«За сонцем хмаронька пливе» аналіз
«За сонцем хмаронька пливе» — це пейзажна поезія Т. Шевченка. Художні засоби вірша «За сонцем хмаронька пливе» наведені в цій статті.
«За сонцем хмаронька пливе» аналіз
Тема вірша «За сонцем хмаронька пливе»: змалювання вечірньої пори та очікування нового дня.
Ідея «За сонцем хмаронька пливе»: туга за рідним краєм, його чарівною природою.
Основна думка: батьківщина — рідна домівка.
Жанр «За сонцем хмаронька пливе»: пейзажна лірика.
Художні засоби «За сонцем хмаронька пливе»
- Епітети: червоні поли, синє море, рожевою пеленою, хмароньку рожевую, туман сивий, тьмою німою.
- Метафори: хмаронька пливе, поли розставляє, сонце спатоньки зове, серце одпочине, серце заговорить, туман оповиє душу.
- Порівняння: мов мати дитину, неначе ворог, мов матері діти.
Прекрасна пейзажна картина розгортається у вірші Т. Шевченка «За сонцем хмаронька пливе…» Побудований цей твір на казкових, легендарних мотивах, за якими сонце йде спати за море, а вкривають його, як мати дитину, хмарки. Але життя складне. Є в ньому зло, неприємності. Про це нагадує туман, що «неначе ворог». Сонце — уособлення тепла, світла й радості, туман же, навпаки, —у, темряви, небезпеки. Та людина має завжди вірити, що сонце зійде, прожене пітьму, обігріє, як мати дитину.
