Роль пісні в творі І. П. Котляревського «Наталка Полтавка»
Однією з найвиразніших та найголовніших рис українського народу є його поетичне світовідчуття та народнопісенне бачення дійсності. Воно не з’явилось однієї миті, а формувалось під впливом народних звичаїв, автентичності українського побуту, обрядів та чарівності української природи. Протягом століть завдяки народнопісенному сприйняттю дійсності народ мав змогу передати свій життєвий досвід наступним поколінням, створити яскраві зразки – втілення української мудрості.
«Наталка Полтавка» була створена в той час, коли вирішувалась доля української літератури. Іван Котляревський прагнув показати яскраві національні образи, створити самобутні характери та відтворити усе багатство народних духовних здобутків своєї країни.
Кожен герой п’єси «Наталка Полтавка» має наче своє пісенне обрамлення. Кожен із них розкриває свої емоції, душу та характер перед нами не лише через слово чи вчинок, а й через пісню, до того ж, пісня тут відіграє далеко не останню роль. Головна героїня Наталка співає «Ой я дівчина Полтавка», і у нас перед очима постає образ простої української дівчини чесного роду, образ суто романтичний. Серце цієї юної дівчини сповнене переживань, тривоги та суму за коханого (дуже характерно виражений у пісні «Віють вітри, віють буйні»).
Образ Петра, сироти без роду, багатого душею також малюється саме через пісню, в ній виражається його волелюбна душа, козацька вдача.
Терпилиха, Наталчина матір, яка зазнала чимало горя після смерті чоловіка, демонструє увесь свій біль у пісні «Чи я тобі, дочко, не добра желаю».
Дух українства, кращі риси народу нашого, його щирість, мужність, мудрість, здатність до високих почуттів відбивають українські народні пісні.
Доки існуватиме українська пісня, існуватиме й народ. Пісню – не знищити, то й народ незнищенний!
«Наталка Полтавка» була створена в той час, коли вирішувалась доля української літератури. Іван Котляревський прагнув показати яскраві національні образи, створити самобутні характери та відтворити усе багатство народних духовних здобутків своєї країни.
Кожен герой п’єси «Наталка Полтавка» має наче своє пісенне обрамлення. Кожен із них розкриває свої емоції, душу та характер перед нами не лише через слово чи вчинок, а й через пісню, до того ж, пісня тут відіграє далеко не останню роль. Головна героїня Наталка співає «Ой я дівчина Полтавка», і у нас перед очима постає образ простої української дівчини чесного роду, образ суто романтичний. Серце цієї юної дівчини сповнене переживань, тривоги та суму за коханого (дуже характерно виражений у пісні «Віють вітри, віють буйні»).
Образ Петра, сироти без роду, багатого душею також малюється саме через пісню, в ній виражається його волелюбна душа, козацька вдача.
Терпилиха, Наталчина матір, яка зазнала чимало горя після смерті чоловіка, демонструє увесь свій біль у пісні «Чи я тобі, дочко, не добра желаю».
Дух українства, кращі риси народу нашого, його щирість, мужність, мудрість, здатність до високих почуттів відбивають українські народні пісні.
Доки існуватиме українська пісня, існуватиме й народ. Пісню – не знищити, то й народ незнищенний!
