Прагнення людини вивищуватися над оточенням через розрив родинних традицій варте осуду чи схвалення?
Головний герой твору «Мартин Боруля» викликає у читача неоднозначні, суперечливі почуття. З одного боку, він прагнув належати до більш високого суспільству, що, особливо в сучасному світі, не можна назвати якимось великим недоліком, адже кожна людина повинна прагнути стати краще і вище. З іншого боку, всі ці дії в його виконанні виглядали настільки комічно і безглуздо, що залишається лише задатися питанням: а чи варто було воно того? Як взагалі варто ставитися до того, що Мартин Боруля прагнув піднестися над своїм оточенням шляхом розриву родинних традицій? Чи варто нам засуджувати або хвалити таке прагнення?
З одного боку, як уже згадувалося, немає нічого поганого в тому, що людина хоче стати іншою. Кожна людина має право сама вирішувати і визначати, що для неї добре, а що – погано. Навряд чи варто засуджувати Мартина Борулю за те, що він хотів належати до більш високого суспільства і хотів примусити робити те ж саме членів своєї сім’ї. Кінець кінцем, він був главою родини і міг приймати такі рішення. У той же час варто відзначити, що така трансформація ніколи не буває простою і швидкою. Людина повинна пройти через безліч проблем, складностей і труднощів, переналаштувати себе психологічно, відмовитися від звичайних і звичних справ, щоб займатися чимось таким, що ніколи не було для неї характерно. При цьому дуже важливо, щоб сама людина, в даному випадку Мартин Боруля, справді вірила, що така трансформація можлива.
Втім, з іншого боку, за описом автора ми можемо зрозуміти, що сам автор був переконаний, що таке прагнення Мартина Борулі заслуговує лише засудження і нічого іншого. Саме з цієї причини він описував усі його дії настільки глузливо і давав тим самим зрозуміти читачеві, що Мартин Боруля займається зовсім не тим, чим потрібно. Замість того, щоб прийняти для себе свій природний і нормальний спосіб життя, Мартін кинувся в протилежний бік. Більш того, він почав прагнути перевиховати членів своєї сім’ї. Думається, що таким чином автор натякає нам, що Мартин Боруля був незадоволений собою, навіть не поважав себе, а тому так прагнув чогось іншого.
Я не можу сказати, що Мартин Боруля однозначно прагнув вивищуватися над своїм оточенням. Як мені здається, на цю проблему можна дивитися і по-іншому – він хотів стати краще, гідніше і належати до більш високого класу. І я не думаю, що таке прагнення заслуговує осуду. Зрештою, людина має право розпоряджатися своєю долею так, як вона хоче.
З одного боку, як уже згадувалося, немає нічого поганого в тому, що людина хоче стати іншою. Кожна людина має право сама вирішувати і визначати, що для неї добре, а що – погано. Навряд чи варто засуджувати Мартина Борулю за те, що він хотів належати до більш високого суспільства і хотів примусити робити те ж саме членів своєї сім’ї. Кінець кінцем, він був главою родини і міг приймати такі рішення. У той же час варто відзначити, що така трансформація ніколи не буває простою і швидкою. Людина повинна пройти через безліч проблем, складностей і труднощів, переналаштувати себе психологічно, відмовитися від звичайних і звичних справ, щоб займатися чимось таким, що ніколи не було для неї характерно. При цьому дуже важливо, щоб сама людина, в даному випадку Мартин Боруля, справді вірила, що така трансформація можлива.
Втім, з іншого боку, за описом автора ми можемо зрозуміти, що сам автор був переконаний, що таке прагнення Мартина Борулі заслуговує лише засудження і нічого іншого. Саме з цієї причини він описував усі його дії настільки глузливо і давав тим самим зрозуміти читачеві, що Мартин Боруля займається зовсім не тим, чим потрібно. Замість того, щоб прийняти для себе свій природний і нормальний спосіб життя, Мартін кинувся в протилежний бік. Більш того, він почав прагнути перевиховати членів своєї сім’ї. Думається, що таким чином автор натякає нам, що Мартин Боруля був незадоволений собою, навіть не поважав себе, а тому так прагнув чогось іншого.
Я не можу сказати, що Мартин Боруля однозначно прагнув вивищуватися над своїм оточенням. Як мені здається, на цю проблему можна дивитися і по-іншому – він хотів стати краще, гідніше і належати до більш високого класу. І я не думаю, що таке прагнення заслуговує осуду. Зрештою, людина має право розпоряджатися своєю долею так, як вона хоче.
