Образність і музичність поетичних творів Максима Рильського

М. Рильський — один з найвидатніших поетів XX сторіччя. Його творчість відзначається різноманітністю тем і образів. У ній відбилися найкращі українські народні традиції, які у поєднанні із оригінальною образністю поета витворили яскраву особистість на тлі української поезії.

У ранніх творах М. Рильського відтворений світ природи, яким сприймає його ліричний герой. Доспілі червоні яблука нагадують йому власне кохання, яке пережило найкращі свої миті, від якого залишилися приємні спогади і відчуття щастя, але воно не має майбутнього. У душі молодої людини з’єдналися образи рідної природи і любов, що у серці „тремтить і грає, як тремтить на сонці гілка золота”.

Осіння природа викликає не тільки відчуття, а і роздуми про красу умираючої природи і її швидку загибель, про невідворотність часу як для неї, так і для людини. Синє небо, високі айстри, жовтий баштан із покинутим куренем, дерево, що гнеться від плоду — такою бачить ліричний герой осінь. І хоча вся ця краса скоро піде у небуття, але:

   І не страшний, моє дитя,

   Нам час останнього походу

   Без вороття — без вороття.

Природа не тільки відбиває настрої людини, вона прекрасна сама по собі і, крім того, є частиною рідної землі, яку так палко любить поет. „Вона — це мати”, — говорить про природу поет. А в іншій його поезії матір’ю є Україна. „Слово про рідну матір” написане у перші місяці окупації України німцями. Вона мала підтримати дух і тих земляків, що залишилися на окупованій території, і тих, що ведуть боротьбу з ворогом на фронтах.

Уособленнями України в цій поезії стає земля, „яку сходив Тарас малими босими ногами”, „зелений океан” степів, Дніпро, Сула, Псел, Карпати, Київ і Канів. Уявним зором поет охоплює всю Україну у просторі і часі. Він згадує про Шевченка, що окрилив рідну землю „громозвукими словами”, про мандрівника Сковороду, Каменяра, Лисенка, Марію Заньковецьку і навіть Бояна з невідомим автором „Слова о полку Ігоревім”. Говорить поет не тільки про видатних синів своєї батьківщини, а і про весь народ, що прокладає свій шлях у поті й труді, „у бурі, у негоді”. Таким чином, образ матері-України постає перед очима читача яскравим і багатогранним. Цей вірш був напи-саний спеціально для декламації, тобто промовляння вголос. Це пояснює його ритмічність і багатство риторичних фігур.

У пізнішій своїй творчості М.Рильський звертається до більш „прозових” образів та тем: машиніст, дівчина-колгоспниця та юнак-агроном або фізики та лірики, що беруть участь у дискусії про мистецтво, що велася в „Комсомольській правді”. Але за такими чіткими, на перший погляд непоетичними образами ховається глибокий зміст. Зокрема, в поезії „Троянди й виноград” звичайні працівники є справжніми творцями. Цікавими тут також є образи троянди й винограду, свіжі й оригінальні, бо не зустрічалися у інших авторів:

 У щастя людського два рівних є крила:

 Троянди й виноград, красиве і корисне.

М. Рильський у 20 роках належав до групи неокласиків, і цим пояснюється чіткість і ритмічність його строф, мелодійність його рифм. Його вірші добре запам’ятовуються, а тому легко можуть бути покладені на музику, як і багато віршів інших українських поетів, бо виховувалися вони на народній пісні.