Повідомлення про Івана Франка

Повідомлення про Івана Франка для дітей може бути представлене на уроках літератури.

Повідомлення про Івана Франка

Іванові Яковичу Франку судилася незвичайна доля: син сіль­ського коваля завдяки таланту і титанічній праці сягнув вершин сві­тового письменства.

Мальовниче підгірське село Нагуєвичі на Львівщині (показує су­часні фотографії). Тут 27 серпня 1856 року в сім’ї сільського коваля Якова Франка народився син Іван, якому судилося стати гордістю України. Першим світлим і ніжним джерельцем поезії стали для майбутнього письменника материні пісні, які назавжди запали в дитячу душу. Марія Кульчицька, мати Івана Франка, поетично об­дарована натура, знала багато пісень, любила співати. Малий Ясьо (так вона звала старшого сина) вслухався в її спів і запам’ятовував багато задушевних ліричних пісень, коломийок, співанок.

У своїх спогадах та оповіданнях Іван Франко часто підкрес­лював, що саме в батьківській оселі, у кузні засіялися ті зерна до­питливості, які пізніше дали рясні сходи знань.

Неписьменні батьки мріяли дати освіту своїй дитині. На шос­тому році Івася віддають до школи в сусіднє село Ясеницю Сільну. Галичина тоді була під владою Австро-Угорської імперії. Обдаро­ваний хлопчина швидко навчився читати й писати українською, польською та німецькою мовами. Після двох років навчання батьки віддали Івана до так званої «нормальної» неповної середньої німець­кої школи при монастирі.

Навесні 1865 року Франка спіткало тяжке горе й перше велике випробування — смерть батька. Залишившись з чотирма малими дітьми, мати вийшла заміж за Гриня Гаврилика. Іван Франко гли­боко поважав вітчима.

З осені 1867 року Франко навчається в Дрогобицькій гімназії, яку закінчив із відзна­кою. 1872 року, коли закінчував 5-й клас, друге велике горе впало сумною тінню на його юність: не стало найдорожчої людини — ма­тері. Тогорічна субота перед Зеленими святам закарбувалася навіки в серці юнака. Іван Франко пізніше писав: «Рано в суботу я сидів у школі, і на мене напала страшна, ненатуральна, шалена весе­лість… Прийшовши на квартиру, я почув, ну, що я почув, не знаю. Знаю тільки те, що був дощ, я був голоден, не їв обіду, не озирався, тільки почувши, що мама вмирає, як стій побіг піхотою до Нагуєвич. Я прибіг пополудні, мокрий до нитки, і застав маму кона­ючу. Я став коло постелі, не говорячи й слова,— я тільки дрижав. Сльозинки не капнуло з моїх очей. Мама не могли говорити, але дивилися пильно на мене. Як виглядало тоді моє лице,— не знаю. На другій день рано мама вмерли».

16-річний учень гімназії з Дрогобича залишився круглим си­ротою. Вітчим бачив гарячий потяг юнака до навчання, допомагав йому як міг. І до хати свого вітчима та його сім’ї приїжджатиме він, як до рідної. Зрештою, сам Франко переживе його лише на кілька днів.

З 5-го класу гімназії Іван Франко розпочав збирати власну бібліотеку, книги з якої читали й інші учні. Він був найбільшим книголюбом серед українських письменників-класиків. Говорив, що коли йому захочеться вночі знайти книгу в темряві, він зробить це безпомилково. До кінця життя його рідко можна було зустріти без книжки в руках, бо, за його словами,

Книги — морська глибина:

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить.

Товариш гімназійних років Іполит Погорецький згадував: «У гімназії Франко був дуже скромний і несміливий. Ходив у по­лотняній блузі, носив багато книжок і дуже багато читав… При нужденній лампі читав він нам то свої поезії, то «Кобзар» Шевчен­ка, то дещо зі Словацького та Міцкевича».

На час закінчення гімназії в бібліотеці Івана Франка було близь­ко 500 книг, серед них — зібрання творів Шекспіра, Гейне, Гете, Діккенса, Гюго, Гомера, Софокла, Сервантеса, Скотта, Дюма, Міц­кевича, біблійна поезія.

В гімназії виявилося неабияке обдарування Франка, особливо любив писати твори. 1974 року на сторінках львівського студент­ського журналу «Друг» з’явилася перша поезія Франка — «Народна пісня».

Іван Франко написав чимало творів для дітей і про дітей: «Олівець», «Отець-гуморист», «Малий Мирон», «Грицева шкільна наука», «Мій злочин». Особливий інтерес викликає в дітей збірка казок «Коли ще звірі говорили», до якої увійшли такі знамениті прозові та віршовані казки письменника, як «Фарбований Лис», «Лис Микита», «Вовк війтом», «Осел і Лев», «Заєць і їжачок» та інші.

Розповідь про Івана Франка Ви можете доповнити цікавими фактами про його життя.