Краса поетичних образів у віршах В. Сосюри

Коли я читаю вірші В. Сосюри, моє серце сповнює невимовно прекрасне відчуття. Чарівні образи один за одним виникають в уяві, дивують своєю ніжністю, поетичністю.

Вражає своїм ліризмом образ України навесні, сповнює душу ніжністю і любов'ю. „На гіллі рясному цвіт немов сніжинки”, „у росі фіалки”, „ріки у тумані” — усі ці деталі створюють прекрасну картину весняного пробудження природи.

І вже ми разом з поетом чуємо щебет птахів, милуємося синіми далями, дихаємо свіжим лісним повітрям. І вже наше серце лине птахом в безкраю блакить і співає прекрасну пісню про чудесну українську весну, про милу Батьківщину:

   ... Краю, ти мій краю,

   Кращого за тебе я в житті не знаю!

   Кращого не знаю, далі мої сині,

   Як весну стрічати на моїй Вкраїні.

Така ніжність і замилування красою природи наповнює душу, що з легкістю відчуваєш стан поета, серце якого знову „б'ється молодо і дзвінко”.

Я вважаю, що чутлива та щира лірика поета робить людину добрішою, пробуджує її кращі моральні якості, виховує естетичний смак. Мене захоплюють твори В. Сосюри.