В чому полягає цінність трагедій Корнеля?
Чому Корнель, тип «корнелівського героя» вже кілька століть турбує літературних критиків та літературознавців? Чому стільки статей, досліджень, дисертацій та наукових конференцій присвячено його творчості? Чому навіть через такий довгий проміжок часу трагедії Корнеля не втрачають своєї актуальності? Саме в цьому я зараз спробую розібратись.
Насправді, істина дуже проста та прекрасна. Аби судити про твори мистецтва та шедеври літератури, ми завжди маємо пам’ятати про те, що вони є сутністю найвищого вираження певного історичного моменту, моменту життя того суспільства, в надрах якого вони створювалися, і що ці твори величні лиш до тієї міри, в якій вони могли виразити глибинні зв’язки та сили свого суспільства та свого часу. Грецька трагедія – це грецький поліс з його кривавими міфами та потребою в прощенні, каятті та знятті провини. Шекспір – це Англія часів королеви Єлизавети, дух та віяння тієї епохи. І якщо «Війна та мир» Толстого – шедевр всезагальної цінності, який звернений до усього людства, то це перш за все через те, що геніальний письменник зміг геніально виразити душу Росії в трагічний момент, в вирішальний період її історії.
Причини такого ж порядку складають цінність і трагедій Корнеля, оскільки достатньо бодай поверхово дослідити Францію часів Рішельє, аби зрозуміти, що герої Корнеля аж ніяк не є виразниками вільного задуму, фантазії митця, усвідомити те, що вони втілюють собою який людський ідеал, до якого прагнули наблизитись кращі з його сучасників.
Якщо підсумувати усе, що було сказано та описано вище, можна зробити висновок, що основна цінність трагедій Корнеля полягає в тому, що вони не вигадані, не є його фантазією, а цілком відтворюють проблеми та особистісні переживання його співвітчизників тієї історичної епохи.
Насправді, істина дуже проста та прекрасна. Аби судити про твори мистецтва та шедеври літератури, ми завжди маємо пам’ятати про те, що вони є сутністю найвищого вираження певного історичного моменту, моменту життя того суспільства, в надрах якого вони створювалися, і що ці твори величні лиш до тієї міри, в якій вони могли виразити глибинні зв’язки та сили свого суспільства та свого часу. Грецька трагедія – це грецький поліс з його кривавими міфами та потребою в прощенні, каятті та знятті провини. Шекспір – це Англія часів королеви Єлизавети, дух та віяння тієї епохи. І якщо «Війна та мир» Толстого – шедевр всезагальної цінності, який звернений до усього людства, то це перш за все через те, що геніальний письменник зміг геніально виразити душу Росії в трагічний момент, в вирішальний період її історії.
Причини такого ж порядку складають цінність і трагедій Корнеля, оскільки достатньо бодай поверхово дослідити Францію часів Рішельє, аби зрозуміти, що герої Корнеля аж ніяк не є виразниками вільного задуму, фантазії митця, усвідомити те, що вони втілюють собою який людський ідеал, до якого прагнули наблизитись кращі з його сучасників.
Якщо підсумувати усе, що було сказано та описано вище, можна зробити висновок, що основна цінність трагедій Корнеля полягає в тому, що вони не вигадані, не є його фантазією, а цілком відтворюють проблеми та особистісні переживання його співвітчизників тієї історичної епохи.
