Валерій Шевчук "Панна квітів" аналіз

Валерій Шевчук “Панна квітів” аналіз твору

Жанр: казка

Тема: боротьба між добром і злом.

Ідея: усвідомлення міри добра, за межами якої воно стає злом.

Основна думка: творення добра передбачає здатність розпізнавати зло й готовність послідовно боротися з ним.

Головні герої: Зеленоочка, Панна квітів, чаклун Крінос.

“Панна квітів” цитати

Опис Зеленоочки («Мала та дівчинка ледь-ледь кирпатий носик, від чого обличчя її здавалося трохи здивоване, і назвали б її люди простою, коли б не її очі. Були вони величезні й зелені, і коли хто придивлявся до них, то здавалося, що то не очі, а зірки якісь особли­ві світяться. Щось там таке промінилось у них і тріпотіло, таке щось цікаве й славне світилося й жевріло, що годі було не всміхну­тися до тої дівчинки й не захотіти погладити її ніжно по голові».)

Опис помешкання чаклуна та опис зовнішності чаклуна («Двері були низькі, давно не фарбовані, а на ґаночку, що складався з двох сходинок, сидів сивий дід, у роті якого стриміла череп’яна люлька. Із тої люльки снувався дим, якийсь трохи й не звичайний, наче стояв на тій люльці напівпрозорий, тонкий і худий чоловічок,і топтався по жару обома ногами».)

Опис димового чоловіка («Тінь не тінь, дим не дим. Те чудне мало і голову, і руки, і ноги, і тулуб, але було ж все прозоре»).

Опис тюльпанового поля («Перед ними і справді розстелилося жовте море. Скільки сягало око, хиталися чаші-голівки, і дивна тиша панувала навколо. Здалося Зеленоочці, що всі ті тюльпани поверну­лися до неї і дивляться. А може, хтось один звідти дивився, але ди­вився пильно й печально. І чомусь сумно стало дівчинці — озирнула­ся вона, щоб спитати про те поле, але не побачила коло себе нікого».)

(«Тоді знай!— вигукнув Димко,— всі ці тюльпани — люди! Це бідні, нещасні, скорботні люди, яких перетворив мій господар у гарні кві­ти, щоб не мучилися вони».)

Як перетворилася Зеленоочка на Панну квітів? («На те спалах­нула блискавиця і голосно проїхався по небі грім. Відтак зашуміли дерева, і тихо відгукнулася трава. І диво дивне відчула Зеленоочка: здалося їй, що вона сама перетворюється в дерево, квітку чи траву. Що ноги її корою вбираються, зведені руки — гіллям, а тіло — стеблом. Що в неї потік раптом сік, як тече в зіллі, і суконька її ще зе­леніша зробилася від трави, що нею була залатана. Зрештою, і ця трава теж наповнилася соком і проросла. Голуба її хустина синім челюстям стала. І жайворон, ударивши крильми об сухий синій простір, закричав раптом на весь світ:

— Квітка, квітка нова утворилася! Ні, це Панна квітів при­йшла на землю, дивіться, дивіться, дивіться!..»)

Як Зеленоочка перетворила тюльпани на людей? («Хмари! Хма­ри! — крикнула вона тоненько, зводячи малі, худі ручки, котрі наче ніжне пелюстя були,— злийте на це поле свою воду. Лийте воду, а ти, сонце, печи! Збудіть цих людей, і хай ті, хто не хоче тут залишатися, хай усі ті встануть!.. Адже знову вони стали людьми, знову могли рухатися і радіти сонцю»).