Особливості організації та функціонування фондового ринку України у сучасних умовах
Реферат
на тему:
Особливості організації та функціонування фондового ринку України у сучасних умовах
Вступ
Становлення і розвиток української держави відбувається в умовах глибокої економічної кризи. Вихід з неї залежить від успіхів у здійсненні радикальної економічної реформи, переходу до ринкової економіки.
Україна має всі умови для того, щоб якнайшвидше вийти з економічної кризи і стати у Європі одним з регіонів, що найбільш динамічно розвивається. Цьому сприяє вдале політичне розташування, висококваліфіковані фахівці, родюча земля та багаті природні ресурси.
Розвиток ринкової економіки постійно вимагає мобілізації, розподілу та перерозподілу ресурсів. До основних видів економічних ресурсів відносять працю, засоби виробництва, товари і сировину. А також фінанси. Відповідно до названих ресурсів формуються ринок праці, ринок товарно-сировинних ресурсів і фінансовий ринок, зокрема, ринок цінних паперів.
Становлення ефективного ринку цінних паперів в Україні повинно розглядатись у контексті загальних процесів соціально-економічних та політичних реформ, які сьогодні впроваджуються.
Будь-які масштабні економічні перетворення залишаться незавершеними без створення конкурентноспроможного фінансового сектора, здатного мобілізувати та надавати реформованій економіці інвестиційні ресурси.
Успіх економічної реформи в Україні тісно пов`язується з функціональною роботою фондового ринку аналізу і розробки ефективної його діяльності.
Для вирішення цих питань в Україні створено єдиний орган, що впроваджує політику держави в сфері розвитку фондового ринку. Це - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР).
Україні в основному завершується процес розробки нормативної бази, яка регламентує діяльність учасників ринку цінних паперів, і розпочинається етап вдосконалення окремих законодавчих актів на підставі аналізу практичної діяльності емітентів, інвесторів та професійних учасників
Умови функціонування, визначення та структурні елементи фондового ринку
Фондовий ринок займає особливе місце в загальній системі ринкової економіки.
На ринку функціонують два основних види суб’єктів господарювання приватні господарства, основним учасником яких є фізична особа, акціонерні підприємства та організації, а також державні (юридичні особи).
Ринок умовно можна поділити на три головних сектора:
ринок товарів (у тому числі і засобів виробництва), а також робіт і послуг, які виконують підприємства чи організації;
ринок праці, який має односторонній рух від приватного господарства до підприємства;
ринок фінансових ресурсів або фондовий ринок.
Фондовий ринок – це загальна назва цілої системи ринків фінансових ресурсів. Структура фондового ринку об’єднує чотири головні складові:
ринок позикового капіталу;
валютний ринок;
ринок рідкоземельних і дорогоцінних металів;
ринок цінних паперів.
В свою чергу кожна з цих складових взаємопов’язана з іншими в рамках загальної системи фінансових ресурсів.[8;34-36]
Валютний ринок – це механізм встановлення правових та економічних відносин між споживачами та продавцями валют. Попит на іноземну валюту віддзеркалює міру залежності національної економіки від імпорту і зумовлюється конвертованістю тієї чи іншої валюти. Конвертованість – це гарантована спроможність грошової одиниці вільно обмінюватись на інші валюти.
Ринок цінних паперів і позикового капіталу призначені для мобілізації тимчасово вільних коштів населення, підприємств та організацій і спрямування їх у виробництво.
Ринок цінних паперів є багатоперспективною соціально-економічною складовою ринкової економіки. Він сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій в економіку шляхом придбання, володіння і вільного розпорядження цінними паперами. Ринок цінних паперів є важливим сектором фінансового ринку ,цінний папір виступає специфічним товаром, який вільно обертається на біржовому та позабіржовому ринку між фізичними та юридичними особами, але їх випуск здійснюється лише підприємствами та організаціями (в тому числі і державними) при майновому забезпеченні емісії з метою залучення тимчасово вільних коштів інвесторів.
Приватизація державного майна стала визначальним фактором становлення і розвитку цінних паперів в Україні на першому етапі. Її підсумком стала поява на ринку великої кількості акцій приватизованих підприємств і рядових інвесторів, які безоплатно отримали в основному малу частку державного майна. Концентрація цих акцій в руках інституційних інвесторів буде в найближчі роки домінуючим процесом на фондовому ринку України.
В Україні в основному завершується процес розробки нормативної бази, яка регламентує діяльність учасників ринку цінних паперів, і розпочинається етап вдосконалення окремих законодавчих актів на підставі аналізу практичної діяльності емітентів, інвесторів та професійних учасників РЦП.
Ринок цінних паперів, зокрема продаж акцій ВАТ на фондових біржах, набуває ваги, швидко розвивається і сприяє поглибленню ринкових відносин в Україні.
Ринок позикового капіталу – це синтез двох ринків платіжних засобів – грошових ресурсів (готівкових коштів) і боргових зобов’язань (інструментів позики). Головними функціями ринку позикового капіталу є:
об’єднання дрібних, розрізнених грошових ресурсів населення, державних організацій, вітчизняних та іноземних підприємств і створення крупних грошових фондів;
трансформація грошових коштів у позиковий капітал, який відіграє роль зовнішнього джерела фінансування капітальних вкладень у сфері матеріального виробництва і надання позик населенню, підприємствам та державі для покриття бюджетного дефіциту.
Таким чином, ринок позикового капіталу здійснює накопичення і розподіл грошового капіталу між сферами економіки.[3;4]
Сучасний рівень розвитку ринкової економіки вимагає не тільки накопичення і розподілу грошових ресурсів, але і їх руху та швидкого перерозподілу (без участі банківських установ) з метою спрямування коштів у більш привабливі галузі економіки. Ці функції бере на себе ринок цінних паперів, який об’єднує частину ринку позикового капіталу (а саме – ринок інструментів позики) і повністю ринок інструментів власності.
Відмінність між двома головними складовими фінансового ринку полягає в тому, що залучити кредитний капітал може будь-який суб’єкт економічної системи (населення і підприємства), а залучити грошові кошти за допомогою емісії цінних паперів може лише юридична особа. Це пов’язано з тим, що підприємства, маючи великі основні фонди, беруть на себе майнову відповідальність при здійсненні випуску акцій.[8;36-40]
Головними учасниками ринку цінних паперів виступають емітенти (юридичні особи), інвестори (юридичні і фізичні особи) та особи, які здійснюють професійну посередницьку діяльність по випуску та обігу цінних паперів.
Емітент – це юридична особа, яка здійснює випуск цінних паперів. Чинне законодавство України дозволяє практично всім підприємницьким структурам, які зареєстровані як юридичні особи, здійснювати випуск тих чи інших цінних паперів.
Інвестор – юридична або фізична особа, яка вкладає свої кошти в цінні папери. Найбільш масовим інвестором на будь-якому ринку цінних паперів є населення, яке, як правило, не має спеціальних знань та кваліфікації з питань фондового ринку. Без створення надійної системи захисту економічних прав та майнових інтересів інвесторів на ринку цінних паперів, у першу чергу громадян, неможливо забезпечити подальший розвиток фондового ринку.
Професійна діяльність на ринку цінних паперів – це підприємницька діяльність по перерозподілу фінансових ресурсів з допомогою цінних паперів і організаційному, інформаційному, технічному, консультаційному та іншому обслуговуванні випуску та обігу цінних паперів. Професійну діяльність, у тому числі посередницьку діяльність по випуску та обігу цінних паперів, здійснюють юридичні особи виключно на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), які видаються у встановленому діючим законодавством порядку.
Основними інститутами на ринку ціних паперів виступають:
фондові біржі та торговельно-інформаційні системи;
депозитарно-клірингова система;
інститут незалежних реєстраторів.
Аналіз інфраструктури фондового ринку
Інфраструктура фінансових ринків постійно змінюється, оскільки змінюються самі ринки. Зафіксувати на довгий час певну конфігурацію інфраструктури як зразкову означає, що рано чи пізно учасники ринку перестануть нею користуватися в разі суттєвої зміни кон’юктури або внаслідок процесу адаптації національних ринків до глобальних мереж. Тобто «зразкової» моделі не існує.
До введення в дію Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» модель інфраструктури прямо визначалася чинним Законом України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» і опосередковано – іншими спеціальними законами у сфері випуску та обігу цінних паперів (наприклад такі закони України: «Про Національну депозитарну систему», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» тощо).
Що стосується інфраструктури фондового ринку до введення в дію закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», то варто відмітити, що, по-перше, це так звана оптова модель (дворівнева). Її особливістю є те, що на верхньому рівні як торговельної (біржі), так і облікової систем (депозитарії) учасниками є виключно професіонали – торговці та/або зберігачі. Рахунки клієнтів ведуться суб’єктами нижнього рівня системи, який, на відміну від континентальної Європи, доповнений ще одним суб’єктом – реєстраторами власників іменних цінних паперів.
По-друге, основним обліковим інститутом діючої в Україні моделі є зберігачі. Будь-які члени (учасники) організатора торгівлі мають доступ до депозитарію верхнього рівня лише через відкриття рахунку в цінних паперах у зберігача. В Україні реалізована, умовно кажучи, французька модель інфраструктури, в той час як у США брокер фондової біржі є прямим учасником депозитарію, який обслуговує дану біржу, і не зобов’язаний відкривати рахунки у зберігача.
По-третє, основним кліринговим інститутом в Україні є депозитарій. Це теж узгоджується з так званою французькою моделлю, згідно з якою центральний депозитарій цінних паперів здійснює кліринг «паперовий» (тобто на рахунках у цінних паперах), який у свою чергу є правовою підставою для провадження грошового клірингу та розрахунків. Український депозитарій верхнього рівня має ексклюзив щодо отримання ліцензії від регулятора з провадження розрахунково-клірингової діяльності, але він не може бути розрахунковим банком, тобто здійснювати функції грошового клірингу, переказу грошей тощо.
Отже, діюча модель є класичним варіантом реалізації принципу «виділення», тобто функції кожного інституту чітко розмежовуються, що у свою чергу покликано знизити ризик інфраструктури.
Так, в Україні структура фондового ринку донедавна виглядала таким чином:
організатор торгівлі (виключно лістинг, укладення угод, котирування тощо)
депозитарій (введення рахунків в цінних паперах зберігачів, керуючими якими є торговці – члени організатора торгівлі)
розрахунковий банк (ведення грошових розрахунків торговців-членів організатора торгівлі)
Однак, аналізуючи реальний стан, можна дійти висновку, що принцип «виділення» в реальній ринковій практиці не спрацював зокрема через невизначеність функцій та умов функціонування фондових бірж.
Усвідомлення негараздів у вітчизняній інфраструктурі призвело до певних наслідків. Зміни у конфігурації інфраструктури започаткувалися з моменту введення у дію Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок». Якщо зосередитися на нормах, які вже змінили усталену модель інфраструктури ринку, то слід звернути увагу на ст. 20 цього закону, де окрім стандартних функцій української фондової біржі визначено, що біржа має право на «…укладення і виконання договорів щодо фінансових інструментів, у тому числі здійснення клірингу та розрахунків за ними, та розв'язання спорів між членами організатора торгівлі».
Подальший розвиток інфраструктури має відбуватися за чітким планом і відповідно до світового досвіду та норм європейського фінансового права. Особливе значення для планування спільної роботи регулятора і професійних учасників ринку повинні мати регуляторні акти Європейського Союзу, зокрема Директива 2004/39/ЄС «Про ринки фінансових інструментів від 21.04.2004 р.
Ця Директива є підсумком довгого процесу, який відбувався в країнах-членах ЄС на шляху до гармонізації правовідносин і врахування кращої ринкової практики. Ігнорувати положення Директиви нерозумно і необачно, адже загальнополітичним вектором нашої держави є впровадження норм європейського законодавства у вітчизняне.
Прогнозуючи модель майбутньої інфраструктури, треба виходити з того, що основним завданням є формування регульованих ринків фінансових інструментів. Причому з самого початку треба виходити з того, що поняття «організатор торгівлі» і «регульований ринок» не зовсім тотожні.
Регульований ринок – це комплекс установ, ядром яких, як правило, є організатор торгівлі (біржа). Вимоги Директиви ЄС 2004 р. до регульованих ринків неоднозначно вказують, що організатора торгівлі мають «оточувати» підприємства, які здійснюють і гарантують після торговельне обслуговування.
Формування регульованих ринків у світовому масштабі відбувається через консолідацію інфраструктурних інститутів. Існує безліч прикладів такої консолідації, але важливим питанням є навколо кого вона відбувається – організатора торгівлі, центрального депозитарію тощо. Ініціаторами створення консолідованих регульованих ринків можуть бути підприємства, що за статусом не можуть бути віднесені ні до бірж, ні до депозитаріїв чи клірингових корпорацій.
Відкритість ринку у цивілізованому суспільстві стає однією з основних умов його функціонування. Без інформаційної прозорості прийняття ефективних рішень будь-яким інвестором стає просто неможливим, відсутність достатньої інформації про емітента у відкритому доступі призводить до того, що інвестори просто знижують свою інвестиційну активність, а кошти, які б могли працювати на вітчизняному фондовому ринку, сьогодні у кращому разі працюють у тіньовому секторі країни, а в гіршому - на закордонних ринках.
Втім в Україні поки що не все гаразд із розвитком інформаційного поля, на фондовому ринку існує кілька проблем, які роблять його мало прозорим, або прозорим тільки на папері. Звітність емітента і оприлюднення звітності емітента є головними проблемами інформаційного поля.[13;15-36]
Якщо повернутися до закону «Про цінні папери та фондовий ринок», то можна помітити ігнорування глобальних тенденцій. Окрім відсутності поняття «регульований ринок», віднині організатором торгівлі може вважатися тільки фондова біржа. Проте, на думку дослідників «…не зважаючи на те, буде чи ні на рівні законодавства застосований термін «регульований ринок», держава створить умови (а учасники ринку відгукнуться на ці ініціативи) і консолідація відбудеться за зручною для всіх фігурантів схемою…»
Враховуючи руйнацію французької моделі. Треба її реформувати хоча б частково. Наприклад, брокери мають одержувати право на ведення рахунків клієнтів без обов’язкового отримання ліцензії зберігача (як це є зараз). Треба розмежувати функцію утримувача рахунку від функцій зберігача рахунку. Це далеко не повний перелік пунктів, які слід реформувати оскільки це виходить за межі даної роботи.
Якщо ринки фінансових інструментів в Україні будуть реформовані, що спричинить за собою зміни у моделі інфраструктури, то відбудеться реальна трансформація реєстраторів у депозитарні установи.
Ринок цінних паперів у першому півріччі 2007 року
1.Характеристика стану та тенденцій розвитку ринку
Станом на 01.06.2007р. в Україні налічувалось 32 акціонерних товариств, з них відкритих – 10 та закритих – 21 .
У першому півріччі 2007 року обсяг випуску акцій становив 20,08 млрд. грн., що на 6,78 млрд. грн. менше, ніж у аналогічному періоді 2006 року.
Протягом першого півріччя 2007 року зареєстровано випуски облігацій підприємств на загальну суму 14,09 млрд. грн. обсяг зареєстрованих облігацій збільшився на 5,54 млрд. грн. порівняно з аналогічним періодом 2006 року.
Протягом першого півріччя 2007 року було зареєстровано 116 випусків інвестиційних сертифікатів пайовими інвестиційними фондами на суму 12,58 млрд. грн. та 35 випусків акцій корпоративними інвестиційними фондами на суму 1,56 млрд. грн.
За станом на 30.06.2007р. зареєстровано випуски опціонів на суму 498,45 млн. грн. Протягом першого півріччя 2007 року зареєстровано випуски опціонів на суму 10,16 млн. грн. Станом на 30.06.2007р. зареєстровано 46 специфікацій ф’ючерсних контрактів: 16 специфікацій в аграрному, 8 специфікацій у паливно-енергетичному секторі та 22 специфікації у валютному секторі.
Станом на 30.06.2007р. зареєстровано випуски сертифікатів ФОН на суму 1,94 млрд. грн., також зареєстровано випуск сертифікатів ФОН ТОВ «Житло-буд-Інвест» на загальну суму 1,7 млрд. грн.
У січні 2007 року вперше зареєстровано випуск звичайних іпотечних облігацій та проспект емісії ВАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» на суму 50 млн. грн.
Станом на 1.07.2007р. кількість професійних учасників, які мали ліцензію на здійснення певних видів професійної діяльності на ринку цінних паперів становила 1648, в тому числі видано:
815 ліцензій на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів (торгівля цінними паперами)
192 ліцензії на здійснення депозитарної діяльності зберігачів цінних паперів
367 ліцензій на здійснення діяльності щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів
262 ліцензії на здійснення діяльності з управління активами
9 ліцензій на здійснення діяльності з організації торгівлі на ринку цінних паперів
1 ліцензія на здійснення розрахунково-клірингової діяльності за угодами щодо цінних паперів
2 ліцензії на здійснення депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів
Протягом першого півріччя 2007 року обсяг торгів цінними паперами на організаторах торгівлі становив 10,95 млрд. грн. протягом зазначеного періоду найбільший обсяг торгів за фінансовими інструментами на організаторах торгівлі зафіксовано з облігаціями підприємств (48,75%) та акціями (38,79%).
Протягом січня-червня 2007 року обсяг торгів на ПФТС становив 9,84 млрд. грн. (січень-червень 2006 рік – 14,82 млрд. грн.). Обсяг торгів на ПФТС у січні-червні 2007 року становив 89,91% від загального обсягу торгів на організаторах торгівлі за цей період.
2. Реєстрація випуску акцій підприємств
Протягом січня-червня 2007 року обсяг випуску акцій зареєстрованих центральним апаратом ДКЦПФР (далі – Комісія), становив 20,35 млрд. грн.
Обсяг випуску акцій зареєстрованих центральним апаратом Комісії у січні-червні 2007 року порівняно з відповідним періодом 2006 року зменшився на 6,51 млрд. грн.
За січень-червень 2007 року найбільша частка від загального обсягу зареєстрованих центральним апаратом Комісії випусків акцій зареєстровано шляхом реєстрації випусків акцій згідно рішень Комісії (76,39% від обсягу зареєстрованих центральним апаратом Комісії випусків акцій за січень-червень 2007 року).
3. Випуски облігацій
Протягом січня-червня Комісією зареєстровано 305 випусків облігацій підприємств на суму 13,81 млрд. грн. (див. табл.).
обсяг та кількість випусків облігацій підприємств зареєстрованих комісією протягом січня-червня 2007 року
місяць | обсяг випуску облігацій підприємств, млн. грн. | кількість випусків
підприємства | банки | страхові компанії | загальний обсяг випусків облігацій
січень | 478,72 | 1 325 | 2,64 | 1 806,36 | 19
лютий | 1 792,62 | 275 | 0 | 2 067,62 | 99
березень | 890,02 | 1 850 | 0 | 2 740,02 | 45
квітень | 889,69 | 935 | 0 | 1 824,69 | 43
травень | 889,43 | 250 | 0 | 1 139,43 | 22
червень | 2 339,97 | 1895 | 0 | 4234,97 | 77
всього | 7 280,45 | 6 530 | 2,64 | 13 813,09 | 305
Обсяг зареєстрованих облігацій підприємств за січень-червень 2007 року збільшився на 5,26 млрд. грн. порівняно з відповідним періодом 2006 року.
Обсяг випусків облігацій, зареєстрованих у червні 2007 року, становив 4,23 млрд. грн., що на 3,45 млрд. грн. більше порівняно з відповідним періодом 2006 року.
Слід зазначити, що протягом січня-червня 2007 року обсяг залучених коштів шляхом випуску облігацій, які здійснювались банками, становила 47,28% від загального обсягу випусків облігацій за період.
4. Діяльність з випуску та обігу цінних паперів
Станом на 31.03.207р. ліцензії на здійснення діяльності по випуску цінних паперів мали 801 суб’єкт підприємницької діяльності. Комісією до електронного масиву даних прийнято адміністративні дані щодо здійснення діяльності у першому кварталі 2007 року від 741 торговця цінними паперами.
обсяги виконаних договорів з цінними паперами (за видами торговців), млн. грн.
І квартал 2006 року | ІІ квартал 2006 року | ІІІ квартал 2006 року | ІV квартал 2006 року | І квартал 2007 року
торговці цінними паперами | 51 138,14 | 75 418,30 | 72 173,10 | 111 228,18 | 89 184,08
у % до загального обсягу виконаних договорів | 58,57 | 64,2 | 64,17 | 63,37 | 61,42
інвестиційні компанії | 6 980,42 | 5 607,72 | 7 293,44 | 11 969,41 | 5 410,77
у % до загального обсягу виконаних договорів | 7,99 | 4,77 | 6,48 | 6,82 | 3,73
комерційні банки | 29 193,52 | 36 444,63 | 33 006,31 | 52 323,57 | 50 600,26
у % до загального обсягу виконаних договорів | 33,44 | 31,02 | 29,35 | 29,81 | 34,85
Протягом першого кварталу 2007 року загальний обсяг торгів на ринку цінних паперів становив 145,2 млрд. грн., що на 57,88 млрд. грн., порівняно з відповідним періодом 2006 року.
Інвестиційні компанії у І кварталі 2007 року зменшили обсяги виконаних договорів порівняно з І кварталом 2006 року. За перший квартал 2007року обсяги виконаних договорів становили 5,41 млрд. грн., що на 1,57 млрд. грн. менше порівняно з аналогічним періодом 2006 року.
За перший квартал 2007 року обсяг виконаних договорів комерційними банками становив 50,6 млрд. грн., що на 1,57 млрд. грн. менше порівняно з І кварталом 2006 року. Найбільші обсяги виконаних договорів на ринку цінних паперів України у першому кварталі 2007 року здійснювались за комісійною та комерційною видами діяльності, частка яких становила 55,32% та 43,47% відповідно.
обсяг виконаних договорів торговцями цінних паперів (за видами діяльності), млн. грн.
вид діяльності | І квартал 2006 року | І квартал 2007 року
обсяг виконаних договорів | частка у загальному обсязі % | обсяг виконаних договорів | частка у загальному обсязі %
комерційна | 45 908,99 | 52,58 | 63 116,65 | 43,47
комісійна | 40 588,07 | 46,49 | 80 323,51 | 55,32
розміщення | 802,24 | 0,92 | 1 733,04 | 1,19
управління активами | 12,76 | 0,01 | 21,91 | 2
усього | 87 312,10 | 100 | 145 195,11 | 100
Інші види діяльності торговців цінними паперами (розміщення цінних паперів та управління активами) у І кварталі 2007 року становило 1,21% від загального обсягу виконаних договорів.
У І кварталі 2007 року, як і в попередні періоди, найбільший обсяг виконаних договорів зафіксовано за акціями (49,89% від обсягу виконаних договорів у цей період) та векселями (23,26%).
5. Діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів
За станом на 31.03.2007р. ліцензії на здійснення депозитарної діяльності зберігача на ринку цінних паперів мали 183 суб’єкти підприємницької діяльності.
Суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють зберігання цінних паперів, зареєстровані у 14 з 26 регіонів України, з них найбільша кількість зберігачів знаходилась у Києві та Дніпропетровській області.
Станом на 31.03.2007р., за наданими адміністративними даними зберігачів цінних паперів, на 1,27 млн. рахунках власників іменних цінних паперів обліковувалось 27,43 тис. випусків цінних паперів, що враховувало 559,04 млрд. одиниць цінних паперів, у тому числі: у МФС – 511,8 млрд. одиниць цінних паперів.
Кількість цінних паперів, що обліковувалась станом на 31.03.2007р. на рахунках власників у зберігачів, у документарній формі, становила 359,13 млрд. одиниць, кількість знерухомлених цінних паперів становила 199,86 млрд. одиниць.
розподіл кількості рахунків у цінних паперах на 31.03.2007р.
вид депонента | кількість рахунків у цінних паперах
депоненти - фізичні особи-резиденти | 1 037 692
депоненти - фізичні особи-нерезиденти | 1 018
депоненти - юридичні особи-резиденти | 28 504
депоненти - банки | 155
депоненти - інститути спільного інвестування | 3 024
депоненти - страхові компанії | 2 474
депоненти - недержавні пенсійні фонди | 373
депоненти - торговці цінними паперами | 192 522
депоненти - емітент цінних паперів | 26
деп депоненти - юридичні особи-нерезиденти | 6 520
депоненти - державні органи без передачі управління корпоративними правами до уповноважених осіб | 113
депоненти - державні органи, управління корпоративними правами якого передано до уповноважених осіб | 0
Станом на 31.03.2007р. найбільша кількість рахунків у цінних паперах знаходилась у депонентів фізичних осіб-резидентів та становила 1,04 млн.
У наступній таблиці представлені облікові операції проведені зберігачами цінних паперів у І кварталі 2007 року.
кількість облікових операцій, проведених зберігачами цінних паперів протягом І кварталу 2007 року
вид облікової операції | кількість операцій
зарахування (крім знерухомлення) | 21 595
списання (крім матеріалізації) | 26 970
переміщення | 678
переказ без обмеження обігу цінних паперів | 21 368
переказ з обмеженням обігу цінних паперів | 1 492
переказ із відміною обмежень обігу цінних паперів | 3 135
знерухомлення цінних паперів | 2 477
матеріалізація цінних паперів | 223
У І кварталі 2007 року найбільшу кількість (26,97 тисяч облікових операцій) здійснено шляхом списання цінних паперів
За даними професійних учасників, які здійснюють депозитарну діяльність зберігача цінних паперів – 1139 українських емітенти мали акціонерів-нерезидентів, які володіють пакетами акцій 10 і більше відсотків у статутному капіталі українських емітентів. Кількість цінних паперів, що належать власникам-нерезидентам, становила 223,54 млрд. одиниць.
6. Діяльність інститутів спільного інвестування за наданими адміністративними даними компаній з управління активами
Компаніями з управління активами надано 44 адміністративних даних за І квартал 2007 року щодо управління активами 99 інститутами спільного інвестування.
За станом на 31.03.2007р. інститути спільного інвестування здійснювали діяльність у 8 областях України. Найбільша кількість інститутів спільного інвестування зосереджена у Києві – 68.
Загальна сума активів інститутів спільного інвестування за станом на 31.03.2007р., становила 2,14 млрд. грн. (90,19%) – активи закритих не диверсифікованих фондів. Порівняно з попереднім періодом загальна сума активів збільшилась на 764,13 млн. грн.
За станом на 31.03.2007 року загальна сума чистих активів інститутів спільного інвестування становила 1,91 млрд. грн. Порівняно з попереднім періодом, сума чистих активів інститутів спільного інвестування збільшилась на 729,66 млн. грн.
склад, структура та вартість активів інститутів спільного інвестування
станом на 31.12.2006р. | станом на 31.03.2007р.
назва активу | загальна сума активів, грн. | відсоток від загальної суми | загальна сума активів, грн. | відсоток від загальної суми
державні цінні папери | 30 577 442,85 | 2,22 | 14 200 522,91 | 0.66
акції | 412 008 950,57 | 29,88 | 858 137 948,60 | 40,04
облігації підприємств | 336 796 707,58 | 24,43 | 460 259 497,99 | 21,49
векселі | 28 853 682,29 | 2,09 | 39 292 120,42 | 1,83
банківські депозитні рахунки | 368 797 766,22 | 26,57 | 413 668 327,40 | 19,3
ощадні сертифікати | 18 000 000,00 | 1,31 | 18 000 000,00 | 0,84
заставні | 235 855,00 | 0,02 | 235 855,00 | 0,01
банківські метали | 0,00 | 0 | 0 | 0
нерухомість | 2 061 627,47 | 0,15 | 2 963 767,74 | 0,14
інші активи | 181 541 792,50 | 13,17 | 336 248 622,14 | 15,69
усього | 1 378 873 824,48 | 100 | 2 143 006 662,20 | 100
В активах інститутів спільного інвестування збільшилась частка акцій; зменшилась частка облігацій підприємств, банківських депозитних рахунків, ощадних сертифікатів, заставних і нерухомості. За станом на 31.03.2007р. загальна кількість цінних паперів інститутів спільного користування, що знаходяться в обігу, становила 179,45 млн. шт..
Найбільшу кількість цінних паперів інститутів спільного інвестування, що знаходяться в обігу, розміщено:
серед фізичних осіб, в тому числі: резидентів – 80,77 млн. шт., нерезидентів – 343,98 тис. шт.
серед юридичних осіб, в тому числі резидентів – 77,83 млн. шт., нерезидентів – 20,51 млн. шт.
Проблеми та перспективи розвитку фондового ринку
Одним із пріоритетних завдань фондового ринку на сьогодні є збільшення обсягів залучення грошових ресурсів, які спрямовуються в реальний сектор економіки України. Зокрема це стосується:
Залучення через фондовий ринок інвестицій в реальний сектор економіки в обсягах, які б забезпечували його потреби (на рівні розширеного відтворення); хоча на даному етапі економічного розвитку держави, скоріш за все треба вирішувати не суто інвестиційні питання, які пов’язані з наступними грошовими виплатами, а більшу увагу приділяти інноваційним проектам, що сприяли б підвищенню ринкової капіталізації за умов зниження рівня ризиків ринків;
Сприяння зростанню питомої ваги корпоративних цінних паперів, розвиток ринків нових фінансових інструментів, зокрема інноваційного ринку деривативів;
Підвищення ролі внутрішніх інвесторів – громадян та інституційних інвесторів (пенсійних та інвестиційних фондів, страхових компаній тощо);
Створення нормальних умов для реалізації національних інвестиційних можливостей і сприяння залученню зовнішніх інвестицій.
Зазначені питання здебільшого можуть бути вирішені шляхом вдосконалення, з дотриманням європейських норм та найкращої світової практики, законодавчої та нормативної бази щодо засад державного регулювання ринку цінних паперів, підвищення ролі регульованих ринків фінансових інструментів. Основним досягненням у цьому аспекті був, безумовно, прийнятий у 2006 році Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок». Однак даний закон містить багато спірних моментів, необґрунтованих з точки зору світової практики.
Також на законодавчому рівні не встановлено примусової норми стосовно укладення угод щодо цінних паперів та фінансових інструментів на біржовому ринку, тому необхідно провести такі дії:
внести зміни в систему оподаткування операцій з купівлі-продажу цінних паперів та фінансових інструментів на біржовому ринку, запроваджуючи пільгове оподаткування операцій з купівлі-продажу цінних паперів на неорганізованому ринку цінних паперів;
встановити вимоги щодо мінімального обсягу торгів фінансовими інструментами, що необхідний для виконання ліцензійних вимог на право провадження діяльності з організації торгівлі цінними паперами та торгівлі цінними паперами;
запровадити щоквартальне надання біржами бухгалтерських та фінансових звітів, інших матеріалів, які б максимально розкривали інформацію про емітентів, цінні папери яких знаходяться в офіційному та неофіційному лістингах з метою широкого ознайомлення з ними потенційних інвесторів, законодавчо запровадити поняття радника, обов’язки якого полягали б у наданні професіональних консультацій для таких інвесторів, особливо дрібних, при бажанні придбати той чи інший фінансовий інструмент.
В Україні спостерігається наступна ситуація – значна частка неорганізованого ринку, недостатня кількість інвестиційно привабливих цінних паперів, що знаходяться в обігу, та низька ліквідність організаційно оформлених ринків.
Закон містить прогресивну норму щодо обов’язковості участі професійних учасників фондового ринку в саморегулівних організаціях та пролонгованої на три роки норми щодо існування однієї саморегулівної організації торгівлі та депозитарної діяльності. Зазначені норми розширюють перспективи передачі регуляторних функцій держави об’єднанням професійних учасників фондового ринку, зареєстрованих Комісією як саморегулівні організації.
На завершення слід сказати, що закон «Про цінні папери та фондовий ринок» легітимізував практику функціонування ринку цінних паперів, що склалася за весь період його існування, та відкрив нові горизонти його подальшого розвитку.
Проте закон у подальшому потребує деталізації на рівні перегляду значного масиву існуючих та прийняття нових нормативних документів.
Висновки
Фондовий ринок передбачає велику організацію із ринку позикового капіталу; валютний ринок; ринок металів і риноку цінних паперів. Цілісне функціонування і розвиток цих галузей передбачає вливання великих коштів в економічну цілісність і розвиток фондового ринку.
Розвиток світового та вітчизняного фондового ринку показує, що виникнення фондових бірж і ринку цінних паперів є найхарактернішою ознакою ринкових відносин будь-якого рівня.
Розвиток фондового ринку визначає ринок цінних паперів. Він є багатоперспективною соціально-економічною складовою ринкової економіки. Він сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій в економіку шляхом придбання, володіння і вільного розпорядження цінними паперами. Ринок цінних паперів є важливим сектором фінансового ринку і функціонування фондового ринку.
Завдяки створення законодавчої бази фондовий ринок стає більш стабільним для інвестора, що стає передумовою збільшення капіталу і інвестицій. Розробка інформаційного поля засвідчує що фондовий ринок стає більш доступним для інвестора. Запропоновані шляхи ефективності підвищення засвідчують що фондовий ринок України потребує змін в нормативній базі і державного регулювання.
Фондовий ринок України розвивається значними темпами його факторами стають: стабільність , інвестиції , законодавча база і інтеграція.
Інтеграція породжує для створення єдиного ринку капіталу. Враховуючи, що український ринок є відносно незначним, його інтеграція з ринками інших країн, дозволить зміцнити упевненість інвесторів у майбутньому вітчизняного фінансового сектора.
В цілому можна відзначити, що зростання фондового ринку набуває якісно нової динаміки за умови тривалого періоду політичної та економічної стабільності, розвитку ринкової інфраструктури.[20;53-54] Існує реальна можливість збалансованого росту обсягів ринкової торгівлі. Найважливішими умовами для цього є:
політичні успіхи у проведенні ринкової реформи і зміцнення іміджу України, як держави для надійного вкладання іноземного капіталу;
координація дій Мінфіну, НБУ, ДКЦПФР та інших державних органів в їх безпосередній діяльності на фондовому ринку;
постійний моніторинг ринку і проведення на ньому маркетингових досліджень із залученням іноземних експертів;
підвищення прозорості і здійснення державного контролю за діяльністю всіх учасників ринку з метою мінімізації шкоди від неминучих спекуляцій та ігрових стратегій операторів.
Список використаної літератури:
Закон України від 30.10.1996р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»
Постанова ВРУ від 22.09.1995р. «Про концепцію функціонування та розвитку фондового ринку України»
Державне регулювання ринку цінних паперів в Україні // Ринок цінних паперів України. №1. – 1997р. - С. 34-40.
Українська фондова біржа «Фондовий ринок України», - Київ. 1994р. C.37-50
Законодавча база фондового ринку // Цінні папери України. №41. – 2001р. - С. 35-47
Інформаційна складова фондового ринку// Цінні папери України. №24. – 2002р. - С. 15-26
Закон України від 23.02.2006р. «Про цінні папери та фондову біржу»
Українська фондова біржа. Цінні папери. Сутність, біржові операції, обіг. (Збірник нормативних документів та методичних матеріалів). - К.: РВО «Поліграф книга», 1992.- 172 с.
Як збільшити ринок.//Цінні папери України. №40. – 2002р. - С. 28-35
Проблеми та перспективи розвитку фондового ринку // Фінансовий ринок України. №7(33). – 2006р. – С.13-18
Ринок цінних паперів у першому півріччі 2007 року // Фінансовий ринок України. №8(46). – 2007р. – С.8-15
на тему:
Особливості організації та функціонування фондового ринку України у сучасних умовах
Вступ
Становлення і розвиток української держави відбувається в умовах глибокої економічної кризи. Вихід з неї залежить від успіхів у здійсненні радикальної економічної реформи, переходу до ринкової економіки.
Україна має всі умови для того, щоб якнайшвидше вийти з економічної кризи і стати у Європі одним з регіонів, що найбільш динамічно розвивається. Цьому сприяє вдале політичне розташування, висококваліфіковані фахівці, родюча земля та багаті природні ресурси.
Розвиток ринкової економіки постійно вимагає мобілізації, розподілу та перерозподілу ресурсів. До основних видів економічних ресурсів відносять працю, засоби виробництва, товари і сировину. А також фінанси. Відповідно до названих ресурсів формуються ринок праці, ринок товарно-сировинних ресурсів і фінансовий ринок, зокрема, ринок цінних паперів.
Становлення ефективного ринку цінних паперів в Україні повинно розглядатись у контексті загальних процесів соціально-економічних та політичних реформ, які сьогодні впроваджуються.
Будь-які масштабні економічні перетворення залишаться незавершеними без створення конкурентноспроможного фінансового сектора, здатного мобілізувати та надавати реформованій економіці інвестиційні ресурси.
Успіх економічної реформи в Україні тісно пов`язується з функціональною роботою фондового ринку аналізу і розробки ефективної його діяльності.
Для вирішення цих питань в Україні створено єдиний орган, що впроваджує політику держави в сфері розвитку фондового ринку. Це - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР).
Україні в основному завершується процес розробки нормативної бази, яка регламентує діяльність учасників ринку цінних паперів, і розпочинається етап вдосконалення окремих законодавчих актів на підставі аналізу практичної діяльності емітентів, інвесторів та професійних учасників
Умови функціонування, визначення та структурні елементи фондового ринку
Фондовий ринок займає особливе місце в загальній системі ринкової економіки.
На ринку функціонують два основних види суб’єктів господарювання приватні господарства, основним учасником яких є фізична особа, акціонерні підприємства та організації, а також державні (юридичні особи).
Ринок умовно можна поділити на три головних сектора:
ринок товарів (у тому числі і засобів виробництва), а також робіт і послуг, які виконують підприємства чи організації;
ринок праці, який має односторонній рух від приватного господарства до підприємства;
ринок фінансових ресурсів або фондовий ринок.
Фондовий ринок – це загальна назва цілої системи ринків фінансових ресурсів. Структура фондового ринку об’єднує чотири головні складові:
ринок позикового капіталу;
валютний ринок;
ринок рідкоземельних і дорогоцінних металів;
ринок цінних паперів.
В свою чергу кожна з цих складових взаємопов’язана з іншими в рамках загальної системи фінансових ресурсів.[8;34-36]
Валютний ринок – це механізм встановлення правових та економічних відносин між споживачами та продавцями валют. Попит на іноземну валюту віддзеркалює міру залежності національної економіки від імпорту і зумовлюється конвертованістю тієї чи іншої валюти. Конвертованість – це гарантована спроможність грошової одиниці вільно обмінюватись на інші валюти.
Ринок цінних паперів і позикового капіталу призначені для мобілізації тимчасово вільних коштів населення, підприємств та організацій і спрямування їх у виробництво.
Ринок цінних паперів є багатоперспективною соціально-економічною складовою ринкової економіки. Він сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій в економіку шляхом придбання, володіння і вільного розпорядження цінними паперами. Ринок цінних паперів є важливим сектором фінансового ринку ,цінний папір виступає специфічним товаром, який вільно обертається на біржовому та позабіржовому ринку між фізичними та юридичними особами, але їх випуск здійснюється лише підприємствами та організаціями (в тому числі і державними) при майновому забезпеченні емісії з метою залучення тимчасово вільних коштів інвесторів.
Приватизація державного майна стала визначальним фактором становлення і розвитку цінних паперів в Україні на першому етапі. Її підсумком стала поява на ринку великої кількості акцій приватизованих підприємств і рядових інвесторів, які безоплатно отримали в основному малу частку державного майна. Концентрація цих акцій в руках інституційних інвесторів буде в найближчі роки домінуючим процесом на фондовому ринку України.
В Україні в основному завершується процес розробки нормативної бази, яка регламентує діяльність учасників ринку цінних паперів, і розпочинається етап вдосконалення окремих законодавчих актів на підставі аналізу практичної діяльності емітентів, інвесторів та професійних учасників РЦП.
Ринок цінних паперів, зокрема продаж акцій ВАТ на фондових біржах, набуває ваги, швидко розвивається і сприяє поглибленню ринкових відносин в Україні.
Ринок позикового капіталу – це синтез двох ринків платіжних засобів – грошових ресурсів (готівкових коштів) і боргових зобов’язань (інструментів позики). Головними функціями ринку позикового капіталу є:
об’єднання дрібних, розрізнених грошових ресурсів населення, державних організацій, вітчизняних та іноземних підприємств і створення крупних грошових фондів;
трансформація грошових коштів у позиковий капітал, який відіграє роль зовнішнього джерела фінансування капітальних вкладень у сфері матеріального виробництва і надання позик населенню, підприємствам та державі для покриття бюджетного дефіциту.
Таким чином, ринок позикового капіталу здійснює накопичення і розподіл грошового капіталу між сферами економіки.[3;4]
Сучасний рівень розвитку ринкової економіки вимагає не тільки накопичення і розподілу грошових ресурсів, але і їх руху та швидкого перерозподілу (без участі банківських установ) з метою спрямування коштів у більш привабливі галузі економіки. Ці функції бере на себе ринок цінних паперів, який об’єднує частину ринку позикового капіталу (а саме – ринок інструментів позики) і повністю ринок інструментів власності.
Відмінність між двома головними складовими фінансового ринку полягає в тому, що залучити кредитний капітал може будь-який суб’єкт економічної системи (населення і підприємства), а залучити грошові кошти за допомогою емісії цінних паперів може лише юридична особа. Це пов’язано з тим, що підприємства, маючи великі основні фонди, беруть на себе майнову відповідальність при здійсненні випуску акцій.[8;36-40]
Головними учасниками ринку цінних паперів виступають емітенти (юридичні особи), інвестори (юридичні і фізичні особи) та особи, які здійснюють професійну посередницьку діяльність по випуску та обігу цінних паперів.
Емітент – це юридична особа, яка здійснює випуск цінних паперів. Чинне законодавство України дозволяє практично всім підприємницьким структурам, які зареєстровані як юридичні особи, здійснювати випуск тих чи інших цінних паперів.
Інвестор – юридична або фізична особа, яка вкладає свої кошти в цінні папери. Найбільш масовим інвестором на будь-якому ринку цінних паперів є населення, яке, як правило, не має спеціальних знань та кваліфікації з питань фондового ринку. Без створення надійної системи захисту економічних прав та майнових інтересів інвесторів на ринку цінних паперів, у першу чергу громадян, неможливо забезпечити подальший розвиток фондового ринку.
Професійна діяльність на ринку цінних паперів – це підприємницька діяльність по перерозподілу фінансових ресурсів з допомогою цінних паперів і організаційному, інформаційному, технічному, консультаційному та іншому обслуговуванні випуску та обігу цінних паперів. Професійну діяльність, у тому числі посередницьку діяльність по випуску та обігу цінних паперів, здійснюють юридичні особи виключно на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), які видаються у встановленому діючим законодавством порядку.
Основними інститутами на ринку ціних паперів виступають:
фондові біржі та торговельно-інформаційні системи;
депозитарно-клірингова система;
інститут незалежних реєстраторів.
Аналіз інфраструктури фондового ринку
Інфраструктура фінансових ринків постійно змінюється, оскільки змінюються самі ринки. Зафіксувати на довгий час певну конфігурацію інфраструктури як зразкову означає, що рано чи пізно учасники ринку перестануть нею користуватися в разі суттєвої зміни кон’юктури або внаслідок процесу адаптації національних ринків до глобальних мереж. Тобто «зразкової» моделі не існує.
До введення в дію Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» модель інфраструктури прямо визначалася чинним Законом України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» і опосередковано – іншими спеціальними законами у сфері випуску та обігу цінних паперів (наприклад такі закони України: «Про Національну депозитарну систему», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» тощо).
Що стосується інфраструктури фондового ринку до введення в дію закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», то варто відмітити, що, по-перше, це так звана оптова модель (дворівнева). Її особливістю є те, що на верхньому рівні як торговельної (біржі), так і облікової систем (депозитарії) учасниками є виключно професіонали – торговці та/або зберігачі. Рахунки клієнтів ведуться суб’єктами нижнього рівня системи, який, на відміну від континентальної Європи, доповнений ще одним суб’єктом – реєстраторами власників іменних цінних паперів.
По-друге, основним обліковим інститутом діючої в Україні моделі є зберігачі. Будь-які члени (учасники) організатора торгівлі мають доступ до депозитарію верхнього рівня лише через відкриття рахунку в цінних паперах у зберігача. В Україні реалізована, умовно кажучи, французька модель інфраструктури, в той час як у США брокер фондової біржі є прямим учасником депозитарію, який обслуговує дану біржу, і не зобов’язаний відкривати рахунки у зберігача.
По-третє, основним кліринговим інститутом в Україні є депозитарій. Це теж узгоджується з так званою французькою моделлю, згідно з якою центральний депозитарій цінних паперів здійснює кліринг «паперовий» (тобто на рахунках у цінних паперах), який у свою чергу є правовою підставою для провадження грошового клірингу та розрахунків. Український депозитарій верхнього рівня має ексклюзив щодо отримання ліцензії від регулятора з провадження розрахунково-клірингової діяльності, але він не може бути розрахунковим банком, тобто здійснювати функції грошового клірингу, переказу грошей тощо.
Отже, діюча модель є класичним варіантом реалізації принципу «виділення», тобто функції кожного інституту чітко розмежовуються, що у свою чергу покликано знизити ризик інфраструктури.
Так, в Україні структура фондового ринку донедавна виглядала таким чином:
організатор торгівлі (виключно лістинг, укладення угод, котирування тощо)
депозитарій (введення рахунків в цінних паперах зберігачів, керуючими якими є торговці – члени організатора торгівлі)
розрахунковий банк (ведення грошових розрахунків торговців-членів організатора торгівлі)
Однак, аналізуючи реальний стан, можна дійти висновку, що принцип «виділення» в реальній ринковій практиці не спрацював зокрема через невизначеність функцій та умов функціонування фондових бірж.
Усвідомлення негараздів у вітчизняній інфраструктурі призвело до певних наслідків. Зміни у конфігурації інфраструктури започаткувалися з моменту введення у дію Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок». Якщо зосередитися на нормах, які вже змінили усталену модель інфраструктури ринку, то слід звернути увагу на ст. 20 цього закону, де окрім стандартних функцій української фондової біржі визначено, що біржа має право на «…укладення і виконання договорів щодо фінансових інструментів, у тому числі здійснення клірингу та розрахунків за ними, та розв'язання спорів між членами організатора торгівлі».
Подальший розвиток інфраструктури має відбуватися за чітким планом і відповідно до світового досвіду та норм європейського фінансового права. Особливе значення для планування спільної роботи регулятора і професійних учасників ринку повинні мати регуляторні акти Європейського Союзу, зокрема Директива 2004/39/ЄС «Про ринки фінансових інструментів від 21.04.2004 р.
Ця Директива є підсумком довгого процесу, який відбувався в країнах-членах ЄС на шляху до гармонізації правовідносин і врахування кращої ринкової практики. Ігнорувати положення Директиви нерозумно і необачно, адже загальнополітичним вектором нашої держави є впровадження норм європейського законодавства у вітчизняне.
Прогнозуючи модель майбутньої інфраструктури, треба виходити з того, що основним завданням є формування регульованих ринків фінансових інструментів. Причому з самого початку треба виходити з того, що поняття «організатор торгівлі» і «регульований ринок» не зовсім тотожні.
Регульований ринок – це комплекс установ, ядром яких, як правило, є організатор торгівлі (біржа). Вимоги Директиви ЄС 2004 р. до регульованих ринків неоднозначно вказують, що організатора торгівлі мають «оточувати» підприємства, які здійснюють і гарантують після торговельне обслуговування.
Формування регульованих ринків у світовому масштабі відбувається через консолідацію інфраструктурних інститутів. Існує безліч прикладів такої консолідації, але важливим питанням є навколо кого вона відбувається – організатора торгівлі, центрального депозитарію тощо. Ініціаторами створення консолідованих регульованих ринків можуть бути підприємства, що за статусом не можуть бути віднесені ні до бірж, ні до депозитаріїв чи клірингових корпорацій.
Відкритість ринку у цивілізованому суспільстві стає однією з основних умов його функціонування. Без інформаційної прозорості прийняття ефективних рішень будь-яким інвестором стає просто неможливим, відсутність достатньої інформації про емітента у відкритому доступі призводить до того, що інвестори просто знижують свою інвестиційну активність, а кошти, які б могли працювати на вітчизняному фондовому ринку, сьогодні у кращому разі працюють у тіньовому секторі країни, а в гіршому - на закордонних ринках.
Втім в Україні поки що не все гаразд із розвитком інформаційного поля, на фондовому ринку існує кілька проблем, які роблять його мало прозорим, або прозорим тільки на папері. Звітність емітента і оприлюднення звітності емітента є головними проблемами інформаційного поля.[13;15-36]
Якщо повернутися до закону «Про цінні папери та фондовий ринок», то можна помітити ігнорування глобальних тенденцій. Окрім відсутності поняття «регульований ринок», віднині організатором торгівлі може вважатися тільки фондова біржа. Проте, на думку дослідників «…не зважаючи на те, буде чи ні на рівні законодавства застосований термін «регульований ринок», держава створить умови (а учасники ринку відгукнуться на ці ініціативи) і консолідація відбудеться за зручною для всіх фігурантів схемою…»
Враховуючи руйнацію французької моделі. Треба її реформувати хоча б частково. Наприклад, брокери мають одержувати право на ведення рахунків клієнтів без обов’язкового отримання ліцензії зберігача (як це є зараз). Треба розмежувати функцію утримувача рахунку від функцій зберігача рахунку. Це далеко не повний перелік пунктів, які слід реформувати оскільки це виходить за межі даної роботи.
Якщо ринки фінансових інструментів в Україні будуть реформовані, що спричинить за собою зміни у моделі інфраструктури, то відбудеться реальна трансформація реєстраторів у депозитарні установи.
Ринок цінних паперів у першому півріччі 2007 року
1.Характеристика стану та тенденцій розвитку ринку
Станом на 01.06.2007р. в Україні налічувалось 32 акціонерних товариств, з них відкритих – 10 та закритих – 21 .
У першому півріччі 2007 року обсяг випуску акцій становив 20,08 млрд. грн., що на 6,78 млрд. грн. менше, ніж у аналогічному періоді 2006 року.
Протягом першого півріччя 2007 року зареєстровано випуски облігацій підприємств на загальну суму 14,09 млрд. грн. обсяг зареєстрованих облігацій збільшився на 5,54 млрд. грн. порівняно з аналогічним періодом 2006 року.
Протягом першого півріччя 2007 року було зареєстровано 116 випусків інвестиційних сертифікатів пайовими інвестиційними фондами на суму 12,58 млрд. грн. та 35 випусків акцій корпоративними інвестиційними фондами на суму 1,56 млрд. грн.
За станом на 30.06.2007р. зареєстровано випуски опціонів на суму 498,45 млн. грн. Протягом першого півріччя 2007 року зареєстровано випуски опціонів на суму 10,16 млн. грн. Станом на 30.06.2007р. зареєстровано 46 специфікацій ф’ючерсних контрактів: 16 специфікацій в аграрному, 8 специфікацій у паливно-енергетичному секторі та 22 специфікації у валютному секторі.
Станом на 30.06.2007р. зареєстровано випуски сертифікатів ФОН на суму 1,94 млрд. грн., також зареєстровано випуск сертифікатів ФОН ТОВ «Житло-буд-Інвест» на загальну суму 1,7 млрд. грн.
У січні 2007 року вперше зареєстровано випуск звичайних іпотечних облігацій та проспект емісії ВАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» на суму 50 млн. грн.
Станом на 1.07.2007р. кількість професійних учасників, які мали ліцензію на здійснення певних видів професійної діяльності на ринку цінних паперів становила 1648, в тому числі видано:
815 ліцензій на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів (торгівля цінними паперами)
192 ліцензії на здійснення депозитарної діяльності зберігачів цінних паперів
367 ліцензій на здійснення діяльності щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів
262 ліцензії на здійснення діяльності з управління активами
9 ліцензій на здійснення діяльності з організації торгівлі на ринку цінних паперів
1 ліцензія на здійснення розрахунково-клірингової діяльності за угодами щодо цінних паперів
2 ліцензії на здійснення депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів
Протягом першого півріччя 2007 року обсяг торгів цінними паперами на організаторах торгівлі становив 10,95 млрд. грн. протягом зазначеного періоду найбільший обсяг торгів за фінансовими інструментами на організаторах торгівлі зафіксовано з облігаціями підприємств (48,75%) та акціями (38,79%).
Протягом січня-червня 2007 року обсяг торгів на ПФТС становив 9,84 млрд. грн. (січень-червень 2006 рік – 14,82 млрд. грн.). Обсяг торгів на ПФТС у січні-червні 2007 року становив 89,91% від загального обсягу торгів на організаторах торгівлі за цей період.
2. Реєстрація випуску акцій підприємств
Протягом січня-червня 2007 року обсяг випуску акцій зареєстрованих центральним апаратом ДКЦПФР (далі – Комісія), становив 20,35 млрд. грн.
Обсяг випуску акцій зареєстрованих центральним апаратом Комісії у січні-червні 2007 року порівняно з відповідним періодом 2006 року зменшився на 6,51 млрд. грн.
За січень-червень 2007 року найбільша частка від загального обсягу зареєстрованих центральним апаратом Комісії випусків акцій зареєстровано шляхом реєстрації випусків акцій згідно рішень Комісії (76,39% від обсягу зареєстрованих центральним апаратом Комісії випусків акцій за січень-червень 2007 року).
3. Випуски облігацій
Протягом січня-червня Комісією зареєстровано 305 випусків облігацій підприємств на суму 13,81 млрд. грн. (див. табл.).
обсяг та кількість випусків облігацій підприємств зареєстрованих комісією протягом січня-червня 2007 року
місяць | обсяг випуску облігацій підприємств, млн. грн. | кількість випусків
підприємства | банки | страхові компанії | загальний обсяг випусків облігацій
січень | 478,72 | 1 325 | 2,64 | 1 806,36 | 19
лютий | 1 792,62 | 275 | 0 | 2 067,62 | 99
березень | 890,02 | 1 850 | 0 | 2 740,02 | 45
квітень | 889,69 | 935 | 0 | 1 824,69 | 43
травень | 889,43 | 250 | 0 | 1 139,43 | 22
червень | 2 339,97 | 1895 | 0 | 4234,97 | 77
всього | 7 280,45 | 6 530 | 2,64 | 13 813,09 | 305
Обсяг зареєстрованих облігацій підприємств за січень-червень 2007 року збільшився на 5,26 млрд. грн. порівняно з відповідним періодом 2006 року.
Обсяг випусків облігацій, зареєстрованих у червні 2007 року, становив 4,23 млрд. грн., що на 3,45 млрд. грн. більше порівняно з відповідним періодом 2006 року.
Слід зазначити, що протягом січня-червня 2007 року обсяг залучених коштів шляхом випуску облігацій, які здійснювались банками, становила 47,28% від загального обсягу випусків облігацій за період.
4. Діяльність з випуску та обігу цінних паперів
Станом на 31.03.207р. ліцензії на здійснення діяльності по випуску цінних паперів мали 801 суб’єкт підприємницької діяльності. Комісією до електронного масиву даних прийнято адміністративні дані щодо здійснення діяльності у першому кварталі 2007 року від 741 торговця цінними паперами.
обсяги виконаних договорів з цінними паперами (за видами торговців), млн. грн.
І квартал 2006 року | ІІ квартал 2006 року | ІІІ квартал 2006 року | ІV квартал 2006 року | І квартал 2007 року
торговці цінними паперами | 51 138,14 | 75 418,30 | 72 173,10 | 111 228,18 | 89 184,08
у % до загального обсягу виконаних договорів | 58,57 | 64,2 | 64,17 | 63,37 | 61,42
інвестиційні компанії | 6 980,42 | 5 607,72 | 7 293,44 | 11 969,41 | 5 410,77
у % до загального обсягу виконаних договорів | 7,99 | 4,77 | 6,48 | 6,82 | 3,73
комерційні банки | 29 193,52 | 36 444,63 | 33 006,31 | 52 323,57 | 50 600,26
у % до загального обсягу виконаних договорів | 33,44 | 31,02 | 29,35 | 29,81 | 34,85
Протягом першого кварталу 2007 року загальний обсяг торгів на ринку цінних паперів становив 145,2 млрд. грн., що на 57,88 млрд. грн., порівняно з відповідним періодом 2006 року.
Інвестиційні компанії у І кварталі 2007 року зменшили обсяги виконаних договорів порівняно з І кварталом 2006 року. За перший квартал 2007року обсяги виконаних договорів становили 5,41 млрд. грн., що на 1,57 млрд. грн. менше порівняно з аналогічним періодом 2006 року.
За перший квартал 2007 року обсяг виконаних договорів комерційними банками становив 50,6 млрд. грн., що на 1,57 млрд. грн. менше порівняно з І кварталом 2006 року. Найбільші обсяги виконаних договорів на ринку цінних паперів України у першому кварталі 2007 року здійснювались за комісійною та комерційною видами діяльності, частка яких становила 55,32% та 43,47% відповідно.
обсяг виконаних договорів торговцями цінних паперів (за видами діяльності), млн. грн.
вид діяльності | І квартал 2006 року | І квартал 2007 року
обсяг виконаних договорів | частка у загальному обсязі % | обсяг виконаних договорів | частка у загальному обсязі %
комерційна | 45 908,99 | 52,58 | 63 116,65 | 43,47
комісійна | 40 588,07 | 46,49 | 80 323,51 | 55,32
розміщення | 802,24 | 0,92 | 1 733,04 | 1,19
управління активами | 12,76 | 0,01 | 21,91 | 2
усього | 87 312,10 | 100 | 145 195,11 | 100
Інші види діяльності торговців цінними паперами (розміщення цінних паперів та управління активами) у І кварталі 2007 року становило 1,21% від загального обсягу виконаних договорів.
У І кварталі 2007 року, як і в попередні періоди, найбільший обсяг виконаних договорів зафіксовано за акціями (49,89% від обсягу виконаних договорів у цей період) та векселями (23,26%).
5. Діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів
За станом на 31.03.2007р. ліцензії на здійснення депозитарної діяльності зберігача на ринку цінних паперів мали 183 суб’єкти підприємницької діяльності.
Суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють зберігання цінних паперів, зареєстровані у 14 з 26 регіонів України, з них найбільша кількість зберігачів знаходилась у Києві та Дніпропетровській області.
Станом на 31.03.2007р., за наданими адміністративними даними зберігачів цінних паперів, на 1,27 млн. рахунках власників іменних цінних паперів обліковувалось 27,43 тис. випусків цінних паперів, що враховувало 559,04 млрд. одиниць цінних паперів, у тому числі: у МФС – 511,8 млрд. одиниць цінних паперів.
Кількість цінних паперів, що обліковувалась станом на 31.03.2007р. на рахунках власників у зберігачів, у документарній формі, становила 359,13 млрд. одиниць, кількість знерухомлених цінних паперів становила 199,86 млрд. одиниць.
розподіл кількості рахунків у цінних паперах на 31.03.2007р.
вид депонента | кількість рахунків у цінних паперах
депоненти - фізичні особи-резиденти | 1 037 692
депоненти - фізичні особи-нерезиденти | 1 018
депоненти - юридичні особи-резиденти | 28 504
депоненти - банки | 155
депоненти - інститути спільного інвестування | 3 024
депоненти - страхові компанії | 2 474
депоненти - недержавні пенсійні фонди | 373
депоненти - торговці цінними паперами | 192 522
депоненти - емітент цінних паперів | 26
деп депоненти - юридичні особи-нерезиденти | 6 520
депоненти - державні органи без передачі управління корпоративними правами до уповноважених осіб | 113
депоненти - державні органи, управління корпоративними правами якого передано до уповноважених осіб | 0
Станом на 31.03.2007р. найбільша кількість рахунків у цінних паперах знаходилась у депонентів фізичних осіб-резидентів та становила 1,04 млн.
У наступній таблиці представлені облікові операції проведені зберігачами цінних паперів у І кварталі 2007 року.
кількість облікових операцій, проведених зберігачами цінних паперів протягом І кварталу 2007 року
вид облікової операції | кількість операцій
зарахування (крім знерухомлення) | 21 595
списання (крім матеріалізації) | 26 970
переміщення | 678
переказ без обмеження обігу цінних паперів | 21 368
переказ з обмеженням обігу цінних паперів | 1 492
переказ із відміною обмежень обігу цінних паперів | 3 135
знерухомлення цінних паперів | 2 477
матеріалізація цінних паперів | 223
У І кварталі 2007 року найбільшу кількість (26,97 тисяч облікових операцій) здійснено шляхом списання цінних паперів
За даними професійних учасників, які здійснюють депозитарну діяльність зберігача цінних паперів – 1139 українських емітенти мали акціонерів-нерезидентів, які володіють пакетами акцій 10 і більше відсотків у статутному капіталі українських емітентів. Кількість цінних паперів, що належать власникам-нерезидентам, становила 223,54 млрд. одиниць.
6. Діяльність інститутів спільного інвестування за наданими адміністративними даними компаній з управління активами
Компаніями з управління активами надано 44 адміністративних даних за І квартал 2007 року щодо управління активами 99 інститутами спільного інвестування.
За станом на 31.03.2007р. інститути спільного інвестування здійснювали діяльність у 8 областях України. Найбільша кількість інститутів спільного інвестування зосереджена у Києві – 68.
Загальна сума активів інститутів спільного інвестування за станом на 31.03.2007р., становила 2,14 млрд. грн. (90,19%) – активи закритих не диверсифікованих фондів. Порівняно з попереднім періодом загальна сума активів збільшилась на 764,13 млн. грн.
За станом на 31.03.2007 року загальна сума чистих активів інститутів спільного інвестування становила 1,91 млрд. грн. Порівняно з попереднім періодом, сума чистих активів інститутів спільного інвестування збільшилась на 729,66 млн. грн.
склад, структура та вартість активів інститутів спільного інвестування
станом на 31.12.2006р. | станом на 31.03.2007р.
назва активу | загальна сума активів, грн. | відсоток від загальної суми | загальна сума активів, грн. | відсоток від загальної суми
державні цінні папери | 30 577 442,85 | 2,22 | 14 200 522,91 | 0.66
акції | 412 008 950,57 | 29,88 | 858 137 948,60 | 40,04
облігації підприємств | 336 796 707,58 | 24,43 | 460 259 497,99 | 21,49
векселі | 28 853 682,29 | 2,09 | 39 292 120,42 | 1,83
банківські депозитні рахунки | 368 797 766,22 | 26,57 | 413 668 327,40 | 19,3
ощадні сертифікати | 18 000 000,00 | 1,31 | 18 000 000,00 | 0,84
заставні | 235 855,00 | 0,02 | 235 855,00 | 0,01
банківські метали | 0,00 | 0 | 0 | 0
нерухомість | 2 061 627,47 | 0,15 | 2 963 767,74 | 0,14
інші активи | 181 541 792,50 | 13,17 | 336 248 622,14 | 15,69
усього | 1 378 873 824,48 | 100 | 2 143 006 662,20 | 100
В активах інститутів спільного інвестування збільшилась частка акцій; зменшилась частка облігацій підприємств, банківських депозитних рахунків, ощадних сертифікатів, заставних і нерухомості. За станом на 31.03.2007р. загальна кількість цінних паперів інститутів спільного користування, що знаходяться в обігу, становила 179,45 млн. шт..
Найбільшу кількість цінних паперів інститутів спільного інвестування, що знаходяться в обігу, розміщено:
серед фізичних осіб, в тому числі: резидентів – 80,77 млн. шт., нерезидентів – 343,98 тис. шт.
серед юридичних осіб, в тому числі резидентів – 77,83 млн. шт., нерезидентів – 20,51 млн. шт.
Проблеми та перспективи розвитку фондового ринку
Одним із пріоритетних завдань фондового ринку на сьогодні є збільшення обсягів залучення грошових ресурсів, які спрямовуються в реальний сектор економіки України. Зокрема це стосується:
Залучення через фондовий ринок інвестицій в реальний сектор економіки в обсягах, які б забезпечували його потреби (на рівні розширеного відтворення); хоча на даному етапі економічного розвитку держави, скоріш за все треба вирішувати не суто інвестиційні питання, які пов’язані з наступними грошовими виплатами, а більшу увагу приділяти інноваційним проектам, що сприяли б підвищенню ринкової капіталізації за умов зниження рівня ризиків ринків;
Сприяння зростанню питомої ваги корпоративних цінних паперів, розвиток ринків нових фінансових інструментів, зокрема інноваційного ринку деривативів;
Підвищення ролі внутрішніх інвесторів – громадян та інституційних інвесторів (пенсійних та інвестиційних фондів, страхових компаній тощо);
Створення нормальних умов для реалізації національних інвестиційних можливостей і сприяння залученню зовнішніх інвестицій.
Зазначені питання здебільшого можуть бути вирішені шляхом вдосконалення, з дотриманням європейських норм та найкращої світової практики, законодавчої та нормативної бази щодо засад державного регулювання ринку цінних паперів, підвищення ролі регульованих ринків фінансових інструментів. Основним досягненням у цьому аспекті був, безумовно, прийнятий у 2006 році Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок». Однак даний закон містить багато спірних моментів, необґрунтованих з точки зору світової практики.
Також на законодавчому рівні не встановлено примусової норми стосовно укладення угод щодо цінних паперів та фінансових інструментів на біржовому ринку, тому необхідно провести такі дії:
внести зміни в систему оподаткування операцій з купівлі-продажу цінних паперів та фінансових інструментів на біржовому ринку, запроваджуючи пільгове оподаткування операцій з купівлі-продажу цінних паперів на неорганізованому ринку цінних паперів;
встановити вимоги щодо мінімального обсягу торгів фінансовими інструментами, що необхідний для виконання ліцензійних вимог на право провадження діяльності з організації торгівлі цінними паперами та торгівлі цінними паперами;
запровадити щоквартальне надання біржами бухгалтерських та фінансових звітів, інших матеріалів, які б максимально розкривали інформацію про емітентів, цінні папери яких знаходяться в офіційному та неофіційному лістингах з метою широкого ознайомлення з ними потенційних інвесторів, законодавчо запровадити поняття радника, обов’язки якого полягали б у наданні професіональних консультацій для таких інвесторів, особливо дрібних, при бажанні придбати той чи інший фінансовий інструмент.
В Україні спостерігається наступна ситуація – значна частка неорганізованого ринку, недостатня кількість інвестиційно привабливих цінних паперів, що знаходяться в обігу, та низька ліквідність організаційно оформлених ринків.
Закон містить прогресивну норму щодо обов’язковості участі професійних учасників фондового ринку в саморегулівних організаціях та пролонгованої на три роки норми щодо існування однієї саморегулівної організації торгівлі та депозитарної діяльності. Зазначені норми розширюють перспективи передачі регуляторних функцій держави об’єднанням професійних учасників фондового ринку, зареєстрованих Комісією як саморегулівні організації.
На завершення слід сказати, що закон «Про цінні папери та фондовий ринок» легітимізував практику функціонування ринку цінних паперів, що склалася за весь період його існування, та відкрив нові горизонти його подальшого розвитку.
Проте закон у подальшому потребує деталізації на рівні перегляду значного масиву існуючих та прийняття нових нормативних документів.
Висновки
Фондовий ринок передбачає велику організацію із ринку позикового капіталу; валютний ринок; ринок металів і риноку цінних паперів. Цілісне функціонування і розвиток цих галузей передбачає вливання великих коштів в економічну цілісність і розвиток фондового ринку.
Розвиток світового та вітчизняного фондового ринку показує, що виникнення фондових бірж і ринку цінних паперів є найхарактернішою ознакою ринкових відносин будь-якого рівня.
Розвиток фондового ринку визначає ринок цінних паперів. Він є багатоперспективною соціально-економічною складовою ринкової економіки. Він сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій в економіку шляхом придбання, володіння і вільного розпорядження цінними паперами. Ринок цінних паперів є важливим сектором фінансового ринку і функціонування фондового ринку.
Завдяки створення законодавчої бази фондовий ринок стає більш стабільним для інвестора, що стає передумовою збільшення капіталу і інвестицій. Розробка інформаційного поля засвідчує що фондовий ринок стає більш доступним для інвестора. Запропоновані шляхи ефективності підвищення засвідчують що фондовий ринок України потребує змін в нормативній базі і державного регулювання.
Фондовий ринок України розвивається значними темпами його факторами стають: стабільність , інвестиції , законодавча база і інтеграція.
Інтеграція породжує для створення єдиного ринку капіталу. Враховуючи, що український ринок є відносно незначним, його інтеграція з ринками інших країн, дозволить зміцнити упевненість інвесторів у майбутньому вітчизняного фінансового сектора.
В цілому можна відзначити, що зростання фондового ринку набуває якісно нової динаміки за умови тривалого періоду політичної та економічної стабільності, розвитку ринкової інфраструктури.[20;53-54] Існує реальна можливість збалансованого росту обсягів ринкової торгівлі. Найважливішими умовами для цього є:
політичні успіхи у проведенні ринкової реформи і зміцнення іміджу України, як держави для надійного вкладання іноземного капіталу;
координація дій Мінфіну, НБУ, ДКЦПФР та інших державних органів в їх безпосередній діяльності на фондовому ринку;
постійний моніторинг ринку і проведення на ньому маркетингових досліджень із залученням іноземних експертів;
підвищення прозорості і здійснення державного контролю за діяльністю всіх учасників ринку з метою мінімізації шкоди від неминучих спекуляцій та ігрових стратегій операторів.
Список використаної літератури:
Закон України від 30.10.1996р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»
Постанова ВРУ від 22.09.1995р. «Про концепцію функціонування та розвитку фондового ринку України»
Державне регулювання ринку цінних паперів в Україні // Ринок цінних паперів України. №1. – 1997р. - С. 34-40.
Українська фондова біржа «Фондовий ринок України», - Київ. 1994р. C.37-50
Законодавча база фондового ринку // Цінні папери України. №41. – 2001р. - С. 35-47
Інформаційна складова фондового ринку// Цінні папери України. №24. – 2002р. - С. 15-26
Закон України від 23.02.2006р. «Про цінні папери та фондову біржу»
Українська фондова біржа. Цінні папери. Сутність, біржові операції, обіг. (Збірник нормативних документів та методичних матеріалів). - К.: РВО «Поліграф книга», 1992.- 172 с.
Як збільшити ринок.//Цінні папери України. №40. – 2002р. - С. 28-35
Проблеми та перспективи розвитку фондового ринку // Фінансовий ринок України. №7(33). – 2006р. – С.13-18
Ринок цінних паперів у першому півріччі 2007 року // Фінансовий ринок України. №8(46). – 2007р. – С.8-15
