Туристична політика Російської Федерації. – М., 2001.
Народи і країни світу. Енциклопедія. – Т.4. – М., 1996.
