Синтез реального та фантастичного у повісті Григорія Квітки-Основ’яненка «Конотопська відьма»
Тема казок, містики, фольклорних персонажів для багатьох письменників та поетів упродовж віків залишається невичерпним джерелом натхнення. Не залишила байдужим й Григорія Квітку-Основ’яненка, адже свою бурлескно-реалістичну повість «Конотопська відьма» він створив за мотивами народних переказів та легенд. У цьому творі автору вдалося майстерно поєднати дві речі: реальні події життя селянської України другої половини 18 ст. із казковими, фантастичними речами. Що сам Квітка казав про свій твір? Він писав: «… Усе це основано на розповідях старожилів».
Що ж являє собою «Конотопська відьма»? За побудовою це, без сумніву, найскладніший твір Основ’яненка, сюжет якого являє собою заплутану інтригу із ірреальними епізодами, зі сплетінням сюжетних ліній, з перевтіленнями та викриттями.
Коли читаєш перші рядки повісті, спадає на гадку, що твір суто реалістичний, проте коли починається полювання на відьом, розумієш, що елементи чарівного та фантастичного займають тут не другорядне місце. На перший погляд, ситуація комічна і виглядає все, як жарт, доки не впіймали справжню відьму – Явдоху Зубиху. Таким чином ми вперше стикаємось із народними легендами та містикою. Окремої уваги заслуговує опис «утоплення» Явдохи, бо як не намагались козаки її втопити (і каміння на шию навісили пудів 20, і човнами наздоганяли), так їм це і не вдалось.
Гротескними, комічними мазками, сатиричними прийомами із залученням анекдотичних мотивів та елементів фантастичного світу Основ’яненко накриває мокрим рядном злих, байдужих, неосвічених посадовців-службовців. Саме завдяки вдалому поєднанню реального та фантастичного світів йому вдається досягти дійсно влучного викривального ефекту.
Образ Явдохи Зубихи, справжньої конотопської відьми, теж створений завдяки синтезу двох світів, в цьому його унікальність. Оці два образи Квітки-Основ’яненка – українська дівчина Маруся та відьма Явдоха – наче дві половинки одного цілого, національного українського характеру.
Що ж являє собою «Конотопська відьма»? За побудовою це, без сумніву, найскладніший твір Основ’яненка, сюжет якого являє собою заплутану інтригу із ірреальними епізодами, зі сплетінням сюжетних ліній, з перевтіленнями та викриттями.
Коли читаєш перші рядки повісті, спадає на гадку, що твір суто реалістичний, проте коли починається полювання на відьом, розумієш, що елементи чарівного та фантастичного займають тут не другорядне місце. На перший погляд, ситуація комічна і виглядає все, як жарт, доки не впіймали справжню відьму – Явдоху Зубиху. Таким чином ми вперше стикаємось із народними легендами та містикою. Окремої уваги заслуговує опис «утоплення» Явдохи, бо як не намагались козаки її втопити (і каміння на шию навісили пудів 20, і човнами наздоганяли), так їм це і не вдалось.
Гротескними, комічними мазками, сатиричними прийомами із залученням анекдотичних мотивів та елементів фантастичного світу Основ’яненко накриває мокрим рядном злих, байдужих, неосвічених посадовців-службовців. Саме завдяки вдалому поєднанню реального та фантастичного світів йому вдається досягти дійсно влучного викривального ефекту.
Образ Явдохи Зубихи, справжньої конотопської відьми, теж створений завдяки синтезу двох світів, в цьому його унікальність. Оці два образи Квітки-Основ’яненка – українська дівчина Маруся та відьма Явдоха – наче дві половинки одного цілого, національного українського характеру.
