Точність геодезичного забезпечення робіт із кадастрового землеустрою

 
  • Версія друку Весь реферат без реклами та завантаження шаблону:)
  •  
    Реферат на тему:
    Точність геодезичного забезпечення робіт із кадастрового землеустрою


    Удосконалення земельних відносин вимагає розвитку земельного законодавства, регламентації механізмів кадастрового землеустрою та правових відносин у процесі формування об'єктів земельної власності.
    Кадастровий землеустрій – це заходи з реалізації земельної політики та раціонального використання земельних ресурсів, що ґрунтуються на даних одержаних в процесі збору, реєстрації та узаконення відповідного статусу земельних ділянок, їх вартості і кадастрових параметрів.
    Система кадастрових землевпорядних заходів включає розроблення механізмів формування земельних відносин в населених пунктах, розроблення законодавчої бази щодо визначення прав власності на землю, встановлення і впорядкування розмірів і меж земельних ділянок, обмежень та сервітутів в існуючій забудові. Впровадження цих заходів важливе у великих населених пунктах і містах, де земельний фонд відноситься до різних форм власності, земельні ділянки невеликі за розмірами, з наявністю обмежень і сервітутів. Для земельних ділянок прибудинкових територій виникає необхідність визначення розмірів спільної часткової або спільної сумісної власності [1].
    Інформація про параметри кадастрового землеустрою необхідна для визначення ставок земельного податку, забезпечення даними процесів обігу земельного фонду і розвитку ринку землі.
    Об'єктом кадастрового землеустрою і базовим правовстановлюючим поняттям в земельному законодавстві є земельна ділянка. Межі земельної ділянки поширюються на підземний і надземний простір, який включається в сферу економічних відносин згідно з чинним законодавством. Розміри земельної ділянки характеризуються геометричними і економічними параметрами, в тому числі аналітичного і фізичного, площами. В правовстановлюючих документах наводиться аналітична площа земельної ділянки.
    Визначення розмірів спільної часткової власності фізичних або юридичних осіб передбачає подільність прибудинкової території на декілька земельних ділянок. Це можливе лише за умови, якщо на земельній ділянці, одержаній в результаті поділу прибудинкової території, забезпечуються нормативні вимоги щодо забудови або іншого її використання. Неподільні земельні ділянки складаються з ідеальних земельних часток і не можуть бути поділені в натурі без зміни їх функціонального використання.
    Розміри земельних ділянок та їх складових в населених пунктах обумовлюються раціональним функціональним використанням з урахуванням економіко-планувальної цінності території, а також будівельними, санітарними, протипожежними, екологічними та іншими нормами і стандартами. Встановлення меж земельних ділянок в існуючій забудові, визначення і узаконення прав на землю здійснюється на підставі проектів землеустрою, розроблених з урахуванням існуючої кадастрової інформації та додержанням вимог щодо експлуатації будівель і споруд, а також згідно з рішенням відповідних органів влади.
    В проектах землеустрою передбачається встановлення та удосконалення меж земельних ділянок, їх розділення або об'єднання, встановлення обмежень і сервітутів у відповідності з рішеннями органів містобудування, узаконення прав власності чи користування тощо. Розроблення проектів землеустрою, встановленн і фіксація меж земельних ділянок, визначення їх геометричних параметрів передбачає просторову прив'язку межових точок в системі координат населеного пункту.
    В умовах міської території, що характеризується великою щільністю забудови, невеликими розмірами прибудинкових ділянок і високою ціною землі, зростають вимоги до точності визначення геометричних параметрів земельних ділянок. Такі роботи вимагають більш точних геодезичних вимірювань і виконуються для конкретних замовників.
    Роботи із суцільної інвентаризації землеволодінь та землекористувань для встановлення ставок земельного податку проводяться за спрощеною технологією, яка передбачає кадастрові знімання земельних ділянок, меж обмежень і сервітутів, координування точок кадастрових кварталів способом промірів і засічок з допомогою електронних тахеометрів і мірних стрічок [2]. Враховуючи відносно невеликі відстані до межових точок, для проведення знімальних робіт ефективними можуть бути способи полярних і прямокутних координат (спосіб перпендикулярів), створно-лінійний спосіб.
    Точність визначення положення точки способом полярних координат визначається за формулою
    , (1)
    де  – середня квадратична помилка вимірювання віддалі, - середня квадратична помилка вимірювання кута, - кількість секунд в радіані, - полярна відстань, - помилка у визначенні положення вихідних пунктів, - помилка за центрування і редукцію.
    Помилка вихідних даних за відсутності кореляції в помилках координат вихідних пунктів  при    виражається формулою [3]
    , (2)
    де –  координати вихідних пунктів, в - базис засічки.
    Із формули (2) видно, що вплив помилок вихідних даних на точність визначення положення межових точок буде зменшуватись із зменшенням величини кута  і відношення . При  і  цей вплив дорівнює величині помилки у вихідних пунктах: ; Для   і  помилка вихідних даних дорівнюватиме
    . (3)
    Для координування межових точок, згідно з , можна використати точки знімальної основи, точність яких складає 0,2 мм в масштабі плану знімання. Для плану масштабу 1:500 помилка положення знімальної точки дорівнює 0,1 м, а для випадку (3) – 0,15 м.
    Помилку за центрування і редукцію при використанні електронних тахеометрів можна не враховувати, оскільки вона набагато менша за помилку вихідних даних.
    Помилка власне полярного способу буде
    ,
    Для = 10 мм, ,  м,  мм. Помилка способу прямокутних координат буде
    . (4)
    При  і формула (4) набирає вигляду
    ,
    що є частковим випадком полярного способу.
    Для , , м, мм. Для м;  мм.
    Сумарна помилка, з врахуванням помилок вихідних даних, становитиме:
    для полярного способу
    ; (5)
    при  см, см; 10,11 см.
    Для способу прямокутних координат
    ; (6)
    при 1,7 см., см, см.
    Важливим критерієм точності кадастрових робіт є похибки у обчисленні площі, які залежать від помилок в координатах. Для земельних ділянок прямокутної форми точність визначення площі обчислюється із формули
    ,)
    а для ділянки близької за формулою до квадрата
    . (8)
    З (8), для =0.1 м одержимо  в залежності від величини площі:
    .
    Задаючи Р в межах від 100 до 1000 кв.м. одержимо: , а відносна помилка в площі становитиме .
    Для прямокутної ділянки помилка в площі буде відповідно більшою у 1.1; 1.3; 1.5 рази для К=2; 3; 4. Ці помилки перевищують допустимі .
    Аналіз наведених розрахунків показує, що основний внесок в помилки координат межових точок у розглядуваному випадку будуть вносити похибки вихідних даних. Для зменшення їх впливу необхідна геодезична основа вищої точності, або складніші знімальні системи вимірювань, наприклад, у вигляді вільних мереж із внутрішнім контролем точності.


    Література
    Технічні вказівки щодо визначення меж земельних ділянок спільної та спільної часткової власності фізичних і юридичних осіб на забудованій території у населених пунктах.- К.: Держкомзем, 1998.
    Тимчасові методичні вказівки по кадастровому землеустрою (інвентаризації земель).- К.: Держкомзем, 1999.
    Левчук Г.П., Новак В.Е., Конусов В.Г. Прикладная геодезия.- М.: Недра, 1981.- 399 с.
    Керівний технічний матеріал з інвентаризації земель населених пунктів.- К.: ГУГКіК, 1993.
    Волосецький Б. Величина і вартість земельної ділянки – фактори, що впливають на точність кадастрових робіт.- Зб. Сучасні досягнення геодезичної науки і виробництва в Україні. Львів, 1997.- С.177-179.Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы